--PAGE_BREAK--відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.
Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об’єктивний органолептичний методи використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня якості окремих видів продукції.
1.3 Проблеми організації процесу оцінювання якості продукції на підприємствах України
Проблема якості продукції в останні роки придбала світове значення. Постійне підвищення вимог споживачів до якості продукції привело до того, що на іноземних ринках, крім ціни виробу, найважливішим фактором стала його якість. При цьому в конкурентній боротьбі перемагає не той, хто продає дешевше, а той, хто поставляє більш якісні вироби. Але першочергове значення в забезпеченні якості продукції має якісне корпоративне управління. Це об'єктивний наслідок досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і всезростаючих вимог подальшого розвитку суспільства.
В науковій літературі приділяється значна увага управлінню якості продукції. Теоретичні та практичні засади якості розглядаються у роботах відомих вітчизняних вчених, таких як О.Василенко, В. Покотилова, Г.Зоріна, Н. Резанової, В. Сторожук, В. Чорномаз, М. Шаповал, Л.Швайко, О. Шевченко, Е.Шубіна, О.Щербини та ін., так і іноземних вчених М.Девіс Стівена, Р.Уотермена, Дж. Харингтона, М.Хаммера, А.Чарнса, У. Купера також. Однак, не зважаючи на досить велику кількість праць, присвячених цій проблемі, окремі її аспекти недостатньо розроблені та висвітлені в економічній літературі, і насамперед питання взаємозвз’язку якості продукції з якістю управління.
Для управління виробництвом велике значення має встановлення зв'язків між якістю виробів і їх ціною. Відношення між показниками якості і цінами не є простою залежністю. Встановлено, що зниження якості на 10% стосовно світового рівня приводить до зниження ціни на 15-25%, погіршення параметрів якості на 15-25% викликає зниження цін на 40-50%, а зниження якості на 40-50% стосовно світового рівня взагалі виключає можливість продажу виробів на світовому ринку. У той же час цікава і зворотна залежність: підвищення якості на 10-20% у порівнянні зі світовим рівнем дозволяє підвищити ціну виробу на 30-40%!
При оцінюванні якості систем з управлінням визнають за доцільне введення декількох рівнів якості, ранжируваних у порядку зростання складності даних властивостей. Емпіричні рівні якості одержали назви: стійкість, перешкодостійкість, керованість, здатність, самоорганізація. Система, що володіє якістю даного порядку, має і всі інші простіші якості, але не має якостей вищого порядку.
Принцип свободи вибору рішень передбачає можливість зміни критеріїв на будь-якому етапі ухвалення рішень відповідно до обстановки, що складається. Введення рівнів якості дозволяє обмежити дослідження одним з перерахованих рівнів. Для простих систем часто обмежуються дослідженням стійкості. Рівень якості вибирає дослідник залежно від складності системи, цілей дослідження, наявності інформації, умов застосування системи.
Кожна і-я якість j-й системи, i = 1,...,n; j = 1,… m, може бути описано за допомогою деякої вихідної змінної у системи, що відображає певну істотну властивість, значення якої характеризує міру (інтенсивність) цієї якості. Цей захід назвемо показником властивості або приватним показником якості системи, який може приймати значення з безлічі допустимих значень.
Назвемо узагальненим показником якості j — системи вектор V = , компоненти якого суть показники його окремих властивостей.
Приватні показники мають різну фізичну природу і відповідно до цього різну розмірність. Тому при утворенні узагальненого показника якості слід оперувати не з «натуральними» показниками, а з їх нормованими значеннями, що забезпечують приведення показників до одного масштабу, що необхідне для їх зіставлення. Задача нормування розв'язується, як правило, введенням відносних безрозмірних показників, що є відношенням «натурального» приватного показника до деякої нормуючої величини, вимірюваної в тих же одиницях, що і сам показник
У і норм = У і / У і0,
де У і0 – деяке ідеальне значення і – го показника.
При такому розгляді всі критерії в загальному випадку можуть належати до одного з трьох класів: критерій придатності, критерій оптимальності, критерій переваги.
Таким чином, під якістю управлінських рішень розуміємо сукупність властивостей, що забезпечують успішне їх виконання і отримання певного ефекту. У складі властивостей управлінських рішень виділяються обгрунтованість, своєчасність, ефективність, несуперечність, конкретність, простота, повноважність і ін.
1.4 Висновки до розділу 1
Якість товарів та послуг – це складний соціально-економічний феномен, в якому фокусується перехрещення інтересів споживача та виробника. На успіх на ринкові, тобто на успіх у споживача можуть розраховувати тільки ті виробники, які спроможні оперативно задовольняти різні і досить нестабільні потреби споживачів. Виграш конкретному виробникові забезпечують переваги його системи управління якістю. Через це в розвинутих регіонах світу протягом декількох десятків років економічну конкуренцію поступово заступала конкуренція стратегій розвитку виробництва та конкуренція систем забезпечення якості продукції та послуг. Тривалість цього процесу свідчить про те, що від усвідомлення проблеми до фактичного розв’язання її довелося пройти не легкий шлях. Його наслідком є той факт, що системи забезпечення якості продукції в наш час сприймаються підприємствами, що конкурують, як активна складова їхнього виробничого потенціалу. Дійсно, якщо ці системи функціонують ефективно, то вони забезпечують скорочення виробничих витрат за рахунок їх зниження за такими позиціями, як відходи виробництва, усування браку, гарантійний ремонт виробів, доробка технічної документації, створення страхових запасів, відмови клієнту. А витрати ці надто великі в усіх країнах.
Розділ 2. Дослідження організації виробничої інфраструктури на базовому підприємстві
2.1 Техніко-економічна характеристика господарської діяльності на досліджуваному підприємстві
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є ДП “Лужанський експериментальний завод”, який знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район р-н, смт. Лужани, вул. Центральна, 53.
Основними цілями діяльності є отримання прибутку від виробничої та комерційної діяльності.
З 2004 року завод відповідно до технічного регламенту №30219014-003-2004 розробленого УкрНДІспиртбіопрод завод перейшов на виробництво абсолютованих технічних рідин. З року в рік завод збільшує виробничу програму, поповнюючи її виробництвом нових технічних рідин, а саме:
розчинники для друкарських фарб “РДФ-Ф” ТУ У 24.3-00333380-002-2004. суміш зневодненого флегмового компоненту (99,8%) з етилацетатом або ізопропанолом і бітрексом. Використовується для розбавлення компонентів друкарських фарб при їх виготовленні. В технологічних процесах для підтримки необхідної в’язкості, в якості промивної рідини; розчинення полімерних смол, лакової плівки при виробництві лаків;
розчинники для розведення фарб “РРФ” ТУ У 24.300333380-003-2004. суміш зневодненого флегмового компоненту з етилацетатом, бітрексом. Призначається для: розведення фарб перед використанням, а також підтримки необхідної в’язкості фарб флексографського друку, в процесі друку. Використовується для друкарських фарб призначених для поверхневого друку при поліграфічному оформленні пакувальних матеріалів;
розчинники для флексографського друку ТУ У 24.03-00333380-005-2004. суміш флегмового компоненту ректифікації зневодненого з етилацетатом, бітрексом. Призначається для: розведення друкарських фарб при виготовленні, їх розбавлення перед використанням в якості промивної рідини, як розчинник полімерних смол, лакової плівки. Розчинник використовується при виробництві друкарських фарб, призначений для поверхневого і міжшарового друку, при поліграфічному оформленні пакувальних матеріалів, що використовуються в харчовій промисловості;
рідина універсальна для автомобілів “ГАМАЮН” ТУ У 24.6-00333380-006-2005. суміш зневодненого флегмового компоненту ректифікації (99,8%) з відповідними добавками. Рідина “ГАМАЮН” – призначена для очищення паливної системи двигунів автомобілів від води і смолистих відкладень, для підвищення октанового числа бензинів.
Виробничі потужності дозволяють виготовляти технічні рідини, на основі зневодненого флегмового компоненту ректифікації, за технічними умовами замовника.
Виробництво технічних рідин складний технологічний процес, який пов'язаний з постійним утворенням післяспиртової барди.
Враховуючи вище сказане завод завдяки тісній співпраці з інститутом УкрНДІспиртбіопрод завершує впровадження нової технології утилізації післяспиртової барди з отриманням з неї біогазу.
Ні один спиртовий завод в Україні по даній технології не працює і біогазу не виробляє.
На даний час завод щоденно виробляє 1 тис. м3 біогазу на дослідно-промисловій установці. В 2009 році завод планує збільшити виробництво біогазу в два рази (за рахунок дообладнання промислової біоустановки більшої потужності).
З 2005 року завод переведено в підпорядкування безпосередньо концерну “УКРСПИРТ”. Внаслідок чого підприємство постійно оновлює свої основні фонди.
--PAGE_BREAK--
2.2 Аналіз організації процесу оцінювання та методи контролю якості на ДП ”Лужанський експериментальний завод”
На ДП ”Лужанський експериментальний завод” використовуються наступні методи контролю:
Відбирання проб
Під час наливання цистерни з крана, встановленого на нагнітальній комунікації, і піддону (під час зливання) періодично, не менше трьох разів за період наливання (зливання), однаковими порціями відбирають точкові проби бурякової меляси, Маса точкової проби звинна бути не менше 0,5кг.
Зимової пори, у разі підігрівання бурякової меляси під час зливання, проби відбирають робо відбірником безпосередньо з цистерни до підігрівання,
Відібрані точкові проби ретельно перемішують для приготування об'єднаної проби ассю не менше 1,5кг,
Під час одночасного наливання або зливання декількох цистерн допускається із об'єднаної проби всіх цистерн готувати одну об'єднану пробу.
Об'єднану пробу ділять на дві частини, одну з яких направляють в лабораторію ля випробувань, другу залишають для повторних випробувань у випадку виникнення розбіжностей з підприємством-виробником в оцінці якості бурякової меляси. Термін зберігання цієї роби — 3 міс.
Проби кладуть у чисту суху скляну тару, яка забезпечує герметичність закупорювання.
Скляну тару з пробою, призначеною для повторних випробувань, заливають парафіном, сургучем або стеарином.
Обидві проби маркують етикетками із зазначенням:
— назви продукції;
— назви підприємства-виробника;
— назви одержувача;
— номера партії;
— маси нетто партії;
— номера цистерни;
—дати і місця відбирання проб;
— підписів осіб, що відбирали пробу.
Відбирання і підготовка проб, підготовка посуду і матеріалів для мікробіологічного аналізу бурякової меляси здійснюється згідно з ГОСТ 26668 і ГОСТ 26968.
Для контролю мікробіологічних показників проби бурякової меляси відбирають із резервуара, оснащеного кранами. Проби відбирають не менше ніж із трьох шарів продукції (верхнього, середнього і нижнього) до одного посуду.
Проби відбирають асептичним способом, який виключає мікробне забруднення з навколишнього середовища.
Кран спочатку промивають, витирають ватою, промоченою етиловим спиртом, і обпалюють у полум'ї. Потім випускають до 500 см3 бурякової меляси (залежно від місткості резервуара і діаметра крана) і тільки після цього відбирають проби в стерильний посуд, заповнюючи 3/4 його об'єму. Горловину посуду попередньо обпалюють у полум'ї пальника.
Посуд стерилізують одним з таких способів:
— насиченою парою в стерилізаторі за температури (121±2)°С протягом ЗО хв;
— гарячим повітрям у стерилізаторі: з примусовою циркуляцію повітря за температури від 170 до 175 °С протягом 60 хв, без примусової циркуляції повітря за температури від 180 до 185 «С протягом 15 хв. за температури від 165 до 170 „С протягом 120 хв.
Широкогорлий посуд з пробою закривають пробкою з вати, зверху пробки накладають чистий папір і щільно притискають його до горловини посуду; банки закривають кришками. попередньо обробленими етиловим спиртом, маркують етикетками із зазначенням номера резервуара і крана, дати відбирання проб і доставляють на аналіз. Відібрані проби, призначені для аналізу поза увагою підприємства-виробника, пломбують і опечатують печаткою організації, яка відповідає за продукцію, що контролюється, і транспортують до лабораторії, Проби споряджають актом відбирання проб, в якому зазначають:
— назву продукту;
— назву підприємства-виробника;
— номер партії;
— дату відбирання проб;
— мету мікробіологічного аналізу;
— підписи осіб, що відбирали пробу. Термін перевезення — не більше 12 год з часу відбирання проб.
Проби для визначення вмісту важких металів, миш'яку і пестицидів складають з проб бурякової меляси, які відбирають із резервуара, кожної доби в кількості 1кг протягом 10 днів.
Відібрані проби ретельно перемішують для приготування об'єднаної проби масою не менше 4кг.
Об'єднану пробу ділять на три частини, одну з яких залишають у заводській лабораторії, а дві інші направляють для досліджень у випробувальну лабораторію.
Підготовка проб для визначення токсичних елементів у буряковій мелясі здійснюється згідно з ГОСТ 26929.
Визначення зовнішнього вигляду, кольору, запаху, смаку і розчинності у воді
Апаратура і матеріали
Ваги лабораторні загального призначення третього класу точності з найбільшою границею зважування 1 кгзгідно з ГОСТ 24104.
Стакан В-2-250 ТХС згідно з ГОСТ 25336. Склянка з притертою пробкою місткістю 250 см3. Паличка скляна. Циліндр І (3)-100-2 згідно з ГОСТ 1770.
Визначення масової частки сухих речовин
Метод грунтується на вимірюванні показника заломлення бурякової меляси за допомогою рефрактометра.
Апаратура, матеріали і реактиви
Ваги лабораторні загального призначення третього класу точності з найбільшою границею зважування 1 кгзгідно з ГОСТ 24104.
Посудини для розведення цукрових продуктів методом 1:1,
Циліндр! (3)-100-2 згідно з ГОСТ 1770.
Стакан Н (В)-1 (2)250 ТС згідно з ГОСТ 25336.
Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.
Термометр рідинний скляний з ціною поділки шкали 1 °С І діапазоном вимірювання температури від 0 до 100 С згідно з ГОСТ 28498.
Баня водяна.
Рефрактометр лабораторний,
Паличка скляна.
Допускається використання іншої апаратури, лабораторного посуду з технічними і метрологічними характеристиками не нижче зазначених,
Проведення випробування
Масову частку сухих речовин у буряковій мелясі визначають у розчинах меляси, розведених дистильованою водою у співвідношенні 1:1.
На чашки вагів ставлять внутрішню і зовнішню посудини для розведення цукрових продуктів методом 1:1, якщо їх маса різна, то Їх зрівноважують спеціальною гиркою (посудини і гирки повинні бути пронумеровані)
Потім у внутрішню посудину вводять близько 50 гбурякової меляси і в зовнішню посудину добавляють дистильовану воду до того часу, поки не буде досягнуто рівновагу. Після цього знімають посудини з чашок вагів і зрівноважувальну гирку опускають у зовнішню посудину для перемішування, Потім внутрішню посудину обережно опускають у зовнішню, герметичне загвинчують кришку і прилад у зібраному вигляді розміщають у водяній бані, нагрітій до температури (80 ±1) °С. Прилад періодично збовтують для повного розчинення вмісту і рівномірного перемішування.
Потім посудини з розчином бурякової меляси охолоджують до температури 20 °С і визначають рефрактометром масову частку сухих речовин. Для цього на чисту суху поверхню вимірювальної призми наносять декілька крапель досліджуваного розчину меляси, розподіляють її скляною паличкою тонким шаром на усій поверхні призми і повільно опускають верхню камеру. Дзеркалом направляють світло в одне із вікон рефрактометра в разі закритого другого вікна. Переміщенням окуляра вводять у поле зору приладу межу світлотіні і встановлюють її на різкість. Потім переміщують окуляр до сполучення візирної лінії з межею світлотіні. Положення ЇЇ на шкалі фіксує результат визначення.
Якщо під час знімання показань рефрактометра температура розчину має відхилення від 20 °С, то в одержане значення вводиться поправка на температуру.
Приготування розчину тіосульфату натрію молярної концентрації 0,0323 моль/дм3
8г тіосульфату натрію розчиняють у 100 см3 свіжо перевареної дистильованої води і переводять у мірну колбу місткістю 1000 см3, додають для нейтралізації 1 см3 розчину гідроксиду натрію молярної концентрації 1 моль/дм3, за температури 20 °С доводять дистильованою водою до мітки і енергійно збовтують.
Поправковий коефіцієнт розчину тіосульфату натрію встановлюють через 10 діб розчином біхромату калію молярної концентрації 0,0323 моль/дм3.
У конічну колбу з притертою пробкою місткістю 250 см3 відмірюють 20 см3 розчину біхромату калію молярної концентрації 0,0323 моль/дм3, додають 0,5 гйодистого калію, попередньо розчиненого у 5 см3 дистильованої води, і 5 см3 розчину сірчаної кислоти 1:4. Колбу закривають пробкою, змоченою розчином йодистого калію і залишають у темному місці протягом 10 хв. Потім додають 50-60 см3 дистильованої води, відмиваючи пробки водою, і титрують розчином тіосульфату натрію до зеленувато-жовтого забарвлення. Потім додають 2 см3 розчину з масовою часткою крохмалю 0,5% і продовжують титрувати до переходу синього забарвлення у світло-зелене.
Якщо на 20 см3 розчину біхромату калію молярної концентрації 0,0323 моль/дм3 витрачається точно 20 см3 розчину тіосульфату натрію, то останній є молярної концентрації 0,0323 моль/дм3.
Приготування початкового розчину
Із освітленого розчину, що залишився після визначення масової частки сахарози, відбирають піпеткою 10 см3 (відповідні 2,6г бурякової меляси), переводять до мірної колби місткістю 100 см3, за температури 20 °С доводять вміст колби дистильованою водою до мітки і перемішують.
Проведення випробування
Відбирають піпеткою 25 см3 початкового розчину (відповідні 0,65 гмеляси), переводять до конічної колби місткістю 250 см3, додають 25 см3 реактиву Оффнера і на кінчику ножа додають трохи тальку в порошку або грубо подрібненої пемзи. Колбу ставлять на азбестову сітку з вирізаним у центрі отвором діаметром 6,5 смі нагрівають на газовому пальнику 4-5 хв до початку кипіння, потім зменшують полум'я так, щоб воно ледве торкалося сітки і підтримують помірне кипіння точно 7 хв. Потім вміст колби охолоджують у холодній воді до 20 °С, не збовтуючи, щоб уникнути окислення осаду,
Після кип'ятіння розчин повинен мати блакитно-зеленувате забарвлення. Наявність жовто-оранжевого забарвлення розчину свідчить про недостатню кількість реактиву Оффнера.
У цьому випадку визначення повторюють з розчином, розведеним у 5, 10 або 20 разів. Для цього відбирають піпеткою 20, 10 чи 5 см3 початкового розчину, переводять до мірної колби місткістю 100 см3, за температури 20 °С, доводять вміст колби дистильованою водою до мітки І перемішують. Відбирають піпеткою 25 см3 розведеного таким чином початкового розчину, що містить відповідно 0,13; 0,065 чи 0,0325г бурякової меляси, переводять до конічної колби місткістю 100 см3 і добавляють 25 см3 реактиву Оффнера.
7,5 см3 розчину соляної кислоти молярної концентрації с (НСІ) = 1 моль/дм3, відміряного циліндром, обережно додають по стінках колби до охолодженого розчину, що має блакитно-зеленувате забарвлення, щоб розчинити осад, який знаходиться на стінках, і відразу ж після додання кислоти додають до випробувального розчину із бюретки 20 см3 розчину йоду молярної концентрації 0,0323 моль/дм3.
Колбу закривають скляною або корковою пробкою і залишають на 2 хв, періодично перемішуючи вміст обертанням.
Рівно через 2 хв відтитровують надлишок йоду у колбі розчином тіосульфату натрію молярної концентрації 0,0323 моль/дм3. У кінці титрування, коли розчин стане світло-жовтим, до нього додають 2,5 см3 розчину з масовою часткою крохмалю 0,5% і титрують до зникнення синього забарвлення.
Одночасно проводять контрольний дослід (з тією ж кількістю розчину меляси, реактивів і йоду, що і в основному досліді, без кип'ятіння) для встановлення поправки на окислення йодом речовин, які знаходяться в розчині,
За різницею між кількістю тіосульфату натрію, витраченого на титрування у робочому і контрольному дослідах, встановлюють кількість сполучного йоду.
Приклад.
На визначення редукувальних речовин до 25 см3 розчину, одержаного розведенням у 10 разів (10:100} розчину, підготовленого для визначення масової частки сахарози (відповідного 0,65г меляси), додали 20 см3 розчину йоду молярної концентрації 0,0323 моль/дм3. На титрування надлишку йоду затратили 13 см3 розчину тіосульфату натрію молярної концентрації 0,0323 моль/дм3. На ту ж кількість йоду у контрольному досліді витратили 16,8 см3 тіосульфату натрію. Отже, кількість йоду, що вступив у реакцію; 16,8 — 13,0 == 3,8 см3, тобто у 0,65 ґ меляси міститься 3,8 мг або у відсотках до маси меляси
И=(16,8-13)*100/1000*0,65=0,58%
Опрацювання результатів Масову частку суми цукрів, що зброджуються, С у відсотках обчислюють за формулою
Сдбр =0,68П+0,96И+0.80Ис,
де П — масова частка сахарози, %;
И — величина інверсійної поляризації, %;
Ис — масова частка редукувальних речовин,%. За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допущена розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,7%.
Визначення величини рН
Метод грунтується на визначенні за допомогою рН-метра від'ємного десяткового логарифма концентрації іонів водню в розчинах бурякової меляси, розведених дистильованою водою у співвідношенні 1:1.
Апаратура і матеріали
Лабораторний рН-метр.
Стакан Н (В)-1(2)-50 ТС згідно з ГОСТ 25336.
Циліндр І (3)-50-2 згідно з ГОСТ 1770.
Проведення випробування
У посудину рН-метра наливають розчин бурякової меляси, розведений дистильованою водою у співвідношенні 1:1 по способу, викладеному в 7.3.2, кладуть у нього електроди приладу. Відлік проводять, коли показання приладу приймуть стале значення. Настроювання рН-метра необхідно перевірити по буферному розчину, значення рН якого знаходиться в діапазоні проведених вимірювань.
Вимірювання рН повторюють два рази, кожний раз виймаючи електроди з розчину і під час вимірювання знову занурюючи їх у розчин.
Опрацювання результатів
За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,1 рН.
2.4 Висновки до розділу 2
ДП “Лужанський експериментальний завод” є єдиним підприємством технічних рідин в області, а також дуже важливим виробником технічних рідин в Україні. Поступово підприємство відроджується після тривалого занепаду. Особливо яскраво це помічається в діяльності підприємства за кілька останніх років. Важливими техніко-економічними показниками, зокрема, є:
збільшення товарної та реалізованої продукції;
збільшення прибутку від реалізації;
введення та модернізація нових, а також виведення застарілих основних фондів;
збільшення рентабельності виробництва продукції.
Підприємство майже повністю використовує свої виробничі потужності, однак має незначні резерви випуску продукції (коефіцієнт використання виробничої потужності становить 0,95).
Підприємство широко використовує методи контролю, зокрема відбирання проб, визначення зовнішнього вигляду, кольору, запаху, смаку і розчинності у воді та інші.
Розділ 3. Напрямки вдосконалення організації процесу оцінки якості продукції та покращення методів контролю якості
Впровадження комплексної системи управління якістю стане нагальною потребою для підприємства вже в найближчі рік-два, так як обсяг випуску продукції підприємства зростає, внаслідок чого постає необхідність в розширенні географії реалізації продукції та більш ефективної системи контролю якості продукції.
В даному параграфі я наведу рекомендації щодо впровадження комплексної системи якості… Даний процес, на мою думку, необхідно розділити на етапи.
Етап 1. Підготовка. Варто сформувати керівний комітет і робочу групу. У керівний комітет необхідно включити представника керівництва і вищих керівників організації. У робочу групу повинні входити ті співробітники організації, що будуть займатися документуванням різних процесів і модернізацією різних елементів системи якості; це повинні бути особи, відповідальні за подібні процеси.
Поліпшити результативність і ефективність системи менеджменту якості можна тільки зосередивши увагу на потребах і чеканнях кожного співробітника, прагнучи, щоб індивідуальні цілі кожної особистості збігалися з цілями організації. Умовою успішності такої стратегії служить відкритість і довірчість у відносинах між керівництвом і співробітниками.
Етап 2. Навчання персоналу. Необхідно організувати навчання для співробітників, що беруть участь у розробці СМЯ. Навчання управлінню якістю в організації повинне починатися з вищого керівництва, оскільки саме воно приймає стратегічне рішення про необхідність розробки СМЯ. Найбільший ефект досягається, якщо навчання проходить перевірку зверху вниз: керівники підприємства — керівники структурних підрозділів — співробітники.
Упровадження СМЯ припускає, що кожен співробітник організації повинний нести відповідальність за результати своєї праці.
Етап 3. Визначення цілей. На цьому етапі визначаються стратегія і цілі в області якості на основі аналізу місії організації (філософії її існування, стратегічної мети, принципового призначення, у силу яких вона відрізняється від інших організацій і в рамках яких визначає характер своїх дій) і бачення (яке можна визначити як інтегральне представлення вищого керівництва про стан і можливість бізнесу стосовно до довгострокової діяльності організації).
Визначите мети, необхідно досягти (більш висока ефективність і рентабельність, забезпечення задоволеності споживачів, збільшення і збереження частки на ринку, зниження витрат і підвищення продуктивності праці, удосконалювання взаємодій і ділової атмосфери в організації і т.д.). Необхідно також уміти прогнозувати чекання зацікавлених сторін (споживачів, персоналу, постачальників, суспільства).
Етап 4. Самооцінка в організації. Варто використовувати діагностичну самооцінку (критичний самоаналіз) разом з бенчмаркінгом (порівняння з іншими) як необхідний інструмент управління. При цьому основну увагу рекомендується звертати на пошук причин недоліків і прорахунків у роботі.
Необхідно критично проаналізувати діючі процеси і процедури незалежно від того, документовані вони чи ні, а також сформовану діяльність в області якості, і порівняти результати з вимогами ІСО 9001. Мабуть, головне тут — оцінити процес поліпшення роботи, як основну характеристику ефективності СМЯ.
Реалізація процесного підходу починається з ідентифікації процесів — етап 5.
Етап 6. Розробка плану усунення невідповідностей. Необхідно визначити дії і ресурси, які потрібні для усунення невідповідностей, виявлених на етапі 4. Встановити відповідальність і розробити календарний план виконання необхідних робіт.
Також необхідно розробити процеси, ідентифіковані на етапі 5, переглянути існуючі процедури, де це необхідно, і підготувати документацію СМЯ.
Етап 7. Упровадження системи менеджменту якості. Упровадження повинне включати наступні етапи:
затвердження структури служби керування якістю;
впровадження в дію розроблених документів;
поширення документації СМЯ серед користувачів;
проведення ознайомлювальних занять у підрозділах для інформування співробітників про нові вимоги;
проведення внутрішніх аудитів і самооцінка;
реалізація коригувальних і попереджуючих дій;
проведення навчання і підготовки компетентного персоналу.
При впровадженні комплексної системи управління якістю на підприємстві не обійтися без помилок, що є цілком природнім явищем. Проте існує ряд типових помилок при створенні і впровадженні системи якості на підприємствах, яких можна запобігти. Розглянемо їх докладніше.
1. Огородження генерального директора від прийняття рішень по системі якості (СЯ). Створення СЯ як автономно діючого аналогу “старої» системи управління якістю підприємства без перегляду всієї системи управління підприємством. Нерозуміння принципової новизни СЯ — як системи якісного менеджменту (ефективного управління) підприємством.
2. Призначення на посаду «відповідального представника керівництва в області якості» не з числа вищого керівництва (начальника ВТК, служби стандартизації і т.п. ) чи покладання цих обов'язків на діючих заступників директора (головного інженера, зам. по виробництву, комерційного директора і т.п. ). Їхнє завантаження і спосіб мислення ніколи не дозволять реально зайнятися СЯ не тільки їм самим, але й іншим співробітникам підприємства.
3. Не використання всього комплексу стандартів ІСО серій 9000, 10000, в області СЯ, розробки і виробництва продукції, а також відповідної науково- методичної літератури.
4. Не проведення на етапі розробки СЯ навчання всіх керівників підприємства, служб і підрозділів по СЯ, у тому числі в сторонніх Навчальних центрах систем сертифікації. Направлення на навчання тільки внутрішніх аудиторів і рядових співробітників служби якості. Нерегулярність і не загальне охоплення внутрішнього навчання. Формальне навчання, без здачі об'єктивних іспитів фахівцями всіх рівнів.
5. Відрив процесу розробки документів СЯ від реальної виробничої діяльності. Застосування формальних підходів при розробці документів СЯ:
1) «Косметична» доробка існуючої системи якості;
2) Застосування готових (типових) документів системи якості, узятих з інших підприємств, у консультантів — без кваліфікованого адаптування їх до реального виробництва;
3) Доручення розробки документів СЯ винятково відділу якості;
4) Розробка документів СЯ підрозділами без попереднього навчання з твердим і об'єктивним іспитом.
5) Нетворчий підхід до написання документів СЯ, коли неможливо написати організаційний документ чи процедуру СЯ керівником підрозділу так, як треба його підрозділу для реального ефективного управління діяльністю його підрозділу, включаючи управління всіма ресурсами і забезпечення безконфліктного взаємозв'язку з іншими підрозділами. продолжение
--PAGE_BREAK--