Роботасоціального педагога в загальноосвітній школі
Зміст
Вступ
1. Особливості роботи соціального педагога в загальноосвітнійшколі
2. Основні функції соціального педагога
3. Робота соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах
3.1 Напрямки роботи та обов’язки соціального педагога
3.2 Стратегія розробки концепціїшкільної соціально-педагогічної діяльності
3.3 Стратегія зовнішньоїсоціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчального закладу
3.4 Стратегія управліннясоціально-педагогічною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу
4. Методика планування діяльностісоціального педагогика в загальноосвітньому навчальному закладі
Висновки
Список використаної літератури таджерел
Вступ
Соціальні педагоги тапрактичні психологи навчальних закладів є головною ланкою в структуріпсихологічної служби освіти в Україні, їхня діяльність регламентуєтьсяПоложенням про психологічну службу та іншими нормативно-правовими документамипсихологічної служби системи освіти.
Донедавна взагальноосвітніх навчальних закладах функції соціального педагога певною міроювиконували класні керівники, вихователі груп продовженого дня, організаторидитячих колективів, тренери та керівники гуртків, заступники директорів знавчально-виховної та виховної роботи.
Листом Міністерстваосвіти і науки України від 15.06.2004 р. № 1/9 — 324 «Про внесення змін ідоповнень до нормативів чисельності практичних психологів та соціальнихпедагогів навчальних закладів» визначено, що з 2004-2005 навчального рокув штатні розписи закладів освіти вводяться ставки практичних психологів ісоціальних педагогів із розрахунку 1 ставка на 700 учнів міської школи.
Якщо практичні психологиза п'ятнадцять років існування служби вже накопичили певний досвід, тосоціальні педагоги відчувають нагальну потребу в окресленні своїх функцій тазмісту роботи, у навчально-методичному забезпеченні своєї діяльності в закладіосвіти, тому предметом нашої уваги є особливості роботи соціального педагога взагальноосвітній школі.
Сучасні дослідження ізсоціальної педагогіки присвячені переважно проблемам специфіки роботисоціального педагога з певними категоріями населення (А. Й. Капська, І. Д.Звєрєва, Л. І. Міщик, Р. В. Овчарова, П. А. Шептенко, Г. А. Вороніна та ін.).
Напрями професійноїдіяльності соціального педагога досліджують Ю. В. Мельник, С. В. Шаргородська,Ж. В. Серкіс.
Змістсоціально-педагогічного патронажу у загальноосвітньому навчальному закладірозкриває В. В. Шульга. Широко розглядаються питання нормативно-правовогозабезпечення діяльності соціального педагога, організації планування, веденнядокументації і звітності. Проте методичні рекомендації щодо його діяльності,питання статусу соціального педагога, професійний портрет та вимоги до рівняйого знань та умінь детально не висвітлювалися, тому ми намагатимемося саме наце звернути більше уваги.
Структура курсової роботискладається з 4 розділів, вступу, висновків тасписку використаної літератури та джерел
1. Особливості роботи соціальногопедагога в загальноосвітній школі
Соціальнийпедагог — це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю,дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховніумови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий усфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; вінорганізовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї,громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальноїадаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічногорозвитку [23].
Мета соціально-педагогічноїроботи в навчальному закладі — сприяння успішному вирішенню учнями власнихпроблем. Засоби досягнення цієї мети — вивільнення і розвиток ресурсів учня ійого соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання,виховання та самовиховання особистості [33].
Від традиційних сфердіяльності, які пов'язані з аналізом та вирішенням проблем людей (психологія,соціологія, педагогіка тощо), соціально-педагогічна робота відрізняється першза все своїм інтегральним характером. Соціальний педагог сприймає учня якцілісного індивіда, поєднуючи різні сторони його особистості, в той час яксуміжні спеціалісти підходять до вирішення проблем однобоко, однак ціліснебачення учня дозволяє вчасно прийти йому на допомогу.
Важливою особливістю соціально-педагогічноїроботи в загальноосвітній школі, на відміну від суміжних сфер діяльності, є їїпосередницький характер, до того ж цей елемент виступає не як периферійний, аяк центральний [14, 131].
Соціальний педагогвиступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізупосередництва можна виділити декілька напрямів його здійснення:
— між учнем ірізноманітними структурами й установами;
— між учнем та вчителямиі вихователями;
— між дитиною табатьками;
— між учнем та іншими спеціалістами,які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (тренери,керівники гуртків тощо);
— між учнем та різнимигрупами ровесників, молодіжними групами тощо.
Ефективне здійсненнясоціальним педагогом посередницької функції можливе в разі дотримання такихумов:
— розуміння соціальнимпедагогом проблем учня, його здатності перейматися змістом проблеми дитини;
— адекватногопредставлення (презентації) і вираження (репрезентації) проблем учня;
— наявності знань проіснування соціальних ресурсів різних закладів та установ, що займаютьсяпроблемами дітей та молоді;
— наявності знань проінструментальні можливості суміжних професій, представники яких залучаються довирішення проблем учня;
— уміння забезпечуватипорозуміння різних спеціалістів та їх ефективне співробітництво;
— довіри до соціальногопедагога учня і тих людей, з якими у нього виникли проблеми (що досягаєтьсязавдяки професіоналізму і бездоганній роботі соціального педагога) [28].
Провідним у діяльностісоціального педагога загальноосвітньої школи є діагностичний напрям роботи.Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодоїлюдини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовищана їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потімпроектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.
Соціальний педагогкористується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до власноїмети, і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічногоі частково медичного дослідження. Метою психодіагностики є встановленняпсихологічного діагнозу як висновку про актуальний стан психічних особливостейособистості та прогнозування їх подальшого розвитку.
Метою соціальноїдіагностики є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґрунтованоговисновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.
Педагогічна діагностика — це вивчення особистості дитини, підлітка, молодої людини та дитячого,молодіжного колективів з метою забезпечення індивідуального і диференційованогопідходу в процесі навчання і виховання для більш ефективної реалізації йогоосновних функцій.
Соціальний педагогповинен пам'ятати про те, що вивчення особистості повинно бути спрямоване нестільки на викриття недоліків, скільки на пошук резервів особистості, їїнерозкритих можливостей і потенціалів.
Соціально-педагогічнадіагностика за змістом і кінцевою метою є педагогічною, а за методикоюпроведення має багато спільного з психологічними і соціальними дослідженнями.
Процес соціально-педагогічноїдіагностики має таку структуру.
1. Констатація певногонеблагополуччя в діяльності і поведінці учня.
2. Усвідомлення можливихпричин неблагополуччя, аналіз особливостей випадку.
3. Висунення робочоїгіпотези шляхом аналізу сукупності виявлених даних.
4. Збір додатковоїінформації, необхідної для перевірки гіпотези.
5. Перевірка робочоїгіпотези шляхом аналізу сукупності даних.
6. Повторення процедури,якщо гіпотеза не підтвердилася [23].
2. Основні функції соціального педагога
Основними функціямисоціального педагога у навчальних закладах є:
— діагностична — вивченнята оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чиреферентної групи), шкільного колективу загалом, неформальних молодіжнихоб'єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї тасімейного виховання, позитивних сил у мікрорайоні та джерел негативного впливуна дітей та підлітків;
— прогностична — прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чипозитивних чинників соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чигрупи; прогнозування і програмування процесів соціального розвитку мікрорайонуі конкретного мікро-соціуму, діяльності тих інститутів, які беруть участь усоціальному формуванні особистості;
— консультативна — надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, якізвертаються до соціального педагога;
— захисна — забезпеченнядотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніхінтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції,суді тощо);
— організаторська — забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальномусередовищі, залучення сім'ї та представників громадськості досоціально-педагогічного процесу в навчальному закладі;
— попереджувально-профілактичната соціально-терапевтична — передбачення і приведення до дії механізмівзапобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному тапсихологічному плані; організація соціотерапевтичної допомоги, забезпеченнязахисту прав учня у суспільстві, допомога підліткам і молоді у періодсоціального і професійного визначення [4, 19].
Специфіка функційсоціального педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкоїпоінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Він муситьбути цікавим для оточення. Соціальний педагог сприяє педагогізації середовища,активізує соціально-культурні та соціально-педагогічні функції суспільства,сім'ї, кожної конкретної особистості.
На відміну від звичайногопедагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну рольвідіграє не навчальна, а, передусім, виховна функція, функція соціальноїдопомоги і захисту. Соціальні педагоги покликані сприяти саморозвиткуособистості.
На основі цих функційвиокремлюють такі основні напрями професійної діяльності соціального педагога взагальноосвітніх закладах:
— вивченнясоціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічноговпливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитуванняекспертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів; організаціясоціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, щозабезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості досамоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні її проблем;співпраця з сім'єю, школою та громадою;
— соціально-психологічнадопомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях здійснюється шляхомз'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій,допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчогооточення особистості, створення груп підтримки тощо;
— корекція стосунків,способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можутьбути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть оволодіннюпідлітками новим досвідом, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій,створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє „Я", підтримціініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості.
Відповідно до напрямківдіяльності соціального педагога розрізняють такі основні види професійноїдіяльності:
— правоохоронна(пропедевтика правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення,соціально-реабілітаційна діяльність);
— психологічна(консультативно-посередницька, охорона здоров'я і пропаганда здорового способужиття, медико-реабідітаційна допомога);
— культурно-дозвільна(організація діяльності дітей, молоді, сімейно-сусідських осередків,культурно-освітня робота за місцем проживання, організаціяфізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку, соціальна анімація).
Таким чином, соціальнийпедагог у навчальному закладі має доволі широкий діапазон обов'язків. Учням таїхнім батькам він надає такі види соціальних послуг:
-допомагає в адаптаціїдітей при вступі до школи, в переході з одного ступеня навчального закладу доіншої та при випуску з навчального закладу;
— попереджує конфлікти,які можуть виникнути в учнівському колективі; допомагає у вирішенні конфліктнихситуацій на ранній стадії та запобігає розвитку більш складніших проблем;допомагає учням у формуванні навичок вирішення та подолання кризових станів;відпрацьовує соціальні навички;
— виступає посередникомміж навчальним закладом та сім'єю: допомагає батькам і вчителям зрозумітиінтереси і потреби дітей в отриманні освіти і віднайти способи їх задоволення внавчальному закладі; допомагає визначати індивідуальні навчальні програми длядітей, які цього потребують (наприклад, навчання вдома);
— виступає посередникомміж батьками і вчительським колективом, спонукає батьків до активної участі вжитті навчального закладу, доводить до відома адміністрації та педколективунеобхідну інформацію про становище в сім'ях учнів, які потребуютьсоціально-педагогічної підтримки;
— слідкує завідвідуванням учнями навчального закладу, допомагає їм у подоланні причин, щопризводять до пропусків занять;
— попереджує і понижуєнегативний вплив факторів ризику на дітей;
— разом із педколективомнавчального закладу соціальний педагог бере участь у педрадах, батьківськихзборах та інших нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життянавчального закладу;
— проводить консультаціїз вчителями та іншими працівниками навчального закладу з різнихсоціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя танавчання учнів;
— організовує співпрацю зучителями та іншими спеціалістами школи (психолог, дефектолог, лікар) прирозробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадалтованим учням;
— надає допомогу в оцінціта аналізі дисциплінарних порушень учнів тощо.
До посадових обов'язківсоціального педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин невідвідують школу; надання допомоги та підтримки батькам при переведенні дитинив інший навчальний заклад; захист прав дітей, які є представниками національнихменшин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час івирішення питання їхньої освіти; сприяння дітям та батькам в отриманнігарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій тощо.
Сьогоднішні учнізіткаються з багатьма соціальними, економічними, особистісними проблемами, якічасто негативно впливають на процес їхнього соціального і громадянськогостановлення. Колектив навчального закладу повинен комплексно вирішуватипроблеми учня. Роль соціального педагога у цій справі досить вагома [4, 20].
3. Робота соціального педагога взагальноосвітніх навчвльних закладах
3.1 Напрямки роботи та обов’язкисоціального педагога
Одним із напрямків роботисоціального педагога загальноосвітньої школи є корекційно-розвиваюча робота.Корекція — здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхиленьу психофізичному та індивідуальному розвитку, поведінці, схильності дозалежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки,формування соціально корисної життєвої перспективи. Важливим є залучення учнівдо корекційно-розвиваючих програм, різноманітної творчої діяльності — образотворчої, ігрової, трудової. Дуже важливо, щоб корекція мала випереджуючийхарактер. Вона повинна мати за мету не вдосконалення того, що вже є, а активнеформування того, що має бути досягнуте в майбутній перспективі відповідно дозаконів та вимог вікового розвитку та становлення індивідуальності. Цінністьтакого підходу в тому, що він дає можливість учневі відчути себе перспективниму діяльності, що для нього є найбільш важливою [14, 132].
У рамках діяльностіпсихологічної служби загальноосвітньої школи до обов'язків соціального педагоганалежить і здійснення консультативної діяльності. Консультування — професійнадопомога клієнту (учням, учителям, адміністрації, батькам, іншим особам, якізаймаються вихованням дитини) у пошуку розв'язання проблемної ситуації.Консультативна робота — це надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителямта іншим особам, які звертаються до соціального педагога.
Консультації можуть бутиіндивідуальними та груповими; разовими, короткочасними (2-4 рази), тривалими;просвітницько-рекомендаційними, діагностичними, психологічними, педагогічними,правовими тощо [33].
Соціальний педагог школивиконує й організаторську роботу — забезпечує змістовне дозвілля дітей тапідлітків у школі та соціальному середовищі, залучає сім'ї та представниківгромадськості до соціально-педагогічного процесу [28].
Важливим напрямом роботисоціального педагога у психологічній службі загальноосвітньої школи єсоціально-профілактична (превентивна) діяльність.
Соціально-педагогічнапрофілактика — це система заходів соціального виховання, спрямованих настворення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, якісприяють прояву різних видів їхньої активності (бесіди, тренінги, марафони,дебати, рольові ігри тощо). Соціально-педагогічна профілактика спрямована назміну різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів і умов соціальноговиховання або перебудову їх взаємодії.
У процесі соціальноїпрофілактики соціальний педагог може спрямовувати свою діяльність на виховниймікросоціум учня (педагоги, батьки, група ровесників), змінюючи характерїхнього ставлення до дитини і впливу на неї. Він також може впливати на їїуявлення про оточуючих і на взаємини між ними, а також на переживання, щосупроводжують їх, та змінювати ці переживання. З метою профілактики відхиленьповедінки соціальний педагог заводить картотеку «важких» підлітків, уякій відображені їхні особливості, що вимагають індивідуальної роботи [15].
Надзвичайно важливезначення має робота соціального педагога у здійсненні профілактики негативнихявищ в учнівському середовищі — правопорушень, наркоманії, алкоголізму,вилучення учнівської молоді з незаконних форм праці, пропаганді здоровогоспособу життя, навчання толерантності, навичкам безпечної поведінки та ін.
Важливим напрямомдіяльності соціального педагога є соціально-педагогічне забезпеченняпрофільного навчання, професійної орієнтації. Соціальний педагог може проводитипрофорієнтаційні бесіди і консультування учнів і батьків, супроводжувати дітей,які вже вибрали певний профіль навчання, проводити бесіди й оглядові екскурсіїз питань профорієнтації з урахуванням ситуації на місцевому ринку праці.
До виключноїкомпетентності соціального педагога належить складання і ведення соціальногопаспорту школи, класу, учнівських колективів, індивідуальних карток дітей тасімей, що потребують особливої психолого-педагогічної уваги. До цієї категоріїналежать: діти, схильні до правопорушень, які перебувають на обліку служби усправах неповнолітніх, кримінально-виконавчої інспекції тощо, діти з неповних інеблагополучних сімей, діти-сироти або діти і сім'ї, які потребують особливоїуваги за висновками психолога або класного керівника [25].
Таким чином, основнимзмістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесусоціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхнього психічного,фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному ібезконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка досамостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад тавідхилень у соціальному розвитку особистості.
Практичний психолог ісоціальний педагог мають працювати в загальноосвітній школі як єдина команда,доповнюючи і підтримуючи один одного.
Організаціїсоціально-педагогічної діяльності школи сприяють Закон України «Про освіту»(1996 р.), в якому визначений статус провідного фахівця із соціальноговиховання — соціального педагога — в школі (ст. 22). Модель соціально-педагогічної діяльності школи перебуває ще устадії формування. Вона складається із двох взаємообумовлених частин:внутрішньої і зовнішньої. До основних напрямів першої відносять діагностування,здійснення соціального виховання, загальне керівництво соціально-виховноюдіяльністю, захист та охорона прав дитини. Зовнішня соціально-педагогічнадіяльність створює можливості для застосування набутих у школі знань, умінь танавичок, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу та творчої діяльності уреальному житті в активній про соціальній діяльності. Крім цього, спрямовуєтьсяна педагогізацію соціального середовища, яке оточує школярів, що покликанегармонізувати вплив різноманітних чинників соціалізації на процес цілісногостановлення особистості дитини.
Провідним завданням усоціально-педагогічній діяльності школи визнається формування громадянськостіяк інтегруючої ціннісної орієнтації, яка визначає ставлення особистості дорідного народу, регіону проживання, з яким єднає спільна історія, до всієїпланети — спільної колиски людства. Таким чином, виникає проблема одночасногопроцесу виховання не тільки громадянина країни проживання, а й певноїрегіональної спільності (наприклад, громадянина Європи) та громадянина світу.Така інтегрованість пояснюється необхідністю, з одного боку, засвоєння духовнихта інтелектуальних цінностей не тільки сусідніх народів, а й усього світу, а зіншого, необхідністю творення власних національних цінностей у рамках рідноїкультури, оскільки орієнтація лише на запозичення чужого призводить до втративласного творчого потенціалу.
Незважаючи насвоєрідність змісту та самого процесу формування громадянина кожної європейськоїдержави, експерти Ради Європи дійшли висновку що у змісті і формах цих процесівдуже багато спільного. Це створює умови для формування європейськоїгромадянськості. Насамперед, така спільність стосується знань, цінностей тапрактичних навичок. До знань, необхідних для життя в єдиній Європі, віднесенівідомості про: функціонування демократії та її інститутів; політичні, юридичні,фінансові аспекти життя держави, регіону; громадянські права, свободи таобов'язки у визначенні державних і міжнародних документів; розуміння поняття«демократичне громадянство» у суспільстві, в якому живуть громадяни;європейський (міжнародний) контекст демократичного громадянства. Найважливішимиспільними цінностями громадянського виховання, що визначені філософією прав людини,стали: рівноцінність кожного людського життя, повага до себе та інших, свобода,солідарність, етнічна, расова, політична, культурна та релігійна толерантність,взаєморозуміння, громадянська мужність. Кожному громадянину Європи необхідноформувати навички для того щоб розв'язувати конфлікти в неагресивній манері,аргументувати та захищати власну точку зору, інтерпретувати аргументи іншого,розуміти та сприймати відмінні погляди, робити вибір і піддавати моральномуаналізу альтернативні позиції, нести спільну відповідальність, розвиватиконструктивні стосунки з іншими людьми, вміти критично осмислювати іпорівнювати позиції та істини [22, 352].
На основі спільнихцінностей радою культурного співробітництва Ради Європи розроблений Кодексвиховних цінностей, схвалений як рекомендації в умовах мультикультурногосуспільства. Кодекс визначає основні ціннісні аспекти громадянського виховання,які стосуються: ставлення до себе, взаємин з іншими людьми, ставлення досуспільства, до навколишнього середовища. У ставленні до себе кодекс визнаєцінність кожної особистості як унікальну сутність, яка є важливою для людствасама по собі й має потенціал духовного, морального, інтелектуального тафізичного розвитку. На основі цієї цінності визначаються такі принципи дії особистості:прагнути пізнати власний характер, його сильні та слабкі сторони; розвиватипочуття самоцінності; прагнути зрозуміти сенс життя, своє призначення,замислюватися як його прожити; прагнути жити згідно з загальноприйнятимиморальними нормами; з відповідальністю використовувати свої права і привілеї;набувати знань і мудрості через життя; нести відповідальність за своє життя врамках своїх можливостей.
У взаєминах з іншимилюдьми цінністю визнається ставлення до них, як таких, які вони є, а не яктаких, які можуть щось зробити для нас. Такі стосунки мають важливе значення якдля особистісного розвитку, так і для блага всього суспільства. Керуючись цимицінностями у наших взаєминах, ми повинні: поважати гідність усіх людей; даватизрозуміти іншим, що їх цінують; заслуговувати лояльність, довіру, щирість;співпрацювати з іншими; підтримувати інших; поважати довіру, життя,приватність, власність інших; намагатися розв'язати проблеми мирним шляхом.
У ставленні досуспільства цінується: правда, права людини, закон, справедливість і колективнізусилля для спільного блага, сім'я як джерело любові й підтримки для всіх їїчленів, як основа суспільства, в якому люди турбуються одне про одного.Зважаючи на ці цінності особистості, необхідно розуміти свої громадянськіобов'язки, бути готовими протистояти цінностям чи діям, шо можуть зашкодити дляокремих осіб чи всього суспільства; підтримувати сім 'ю у вихованні дітей;допомагати людям у розумінні закону та його дії; підкорятися закону і сприятивиконанню його іншими; приймати різноманітність і поважати право інших людей нарелігійну й культурну своєрідність; підтримувати людей, які самостійно неможуть вести гідний спосіб життя; сприяти демократії; робити правду та єдністьпріоритетами громадського життя.
У ставленні донавколишнього середовища основні цінності: світ природи як вмістилище дива іджерело натхнення; визнання за обов'язок збереження навколишнього середовища уналежному стані для прийдешніх поколінь. Згідно з цими цінностями визначенотакі принципи дії: зберігати скрізь, де можливо, збалансованість і різноманіттяв природі; виправдовувати розвиток лише за умови збереження навколишньогосередовища; відновлювати природне середовище, зруйноване людиною; зберігати, деможливо, красу природи; усвідомлювати місце людини у світі.
Україні, яка мріє увійтиповноправним членом у сім'ю європейських народів, соціалізуючий вплив освітніхзакладів уже зараз доцільно спрямовувати в русло вимог розробленого радоюкультурного співробітництва Ради Європи Кодексу виховних цінностей.
Зрозуміло, що кожнийзагальноосвітній навчальний заклад має своєрідні умови для організації власноїсоціально-педагогічної діяльності. Однак, незважаючи на це, гадаємо, щодоцільними в реалізації соціально-виховної функції школи буде низка пропонованихсоціально-педагогічних стратегій, технологій та методик.
Окремі з них можнасформувати на вихідних основах цікавого та змістовного дослідження А. Малько[14, 36-40].
3.2 Стратегіярозробки концепції шкільної соціально-педагогічної діяльності
1. Створеннятворчої групи для розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепціїзагальноосвітнього навчального закладу, до складу якої можуть увійти членидирекції школи, соціальний педагог, педагог-органі-затор, шкільний психолог,класовод, звільнений класний керівник, активні вчителі, співробітники, батьки,представники громадськості, науковий консультант. Зважаючи на міждисциплінарнуспецифіку процесу соціалізації у складі творчої групи об'єднати, насамперед,фахівців, які змогли б обґрунтувати концепцію з позицій культурології,соціології, психології, соціальної педагогіки та соціальної роботи.
2.Орієнтація нате, що сутністю соціально-педагогічної діяльності школи є створення шкільного іпозашкільного культурно-виховного простору через організацію суспільноїжиттєдіяльності школярів, який сприяв би позитивному розвитку їхвнутрішньоінтенційної спрямованості в руслі вимог європейського Кодексувиховних цінностей.
3. Розглядатисоціальну роботу в школі як один із аспектів соціально-педагогічної діяльності,пам'ятаючи, що орієнтація лише на неї здатна створювати ефект «сизифовоїпраці», коли доводиться усувати наслідки, не зачіпаючи їх причин.
4.У визначенніоб'єкта соціально-педагогічної діяльності орієнтуватися не лише на дітей-жертвнесприятливих умов соціалізації, а на кожного школяра як особистість, котразаслуговує власного автентичного самовизначення, цілеспрямування на шляхусамореалізації, створення найсприятливіших умов для скорочення в майбутньомустартового періоду акме.
5. Об'єктомсоціально-педагогічного впливу вважати також батьків учнів, оскільки діти, увипадку необхідності, стають ефективним інструментом цього процесу.
6.Суб'єктомсоціально-педагогічної діяльності вважати всіх членів педагогічного колективу,батьків, представників громадськості, наукових консультантів, зважаючи нате, щовиняткову відповідальність за організацію та результати цієї діяльності несутьчлени адміністрації школи, особливо, заступник директора з виховної роботи, соціальнийпедагог, педагог-організатор, шкільний психолог, класоводи, звільнені класнікерівники.
7. Базовоюосновою для змісту соціально-педагогічної діяльності загальноосвітньогонавчального закладу може бути Конвенція ООН про права дитини (1989), Концепціянаціонального виховання (1994), постанова «Про вдосконалення керівництвавиховною роботою в закладах Міносвіти України» (1994), «Концепція виховання унаціональній системі освіти» (1996), «Національна програма «Діти України»(1996), Національна доктрина розвитку освіти в Україні, сучасний вітчизняний тазарубіжний досвід соціально-педагогічної діяльності.
8.Визначенняметодів та форм соціально-педагогічної діяльності в узгодженні з метою її,назрілими завданнями, потребами та наявними засобами і можливостями.
А.Малько пропонує такожструктурно доцільну модель соціально-педагогічної діяльності освітньогозакладу. У випадку незначних змін чи доповнень, викликаних специфікоюдіяльності певного загальноосвітнього навчального закладу, її можна використатияк вихідну основу для створення власної. Вона складається з внутрішньої тазовнішньої частин соціально-виховної діяльності закладу, які взаємодоповнюютьодна одну. Внутрішкільна соціально-педагогічна діяльність полягає вдіагностуванні об'єктів соціального виховання, управлінні соціально-виховноюдіяльністю. На основі діагностування (соціологічного, психологічного,педагогічного, соціально-педагогічного) рівня сформованості соціальногодосвіду, соціальної вихованості, потреб та інтересів дітей, плануються заходисоціального працівника з охорони та захисту прав дитини. Поряд із цимпроектується здійснення соціального виховання за трьома напрямами: організаціяжиттєдіяльності з метою формування людяності; соціально-педагогічна корекціяпозицій та поведінки дитини, відхиленої від допустимих норм; соціально-педагогічнареабілітація. Реалізація цих частин соціального виховання відбувається упроцесі створення та функціонування культурно-виховного простору школи. Вінскладається з таких взаємопов'язаних виховних сфер: традицій школи (історія,свята, гімн, герб, прапор, норми одягу, вітання тощо), виробництва (навчальнийпроцес, догляд за приміщенням школи, присадибними ділянками, третій трудовийсеместр), інформаційної системи (бібліотечно-інформаційний центр, газета,телебачення, радіо, комп'ютерна мережа, архів), мистецтва та дозвілля (гуртки,секції, клуби, театри, музеї, художня і музична школи), економіки (грошоваодиниця, стипендії, гранти) тощо.
«Культурно-виховнийпростір школи, — небезпідставно вважає А.Малько, — в умовах демократизаціїсуспільства має будуватися на принципі самоуправління, тому провідна роль воновленні соціального виховання належить таким виховним сферам: самоуправління(парламент, рада, шкільний кооператив, загальні збори), право і політика(писані закони школи, суд, боротьба за досягнення бажаних змін шкільноїжиттєдіяльності законними і моральними засобами), громадська думка (моральнізакони, соціальні цінності школи), соціальна робота (самозахист та самодопомогадітей)» [14, 36-40].
3.3 Стратегіязовнішньої соціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчальногозакладу
1. Діагностуванняучнями, вихователями, класними керівниками під керівництвом заступникадиректора з виховної роботи та соціального педагога культурного рівнямікрорайону з виділенням таких аспектів цього рівня: соціального, економічного,політичного, демографічного, етнічного та релігійного.
2. Визначення на основірезультатів діагностування сприятливих і несприятливих можливостей длясоціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні.
3. Плануваннясоціально-педагогічних заходів із метою оптимального використання сприятливихможливостей соціалізації школярів у мікрорайоні та заходів з метою подоланнянесприятливих можливостей для соціального виховання.
4. Вивчення класоводами,вихователями та класними керівниками соціально-культурних умов сімей, у якихпроживають учні. Складання на основі зібраних даних соціальних паспортівкласних колективів [22, 356].
5. Використаннясоціальних паспортів класів з метою надання соціально-педагогічної та можливоїматеріальної допомоги тим сім'ям, які потребують цього у першу чергу.
6. На основі вивченнясоціальної інфраструктури мікрорайону спланувати заходи з метою організації тасамоорганізації дозвілля школярів. Насамперед, передбачити створення спортивнихмайданчиків та підготовку з числа колишніх учнів школи громадських інструкторівіз різних видів спорту, представлених матеріальними засобами майданчика.
7.Організувати за місцемпроживання учнів, за прикладом шведської молоді, молодіжне товариствоспортивно-екологічного спрямування «Чистий, чиста, чисте». Продумати атрибутикуйого та зміст і форми заходів, спрямованих на виховання бажань поєднатиекологію зовнішнього середовища з екологією душі.
8.Для підготовкисоціально-педагогічних заходів у мікрорайонах продумати форми та методи співробітництвазагальноосвітніх навчальних закладів із місцевими органами влади, засобамиінформації, різноманітними громадськими організаціями, культурно-дозвіллєвимизакладами та організаціями, правовими та судовими органами, медичнимизакладами, виробничими колективами, закладами соціального забезпечення,службами у справах неповнолітніх та сім'ї й молоді, відомими, авторитетними вкраї людьми: представниками господарського, громадського, спортивного,мистецького життя.
3.4 Стратегія управління соціально-педагогічноюдіяльністю загальноосвітнього навчального закладу
1. Створюючи творчу групудля розробки індивідуальної соціально-педагогічної концепції загальноосвітньогозакладу, в структурі її передбачити елементи самоконтролю, контролю, корекціїта звітності.
2.Аналіз діагностичнихдосліджень з метою виявлення соціально-педагогічних ситуацій, які потребуютьпосиленого контролю з боку адміністрації школи.
3.Вивчення ефективностідіяльності соціалізуючого простору школи, окремих фахівців, які працюють у цьомупросторі, з метою доцільної корекції їх діяльності або надання відповідноїметодичної допомоги.
4.Налагодження зв'язківіз випускниками школи, виробничими колективами, організаціями та установами,які знаходяться в мікрорайоні школи, активістами батьківського комітету з метоюзалучення їх до соціально-педагогічної діяльності та інтеграціїкультурно-виховного простору школи з культурно-виховним простором мікрорайону.
5. Вивчення можливостейотримання спонсорської допомоги з метою організації соціально-педагогічноїдіяльності.
6.Визначення ефективностііндивідуальної соціально-педагогічної концепції освітнього закладу, проблем,які виникають у ході її реалізації, необхідності та можливостей змін із метоювдосконалення.
4. Методикапланування діяльності соціального педагогика в загальноосавтньому навчальномузакладі
Місце та рольсоціального педагога в соціально-педагогічному просторі школи визначаються йогомісією бути гарантом прав та інтересів дітей, їхнього розвитку згідно з власноювнутрішньоінтенційною спрямованістю, комфортних умов для життєдіяльності.
Рамки йогодіяльності виходять за межі освітнього закладу, включаючи в себе соціум різнихрівнів: сім'ю, вулицю, мікрорайон, державні заклади та установи.
Завданнясоціального педагога — допомога загальноосвітньому закладу в а) формуванні вучнів комплексу знань, навичок та вмінь, необхідних для: самопізнання,доцільного розвитку власної інтенційної спрямованості, засвоєння нормсоціальної поведінки, гармонізації внутрішньоособистісних та загальносуспільнихінтересів, уміння вибудовувати загальноприйнятливий стиль своїх стосунків ізнавколишніми; б) соціально-педагогічній корекції поведінки вихованців,доцільній вибірковості їхніх соціальних зв'язків; в) соціально-педагогічнійпрофілактиці девіантної поведінки підлітків; г) координації взаємодіїрізноманітних соціальних інститутів у ході розв'язання найгостріших соціальнихпроблем; г) можливій реабілітації несприятливого соціалізуючого середовиша.
Спираючись наіндивідуальну концепцію соціально-педагогічної діяльності навчального закладу,результати вивчення сприятливих і несприятливих можливостей длясоціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні школи, узагальнені данісоціальної паспортизації класів, накреслити головні орієнтири соціально-педагогічноїдіяльності упродовж року.
В орієнтованих напрямахдіяльності визначити конкретні соціально-педагогічні заходи, терміни їхньогопроведення, основних організаторів та відповідальних, систему контролю ікорекції.
Річна циклограмадіяльності соціального педагога може мати приблизно таке спрямування:
Серпень: формування цілейі завдань соціально-педагогічної діяльності; дослідження соціуму: виявленняфактів позитивного і негативного впливу на соціалізацію учнів; плануванняскладу допоміжних соціально-педагогічних сил.
Вересень: організаціядіяльності творчої групи з метою розробки індивідуальної соціально-педагогічноїконцепції загальноосвітнього закладу; вивчення соціально-культурних умов сімей,у яких проживають учні; проведення інструктивних нарад з класоводами,вихователями, класними керівниками стосовно узагальнення зібраних даних таоформлення соціальних паспортів класів; формування проблемного поля на основіданих соціальної паспортизації класів; планування соціально-педагогічноїдіяльності в межах проблемного поля; здійснення соціально-педагогічноїпідтримки учнів, які вперше прибули для навчання в нових для них класнихколективах; надання допомоги в адаптації до нових умов навчання учням п'ятихкласів; первинне налагодження зв'язків з батьками та громадськістю мікрорайонушколи.
Жовтень: організаціядіагностування культурного рівня мікрорайону школи з виділенням соціального,економічного, політичного, демографічного, етнічного та релігійного аспектів.Організація соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на подоланнянесприятливого соціалізуючого впливу певних сторін життя мікрорайону; участь ворганізації та проведенні спільного засідання батьківського комітетунавчального закладу, дирекції, вихователів, класоводів та класних керівників(кураторів у гімназіях) з метою надання матеріальної допомоги учням, якіпроживають у малозабезпечених сім'ях, сиротам і напівсиротам; попередняпідготовка матеріалів засідання на основі соціальної паспортизації класі тапредставлених відповідними комісіями (у складі не менше трьох чоловік, якправило, класовода чи класного керівника, представника батьківського комітету,депутата місцевої ради) актів обстеження матеріально-побутових умов життясімей, у яких проживають учні, претенденти на матеріальну допомогу; наданняметодичної допомоги громадським інструкторам із складу колишніх учнів школи уналагодженні корисного дозвілля школярів за місцем їх проживання.
Листопад: організаціядіяльності спортивно-екологічного молодіжного товариства «Чистий, чиста,чисте»; проведення санітарних рейдів у межах мікрорайону; визначення на основідіагностичних методів ступеня задоволення учнів станом середовищазагальноосвітнього закладу; спрямування діяльності на його корекцію; здійсненнясоціально-педагогічної корекційної, реабілітаційної, соціально-профілактичної,просвітницької, організаційно-масової соціально-педагогічної діяльності,спрямованої на посилення соціалізуючого впливу школи.
Грудень:соціально-профілактична та соціально-корекційна робота з батьками внеблагополучних сім'ях на основі координації соціально-педагогічного впливушколи, місцевих органів влади, громадських організацій, представниківвиробничих колективів, правових та судових органів, медичних закладів, служб усправах неповнолітніх, сім'ї та молоді, авторитетних у мікрорайоні людей;підготовка відповідних матеріалів та участь у засіданні опорних пунктів школи,громадськості та міліції; здійснення профілактичних та організаційних заходівіз підготовки до святкування новорічних і різдвяних свят
Січень: соціально-педагогічнийпатронаж на період різдвяних свят та канікул; вивчення можливостей використаннякультурно-виховного простору школи з метою створення умов длявнутрішньоінтенційного розвитку учнів; подальше здійсненнясистемно-функціонального підходу до соціально-педагогічної діяльності іззалученням до неї всіх допоміжних сил — суб'єктів цієї діяльності.
Лютий:фахово-орієнтаційна діагностика випускників — представників групи соціальногоризику та обдарованих юнаків і дівчат; планування та проведення індивідуальноїі групової роботи з ними з метою формування відповідних рефлексів цілі тасвободи.
Березень: прогнозуванняпрацевлаштування випускників, віднесених до групи соціального ризику; попереднєзнайомство з особливостями навчання в навчальних закладах, які вони обрали.Психолого-педагогічна підготовка їх до навчання в цих закладах.
Квітень: здійсненнясоціально-педагогічної профілактичної роботи з метою запобігання проявамвідмови від пізнавально-пошукової діяльності та, у зв'язку з цим, передчасногоінтелектуального «старіння» підлітків; організація занять «школи творчості»;ознайомлення юнаків та дівчат із відомими методиками, стратегіями і тактикамитворчої діяльності; проведення занять з метою демонстрації прикладіввикористання їх у різноманітних галузях людської діяльності.
Травень: організація тапроведення тижня боротьби зі шкідливими звичками та пропаганди найпопулярнішихоздоровчих систем; профілактичні заходи з метою запобігання вживаннюнаркотичних речовин та небезпеки ВІЛ / інфекції; формування у дітей групиризику уявлення про людину, не лише у світлі науки, а й у світлі мистецтва,релігії, філософії, інтуїції; прогнозування організації літнього відпочинкудітей групи ризику.
Червень: зустріч іздітьми-шестирічками та їхніми батьками; профілактичні заходи щодо подолання такзваних шкільних страхів шестирічок; заходи, спрямовані на пом'якшення віковихкриз семи та п'ятнадцяти років; надання консультативної та практичної допомогив працевлаштуванні випускників; організація літнього відпочинку дітей груписоціального ризику; підбиття підсумків соціально-педагогічної діяльності тавизначення напрямів подальшої її організації.
Для ширшого баченняпроблемного поля соціально-педагогічної діяльності в школі доцільно провестисоціальну паспортизацію класів, до якої бажано залучити класоводів,вихователів, класних керівників. В основу її можна покласти методичнірекомендації керівника Центру соціальної педагогіки Інституту підвищеннякваліфікації і перепідготовки працівників народної освіти Московської області І.Дементьєва,попередньо пристосувавши їх до різновікових груп учнів.
Технологія соціальноїпаспортизації класу
Передусім, необхіднозібрати інформацію не лише про особистісні характеристики учня, а й соціальнозначимі характеристики інших членів сім'ї та умов її проживання. Збір такоїінформації можна провести на основі пропонованої матриці, яка одночасно слугуєінструментом для вирахування узагальненого показника рівня соціальногоблагополуччя дитини.
Матрицю заповнюєсоціальний педагог, класовод, вихователь чи класний керівник. На основізібраних даних про школяра виявляються ті вихованці, яких можна віднести догрупи ризику і які потребують індивідуальної роботи з профілактичною метою.Згодом остаточні дані матриці заносяться у соціальний паспорт класу, оформленийна основі списку його учнів.
Як бачимо, найбільшазагальна сума балів може складати 55. 11 балів засвідчує приналежність учня догрупи високого рівня ризику. Від 11 до 22 балів — середній рівень ризику. Від22 до 33 балів — схильність до входження у групу ризику. Від 33 до 44 балів —соціальне благополуччя в межах середньої норми. Більше 44 балів — високийрівень соціального благополуччя.
Заповнення матриціпередбачає вміння соціального педагога застосовувати соціологічний методспостереження у процесі безпосереднього спілкування з вихованцем і членами йогосім'ї. Для уточнення якісних характеристик морально-психологічного клімату всім'ї в індивідуальній бесіді з учнем І.Дементьєв пропонує використати такізапитання: «Чи хотів би ти у своїй майбутній сім'ї:
— мати такі стосунки міжчоловіком та дружиною, як у твоїх батьків ?
— виховувати дітей таксамо, як це роблять твої батьки ?
— ставитися до дідуся табабусі так само, як це прийнято у твоїй батьківській сім'ї ?
— розділяти домашнюроботу, як це прийнято у сім'ї твоїх батьків ?
— проводити вільний частак само, як твої батьки?» [3, 24].
Уточнювальні запитаннядоцільно ставити підопічному також для оцінки його цілей та устремлінь. Ціпитання можуть бути такими:
«1. Що турбує тебенайбільше в житті? Вибери п'ять головних проблем:
— грошові проблеми твоєїсім'ї;
— стосунки з батьками;
— стосунки між батьками;
— стосунки з ровесниками;
— конфлікти з педагогами;
— труднощі у засвоєннішкільної навчальної програми;
— здоров'я близькихродичів;
— чим зайнятися у вільнийчас;
— особисте життя;
• що-небудь інше (щоконкретно ?)
2. Яку роботу ти хотів бимати у майбутньому? (Вибери п'ять головних якостей):
— з високою платнею;
— з гарантією відбезробіття;
— престижну;
— не шкідливу дляздоров'я;
— пов'язану з поїздками,свіжими враженнями;
— таку, яка вимагаєособистої винахідливості, діловитості;
— потрібну країні талюдям;
— пов'язану зіспілкуванням із дітьми;
— пов'язану зіспілкуванням з тваринами;
— іншу (яку конкретно?)».
За умови необхідностіколо уточнювальних запитань можна розширити. Доцільно звернути увагу на порядоквибраних учнем позицій, оскільки він допомагає визначити ієрархію життєвихцілей і домагань вихованця.
У діяльності соціальногопедагога школи нерідко виникає необхідність співпраці з громадськістю села,селища чи певного мікрорайону міста та представником силових структур. Це буваєу тих випадках, коли необхідно з педагогічно доцільною метою втрутитися устосунки між батьками у неблагополучній сім'ї, або відповідним чином вплинути наобох.
№ з/п Соціальні характеристики Бал 1.
Склад сім 1 дитини:
Матір, батько, дідусь, бабуся, сестри, брати.
Лише матір і батько
Матір і вітчим, батько і мачуха
Одна матір або один батько
Немає батьків. Замість них — родичі.
5
4
3
2
1 2.
Шкільна успішність:
Висока
Добра
Задовільна
Незадовільна
Дитина відвідує школу рідко
5
4
3
2
1 3.
Здоров'я дитини:
Практично здорова
Часто хворіє в межах нормального розвитку
Має хронічні хвороби
Відстає в розумовому розвитку
Має вроджені патології, нервово-психічні хвороби
5
4
3
2
1 4.
Санітарно-житлові умови життя сім'ї:
Окремий будинок, або окрема квартира
Окрема квартира чи будинок із родичами подружжя
Більше однієї кімнати в комунальній квартирі із зручностями
Кімната в комунальній квартирі із зручностями
Кімната в гуртожитку без зручностей
5
4
3
2
1 5.
Прибутки сім'ї:
Високий рівень матеріального забезпечення
Грошей в основному не вистачає для купівлі товарів тривалого користування
На повсякденні витрати грошей вистачає, але купівля одягу викликає труднощі
Живуть від платні до платні
Грошей до платні не вистачає
5
4
3
2
1 6.
Морально-психологічний клімат у сім'ї:
Атмосфера доброзичливості, взаємної поваги та любові
Здоровий спосіб життя, але без особливого емоційного забарвлення
У сім'ї сварки, скандали, батько чи матір схильні до алкоголізму Судимість батьків, п'янство, бійки, ознаки розумової відсталості одного з батьків
Батьки стоять на обліку як наркомани, п'яниці і поведінка асоціальна
5
4
3
2
1 7.
Поведінка дитини в школі:
Добра
Задовільна
Незадовільна
Неодноразово помічалися випадки асоціальної поведінки
Стоїть на обліку в інспекції у справах неповнолітніх
5
4
3
2
1 8.
Позашкільне спілкування дитини:
Спілкування в позакласних формах навчально-виховної роботи на основі спільних позитивних інтересів
Епізодичне спілкування на основі спільних позитивних інтересів
Спілкування за умови відсутності спільних позитивних інтересів
Спілкування в асоціальних групах з орієнтацією на дрібне хуліганство та шкідливі звички
Спілкування в криміногенних групах, які стоять на відповідному обліку
5
4
3
2
1 9.
Цілі та устремління дитини:
Яскраво виражене бажання бути хорошим, спрямованість до занять улюбленою справою, досягнень успіхів у навчанні
Намагання досягнути успіхів у навчанні, але позитивна спрямованість до занять улюбленою справою має фрагментарний характер
Намагання бути хорошим без відповідної діяльнісної підтримки Відраза до навчальної праці, орієнтація на старших учнів із асоціальною поведінкою
Позакласне життя в асоціальних групах підлітків, участь у правопорушеннях
5
4
3
2
1 10.
Емоційні стосунки батьків з дітьми:
Атмосфера довір'я, демократизм стосунків, підтримка
Батьки зайняті собою, але ставлення до дітей доброзичливе, зацікавлене Гіперопіка, сліпа любов
Батьки не цікавляться дітьми, бездоглядність дітей
Конфліктні стосунки батьків із дітьми, випадки насильства над ними
5
4
3
2
1 11.
Інтелектуальний фон сім'ї:
Сімейна бібліотека, преса, телевізор, картини, часті розмови за межами побутових справ
Сімейна бібліотека, телевізор, картини; однак розмови найчастіше знаходяться в рамках побутових справ.
Книга присутня в квартирі, але культ її відсутній; розмови не виходять за рамки побутових справ
Крім підручників, інших книг немає. Основне джерело інформації — телевізор
Відсутні книги і будь-які засоби інформації
5
4
3
2
1 Для учнів середнього шкільного віку пункт 9 виглядатиме так: 9.
Цілі та устремління школяра:
Бажання досягти навчальних успіхів за рахунок сумлінної праці, захопленість гуртковою роботою
Бажання втриматися у складі «хорошистів», ситуації позитивної захопленості певним видом діяльності не спостерігається
Бажання бути хорошим за рахунок реалізації його будь-якою ціною
Відраза до навчальної праці, потяг до формування шкідливих звичок
Участь у правопорушеннях, здійснюваних у складі асоціальних груп підлітків
5
4
3
2
1 Для учнів старшого шкільного віку пункт 9 виглядатиме так:
Цілі та устремління учня:
Чітко визначені життєві плани, сформований відповідний рефлекс цілі
Позитивна орієнтація у формуванні життєвих цілей, але уявлення про шляхи і засоби їх досягнення розпливчасті
Відсутність позитивних перспективних цілей, соціальна незрілість, інфантилізм
Негативні цільові орієнтації, примітивні, бездуховні; референтна група — ровесники з асоціальною спрямованістю інтересів
Участь у правопорушеннях; постановка на облік в інспекції у справах неповнолітніх
5
4
3
2
1
Висновки
Соціальнийпедагог — це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю,дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховніумови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий усфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; вінорганізовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї,громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальноїадаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічногорозвитку [23].
Метасоціально-педагогічної роботи в навчальному закладі — сприяння успішномувирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети — вивільнення ірозвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхіднихсоціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості [33].
Таким чином, основнимзмістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесусоціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхнього психічного,фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному ібезконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка досамостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад тавідхилень у соціальному розвитку особистості.
Списоквикористаної літератури та джерел
1. Артюшкіна, Л.М. Соц. педагог школи: теорія і практика роботи[Текст]: Навчально – метод. посібник д/студентів спец-ті «Соціальнапедагогіка». – Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2004 – 124 с.
2. Борисовт, А.В. Социальная педагогика [Текст]: Пособие\ Под. ред. В. А. Никитина--М,2000.
3. Дементьев, И. Работа школьї с детьми группьі риска [Текст]//Воспитание школьника. — 2000. — № 7. — С. 24
4. Закревська, Л.М. Перші кроки соц. педагога у школі [Текст]. Надопомогу соц. педагогу – початківцю – Кам`янець – Подільський: Аксіома, 2005 – 52с.
5. Зязюлькин, П.В. Управлениепрофессиональным развитием социального педагога[Текст]\ Управление качествомобразованя в интересах устойчивого развития общества, Мн., 2002.
6. Калачева, И.И. Профессиональноестановление школьных социальных педагогов [Текст]: этнопсихологические аспекты-Мн., 2000.
7. Коджаспирова, Г.М. Культурапрофессионального самообразования педагога [Текст]: Пособие\ Под. ред. Ю.М. Забродина—М., 1994.
8. Коломинский, Я.Л., Кривошеев В.А.Озадачах этнопсихологических исследований[Текст]\ Психология.—1996.--№ 4.—с. 43-44.
9. Клемантович, И. Новаяпрофессия—социальный педагог[Текст]\ Школа.—1998.--№3.—с. 14.
10. Климов, Е.А. Психологияпрофессионала[Текст]. Воронеж: НПО «Модак», 1996.
11. Крылова, Н. Б. Формированиекультуры будущего специалиста [Текст].—М., 1990.
12. Кузьмина, Н.В. Профессионализмдеятельности преподавателя [Текст].—М., 1992.
13. Литвиненко, С.А. Основи соц. – педагогічної діяльності [Текст]:Навчальний посібник для студентів вищих пед. Навч. Закладів: GYW АПН, 2007 – 187 с.
14. Малько, А. Соціальна педагогіка в школі [Текст]: Культурологічнийаспект. // Рідна школа. – 2001 №3 с. 36-40
15. Мельник, Ю.,Шаргородська С. Соціальний педагог та його професійна діяльність [Текст]//Науково-виробниче видання «Соціальний педагог». / Упоряд. Т. Шаповал,Т. Гончаренко. — К.: Шкільний світ, 2006. с. 5 — 44.
16. Митина, Л.М. Психология профессиональногоразвития учителя [Текст]. М., 1992.
17. Мудрик, А.В. Введение в социальнуюпедагогику [Текст].—Пенза, 1994.-180 с.
18. Никитин, В.А. Начала социальнойпедагогики [Текст].—М., 1996.
19. Никитина, Н.Н. Развитие ценностного сознанияучителя [Текст]//Педагогика .-- 2000. --N6.—с. 65-70.
20. Никитина,Л.Е. Социальный педагог в школе [Текст]. – М.: Академ. проект, 2003. – 112с
21. Никончук, А.С. Профессиональнаякультура социального педагога [Текст]\ Бел. Фонд соц. поддержки детей и подростков«Мы--детям», Академия последипломного образования.—Мн., 2001.
22. Пальчевський, С.С. Соц. Педагогіка [Текст]. Навчальний посібник. К.:Кондор, 2005 – 560с.
23. Професія — соціальний працівник [Текст]/ Упоряд.: О. Главник. За заг. ред. К.Шендеровського, І. Ткач. — К.: Главник, 2006. — 112 с.
24. Психологияпрофессиональной подготовки [Текст]: Никифоров Г.С., Зиничев А.Н. Спб, 1993.
25. Рабочая книга социального педагога [Текст]/ Авторы-составители Е. А.Романова, А. Б. Матюшкин. — М.: ТЦ Сфера, 2002. — 144 с.
26. Різник, Л.М. Особливостіроботи соц. педагога в загальноосвітній школі [Текст]/ Л.М. Різик // Соц.Робота в Україні: теорія і практика, 2006.-№4 с. 129-134
27. Сластенин, В.А. Социальный педагоги социальный работник: личность и профессия[Текст]\\ Теория и практикасоциальной работы: отечественный и зарубежный опыт: В 2 т.—Москва—Тула, 1993.
28. Социальная педагогика [Текст]: Учебное пособие для студентов выс-шых учебных заведений / Под ред. В.А. Микитина. — М.: Гуманит. изд. центр Владос, 2002. — 272 с.
29. Учителюо педагогической технике[Текст]\ Под. ред. Рувинского.—М., 1987.
30. Хозяинов, Г. И. Педагогическоемастерство преродавания [Текст]: Метод. Пособие.—М., 1998.
31. Шевелева, С.С. К становлению синергетическоймодели образования [Текст]//Общественные науки и современность. — 1997 — N 1
32. Шептенко, П.А., Воронина Г.А.Методика и технология работы социального педагога [Текст]: Учеб. пособие для студ.высш. пед. учеб. заведений / Под. ред. В.А.Сластенина.—М., 2001.
33. Шульга, В. В. Соціальний педагог у загальноосвітньомунавчальному закладі [Текст]: методичні рекомендації. — К.: Ніка-Центр, 2004. -124с.