--PAGE_BREAK--Для характеристики активів та зобов’язань підприємства використаємо звітні дані підприємства Форма 1 (Додатки).
Баланс (форма № 1) – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.
Таблиця 3.1. Характеристика активів та зобов’язань підприємства за балансом.
Показники
31.12.2002
31.12.2004
Відхилення
тис. грн.
тис. грн.
+, –
1
2
4
6
Активи:
1. Основні засоби
10083.8
10102,8
19
2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
816.5
662,7
-153,8
2. Виробничі запаси
495.1
488,4
-6,7
3. Готова продукція
52,0
109,9
57,9
5. Інша поточна дебіторська заборгованість
11,9
7,8
-4,1
Разом
11407,352
11371,6
-35,752
Зобовязання:
1. Статутний капітал
571,0
571,0
0
1
2
4
6
2. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
130,7
92,3
-38,4
3. Поточні зобовязання за розрахунками
453,8
643,4
189,6
4. Інші поточні зобовязання
44,0
80,2
36,2
Разом
628,5
815,9
187,5
Як видно з вище поданої таблиці 3.1 основні засоби підприємства за 2004 рік зменшились у порівнянні з 2002 на 19 тис. грн.,. Також і збільшився обсяг готової продукції у 2004 році на 57,9… Поточні зобовязання за розрахунками збільщилмсь у 2004р. на 189,6 Інші поточні зобов`язання на 36,2 збільшились
Розділ IVЕкономічна політика підприємства щодо використання чистого прибутку та форми його реалізації.
4.1 Економічний зміст чистого прибутку.
Господарська діяльність суб’єкта підприємництва будується на взаємодії і використанні окремих видів ресурсів: необоротних активів, оборотних активів, природних і трудових ресурсів. Мета кожного підприємства – якомога більш ефективно використати ці ресурси. В результаті господарської діяльності підприємство може мати прибуток або збиток (фінансовий результат), який є основним узагальнюючим показником його роботи і визначається за Звітом про фінансові результати.
Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.
Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. Графічне зображення чистого прибутку зображене на рис. 4.1.1.
Рис. 4.1.1. Розрахунок чистого прибутку (збитку).[20]
Звіт забезпечує послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) підприємства (табл. 4.1).
Таблиця 4.1 Характеристика доходів, які формують фінансовий результат від господарської діяльності підприємства
Статті доходів
Статті витрат
1
2
Доход (виручка) від реалізації:
q готової продукції
q товарів
q робіт і послуг
Інший операційний доход
q реалізація іноземної валюти
q реалізація інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій)
q операційна оренда активів
q операційна курсова різниця (позитивна)
q одержані пені, штрафи, неустойки
q відшкодування раніше списаних активів
q списання кредиторської заборгованості
q одержані гранти та субсидії
q інші операції
Доход від участі в капіталі:
q інвестицій в асоційовані підприємства
q від спільної діяльності
q інвестицій в дочірні підприємства
Інші фінансові доходи:
q дивіденди одержані
q відсотки одержані
q інші доходи від фінансових операцій
Інші доходи:
q реалізація необоротних активів
q реалізація фінансових інвестицій
q реалізація майнових комплексів
q неопераційна курсова різниця
q безкоштовно отримані активи
q інші доходи від звичайної діяльності
Надзвичайні:
q відшкодування збитків від надзвичайних подій
q інші надзвичайні доходи
Собівартість реалізації (витрати для створення доходу)
q готової продукції
q товарів
q робіт і послуг
Адміністративні (загальногосподарські) витрати
Витрати на збут
Інші операційні витрати
q витрати на дослідження та розробки для здійснення господарської діяльності
q собівартість реалізованої іноземної валюти
q собівартість реалізованих виробничих запасів
q операційна оренда активів
q втрати від операційної курсової різниці
q визнані пені, штрафи, неустойки
q втрати від знецінення запасів
q нестачі і втрати від псування цінностей
q сумнівні та безнадійні борги
q інші витрати операційної діяльності
Витрати від участі в капіталі:
q втрати від інвестицій в асоційовані підприємства
q витрати від спільної діяльності
q витрати від інвестицій в дочірні підприємства
Фінансові витрати:
q відсотки за кредит
q інші фінансові витрати
Інші витрати:
q собівартість реалізованих необоротних активів
q собівартість реалізованих фінансових інвестицій
q собівартість реалізованих майнових комплексів
q втрати від неопераційних курсових різниць
q уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій
q списання необоротних активів
q інші витрати операційної діяльності
Податки з прибутку:
q від звичайної діяльності
q від надзвичайної діяльності
Надзвичайні:
q втрати від стихійного лиха
q втрати від техногенних аварій
q інші надзвичайні втрати
Значну питому вагу у складі чистого прибутку підприємства займає чистий прибуток від основної (статутної) діяльності (рис. 4.4.2).
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.
У статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” відтворена виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованих товарів:
Вср = (Всп+Всз)/(Кпп+Кпз) ´ Крз
де Вср – виробнича собівартість реалізованої продукції;
Всп – виробнича собівартість залишку готової продукції на початок звітного періоду (року);
Всз – виробнича собівартість продукції, виробленої за звітний період;
Кпп – кількість (залишок) готової продукції на початок звітного періоду;
Кпз – кількість виробленої готової продукції за звітний період;
Крз – кількість реалізованої продукції за звітний період.
Рис. 4.1.2 Формування чистого прибутку від основної діяльності. [20] Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
У статті “Витрати на збут” відображаються витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів) – витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.
У статті “Адміністративні витрати” відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
Загальний фінансовий результат, створений підприємством, визначається як сума фінансового результату від звичайної та надзвичайної діяльності до оподаткування та нарахованих відсотків за кредит.
У статті “Податки на прибуток” показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
4.2 Економічний механізм використання чистого прибутку.
Використання прибутку підприємства. У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів). Принципова схема використання чистого прибутку підприємства за підручником «Фінансова звітність підприємства та її на рис. 4.2.1. схожу схему розподілу і використання чистого прибутку рис.4.2.2. наводить А.М. Поддєрьогін у підручнику «Фінанси підприємств» [18].
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 4.2.1. Схема використання прибутку підприємства. [20]
Порядок використання прибутку (збитку) визначає власник підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом та чинним законодавством.
Із загального прибутку сплачуються податки у відповідності з чинним законодавством. Прибуток після оподаткування (чистий прибуток) залишається у розпорядженні підприємства і використовується в порядку, що передбачений його статутом і рішеннями власників.
Принципові напрями використання передбачають поділ прибутку на дві частини:
1) прибуток, що направляється за межі підприємства, називається розподілений прибуток (виплати власникам корпоративних прав, персоналу підприємства по результатам роботи, на соціальну підтримку);
2) прибуток, що залишається на підприємстві і використовується як фінансове джерело його розвитку (нерозподілений прибуток).
Нерозподілений прибуток направляється на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень у роботі підприємства, джерелом покриття додаткових його потреб.
Використання прибутку може здійснюватися за наступними напрямками:
1. Платежі до бюджету (належні за розрахунком суми податку на прибуток, суми дивідендів, нараховані на частку майна у статутних фондах господарських товариств, яка належить до державної та комунальної власності суми платежів підприємствами – монополістами у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці та інші платежі до бюджету за рахунок прибутку)
2. Відрахування до резервного (страхового) фонду
3. Використання на:
ü збільшення статутного фонду (капіталу),
ü виробничий розвиток і вдосконалення виробництва,
ü соціальний розвиток,
ü заохочування,
ü дивіденди,
ü вилучення виручки, внаслідок порушення державної дисципліни цін (тарифів) на продукцію (роботи, послуги),
ü поповнення оборотних коштів,
ü інші цілі, включаючи суми економічних санкцій до бюджету, позабюджетних і державних цільових фондів, у тому числі штраф за порушення нормативних актів про охорону праці, штраф за порушення стандартів, норм і правил, пеня за несвоєчасне перерахування платежів до бюджету, позабюджетних і державних цільових фондів, на погашення непокритих збитків минулих років, штраф до місцевого бюджету за порушення порядку проведення розрахунків із споживачами, а також проценти за прострочені кредити.
продолжение
--PAGE_BREAK--Відрахування у фонди підприємство здійснює, якщо їх створення передбачено установчими документами. В іншому випадку підприємство відображає за рахунок прибутку відповідні затрати і витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів, утримання об’єктів соціально-культурного призначення, заохочення тощо.
Для власників (акціонерів) важливе значення має дивідендна політика, як показник спроможності підприємства приносити доход власникам. У свою чергу, підприємство повинно зберігати баланс між сплатою достатніх дивідендів власникам (щоб розвиватись у майбутньому і максимізувати власний капітал та ціну підприємства). Дивіденди – платіж, який провадиться юридичною особою а користь власників корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв’язку з розподілом частини прибутку. Для власників дивіденди – це доход, який, можна порівняти з іншими доходами від використання майна.
Дивідендна політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються власниками підприємства для нарахування та виплати собі доходу за рахунок чистого прибутку. Відповідно метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій щодо розподілу чистого прибутку між поточними виплатами дивідендів (споживанням прибутку власниками) і реінвестуванням в господарську діяльність (виробничим споживанням прибутку з метою зростання активів, балансової та ринкової вартості акцій).
Таким чином, створення і функціонування системи управління прибутком дасть змогу вирішити актуальні проблеми управління, дотримати вказані вимоги, підвищити ефективність господарської діяльності в цілому.
4.3 Основні напрямки вдосконалення економічної політики держави і підприємства щодо використання чистого прибутку.
Виробництво продукції має два обмеження – попит і ринкові ціни. Виробники зацікавлені у виробництві такої кількості продукції, яка забезпечує максимум прибутку. У цьому проявляється критерій ефективності виробників, метою яких є отримання максимуму економічних вигод.
Максимізація прибутку та мінімізація збитку – одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку.
Максимізація прибутку може бути досягнута при рівності граничних витрат і граничного доходу. Завдяки цій рівності на ринку стабілізується попит виробників на засоби виробництва.
Підприємницька діяльність в умовах ринку (не залежно від сфери діяльності) завжди здійснюється для реалізації свого власного інтересу. При цьому цілі і задачі окремо взятого підприємства можуть бути самими різноманітними (виживання, самореалізація, отримання високих стабільних доходів, зміцнення своїх ринкових позицій).
Підприємство прагне максимізувати прибуток, оскільки:
1. Прибуток виступає основним показником результативності і ефективності бізнесу.
2. Прагнення максимізувати прибуток дозволяє пояснювати і прогнозувати економічну поведінку діючих на ринку підприємств-конкурентів.
3. В існуючій конкурентній боротьбі виживають підприємства, продукція яких є конкурентноздатною, одержуючи при цьому максимум прибутку при ефективному використанні ресурсів.
Резервами зростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни інших факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності.
Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:
1) збільшення обсягу реалізації продукції. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву є результати аналізу випуску та реалізації продукції;
2) зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;
3) підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.
Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає можливість виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.
Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти, де було справжнє стихійне лихо, а де звичайна недбалість, безгосподарність.
У зв’язку з можливістю розрахунку резервів зростання абсолютного показника ефективності діяльності – прибутку – можна визначити й резерви зростання відносного показника – рентабельності. Ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичними дає змогу визначити резерви зростання рентабельності.
Таким чином, мета максимізувати прибуток орієнтує ринок на досягнення певної рівноваги між попитом і пропозицією при оптимальному поєднанні обсягів реалізації і ціни на продукцію. Прагнення підприємств максимізувати прибуток сприяє економічному і соціальному росту; науково-технічному прогресу (через використання у виробничому процесі інновацій та залучення інвестицій).[4]
Розділ V Сутність і оцінка ефективності господарської діяльності підприємства.
Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.
Водночас, абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.
Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
Р = П / В (А, К) * 100,
де Р – рентабельність, %;
П – прибуток;
В (А, К) – витрати (активи, капітал).
Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.
Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) в його господарську діяльність у розмірі 1 гривні.
Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо.
Основним джерелом інформації для аналізу рентабельності є форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, додатковими – форма № 1 “Баланс”, фінансовий план підприємства тощо.
Витратні показники рентабельності (табл. 1.3.1) характеризують доходність понесених витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних тощо) у процесі діяльності.
Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку, загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво і реалізацію, собівартістю виробленої (реалізованої) продукції, собівартістю одиниці продукції тощо. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд:
Р = П / В * 100,
де Р – рентабельність, %;
П – прибуток;
В – витрати.
Прибуток підприємства для розрахунку показників ефективності його господарської діяльності може визначатися за величиною:
а) чистого прибутку – прибуток, що залишається підприємству для самостійного використання його власниками;
б) створеного прибутку – прибуток без урахування витрат на виплату податків та процентів за кредит;
в) прибутку за наслідками господарської (звичайної та надзвичайної) діяльності.
Абсолютний показник, який найповніше характеризує ефективність роботи підприємства для власника, – це сума чистого прибутку (прибуток-нетто), який визначається як різниця між фінансовим результатом від звичайної та надзвичайної діяльності та податком на прибуток, який зменшує створений прибуток.
Показники прибутковості господарської діяльності можна визначити на підставі даних прибутку-брутто. У цьому випадку вони будуть характеризувати ефективність господарювання прибутком, який залишається власнику, враховуючи діючу систему оподаткування в тій частині, джерелом покриття якої є прибуток.
Для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства, насамперед, розраховують співвідношення за показниками чистий доход, собівартість реалізованої продукції та валовий прибуток.
Показник рентабельності, розраховані за даним підходом, характеризують ефективність використання засобів, спожитих у процесі виробництва або здійснення інших видів діяльності, а саме, скільки підприємство отримує прибутку (ефекту) з кожної гривні, витраченої на здійснення певного виду діяльності. Використовуючи витратний підхід, розраховується і рентабельність інвестиційних проектів як відношення очікуваного прибутку та суми інвестицій у даний проект.
Таблиця 5.1. Показники рівня ефективності господарської діяльності підприємства.
Для оцінки ефективної господарської діяльності підприємства, насамперед, розраховують співвідношення за показниками чистий дохід, собівартість реалізованої продукції та валовий прибуток.
Коефіцієнти співвідношень між валовим прибутком і собівартістю реалізованої продукції та чистим доходом характеризують відповідно валову рентабельність виробничих витрат та валовий прибуток.
Основним показником, який характеризує валовий прибуток, є валова рентабельність. Цей показник визначає рівень, який на підприємство може збільшити операційний прибуток шляхом зниження адміністративних витрат і витрат на збут.
За даними розрахунків можна зробити висновок, що у звітному періоді ціна реалізації 27,65% ніж виробнича собівартість. Також спостерігається збільшення валова рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 12.49%.
Відношення собівартості реалізованої продукції до чистого доходу і валового прибутку визначають відповідно рівень покриття виробничих витрат та їх окупність. Водночас, відношення чистого доходу до собівартості реалізованої продукції і валового прибутку характеризують відповідно окупність виробничих витрат і чистого доходу.
Коефіцієнт покриття виробничих витрат, показує що на 1 грн. чистого доходу покриває виробничі витрати у розмірі 0,85 грн. на початок звітного періоду та 0,72 грн. на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт окупності виробничих витрат, показує величину виробничих витрат, яка здійснюється для того, щоб отримати 1 грн.
Чиста рентабельність виручки показує, скільки прибутку находить підприємству в кожній гривні від продажу продукції, товарів, робіт, послуг. Цей показник, як правило, характеризує прибутковість торгівельної діяльності, в той же час його доцільно використовувати і при аналізі виробничих підприємств. Його зростання може бути наслідком однієї з двох причин. По-перше, це може свідчити про зменшення витрат на виробництво і продаж або цін придбання ресурсів. По-друге, це може бути результатом зростання цін на продані товари, продукцію, роботи і послуги.
Чиста рентабельність продажу продукції (товарів, робіт, послуг) показує, що розмір чистого прибутку з 1 грн. чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на початок звітного періоду дорівнював 9,39 грн., а на кінець звітного періоду склав 11,40грн.
До показників прибутковості підприємства, відноситься рентабельність активів, яка характеризує величину одержаного прибутку в розрахунку на одну гривню активів підприємства, які постійно знаходяться на його балансі. Прибутковість всіх активів можна розглядати як показник ефективності управління підприємством.
Рентабельність активів показує, що на 1,80 грн. прибутку на початок звітного періоду та 1,21 грн. на кінець звітного періоду, припадає 1 грн. активів.
Важливими показниками, які співвідносять витрати і доходи підприємства, є коефіцієнти окупності і покриття витрат. Коефіцієнт покриття визначається як відношення витрат підприємства, які формують собівартість проданої продукції, до суми продажу, одержаної підприємством, і показує, скільки витрат здійснює підприємство щоб одержати 1 гривню від продажу. Відношення чистого доходу до витрат характеризується коефіцієнтом окупності витрат підприємства.
Коефіцієнт покриття виробничих витрат показує, що 1 грн. чистого доходу покриває виробничі витрати 0,85 грн. на початок звітного періоду, та 0,72 грн. на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт окупності виробничих витрат показує величину виробничих витрат, яка здійснюється для того, щоб отримати 1 грн. чистого доходу, і які складають 1,18 грн. на початок звітного періоду, та 1,38 грн. на кінець звітного періоду.
Оцінка ефективності формування витрат в сфері управління суб’єктом господарювання та збуту продукції здійснюється за коефіцієнтами їх окупності та покриття. Коефіцієнт покриття характеризує рівень адміністративних витрат або витрат на збут на 1 грн. чистого доходу підприємства. Коефіцієнт окупності показує скільки формує чистого доходу 1 грн. витрат, пов’язано з управлінням підприємством або збутом продукції.
продолжение
--PAGE_BREAK--