--PAGE_BREAK--Узагальнюючи вищенаведене, концепція виноградо-виноробного підкомп-лексу АПК потребує модернізації та перегляду, і може бути відображена з погляду розвитку підприємств підкомплексу наступним чином (рис. 1).
Рис. 1. Схематична модель комплексного підходу в розвитку підприємств виноградарства та виноробства
Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва може бути виражена через критерії та показники. Узагальнюючим показником економічної ефективності комплексного формування агроампєлоценозу та виробництва винограду є зниження витрат та зростання прибутковості в масштабі виробництва та обумовлені цим збільшення прибутку та рентабельності. З функціональних позицій економічна ефективність – це завжди відносний показник, що характеризує ефективний рівень співвідношень: собівартості та ціни реалізації, сукупних витрат на виробництво з доходом, урожайності насаджень з порогом беззбитковості і т.д. Разом з тим, в оцінці економічної ефективності діяльності окремих підприємств слід обережно застосовувати відносні показники, зокрема, коефіцієнти рентабельності, оскільки в умовах ринку діють, перш за все, закони попиту та пропозиції, при яких підвищення рентабельності може мати місце при падінні обсягів виробництва та зниженні чистого прибутку.
У другому розділі дисертації “Оцінка сучасного стану та економічної ефективності розвитку виноградо-виноробного підкомплексу Криму”розглянуто економічне значення та загальна характеристика виноградо-виноробного підкомплексу АПК в умовах ринку, проведено порівняльний аналіз конкурентних переваг і виробничо-господарської діяльності виноградо-виноробних підприємств АР Крим, визначена економічна ефективність діяльності підприємств виноградо-виноробного підкомплексу.
Виноградо-виноробний підкомплекс – значна та перспективна складова аграрного сектора економіки багатьох країн, зокрема України та Автономної Республіки Крим. Підкомплекс має важливе господарське значення та наділений могутнім експортним потенціалом як в масштабі окремих регіонів, так і в масштабі держави в цілому.
В Україні товарним виноградарством займаються в основному в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях і Автономній Республіці Крим. В цілому вони виробляють від 92 до 97 % загального об'єму винограду в країні.
В даний час більше, ніж 25 % винограду України виробляється в Автономній Республіці Крим. У 2006 році у структурі вартості валової продукції сільського господарства в Криму виноград займає 4,2 %, а в продукції рослинництва – 9,8 %. Разом з тим, площі виноградників АРК, починаючи з 1970 р., постійно скорочуються, залишається низькою урожайність винограду та валовий збір продукції (рис. 2).
\s
Рис. 2. Динаміка основних показників розвитку галузі виноградарства в Криму, 2000-2007 рр.
Не звертаючи уваги на негативні тенденції в розвитку сировинної бази, виноградарство і сьогодні є найприбутковішою галуззю рослинництва в Криму, в якій на кожну вкладену гривну в 2006 році було отримано 46,8 коп. прибутку. В той же час виноградарство – це галузь рослинництва з найвищою собівартістю виробництва та трудомісткістю, де в 2006 році в один центнер вирощеного винограду в середньому було вкладено 115,78 грн. і 11,4 людино-годин.
Виноградарство Криму спеціалізується на вирощуванні технічних сортів винограду, питома вага яких в загальній посадці складає до 78 %, що свідчить про необхідність розвитку галузей виноградарства та виноробства регіону в єдиному підкомплексі АПК. Взаємозв'язок між цими галузями економіки дуже тісний, тому проблеми, що існують сьогодні у виноградарстві (скорочення площ під виноградними насадженнями, зниження рівня агротехніки та ін.), безпосередньо впливають на обсяги та вартість виробленої виноробної продукції. Так, якщо в 1980-1985 рр. винороби Криму випускали щорічно понад 10 млн.дал вина, то в 1990-2000 рр. – не більше 3 млн.дал. Останніми роками намітилися позитивні тенденції в розвитку виноробства АРК, об'єми виробництва вина зросли до 5 млн.дал, проте казати про кардинальне поліпшення ситуації на ринку кримських вин поки не доводиться.
Як свідчать дані, наведені в табл.1, останніми роками в АРК високих показників економічної ефективності досягають великі виноробні підприємства, що мають повний цикл виробництва та працюють на власній виноградарській сировині (НВАО “Масандра”, ДП АФ “Магарач”, ЗАТ ЗМВК “Коктебель”, СВК “Ізумрудний”). В той же час заводи первинного виноробства та підприємства, що виробляють вина з закупленіх на стороні виноматеріалів, зачасту не витримують конкуренції на ринку внаслідок низької якості реалізованої продукції та її високої собівартості.
Таблиця 1
Показники економічної ефективності підприємств виноградо-виноробного підкомплексу АПК Криму в середньому за 2002-2006 рр.
Крім внутрішньої конкуренції, на кримському ринку алкогольних напоїв посилюється зовнішня конкуренція з боку виноробів Німеччини, Угорщини, Франції, Молдови, Болгарії, Македонії. Вступ України до Всесвітньої організації торгівлі, створить для виноградарства, орієнтованого в основному на виробництво сировини для виноробної промисловості, ряд системних проблем, пов'язаних з формуванням ринку вина. Так, на етапі товарної інтервенції зросте пропозиція дешевих виноматеріалів для вторинного виноробства, змістяться споживчі переваги у бік інших типів вин, їх якості та ін. Разом з тим, імпортна винопродукція значною мірою відрізняється від виробленої в Криму за своїми органолептичними характеристиками, що, разом з відродженням єдиного регіонального виноградо-виноробного підкомплексу, може виступити чинником посилення конкурентоспроможності вітчизняного виноробства на внутрішньому та зовнішньому ринку.
У третьому розділі “Стратегія зростання та підвищення економічної ефективності виробництва винограду та вина в підприємствах виноградо-виноробного підкомплексу Криму” розроблена модель економічної оцінки комплексного підходу в розвитку виноградарства та виноробства Криму, проаналізована економічна ефективність освоєння інтенсивних систем зрошування технічних сортів винограду, запропоновані шляхи вдосконалення виробничих процесів і асортиментної політики виноградо-виноробних підприємств.
У сучасних умовах господарювання стратегія довгострокового розвитку підприємств виноградо-виноробного підкомплексу АПК є сукупністю шляхів підвищення економічної ефективності галузей виноградарства та виноробства на основі внутрішніх резервів. На підставі проведеного багатофакторного аналізу діяльності виноградо-виноробних підприємств Криму можна констатувати, що основний спосіб досягнення їх високої економічної ефективності полягає в виконанні системи взаємозв'язаних організаційно-господарських і агротехнологічних заходів.
Наявність об'єктивного зв'язку між основними економічними показниками виноградо-виноробного підкомплексу АПК та станом погодних умов повинна мати віддзеркалення в завданні проектування технологічної системи виноградарства та наукового обгрунтування тривалості всього процесу виробництва виноробної продукції. З одного боку, подовжуючи його, підприємства ефективніше використовують свої потужності, збільшують обсяги виробництва, знижують постійні витрати на декалітр вина, а, отже, підвищують економічну ефективність виноробства. Однак, з іншого боку, мають місце втрати винограду у зв'язку зі зберіганням сировини та цукристості винограду, обумовлені його раннім збором (наприклад, в серпні).
Метою оптимізації параметрів технологічного процесу стало таке планування площ виноградників, при якому, з урахуванням технологічних періодів виробництва (у повному циклі переробки товарної продукції) досягається:
– максимальна вартість товарної продукції;
– мінімальна собівартість заданого обсягу виробництва винограду;
– максимальний прибуток від реалізації вина;
– максимальна рентабельність;
– максимальний вихід вина на 1 гектар площі багаторічних насаджень.
Крім того, в економіко-математичну модель були введені обмеження за площею виноградних насаджень регіону, урожайності винограду, виробничим потужностям виноробних підприємств.
В загальному вигляді економіко-математична модель може бути представлена наступним чином:
,
,
(1)
де площа виноградних насаджень, з якої урожай зібраний в ом періоді та перероблений в ом періоді при ом стані погодних умов;
ціна одиниці збору винограду;
частка виходу вина з одиниці сировини, зібраної в ом періоді при ом стані погодних умов і переробленого в ом періоді;
вірогідність ої події ;
собівартість вирощування винограду на 1 гектар і його переробка;
планова площа виноградних насаджень;
вихід винограду з 1 гектара виноградників при ом стані погодних умов, зібраного в ом і переробленому в ом періодах;
валовий збір винограду, який може переробити виноробний завод в ом періоді при ом стані погодних умов.
Таким чином, розроблена економіко-математична модель є завданням багатокритерійної оптимізації та спрямована на пошук оптимального за Парето рішення, на основі вибраного методу послідовних поступок (пошуку компромісів). Вона була реалізована як на прикладі всього виноградо-виноробного підкомплексу Криму, так і найбільш типових підприємств галузей виноградарства (СВК “Ізумрудний”) і виноробства (НВАО “Масандра”) регіону.
Отримані дані свідчать, що в цілому виробничо-ресурсний потенціал виноградо-виноробного підкомплексу АПК Криму використовується неефективно, разом з тим, проведена диверсифікація виробництва в рамках великого виноградо-виноробного об'єднання, дозволила НВАО “Масандра” навіть в найбільш несприятливі для галузі роки отримувати прибуток (в середньому 2016 тыс.грн.) і досягати рівня рентабельності в 0,56 %. В той же час в СВК “Ізумрудний”, не дивлячись на менший вплив падіння врожайності та валових зборів винограду, підприємством були отримані збитки у розмірі 915 тыс.грн., а рівень збитковості, відповідно, досяг 11,4 %. Отримані результати свідчать про можливість вдосконалення оцінки впливу погодно-кліматичних умов на технологічний процес збору винограду та його переробки підприємствами виноградо-виноробного підкомплексу АПК з використанням розробленої економіко-математичної моделі.
Наступним важливим чинником підвищення економічної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств виноградо-виноробного підком-плексу АПК виступає застосування раціонального поливного режиму, прогресивних способів і техніки поливу, що відповідають екологічним умовам і біологічним особливостям сорту. Способи та техніка поливу повинні забезпечити рівномірне зволоження ґрунту на всій площі та максимальну механізацію виробничих процесів.
В цілому при використанні того або іншого методу зрошування підприємства виноградо-виноробного підкомплексу АПК можуть керуватися наступною опорною схемою, що враховує всі чинники, які впливають на вибір оптимального варіанту (рис. 3).
продолжение
--PAGE_BREAK--