Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Кафедра психології
Реферат на тему:
ВЧИТЕЛІ-НОВАТОРИ ТА ЇХНІ АВТОРСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ У РАМКАХПЕДАГОГІКИ СПІВПРАЦІ
Полтава 2009
ПЛАН
1. ЕтикаЄвгенія Ільїна
2. Софія Лисенкова:виховання успіхом
3. Урокитворчості Ігоря Волкова
4. Гуманнапедагогіка Шалви Амонашвілі
1. ЕТИКА ЄВГЕНІЯ ІЛЬЇНА
До педагогічних технологій, обґрунтованих та апробованих Є.М. Ільїним, слідвіднести принципи і прийоми розвиваючого навчання, що є результатом йогонаукових пошуків, здійснених у процесі практичної педагогічної роботи, яку він ведеяк учитель, дослідник: ідея художньої образності уроку; робота з деталлю всистемі виразних засобів навчання; проведення уроків «Відкритої етики».
Педагог враховує специфіку викладання літератури як виду мистецтва. С.В.Міхалков писав: «Але не можна ж викладати літературу як хімію або біологію!Література – не наука, а мистецтво. Її пізнавальна функція невіддільна відестетичної. Істинне вивчення літератури неможливе без одночасного вихованняпочуття прекрасного, почуття насолоди художнім твором». Саме це почуття завждиприсутнє на уроках Є.М. Ільїна, формуючи у школярів істинне задоволення творчістюй навчальним предметом. Про це свідчить той емоційний стан, який панує на йогоуроках.
Для педагога урок літератури – урок мистецтва, бо воно здатне виховуватиюну душу, захоплювати життям, «справами людськими». Саме тому Є.М. Ільїнпропонує в аналізі художнього твору раціональніше користуватися тими засобами, якимикористується письменник. Тому урок педагог-майстер будує на основі яскравоїконструктивної деталі, складного морального питання, творчого прийому.Прагненням бачити й вирощувати краще в людині визначає методику й стиль спілкуванняз дітьми і книгою. На рівні мистецтва й засобами мистецтва вчитель переконуєдітей у тому, що урок літератури – потрібний і цікавий, а себе – в можливостібути художником свого уроку, тобто сценаристом, режисером, виконавцем і вимогливимкритиком, який знає недоліки й достоїнства; і літературознавцем, що вмієнауково пояснити, точніше виразити свій і дитячий інтерес до книжки.
Принципи, які покладено в основу педагогічної системи Є.М. Ільїна, такі:
1.Викладання літератури – це художньо-педагогічний процес. Це означає, щовчитель повинен враховувати специфіку літератури як виду мистецтва, а не тількипедагогічні закономірності навчання дітей.
2. На уроці необхідно створити своєрідну ситуацію естетичної комунікації,в ході якої організується вільне самовираження й спілкування учнів на основінавчального матеріалу; необхідно викликати естетичне співчуття в учнів змістомтвору або розповіддю вчителя.
3. Вчитель-майстер упроваджує такі методи та прийоми організації пізнавальноїактивності учнів, як «проблемні питання», коментарі до ілюстрацій, рольовіігри, складання плану, сюжету, дискусії тощо.
Сила педагогічної творчості Є.М. Ільїна полягає в тому, що всі відоміметодичні прийоми використовуються ним не інтуїтивно, а саме на основіусвідомлення суті і психологічних особливостей діяльності вчителя літератури,яка є художньо-педагогічною.
2. СОФІЯ ЛИСЕНКОВА: ВИХОВАННЯ УСПІХОМ
Педагогічна система С.М. Лисенкової ґрунтується на розумінні молодшогошкільного віку як важливого етапу формування творчого мислення дитини. Але впошуках методів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливістьпсихіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку.Педагогічна техніка вчителя складається з кількох компонентів, які розглянуто йобґрунтовано педагогом-новатором.
· По-перше,це – організація спостереження.
· По-друге,стимулювання творчої уяви у дітей. Софія Миколаївна формулює вимоги щодоорганізації діяльності: дитині потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте,пережите, а також знайти зв'язки, відношення між явищами та предметами, і тимсамим закласти основи творчого мислення.
· По-третє,розвиток у дитини потреби у творчості. На занятті треба створити атмосферупрестижності творчого процесу. При цьому варто використати притаманну дітямцього віку імпульсивність і спрямувати її на творчість: запропонувати придуматириму, загадку, казку, самостійно віднайти що-небудь цікаве у природі тощо.
· По-четверте,підтримка позитивних емоцій щодо навчання. Завдання педагога полягає в тому,щоб дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, відвласної творчої праці.
· По-п'яте,виховання вольових рис характеру дитини, таких як самостійність, сміливість,наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. Одним зефективних засобів виховання вольових рис характеру С.М. Лисенкова вважаєрізноманітні ігри: дидактичні, рольові, сюжетно-рольові тощо і – пропонуєвикористовувати їх у навчально-виховному процесі в початковій школі.
С.М. Лисенкова виходить із положення, що будь-який вид діяльності, якийпропонується дитині, повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатністьдо творчого мислення не залишалася тільки в пасивному стані, щоб отримати певнірезультати, потрібен постійний стимул, двигун, який буде активізуватитворчість. На її думку, таким двигуном можуть стати різні заходи позакласноївиховної роботи, зокрема гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо.
На основі зазначених принципів виховання творчої особистості побудовановелику кількість методик щодо організації навчально-виховної роботи з дітьми6–9 років. Однією з таких методик є випробуваний у реальному житті метод «перспективноговипереджаючого навчання», автором якого є С.М. Лисенкова. Вона пропонує початививчення складної теми завчасно, бо це, на її думку, є та перспектива, якадопомагає уникнути відставання, дає повні та міцні знання, залишає час длятворчого осмислення й розвитку індивідуальних здібностей у дітей. Основними прийомами,що забезпечують успішність навчання дітей, за системою С.М. Лисенкової, єкоментоване управління процесом навчання й опорні схеми. Але для досягненнярезультату, як вважає педагог, вчителю необхідно співпрацювати з батьками тапостійно усвідомлювати, наскільки важливим для дитини є її успіх у навчанні.
Виховання успіхом – це провідний принцип педагогічної системи С.М. Лисенкової.Успіх чи то в роботі, чи то в навчанні приносить радість, задоволення, спонукаєдо подальших досягнень. Учитель вважає, що виховувати учнів потрібно успіхом,тому рекомендує ніколи не зловживати докорами, зауваженнями, двійками, анавпаки – підтримувати невстигаючого учня, хвалити за кожний, навіть незначнийкрок уперед. Боротися за успіх у навчанні, на думку С.М. Лисенкової, означає вчитидітей учитися, виховувати організованість, самостійність, відповідальність, дисциплінованість.
Успіх у навчанні неможливий без розуміння та співпраці вчителів і учнів,батьків і дітей, вчителів і батьків. С.М. Лисенкова зауважує, що в початковихкласах для успішного навчання дитини обов'язковим є постійний контроль з бокубатьків за організацією навчальної роботи вдома. Саме тому вона рекомендуєбатькам виховувати в дитині організованість як важливу моральну якістьособистості. Важливим прийомом, що забезпечить позитивні результати виховання,С.М. Лисенкова вважає раціональну організацію розпорядку дня дитини ірекомендує батькам допомогти молодшому школяреві дотримуватися його вповсякденні. Прийомами організації діяльності дитини молодшого шкільного віку,що сприятимуть прищепленню певних позитивних норм поведінки, С.М.Лисенкова називаєщоденні домашні обов'язки, а також щоденне читання. Вчитель на основібагаторічних спостережень, на підставі педагогічного досвіду роботи впевненостверджує: «Учню, який уміє добре читати, не складно вчитися грамотно писати,він легше розв'язує математичні задачі». С.М. Лисенкова пропонуєколлегам, учителям і батькам якомога частіше просити дитину переказати казку, оповідання,проглянутий фільм, виставу тощо.
Надзвичайно важливою справою для батьків є створення необхідних умов дляжиттєдіяльності дитини, а також організація її вільного часу. Для цього, надумку С.М. Лисенкової, потрібно, не залишаючи дитину без догляду, дати їй можливістьзайматися улюбленою справою.
Важливим елементом педагогічної системи С.М. Лисенкової є коментованеуправління процесом навчання. За С.М. Лисенковою, справжній урок – це урок, наякому на все вистачає часу. Вчитель зосереджує увагу на деяких положеннях, щопринципово впливають на організацію навчальної роботи на уроці: «…найбільшечасу забирають невстигаючі учні. З них доводиться витягувати слово за словом,спонукати – «ну», «далі». Тому потрібно, щоб діти навчилися говорити вголос,коментувати кожну свою дію, що дозволяє включити в роботу кожного. Слід налагодитизворотній зв'язок, коли кожне питання вчителя викликає активну реакцію учнів –відповідь». Коментоване управління, як метод С.М. Лисенкової, поєднує разом тридії: «думаю, говорю, записую». Саме цей метод дозволяє зробити навчання більшсвідомим для учнів, а для вчителя – оптимально контролювати рівень знань, уміньі навичок учнів з метою коригування наступних педагогічних дій і прогнозуванняуспіхів учнів. С.М. Лисенкова вважає, що у дитини, яка навчилася мислитивголос, виникає потреба думати, доводити, розмірковувати під час самостійноїроботи, коли говорити вголос уже не потрібно.
Суттєві ускладнення виникають у дітей при переході від яскравої тазрозумілої наочності до більш складного матеріалу коли, базуючись на засвоєних знаннях,потрібно будувати власні роздуми. Опорні схеми С.М. Лисенкової – це оформлені увигляді таблиць, карток, малюнків висновки, які народжуються під час пояснення.Від традиційних наочностей вони відрізняються тим, що стають опорою думки,опорою дії. Дивлячись на ці схеми, учні формують свою відповідь. Результатомнавчальних дій, організованих за методом С.М. Лисенкової, є те, що правила запам'ятовуютьсясвідомо, міцно й майже без зусиль. Ефективна організація часу на уроці задопомогою коментованого управління та опорних схем створює резерв часу, а отже,дозволяє виконати більше вправ, більш детально зупинитися на складних для розуміннятемах. Перспективне навчання означає, що робота проходить поступово тапослідовно, від найпростішого конкретного до найскладнішого абстрактного, довироблення навички.
С.М. Лисенкова визначила й обґрунтувала такі основні етапи роботи затемою:
· Повільне,поступове знайомство з новими поняттями, розкриття теми. На цьому етапі активновикористовуються опорні схеми. Практичні роботи (вправи) виконуються лише зкоментуванням учнями своїх навчальних дій;
· робота зпідручником: уточнення понять, узагальнення матеріалу. Учні усвідомлюютьосновні положення теми, виконують самостійні завдання з метою формуваннянеобхідних умінь і навичок. Слід зауважити, що домашні завдання даються С.М.Лисенковою за умови доброго опрацювання матеріалу на уроці. На цьому етапівідбувається випередження через те, що багато завдань із підручника виконано щена попередньому етапі організації навчальної роботи;
· використаннячасу, який залишається («створенного випередження»). На цьому етапі, якзазначає авторка системи, схеми вже не потрібні. В учнів сформовані навичкиавтоматичної дії, тому є час для виконання творчих завдань. На наступному етапіпедагог рекомендує переходити завчасно до вивчення нової, більш складної теми.
3. УРОКИ ТВОРЧОСТІ ІГОРЯ ВОЛКОВА
Педагогічна технологія І.П. Волкова – це колективна співтворчість учителята учнів як умова успішного навчання дитини та засіб її творчого розвитку.
На думку І.П. Волкова, творча діяльність сприяє розвиткові комплексуякостей творчої особистості: розумової активності, кмітливості йвинахідливості. Враховуючи той факт, що підґрунтям будь-якої творчості єконкретні знання, вміння і навички, суттєве значення для розвитку творчогопотенціалу дитини в процесі виконання завдань мають сформовані в неї вміннявчитися. Важливо, щоб дитина прагнула добувати знання, необхідні для виконанняконкретної практичної роботи. Але в цій справі педагогові не слід покладатисялише на дитячу активність, потрібна продумана система педагогічних дій, які б спонукаливихованця творчо виконувати практичні завдання.
Досвід практичної роботи І.П. Волкова свідчить про те, що немає учнів,взагалі не здатних до співтворчості з учителем. У зв'язку з цим важливоюобставиною є те, що в процесі організації навчання створюється атмосферапричетності до творчості всього колективу. В основі педагогічної технології,розробленої І.П. Волковим, – положення про те, що в системі особистих інтересіві пристрастей дитини треба знайти найбільш значущі, тобто «ядро», навколо якогоможна починати роботу з формування в учнів позитивної мотивації процесунавчання. Педагог вважає, що інтерес до якогось виду діяльності є в кожноїдитини, і наголошує: творчі завдання повинні мати активно-перетворюючийхарактер.
Для оптимізації реального творчого процесу необхідною умовою є формуваннядля кожного школяра індивідуальної зони, ситуації творчого розвитку. Вонавиступає як умова продуктивної діяльності етичного становлення дитини, що навчаєтьсяі як стимулятор активної роботи й розвитку особистості школяра. В основідіяльності педагогічної лабораторії І.П. Волкова – колективна співтворчістьучителя та дітей: разом працюємо, разом роздумуємо, разом оцінюємо результати діяльності.
Співпраця, за І.П. Волковим, – це не просто відвертість і настроєністьпедагога на успішну навчально-виховну роботу з дітьми, це ще і здатність черезпевну систему принципів, методів і прийомів організувати спільну творчість. Це– захопленість дітей яскравою, цікавою, перспективною спільною діяльністю,визначення індивідуальних зон творчого розвитку колективу загалом і кожноїдитини окремо; обговорення загальних підходів до організації майбутньоїдіяльності; обговорення умов майбутньої діяльності, а також розгляд варіантів реалізаціїзадач; організація творчого обміну ідеями, способами роботи; діалогічністьпроцесу обговорення результатів спільного творчого процесу. Таким чином, упроцесі організації навчально-пізнавальної діяльності кожному школяреві надаєтьсяможливість самовираження у творчості.
І.П. Волковим визначено вихідні принципи організації уроків творчості,мета яких полягає в загальному розвитку та формуванні якостей творчоїособистості молодших школярів.
Зазначимо ці принципи й орієнтири, якими керується педагог-новатор:
· Знання –фундамент творчості, бо творча діяльність учня не може вийти за межі знань, щоє в нього.
· Прискіпливийвідбір навчального матеріалу.
· Багаторазовістьповторення по, різному організованого навчального матеріалу.
· Різнобічнийрозвиток учня.
· Формуваннястійкого інтересу до навчання.
· Навчанняграмотного виконання робіт під керівництвом дорослого.
· Постійнийконтроль учителя за роботою учня.
· Індивідуальнийпідхід.
У педагогічній системі І.П. Волкова вчитель виступає не просто якпедагог, який навчає, а як щиро зосереджена творча людина, що залучає дотворчості свого молодшого колегу. Творча колегіальність – це педагогічнапозиція І.П. Волкова й умова реалізації власної концепції.
Згідно з поглядами І.П. Волкова, ефективний шлях розвитку індивідуальнихздібностей лежить через самостійну діяльність учнів під керівництвом учителя,він вважає, що для розвитку творчих можливостей дітей необхідно розбудити в кожнійдитині творця, навчити працювати самостійно, допомогти зрозуміти і знайти себе,зробити перші кроки до творчості.
4. ГУМАННА ПЕДАГОГІКА ШАЛВИ АМОНАШВІЛІ
Педагогічна технологія Ш.О. Амонашвілі базується на розумінні того, щодитина – цілісна особистість. Саме тому потрібно, щоб педагогічний процесзахоплював її повністю, з усіма життєвими прагненнями й потребами. Навчання повинностати для особистості сенсом життя, реалізуючи внутрішню готовність дорозвитку, самостійності й морального становлення. Особистісно-гуманний підхід утому й полягає, щоб необхідний для засвоєння в певний період педагогічного процесузміст навчання зробити особистісно значущим для дитини. Педагог пояснює, що ученьповинен усвідомлювати навчальну задачу як вільно обрану та приймати її наоснові власного бажання.
Ш.О. Амонашвілі підкреслював, що в педагогічному процесі повинен бутипростір для творчості, винахідливості, фантазії. У своїй творчій роботі вінвикористовував ряд цікавих прийомів роботи (мовні ігри; вчитель стає учнем;хорову відповідь; нашіптування на вухо; завдання в темряві; помилки вчителя,виконання учнями творчих завдань, участь учнів у виборі видів занять на уроціта ін.). В експериментальному навчанні Ш.О. Амонашвілі широко використовувавспеціальні завдання, спрямовані на загальний розвиток дітей, що були побудовані,з одного боку, на основі тих знань і досвіду, що є у дітей а з другого боку –на творчому використанні набутих знань у нестандартних ситуаціях. Ш.О.Амонашвілі приділяв велику увагу емоційному стану дітей, він вважав, що безживого, емоційного спілкування вчителя з дітьми неможливо зацікавити учнів,зробити їх активними учасниками і творцями уроку.
Педагогічна технологія формування особистості учня молодшого шкільноговіку, за Ш.О. Амонашвілі, базується на основних положеннях педагогікигуманізму:
1. Вчителіповинні вміти розуміти дітей, бо дитина маленька, але турбот у неї багато.Розуміти дітей означає стати на їхню позицію, шанувати їхні почуття, ставитисядо їх турбот, як до серйозних і зважати на них. Ш.О. Амонашвілі вказує на те,що не треба підкоряти їх своїй владі, а, спираючись на їх сьогоднішнє життя,плекати паростки їхнього завтрашнього життя. Він пише: «Розуміти дітей – означаєоволодіти щонайвищою майстерністю виховання маленької людини».
2. Кожнийпедагог повинен бути оптимістом. Він зобов'язаний вірити в «свою педагогіку, всилу виховання, у свою здатність перетворювати». Мова йде про діяльний оптимізм,коли педагог глибоко проникає в індивідуальність, внутрішній світ дитини, і взалежності від цього шукає методичні шляхи його перетворення – виховання,навчання і розвитку.
3. Вчителіповинні уособлювати людину майбутнього, людину нового складу.
4. Кожний зучителів – творець долі кількох сотень дітей.
У педагогічних творах Ш.О. Амонашвілі багато уваги приділяєтьсяособливостям педагогічного процесу та його впливу на розвиток особистостідитини. На думку педагога-новатора, педагогічний процес – це складне поєднанняпроцесів навчання та розвитку дітей. Найважливіше місце в ньому займає такепоняття, як саморозвиток і самодіяльність, бо без самодіяльності людина не можерозвиватися. Також педагогічний процес можна назвати працею педагога з дитиною.За Ш.О. Амонашвілі, саморозвиток, самодіяльність, педагогічний процес повинніутворювати єдине ціле, де останньому належить провідна роль.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. СисоєваС.О. Основипедагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – 344 с.
2. Ш.О. Амонашвілі, С.М. Лисенкова,І.П. Волков, В.Ф. Шаталов. «Педагогічний пошук». – Київ.: «Радянська школа»,1989.
3. Амонашвили Ш.А. Обучение. Оценка. Отметка. –М.: Знание, 1980. – 96 с.
4. Ильин Е.Н. Искусство общения: Из опытаработы учителя лит-ры 516-й школы Ленинграда. – М.: Педагогика, 1982.– 110 с.
5. Освітні технології:Навч.-метод.посіб. /О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг.ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.