Анализ основных средств (укр)

Аналіз основних засобів Для науково обґрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці. Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності - частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Коефіцієнт зносу основних засобів розраховують на початок та на кінець

звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності

продукції підприємства. Так, на підставі даних табл. 1 можна розрахувати і коефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності (на певному умовному підприємстві). Коефіцієнт зносу (Кзн): , де Зн - сума зносу основних засобів; ОЗп - первісна вартість основних засобів на початок періоду. Коефіцієнт придатності (Кприд): де ОЗз - залишкова вартість основних засобів;

ОЗп - початкова вартість основних засобів. Таблиця 1 Показник Одиниця виміру На початок періоду На кінець періоду Зміна (+/-) Первісна вартість тис. грн. 1951 2081 + 130 Знос основних засобів за час їх експлуатації тис. грн. 700 762 + 62 Рівень зносу основних засобів % 35,87 36,62 + 0,74

Рівень придатності основних засобів % 64,12 63,38 - 0,74 Якщо первісна вартість основних засобів зросла на 130 тис. грн то їх знос за час експлуатації збільшився на 62 тис. грн. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних засобів на 0,74 %, що свідчить про погіршання їх технічного стану. Технічний стан

і відповідність основних засобів науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення. Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізацій груп і видів обладнання. Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів

на кінець звітного періоду. Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих груп основних засобів. Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі. Коефіцієнт оновлення (Кон): , де ОЗо - вартість введених основних засобів за звітний рік;

ОЗК - загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року. Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів зі сфери виробництва. Коефіцієнт вибуття (КВНб): , де ОЗв - вартість основних засобів, які вибули; ОЗп - вартість основних виробничих засобів на початок періоду.

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних засобів, промислово-виробничих засобів, активної їх частини, окремих груп промислово-виробничих основних засобів і основних видів обладнання. Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан.

Це стосується і нашого умовного підприємства (Кон = 0,129, Квиб = 0,072). Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів або окремих його груп за певний період. Коефіцієнт приросту (Кп): де ОЗпр - вартість приросту основних засобів; О3п - вартість основних засобів на початок періоду. Методика порівняльного аналізу цього коефіцієнта аналогічна методиці аналізу коефіцієнтів оновлення

та вибуття основних засобів. У процесі аналізу руху та технічного стану основних засобів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основні засоби групуються за тривалістю використання

(за строками служби) - до 5 років, 5 - 10 років, 10 - 15 років і т.д і розраховується питома вага кожної групи в загальній кількості обладнання. Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів засобів залежать від їх особливостей. Наступний етап аналізу - вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими засобами. Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками

фондоозброєності праці та технічної озброєності праці. Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності. Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до

їх середньоспискової чисельності. Порівнюючи фактичні показники з планом або з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників. Темпи зростання фондоозброєності та технічної озброєності порівнюють із темпами зростання продуктивності праці. Аналіз ефективності використання основних засобів. Загальними показниками ефективності використання основних засобів

є фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню основних засобів (відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею (ОП), до середньорічної вартості основних виробничих засобів ()). Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою: Фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Щоб охарактеризувати використання окремих частин основних засобів, величину у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів). Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м виробничої площі та ін.). Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою

різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі. Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках. Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції.

Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників Т і продуктивності їхньої праці П, а вартість основних засобів - через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Ф3, то матимемо відношення: Отже, фондовіддача основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно - від її фондоозброєності. Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання

продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності. У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх основних засобів виробничого призначення та для активної їх частини (машини і обладнання). Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять до порівнянного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін

і структурних зрушень, а вартість основних засобів - на їхню переоцінку. Якщо план підприємства містить планово-розрахункові параметри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих засобів (у тому числі розрахунки фонду верстато-годин експлуатації і простоїв на профілактичних оглядах, поточних, серійних і капітальних ремонтах, коефіцієнта змінності роботи), то виконується факторний аналіз стосовно додержання

цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат - фондовіддачу основних виробничих засобів. Фондовіддача є одним із основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов’язана (наприклад, трудомісткість продукції

і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування). Проведемо практичний розрахунок фондовіддачі за даними табл. 2. Аналіз даних цієї таблиці показує, що фактична фондовіддача проти планової - зменшилась щодо основних виробничих фондів на 0,3 грн а активної їх частини - на 0,5 грн.

Випереджальне зростання випуску обсягу продукції, робіт, послуг проти зростання вартості основних засобів характеризує відносне зниження фондомісткості і підвищення фондовіддачі, що свідчить про ефективність виробництва. У нашому прикладі сталося навпаки: зростання вартості основних виробничих засобів на +61 тис. гривень і активної частини на +36 тис. гривень і невідповідно мале зростання обсягу виробництва призвели до зниження фондовіддачі основних виробничих

засобів (-0,3 грн.) і активної їх частини (-0,5 грн.). На фондовіддачу основних виробничих засобів впливають такі фактори першого порядку: зміна частки активної частини засобів у загальній їх сумі і зміна фондовіддачі активної частини засобів. Таблиця 2 Показник План Факт Відхилення від плану (+/-) Обсяг продукції, тис. грн. 8400 8500 +100 Середньорічна вартість, тис. грн.:

А) основних виробничих засобів 1120 1181 +61 Б) активної частини 672 708 +36 В) одного верстата 11,5 11,8 +0,3 Питома вага активної частини засобів 0,6 0,59 -0,1 Фондовіддача, грн.: А) основних виробничих засобів 7,5 7,2 -0,3 Б) активної частини 12,5 12,0 -0,5 Середньорічна кількість верстатів 58 60 +2 Відпрацьовано за звітний період усіма верстатами, тис. год.

185 172 -13 У тому числі одиницею обладнання: А) годин 3189,7 2866,7 -323 Б) змін 431,0 398,2 -32,8 В) днів 236,8 288,5 +51,7 Коефіцієнт змінності роботи обладнання 1,82 1,38 -0,44 Середня тривалість зміни, год. 7,4 7,2 -0,2 Випуск продукції на 1 верстато-годину, грн. 45,4 49,4 +4 На основі даних таблиці 2 зробимо розрахунок впливу факторів (ФВ - фондовіддача;

ПВ - питома вага активної частини засобів): ; ; Усього -0,3 тис. грн. Фондовіддача активної частини засобів (технологічного обладнання) залежить від його структури, часу роботи та середнього-динного виробітку. Для аналізу застосуємо факторну модель: , де ФВа - фондовіддача активної частини; К - середньорічна кількість верстатів; Чод.о час, відпрацьований одиницею обладнання (у годинах);

ВГ - виробіток продукції за 1 машино-годину; ОВФа - середньорічна вартість основних виробничих засобів активної частини. Факторну модель фондовіддачі можна розширити, якщо час роботи одиниці обладнання подати у вигляді кількості відпрацьованих днів, коефіцієнта змінності та середньої тривалості зміни. Середньорічну вартість технологічного обладнання можна подати як добуток кількості та середньої вартості його одиниці в порівнянних цінах, після чого кінцева факторна модель набере такого вигляду: , де

ФВа - фондовіддача активної частини; К - середньорічна кількість верстатів; Д - час роботи одиниці обладнання в днях; Кзм - коефіцієнт змінності роботи обладнання; Т - середня тривалість зміни; ВГ - виробіток продукції за 1 машино-годину; О - середня вартість одиниці обладнання. Використавши спосіб ланцюгової підстановки, можемо розрахувати вплив факторів на приріст фондовіддачі обладнання: грн.

Щоб визначити перший умовний показник фондовіддачі, необхідно замість планової величини взяти фактичну середньорічну вартість одиниці обладнання, яка за однакових цін може змінитись тільки за рахунок зміни структури цього обладнання: =12,27 грн. За рахунок зміни структури обладнання рівень фондовіддачі зменшився на 0,32 грн. (12,270 - 12,590). На наступному етапі потрібно визначити, якою була фондовіддача за фактичної структури обладнання і фактичної кількості відпрацьованих днів, але за планової величини

інших факторів: грн. Отже, вона буде вищою на 2,881 грн. (15,151 - 12,270). Для визначення третього умовного показника фондовіддачі розрахунок проводять виходячи з фактичної структури, фактичної кількості відпрацьованих днів, фактичного коефіцієнта змінності, але з використанням планового рівня інших факторів: грн. За рахунок зниження коефіцієнта змінності роботи обладнання його фондовіддача знизилась на 3,816 грн. (11,335 - 15,151).

Для розрахунку четвертого умовного показника фондовіддачі плановим залишають тільки рівень середньогодинного виробітку: грн. Оскільки фактична тривалість зміни нижча за планову на 0,2 год фондовіддача зменшилась на 0,307 грн. (11,028 - 11,335). На наступному етапі з урахуванням фактичного виробітку обладнання фондовіддача становитиме: грн. Отже, вона буде на 0,972 грн. (12,0 - 11,028) вищою за планову. Для того, щоб визначити, як ці фактори вплинули на рівень фондовіддачі основних

виробничих засобів, необхідно одержані результати помножити на фактичну питому вагу активної частини фондів у загальній сумі основних виробничих засобів: Зміна фондовіддачі основних виробничих фондів за рахунок: - структури обладнання -0,32 * 0,59 = -0,1888; - цілоденних простоїв +2,881 * 0,59 = +1,69979; - коефіцієнта змінності -3,816 * 0,59 = -2,25144; - внутрішньозмінних простоїв -0,307 * 0,59 = -0,18113; - середньогодинного виробітку +0,972 * 0,59 = +0,57348

Усього -0,5 -0,3 Аналіз використання обладнання та виробничої потужності підприємств Вирішальний вплив на фондовіддачу має ефективність використання машин і обладнання в часі та потужності. Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі, необхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на

простої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих засобів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції. Розрізняють обладнання: наявне - рахується на балансі

і занесене в інвентарні відомості; установлене - здане в експлуатацію; яке працює - те, що фактично використовується у виробництві; обладнання в запланованому ремонті; резервне - те, що перебуває в резерві; простійне - таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює. Розподіл кількості обладнання за названими категоріями показує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Після цього виявляють причини розходжень між плановими

і фактичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання. Аналіз використання обладнання пов’язаний з розглядом балансу часу його роботи. Елементами цього балансу є: календарний, режимний, плановий, фактичний фонди часу. Календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання - визначається множенням кількості

календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години. Режимний фонд часу кожної одиниці обладнання визначається множенням кількості робочих змін згідно з чинним на підприємстві режимом роботи на кількість робочих годин у зміні. Плановий фонд часу роботи обладнання визначається відніманням від режимного фонду часу перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації. Фактичний фонд часу роботи обладнання включає час фактичної

роботи, час підготовчо-корисний і допоміжний. Відхилення фактичного календарного фонду часу від планового щодо всього основного технологічного обладнання або щодо окремих його груп показує зміну кількості одиниць обладнання, а відхилення річного фактичного фонду часу роботи обладнання від планового є наслідком зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки і наявності простоїв з організаційно-технічних причин.

Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, що їх розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового), тобто: Кк = Тф : Тк; Кр = Тф : Тр; Кп = Тф : Тп , де Кк, Кр, Кп - коефіцієнти використання відповідно календар­ного, режимного і планового часу, машино-годин; Тк, Тр,

Тп - календарний, режимний і плановий фонди часу, машино-годин; Тф - час фактичної роботи обладнання, машино-годин. Розгляд коефіцієнтів використання обладнання в цілому і за групами обладнання в динаміці за кілька звітних періодів дасть можливість встановити тенденцію підвищення (зниження) коефіцієнтів використання обладнання в часі.

Величина режимного фонду часу залежить від коефіцієнта змінності обладнання, який показує, скільки змін у середньому щодня працює кожна одиниця обладнання. Коефіцієнт змінності розраховується за робочу добу, місяць, квартал або рік щодо дільниці, цеху, підприємства, як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів, відпрацьованих обладнанням, або як відношення кількості відпрацьованих за період аналізу годин одиницею обладнання

до тривалості однієї зміни, помноженої на кількість діб роботи за той самий період. Приклад аналізу використання обладнання в часі наведено в табл. 3. Дані таблиці 3 показують, що середній час роботи одного верстата (кількість годин) у звітному періоді є вищим за минулий період на 150 годин (2880 -2730), але через зменшення середньої тривалості зміни коефіцієнт змінності знизився на 0,12. Середня тривалість роботи верстата за зміну збільшилась на 0,2

години. Протягом звітного періоду на збільшення часу роботи верстата вплинули такі фактори: а) зміна кількості днів роботи верстата за період - 230,4 * 1,9 * 7 = 3064 год.; 3064 - 2730 = 334 год.; б) зміна кількості роботи верстата за зміну - 230,4 • 1,9 • 7,2 = 3152 год.; 3152 - 3064 - +88 год.; в) зміна коефіцієнта змінності - 2880 -3152 = -272 год. Використання обладнання за потужністю аналізується на основі зіставлення фактичних

показників виробництва продукції за одну верстато-годину з плановими, а також з показниками минулих періодів і однотипних підприємств за групами однорідного обладнання. Показником, що характеризує рівень використання обладнання за потужністю, є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кі), який обраховується як відношення фактичної часової продуктивності одиниці обладнання до планової.

Таблиця 1 Аналіз використання обладнання за часом на підприємстві № Показник За минулий період За звітний період Відхилення (+/-) 1. Календарний фонд часу верстатів, що працюють, верстато-днів 20805 21900 + 1095 2. Середньорічна кількість верстатів, що працюють, од. (ряд. 1: 365) 57 60 +3 3. Фактично відпрацьовано днів 11970 13824 +1854 4.

Фактично відпрацьовано змін 22230 2400 +1770 5. Фактично відпрацьовано годин 155610 172800 +17190 6. Середня кількість днів роботи за звітний період (ряд. 3: ряд. 2) 210 230,4 +20,4 7. Середня кількість змін роботи за період (ряд. 4: ряд. 2) 390 400 +10 8. Середня кількість годин роботи за період (ряд. 5: ряд. 2) 2730 2880 +150 9. Середня тривалість роботи за день, год. (ряд.

5: ряд. 3) 13 12,5 -0,5 10. Середня тривалість зміни, год. (ряд. 5: ряд. 4) 7 7,2 +0,2 11. Коефіцієнт змінності (ряд. 4: ряд. 3) 1,86 1,74 -0,12 На використання обладнання за потужністю впливають: технічний стан, якість інструменту і технічного оснащення, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складність технології, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу, робочих місць, управління та

ін. Загальну характеристику використання обладнання за часом дає коефіцієнт інтегрального навантаження (Кінт), який визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного (Ке) та інтенсивного (Кі) навантажень: Кінт = Ке * Кі У процесі аналізу вивчається динаміка цих показників, виконання плану і причини змін. Для груп однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності та

інтенсивності використання обладнання: ВПі = Кі * Ді * Кзмі * Ті * ВГі , де Кі кількість і-го обладнання; Ді - кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання; Кзмі - коефіцієнт змінності роботи обладнання; Ті - середня тривалість зміни; ВГі - виробіток продукції за одну машино-годину на

і-му обладнанні. Розрахунок впливу факторів Завершальним етапом аналізу ефективності використання основних засобів є підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення випуску продукції і фондовіддачі за рахунок запровадження таких заходів: 1.Уведення в дію невстановленого обладнання або реалізація зайвого устаткування. 2.Зменшення цілоденних простоїв обладнання. 3.Підвищення коефіцієнта змінності через ліпшу організацію

виробництва. 4.Скорочення внутрішньозмінних простоїв і збільшення середньої тривалості зміни. 5.Підвищення середньогодинного виробітку обладнання за рахунок його модернізації, інтенсивнішого використання і т. д. Збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості основних виробничих засобів - це резерви зростання фондовіддачі.