ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇМОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Зміст поняття «позитивнамотивація»
1.2 Вишивка як засіб формуванняпозитивної мотивації навчання учнів молодших класів
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТАЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ
2.1 Аналіз досвіду вчителів-практиківпочаткової школи
2.2 Експериментальна робота щодоформування позитивної мотивації навчання у молодших школярів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проблема трудової підготовкипідростаючого покоління завжди займала важливе місце у вітчизняній педагогіці.Особливо актуальною вона стала на сучасному етапі розбудови української держави– в умовах переходу до ринкової економіки. У зв’язку з цим активізувався пошукшляхів удосконалення змісту, форм і методів трудового навчання учнів на всіхступенях загальноосвітньої школи, у тому числі в її початковій ланці. Урезультаті чого створюються умови для поглибленого та різнобічного засвоєннянавчального матеріалу й для формування цілісного світогляду молодших школярів.
Останнім часом помітнопосилився інтерес до досліджень формування позитивної мотивації навчання умолодших школярів (О. Акуліна, В. Білов, І. Волкова, Л. Даниленко, М. Іванчук,Л. Ільєнко, О. Міщенко, Н. Островерхова, О. Савченко, В. Сидоренко, М. Соловйовта ін.). У їх працях висвітлюються теоретичні та методичні засади формуванняпозитивної мотивації навчання, з’ясовуються та обґрунтовуються переваги танедоліки сучасної методики викладання в початкових класах.
Таким чином,актуальність проблеми формування позитивної мотивації навчання та недостатністьїї розробки в теорії та практиці трудового навчання у поєднанні з практичноюзначимістю визначили тему нашого дослідження: «Формування позитивної мотивації навчанняу молодших учнів на уроках художньої праці».
Мета дослідження: теоретичнообґрунтувати та експериментально перевірити особливості формування позитивної мотиваціїнавчання у молодших учнів.
Об’єктом дослідження є процесформування позитивної мотивації навчання.
Предмет дослідження: особливості формування позитивноїмотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньої праці.
Дляреалізації поставленої мети необхідне розв’язаннятаких завданнь:
1. Проаналізувати психолого-педагогічну та спеціальну літературуз обраної теми.
2. Вивчити та узагальнити досвід роботи вчителів початковихкласів з проблеми дослідження.
3. Встановити ступінь сформованості позитивної мотивації навчанняучнів молодшого шкільного віку.
4. Розробити та експериментально перевірити дієвість системи завданьта вправ з формування позитивної мотивації навчання учнів початкових класів науроках художньої праці.
В основудослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність формуванняпозитивної мотивації навчання у молодших школярів на уроках художньої працібуде протікати успішніше, якщо дотримуватись таких умов:
— врахуваннявікових особливостей учнів молодших класів;
— особистісноїспрямованості змісту навчання;
— використаннярізноманітних форм і методів активізації навчання;
— використанняпедагогічної технології “Створення ситуації успіху”.
Методидослідження:
— теоретичні:аналіз та узагальнення науково-педагогічної та методичної літератури;
— експериментальні:спостереження, бесіда, тестування;
— оціночні:обробка даних, якісний та кількісний аналіз отриманих результатів.
Дослідно-експериментальнаробота проводилась на базі КЗШ № 65. У експерименті брали участь учні 3 – Бкласу (25 учнів).
РОЗДІЛ 1.ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Зміст поняття «позитивнамотивація»
Навчальнамотивація – це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів допродуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти, щозалежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів. Оскількиособистісно зорієнтоване навчання ґрунтується на положенні, що учень засвоюєлише особистісно значущі поняття, то проблема формування мотивації учіннясьогодні є дуже актуальною. Успіх її розв’язання залежить від ступеняусвідомлення вчителем змісту понять навчальна мотивація, мотивація учіння тазавдань виховання мотивації у певному дитячому віці, його вміння проектуватиособистість в умовах навчально-виховного процесу [3, c.112].
Особливостіформування позитивної мотивації як фактора успіху навчальної діяльностішколярів необхідно враховувати кожному вчителеві, якщо він хоче працювативідповідно до нової філософії освіти, що розглядає учня як суб’єкт процесунавчання.
Сьогодні головнамета школи: формування конкурентоспроможної особистості. Перші кроки длядосягнення цієї мети закладаються у молодшому шкільному віці, тому випускник4-го класу повинен мати внутрішню спрямованість «Я можу вчитися» та внутрішнюмотивацію «Я хочу вчитатися», це необхідні умови для продовження освіти усередній ланці.
Чим вищим єрівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тимбільших результатів вона може досягти.
Термін«мотивація» широко використовується у тих галузях психології, що досліджуютьпричини та механізми цілеспрямованої поведінки людини у тісному зв’язку ізздібностями, знаннями й навичками та їхню роль у забезпеченні успіху вдіяльності, продуктивність якої визначається певною спрямованістю та змістоммотивів.
Мотив – це те, щоспонукає людину до дії, заради чого вона її здійснює. Цим терміном позначаютьнизку факторів, що збуджують активність індивіда через його інтерес, цільовінастанови, емоції, потреби, серед яких слід визначити такі:
— потреба упізнанні: бажання людини ставити питання та шукати на них відповіді;
— потреба усамовираженні, реалізація якої ґрунтується на знаннях, уміннях, навичках;
— потреба усамооцінюванні: порівняння себе з іншими та прагнення до самовдосконалення;
— потреба усоціальних зв’язках;
— потреба убезпеці: прагнення до стабільності й самозахисту;
— фізіологічніпотреби.
Перші чотири видипотреб – основа для планування вчителем пізнавальної діяльності суб’єктівнавчання з обов’язковим урахуванням позитивної мотивації учнів.
Слід уточнимипоняття «учіння» в контексті досліджуваного питання. Учіння – це цілеспрямованийпроцес, опанування певних навичок і вмінь на основі активної діяльності самогоучня в єдності з поступовим набуттям теоретичного і практичного досвіду черезнавчальні дії, самоконтроль та адекватну мотивацію [28, c. 21 – 23].
Мотивація учня –глибоко особистісне та індивідуальне поняття. Особливість цих мотивів полягає утому, що вони безпосередньо пов’язані зі змістом та особистісною значущістюдіяльності; якщо змінюється мотив, заради якого учень вчиться, то це принциповоперебудовує і зміст його навчальної діяльності.
Найважливішимзовнішнім та внутрішнім мотивом навчально-пізнавальної діяльності є:
— пізнавальнийінтерес до нового, невідомого;
— мотив«саморозвиток»: бажання якомога більше знати та вміти, розвивати вій розум,підвищувати культурний рівень;
— мотив«досягнення»: бажання отримати гарні результати своєї діяльності;
— мотив«професійно-життєве визначення»: прагнення досягти вершин у майбутній професії;
— комунікативниймотив: бажання спілкуватися, співпрацювати, взаємодіяти;
— емоційниймотив;
— зовнішніймотив, пов'язаний з отриманням винагороди, схвалення від інших людей;
— мотив«позиція»: громадянська відповідальність за справу, почуття обов’язку [11, c.95 – 96].
Отже, мотив – цереальне спонукання, що змушує людину діяти у певній життєвій ситуації і запевних умов.
Під поняттямнавчальна мотивація розуміють сукупність:
— зазначенихзовнішній та внутрішніх мотивів, що визначають ставлення учня до самого себе якдо суб’єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цю діяльність;
— процесів,методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності,активного засвоєння змісту освіти.
Вивченнямотивації та її формування полягає у вихованні мотиваційної сфери особистостіучня, виявленні її реального рівня і можливих перспектив. Цей процес єцілеспрямованим, якщо вчитель періодично порівнює отримані протягом певногочасу результати роботи з певного напрямку з тим рівнем, що передував формуванню [15, c. 102 – 104].
Навчальнамотивація визначається такими специфічними для цієї діяльності факторами:
— самоюосвітньою системою; освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність;
— організацієюосвітнього процесу;
— суб’єктнимиособливостями школяра (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності,самооцінка, взаємодія з іншими учнями);
— суб’єктнимиособливостями педагога, насамперед, системою його ставлення до учня;
— специфікоюйого навчального предмета[22, c.225 – 226].
Навчальнамотивація має п’ять рівнів:
— перший: високийрівень шкільної мотивації та навчальної діяльності; у таких дітей добре (вокремих випадках навіть дуже добре) розвинений пізнавальний мотив, прагненняякнайуспішніше виконувати не тільки всі запропоновані завдання, а й шкільнівимоги та вказівки вчителя; це сумління й відповідальні діти, які сильнопереживають свої невдачі, що іноді мають місце;
— другий:достатня шкільна мотивація; учні задовільно можуть упоратися з навчальноюдіяльністю, мають пізнавальний інтерес; порівняно з дітьми першого рівняспокійніше ставляться до незадовільних оцінок, відзначаються нестабільноюувагою, зниженням та підвищенням у налаштованості до навчання (від активноїпозиції до пасивної); цей рівень мотивації є середньою нормою;
— третій:позитивне ставлення до школи, але школа приваблює таких дітей здебільшого позанавчальною діяльністю; вони досить добре почуваються у школі, із задоволеннямспілкуються з друзями, з учителями; їм подобається бути учнями, мати гарнийпортфель, ручку, пенал, зошити; пізнавальні мотиви в них сформованінедостатньо, і тому навчальний процес їх приваблює незначною мірою;
— четвертий:низька шкільна мотивація; такі діти відвідують школу неохоче, виявляють бажанняпропускати заняття; на уроках часто займаються сторонніми справами, іграми;мають проблеми у навчальній діяльності, важко адаптуються до школи;
— п’ятий:негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація; такі діти мають не тількитруднощі у навчанні, а й проблеми у спілкуванні з однокласниками, вчителями;школа не рідко сприймається ними як вороже середовище; в окремих випадках деякіз них можуть виявляти агресію, відмовлятися виконувати завдання, дотримуватисятих чи інших норм і правил; часто у таких дітей спостерігаютьсянервово-психічні порушення [22, c. 230 – 232].
Мотивація навчаннямає багато аспектів, що змінюються та по-новому взаємодіють один з одним:суспільні ідеали, зміст навчання, його мотиви, мета, емоції, інтереси тощо.Тому становлення мотивації – це не просто збільшення позитивного чи негативногоставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери таспонукань, що є частиною, встановлення нових, зріліших, іноді суперечливих,відносин між ними. Зазвичай аспекти мотиваційної сфери, як і складнідіалектичні взаємини між ними, мають стати об’єктом керування вчителя.
1.2 Вишивка якзасіб формування позитивної мотивації навчання учнів молодших класів
Вишивка –найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментованеабо сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними абомашинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень українськоїнародної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипнимиматеріалами, техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які маютьчисленні відмінності. Художнє обдарування народу вершини його мистецького хистув повну силу виявлені у вишитих творах.
Мистецтво вишивки має багатовіковуісторію. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам’яного віку і донашого сьогодення – такий шлях вишивання. Упродовж віків вдосконалювалисьзнаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки),змінювались і вдосконалювались техніки шиття та вишивання.
Уже в І тисячолітті до нашої еримистецтво вишивання досягло високого рівня у народів Індії, Вавилонії, Риму,Китаю, Єгипту та багатьох інших країн.
На території нашої країни ускіфо-сарматських похованнях VІ-V ст. до н.е. знайшлизалишки тканини, вишиті золотими, срібними і вовняними нитками. На територіїУкраїни знайдено також історичні пам’ятки цього мистецтва, які відносяться до Іст. до н.е. – І ст. н.е. А за часів Київської Русі сестра Володимира МономахаАнна-Янка організувала в Києві школу, де молодих дівчат навчали ткацтву тавишиванню.
У давні часи в основному вишивалилише білими та сірими нитками, що залишились від ткання полотна.
Щоб надати їм блиску, їхнавощували. Згодом люди навчились фарбувати нитки, а ще пізніше почаливикористовувати, крім лляних і конопляних ниток, ще й бавовняні, шовкові,вовняні, золоті й срібні, а також перли, намисто, бісер.
Створюючи візерунки, люди зглибокої давнини користувались умовними знаками-символами, де кожна лінія чифігура мала певне значення.
Так наприклад:
/>пряма горизонтально лінія – земля
/>/>горизонтальна хвиляста – вода
вертикальна хвиляста – дощ
/>/>трикутники – гори
/>гачкуватий хрест – вогонь
квадрат, коло чи ромб – сонце
Ці знаки – символи рукамимайстринь поступово перетворювались у візерунки, ускладнювались, доповнювалисьновими елементами.
Поступово складались орнаменти –послідовне повторення мотивів, в яких у стилізованій формі відображалася всянавколишня природа.
За мотивами орнаменти буваютьгеометричними, рослинними, тваринними, а також є орнаменти із зображеннямлюдей.
Геометричні орнаменти дуже прості:кружальця, трикутники, кривульки, лінії, хрестики, крапки.
В основі рослинних орнаментівлежить прагнення перенести у вишивку красу природи.
Такі мотиви, як “виноград”,“хміль”, “калина”, “барвінок” часто використовують в українській вишивці. Деякінесуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив“барвінку” є символом немеркнучого життя. Дуже древній символ “дерево життя” –минуле, сучасне й майбутнє роду людського, родючість землі. Цвіт вишні чияблуні – символ материнської любові; рута, мальва, півонія – віра, надія,любов. Любисток, васильки – символ людської відданості; ромашка – символдоброти; калина – символ невмирущого роду людського; виноград – краса і радістьстворення сім’ї; червоний мак – символ чарівної сили, що захищає від усякогозла. У вишивках тваринних орнаментів зображується: кінь, олень, заєць, півень,голуб, метелики. Жіноча фігура символізує богиню життя; дитячі фігурки –продовження роду.
Упродовж сторіч багатьмапоколіннями невідомих майстрів створювали прийоми вишивання візерунки та кольоровісполучення. Так, у ХІV-XVII ст. вишивка набула ще більш широкого значенняв оздобленні одягу, предметів побуту. Золотими і срібними нитками у поєднанні зперлами і самоцвітами вишивали церковний одяг, образи, хорогви, багатий одягцарів і вельмож. Кольоровим шовком прикрашали весільні рушники, святковісорочки, хустки.
Поступово мистецтво вишивкипоширилось повсюди. Із XVIII ст. воно входить в життя всіх верствнаселення, стає одним з основних занять дівчат-селянок.
Вишивкою прикрашали предметипобуту – рушники, скатертини, святковий і буденний одяг, фартушки, жіночіголовні убори, пояси. Вироби, як правило, виготовлялись з простих, недорогихматеріалів, але відзначались вони високою художньою майстерністю.
Прийоми вишивання, візерунки, їхкольорове втілення удосконалювались із покоління в покоління. Поступововідбиралось все краще і створювались неповторні зразки вишивок з характерниминаціональними рисами [16, c.130 – 139].
У третьому класірозпочинається навчання учнів технології виконання вишивки гладдю. Наведемоуривок з програми для початкових класів з художньої праці.
Гладь – це вишивання прямими тапохилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існуєбагато видів гладі, але у початкових класах ознайомлюються з найпростішим видом– двохсторонньою вільною гладдю.
Вивчення тем з вишивання упочаткових класах має визначені труднощі у порівнянні з вивченням інших тем науроках трудового навчання.
Учні значно легше засвоюють знанняз обробки паперу, пластиліну та інших матеріалів, так як з ними вонизустрічаються з раннього віку. До школи дуже мала кількість дітей уміє шити чивишивати. Навчання цим видам діяльності відсутнє у дитячих садках. Рідко вчатьдітей-дошкільнят шиттю у сім’ях. Тому уроки з шиття у початкових класах викликаютьу дітей значні труднощі.
Труднощі виникають також черезспецифіку технологічних операцій. Дрібні м’язи рук дітей ще слабо розвинені.Координація рухів не відпрацьована, а при шитті, вишиванні саме потрібнаплавність і послідовність рухів. Технологія найелементарніших швів вимагаєвиконання точних, ледь помітних, але цілком визначених рухів.
З’являються труднощі прирозрізуванні тканин, при підгинанні і підшиванні країв виробів.
Такі труднощі вимагають напочатковій стадії навчання шиттю, вишиванню використання продуманих прийомівнавчання.
На виготовлення навіть самихпростих виробів витрачається значно більше часу, ніж при роботі з папером, томуу дітей часом зникає інтерес до виконуваної роботи. А результати праці, яквідомо, в молодшому віці є важливим фактором трудового навчання. Вчителізастосовують різноманітні прийоми навчання вишиванню, але головним чиномвикористовують інструктаж, різні демонстраційні таблиці. Визначається напрямокстібків, вид шва з лицевої і виворітної сторони. Зупиняються на призначеннішвів. Дуже добре, якщо вчитель підготує і продемонструє зразки кількох виробів,які продемонструють учням як надалі належить виконувати завдання.
Отже, як і при вивченні будь-якогопредмету в школі, під час оволодіння навичками виконання вишивки виникаютьпевні труднощі. Їх можливо уникнути шляхом використання різноманітних методівнавчання, зокрема для молодших школярів дуже ефективним є метод наочності. Дужеважливим моментом на уроці є інструктаж по техніці безпеки та прибирання післязаняття робочого місця. Якщо с самого початку привчити дітей до чистоти тауважності на уроці та постійно підтримувати в них позитивну мотивацію навчанняуроки праці стануть для них чи не найулюбленішими уроками, до яких вони будутьготуватися з насолодою та захопленням та чекатимуть на них з нетерпінням.
РОЗДІЛ 2.ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЩОДОФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ
2.1 Аналіз досвідувчителів-практиків початкової школи
Аналізуючи досвідвчителів початкової школи, нами було відмічено різноманітність підходів таметодик при формуванні позитивної мотивації навчання у молодших учнів. Так, наприклад, аспірант кафедри прикладної культури КНУКІМ Оксана Губа у своїй статті«Формування комунікативних якостей молодших школярів засобами дитячогоаматорського театрального колективу» зазначає, що «колективність театральногомистецтва, коли кінцевий результат залежить від кожного учасника творчогопроцесу, допомагає дитині зрозуміти власну важливість, цінність, робить їїбільш упевненою.
Заняттятеатральним мистецтвом учать дитину співпрацювати з іншими, рахуватися здумками товаришів, жити та працювати в колективі.
Театральна грамає багато спільного з дитячою грою. Саме це є основним з аргументів на користьсамодіяльного театру як соціалізую цього засобу. Феноменальна спорідненість грита сцени полягає в:
1) реальностіпочуттів та переживань, які відчуває гравець;
2) удаваннярозглядається, як механізм гри.
Реалізаціяфантазії у рухомі акти (поведінка) здійснюється як механізм удавання. Потребидитини задовольняються у грі та через роботу уяви, фантазії, будучи, в своючергу, нічим іншим, як фантазією в дії [6, c. 47].
Під час гридитині набагато простіше прищепити будь-які навички, виробити в неї вміння. Длякорекції агресивних форм поведінки у дітей Г.Е. Бреслав рекомендуєзастосовувати різноманітні методи за такими напрямками, як:
— гра;
— вилученнядитини зі звичного оточення та включення її до коригую чого середовища абогрупи;
— творчесамовираження (заняття творчою діяльністю);
— сублімаціяагресії у соціально-схвальну діяльність (праця, суспільна робота тощо) [6, c. 48].
Під часпроведення тренінгів психологи (А.І. Захаров, С.А. Ігумнов, СВ. Коноваленко,І.В. Ганічева та ін..)пропонують ігрові вправи, які цілком тотожні вправам нарозвиток психотехніки актора. Так, вправи «Сіамські близнюки», «Дзеркало»,«Фотограф», «Скульптор» знайомі будь-якому театральному педагогу,вправи-імпровізації на вербальну комунікацію є етюдами з імпровізованимтекстом, а численні дихальні та артикуляційні вправи цілковито запозичені зтренінгу сценічної мови».
Слід зазначити,що подібна техніка викладання присутня і на уроках художньої праці, коли учніповторюють за вчителем виконувані ним дії (вишивання, шиття, майстрування). Такатехнологія є ефективною, тому що повторюючи за вчителем дітям легше засвоюватиновий матеріал та техніки виконання тих чи інших видів діяльності на урокахпраці [6, c.49].
Свою думку зпроблеми формування позитивної мотивації навчання висловив Юрій Рева (кандидатпедагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогічних технологійКриворізького державного педагогічного університету) у своїй статті «Мистецтворозроблення творчого задуму уроку-технології професійної майстерності вчителя».
У даній статті вінзазначає, що «на результативність уроку впливають особистість учителя, йогостиль спілкування з учнями, рівень фахової підготовки, ступінь володінняметодичними прийомами та вміння враховувати під час управління навчальноюдіяльністю психологічні особливості кожного учня».
Також вінзазначає, що «Для сучасного уроку характерними ознаками є гуманітарнийпотенціал і гуманізація навчання; варіативність і гнучкість системи уроків;спрямованість на особистість учня; системний підхід до архітектури уроку та процесунавчання; спрямованість на головне – генералізація навчання; повне засвоєннянового матеріалу на уроці; оптимізація форм роботи; економія часу в шкільномунавчанні».
Далі він пише, що«Комплекс дидактичних засобів до кожного уроку – величина змінна, що залежитьвід рівня розвитку інформаційних технологій, поставлених цілей і методів їхдосягнення, змісту навчального матеріалу, особливостей психічного розвиткуучнів, закономірностей сприймання, переробки та запам’ятовування інформації,рівня підготовки вчителя».
Щодо формуванняпозитивної мотивації навчання, Юрій Рева пише: «Педагогові треба прагнути доактивності думки учня, до того, щоб знання розвивалися завдяки їх застосуванню.Потрібно добиватися того, щоб учні побачили, відчули незрозуміле – щоб передними постало запитання. Якщо цього вдалося досягти, то це половина успіху».
Також вінпідкреслює, що «Нестандартні уроки та прийоми роботи з учнями кращезапам’ятовуються, викликають зацікавленість і бажання взяти участь в уроці.Такого типу уроки знімають скутість, викликають позитивні емоції, сприяютькращому засвоєнню матеріалу. Школяра втомлює пасивність, а праця, пов’язана зпозитивними емоціями, сприяє формуванню та закріпленню міцних знань».
Таким чином, усіуроки треба будувати з використанням розглянутих дидактичних умов. Такі урокибезумовно матимуть успіх серед учнів та будуть формувати позитивну мотиваціюнавчання у молодших школярів [19, c. 50 – 56].
Також слідзвернути увагу на статтю Марини Прокоф’євої (декан Євпаторійського факультету РВНЗ«Кримський гуманітарний університет», м. Ялта) «Організаціяінтегровано-педагогічної діяльності в межах інноваційних технологійсоціокультурно-педагогічної спрямованості». У своїй статті вона досліджує урокималювання у початкових класах. Вона приводить декілька прикладів уроків,головною метою яких є формування позитивної мотивації навчання у молодшихшколярів та розвиток творчих навичок учнів. Також вона планує кожний урок заодним й тим самим планом, але постійно привносить в нього щось нове та особливе.Він дає можливість учням не поспішати на уроці, щоб встигнути виконати завданнядо кінця уроку. Завжди урок починається з позитивного настрою учнів таналаштування їх на певний вид діяльності. Наприклад: спочатку діти розглядаютьрепродукції картин художників і милуються квітучими деревами. Вчитель проситьїх уявити, як у садку пахнуть яблуні й груші, «вдихнути» весняні пахощіфруктових дерев. Для створення весняної атмосфери в класі можна ароматизуватиприміщення справжніми яблуками, грушами, які принесли діти на завдання вчителя» [18, c. 56 – 57].
Отже, МаринаПрокоф’єва наголошує на тому, що чи не найважливіше місце серед факторів, яківпливають на мотивацію навчання є створення позитивної атмосфери у класі таналаштування учнів на позитивний лад та працю.
На нашу думку науроках художньої праці для формування позитивної мотивації навчання у молодшихшколярів можна використовувати інноваційні технології навчання. Існує безлічнових методик викладання, які ми і розглянемо.
Використання педагогічної технології «Створення ситуації успіху».
У своїй книжці «Виховання в учнів творчого ставлення до праці О.Г.Барабанов розглядає методику «Створення ситуації успіху». Дана методика невиникла одночасно. ЇЇ розробкою та дослідженням основних положень займались багатопедагогів. А саме: В.О. Сухомлинський, О.С.Бєлкін, К.Д. Ушинський, Г.О.Цукерман, І.Ф. Харламов. У їхніх працях, розроблених ними методичних посібникахта методиках викладання тим чи іншим чином розглянуто дану проблему.
Ситуація успіху може стати своєрідним пусковим механізмом для подальшогорозвитку особистості. Особливо, якщо це стосується навчання, опанування такимважким та престижним предметом, як художня праця. Успіхи в навчанні – цеджерело внутрішніх сил учня, яке виробляє енергію для подолання перешкод табажання вчитись.
Багато наших сучасників висловлюють думку про те, щоучень тоді тягнеться до знань, коли переживає потребу в навчанні, коли їмрухають здорові мотиви та інтерес, підкріплені успіхом.
У концепції А.С. Смирнова як основна мета педагогічного процесурозглядається створення умов для максимально можливого розвитку здібностейдитини, формування у неї внутрішнього психологічного спокою і впевненості усвоїх силах. Смирнов виділив наступні принципи організації навчальноїдіяльності:
· ставлення до дитини як до суб'єкта, формування особистісногостилю взаємин, створенням позитивного емоційного фону. У школі дитина повиннавідчувати себе впевнено і захищено, це стає можливим при формуванні в учнівпостійного відчуття успіху;
· вчитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, щопороджує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися;
· вчитель повинен створити такі умови, в яких дитина відчував бупевненість в собі і внутрішнє задоволення; він повинен пам'ятати що дитинінеобхідно допомагати досягати успіху в навчальній діяльності. А для цьогопотрібно створювати ситуації успіху.
Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу,збільшенню продуктивності навчальної праці, а також допомогти учням усвідомитисебе повноцінною особистістю [3, c. 88 – 94].
Стосовно вправ, що застосовувались на уроках учителів-практиківпочаткових класів, то слід зазначити наступне. О.Губа використовувала вправиколективного характеру та спрямовані на розвиток дитини саме в колективі. Вонавважає, що в таких умовах дитина швидше стає частиною соціуму та її розвитокприскорюється, а формування позитивної мотивації навчання стає не метою, ачимось таким, що виникає саме по собі, завдяки засобам спілкування на співпраціз іншими дітьми.
Ю.Рева розглядає особистісно орієнтоване навчання та саме виконанняіндивідуальних завдань та вправ як вихудне положення при формуванні позитивноїмотивації навчання. Він вважає, що для досягнення поставленої вчителем метиуроку, учень повинен отримати свободу у виборі форм та методів для їїдосягнення. Саме через свободу він бачить досягнення мети формування позитивноїмотивації навчання. Індивідуальні завдання та самостійна діяльність на уроках,є на його думку, відправною точкою при ознайомленні чи закріпленні теми. І саметака форма навчання позитивно впливає на учнів та рівень сформованостіпозитивної мотивації навчання та дає змогу вчителеві контролювати розвитокучнів та засвоєння ними навчального матеріалу, своєчасно корегуючи тавиправляючи допущені ними помилки.
Отже, на основі досвіду вчителів-практиків, який було досліджено, використавшизапропоновані ними методики та їх досвід, а також використовуючи методичнулітературу з проблеми дослідження, нами було розроблено ряд уроків в яківходили комплекси вправ, спрямованих на формування позитивної мотивації учнівмолодших класів на уроках художньої праці. На кожному уроці використовуваласьметодика «Створення ситуації успіху», проводились колективні та індивідуальнівиди робіт, а також, перед початком уроку діти налаштовувались на позитивнийнастрій та готовність до праці через слово вчителя та уяву, яку вонизастосовували при цьому (Методика використана М.Прокоф’євою). Таким чином,розроблені уроки мали результат та завдяки ним було сформовано та поставлено наналежний рівень позитивну мотивацію навчання.
2.2Експериментальна робота щодо формування позитивної мотивації молодших школярівучнів третіх класів
У другому розділінашої роботи було проведено дослідно-експериментальну роботу з формування позитивноїмотивації у молодших учнів, яка проводилась у три етапи. На першому етапі мипровели констатувальний експеримент. Метою даного експерименту було виявленнярівню сформованості позитивної мотивації молодших учнів на уроках художньоїпраці. Дані дослідження засвідчили недостатній рівень сформованості позитивноїмотивації учнів у 3 – Б класі. І тому запропоновані нами розробки уроків,приклади яких приведено у додатку А, сприятимуть кращому засвоєнню знань учнямита формуванню позитивної мотивації навчання на уроках художньої праці. Даніуроки було використано при проведенні другого етапу дослідно-експериментальноїроботи, саме який і було направлено на підвищення рівня сформованостіпозитивної мотивації на уроках художньої праці.
Слід зазначити,що вправи і завдання співвідносяться з віковими особливостями учнів. Всі вправиі завдання спрямовані на формування позитивної мотивації навчання та нарозвиток інтересу до навчання на уроках художньої праці..
На третьомуконтрольному етапі дослідно-експериментальної роботи було проведено повторнетестування учнів (Додаток В). Після чого відбулося підведення підсумків даноготестування та на основі отриманих результатів було визначено чотири рівнісформованості позитивної мотивації навчання до яких в свою чергу належать:високий, середній, достатній та низький.
Результатианалізу показали, що в 3 – Б класі значно підвищився рівень сформованості позитивноїмотивації навчання. Результати наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Рівні сформованості позитивноїмотивації навчання у молодших школярів після експерименту ( у % )Рівні сформованості позитивної мотивації навчання 3 – Б клас Високий 18 Середній 52 Достатній 20 Низький 10
Аналіз кількіснихданих дозволяє відзначити покращення результатів виділених показників у 3 – Бкласі, побачити динаміку їх розвитку протягом експерименту. Аналіз експериментузасвідчив, що кількість учнів, що належать до низького рівня зменшилась до 10%,достатній рівень збільшився на 21%, середній рівень збільшився на 34%, високийрівень сягнув — 18%.
Отже, завдяки використаннюна практиці запропонованої розробки уроків з художньої праці для формуванняпозитивної мотивації навчання у учнів молодших класів, було забезпеченнюнайсприятливіші умови для навчання. Формування позитивної мотивації навчання,орієнтація на розвиток особистості – основна концептуальна мета проведення уроківхудожньої праці. Не за рівнем складності, а за різноманітністю і практичноюнеординарністю учні 3 – Б класу були зацікавлені у вивченні різних видіввишивки, зокрема вишиванням низинкою та гладдю. Для учнів були створеннінайоптимальніші умови навчання.
Аналізуючирезультати експерименту, необхідно підкреслити, що значно зросла ініціативністьта активність учнів. Порівняно з попередніми даними, учні зацікавлені на урокахта при підготовці домашнього завдання, майже всі намагаються планувати роботу івиконувати її за своїм планом. Учні стали більш незалежними, самостійними,наполегливими.
ВИСНОВКИ
Аналізпсихолого-педагогічної та спеціальної літератури дозволив зробити таківисновки:
— мотивація– це загальна назва процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивноїпізнавальної діяльності активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівнясформованості мотивації учіння молодших школярів. Навчальна мотивація єсукупністю зовнішніх та внутрішніх мотивів що визначають ставлення учня досамого себе як до об’єкта учіння та до оточення, яке організовує й реалізує цюдіяльність. Також це процеси, методи та засоби спонукання учнів до продуктивноїпізнавальної діяльності та активного засвоєння змісту освіти. Позитивнамотивація навчання має багато аспектів що змінюються та по-новому взаємодіютьодин з одним: суспільні ідеали, зміст навчання його мотиви, мета емоції,інтереси. Тому формування позитивної мотивації навчання – це не простозбільшення позитивного чи негативного ставлення до навчання, а й ускладненняструктури мотиваційної сфери та спонукань, що є частиною встановлених нових,більш зрілих, іноді суперечливих, відносин між ними;
— вишивка –найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментованеабо сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті виконане різними ручними абомашинними швами. Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Упродовж віківвдосконалювались знаряддя праці, змінювались техніки шиття та вишивання. Гладь– це вишивання прямими та похилими стібкам, які повністю або частковозаповнюють площину узору. Існує багато видів гладі але у початкових класахознайомлюються з найпростішим видом – двохсторонньою гладдю. Вивчення тем звишивання у початкових класах має визначені труднощі у порівнянні з вивченнямінших тем на уроках художньої праці. Але для того щоб перебороти ці труднощііснує багато сучасних методик викладання, які є дієвими та корисними на усіхетапах вивчення технології вишивки гладдю.
— завдякипроведеному аналізу досвіду вчителів-практиків початкової школи було з’ясовано,що кількість та різноманітність методик якими вони користуються є дуже великою.Поставивши правильно мету навчання з того чи іншого шкільного предмета, по сутікожен вчитель перетворюється на художника який начебто малює картину, і цякартина – це учень, в якого формуються ті чи інші навички. О.Губа широковикористовує дидактичну гру на своїх уроках; Ю.Рева пропонує педагоговіпрагнути до активності думки учнів та зробити уроки якомога цікавішими;М.Прокоф’єва, перш за все, наголошує на факторі створення позитивної атмосфериу класі та на налаштування учнів на позитивний творчий лад та працю. Але привикористанні усіх перерахованих методик урок можна зробити дійсно більшпродуктивним та цікавішим для учнів таким, який запам’ятається;
— у другомурозділі роботи нами було проведено дослідно-експериментальну роботу подослідженню рівня сформованості позитивної мотивації навчання учнів 3 – Бкласу. Під час констатувального експерименту було проведено тестування учнів 3– Б класу. Проаналізувавши отримані результати, ми дійшли висновку, що методикаяка використовувалась вчителями художньої праці є неефективною щодо формуванняпізнавальної активності так як рівень сформованості пізнавальної активностіучнів був дуже низьким. Саме тому, актуальним стало питання щодо проведеннядругого етапу дослідно-експериментальної роботи, а саме формувальногоексперименту. На даному етапі було проведено ряд розроблених нами уроків, якібуло спрямовано саме на формування позитивної мотивації учнів на урокаххудожньої праці. Після чого на контрольному етапі дослідно-експериментальноїроботи було проведено повторне тестування учнів 3 – Б класу. Результатизасвідчили що запропоновані нами уроки добре вплинули на формування позитивноїмотивації навчання у молодших учнів експериментального 3 – Б класу, щозасвідчило доцільність проведення дослідно-експериментальної роботи.
Таким чином, уданій роботі нами було теоретично обґрунтовані та експериментально перевіреніособливості формування позитивної мотивації навчання у молодших учнів на урокаххудожньої праці. Також, було виконано всі поставленні завдання. Булопроаналізовано психолого-педагогічну та спеціальну літературу з обраної теми,було вивчено та узагальнено досвід роботи вчителів початкових класів з проблемидослідження та встановлено ступінь сформованості позитивної мотивації навчанняучнів молодшого шкільного віку. У другому розділі нами було розроблено таекспериментально перевірено дієвість системи завдань та вправ з формуванняпозитивної мотивації навчання учнів початкових класів на уроках художньоїпраці.
Таким чином,підводячи підсумок слід зазначити, що ефективність формування позитивноїмотивації навчання у молодших школярів на уроках художньої праці буде протікатиуспішніше за умов особистісної спрямованості змісту навчання, завдякиврахуванню вікових особливостей учнів молодшого шкільного віку, привикористанні різноманітних форм та методів активізації навчання, а також, привикористанні педагогічної технології «Створення ситуації успіху».
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев В.Е.Организация технического творчества учащихся / Виктор Егорович Алексеев. — М.: Высшая школа, 1984. —46 с.
2. Актуальныевопросы трудового воспитания младших школьников на современном этапе: программно-методическоепособие. – Славянск: ИЦ СФАГПИ, 2000. – С. 32 – 33.
3. Барабанов А.Г.Воспитание у учащихся творческого отношения к труду / Анастасия ГригорьевнаБаранова. – М.: «Просвещение», 1990. –– 205 с.
4. Гессен С.И.Основы педагогики / Сергей Иосифович Гессен. – М.: Знание, 1995. – 340 с.
5. Гиренко Н.А.Сенсомоторное развитие учащихся младших классов вспомогательной школы в процессетрудового обучения: Дис. на получение звания канд. пед. наук: 13.00.03 / АПНУкраины; Институт дефектологии. – К., 1996. – 192с.
6. Губа О.С.Формування комунікативних якостей молодших школярів засобами дитячогоаматорського театрального колективу / О.С. Губа // Початкова школа. – 2008. –№12. – С. 47 – 49.
7. Дмитриев Ю.А.Трудовое воспитание младших школьников в современных условиях / Ю.А. Дмитриев// Школьник. – 2001. – №8. – C. 27 – 30.
8. ДорошенкоП.С. Дошкольник имладший школьник: проблемы воспитания и образования: Материалы конф. ЧтенияУшинского пед. фак. ЯГПУ. – Ярославль: Изд-во ЯГПУ, 2003. – 100 с.
9. ДупакН.В. Виховання культури праці молодших школярів у процесі навчальної трудовоїдіяльності: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПНУкраїни. – К., 1999. – 16с.
10. Знамеровська Н.П.Підготовка вчителя трудового навчання до розвитку художньо- конструкторськихздібностей учнів основної школи: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.02 /Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 1999. – 20с.
11. Иванова Т.Ф. Квопросу о формировании мотивов трудовой деятельности младших школьников //Оценка эффективности образовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийскойнауч.- практ. конф. Ч. II — Славянск. 2000. – С. 95 – 96.
12. Коломиец А.А Квопросу о методах трудового воспитания младших школьников // Проблемы иперспективы реализации базисного учебного плана образовательных учреждений: Сб.науч. тр. – Славянск, 2000. – 240 с..
13. Кудрявцев Т.В. Формированиеэлементов технического мышления у младших школьников и необходимостьсовершенствования учебных программ трудовой их подготовки / Т.В. Кудрявцев,Э.А. Фарапонова // Обучение и развитие младших школьников. – К.: Знание, 1990.– 150 с.
14. Махмутов М.И.Воспитывать интеллектуально активную личность / М. И. Махмутов. –«Народное образование». – 1997. –– №1. – С. 26 – 28.
15. Нестеров А.И. Отрудовом воспитании в младшем школьном возрасте // Оценка эффективностиобразовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийской науч.-прак. конф. Ч.II — Славянск. 2000. – С. 102 – 104.
16. Осовська Г.П. Уроки трудового навчання. 3 клас /Галина Петрівна Осовська. — Тернопіль: Астон, 2002. – 270 с.
17. Пархоменко Л.С. Педагогическаядиагностика и планирование процесса трудового воспитания младших школьников //Оценка эффективности образовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийскойнауч. – практ. конф. Ч. II – K. 2000. – C.96 – 101.
18. Прокоф’єваМ.С. Організація інтегровано-педагогічної діяльності в межах інноваційнихтехнологій соціокультурно-педагогічної спрямованості / М.С. Прокоф’єва //Початкова школа. – 2008 – №12. – С.56 – 57.
19. Рева Ю.Ф.Мистецтво розроблення творчого задуму уроку-технології професійної майстерностівчителя / Ю.Ф. Рева // Початкова школа. – 2008. — №12. – С. 50 – 56.
20. Савченко О.Я.Урок у початкових классах / Олександра Яківна Савченко. – К., 1993. – 160 с.
21. Скаткин М.Н. Чтонадо знать о современных проблемах дидактики / М.Н. Скаткин. «Народное образование». –– 1997. –– № 1. –– С. 47 ––49.
22. Толызина Ю.В.Педагогика / Юлия Викторовна Толызина. – М.: Лик,2003. – 450 с.
23. Фарапонова Э.А.Технический труд в системе развивающего обучения / Элла АлександровнаФарапонова. – М.: Ника, 2000. – 340 с.
24. Фарапонова Э.А.Дети в труде и игре. Младший школьник / Э.А. Фарапонова, Т.И. Данюшевская. – М.:Прсвещение, 1981. – 230 с.
25. Хорунжий В.О.Календарне планування з трудового навчання. 1-4 кл. / Віктор Олександрович Хорунжий. – Тернопіль: Підручники і посібники,2003. – 370 с.
26. ХохлінаО.П. Загальна характеристика оновленого змісту трудового навчання та рівнівнавчальних досягнень учнів 1-3 кл. / О.П. Хохліна, Г.М. Мерсіянова // Ріднашкола. – 2003. – № 7. – С. 11 – 14.
27. ХохлінаО.П. Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-3 класів з трудового навчання /О.П. Хохліна, Г.М. Мерсіянова // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003.– №3. – С. 19 – 23.
28. Ярош С.И.Трудовое обучение в младших классах: современная специфика / С.И. Ярош // Школьный учитель. – 2001. – № 11. – С.21 – 23.
29. Ярош С.И. Началотрудового обучения в школе / С.И.Ярош // Первокласник. – 1998. – №3. – С. 31 – 32.
ДОДАТКИ
Додаток А
План-конспектуроку з трудового навчання
Клас: 3 – Б
Тема. Вишивання низинкою.
Мета. Ознайомити учнів зі швом«низинка». Вчити техніки вишивки «низинкою» на папері вклітинку.
Обладнання. Зразки вишивок«низинкою», аркуш паперу в клітинку, голки, ножиці, нитки,технологічна картка, виставка узорів, виконаних різними швами.
Хід уроку
I.Підготовка робочих місць.
II.Організаційний момент.
III.Повідомлення теми і мети уроку.
— Діти, якішви українських вишивок ви запам'ятали?
— Відшукайтеці шви на вишиванках, що на виставці.
— Які швиви вже можете виконувати?
— Сьогодніна уроці ми ознайомимось ще з одним способом вишивання — низинкою.
IV.Розгляд зразка.
(Діти розглядаютьрушники, вишиті низинкою.)
— Чиподобається вам вишивка?
— Чи хотілиб ви самі так вишивати?
— Тодібудьте дуже уважні і наполегливі.
V.Технологія виготовлення виробу.
Назва шва пішлавід способу вишивання. Вишивається низинка знизу, з вивороту. Лицьова сторонаузору — це виворіт вишивки. Низинкою вишивають геометричні орнаменти чорнимиабо червоними нитками. Рідше — чорними і червоними. Шов виконується справаналіво.
Робочу ниткузакріплюємо петлею на одній з ниток тканини справа, внизу, біля початкувишивки. І знизу вверх виконуємо перший рядок узору. Голку вводимо вниз,рахуємо з виворотного боку 3 клітинки, проколюємо вверх. Потім знову рахуємо 3клітинки і проколюємо внизу. Так, рахуючи клітинки, виконуємо перший ряд. Тодіроботу перекручуємо і знову знизу вверх через ниточку виконуємо другий рядузору. Знову перекручуємо і виконуємо третій ряд. І так щоразу, щоб вишиватизнизу вверх.
Повчимосявишивати на аркуші паперу в клітинку.
Розглядтехнологічної картки. (Учитель пояснює по картці.)
VI.Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів.
VII.Повторення правил техніки безпеки.
VIII.Самостійна робота учнів. (Звучить «легенька» музика.)
Фізкультхвилинка.
А тепер всі попорядку
Вишикуйтесь назарядку
Похитайтеголовою;
Раз — притупнітьще ногою,
Руки вгорупідведіть,
Трішки нимипотрясіть.
Нахиліться вліво,вправо,
Та цього іщезамало.
Руки вгору, рукивниз,
Раз — присіли,піднялись…
Й працювати зноввзялись.
IX.Продовження самостійної роботи.
Якщо буде час,можна попробувати вишивати цей узор на тканині.
X.Оцінювання виробів.
XI.Підсумок уроку.
XII.Прибирання робочих місць.
ВИШИВАННЯНИЗИНКОЮ
/>
План-конспектуроку з трудового навчання
Клас: 3 – Б
Тема. Вишивання низинкою.Вишивання манишки.
Мета. Продовжити вчити учніввишивати низинкою геометричні орнаменти. Викликати у дітей бажання створюватисвоїми руками елементи національного костюма (манишку). Удосконалювати навичкикористування ножицями, голками.
Обладнання. Зразок вишивки, тканина длявишиття, голки, ножиці, нитки, зразки українських костюмів для хлопчика ідівчинки, грамзапис музики для фізкультхвилинки, технологічна картка.
Хід уроку
I.Підготовка робочих місць.
II.Організаційний момент.
III.Повідомлення теми і мети уроку.
Вступнабесіда.
— Кожен народ маєсвій національний одяг. Крім практичних функцій захисту тіла від зовнішніх дійприроди, він відображає художній смак та уподобання народу у даний час.Український костюм має давню історію. Він розвивався і вдосконалювався протягомстоліть, вбираючи багатовіковий досвід, засвоюючи кращі традиції народу.
Розгляньте зразкиукраїнських костюмів.
— Українськийкостюм відзначається простотою, стрункістю силуету, багатством ірізноманітністю орнаментів, насиченими кольорами.
— Назвітьскладові частини костюма для дівчинки.
— З чогоскладається костюм для хлопчиків?
Основноюскладовою народного костюма є біла сорочка, оздоблена вишивкою на рукавах,комірці і вишита манишка. (Виходять діти, які прийшли у школу у вишитихсорочках, розглядаємо їх вишиванки).
— Хто пам'ятає,що символізує вишивка на сорочках, яку функцію відіграє?
(Розміщеннявишивки на рукавах пов'язане із вшануванням руки як знаряддя праці, побажанняїй сили і вправності, а також вишивка захищає від злого і недоброго).
— Укого з вас є вишиті сорочки?
— Хто їх вишивав?
— Чи хотіли б висамі вишити сорочку?
— Тоді давайтепочнемо робити цю добру справу вже сьогодні. І почнемо вишивати сьогодніманишку.
Розглядзразка.
— Яким швомвишитий узор? (Низинкою.)
— Якимикольорами? (Червоним і чорним.)
— Який це узор?(Геометричний.)
V.Технологія виготовлення виробу.
1. Напопередньому уроці ми вчилися шити низинкою на папері. Розгляньте свої вишивкиі згадайте, як виконується такий шов.
(Діти пояснюють,учитель допомагає їм).
2. Розглядтехнологічної картки.
Для вишиттяприготуємо тканину. Відміряйте і виріжте смужку завдовжки 25 см і завширшки 4 см.
Відмітимо насмужці середину і вишиємо знизу вверх цей середній ряд. Виконуємо стібкиподібно до того, як виконували на папері, тільки рахуємо дірочки: 4 — внизголку, 4 — вверх. До крайніх смужок від середини пропускаємо три дірочки. Це ібуде ритм (рапорт) в орнаменті.
VI.Планування наступних трудових дій, відбір матеріал та інструментів. Закріпленнянового матеріалу.
VII.Повторення правил техніки безпеки.
VIII.Самостійна робота учнів. (звучить «легка» мелодія).
Діти на вибірвишивають узори, користуючись технологічною карткою.
Фізкультхвилинка.
Під музику дітитанцюють.
Два прихлопи, трипритопи,
На носок, накаблучок.
Руки — вліво,руки — вправо, —
Ми танцюємгопачок.
Раз — присядем,два — присядем —
Гарний настрій.
Покружляли,повертілись
І тихесенько всівсілись.
IX.Продовження самостійної роботи.
На наступномууроці діти закінчують вишивати манишку, підрублюють або обметують її. Бажанопришити виготовлені манишки до святкової сорочки.
X.Оцінювання виробів, відбір на виставку.
XI.Підсумок уроку.
XII.Прибирання робочих місць.
ВИШИВАННЯМАНИШКИ НИЗИНКОЮ
/>
План-конспектуроку з трудового навчання
Клас: 3 – Б
Тема. Вишивання хрестиком.
Мета: Навчити учнів вишиватихрестиком. Поглибити знання учнів про народну вишивку.
Обладнання. Тканина для вишивання, наяку нанесені узори на попередньому уроці, створені учнями геометричні узори напапері, ножиці, голки, кольорові нитки, технологічна картка «Вишиванняхрестиком».
Хід уроку
I.Підготовка робочого місця.
II.Організаційний момент.
III.Повідомлення теми і мети уроку.
На Попередньомууроці ви створювали узори і переносили їх на тканину. Сьогодні будете вишиватиці узори. Вишивати будемо хрестиком.
З історії вишивкивідомо,, що шов «хрестик» поширився в Україні дуже давно, більше 100років тому. Вишивкою хрестиком прикрашали і зараз прикрашають блузи, сукні,серветки, рушники, фартушки, сумки та багато інших необхідних у побуті речей.
Улюблений колірвишивок — червоний. Його вважали оберегом від чортів. Вишивкою прикрашали комірі рукави сорочок. Це також оберіг, бо ті місця, де закінчується тканина,вважалися найдоступнішими для злих сил. Послухайте таку легенду.
Вишиванка
Був час, колипочали на землі люди вимирати. Від якої хвороби, — того ніхто не знав. Однакіде чоловік і враз кинеться, зчорніє, запіниться і вмре.
Втікали люди зсіл у ліси. Та слідом за ними гнала хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих.Надходив такий час, що вже і хоронити вмерлих нема кому...
А в селі надДністром жила бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п'ятеро дітей. Аленаймолодша Іванка ще здорова. Пантрує матір за донечкою, як за скарбом найдорожчим.
Аж не вберегла…Почала сохнути Іванка. Ні їсти не хоче, а тільки п'є, блідне, тане на очах. Аще просить матінку:
— Врятуй, мамо, яне хочу вмирати! Порятуй!
І так ті оченятапросять, так благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.
З тим минуло паруднів. Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька. Як і коли прийшла,Марія не чула.
— Слава Богові, —привіталася.
— Слава.
— Що, помираєостання?
— А могла б іжити… Аж кинулася Марія.
— Як? Бабунюсердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті настарість! Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
— Повідаю тобітайну тої страшної хорі. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!
— Присягаю…Донечкою!
— Знай, що пославчорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіх,на кому нема хреста. А Чорти втішилися і всіх, на кому не видно хреста,убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно… Титяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду… Виший на рукавах, на пазусі івсюди хрести. Та ший чорні, або червоні, щоб здалека чорти виділи… Але не мовнікому більше, бо смерть дочки вздриш на очах...
Вже за годинучервона і чорна мережка опоясали діточу сорочечку. Світять назавтра до сонцяхрести і хрестики. І собі нашила. А як сиділа вечорами в самоті коло постелідитини, то ще шила щось на дитячих сорочечках. А донечка здоровшала щодень іпросила маму:
— А виший щетерен… А калину...
Як люди дивували,то казала, що збирається йти в ліси самітницею… Хрести треба на благословенняБоже і проти поголосу. З тим вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає.А Маріїне серце стискається від болю, як видить, що понесли свіжого небіжчикана цвинтар.
Одного разу вся усльозах прибігла Іванка і тягнула маму за рукав на сусідський двір. У маленькійдомовинці виносили з хати двійню хлопчиків, Іванчиних ровесників.
Змарніла Марія,аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові:
— Божемилий, так то моя надія!… А діти мруть...
— Невитримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:
— Шийте,шийте хрести… Вишивайте… Будете жити! Рятуйтеся! Люди запиралися в хаті.Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.
Марія побігладодому, взяла на руки Іванку і подибала до церкви. Забила в дзвін на сполох. Захвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:
— Неповірили! Думаєте здуріла? Та най буде, дітей мені ваших шкода… — на тімзірвала з Іванки сорочечку вишиту.
Дитина на очахзчорніла і померла.
— Убивці! Шийте,вишивайте сорочки дітям і собі.
Та й впаламертвою коло доньки… З того часу відійшла хвороба за ліси і моря. А людиходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та матерінавчили доньок, а доньки своїх доньок і вже ніхто не обходився без вишитоїсорочки, фартуха чи блузки.
Сумуючи За милим,дівчина вишила зозулю...
Люди даливишиванкам сонце і квіти, листя і ягоди. Радощі і болі життя зашивали жіночіруки у своїх вишиванках.
Носять оту краснуодіж і понині по всім світі. Але мало хто відає, звідки прийшла та краса долюдей.
Отже, ви сьогоднітакож будете вишивати хрестиком.
V.Технологія виготовлення виробу.
Спираючись натехнологічну картку, нагадую дітям, як виконується шов «хрестик».
— Усі швиукраїнських вишивок діляться на основні і допоміжні. Основні діляться налічильні та декоративні. Лічильні — це такі шви, де для виконання кожногостібка необхідно лічити нитки тканини. Цими швами виконують геометричні аборослинно-геометризовані орнаменти. До лічильних швів відносять гладь, низинку,різні види мережок, хрест.
Краса і точністьорнаменту залежить від правильного рахунку ниток тканини.
Вишиваютьхрестиком по канві або спеціальній вишивальній тканині.
VI.Планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів.Закріплення нового матеріалу.
VII.Повторення правил безпечної роботи з ножицями, голкою.
VIII.Самостійна робота. (Звучить спокійна мелодія).
Учні,користуючись візерунком, складеним на папері, та позначками на тканині,вишивають.
Фізкультхвилинка.
Руки вгорупіднімаєм,
Потім їх миопускаєм.
А тодіскоріш-скоріш
Плещим, плещимвеселіш!
Руки вгорупіднімаєм,
Потім зновуопускаєм.
А тодіскоріш-скоріш
Тупай, тупайвеселіш!
IX.Продовження самостійної роботи.
Додаток Б
Методика «Ставлення дитини до навчання вшколі»
Завдання цієї методики — визначити вихідну мотиваціюнавчання у дітей, які вчаться в школі, тобто з'ясувати, чи є у них інтерес донавчання.
Що стосується дітей молодшого шкільного віку, не слідобмежуватися тільки оцінками в 0 балів і в 1 бал, тому що, по-перше, тут такожзустрічаються складні питання, на одне з яких дитина можевідповісти правильно, а на інше — неправильно, по-друге, відповіді назапропоновані. Для складних питань, на якідитина відповів не повністю, і питань, що допускають частково правильнувідповідь, рекомендується застосовувати оцінку 0,5 бала.
Правильною і повною, що заслуговує оцінки в 1 бал, вважаєтьсятільки досить розгорнута, досить переконлива відповідь, що не викликає сумнівівз точки зору правильності. Якщо відповідь одностороння інеповна, то вона оцінюється у 0,5 бала. Приміром,повну відповідь на запитання 2 («Навіщо потрібно ходити до школи?») Повинназвучати приблизно так: «Щоб отримувати корисні знання, вміння та навички». Якнеповна може бути оцінена така відповідь: «Вчитися». Невірною вважаєтьсявідповідь, в якій немає натяку на набуття корисних знань, умінь або навичок,наприклад: «Для того, щоб було весело». Якщопісля додаткового, уточнюючого питання дитина повністю відповідає на поставленезапитання, то вона отримує 1 бал. Якщо ж дитина частково вже відповілана це питання і після додаткового питання нічого не змогла до нього додати, товона отримує 0,5 бала.
З урахуванням введеної проміжної оцінки в 0,5 бали слідвважати, що повністю із сформованою позитивною мотивацією навчання (зарезультатами дослідження за допомогою даної методики) є дитина, яка у підсумку відповідейна всі питання набирає не менше 8 балів. З не достатньо сформованоюмотивацією навчання буде вважатися дитина, що набрала від 5 до 8 балів. І,нарешті, з найнижчим ступенем сформованості позитивної мотивації навчаннявважається дитина, чия сума балів склала менше 5.
Для відповідей у даній методиці дитині пропонується наступна серіяпитань:
1. Чи хочеш ти піти в школу?
2. Навіщо потрібно ходити до школи?
3. Чим ти будеш займатися в школі? (Варіант:чим зазвичай займаються в школі?)
4. Що потрібно мати для того, щоб бутиготовим йти до школи?
5. Що таке уроки? Чим на них займаються?
6. Як потрібно поводитися на уроках у школі?
7. Що таке домашні завдання?
8. Навіщо потрібно виконувати домашні завдання?
9. Чим ти будеш займатися вдома, коли прийдеш зі школи?
10. Що нового з'явиться в твоєму житті, коли ти почнеш вчитися у школі?
Правильною вважають таку відповідь, яка достатньо повноі точно відповідає змісту питання.
Максимальна кількість балів, яку дитина може отримати зацією методикою, дорівнює 10. Вважається, що в дитини достатньо сформованапозитивна мотивація навчання, якщо правильні відповіді отримані як мінімум наполовину всіх заданих питань.
Додаток В
Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса
Мета методики (опитувальника) складається у вивченнірівня і характеру тривожності, пов'язаної зі школою у дітей молодшого тасереднього шкільного віку.
Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватисяшколярам, а можуть і пропонуватися в письмовому вигляді. На кожнепитання потрібно однозначно відповісти «Так» або «Ні».
Інструкція: «Зараз Вам буде запропонованийопитувальник, який складається з питань про те, як Ви себе почуваєте в школі.Намагайтеся відповідати щиро і правдиво, тут немає вірних або невірних, гарнихчи поганих відповідей. Над питаннями довго не замислюються.Відповідаючи на питання, записуйте його номер і відповідь „+“, якщоВи згодні з ним, або „-“, якщо не згодні ».
Обробка та інтерпретація результатів.
При обробці результатів виділяють питання; відповіді наякі не збігаються з ключем тесту. Наприклад, на 58-е питаннядитина відповів «Так», у той час як в ключі цього питання відповідає"-", тобто відповідь «ні». Відповіді, які не збігаються зключем — це прояви тривожності. При обробці підраховується:
1. Загальне число розбіжностей по всьому тесту. Якщо воно більше 50%, можна говорити про підвищену тривожності дитини,якщо більше 75% від загального числа питань тесту — про високу тривожності.
2. Число збігів по кожному з 8 факторів тривожності, що виділяються втексті. Рівень тривожності визначається так само, як у першому випадку.Аналізується загальний внутрішній емоційний стан школяра, багато в чому визначаєтьсянаявністю тих чи інших тривожних синдромів (факторів) та їх кількістю.
ФАКТОРИ № ПИТАННЯ 1. ЗАГАЛЬНА ТРЕВОНІСТЬ У ШКОЛІ
2, 3, 7, 12, 16, 21, 23, 26, 28, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53. 54. 55, 56, 57, 58;
сума = 22 2. ПЕРЕЖИВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРЕСУ 5. 10, 15. 20, 24. 30, 33, 36. 39, 42, 44 сума = 11 3. ФРУСТРАЦІЯ У ПОТРЕБІ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ 1. 3, 6. 11. 17. 19, 25, 29, 32, 35, 38, 41, 43; сума = 13 4. СТРАХ САМОВИРАЖЕННЯ 27, 31, 34, 37, 40, 45; сума = 6 5. ПОБОЮВАННЯ СИТУАЦІЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ 2, 7, 12, 16, 21, 26; сума = 6 6. ПОБОЮВАННЯ НЕВІДПОВІДНОСТІ ДО ВИМОГ ОТОЧУЮЧИХ 3,8,13,17.22; сума = 5 7.НИЗЬКА ФІЗИОЛОГІЧНА ОПІРНІСТЬ СТРУСУ 9,14.18.23,28; сума = 5 8.ПРОБЛЕМИ ТА СТРАХИ У ВІДНОСИНАХ З ВЧИТЕЛЯМИ 2,6,11,32.35.41.44.47; сума = 8
КЛЮЧІ ДО ПИТАНЬ1- 7- 13- 19- 25+ 31- 37- 43+ 49- 55- 2- 8- 14- 20+ 26- 32- 38+ 44+ 50- 56- 3- 9- 15- 21- 27- 33- 39+ 45- 51- 57- 4- 10- 16- 22+ 28- 34- 40- 46- 52- 58- 5- 11+ 17- 23- 29- 35+ 41+ 47- 53- 6- 12- 18- 24+ 30+ 36+ 42- 48- 54-
Результати
1) Число розбіжностей знаків ("+" — так, "-" — ні) покожному фактору (абсолютне число розбіжностей у відсотках: 50% і75%). Для кожного респондента.
2) Представлення цих даних у вигляді індивідуальних діаграм.
3) Число розбіжностей по кожному вимірюванню для всього класу; абсолютнезначення — 50% і 75%.
4) Подання цих даних у вигляді діаграми.
5) Кількість учнів, які мають розбіжності по певному фактору 50% і 75%(для всіх факторів).
6) Представлення порівняльних результатів при повторних вимірюваннях.
7) Повна інформація про кожного учня (за результатами тесту).
Змістовна характеристика кожного синдрому (фактора).
1. Загальна тривожність у школі — загальний емоційний стан дитини,пов'язана з різними формами його включення в життя школи.
2. Переживання соціального стресу — емоційний стан дитини, на тлі якогорозвиваються його соціальні контакти (насамперед — з однолітками).
3. Фрустрація потреби в досягненні успіху — несприятливий психічний фон,який не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіху, досягненні високогорезультату і т. д.
4. Страх самовираження — негативні емоційні переживання ситуацій,сполучених з необхідністю саморозкриття, пред'явлення себе іншим, демонстраціїсвоїх можливостей.
5. Страх ситуації перевірки знань — негативне ставлення і переживаннятривоги в ситуаціях перевірки (особливо — публічної) знань, досягнень,можливостей.
6. Страх невідповідності очікуванням оточуючих — орієнтація на значимістьінших в оцінці своїх результатів, вчинків, і думок, тривога з приводу оцінок,що даються оточуючим, очікування негативних оцінок.
7. Низька фізіологічна опірність стресу — особливості психофізіологічноїорганізації, що знижують пристосовність дитини до ситуацій стресогенногохарактеру, що підвищують вірогідність неадекватного, деструктивного реагуванняна тривожний фактор середовища.
8. Проблеми і страхи у відносинах з вчителями — загальний негативнийемоційний фон відносин з дорослими в школі, знижує успішність навчання дитини.
Тест.
1. Чи важко тобі триматися на одному рівні з усім класом?
2. Хвилюєшся ти, коли вчитель говорить, що збирається перевірити,наскільки ти знаєш матеріал?
3. Чи важко тобі працювати в класі так, як цього хоче вчитель?
4. Чи сниться тобі часом, що вчитель в паніці від того, що ти не знаєшурок?
5. Чи траплялося, що хто-небудь з твого класу бив або ударяв тебе?
6. Чи часто тобі хочеться, щоб вчитель не квапився при поясненні новогоматеріалу, поки ти не зрозумієш, що він говорить?
7. Чи сильно ти хвилюєшся при відповіді або виконанні завдання?
8. Чи трапляється з тобою, що ти боїшся висловлюватися на уроці, тому щобоїшся зробити дурну помилку?
9. Чи тремтять в тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?
10. Чи часто твої однокласники сміються над тобою, коли ви граєте в різніігри?
11. Чи трапляється, що тобі ставлять нижчу оцінку, ніж ти очікував?
12. Чи хвилює тебе питання про те, чи не залишать тебе на другий рік?
13. Намагаєшся ти уникати ігор, в яких робиться вибір, тому що тебе, якправило, не вибирають?
14. Чи буває часом, що ти весь тремтиш, коли тебе викликають відповідати?
15. Чи часто у тебе виникає відчуття, що ніхто з твоїх однокласників нехоче робити те, чого хочеш ти?
16. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати завдання?
17. Чи важко тобі отримувати такі відмітки, яких чекають від тебе батьки?
18. Чи боїшся ти часом, що тобі стане погано в класі?
19. Чи будуть твої однокласники сміятися над тобою, ти зробиш помилку привідповіді?
20. Чи схожий ти на своїх однокласників?
21. Виконавши завдання, турбуєшся ти про те, чи добре з ним впорався?
22. Коли ти працюєш у класі, чи впевнений ти в тому, що все добрезапам'ятаєш?
23. Чи сниться тобі іноді, що ти в школі і не можеш відповісти на питаннявчителя?
24. Чи правда, що більшість хлопців відноситься до тебе по-дружньому?
25. Працюєш ти більш сумлінно, якщо знаєш, що результати твоєї роботибудуть порівнюватися в класі з результатами твоїх однокласників?
26. Чи часто ти мрієш про те, щоб трохи менше хвилюватися, коли тебепитають?
27. Чи боїшся ти часом вступати в суперечку?
28. Чи відчуваєш ти, що твоє серце починає битися сильно, коли вчительговорить, що збирається перевірити твою готовність до уроку?
29. Коли ти отримуєш хороші оцінки, чи думає хто-небудь з твоїх друзів,що ти хочеш вислужитися?
30. Чи добре ти себе почуваєш з тими з твоїх однокласників, до якиххлопці ставляться з особливою увагою?
31. Чи буває, що деякі хлопці в класі говорять щось, що тебе зачіпає?
32. Як ти думаєш, чи марно втрачають час ті з учнів, які не справляютьсяз навчанням?
33. Чи буває таке, що більшість твоїх однокласників не звертають на тебеувагу?
34. Чи часто ти боїшся виглядати безглуздо?
35. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться вчителя?
36. Чи допомагає твоя мама в організації вечорів, як інші мами твоїходнокласників?
37. Чи хвилювало тебе коли-небудь, що думають про тебе оточуючі?
38. Сподіваєшся ти в майбутньому вчитися краще, ніж раніше?
39. Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так само добре, як і твоїоднокласники?
40. Чи часто ти замислюєшся, відповідаючи на уроці, що думають про тебе вцей час інші?
41. Чи мають здібні учні якісь особливі права, яких немає в інших хлопціву класі?
42. Чи зляться деякі з твоїх однокласників, коли тобі вдається бути кращеза них?
43. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться однокласники?
44. Чи добре ти себе почуваєш, коли залишаєшся один на один з вчителем?
45. Чи висміюють часом твої однокласники твою зовнішність і поведінку?
46. Чи думаєш ти, що турбуєшся про своїх шкільних справах більше, ніжінші діти?
47. Якщо ти не можеш відповісти, коли тебе запитують, чи відчуваєш ти, щоось-ось заплачеш?
48. Коли ввечері ти лежиш у ліжку, думаєш ти часом з занепокоєнням проте, що буде завтра в школі?
49. Працюючи над важким завданням, чи відчуваєш ти часом, що геть забувречі, які добре знав раніше?
50. Чи тремтить злегка твоя рука, коли ти працюєш над завданням?
51. Чи відчуваєш ти, що починаєш нервувати, коли вчитель говорить, щозбирається дати класу завдання?
52. Лякає тебе перевірка твоїх знань у школі?
53. Коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання, чивідчуваєш ти страх, що не впораєшся з ним?
54. Чи снилося тобі часом, що твої однокласники можуть зробити те, чогоне можеш ти?
55. Коли вчитель пояснює матеріал, здається тобі, що твої однокласникирозуміють його краще, ніж ти?
56. Турбуєшся ти по дорозі до школи, що вчитель може дати класуперевірочну роботу?
57. Коли ти виконуєш завдання, чи відчуваєш ти зазвичай, що робиш цепогано?
58. Чи тремтить злегка твоя рука, коливчитель просить зробити завдання на дошці перед усім класом?