Статьи Богдана Хмельницкого (Українa)

УКООПСПКА ЛЬВВСЬКА КОМЕРЦЙНА АКАДЕМЯ Кафедра стор Уктрани полтолог . Реферат на тему Березнев статт Богдана Хмельницького Виконала студентка групи Любов Миронвна Кервник Галюк Вктор Григорович м. Львв 1998 р. 1. Вступ. В сторичнй науц до цього часу нема стало думки, щодо характеру

Переяславського договору. Сучасники вважали, що це був договр, який жодною мрою не порушував суверенних прав Украни. Першими зрозумли це в Москв, для яко Украна була окремою державою. В Статейному списку боярина Батурлна протиставляеться Московское государство и войска Запорожского Украина. Заява московського уряду про те, що Ян Казмр клятву свою на чем присягал, переступил, а подданных,

вас тем от подданства учения, вмщеносвободним, пдтверджуе, що московський уряд визнав Украну в момент укладення договору свобдною державою. В офцйному советському виданн документв, що стосуються Переяславсько угоди, вмщено 10 листв Хмельницького в яких просив вн московський уряд допомогти у боротьб з Польщею. Майже вс ц листи редактори називають проханням про включение

Украины в состав России або про воссоединение. Аналз цих документв показуе щось нше. В деяких листах Хмельницький писав у неясних виразах про сво бажання, щоб цар був для Украни государем и царем, яко православное светило, або царем, и самодержавцем был. В пзнших документах йде мова тльки про вйськову допомогу прийняття пд високу руку, ратню руку помоч т. н. Московський уряд вважав, що договр з Украною був дйсним тльки за життя

Богдана Хмельницького, поновлював з кожним наступним гетьманом, дещо змнюючи, але завжди називаючи акт 1654 року договором. Суперечнсть Переяславсько Угоди. В Уркан твердо знали, що Переяславсько-Московський договр не позбавлюв суверенних прав. Договр цей зафксував союз з Москвою на добровльних засадах, звльняв Украну вд пдлеглости Польщ. 1655 року Богдан Хмельницький казав польскому послов,

Станславов Любовицькому я став уже паном все Рус не вддам нкому. Тут характерний вираз уже, септо псля договору з Москвою. Доказом незалежност Украни були численн союзи, що х укладала вона псля 1654 року з рзними державами. Традиця щодо характеру Переяславсько-Московського договору залишалася Укран довгий час. Пилип Орлик у Вивод прав Украни дав блискучу характеристику

Переяславсько угоди насильншим найпереможншим аргументом доказом суверенности Украни - урочистий союзний договр, заключенний мж царем Олексм станами Украни. Цей такий урочистий докладний трактат, названий вчним, повинен був, здавалося, назавжди установити спокй, вольност й ладна Укран. Не зважаючи на таке одностайне розумння сучасниками сут угоди

Украни з Москвою, сторограф не лише в московськй, але й в укранськй дос не встановленно твердо оцнки про те, що саме являло собою ця угода. Зараз сну клька поглядв на цю угоду 1. Уня Урани з Москвою. 2. Васалтет. 3. Пропекторат. 4. Псевдопротекторат. 5. Млтарний союз двох держав. Такого ж типу були договори, що х укладав Хмельницький з Кримом, Туреччиною. Григор Орлик писав

Хмельницькй прийняв опку московського царя для краю нац з усма правилами вльно нац. Хмельницький розумв, що для успху повстання необхдна пдтримка ззовн. Вдтак вн дедал бльше уваги звертав на зовншню полтику. Першу свою депломатичну перемогу гетьман здобув, залучивши до союзу з козаками кримських татар. Але цей союз виявився ненадйним. До того ж вн не розв язав ключово для

Богдана Хмельницького проблеми взамин мж Украною та Рччю Посполитою. Спочатку гетьман ще не був готовий до цловитого розриву. Метою його стосункв з Рччю Посполитою, гнучким представником яко був великий православний магнат Фадам Кисль, полягала в тому, щоб здобути автономю для укранського козатства, шляхом перетворення його на окремий рвноправний стан Реч Посполито. Але вперта нехть шляхти визнати колишнх пдданих рвними соб

в полтичному вдношенн виключала можливсть досягнути ц мети. У сучасно людини, для яко нацональний суверентет чимось цлком природнм, виника питання, чому Хмельницький не проголосив Украну незалежною. Пд час повстання й справд пшов поголос, що вн хоче вдновити давньоруське князвство чи навть плану утворити окреме козацьке князвство . Можливо, ц де й розглядались, але здйснити х за таких обставин було б неможливо.

Як показали безперервн вйни, козаки хоч завдавали полякам тяжких поразок, однак не могли постйно протистояти неодноразовим намаганням шляхти вдвоювати Украну. Для забезпечення тривало перемоги над помилками Хмельницький потребував надйно пдтримки велико чужеземно держави. Звичайною платою за таку допомогу була згода на те, щоб визнати зверхнсть правителя, який надавав. Головним поштовхом до повстання виступало прагнення народних мас позбутися соцально-економчних лих

для багатьох укранцв те, як ц проблеми виршувати - при свой влад, чи чужй - було справою другорядною. Нарешт у Схднй вроп суверентет тод ототожнювався не з народом, а з особою законного монарха. З огляду на те, що за вс популярност та влади, Хмельницький не мав такого визнання, вн вимушений був знайти для Украни зверхнина, який його мав. Тут не стояло питання про самоврядування Украни, бо укранц вже здобули його. хньою метою було знайти монарха, що мг би забезпечити новосформовану

й автономну суспльству законнсть захист. На думку Хмельницького, зручним кандидатом на роль захисника покровителя Украни на мжнароднй арен був турецький султан. Вн був достатньо могутнм для того, щоб вдбивати у полякв бажання нападати на Украну, й водночас надто вддаленим, щоб вдкрито втручатися в внутршн справи. Вдтак, у 1651 роц псля облку посольствами оттаманська

Порта формально прийняла своми васалами гетьмана та Вйсько Запорзьке на таких же умовах зверхност, що х мали Крим, Молдавя та Валахя. Проте через поширену серед укранцв ненависть до бугорманв та внутршн змни в самй отаманськй Порт ця угода так залишилась нездйсненою. Значно популярншим кандидатом на роль попровителя

Украни був православний Московський цар. З початку повсстання Хмельницький вмовляв царя в мя спльно для них православно ври прийти на допомогу. Але Москва реагувала надзвичайно обережно. Зазнавши тяжких втрат у недавнй вйн з Польщею, московити волли почекати. Проте у 1653 роц, коли укранц стали погронзувати, що вддадуть перевагу таманському варанту, московити не могли бльше зволкати з ршенням.

Цар Олексй Михайлович скликав Земський собор, який виршив, що заради православно ври й свято церкви Божо, государев слд прийняти х пд високу руку. Приймаючи це ршення, московити також сподвались вдбрати деяк захоплен Польщею земл, використати Украну як буфер проти оттамансько мпер взагал розширити сво впливи. В останн дн 1653 р. московське посольство на чол з боярином Василем Бутурлним зустрлося з гетьманом, його полковниками та генеральним штабом

Вйська Запорзького в Переяслав, бля Кива 18 счня 1654р. Хмельницький скликав раду козацько верхвки, на якй було ухвалено остаточне ршення про перехд Украни пд зверхнсть царя. Того ж дня було скликано людей на мський майдан, де у свому виступ гетьман наголосив на потреб Укрни у верховному володар, назвав 4-х потенцйних кандидатв на цю роль э польского короля, э кримського хана, э турецького султана, э та московського царя, й заявив, що найкращим для

цьогго православний цар. Задоволений тим, що вибр упав на православного царя, натовп схвально вдгукнувся на промову гетьмана. Тод Батурлн, Хмельницький та присутня козацька старшина ввйшла до мсько церкви, щоб скрпити це ршення спльною присягою. Та несподваний випадок завв справу у глухий кут. За прийнятою у Польщ традицю Хмельницький сподвався, що присягатимуть обидв сторони укранц заприсягнуть на врнсть царев, а той пообця боронити х вд полякв та шанувати хн права й привле.

Але Батурлн вдмовився присягати вд мен свого монарха, що на вдмну вд польського короля - цар монархом соводержавцем не присяга свом пдданим. Роздратований вдмовою Батурлна, Хмельницький гордо вийшов з церкви, погрозивши взагал скасувати угоду. Проте Батурлн уперто стояв на свому. Нарешт побоючись втратити пдтримку царя через, здавалося би, простсньку формальнсть, Хмельницький погодився всеж таки дати клятву.

Незабаром псля того по 117 мстах Украни було розслано царських урядникв, перед якими 127 тисяч люду заприсягли на врнсть царев Олексю Михайловичу. та його наступникам. Сповнений драматизмунцендент у переяславськй церкв висвтлив вдмннсть полтичних цнностей традицй з якими обидв сторони пдйшли до укладення угоди. Та попри вс ц розбжност пдписання Переяславсько угоди стало поворотним пунктом в стор

Украни, Рос та всх Схдно Европи. Ранше зольована вдстала Московя зробила ггантський крок уперед на шляху перетворення на велику державу. А доля Украни в усьому - доброму лихому - невдмно повязаною з долею Рос. Березнев статт - важливий правовий документ. Юридично оформили ршення Переяславсько угоди визначили вдносне автономне, полтичне правове становище

Украни в склад Росйсько держави, так зван березнев статт. Вони були одним з найважливших правових документв в укранськй стор. Цей акт було створено в березн 1654 року пд час перебування у Москв укранського посольства на чол з генеральним суддею С. Богдановичем-Зарудним та переяславським полковником

П. Тетерею. Посольство подало 14 березня 1654 року царським чиновникам свй варант договрних умов, який складався з 23 пунктв статей дстав у лтератур назву Просительськ статт. В ход переговорв укранська сторона змушена була переформулювати сво вимоги 21 березня 1654 року подати новий текст, власне Березнев сатт нш назви - Статт Богдана Хмельницького, Березнев статт Богдана

Хмельницького, Статт вйська Запорзького, який складався вже лише з 11 пунктв. Ц умови, як були оформлен у вигляд прохань-челобитних до царя, дстали схвалення царя бояр. В них передбачалося ю стаття 1 - право укранцв обирати старших з свого гурту саме через них вносити податки до царсько казни ю стаття 2 - розмри платн вд царського уряду козацькй старшин ю стаття 3 - пожалування козацькй старшин млинв для прогодовання ю стаття 4 - розмри витрат казни на козацьку артилерю

ю стаття 5 - право Вйська Запорзького мати дипломатичн зносини з ншими державами, крм Туреччини Польщ ю стаття 6 - затвердження маткв кивського метрополита ю стаття 7 - надслання росйських вйськ пд Смоленськ ю стаття 8 - надслання росйських вйськ на польский кордон ю стаття 9 - розмри платн козацькй старшин, про яку не йшлося у статт другй, та рядовим козакам ю стаття 10 - наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським Ханством, доки воно буде союзником

Вйська Запорзького ю стаття 11 - забезпечення порохом провянтом козацький залог у фортец Кодан у Запорзькй Сч. Окремо псля всх статей визначалась загальна щльнсть козацького вйська рестр у 60 тисяч осб, а також, що укранц сам мж собою розбр зроблять хто буде козак, а хто буде мужик. Разом з затвердженням Березневих статей росйський цар 27 березня 1654 року видав укранським послам жалуван грамоти ю про прийняття Украни до складу росйсько держави, пдтверження прав вольностей населення,

вдпуск з Москви укранських послв посилку гетьману вйськово печатки ю про збереження прав вольностей гетьмана Богдана Хмельницького всього Вйська Запорзького ю про передачу Чигиронського староства на гетьианську булаву. В цих трйох грамотах було задоволено майже вс вимоги, що мстились у Просительських статтях, але не увйшли у Березнев статт. Зокрема було передбачено непорушнсть давнх прав, збереження на

Укран власного судоустрою, право козакв самостйно обирати гетьмана по давньому звичаю, закрплення за козаками нащадками належних маткв, тощо. Березнев статт доповнююч х царськ грамоти разом розглядаються як договр Украни з Росю. Оригнали всх зазначених документв не збереглися, але змст х не виклика сумнву, оскльки до нас дйшло ряд перекладв, чорнеток, робочих записв московських чиновникв та нших джерел. Умови договору з росйським царем псля обрання кожного нового укранського гетьмана перезатверджувалися

у так званих гетьманських статтях. Переяславських статтях 1659 року, московських статтях 1665 року, Тухвских статтях 1669 року, Коломацьких статтях 1687 року, Решетилвських статтях 1709 року нших. Через конфлкти, що пзнше виникали мж росянами та укранцями, оцнка угоди, яка поднала хн крани, була предметом частих суперечок учених. Справа ускладнювалася тим, що оригнальн документи втрачен, зберглися лише неточн коп чи переклади.

До того ж росйський археограф Петро Шафранов доводить, що навть ц коп сфальцифкован царськими переписувачами. Загалом пропонувалося п ять основних тлумачень Переяславсько угоди. На думку росйського сторика права Василя Сергевича який помер 1910року угода являла собою персональну уню мж Москвою та Украною, за якою обидв сторони мали спльного монарха, збергаючи кожна свй окремий уряд. нший фахвець з росйського права Микола Дьяконов доводив, що погоджуючись наособист пдкоренняцаренв,

укранц безумовно погоджувались на поглинання хнх земель Московським царством, тому ця угода була реальною уню. Так сторики, як росянин Венединт Мякотн та укранець Михайло Грушевський вважали, що Переяславська угода була формою васально залежност, за яко сильнша сторона цар погоджувалася захищати слабину укранцв, не втручаючись в внутршн справи, укранц ж зобовзувалися

сплачувати царев податки, надавати вйськову допомогу т. д. нший укранський сторик - Вячислав Лепинський - пропону думку, що Переяславська угода 1654 року була не чим ншим, як лише тимчасовий вйськовий союз мж Московю та Украною. В. Лепинський також вказу на серйозн проблеми, як виникли у Хмельницького псля пдписання Переяславсько угоди, зокрема економчного характеру. Мова йде перш за все, про закрплення нституту приватно власност на землю, що була ознакою економчного

культурного ладу Захдно вропи. ншою такою проблемою було утворення саме укранського характеру ц приватно власност характеру лицарського, арестократичного зовсм чужого московським традицям, якщо В поняттях московських, пише В. Лепинський, -царська земля жалушся царем на службу йому могли вдбиратися тод, коли царев заманеться. В вропейських же поняттях Вйська Запорзького земля предкв, кров ю предкв заслужена, належить рицарському козацькому родов нхто

не ма права вд нього вдбирати, навть тод, коли за малолтством дтей порядку вдова. Складним було полтичне становище Украни псля Переяславсько угоди. З одного боку Украна пд впливом захдно вропейсько цивлзац виробила уклад згдно хлборобського, ослого життя. З другого боку - Переяславська угода була направлена проти Польщ. А тому захищаючи Украну вд польського натиску,

Москва одночасно вдривала вд заходу ставала в залежнсть до сходу. З цю метою Хмельницький намагався унезалежати себе вд агресивно полтики Москви. Останн тлумачуння Переяславсько угоди стоть осбно вд нших. У 1954 роц пд час пишних святкувань 300-рччя укранського союзу в СРСР було оголошено щоправда, не винили, а Комунстичною партю

Радянського союзу, що Переяславська угода стала кульмнацйним моментом у вковому прагненн укранцв та росян до возднання що возднання цих двох народв було основною метою повстання 1648 року. За одню радянською теорю, велич Хмельницького поляга в його розумнн, що порятунок укранського народу можливий лише в дност з великим росйським народом. Щоправда, в середен 1980-х рокв принаймн один радянський вчений -

Михайло Брайчевський - пддав цей погляд сумнву що мало катастрофчний наслдок для його кар ри, однак для всх радянських вчених пдтримка партйно нтерпритац угоди лишалося обовязковою. Висновок. Зараз, в наш час, нема точного визначення, точно оцнки Переяславськй угод. Я являюся прихильником думки, що це був лише вонний союз двох держав, подбн союзи Украна укладала з Польщею з Кримським ханством з ншими.

Це яскраво доводить в свох творах В. Лепинський. Також критиччно оцнюють так зване воз днання Украни з Росю вдом вчен дослдники М. Грушевський, М. Брайчевський. Росйська сторона використала цю угоду в свох цлях. Украна була бухром мж Москвою Туреччиною мж Москвою Польщею. Так сторично склалось, що вд цього постраждала

Украна. Пжнше до 300-лття Переяславсько угоди у 1934 роц в Радянському Союз було урочисто оголошено цей договр возднання. Це було м так вигдно, що вони не хотли, щоб Украна отримала свою незалежнсть, щоб вона навки залишалась колоню Рос. Отже, договр мж Украною Росю не був тим договором, про який ми звикли чути, живучи в Радянському Союз. Це була угода, зокрема вонна угода, двох рвних держав, на рвних основах.

Але супереечки про Переяславську угоду ще будуть тривати тривати, так як оригналу договора нема Лтература. 1. Бобровник С. В. та н. Основи держави права, -К - 1993 рк АН Украни. нститут держави права м. В. М. Корецького. 2. Гелей С. Державницький свтогляд Вячеслава Лепинського -Л - 1994 рк, Центральна сплка споживчих товариств

Украни, Льввский торговельно-економчний нститут. 3. Полонська- Василенко Н. сторя Украни -К -Либидь 1993 рк. 4. Субтельний О. Украна. сторя -К -Либидь 1993 рк.