--PAGE_BREAK--3
.
Механізм санації та економіко–правові аспекти
3.1 Санація шляхом реорганізації. Санаційний аудит та баланс
Після винесення ухвали про санацію боржника керуючий зобов’язаний подати на схвалення комітету кредиторів план санації (реорганізації). План санації повинен містити перелік заходів з відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, строк та черговість виплати боржником чи інвестором боргу.
План санації має містити таку інформацію:
— аналіз причин фінансової кризи;
— оцінка фінансового стану боржника до початку санації;
— заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника;
— механізм контролю за ходом реалізації плану санації.
За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав
для дострокового припинення санації, керуючий повинен надати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів. Звіт керуючого, розглянутий зборами кредиторів, та протокол зборів кредиторів подаються на затвердження до арбітражного суду. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.
Реструктуризація підприємства — це запровадження організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів спрямованих на реорганізацію підприємства зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись таким визначенням, можна розмежувати категорії реструктуризації та реорганізації.
У наукових джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних заходів виокремлюють такі форми реструктуризації:
- реструктуризація виробництва;
- реструктуризація активів;
- фінансова реструктуризація;
- корпоративна реструктуризація (реорганізація).
Реструктуризація виробництвапередбачає зміни в організаційній тау виробничо-господарськійсфері підприємства з метою підвищенняйого рентабельностіта конкурентоспроможності. В рамках даного виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:
— змінакерівництва підприємства;
— запровадженнянових, прогресивних форм та методів управління;
— диверсифікаціяасортименту продукції;
— поліпшення якості продукції;
— підвищення ефективності маркетингу;
— зменшення витрат на виробництво;
— скорочення чисельності персоналу підприємства.
Реструктуризація активіввключає заходи, результатом яких є зміни структури та складу активів балансу. До основних заходів у рамках реструктуризації активів належать такі:
— продаж частини основних засобів;
— продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;
— продаж окремих підрозділів підприємства;
— реалізація окремих видів фінансових вкладень;
— рефінансуваннядебіторської заборгованості.
Фінансову реструктуризаціюпов’язують зі зміною структури та розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації відносять такі:
— реструктуризація заборгованості перед кредиторами;
— одержання додаткових кредитів;
— збільшення статутного капіталу;
— заморожування інвестиційних вкладень.
Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна. Корпоративна реструктуризація пов’язана з реорганізацією підприємства: її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного капіталу, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу.
За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації:
-реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);
-реорганізація, яка спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);
— реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).
Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, здійснюється з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема:
— переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;
- новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин кредитора і первинного боржника;
— поручительство і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручник або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника;
- відступлення вимоги і переведення боргу, якщо такі визначалися угодою, укладеною в письмовій формі, можуть бути вчинені також у простій письмовій формі.
Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі. Аналіз має базуватися на визначенні основних характеристик діяльності даної юридичної особи. На підставі результатів аналізу висновують про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладено в основу плану реструктуризації. У плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги матиме підприємство через зміну організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.
Санаційний аудит та бюджет
У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» досі приділялося дуже мало уваги, оскільки здебільшого економісти не вбачали істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, здійснюваним на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким передбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства і укладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновків санаційного аудиту досліджуваного підприємства. Аудит — це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, мета якої — перевірити достовірність їх звітності, визначити повноту та відповідність чинному законодавству здійснюваного обліку та сформувати висновки про реальний фінансовий стан підприємства. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об’єктів та цілей проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета — оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.
Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб’єкта господарювання та реальність санаційної концепції. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:
- нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу);
- андерайтери (якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії);
- державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки).
Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір узяти участь у фінансовій санації підприємства.
Методи санаційного аудиту загалом збігаються з методами контролінгу.
Перш ніж проводити аудит, аудитор має підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту, якавизначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. Санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Незважаючи нате, що в обох випадках використовуються одні й ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому — про перевірку достовірності та реальності наведених у плані санації даних.
3.2 Санація підприємств України через створення промислово фінансових груп у системі державного регулювання економіки
Одним з методів комплексного оздоровлення фінансової системи України можна вважати створення промислово-фінансових груп (ПФГ), до складу яких мають залучатись фінансово неспроможні підприємства або фінансово-кредитні установи, що тимчасово потрапили у стан фінансової кризи. В силу сучасного розвитку приватизаційних процесів в економіці України залучення державних підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі, на думку авторів, буде успішним і отримає схвалення відповідних державних органів, що здійснюють контролюючу та регуляторну діяльність у сфері запобігання банкрутству підприємств та відносин, що стосуються державного майна. Водночас необхідно зазначити, що промислово-фінансові групи — це угруповання, всередині яких можна перерозподіляти фінансові ресурси на користь перспективних підприємств. Тобто в рамках ПФГ тимчасово вільні грошові кошти на одному підприємстві — суб’єкті групи — можуть скеровуватися на покриття дефіциту в грошових коштах інших підприємств, оскільки рух їх капіталів і швидкість обігу різні. Це дає економію грошових коштів тому, що не залучається ззовні позичковий капітал. Крім цього, тимчасово вільні грошові кошти підприємств уже в ролі банківського капіталу можуть використовуватися для емісії цінних паперів, валютних операцій, надання кредитів тощо. Ефект від об’єднаного використання капіталів (банківського і промислового) значно вищий від результатів їх окремого функціонування.
Формування вітчизняних ПФГ, крім росту конкурентоздатності, може прискорити антикризово-реформаційний розвиток економіки України, активізувати інвестиційний процес, зрушити з місця структурну перебудову, сприяти росту науково-технічного потенціалу країни, вирішити проблему неплатежів та затримки заробітної плати. При відповідній державній промисловій політиці створення ПФГ може стати одним із реальних методів підвищення ефективності підприємництва, подолання депресивної фази кон’юнктури в ринковій економіці, каталізатором концентрації інвестиційних ресурсів у пріоритетних напрямах.
У нашій країні реально існують економічні передумови для створення та функціонування ПФГ у провідних галузях національного виробництва. Виникнення українських промислово-фінансових груп як структур промислово-фінансової інтеграції забезпечуватиме ефективний (за рахунок раціонального використання фінансових ресурсів) і прискорений розвиток науки та промислового виробництва шляхом диверсифікації в напрямах освоєння нових видів продукції та послуг, що гарантують високий розмір прибутку. За умов державної політики ПФГ виступатимуть заходами комплексного і економічного ефективного завантаження потужностей підприємств, які не отримали достатньо замовлень, для державних потреб.
Формування промислово-фінансових груп позитивно вплине на розвиток вітчизняної економіки, що зміцнить Українську державу. Можна виділити такі основні напрями впливу:
— стабілізація виробництва (ПФГ створять сприятливі умови для об’єднання підприємств з технологічними та коопераційними зв’язками; відбудеться завантаження виробничих потужностей з випуску потрібної продукції за рахунок тісних господарських відносин між учасниками);
— покращання інвестиційного клімату (ПФГ підвищують інтеграцію промислового і фінансово-кредитного капіталів, при цьому ділові відносини між учасниками промислово-фінансової групи впливають на покращання інвестиційного клімату; ПФГ для вітчизняних та закордонних інвесторів виступатимуть надійними партнерами, внаслідок чого зростатимуть надходження фінансових ресурсів у промисловість і зменшуватиметься їх вивезення за кордон);
— прискорення науково-технічного прогресу (ПФГ сприятиме чіткій стратегічній орієнтації розвитку своїх учасників. Покращання зв’язків у рамках науково-виробничих, виробничо-технологічних комплексів сприятиме проведенню єдиної технічної та інвестиційної політики. При цьому знизиться ризик, пов’язаний з розробкою і виробництвом нової техніки, удосконалюватиметься фінансування довготривалих наукових і дослідницьких циклів, розвиватиметься стратегічне партнерство з іноземними фірмами);
— фінансова стабілізація підприємств (банк ПФГ здійснюватиме взаєморозрахунки між підприємствами, внаслідок чого знизиться навантаження на міжбанківську інфраструктуру і стабілізуються платежі між учасниками ПФГ);
— структурна трансформація (ПФГ сприятимуть розвиткові механізму міжгалузевого та внутрігалузевого перерозподілу ресурсів, що вплине на прискорення концентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки України, а також забезпечить значну кількість робочих місць, що дозволить скоротити зростання безробіття в нашій країні).
Одночасно з розвитком ПФГ необхідно використовувати методи антимонопольного регулювання для обмеження економічного диктату груп. Тобто державні органи повинні слідкувати, щоб діяльність ПФГ носила олігопольний, а не монопольний характер.
На шляху реалізації санації підприємств шляхом утворення ПФГ практично відсутні істотні перешкоди, оскільки:
— ПФГ є економічними суб’єктами, які акумулюють значний капітал для реалізації власної діяльності, а це дозволить забезпечити санаційні заходи щодо неплатоспроможного підприємства необхідними фінансовими ресурсами
-створення ПФГ є великим економічним проектом, і передбачає детальне планування організаційних та фінансово-господарських аспектів, а отже, залучення фінансово неспроможного підприємства до створення ПФГ буде пріоритетним для державних органів виконавчої та судової влади;
— основною метою учасників комітету кредиторів є покриття зобов’язань підприємства перед ними, а фінансове оздоровлення підприємства в складі ПФГ є найперспективнішим шляхом покриття кредиторської заборгованості такого підприємства;
— ініціаторами утворення ПФГ виступають економічно сильні підприємства, представники яких мають набагато більше реальних можливостей вирішити всі спірні питання з акціонерами (засновниками, учасниками) фінансово неспроможного підприємства щодо планових санаційних заходів, на відміну від інших можливих санаторів підприємства.
Санація підприємств шляхом утворення ПФГ носить ряд вагомих переваг над «традиційними»санаційними заходами, оскільки:
— правові аспекти санації фінансово неспроможного підприємства можуть бути вирішені швидше та на якісно вищому рівні, ніж при традиційній реалізації фінансової санації на ухвалу господарського (арбітражного) суду за участі звичайних санаторів, які не володіють настільки великими організаційними та фінансовими можливостями, як учасники ПФГ;
— існує можливість ефективного використання такого засобу санації, як реструктуризація підприємства, а насамперед таких форм реструктуризації, як реструктуризація виробництва, активів та фінансової реструктуризації;
— з’являється можливість більш ефективно використовувати всі можливі внутрішні фінансові джерела санації підприємств;
— практично відпадає потреба у санації балансу підприємства, внаслідок якої найчастіше відбувається скорочення статутного фонду підприємства;
— фінансування санаційних заходів не буде обмежуватися лише реалізацією внутрішніх джерел санації та санацією балансу, а буде здійснюватись, в основному, за рахунок зовнішніх джерел санації, а отже, надійнішими та ефективнішими методами.
Основною перевагою проведення санації підприємств шляхом утворення ПФГ є можливість повноцінного використання внутрішніх фінансових джерел санації — метод, який дозволяє обмежити залучення додаткових ресурсів для фінансового оздоровлення підприємства та не збільшувати і так великі зобов’язання підприємства, а дає змогу «заробити» підприємству необхідні кошти шляхом нарощування обсягу його доходів і дозволяє зменшити вихідні грошові потоки підприємства.
Санація підприємств шляхом утворення ПФГ має ряд суттєвих переваг, реалізація яких неможлива без налагодження партнерських стосунків між усіма сторонами санаційного процесу, а також фінансово-кредитними організаціями. Саме такі умови присутні при залученні неплатоспроможного підприємства до складу ПФГ, і тому якнайповніша реалізація санаційних заходів, що дозволить здійснити покращення структури капіталу, підвищення платоспроможності та ліквідності підприємства можлива саме за умов залучення неплатоспроможного підприємства до складу ПФГ.
У разі реорганізації виокремленням з переданням частки статутного фонду відкривається тимчасовий рахунок засновникам банку-правонаступника для перерахування частини залишку засобів із кореспондентського рахунку банку, що реорганізується, за розподільним балансом і внесків часток у статутний фонд новими засновниками.
Реорганізація комерційного банку перетвореннямздійснюється в тому самому порядку, який передбачений для реорганізації підприємств інших галузей виробництва.
Висновки
В даній курсовій роботі на тему «Фінансова санація підприємств: сутність, роль, джерела та порядок здійснення», ми визначили основні аспекти реорганізації підприємства його оздоровлення.
Як правило, найбільший ефект дає комплексний підхід до оздоровлення фінансового стану підприємства, тобто стратегія санації, яка передбачає максимальне поєднання заходів, направлених на мобілізацію внутрішніх джерел економії коштів з заходами по залученню зовнішніх джерел фінансування для здійснення інвестиційних проектів щодо зміцнення конкурентних позицій підприємства. Санація — це комплекс заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи, відновлення його прибутковості та конкурентоспроможності. Фінансова санація передбачає покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності, скорочення заборгованості до нормального рівня, формування достатніх фінансових ресурсів для стабільного функціонування підприємства.
В курсовій роботі ми також визначили мету та цілі санації підприємств. Отже, метою проведення санації є запобігання визначенню боржника банкрутом і його ліквідація. Організація санаційної процедури складний багато етапний процес, який затверджується хвалою арбітражного суду щодо:
— визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
— затвердження звіту керуючою санацією і припинення розгляду справи про банкрутство;
— встановлення кінцевого строку розрахунків з кредиторами, але не більше шести місяців. В цьому випадку розгляд справи про банкрутство припиняється після завершення розрахунків з кредиторами.
Здійснення санації передбачає доволі широкий діапазон заходів по оздоровленню фінансового стану підприємства.
Санація підприємства може передбачати його реструктуризацію, тобто здійснення організаційно-господарських, фінансово — економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну його структури управління, форм власності організаційно-правової форми, які сприятимуть фінансовому оздоровленню підприємства.
Власники підприємства-боржника, його персонал також беруть участь у санаційних заходах шляхом надання позик, внесків на збільшення статутного фонду, в тому числі за рахунок купівлі акцій, надання безповоротної допомоги.
Реалізація комплексу заходів по санації підприємства-боржника в разі успіху виводить його з фінансової кризи і створює умови для проведення підприємницької діяльності в майбутньому. Якщо цілі фінансової санації не досягнуто, підприємство оголошується банкрутом і розпочинається ліквідаційна процедура.
Практичне завдання (варіант 14)
Керівництво підприємства поставило фінансово-економічним службам завдання проаналізувати стан, структуру, необоротних активів, ефективність використання основних засобів та визначити найбільш оптимальний метод їх повного відтворення.
Завдання
Обґрунтувати значущість розв’язання цієї задачі для підприємства. Проаналізувати динаміку обсягів та структури необоротних активів підприємства. Визначити можливі чинники, що призвели до змін обсягу та структури необоротних активів.
Проаналізувати показники, що характеризують стан основних засобів підприємства та ефективність використання основних засобів за загальними показниками.
Розрахувати розмір амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів підприємства за різними методами:
- згідно П(С)БО прямолінійним методом;
- згідно ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97
№ 283/97-ВР зі змінами та доповненнями.
Оцінити політику щодо фінансового забезпечення відтворення основних засобів підприємства.
Розробити пропозиції, які спрямовані на поліпшення складу необоротних активів підприємства, в тому числі і основних засобів, на підвищення ефективності використання основних засобів і забезпечення найбільш оптимального варіанту їх повного відтворення. Визначити порядок дій та заходів керівництва, які спрямовані на розв’язання цих задач.
Інформаційне забезпечення до задачі
1. Баланс реального підприємства (додаток А).
2. Звіт про фінансові результати реального підприємства (додаток Б).
Дані показники:
а) обсяг виробництва на підприємстві:
-базовий-94100 грн; фактичний — 75800 грн;
б) середньооблікова чисельність працівників:
— базового року — 115 чол.; звітного року — 118 чол.;
в) вартість введених основних засобів:
— у базовому році — 200 грн; звітному році — 720 грн;
г) вартість виведених основних засобів:
— у базовому році — 320 грн; звітному році — 170 грн.
На підприємстві використовується податковий метод нарахування амортизації.
Алгоритм розв’язування задачі.
Перший крок — аналіз динаміки обсягів та структури необоротних активів підприємства (оформити у вигляді табл.).
Таблиця 4.1 — Динаміка склад і структура необоротніх активів
Отже, за даними розрахунками в таблиці ми бачимо дані балансу на початок і кінець року, а також розрахували значення у відсотках і знайшли зміну як у гривні так і у відсотках. З розрахунків ми визначили, що основні засоби, тобто залишкова вартість, первісна вартість, знос в певній мірі зменшилися порівняно з попереднім роком. Також зменшилася готова продукція на 6,9 грн. та товари на 8,9 грн., а виробничі запаси збільшились на 8,1 грн.
Другий крок — аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання (оформити у вигляді табл. 3.25, 3.26), зробити висновки.
Таблиця 4.2- Розрахунок показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання
Показники:
Ф к — балансова вартість основних засобів;
Вп – вартість виробленої продукції;
Фз – залишкова вартість основних засобів;
М – вартість майна підприємства;
Зо – сума зносу основних засобів;
Ч – середньооблікова чисельність працівників;
Фу – вартість уведених основних засобів;
Фв – вартість виведених основних засобів;
Кз – коефіцієнт зносу основних засобів;
Пз – загальний прибуток підприємства.
Таблиця 4.3 — Аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання
Третій крок – розрахунок розміру амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів підприємства за різними методами.
Таблиця 4.4 – Вихідні дані до розрахунку амортизації основних засобів
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду:
А = Ба Н / 100%
де А — сума амортизаційних відрахувань, грн;
Ба — балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн.;
Н — норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.
Балансова вартість груп основних засобів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Ба = Б3 + Па — Ва — Аа,
де Ба — балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду;
Б3 — балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному;
Па — сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
Ва — вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
Аа — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.
Знайдемо амортизаційні відрахування виробничих приміщень:
Ба = 145600 + 200— 320 =145480 грн.
Ба= 145600 + 720 — 170 = 146150 грн.
А = 145480 * 0,02 =2909,6 грн.
А = 146150 * 0,02= 2923 грн.
Знайдемо амортизаційні відрахування устаткування:
Ба = 47500 + 200 — 320 = 47380 грн.
Ба = 47500 + 720 – 170 = 48050 грн.
А = 47380 * 0,06 = 2842,8 грн.
А = 48050 * 0,06 = 2883 грн.
Знайдемо амортизаційні відрахування офісного обладнання:
Ба = 18400 + 200 – 320 = 18280 грн.
Ба = 18400 +720 –170 = 18950 грн.
А = 18280 * 0,10 = 1828 грн.
А = 18950 * 0,10 = 1895 грн.
Знайдемо амортизаційні відрахування конп’ютерної техніки:
Ба = 23100 + 200 –320 = 22980 грн.
Ба = 23100 +720 – 170 = 23650 грн.
А = 22980 * 0,15 = 3447 грн.
А = 23650 * 0,15 = 3547,5 грн.
Використовуючи податковий метод нарахування амортизації знайдемо:
А = 145600 * 0,02 = 2912 грн.
А = 47500 * 0,06 = 2850 грн
А = 18400 * 0,10 = 18400 грн.
А = 23100 * 0,15 = 3465 грн.
Отже, підприємства мають право використовувати податковий метод нарахування амортизації і не застосовувати інші методи.
Обираючи той чи інший метод амортизації основних засобів, необхідно виходити з оцінки фінансового стану підприємства, його інвестиційних програм, стану матеріально – технічної бази.
Четвертий крок – аналітична записка.
Одже, в даному практичному завданні ми аналізували динаміку склад і структуру необоротніх активів, де з’ясували, що основні засоби, тобто залишкова вартість, первісна вартість, знос в певній мірі зменшилися порівняно з попереднім роком. Також зменшилася готова продукція на 6,9 грн. та товари на 8,9 гр., а виробничі запаси збільшились на 8,1 гр., грошові кошти та їх еквіваленти зменшились на 3,2 грн.
Також ми дали аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання, де фондоозброєність = 1988,14; коефіцієнт оновлення основних засобів = 0,0031; коефіцієнт вибуття основних засобів = 0,0072.
В третьому завданні ми визначили амортизацію основних засобів.
Амортизація — це систематичний розподіл вартості основних засобів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, яка амортизується, — це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.
За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:
— на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);
- на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.
продолжение
--PAGE_BREAK--