План
Вступ
1. Особливості життя, долі і творчостіМаркса і Енгельса в ХІХ ст.
2. Специфіка життєвої долі Леніна таСталіна
3. Специфіка критичного аналізу марксизму,ленінізму, сталінізму у західній історіографії
Вступ
Історичні зміни,що відбулися в суспільному житті 20-40-х років ХХ сторіччя є дуже актуальними,бо потребували нового теоретичного осмислення та узагальнення,універсально-класичних філософських поглядів, які стояла дещо осторонь від цихпоступових змін. Найпроникливіші уми шукали нові обґрунтування існуючихсоціальних реалій, чинників соціальної організації та динаміки, перспективісторичного розвитку відкинувши вульгарно — політичне тлумачення історичногопроцесу.
Політична думкав ХХ ст. була представлена такими основними галузями, як дослідження тапропаганда питань діалектичного та історичного матеріалізму
Основнимипредставниками політичного суспільства були: Карл Маркс, Фрідріх Енгельс,Володимир Ленін та Йосип Сталін.
В історичномуогляді мною були використанні 5 джерел: Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Маніфесткомуністичної партії, Ленин В.І.Завданнярадянської влади, Сталин Й.В.Вопросы ленинизма, Такер Р. Сталин. Путь к власти, КаульОт Сталина до Горбачова .
Так у творіКарла Маркса і Фрідріха Енгельса " Маніфест комуністичної партії"абсолютизується стадія первинного накопичення капіталу, а також абсолютизуєтьсякласова боротьба пролетаріату, як, нібито, могильника буржуазії. Але недолікомтвору є однобічний, вульгарно-матеріалістичний підхід до аналізу політичнихявищ.
У творі «Черговізавдання радянської влади» Леніна В. І. описується нова концепція побудовисоціалізму як відповідь на скрутну економічну і соціально-політичну ситуацію вкраїні. В результаті Ленін отримав прийняття декретів з продовольчого питання ізапеклий опір повалених експлуататорських класів, тобто погіршення ситуації населі.
Сталін в своїйпраці «Основи ленінізму» розкриває питання соціалізму в більшомумасштабі ніж Ленін: Ленін на прикладі села, а Сталін — всієї країни. Теоріясоціалізму в окремо взятій державі була неправильною, як зовнішнє так івнутрішнє. Таким чином, як результат, революція в інших країнах терпить поразкуза поразкою.
Інші джерела, щобули використані мною це Такер Р. " Путь к власти" і Кауль Т. "Від Сталіна до Горбачова" розповідають про культ особи і його специфікуправління в соціально – політичному контексті. Недоліком лише є те, що обидваполітологи бачать особу Сталіна в різному світлі, один засуджує інший заохочує.
У науково –пізнавальне завдання з теми входить з'ясування:
1. У чому особливості життя, долі ітворчості:
а)Карла Маркса І Фрідріха Енгельса в ХІХ ст.;
б)Сталіна Й. В. і Леніні В. І. в ХХ ст.
2. В з'ясуванніособливостей аналізу творчості класиків марксизму – ленінізму, сталінізму, щобуло критично розглянуто у сучасній класичній політології .
1. Особливості життя, долі ітворчості Маркса і Енгельса в ХІХ ст.
Марксизм —філософське, економічне і політичне вчення, розвинене в XIX столітті,основоположниками якого були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, також відоме якдіалектичний матеріалізм або діалектичний та історичний матеріалізм.
Термін «марксизм»має також інші (різні) значення :
Філософські,економічні і політичні теорії, що посилаються на К.Маркса та Ф.Енгельса.Політичні течії та рухи, що спираються на вчення К.Маркса-Ф.Енгельса, а такожМарксизм-Ленінізм — офіційна державна доктрина Радянського Союзу тасоціалістичного блоку до його розпаду.
КарлГе́нріх Маркс (5 травня 1818, — 14 березня 1883, Лондон) — філософ,економіст, політичний журналіст. Його наукові твори та економічні дослідженнясформували основу комуністичного і соціалістичного руху. Важлива риса творчостіМаркса – це його критичний характер, безкомпромісність і навітьбезапеляційність: "… пролетарям нічого… втрачати,… Здобудуть же вонивесь світ". Варто зазначити, що Маркс не залишив якоїсь стрункої, глибокоопрацьованої теоретичної політ. концепції. Основні її положення розкидані уйого творах та великій кількості статей і виступів. У марксистській політ.концепції можна розрізнити ряд положень, сформульованих Енгельсом(28листопада 1820, м. Бармен, нині Вупперталь, Німеччина — 5 серпня 1895, Лондон —німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист). Вінвперше систематично виклав основи історичного матеріалізму (термін вжито у 1892p.). Висунув думку про походження і еволюцію класів у суспільстві. Суттєвимиелементами держави, не погоджуючись з Марксом, вважав територіальний поділ,публічну владу, податки, відчуження від суспільства. Суть державної влади, надумку Енгельса, – це класове панування[5.Ст 15 — 17]. А Маркс вважав, що вирішальнароль класової боротьби в історичному процесі, що пролетаріат має виконатимесіанське призначення – ліквідувати експлуатацію пролетаріату, здійснитисоціальну революцію, остаточно ліквідувати класи (визначення яких він так і недав). [1 ст 24-27]
2. Специфіка життєвої долі Леніната Сталіна
Ленінпредставник послідовник вчення Маркса і Енгельса дещо уособив їх праці.Якполітик був послідовним супротивником такого політичного інституту суспільстваяк демократія, яку він називав «буржуазна демократія». Замістьпринципу демократії він висунув тезу про «демократичний централізм»та «диктатуру пролетаріату», яка на думку критиків комунізму, булаевфемізмом диктатури партії більшовиків[2 ст 5-6]. Ленін жив у відсталій,аграрній, напівфеодальній країні, де пролетаріат складав меншість населення.Маркс писав про індустріальну Англію. Відповідно, готових відповідей на тіпитання, що постали перед Леніним, у „Маніфесті комуністичної партії " небуло. Марксисти-догматики зробили з цього висновок, що пролетарська революція уРосії неможлива, треба чекати, поки країна наздожене Захід, стане нормальноюкапіталістичною країною. Проте практика показувала, що все відбувається незовсім так. Російський капіталізм досить органічно поєднується з пережиткамифеодалізму, а російська буржуазія аж ніяк не революційна, і чудово уживається зсамодержавством. З точки зору догматиків, „неправильные пчёлы делаютнеправильный мёд"… Ленін не був догматиком, він не шукав готовихвідповідей, але діяв суворо дотримуючись Марксової логіки. Саме тому мивважаємо його одним з найбільших теоретиків марксизму. Ленін, виходячи змарксистського вчення та конкретно-історичних умов Російської імперії, дійшовдо висновку про гегемонію робітничого класу у буржуазно-демократичній революції.Ленінські праці з цих питань є так само класикою марксизму, як і твориосновоположників. Ще одна визначальна заслуга Леніна – розробка теоріїімперіалізму. Вже у „Маніфесті Комуністичної партії" Маркс і Енгельсписали про глобальне розширення капіталістичної системи, проте згодом їхтурбували інші питання: загальні принципи та механізми функціонування капіталу.Ленін, спираючись вже на новий історичний досвід, розвинув та доопрацював цідумки основоположників.
ПослідовникомЛеніна став Йо́сип Віссаріо́нович Ста́лін (Сталін — псевдонім,справжнє прізвище — Джугашвілі, (вимовл. Іосеб Джугашвілі)) — державний,політичний і військовий керівник СРСР. Генеральний секретар ЦентральногоКомітету Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з 1922 року, головаРадянського Уряду (Голова Ради Народних Комісарів з 1941 року, Голова РадиМіністрів СРСР з 1946 року), Генералісимус Радянського Союзу (1945)[4 ст.41-42].
Сталін логічнопродовжував, що «диктатура пролетаріату є, по суті, „диктатуроюавангарду“, „диктатура“ його партії, як основної керівної силипролетаріату». Суть самої диктатури, зазначав Сталін, полягала у керівнихвказівках партії. Можливо, варто погодитись з думкою дослідників творчостіСталіна, що коли Ленін був натхненником більшовицької політ. доктрини, Троцькийїї збурювачем, то Сталін був її виконавцем[3 ст 41].Окрімчисельних доповідей, виступів Сталін. написав кілька творів, зокрема «Марксизмі національне питання» (1913), «Про основи ленінізму» (1924), «Допитань ленінізму» (1926), кілька брошур. Був визначним інтерпретатором,популяризатором марксизму. Сталін оригінально розумів суть політичного. режимудиктатури пролетаріату. Суть держави диктатури пролетаріату, на думку Сталіна,полягає в тому, що диктатура «поєднуючи законодавчу і виконавчу владу водну організацію держави» пов’язує пролетаріат з «апаратом державногоуправління». Водночас нічого оригінального він не придумав, тому можнапогодитися з думкою, що «власне Сталін довів до логічної реальностізавершення схеми Леніна про диктатуру пролетаріату в країні, що „будуєсоціалізм“.
капіталізм маркс енгельс ленінізм сталінізм
3. Специфіка критичного аналізумарксизму, ленінізму, сталінізму у західній історіографії
Спираючисьна західноєвропейську соціалістичну думку та враховуючи специфіку Росії, було узагальних рисах сформульовано марксистську (більшовицьку) політичну доктрину XXст. Центральне місце у ній займає питання про класову боротьбу, що є „однимз найголовніших питань марксизму“. Тісно пов’язавши марксизм з ідеологією,Ленін ідеологізував саму доктрину, яка у вигляді політ. ідеології більшовицькоїпартії була нав’язана рад. сус-ву. Складовою частиною доктрини стала ленінськаконцепція соціалістичної революції. Ця концепція містила в собі ідею проможливість перемоги революції в одній країні, положення про об’єктивніпередумови революції та суб’єктивний фактор, вчення про авангардистський типполіт. партії, ідею революційної ситуації, принципи тактики партії під часнаціональної кризи та збройного повстання, конкретизацію ідеї союзу робітничогокласу з селянством, поєднання соціальної боротьби з національно-визвольною тапро переростання буржуазно-демократичної революції у соціалістичну. Наприкінці20-х – на початку 30-х років у створеному ленінською партією Радянському Союзіперемогла контрреволюційна бюрократія. Саме тоді й з’явився той самий„марксизм-ленінізм», або „радянський марксизм" та сталінізм, якийнасправді мав набагато більше спільного з поглядами Маркса, ніж Леніна таСталіна. Власне, у пізній період існування СРСР взагалі важко говорити промарксизм. Швидше це був банальний позитивізм, підфарбований марксистськоюфразеологією. Справжнє марксистське вчення було загнано або у підпілля, або наакадемічний маргінес.[5 ст. 37, 145]
Висновки
1. Великі основоположники – Маркс і Енгельс– відкрили закономірності розвитку суспільства, сформулювали основні поняття,показали, що таке капіталізм і як він функціонує, вказали можливостіальтернативи. Ці їхні заслуги не може заперечити навіть буржуазна наука(звичайно, якщо це чесна буржуазна наука, а не наукоподібні спекуляції). Відпочатку вчення Маркса було дуже динамічним, воно пропонувало своїмпослідовникам знаряддя для аналізу процесів, що відбувалися у суспільстві.Згодом італійський комуніст Антоніо Грамші скаже, що марксизм – це філософіяпрактики. Якщо ще точніше, марксизм – це зброя класової боротьби пролетаріату.
2. Під керівництвом Сталіна та Ленінакомунізм перетворився з властиво Західної відповіді на Західні проблемиіндустріального життя за капіталізму, на властиво Східну відповідь застосуваннядеспотичної влади держави для швидкого промислового розвитку та вирівнювання зЗаходом.
3. Маркс, Енгельс, Сталін, Ленінзалишаються видатними особами XIX ст., що сформулювали своєрідну «релігіюреволюції», в основних рисах подали її ідеологічне та економічнеобґрунтування, а також своє бачення історичного процесу, його перспектив.
Література
1. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Маніфесткомуністичної партії К., 1958-1968. – 248 с.
2. ЛенинВ.І. Завданнярадянської влади 5-е вид.М., 1970— 574 с.
3. СталинЙ.В.Вопросы ленинизма. М., 1947. – 543 с.
4. Такер Р. Сталин. Путь к власти М.-1990
5. Кауль От Сталина до Горбачова М.-1991