--PAGE_BREAK--1.2 Календарно-тематичне проведення уроків з теми
У кожному класі навчальний матеріал згруповано в теми і вказано кількість годин на їх вивчення. Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до занять, бо вони повинні бути посильними для дітей та суспільно – корисними за своїм призначенням. Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно – тематичного плану. Календарно тематичний план складають для того, щоб передбачити, кількість необхідних матеріалів, інструментів та обладнання майстерні. Також знаючи зміст кожного заняття, поставити перед ними завдання для повторення теоретичного матеріалу.
Дата
Зміст навчального матеріалу
Кількість год.
Тема 3.1 Електрична енергія в господарстві держави та в побуті
Електричне коло (джерело струму, з’єднувальні проводи, споживач). Електромонтажні інструменти (кусачки бокові, плоскогубці круглогубці, викрутка) та прийоми роботи з ними. Будова і призначення ізольованих проводів електрошнурів та ізоляторів. Правила електробезпеки.
Практичні роботи. 1. Підготовка проводів для електромонтажних робіт (нарізання заготовок, знімання ізоляції, оцінювання контактним кільцем, тичком, приєднання до затискачів). 2. Монтаж простого електричного кола. 3. Визначення дослідним шляхом провідників і непровідників електричного струму.
2
Тема 3.2 Електротехнічна арматура. Побутові переносні електричні прилади
Будова і призначення електричної арматури (ламповий патрон, вимикач, штепсельне з’єднання). Проста електрична схема. Умовне позначення на схемах джерела струму (генератора, акумулятора, батарейки, лампи розжарювання, вимикача, штепсельного з’єднання, затискачів). Види і класифікація переносних електричних приладів. Правила вмикання переносних побутових приладів у електричну мережу.
Практичні роботи.1. Креслення простих електричних схем. 2. Демонтаж і складання лампового патрона, вимикача, штепсельного з’єднання. 3. Складання електричного кола з лампою; вмикання переносних побутових приладів у мережу.
2
1.3 Мотивований вибір об'єктів роботи учнів
При проведенні кожного уроку з трудового навчання завжди обирається об'єкт праці учнів оскільки уроки з трудового навчання містять 25% теорії та 75% практики Учні оволодівають певними знаннями та застосовують їх на практиці.
Зважаючи на те, що вибір об'єкта технологічної діяльності робиться залежно від потреб людини, вчителю слід звернути увагуучнівна такі показники якості виробу як: функціональність (можливість використання); естетичність; економічну доцільність; ергономічність (зручність, привабливість); технологічність (легкість виготовлення).
Але не треба робити вибір замість учня, або ж нав'язувати йому свою думку! Нехай краще виріб буде гірший, в якомусь із аспектів, але обраний учнем самостійно! Можна запропонувати учневі змінити ту чи іншу деталь, порадити як краще щось зробити, пояснити наслідки того чи іншого недоліку. Потрібно підтримувати ініціативу та активність учнів, вміння самостійно робити обдуманий вибір.
Проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої доцільної діяльності, відповідно до вікових і навчальних інтересів молодших школярів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Учитель за такого підходу неодмінно перетворюється на консультанта, порадника, координатора, який переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, але не наказу, допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом, сам є джерелом інформації, підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Учитель має не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог має добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання.
Тому сфера контролювання вчителем процесу становлення особистості не звужується, а навпаки – розширюється. До того ж, проектна діяльність опосередковано виводить різновікових учасників спільної діяльності на пошуки спільної мови і розуміння багатьох побутових цінностей та оцінок. Ознайомимось з діяльністю вчителів та учнів під час використання методу проектів (таблиця 1). Таким чином, використання методу проектів у навчально-виховному процесі заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно: особистісно орієнтоване; використовує безліч дидактичних підходів; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу й залучення до роботи в міру її виконання; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу; дає змогу вчитися на власному досвіді,досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.
1.4 Застосовувані методи та форми організації навчальної та виховної роботи
В педагогічній практиці метод – впорядкований спосіб діяльності з досягненням навчально-виховних цілей. Методи навчання – це способи спів діяльності викладача і учнів, направленої на розв'язок задач навчання (дидактичних задач) і дає позитивні наслідки у засвоєнні знань учнями.
Існує безліч методів навчання та виховання, які вчитель застосовує на уроці. Але не можна сказати, що той, або інший метод треба застосувати. Вибір того чи іншого методу залежить від віку, знань учня, ступеня самоосвіти, глибини мислення учнів та ін. Кожен з методів навчання, як правило можна застосувати для виконання декількох навчальних завдань. Тому інколи не так просто зробити вибір методу навчання. Крім того, доводиться чергувати різні методи трудового навчання. Наприклад, викладення нового матеріалу часто будують з використанням різних методів навчання. Так бесіда переходить у пояснення, пояснення чергується з демонстрацією і т.д.
У трудовому навчанні часто застосовують такі методи навчання як:
- Словесні методи(розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція...);
- Наочні методи(метод ілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження);
- Практичні методи(вправи, лабораторні і практичні роботи).
- Проблемно-пошукові(висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)
- Індуктивно-дедуктивні(базуються на думці учня – сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).
Застосування методів словесного повідомлення дозволяє вчителю трудового навчання систематично, у логічній послідовності викладати технічні відомості, знайомитись з будовою інструментів, пристроїв, сутністю технологічних операцій. Живе слово вчителя здійснює емоційний вплив на учнів, активізує практичну діяльність, розвиває уяву, спонукає до технічного мислення.
Методи демонстрації досліджуваних технічних об'єктів, процесів їх зображення можна розглядати з різних точок зору. З одного боку це засобі наочності, з іншого – це реалізація дидактичного принципу наочності з третього боку – ці демонстрації можуть бути об'єктом вирішення, тоді уяві цього об'єкту стає основним джерелом знань для учнів.
Демонстрації можуть бути динамічними (показ рухомих об'єктів показ прийомів роботи) та статичні (показ нерухомих об'єктів, макетів, схем таблиць).
Також при вивченні даної теми застосовують методи практичної роботи. Це пов'язано з тим, що самі технологічні знання, вміння і навички не можна сформувати не використовуючи цих методів. У практичних методах навчання здійснюється це через практичні дії самих учнів і починається воно із застосування знань у самих діях.
На початку заняття варто провести вступний інструктаж, щоб допомогти учням організуватись і направити їх на діяльність, засвоїти особливості роботи і раціональні методи їх виконання. Інструктаж – це пояснення, яке спрямоване на формування в учнів трудового уміння, розкриття змісту трудового завдання, способів його виконання та корекції дій. Є різні види інструктажу, фронтальний інструктаж, вчитель проводить одночасно для всіх учнів групи. Це спрощує ведення навчально-виховного процесу, створює гарні умови для пояснення нового матеріалу, поліпшує керування навчальною діяльністю учнів, які виконують однакові учбові завдання. Але фронтальний інструктаж інколи застосовувати недостатньо. Коли окремі учні, або бригада учнів виконують індивідуальну роботу, тоді використовують індивідуальний або бригадний інструктаж. Основним недоліком такого інструктажу є великі витрати часу вчителя, який повинен дати інструкцію кожній групі і складність управління їх діяльністю, так як у кожної бригади своє завдання.
Є ще один вид інструктажу, який використовується при організації навчальної роботи. Поточний інструктаж проводиться для бригади чи в індивідуальному порядку для учня на робочому місці, на основі спостережень за роботою учнів, або на їх прохання.
Особливо важливою задачею інструктажу є перевірка того, наскільки учень обдумано виконує завдання, контролює сам себе, як він засвоює на практиці теоретичні знання. Вчитель перевіряє також підготовку робочого місця, правильність виконання трудових прийомів, виявляє характер труднощі, які виникають в учнів, випадки порушення правил безпеки праці.
На уроках трудового навчання обов'язково повинна бути присутня і виховна робота. Вона дає змогу повніше і глибше розкрити зміст навчального матеріалу, сприяє формуванню в учнів позитивних мотивів учіння та їх розвитку як особистостей.
Шкільний вчитель, які б творчі манери і нахили він не пропагував, яким би не був ерудованим і що б не викладав, по суті і в основі – Вихователь.
Вчитель– не найголовніша людина на уроці, а перша серед подібних і рівних йому: – він веде і його ведуть одночасно. Існує декілька причин, які пояснюють, чому так важливо, коли вчитель не єдиний «герой» в класі.
1) На уроці відкривається багато неочікуваного, інколи більш цікавого і змістовного, ніж це передбачено вчителем.
2) Ініціатива учня часто є сильнішою за вплив вчителя і дужче кличе всіх інших до розумової активності.
3) Слідуючи за учнем, вчитель допомагає йому виростати в особистість, адже в кожного, хто попереду і за ким ідутьінші, поряд з творчим формується особисте.
4) Учні, як правило, не бажають сперечатися з вчителем, зовсім інша річ – їх товариш. їх сперечання породжує полеміку, яка є найголовнішим атрибутом рухомого уроку. Урок має бути рухомим. Урок – на один раз! Будується він в залежності від ситуації, на гнучкій основі реального і можливого в кожному окремому класі. Між собою спілкуються не «сторони» і «об’єкти» з обов’язковою між ними «дистанцією», а люди, які обговорюють певну проблему в міру своїх знань і здібностей. Кожний з них тоді володіє урокомв цілому, а не окремими його частинами. Ця «естафета» переходить із рук до рук, від вчителя до учня і навпаки. Це– урокдуховної рівноправності, урок на якому виховується демократичний характер і де учень не ілюструє наперед підготовлену вчителем схему, а разом з ним, іноді всупереч йому сам досягає істини.
5) Урок – це основна форма підвищення кваліфікації і самонавчання для вчителя, адже саме на уроці, а не курсах і семінарах приходить до вчителя багатократно вивірене подвійним (його і учнівським) досвідом найнеобхідніше – практичні знання.
Вибір методів навчання залежить від: загальних цілей освіти, виховання та розвитку учнів і провідних установок сучасної дидактики; особливостей предмету, що вивчається; особливостей методів викладання конкретних навчальних дисциплін, що визначаються специфікою вимог до відбору загально-дидактичних методів; мети задач і змісту матеріалу конкретного уроку; часу, що відведений на вивчення того чи іншого матеріалу; вікових особливостей учнів; рівня підготовленості учнів (освіта, вихованість, розвиток); можливостей та особливостей вчителя, рівня теоретичної та практичної підготовленості, його особистих якостей. Вчитель повинен не тільки ставити ціль або задачу і показувати шлях до її досягнення, а намагатись запропонувати різні підходи і заохочувати дитину робити власний вибір, шукати свою стежку до мети.
продолжение
--PAGE_BREAK--1.5 Дидактичний зв'язок знань та вмінь з трудового навчання з їх знаннями та вміннями з іншими навчальними предметами
Трудове навчання має тісний зв'язок з шкільними предметами, які передбаченні навчальним планом школи. На уроках праці учні мають можливість застосовувати на практиці знання й уміння, набуті під час вивчення інших предметів. Крім цього, під час трудової діяльності перед учнями виникають проблеми, вирішення яких вимагає ґрунтовних знань з шкільних предметів. Це спонукає учнів глибше вивчати математику, основи здоров'я, образотворчого мистецтва, трудового навчання: технічна та художня праця, історії. Загальноосвітні предмети сприяють успішному навчанню праці, збуджують в учнів інтерес до трудової діяльності, у процесі якої розширюються, поглиблюються й конкретизуються знання з цих дисциплін. Міжпредметні зв'язки – це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв'язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду, найважливіших понять, явищ, вони є результатом узагальнюючих дій, розвивають системне мислення.
Міжпредметні зв'язки на рівні видів навчальної діяльності встановлюються між загальними прийомами навчальної роботи, загальними способами рішення одноманітних навчальних задач (розрахунково-вимірювальних, графічних, конструктивно-технічних, творчих), загальними способами розумової, речової, образотворчої, художньої та інших видів діяльності, які здійснюються учнями. Так, наприклад, креслення викрійок учні виконують в 5 класі, а предмет креслення починають вивчати тільки у 7 класі. Тому вчителю трудового навчання необхідно слідкувати за дотримуванням єдиних вимог під час виконання креслень, не допускати формування в учнів неправильних понять та вмінь, які на уроках креслення довелося б виправляти. На уроках трудового навчання в навчальних майстернях, як і на інших уроках, треба привчати учнів до раціоналізації навчальної діяльності. Міжпредметні зв'язки повинні виключити дублювання матеріалу, якщо навіть він вивчався давно. Учні спроможні за завданням учителя самостійно повторити раніше вивчений матеріал з іншою предмета (за повторення слід виставляти оцінки), а на уроці трудового навчання має відбуватися не повторення, а поглиблення знань. Це особливо стосується теоретичного матеріалу.
Таким чином, зв'язки трудового навчання з іншими шкільними предметами являються необхідною умовою глибокого і всебічного засвоєння теми, що вивчається.
Зв'язки трудового навчання можуть бути здійснені наступним шляхом:
1. Зв'язки міжпредметні:
- використання знань, умінь отриманих учнями в процесі трудового навчання за попередні роки;
- використання відомостей про працю і виробництво;
- використання матеріалу про досягнення сучасної науки і техніки, який ще не увійшов у зміст навчання;
- зв'язок з позакласним заняттям з технічної творчості учнів.
2. Зв'язки з іншими навчальними предметами:
- використання математичного апарату;
- зв'язок з іншими предметами.
Отже, суть міжпредметних зв'язків можна розглядати як дидактичний еквівалент не тільки міжнаукових зв'язків, але й зв'язків науки з іншими формами суспільної свідомості і видами людської діяльності. Тому, спробуємо показати методичну реалізацію їх на основі наступних зв'язків з математикою, основами здоров'я, довкіллям, образотворчим мистецтвом та трудовим навчанням: технічна і художня праця у початкових класах.
1.6 Розвиток художньо-естетичної творчості
На розвиток художньо-естетичної творчості та творчого мислення учнів впливає безліч чинників, такі як зміст уроку, майстерність вчителя, методи і прийоми навчання, уміла організація уроку. Однією з перспективних можливостей трудового навчання є розвиток творчої особистості в системі методів проектних технологій. Розглядаючи вимоги до підбору об'єктів проектування, ми вважаємо, що уроки трудового навчання мають бути побудовані на засадах організації проектної діяльності школярів. Проектно-технологічні знання базуються на технологічних поняттях, оскільки вони сприяють розумінню сутності творчого проекту. За їх допомогою розкриваються вимоги до виконання проекту, створюються умови для успішного вивчення властивостей матеріалів, які повинні використовуватися при розробці проектів; розкривається призначення інструментів та розробка їх конструкції.
Проектно-технологічні знання учнів повинні носити системний, цілісний характер і повинні здобуватися в процесі вивчення різних шкільних дисциплін, які викладаються в конкретному класі. На базі цих повинні розроблятися проекти та інша технологічна документація, що необхідна для виготовлення проекту.
Основні якості особистості, які формуються в процесі проектно-технологічної діяльності такі: техніко-конструкторський світогляд і технічне мислення, свідоме та відповідальне ставлення до навчання і праці, прагнення до самоосвіти, розвиток фантазії і уяви, сформоване відчуття краси, самостійність, працьовитість, естетичний та художній смак, культура праці та ін. Робота над проектом сприяє особистісно-орієнтовному навчанню школярів в процесі конкретної праці учнів з урахуванням їх інтересів. За визначенням О.М. Пєхоти: „Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати. Створюються умови інтенсивного розвитку творчої пізнавальної активності учнів в процесі розробки проектів.
Тема «Охорона довкілля» зорієнтована на теоретичні знання, але потрібно зробити свій міні проект. Допомогти учням зробити цей проект можна задопомогою таких методів як метод фантазування (який доречно застосовувати під час вивчення даної теми п'ятикласниками), метод мозкового штурму, морфологічний аналіз, метод фокальних об'єктів, основи теорії розв'язування винахідницьких задач, метод створення ідеального об'єкта тощо.
Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.
Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.
Методологічною засадою естетичного виховання є етика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.
У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.
Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.
Естетичні почуття – особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.
Естетичний смак – здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.
Естетичний ідеал – уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.
Естетика поведінки – риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.
У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.
Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання – створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство. Складною є проблема формування сприймання мистецтва. Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури. Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати операції мислення.
Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.
Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки – акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.
Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.
Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На уроках із цих предметів учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики – в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.
На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною в естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.
Важливу роль в естетичному вихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, телевізора, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру – все це створює сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям.
Метод мозкового штурму.Автором цього методу є А. Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є 2 групи людей. Перша група – це ті, хто генерує ідеї, друга – критично аналізує. Такі групи здійснюють пошук розв'язку певної проблеми.
Практичний досвід використання мозкового штурму викреслив основні прийоми, які сприяють формуванню ідей. Серед цих методів розрізняють такі як: аналогія (зробити так, як це було вже в розв'язаній задачі).
Метод фантазування.Це спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення неіснуючого образу об'єкта, який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції цього об'єкта невідомі.
Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.
Метод зразків.Суть цього методу полягає в тому, що учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктами технологічної діяльності людини.
На основі порівняння виявляють технологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами і розробляють послідовність дій щодо їх усунення.
Метод фокальних об'єктів.Об'єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримуютьнезвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо фокальним об'єктом є зошит, а випадковим – тигр, то отримаємо сполучення на зразок «смугастий зошит».
Метод створення образу ідеального об'єкта.Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі – 10 прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація і т.д.), а по вертикалі – 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні, тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень.
Для розвитку творчих здібностей на уроках трудового навчання можна використовуватитехнічну документацію з неповними даними.Кількість даних в технічній документації в процесі навчання зменшується. Це дає можливість учням творчо приступити до вирішення завдання.
Також можна застосовуватиколективне обговорення індивідуальних творчих проектів.При такій організації праці колектив спонукає учня до більш активної діяльності. А колективне обговорення завдань сприяє підвищенню мотивації та уваги учнів до виконання своїх завдань.
При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші.
Вчитель трудового навчання під час проведення уроків має включати в плани уроків розв'язування з учнями творчих задач з елементами конструювання; технічні завдання, як засіб формування в учнів навичок просторового і технічного стилю мислення; читання креслень деталей, як засіб розвитку конструкторського мислення; творчі практичні роботи, тощо.
Формування та подальший розвиток логічного, технічного та конструкторського мислення учнів на уроках трудового навчання дає змогу виконати загольноосвітні завдання на кожному етапі загальноосвітньої підготовки з урахуванням вікових особливостей розвитку кожної дитини, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншими освітніми галузями. А це означає – створення умов для залучення учнів до систематичної продуктивної праці з елементами творчості; формування в учнів розуміння важливості самооцінки своїх власних можливостей.
На перших заняттях праці в шкільній майстерні в учнів повинно скластися переконання, що для успішної діяльності їм необхідно буде не тільки працювати фізично, але і займатись розумовою працею, тобто перш ніж розпочати якусь роботу, робити якийсь виріб, потрібно обмірковувати весь технологічний процес, продумати з чого починати та в якій послідовності виконувати завдання.
Отже, ефективність роботи вчителя по розвитку технічної творчості учнів залежить від того, наскільки він зможе зацікавити учнів, пробудити в них інтерес до технічної творчості, та бажання випробувати свої сили в цій галузі.
продолжение
--PAGE_BREAK--