Відкрите акціонерне товариство 2

--PAGE_BREAK--ü    процес приватизації;
ü    оподаткування;
ü    емісію та обіг цінних паперів;
ü    валютний контроль;
ü    митний контроль;
ü    трудові правовідносини;
ü    захист навколишнього середовища;
ü    інші види правовідносин.
Товариства також повинні дотримуватися законів та нормативних актів, що видаються місцевими органами державної влади та управління тих адміністратив­но-територіальних одиниць, в межах яких вони здійснюють свою діяльність.
Необхідно зазначити, що діяльність, яка підлягає ліцензуванню, може здій­снюватися Товариством лише після отримання відповідної ліцензії.
У своїй діяльності приватизовані підприємства повинні виконувати не лише вимоги нормативних документів, що є загальними для всіх недержавних підпри­ємств, а й підпорядковуватися окремим положенням спеціального законодавства, яке регулює функціонування цих підприємств у приватизаційний та постпривати-заційний періоди.
Крім того, Товариства повинні дотримуватися нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у конкретних галузях, таких як:
ü    енергетика;
ü    видобуток та використання корисних копалин; діяльність у галузі телекомунікацій;
ü    використання оборонних технологій;
ü    діяльність на фондовому ринку (інвестиційні установи, включаючи ін­вестиційні фонди), в тому числі діяльність брокерів та ділерів щодо операцій з цінними паперами;
ü    страхування.
2.3 Статут акціонерного товариства
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», кожне Товариство повинно мати Статут. Статут є основним документом акціонерного товариства, що має юридичну силу та регламентує, серед інших положень, питання діяльності Товариства, а також основні права та обов'язки акціонерів.
Вимоги Статуту Товариства є обов'язковими для виконання всіма органами Товариства та його акціонерами. У Статуті визначаються цілі створення Товарис­тва, види його діяльності та органи управління. Для створення акціонерного това­риства його засновники повинні зареєструвати Статут у виконавчому комітеті дер­жавної адміністрації за місцезнаходженням Товариства відповідно до вимог зако­нодавства.
Протягом усього періоду діяльності Товариства його Статут повинен бути дос­тупним для ознайомлення всім акціонерам, інвесторам, аудиторам та іншим особам, які мають таке право згідно з чинним законодавством України. Статут є важливим джерелом інформації для третіх осіб, які бажають стати акціонерами Товариства.
2.3.1 Зміст Статуту
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», Статут обов'яз­ково повинен містити відомості про:
ü    вид господарського товариства;
ü    найменування та місцезнаходження Товариства;
ü    мету та предмет діяльності Товариства;
ü    склад засновників та учасників Товариства;
ü    розмір та порядок створення статутного фонду Товариства;
ü    типи та категорії акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, спів­відношення акцій різних типів та категорій, кількість акцій, що купу­ються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій;
ü    порядок розподілу прибутку, включаючи виплату дивідендів, та покрит­тя збитків;
ü    склад та компетенцію органів управління Товариства та порядок прий­няття ними рішень;
ü    порядок внесення змін до установчих документів Товариства; .  порядок реорганізації та ліквідації Товариства.
Крім вищезазначених положень, Статут може містити інші додаткові відомос­ті, що не суперечать чинному законодавству України.
2.3.2Питання, що залишаються поза межами Статуту
Зазвичай порядок управління діяльністю Товариства акціонерами, членами Спостережної ради та членами Правління детально в Статуті Товариства не визна­чається. Ці правила встановлюються у робочому порядку і за допомогою інших внутрішніх нормативних документів, що затверджуються Загальними зборами ак­ціонерів або Спостережною радою. Такі документи доповнюють та розширюють положення Статуту. Крім того, процедура внесення змін і доповнень до внутрішніх нормативних документів є більш простішою у порівнянні з процедурою, передба­ченою для зміни Статуту. Основна вимога, яку належить брати до уваги під час роз­робки внутрішніх нормативних документів, — їх відповідність положенням Стату­ту. Норми внутрішніх документів, що суперечать Статуту, є недійсними.
2.3.3 Внесення змін та доповнень до Статуту
Оскільки Статут є «внутрішнім законом» Товариства, він повинен перегляда­тися у разі внесення змін або розширення сфери діяльності Товариства.
Наприклад, до Статуту Товариства належить вносити зміни за таких обставин:
ü    зміна предмету та цілей діяльності Товариства;
ü    зміна місцезнаходження Товариства або поширення його діяльності на зовнішні ринки;
ü    збільшення або зменшення статутного фонду Товариства;
ü    зміна структури та повноважень органів управління Товариства;
ü    в деяких інших випадках.
Згідно із Законом України «Про господарські товариства» рішення про вне­сення будь-яких змін та доповнень до Статуту приймаються більшістю у три чвер­ті голосів акціонерів, що беруть участь у Загальних зборах акціонерів. Рішення про затвердження Статуту в новій редакції також повинно прийматися більшістю в три чверті голосів акціонерів, що беруть участь в Загальних зборах" та є власниками голосуючих акцій.
Зміни та доповнення в установчі документи (Статут, установчий договір, як­що такий укладено) оформляються окремим додатком до них або шляхом викладен­ня установчих документів в новій редакції і є невід'ємною частиною відповідних ус­тановчих документів. Зміни та доповнення набувають чинності після реєстрації у відповідному органі, що здійснював державну реєстрацію Товариства.
Перереєстрація Товариства здійснюється у таких випадках:
ü    зміна найменування Товариства;
ü    зміна організаційно-правової форми (наприклад, відкрите акціонерне товариство буде реорганізоване у товариство з обмеженою відповідаль­ністю);
ü    зміна форми власності Товариства.
У разі перереєстрації Товариства готується новий Статут. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться у відповідності до Положення в порядку, встановленому для його державної реєстрації.

3 Акції та інші ціні папери Акціонерного товариства
3.1 Цінні папери акціонерного товариства
3.1.1.Загальні положення про цінні папери
Товариство може залучати необхідні фінансові ресурси шляхом випуску та реалізації цінних паперів на фондовому ринку1. Цінні папери є грошовими доку­ментами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взає­мовідносини між особою, яка випустила ці документи, та їх власником і передба­чають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також мож­ливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
У господарському обігу цінні папери мають певну вартість і разом з грошима є засобом обігу та платежу, виконують роль кредитного інструменту та забезпечу­ють спрощену передачу прав на різноманітні блага.
Цінні папери поділяють на такі групи:
ü    пайові цінні папери (акції);
ü    боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);
ü    похідні цінні папери (фондові деривативи);
ü    приватизаційні папери(приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони).
Широкий випуск цінних паперів, створення та розвиток їх ринку мають вели­ке значення для розвитку приватного сектору. Разом з іншими джерелами (бюдже­том, власними коштами підприємств, кредитом) ринок цінних паперів дозволяє за­безпечити альтернативне фінансування різних галузей економіки.

3.1.2Акції акціонерного товариства, їх типи та категорії
Акція — цінний папір, що засвідчує дольову участь у статутному фонді Това­риства і надає її власнику певні корпоративні права.
Встановлене чинним законодавством поняття акції чітко визначає особливі майнові права її власника на частину прибутку Товариства, а також на частину майна в разі його ліквідації. У решті випадків Товариство не зобов'язане поверта­ти власнику акцій його внесок до статутного фонду Товариства та викуповувати ак­ції, що йому належать. Повернути вкладені кошти власник акції може через про­даж акцій, які йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.
Чинне законодавство обмежує відповідальність власників акцій за зобов'язан­нями Товариства у межах належних їм акцій. Наприклад, у разі банкрутства під­приємства акціонер ризикує втратити лише ті кошти, що були внесені ним в обмін на акції Товариства. Володіння акцією не передбачає наявності трудових відносин її власника з Товариством.
Право на випуск акцій в Україні мають лише акціонерні товариства. Акції, що випускаються Товариством, поділяються:
1. за типами на:
іменні                 Пайові цінні папери із зазначенням власника, якому належать права, засвідчені у цінному папері.
на пред'явника  Пайові цінні папери без зазначення власника. Права, засвідчені у цінному папері, належать пред'явнику акції.
2. за категоріямина;
прості                Пайові цінні папери, що надають їх власнику право:
— на участь в управлінні Товариством;
— на участь у розподілі чистого прибутку після вип­лати дивідендів по привілейованих акціях;
— у разі ліквідації Товариства — на отримання части­ни його активів, але тільки після виконання Това­риством зобов'язань перед бюджетом, кредитора­ми, а також власниками привілейованих акцій.
Привілейован    Пайові цінні папери, що надають їх власнику:
— переважне право на отримання дивідендів;
— пріоритетне, порівняно з власниками простих ак­цій, право на участь у розподілі майна Товариства в разі його ліквідації.
Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні Товариством (не мають права го­лосу), якщо інше не передбачене його Статутом.
3. за формами випуску на:
випущені у докуметарнійформ   Для випуску акцій в документарній формі Товариство виготовляє сертифікати акцій" відповідно до вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів тфондового ринку.
випущені у бездокументарнійформіУ разі випуску акцій в бездокументарній формі, Товариство оформлює глобальний сертифікат, який відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і пе­редає його на зберігання обраному ним депозитарію.
Треба зазначити, що найбільш поширеними на фондовому ринку України є прості іменні акції.
Для визначення типу та категорії акцій, що випускаються, необхідно брати до уваги встановлені чинним законодавством обмеження, а саме:
ü    у процесі приватизації майна державних підприємств шляхом їх
ü    перетворення у відкриті акціонерні товариства можна випускати тільки прості іменні акції;
ü    привілейовані акції можна випускати лише на таку суму, яка не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.
Випуск певної категорії акцій також залежить від того, хто буде їх потенцій­ним покупцем. Під час емісії цінних паперів Товариству необхідно враховувати ін­тереси потенційних інвесторів. Адже такі інвестори купуватимуть ту чи іншу кате­горію акцій Товариства, виходячи з поставлених цілей. Потенційні інвестори мо­жуть прагнути отримати доступ до управління справами Товариства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій) або знизити ризик своїх капіталовкладень, от­римуючи гарантовану норму прибутку та маючи можливість у разі ліквідації Това­риства повернути вкладені кошти позачергово (тому купуватимуть привілейовані акції).
Оплату акцій Товариства можна здійснювати грошовими коштами (у тому числі іноземною валютою), цінними паперами, матеріальними цінностями, майно­вими правами. Форма оплати акцій визначається Статутом Товариства. Незалежно від форми внеску вартість акцій виражається в гривнях.
3.1.3Інші цінні папери акціонерного товариства
Облігація — цінний папір, що засвідчує вкладення її власником грошових кош­тів, а також підтверджує зобов'язання Товариства відшкодувати йому номінальну вартість такого цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксова­ного відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).
Випуск облігацій здійснюють у разі виникнення таких потреб:
ü    залучити додатковий капітал, не зменшуючи вже існуючих часток акціонерів;
ü    отримати капітал при нижчих процентах, ніж надають банки та інші фінансові джерела;
ü    забезпечити довгострокове надання фіксованих процентів;
ü    ефективно та в доступній формі отримати кредит безпосередньо у потенційних кредиторів;
ü    розширити та урізноманітнити кредитні ресурси Товариства;
ü    встановити кредитний рейтинг Товариства, що свідчить про рівень його кредитоспроможності (платоспроможності).
Облігації можуть бути іменні та на пред'явника, процентні та безпроцентні (цільові), такі, що вільно обертаються, і такі, що мають обмежене коло обігу.Відповідно до чинного законодавства акціонерні товариства можуть випуска­ти облігації лише після повної оплати всіх раніше випущених акцій. При цьому су­ма випущених облігацій не може перевищувати 25% від розміру статутного фонду. Усім без винятку видам підприємств заборонено випускати облігацій з метою фор­мування та поповнення статутного фонду емітента, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.
Вексель — безумовне грошове зобов'язання однієї сторони сплатити іншій стороні визначену суму грошей у певному місці і в певний строк.
Вексель є універсальним фінансовим інструментом, який використовують як зручний засіб оформлення кредитно-розрахункових відносин. Вексельний обіг прискорює розрахунки і розширює можливості кредитування.
3.2 Вимоги, що ставляться до передачі акцій
3.2.1 Вільна передача акцій
Прості іменні акції відкритих акціонерних товариств, випущені в процесі при­ватизації, обертаються вільно: акціонери можуть розпоряджатися своїми акціями без обмежень. Вони можуть продавати або іншим способом відчужувати їх на ко­ристь будь-яких юридичних та фізичних осіб, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Емітентам забороняється встановлювати не передбачені законо­давством обмеження стосовно відчуження акціонерами відкритих акціонерних то­вариств акцій, набутих в процесі приватизації.

3.2.2 Перехід та реалізація права власності на іменні акції
Право власності на іменні акції, випущені в бездокументарній формі, перехо­дить до нового власника з моменту зарахування акцій на рахунок власника у зберігача цінних паперів і засвідчується випискою з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надати власнику акцій. Іменні акції, випущені в документарній формі, передаються новому власнику шляхом повного індосаменту (передавального запису). Підтвердженням права власнос­ті на іменні акції в документарній формі є бланк цінного паперу — сертифікат акцій.
Свої права, які випливають з іменної акції, а саме, на участь в управлінні, от­римання дивідендів тощо, власник акції може реалізувати з моменту внесення змін до реєстру акціонерів Товариства.
3.2.3 Реєстр акціонерів
Реєстр акціонерів — це складений на певну дату перелік акціонерів (власників іменних цінних паперів) та номінальних утримувачів, який є одним з основних кор­поративних документів Товариства. Він дає можливість ідентифікувати акціонерів, а також кількість, номінальну вартість та категорію акцій, що їм належать. Власники акцій отримують статус акціонера і всі пов'язані з цим статусом права лише після того, як відповідні відомості про них буде внесено до реєстру акціонерів.
Реєстр акціонерів ведеться з метою всебічного та повного забезпечення прав акціонерів та відстеження обігу випущених акцій Товариства.
    продолжение
--PAGE_BREAK--З погляду емітента, правильна та незалежна реєстрація прав власності на ак­ції є способом залучення внутрішнього й, особливо, іноземного капіталу. Існування ефективної системи реєстрації власників іменних цінних паперів, з точки зору по­тенційного інвестора, є гарантом його корпоративних прав.
Здійснювати діяльність щодо ведення реєстру акціонерів може:
ü    Емітент — Має право вести власний реєстр, якщо кількість акціонерів — власників іменних цінних паперів не переви­щує 500 і за умови наявності дозволу на ведення реєс­тру власників іменних цінних паперів.
ü    Реєстратор — Суб'єкт підприємницької діяльності, що має дозвіл наведення реєстру власників іменних цінних паперів, який видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Ведення реєстрів власників іменнихцінних паперів є для реєстратора виключним видом його діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.
Основні функції реєстратора полягають у здійсненні ним таких видів діяльності:
ü    формування системи реєстру акціонерів (власників іменних цінних па­перів) — поетапне внесення в систему інформації про емітента та випущені ним акції, а також власників та акції, що їм належать;
ü    внесення змін до системи реєстру акціонерів та корегування відомостей про зареєстрованих в системі реєстру осіб;
ü    надання емітенту послуг, пов'язаних з реєстраторською діяльністю:
ü    допомога в підготовці та проведенні Загальних зборів акціонерів;
ü    нарахування та сплата дивідендів;
ü    надання консультаційних послуг з питань обігу цінних паперів та об­ліку прав власності на них.
Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб, які мають право отриму­вати цю інформацію. Такими особами є:
ü    емітент;
ü    зареєстровані фізичні та юридичні особи;
ü    державні органи та установи в межах наданих їм повноважень, перед­бачених чинним законодавством.
Емітент має право отримувати всю інформацію, що міститься в системі реєс­тру, але не має права її розголошувати.
Зареєстровані особи мають право отримати інформацію щодо свого особово­го рахунку, але не можуть отримати таких відомостей про інших власників та ак­ції, що їм належать.
Доступ державних органів та установ до системи реєстру здійснюється згідно з чинним законодавством на підставі письмового запиту, підписаного керівником та засвідченого печаткою цього органу. Уповноважені особи державних органів та ус­танов мають право отримати інформацію з системи реєстру в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України.
Усім іншим особам доступ до інформації системи реєстру забороняється.

4 Управлінський облік
У процесі здійснення діяльності Товариство має вести документацію та облік, що відповідають вимогам чинного законодавства та контрактів, укладених Товари­ством. Книги та документацію Товариства, зазвичай, поділяють на такі категорії:
• корпоративні;
• фінансові;
• кадрові;
• юридичні;
• інші.
4.1 Корпоративні книги
До корпоративних книг Товариства входять усі документи, які підтверджують, що підприємство зареєстроване як акціонерне товариство і з моменту реєстрації здійснює свою діяльність згідно з установчими документами Товариства та закона­ми, що регулюють діяльність акціонерних товариств. Належне ведення корпоратив­них книг є необхідною умовою забезпечення прозорості діяльності Товариства для контролюючих органів, органів державної влади та управління, акціонерів і третіх осіб (громадськості та потенційних інвесторів). Наявність перелічених далі доку­ментів у консолідованому та систематизованому вигляді істотно полегшить роботу посадовим особам Товариства. Відповідальність за ведення корпоративних книг, як правило, несуть секретар Правління та головний юрист Товариства. До цих книг входять такі документи:
ü    свідоцтво про державну реєстрацію Товариства;
ü    зареєстровані у встановленому порядку установчі документи Товариства (Статут та Установчий договір), а також всі зміни та додатки до них;
ü    оригінали (копії) усіх ліцензій, патентів та дозволів, виданих Товариству для здійснення його діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування;
ü    документи (квитанції, повідомлення), що свідчать про своєчасне персо­нальне повідомлення кожного акціонера про кожні Загальні збори акці­онерів, а також відмови від участі у Зборах, якщо такі надходили від ак­ціонерів;
ü    усі довіреності, видані акціонерами, повідомлення про анулювання дові­реностей, якщо такі надходили від акціонерів;
ü    протоколи усіх річних та позачергових Загальних зборів акціонерів То­вариства;
ü    документи (квитанції, повідомлення), що свідчать про своєчасне персо­нальне повідомлення кожного члена Спостережної ради про кожне за­сідання ради, а також відмови від участі у засіданнях, якщо такі надхо­дили;
ü    протоколи усіх засідань Спостережної ради або документів, що свідчать про прийняття Спостережною радою рішень шляхом опитування, селекторних засідань тощо;
ü    внутрішні нормативні документи Товариства (Положення про Правлін­ня; Положення про Спостережну раду; Положення про порядок розпо­ділу прибутку Товариства тощо);
ü    правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства, затверджені Правлінням;
ü    протоколи усіх засідань Правління та Ревізійної комісії;
ü    перелік усіх посадових осіб Товариства, включаючи усіх посадових осіб та працівників, що мають довіреність на представництво інтересів То­вариства;
ü    система реєстру власників іменних цінних паперів (у разі необхідності).

4.2 Фінансова документація
Фінансова документація включає документи, необхідні для підготовки звітів, що надаються до податкової інспекції, а також для здійснення контролю за резуль­татами діяльності Товариства. Відповідальність за ведення такої документації покла­дається на фінансового директора, якому допомагає головний бухгалтер Товариства та контролює Ревізійна комісія. Зовнішні аудитори перевіряють цю документацію у процесі підготовки періодичних звітів, що надаються Ревізійній комісії та Загаль­ним зборам акціонерів. Всю документацію належить вести згідно з правилами та нормами, що встановлені законодавством України. Якщо Товариство має намір здійснювати зовнішньоекономічну діяльність або будь-які інші види діяльності на міжнародному ринку або збирається запропонувати свої акції іноземним інвесто­рам, то фінансова документація також повинна відповідати міжнародним стандартам та нормам ведення бухгалтерського обліку2. Зовнішні аудитори можуть надава­ти Товариству консультаційну допомогу з питань ведення фінансової документації та приведення її у відповідність до встановлених норм.
Фінансова документація включає:
ü    записи про банківські рахунки;
ü    записи про рахунки кредиторської заборгованості (включаючи отримані кредити);
ü    записи про рахунки дебіторської заборгованості (включаючи надані по­зики);
ü    щомісячні, щоквартальні та річні звіти, рахунки прибутку та збитків, звіти про доходи та рух грошової готівки;
ü    звіти щодо стану контрактів, за якими здійснюються операції та рахун­ки проміжних виплат;
ü    записи про всі основні фонди;
ü    платіжні відомості щодо заробітної платні;
ü    копії усіх бізнес-планів, затверджених Загальними зборами акціонерів, а також звітів, що викладають перспективну оцінку діяльності Товариства;
ü    усі внутрішні звіти та аналізи стану справ.
4.3 Облік кадрів
Як правило, цей вид обліку здійснюється у Товаристві спеціально створеним відділом кадрів під керівництвом або за допомогою головного юриста Товариства. Належне ведення обліку кадрів передбачає систематичне заповнення, обробку та накопичення таких видів документів та інформації:
ü    трудові книжки працівників Товариства;
ü    переліки працівників з анкетними даними (прізвище, ім'я, по батькові, адреса, дата прийому на роботу, посада, оклад, зміни посадового стану, оцінка якості роботи та оцінка особистих якостей);
ü    матеріали та програми, пов'язані з підвищенням кваліфікації працівників;
ü    документація, що стосуєтеся претензій, які пред'являються працівника­ми до Товариства (включаючи скарги працівників Товариства;
ü    справи, що передаються до суду, документи, що відбивають обговорення умов трудових договорів);
ü    копії колективних та індивідуальних трудових договорів, як чинних, так і тих, що втратили силу за останні 5 років;
ü    посадові інструкції; а також документи, що містять аналіз специфіки різ­них посад та вимог, що пред'являються до робочого місця та виконавця;
ü    листування з працівниками Товариства та про працівників Товариства;
ü    штатний; розпис та система виплати компенсаційних винагород за збут продукції Товариства;
ü    перелік усіх пільг, що надаються працівникам Товариства (відпустки, медичне обслуговування, пенсійне забезпечення, премії, придбання ак­цій Товариства тощо);
ü    документи, що підтверджують внески Товариства до Пенсійного та інших фондів, участь Товариства у програмах страхування персоналу тощо;
ü    архів кореспонденції з представниками працівників Товариства;
ü    інформація про авторські права працівників Товариства на винаходи, відкриття тощо.
4.4 Юридична документація
Юридична документація повинна включати усі контракти, що укладаються або укладалися Товариством, та пов'язане з ними листування; документацію та листу­вання щодо судових або арбітражних спорів; листування та звіти, що надаються То­вариством до державних органів і навпаки. Зазначену документацію можна розді­лити на дві категорії:
документація, що знаходиться вроботі
 Договори, термін дії яких ще не закінчився; документація щодо, судових та арбітражних справ, що знаходяться в процесі розгляду; звіти поточного року, що надаються до державних органів. Ця документація повинна зберігатися у фахівця (виконавця), що відпо­відає або контролює певну сферу діяльності Товари­ства..
 архівна документація
Договори, термін дії яких вже закінчився; документація щодо судових та арбітражних справ, в яких будь брало участь Товариство; звіти за минулі роки та Інша документація минулих років. З метою пос­тійного чи тимчасового зберігання документів Това­риство може створити архів (архівний підрозділ). Звіти повинні зберігатися в архіві протягом часу, пе­редбаченого відповідними нормативно-правовими ак­тами. У випадках, коли законодавство України окремо не визначає терміну та порядку збереження докумен­тації на підприємстві, акціонерні товариства зобов'язані зберігати документи протягом терміну, визначеного Положенням про архіви підприємства, що затверджу­ється Загальними зборами акціонерів.
Юридична документація, в свою чергу, поділяється на такі категорії:
1. Договори:
документи, що стосуються кредитів, угоди щодо цінних паперів, догово­ри купівлі продажу, застави та інші договори, за якими Товариство пря­мо чи опосередковано має дебіторську або кредиторську заборгованість;
ü    договори про оренду та угоди, що стосуються нерухомого майна, яке є власністю Товариства або знаходиться в його користуванні;
ü    договори з партнерами щодо розробки, виробництва або поставки про­дукції Товариства (включаючи всі інженерні та проектні креслення);
ü    договори з постачальниками, дистриб'юторами, транспортними агента­ми та інші договори, що укладені Товариством з партнерами;
ü    договори Товариства, які стосуються переходу права власності на акції Товариства.
2. Процесуальні документи (судові процеси та арбітраж):
ü    копії усіх листів, претензій, позовів, що пред'являються Товариством або до Товариства;
ü    копії усіх рішень суду або арбітражного суду стосовно будь-яких судо­вих або арбітражних процесів, у яких брало участь Товариство;
ü    записи щодо всіх судових спорів, що очікуються.
3. Документація, що стосується цінних паперів Товариства:
ü    документи щодо реєстрації випуску цінних паперів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку;
ü    реєстр власників іменних цінних паперів Товариства;
ü    звітність Товариства, пов'язана з випуском та обігом цінних паперів:
— річна звітність Товариства про свій фінансово-господарський стан та результати діяльності перед громадськістю та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
— квартальна звітність Товариства, що самостійно веде реєстр власників іменних цінних паперів, перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
4. Документація, що стосується інтелектуальної власності Товариства
Інтелектуальна власність є виключним правом на отримання доходу від доку­ментально засвідчених розробок та результатів творчої діяльності.
У міжнародній практиці інтелектуальну власність поділяють на такі категорії:
ü    об'єкти промислової власності (патенти на винахід, свідоцтва на корисні моделі, патенти на промислові зразки, свідоцтва на товарні знаки, фірмові найменування та інша інтелектуальна власність, що належить Товариству або зареєстрована Товариством у відповідних державних установах тощо);
ü    об'єкти авторського права (наукові публікації, в тому числі монографії, дисертації, звіти про науково-дослідні, конструкторське-технічні та проектні роботи, аудіовізуальні твори, витвори архітектури, містобуду­вання, програми для електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), бази даних, топології інтегральних мікросхем тощо). Як правило, авторське право має бути належним чином зареєстроване;
ü    ноу-хау (комерційні таємниці, технологічні таємниці, фінансові таємни­ці, організаційні таємниці тощо).
ü    права, що випливають із ліцензійних договорів, укладених Товариством, на використання винаходів, захищених патентами, що належать іншим особам, або навпаки дозволяють третім особам використовувати патен­ти Товариства за певну плату;
ü    права, що випливають із укладених Товариством договорів, на викорис­тання комп'ютерних програм;
ü    інші аналогічні права.
5. Періодичні звіти, що надаються в інші державні органи
Крім фінансової звітності та звітності щодо роботи з цінними паперами в То­варистві існують інші види звітності, що передбачаються чинними нормативно-правовими актами України. З метою полегшення роботи на підприємстві рекомен­дується розробити та прийняти Положення про організацію звітності в Товаристві, яке передбачало б порядок складання звітності на підприємстві, термін її надання в державні органи, особу (осіб), відповідальних за правильне складання звітів та сво­єчасне їх надання до державних органів.
Так, наприклад, Товариство періодично надає звіти до:
v    органів статистики — звіти щодо заборгованості із заробітної платні, звіти щодо екологічних платежів, виплат за природні ресурси та поточ­ні платежі на охорону природи, звіти про зовнішню трудову міграцію та інші звіти;
v    державної служби зайнятості — звіти щодо кількості працівників у То­варистві, про наявність робочих місць, звільнених та прийнятих на ро­боту працівників, інші види звітів;
v    пенсійного фонду — бухгалтерська документація, звіти про сплату страхових внесків до пенсійного фонду, інша документація;
v    інших органів відповідно до чинного законодавства України.
4.5 Документація періоду приватизації
Документація періоду приватизації включає всі документи, що відображають дії Товариства в процесі приватизації. Ця документація включає:
v    копію заявки на приватизацію, що подавалася до органу приватизації;
    продолжение
--PAGE_BREAK--v    копію рішення про приватизацію;
v    копію акту оцінки вартості майна, передаточного балансу, протоколів та інших документів, що відображають роботу комісії з приватизації та комісії з інвентаризації;
v    копію плану приватизації;
v    копію рішення про затвердження плану приватизації;
v    копії додаткових документів та рішень органу приватизації й інших, компетентних державних органів, пов'язаних з приватизацією підпри­ємства.

5 Банкрутство та ліквідація товариства
5.1 Банкрутство Товариства
1. Визначення банкрутства
Неплатоспроможність — це недостатність ліквідних активів, необхідних Това­риству для розрахунків за своїми зобов'язаннями і продовження господарської ді­яльності.
Банкрутство — це стан неплатоспроможності, що підтверджує нездатність То­вариства у встановлений законодавством термін задовольнити вимоги, які пред'яв­ляються до нього кредиторами, та виконати зобов'язання перед бюджетом1. Това­риство визнається банкрутом відповідно до положень законодавства про банкрутс­тво.
У розвинутій ринковій економіці банкрутство є звичайним явищем. До про­цедури банкрутства вдаються з метою досягнення фінансової стабільності підпри­ємства та найбільш оптимального розподілу його активів. Досить часто ініціювання процедури банкрутства призводить до того, що в процесі реструктуризації на міс­ці підприємства-банкрута створюється нове життєздатне та конкурентоспроможне Товариство.
2. Санація та ліквідація Товариства
Під час судочинства щодо справ про банкрутство усі учасники процесу зав­жди ретельно аналізують два основних варіанти виходу з банкрутства — санацію підприємства-боржника або ліквідацію його активів.
Санація — це система заходів щодо уникнення ліквідації Товариства у проце­сі банкрутства, яка передбачає задоволення третьою особою вимог кредиторів до боржника на певних умовах. Санація може також здійснюватися шляхом укладан­ня угоди з усіма кредиторами Товариства, за якою виплати кредиторам здійсню­ються на умовах, що відрізняються від попередніх умов, узгоджених на момент на­дання кредиту або позики. Така форма санації дозволяє Товариству функціонувати далі та звести до мінімуму збитки кредиторів. Крім того, санація може передбача­ти, наприклад, злиття підприємства, що опинилося на межі банкрутства, з більш мо­гутньою компанією, перепрофілювання його діяльності та зміну корпоративної структури, ліквідацію неприбуткових виробництв, цехів тощо та пов'язаний з цим продаж частини активів підприємства-боржника. Ці заходи слід відрізняти від пов­ної ліквідації активів Товариства, про яку йдеться далі. Санація дозволяє і кредито­рам, і акціонерам уникнути значних витрат, зусиль та втрат часу, пов'язаних з лік­відацією підприємства-банкрута. Ліквідація активів Товариства. Якщо пропозиції щодо санації підприємства не надходили або їх було відхилено, в процесі банкрутства створюється ліквідаційна комісія, основним завданням якої є погашення боргів підприємства-боржника пе­ред кредиторами за рахунок коштів від продажу його активів. Якщо борги підпри­ємства-боржника є занадто великими, то для їх погашення необхідно продати все його майно або таку велику його частку, що продовження його функціонування ви­явиться неможливим. Лише в цих випадках арбітражний суд приймає рішення що­до ліквідації підприємства-банкрута. Таким чином, ліквідація певної частки активів підприємства-банкрута не в усіх випадках призводить до його ліквідації як суб'єк­та підприємницької діяльності.
3. Процедура банкрутства
Чинне законодавство України детально регламентує порядок та послідовність виконання заходів, пов'язаних з банкрутством.
Судочинство щодо справ про банкрутство здійснюється в Україні арбітражни­ми судами за місцем знаходження підприємства-банкрута. Справи про банкрутство у судовій практиці вважаються досить складними, і часто їх розгляд триває багато місяців. Тому наведена нижче схема може дати лише загальне уявлення про послі­довність заходів, які проводяться у таких випадках. Загалом ці заходи зводяться до таких кроків:
·                    подання заяви до арбітражного суду;
·                    прийняття рішення щодо порушення справи про банкрутство;
·                    публікація повідомлення в пресі щодо порушення справи;
·                    подання претензій кредиторами;
·                    подання та розгляд пропозицій щодо санації;
·                    визнання боржника банкрутом (за відсутності пропозицій щодо санації або в разі їх відхилення);
·                    робота ліквідаційної комісії, спрямована на погашення претензій креди­торів;
·                    відновлення роботи звільненого від боргів підприємства;
·                    прийняття рішення арбітражного суду про ліквідацію юридичної особи-банкрута — у тому разі, якщо після задоволення всіх претензій майна банкрута не залишилося або майно, що залишилося, є недостатнім для продовження роботи;
·                    ліквідація Товариства-банкрута.
4. Ініціювання процедури банкрутства
Ініціювати процедуру банкрутства можуть як кредитори Товариства, так і са­ме Товариство. Загальновідомо, що ініціаторами процедури банкрутства здебільшо­го виступають кредитори. У процесі банкрутства вони мають проводити свою, де­тально продуману політику. Для кредитора важливо оцінити, що є більш вигідним: зберегти підприємство-боржника як цілісний майновий комплекс (сподіваючись на погашення боргів у майбутньому) чи отримати борг (частку боргу) через ліквідацію боржника. У багатьох випадках, наприклад, доцільно здійснювати санацію Товари­ства. Цей захід вважають успішним, якщо кредитори зазнають менших збитків по­рівняно з тими, що можуть виникнути в разі ліквідації Товариства.
У світовій практиці справи про банкрутство часто порушуються за ініціативою боржників. Така можливість передбачається і законодавством України. Боржнику ця процедура часто дозволяє за досить короткий проміжок часу позбутися боргів і відновити нормальну роботу підприємства. Ініціюючи банкрутство, підприємство боржник може уникнути ситуації, коли борги починають рости «немов на дріж­джах», а також отримати право вибору умов проведення санації.
5.2 Ліквідація Товариства
1. Поняття ліквідації Товариства
Ліквідація Товариства — це комплекс економіко-правових заходів, спрямова­них на припинення існування юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяль­ності без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва.
Банкрутство може бути окремим випадком ліквідації, однак причиною лікві­дації Товариства не завжди є його неплатоспроможність. Товариство може припи­нити свою діяльність також за таких обставин:
·                    після закінчення терміну, на який воно створювалося, після досягнення мети, що ставилася під час його створення, або за інших обставин, пе­редбачених установчими документами;
·                    за рішенням Загальних зборів акціонерів;
·                    на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність Товариства в разі систематичного або гру­бого порушення ним законодавства, а саме:
— провадження діяльності, що суперечить установчим документам та за­конодавству;
— визнання установчих документів недійсними або такими, що суперечать законодавству;
— несвоєчасного повідомлення про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;
— неподання протягом року до органів державної податкової служби звітності, передбаченої чинним законодавством.
2. Порядок ліквідації Товариства
Ліквідацію проводить ліквідаційна комісія, призначена самим Товариством, а в разі припинення діяльності Товариства за рішенням суду чи арбітражного суду — ліквідаційна комісія, призначена цими органами. Робота ліквідаційної комісії скла­дається з таких головних етапів:
·                    публікація в місцевому та одному з офіційних центральних друкованих органів повідомлення про ліквідацію Товариства із зазначенням терміну пред'явлення претензій кредиторами;
·                    оцінка майна Товариства;
·                    комплекс заходів щодо розрахунків з дебіторами та кредиторами То­вариства;
·                    розподіл грошових коштів, включаючи кошти від розпродажу майна Товариства, що залишилися після розрахунків з кредиторами, між акці­онерами пропорційно частці у статутному фонді Товариства, що нале­жить кожному з них;
·                    складання та надання ліквідаційного балансу на затвердження органу, що створив ліквідаційну комісію;
·                    подання до органу, що здійснює державну реєстрацію, документів, не­обхідних для скасування державної реєстрації Товариства.
Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариство — таким, що припинило свою діяльність (у даному випадку — ліквідованим) з моменту внесен­ня запису про це до державного реєстру.

ВИСНОВОК
Так як масова приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у відкриті акціонерні товариства, то це дало змогу мільйонам громадян стати власниками тастворило необхідну мотивацію та зацікавленість в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств. Ефективне управління відкритим акціонерним товариством потребує тісної співпраці між ак­ціонерами, їх представниками у Спостережній раді та Правлінням.
В цій курсовій викладено основні принципи корпоративного управління, що є загальноприйнятими у країнах світової співдружності. Оскільки більшість великих та середніх приватизованих підприємств України набули форми відкритих акціонерних товариств, основну увагу в ній зосереджено на правових нормах та практичних механізмах, що застосовуються саме до акціонерних товариств такого виду. Ця курсова розроблена на базі чинного законодавства України. Проте, варто брати до уваги, що зараз в цій сфері триває активний законотворчий процес. Тому ця курсова може бути використаний як загальний довідник.

ДОДАТОК А
Установчий договір про створення відкритого акціонерного товариства
м.(с.)__________                                               «____»_________200__р.
Засновниками відкритого акціонерного товариства виступають:
1) орган приватизації — ______________________________________
(назва органу приватизації)
в особі______________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
2) юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі____________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі____________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі_______________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі_______________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
3) фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)

— фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
— фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
— фізична особа — ___________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові; посада)
Сторони уклали договір про перетворення_________________________
__________________________________________________________
(повна назва підприємства)
у відкрите акціонерне товариство «______________________________»
(найменування товариства)
(надалі — Товариство), що знаходиться за адресою:______________
_____________________________________________________________
1. Товариство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити.
2. Товариство може створювати та території України і за її межа­ми дочірні підприємства, філії та представництва відповідно до чин­ного законодавства України та держави за місцем реєстрації.
3. Товариство може бути учасником спільних підприємств, акціо­нерних та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій, ін­ших добровільних об'єднань.
4. Предметом діяльності Товариства є___________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________
З.Товариство має право без обмежень приймати рішення щодо напрямів своєї діяльності.
6. Товариство може від свого імені укладати угоди, набувати май­нових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позива­чем та відповідачем у суді, Арбітражному суді та третейському суді.
7. Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавст­вом, цим Договором, статутом, а також внутрішніми правилами про­цедур, регламентами та іншими локальними нормативними актами.
8. Права та обов'язки учасників Товариства визначаються його статутом.
9. Товариство є власником:
— майна, переданого йому засновниками;
— майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності, а також іншого, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.
10. Для забезпечення діяльності Товариства створюється статут­ний фонд у розмірі__________________________________________________
(писати літерами)
_______________________________________________________________________________________(______________________________) Грн.,
(цифрами)
поділений на_________________________простих акцій номінальною
вартістю_______________________грн. кожна.
Статутний фонд створюється за рахунок внесків акціонерів в об­мін на акції Товариства.
Акціонери відповідають за зобов'язаннями Товариства тільки в межах належних їм акцій.
Усі акції розподіляються між засновниками Товариства таким чи­ном:
____________________________________________________________________________________________________________________________
Юридичні та фізичні особи,          Номінальна                  Загальна
яким передаються акції ВАТ                   Кількість             вартість              вартість                  
_________________________      ________________________________  акцій, шт.                                            акції, грн.               акції, грн…
    продолжение
--PAGE_BREAK--