--PAGE_BREAK--ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, розкрито його методологічні й теоретичні засади, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження і впровадження їх у практику, дані про структуру дисертації та її обсяг.
У першому розділі “Теоретичні засади використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов учнів початкової школи”представлено історико-педагогічний аналіз проблеми дидактичної гри, досліджено чинні підходи до використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов молодших школярів.
З’ясовано, що гра – явище багатогранне. Вчені розглядали її з різних позицій: основна форма активної діяльності дитини (П. П. Блонський, Л. І. Божович, Р. С. Костюк); засіб підвищення ефективності навчання, пізнавальної активності учнів (М. Ф. Стронін); інструмент розв’язання суперечностей між характером мотивацій, пізнавальною спрямованістю особистості та об’єктивною необхідністю оволодіння новими знаннями, між сприйняттям явищ та усвідомленням їх як наукових фактів, між знаннями, що мають учні, і тими, що повинні бути (А. С. Макаренко) та ін. Навіть цей неповний перелік визначень гри дає змогу стверджувати, що на сьогодні не існує чіткої дефініції гри як педагогічного явища, недостатньо точно визначено дидактичний статус ігор.
У процесі дослідження ми проаналізували погляди вчених на функціональні можливості дидактичної гри. З’ясовано, що у навчальному процесі дидактична гра реалізує навчальну, комунікативну, виховну, розвивальну, контролюючу, релаксаційну, мотиваційну, компенсаційну та оздоровчу функції.
Порівняльний аналіз спеціальної наукової літератури дозволив визначити принципи використання дидактичної гри на уроках іноземних мов: комунікативного спрямування ігор, доступності дидактичної гри, мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами гри, активності, динамічності, зацікавленості, колективності, зворотного зв’язку, результативності, принцип змагання.
Висновки, сформульовані на основі теоретичного аналізу літературних джерел, дали змогу розробити класифікацію дидактичних ігор, які проводять на уроках іноземних мов. Відповідно до цієї класифікації, ми диференціювали дидактичні ігри на такі, що готують до комунікативної діяльності (сприяють формуванню мовної компетенції) та ті, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої та соціокультурної компетенцій).
Спираючись на наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених (Н. О. Головань, Д. Б. Ельконін, О. І. Ковальська, Н. А. Корнієнко, Т. В. Косма, Г. С. Костюк, В. С. Мухіна та ін.), у розділі розглянуто психологічні чинники, що впливають на процес оволодіння іноземними мовами учнів початкової школи. Значної уваги приділено особливостям розвитку і своєрідності основних психічних процесів учнів цієї вікової категорії. Визначено вплив навчально-ігрової діяльності на розвиток уваги, уяви, сприймання, пам’яті, процесів мислення, пізнавальної та комунікативної ініціатив учнів досліджуваної групи.
У другому розділі “Педагогічна технологія дидактичної гри”проаналізовано цілі та зміст навчання іноземних мов учнів початкової школи. Результати цього дослідження були основою для підготовки експериментальних матеріалів і розроблення системи дидактичних ігор, яку використано у процесі експериментального навчання.
Згідно із метою дослідження розроблено педагогічну технологію дидактичної гри, спираючись на положення комунікативно діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. З одного боку, навчання іноземної мови у початковій школі, як відомо, збігається у часі зі становленням особистості молодшого школяра, виявленням його здібностей, формуванням умінь і бажань учитися, навчанням культури мовлення і поведінки. Тому вимоги до навчання цього предмета дітей молодшого шкільного віку, визначені на основі особистісно орієнтованого підходу, а відтак мають враховувати такі аспекти, як: гуманізація навчального процесу; співпраця вчителя і учнів; задоволення особистісних потреб учнів у пізнанні; вмотивування навчальної діяльності школярів; усебічна підтримка розумової діяльності учнів; урахування особливостей індивідуального розвитку учнів та ін. (І. Д. Бех, Н. М. Бібік, О. Я. Савченко та ін.). З іншого боку, комунікативний підхід є переважним у сучасній методиці навчання іноземних мов. Його положення передбачають суб’єкт-суб’єктні відносини учасників навчального процесу, створення умов для навчання учнів не мови як знакової системи, а мовленнєвого спілкування засобами системи мови, тобто оволодіння навичками і вміннями використовувати іноземну мову у ситуаціях спілкування. Розроблена педагогічна технологія дидактичної гри передбачає такі етапи реалізації: підготовчий, діяльнісний, завершальний (рис. 1).
Враховуючи наукові дослідження О. О. Деркач, Т. А. Жукової, О. Г. Квасової, Н. В. Кудикіної, Г. В. Рогової, К. А. Родкіна, О. Я. Савченко, Н. В. Слюсаренко, О. П. Янковської та інших, визначено та обґрунтовано сукупність дидактичних умов, які забезпечують ефективність реалізації педагогічної технології дидактичної гри у навчальному процесі. Такими є: організація навчальної співпраці вчителя і учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; відповідність змісту дидактичної гри меті й завданням уроку.
Діагностика мотивів навчання учнів початкової школи свідчить про те, що вони нестійкі й епізодичні. У процесі безпосереднього спостереження за молодшими школярами з’ясовано, що в них привалює інтерес до зовнішнього боку шкільного життя: зустрічі з однолітками, змагання, ігри, екскурсії тощо. Результати опитування учнів показали, що процес навчання іноземних мов у початковій школі характеризується наявністю у школярів таких мотивів: новизна навчального предмета “Іноземна мова” (9,5 % опитаних), авторитет учителя (16 %), бажання вивчати іноземні мови у процесі ігор (24 %), бажання розуміти зміст іншомовних мультиплікаційних фільмів, пісень, віршів тощо (17 %), бажання спілкуватися з однолітками, які живуть за кордоном (10 %), можливість спілкуватись іноземними мовами (16,5 %).
Аналіз різних мотивів включення учнів початкової школи у дидактичну гру дав змогу визначити переважні: прагнення до самовираження, можливість стати лідером, бути негіршим, подолати втому, відчути себе членом колективу, займатися руховою діяльністю, перемогти у грі, успішно виконати свою роль, зацікавленість та інтерес. Таким чином, з’ясовано, що дидактична гра є дієвим мотивом навчання у початковій школі, а також сильним емоційним подразником, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню. Навчально-ігрова діяльність підвищує ініціативність і активність учнів, стимулює позитивні емоції, сприятливо розвиває зацікавленість учнів іноземною мовою, яка з’являється завдяки задоволенню і радості від участі у грі, що є одним із найважливіших завдань навчання.
У третьому розділі дисертації “Експериментальна перевірка ефективності використання педагогічної технології дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов”висвітлено результати апробації експериментальної педагогічної технології дидактичної гри і перевірки вірогідності гіпотези дослідження.
Експеримент проводили в три етапи: підготовка експериментальних матеріалів; експериментальне навчання; аналіз результатів експериментальної діяльності. Матеріалом для проведення експериментального навчання були підручники з німецької мови для другого класу (автор З. Л. Павлюк), з англійської мови для третього класу (автор О. Д. Карп’юк), з іспанської мови для четвертого класу (автор В. Г. Редько).
Процедурою експерименту передбачалося, що у навчальному процесі (на уроках) в експериментальних групах будуть використані запропоновані нами дидактичні ігри, відповідно до раніше описаних умов. Контрольні ж групи працюватимуть відповідно до запропонованих у змісті підручників видів навчальної діяльності й навчально-тематичних планів учителів.
До експериментального навчання було залучено 401 учень. В експериментальних групах було 201 учень, а в контрольних – 200 учнів. На етапі підготовки експериментальних матеріалів в усіх групах було проведено анкетування і опитування школярів, яке виявило особистісні характеристики учнів та їхнє ставлення до іноземної мови і дидактичної гри. Опрацьовані анкетні дані уможливили визначити індекс задоволеності учнів вивченням іноземної мови. Виявлено, що 105 учнів мають максимум задоволеності від вивчення іноземної мови, 145 – задоволені, 96 школярів виявили байдуже ставлення до цього навчально предмета, 31 – незадоволені, а 24 учні показували максимум незадоволеності. Здійснивши відповідні розрахунки, ми з’ясували, що індекс задоволеності молодших школярів становив І = + 0,34.
На підготовчій стадії другого етапу експерименту було проведено анкетування учителів іноземних мов. Обстеженням було охоплено 120 педагогів. Аналіз одержаних даних свідчить, що більшість учителів (96,5 %) вважають за необхідне використання дидактичних ігор у процесі навчання і лише 3,5 % – необов’язковим. Спостереження за навчальним процесом у початковій школі дозволило з’ясувати, що вчителі, які використовують дидактичні ігри, не завжди враховують мету і завдання уроку, не дотримуються етапів організації навчально-ігрової діяльності тощо. Практично відсутня аргументована і цілеспрямована система дидактичних ігор, яка здатна сприяти ефективному формуванню іншомовної комунікативної компетенції школярів, удосконалювати технологію навчання, оптимізувати навчальну діяльність учнів, задовольняти їхні вікові потреби у грі під час виконання непростої для їхнього віку діяльності, якою є оволодіння іноземними мовами.
Основна стадія експериментального навчання передбачала апробацію експериментальної педагогічної технології дидактичної гри. У процесі експериментального навчання учні експериментальних і контрольних груп виконували всі навчальні завдання, передбачені змістом підручників. Їхня кількість для обох груп була однакова. Проте різниця полягала в тому, що для навчання учнів експериментальних груп виконання близько 40 % із цих завдань пропонувалися у процесі проведення дидактичних ігор різних видів, за дотриманням сукупності дидактичних умов.
Частка ігор для формування фонетичних навичок становила 9,6 % від загальної кількості дидактичних ігор, запропонованих у циклі, лексичних – 14,4 %, граматичних – 9,6 %, орфографічних – 9,6 %. Ігри, спрямовані на розвиток умінь аудіювання, становили 9,6 % від загальної кількості дидактичних ігор, умінь говоріння – 19,2 %, читання – 9,6 %, письма – 9,6 %. Ігри, що сприяють формуванню соціокультурної компетенції – 9,6 %.
На початку експериментального навчання було помічено, що учні одержують задоволення від навчально-ігрової діяльності. З кожною наступною грою уроки ставали емоційнішими, насиченішими, закладалися основи для доброзичливих стосунків у дитячому колективі. Завдяки цьому у дітей з’являлися тісні міжособистісні стосунки, які, зазвичай, впливали на розвиток у школярів відчуття відповідальності за результатами власної діяльності. Учні підтримували, довіряли й допомагали одне одному. Вони порівнювали свій внесок у перемогу з іншими гравцями, намагалися бути сильнішими, швидшими, помітнішими та спритнішими. Діти самі знаходили правильні відповіді, розмірковували, розвивали уміння контролювати свою комунікативну діяльність, а також комунікативну діяльність інших учасників гри.
Удосконалення мовленнєвих умінь і навичок учнів експериментальних груп, розвиток їхніх творчих здібностей, емоційно-вольової сфери, покращення стосунків у групі сприяли підвищенню індексу задоволеності, який, за нашими розрахунками, становив І = + 0,49 (І = + 0,34 на початку експерименту). Цей факт підтвердив ефективність дидактичних ігор не лише у процесі вивчення іноземної мови, а й для розвитку і виховання особистості учня та формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі. В учнів контрольних груп індекс задоволеності залишився практично на тому самому рівні, що і на початку експериментального навчання, і становив І = + 0,36.
Мала місце позитивна динаміка змін стану сформованості мотивації учасників експериментальних груп до вивчення іноземних мов. Кількість учнів експериментальних груп з високим рівнем мотивації у 2-х класах становила 49,5 % (43,5 % – на початку експериментального навчання), 46,4 % (40,6 %) – у 3-х класах, а у 4-х – 47,9 % (38,9 % – на початку експерименту).
Дещо інші результати були у контрольних групах. У 2-х класах кількість учнів із високим рівнем мотивації до вивчення іноземних мов зросла відносно до аналогічного показника перед початком експерименту на 1,6 % і становила 43,6 %, у 3-х і 4-х класах на 3 % (41,9 % і 42 % відповідно). Кількість учнів експериментальних груп з низьким рівнем мотивації у середньому знизилася на 2,7 %, а у контрольних групах – на 1,2 %.
Завдяки систематичному застосуванню дидактичних ігор молодші школярі мали змогу постійно задовольняти свої потреби у грі. Таким чином, підтверджено припущення, що дидактичні ігри можна використовувати на різних етапах уроку. Учителі-експериментатори відзначали, зокрема, методичну доцільність застосування їх під час вивчення нового матеріалу, закріплення і систематизації знань учнів, перевірки домашніх завдань, на початку уроку для актуалізації навчального досвіду школярів. Застосування дидактичних ігор різних видів сприяло тому, що діти усвідомлювали, що лише достатнє володіння іншомовними засобами спілкування може забезпечити їм участь і перемогу в грі.
Учні початкової школи сприймали навчальну діяльність як гру. Вони не замислювались над тим, що, граючись, навчаються. Ці чинники значною мірою впливали на ефективність і швидкість формування у школярів іншомовних навичок і вмінь, оскільки гра, практично, створювала їм умови і середовище для іншомовного спілкування, чого вони самі не завжди усвідомлювали.
Організовуючи навчально-ігрову діяльність, ми виходили із положень вікової психології про потенційні можливості молодшого школяра сприймати пізнавальні завдання і цілеспрямовано розв’язувати їх. Складність і поступовість запропонованих ігор перебувала у прямій залежності від віку учнів. Спочатку керування дидактичною грою здійснював безпосередньо вчитель, а пізніше діти вже самі пропонували свої варіанти організації гри, розробляли правила тощо. Іноді вони виконували роль учителя, організовуючи гру. Учні активно включались у процес визначення ведучого, капітанів команд, приносили свої іграшки, а також власноруч виготовляли дидактичний матеріал, який використовували у процесі навчально-ігрової діяльності. Звичайно, цьому передувала змістовна підготовка школярів, у процесі якої вони могли неодноразово спостерігати, як виконує цю роботу сам учитель. Діти пропонували свої плани проведення ігор, а роль учителя, у такому випадку, зводилася до підбору навчального матеріалу, що вивчався і був адекватний меті уроку. Таким чином, стимуляцію пізнавальної активності учнів у процесі експериментального навчання забезпечували через залучення їх до організації та активної участі у грі, до підбору ігрового матеріалу, до допомоги вчителеві тощо.
Аналіз результатів експериментального дослідження показав, що на початку експериментального навчання 35,2 % учнів експериментальних груп виявляли незначний інтерес до вивчення іноземної мови, 23,5 % – були байдужими, 7,9 % – мали негативне ставлення, 25,9 % – виявляли значну зацікавленість іноземною мовою. Після експериментального навчання динаміка розвитку зацікавленості школярів докорінно змінилася. Так, 51 % учнів виявили чітко виражені позитивні враження від вивчення іноземних мов і лише у 28,8 % школярів оволодіння мовою викликало певною мірою зацікавленість. Причиною цього був різний рівень готовності учнів до оволодіння іноземною мовою. Аналіз анкетних даних підтвердив це припущення. Ми з’ясували, що, крім іноземної мови, молодші школярі (16,5 % респондентів) виявляють зацікавленість і у вивченні інших навчальних предметів. 12,3 % дітей подобається іноземна мова поряд із рідною мовою, фізичним вихованням, музикою, образотворчим мистецтвом та ін. В учнів контрольних груп аналогічні показники були такими: 37 % школярів (36,5 % – на початку) виявляли інтерес і зацікавленість уроками іноземної мови, 20,5 % (24,5 % – на початку) були байдужими і лише 27,5 % (26 % – на початку) мали стійкі мотиви до вивчення цього навчального предмета.
Аналіз показників індексу задоволеності учнів експериментальних груп демонстрував тенденцію до зростання. На початку експериментального навчання він становив І = + 0,34, у процесі навчання – І = + 049 (І = + 0,36 – в учнів контрольних груп) і І = + 0,60 (І = + 0,39 – в учнів контрольних груп) наприкінці експерименту.
Здійснивши моніторинг стану сформованості мотивації молодших школярів до вивчення іноземних мов, ми з’ясували, що кількість учнів експериментальних груп з високим рівнем мотивації до вивчення іноземних мов у 2-х класах зросла, порівняно з аналогічним показником перед початком експерименту, на 14,7 % (5,9 % – у контрольних групах), у 3-х класах – на 14,6 % (6,2 % – у контрольних групах), на 17,7 % (7,5 % – у контрольних групах) у 4-х класах. У 2-х і 4-х класах експериментальних груп школярів із низьким рівнем мотивації не виявилося зовсім. Кількість таких учнів наприкінці експериментального навчання у середньому по класах становила 0,5 %, а у контрольних групах – 6,4 %. Результати цього моніторингу переконливо свідчать про ефективність запропонованої педагогічної технології для формування в учнів позитивної мотивації учіння. Окрім того, ці зміни ми пояснюємо і доцільною дидактично дібраною і реалізованою системою ігор, які проводилися з дотриманням визначеної нами сукупності дидактичних умов.
Під час експериментальної діяльності зафіксовано показники особливостей взаємодії учителя та учнів у процесі навчально-ігрової діяльності, а також динаміку розвитку пізнавальної активності школярів. Якщо перед початком експериментального навчання в експериментальних групах високий рівень сприятливості психологічного мікроклімату становила 8 % (8 % – у контрольних групах), то після експерименту він становив 12 % (9 % – у контрольних групах). Середньо-низький рівень несприятливості на початку експериментального навчання становила 7 % (6 % – у контрольних групах), а після експерименту 0,5 % (4 % – у контрольних групах).
Результати експериментальної діяльності свідчать про переваги педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів для оптимізації навчального процесу. В експериментальних і контрольних групах за один і той самий проміжок часу комунікативні вміння з іноземних мов досягли різного рівня розвитку, а це означає, що експериментальна педагогічна технологія забезпечує ефективніші умови для інтенсифікації процесу формування і розвитку іншомовної комунікативної компетенції учнів початкової школи, ніж умови, в яких навчались школярі контрольних груп.
Одержані дані свідчать про те, що в учнів експериментальних груп рівень сформованості мовної компетенції виявився дещо вищим. У середньому 65 школярів (31,9 %) експериментальних груп не припустилися жодної помилки, виконуючи тест. У контрольних групах цей показник становив 27,5 % (55 учнів).
А відтак, різниця між експериментальними і контрольними групами становила 4,4 %.
Компетенція в аудіюванні. Результати тестування показали, що жодної помилки під час його виконання не припустилося 19,6 % учнів експериментальних груп та 15 % у контрольних групах.
Таблиця 1
Результати тестування рівня сформованості в учнів
компетенції в аудіюванні
Компетенція у говорінні. Як видно з таблиці, найбільшої кількості балів (17) досягли 9 учнів із експериментальних груп і лише двоє дітей із контрольних груп. Найменший показник у контрольних групах – 3 бали (5 дітей), а в експериментальних – 4 бали (троє дітей).
Таблиця 2
Результати тестування рівня сформованості в учнів
компетенції у говорінні
Компетенція у читанні. Аналіз одержаних даних дав змогу з’ясувати, що коефіцієнт помилковості в учнів експериментальних груп становив 9,9 %, а в контрольних – 11,1 %. Відрізняються і показники техніки читання слів і речень.
Таблиця 3
Результати тестування рівня сформованості в учнів компетенції у читанні
Компетенція у письмі.Дані, наведені у таблиці, вказують на те, що учасники експериментальних груп досягли вищих результатів. Мінімальний показник в експериментальних групах – 60 %, у контрольних – 58,7 %. Максимальний показник в експериментальних групах – 98,7 %, а в контрольних – 96,3 %.
Таблиця 4
Результати тестування рівня сформованості в учнів компетенції у письмі (у середньому в групах)
Результати теоретичного та експериментального дослідження довели вірогідність гіпотези дисертації, ефективність розробленої педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів та дали підстави сформулювати певні висновки.
продолжение
--PAGE_BREAK--