Политика Н.С. Хрущева (Укр.)

Нацональний унверситет Киво-Могилянська Академя кафедра стор та полтолог Реферат на тему Хрущовська вдлига та рух шстдесятникв Виконала студентка ДЕН- Остапчук рина Кив 2000 План. Вступ. 1. Спроби децентралзац радянсько системистор.2. Економчн змнистор.3. Лбералзаця культурного життя стор.7 4.

Рух шстдесятникв стор.10 Висновки. Вступ. Три десятирччя псля смерт Стална можна подлити на два пероди, що мають суттв вдмнност мж собою. Якщо перший його називають вдлигою був спробою хоч частково реформувати тоталтарну радянську систему, то другий став часом полтично да деологчно реакц, прогресуючого занепаду та розкладу радянсько системи. Нас цкавить саме перод вдлиги з його змнами суспльно-полтичного та культурного ладу.

Перебуваючи протягом бльш, нж чверт столття пд тоталтарним контролем, радянське суспльство, а разом з ним Украна з нтересом та ентузазмом сприйняли початок реформац. Хрущов, отримавши посаду головного секретаря, розумв, що , не вносячи змн в тепершню систему, вн не зможе втримати владу в свох руках. Для пдвищення власного авторитету сили треба було вдрзнити чтко вдокремити минуле та сучасну реальнсть. Перед новим радянським кервництвом постала проблема масового культу вже

мертвого вождя всх народв, тому тльки кардинальн змни могли допомогти Хрущову не стати тнню великого Стална. В першу чергу вдлига цкава нам реконструкцю централзац. Спроба надати бльш широк права та повноваження мсцевому кервництву могла дати значний поштовх в економчному прогрес. Завдання наздогнати та перегнати Захд вимагало розв язання рук влад на мсцях, яка тепер сама могла розпоряджатись своми ресурсами. Такий розвиток подй був в цлому сприятливим для покращення радянсько

економки. Однак основна проблема системи централзаця залишилась нерозв язаною. Вдбулася спроба реформи сльського господарства. Хоча були намагання покращити життя колгоспникв, збльшити м платню, проте збльшення розмрв колгоспв, екстенсивний спосб ведення господарства, гонка за показниками, авантюрн кукурудзян епопе тощо призвели до спаду виробництва змушеного мпорту продовольства. Найпомтнш змни вдбулися у сфер культурного життя.

Таке послаблення тоталтарного впливу, посилення влади на мсцях, спроби децентралзац суспльства призвели до виникнення усляких рухв, що мали вдверту нацоналстську забарвленсть. Звичайно, термн нацоналзм вжито у кращому розумнн цього слова. Поширення впливу захдно культури, розвиток та визнання укрансько призвели до змни поглядв нового поколння, зростання х спрямованост на самостйнсть та розкутсть, подолання власно вдсталост.

Перод вдлиги позначився бурхливим розвитком лтератури, науки, мистецтва. На горизонт з явилися нов мена, нов патроти сво Батьквщини. 1. Спроби децентралзац радянсько системи Першим кроком до започаткування реконструкц сталнзму стало закрите засдання ХХ з зду КПРС, на якому перший секретар ЦК парт виголосив тамну доповдь, що була присвячена культов

Стална. хоча ця промова не стала вдома для широких кл населення, камнь з мсця було зрушено. Перед партйними кервниками була зображена реальнсть з усма непримними сторонами. Було пддано жорстокй критиц культ Стална, системи насаджуваних десятилттями цнностей, дола десяткв мльйонв людей, символу дност могутност радянсько системи. Це була точка вдлку ланцюгово реакц звльнення радянського суспльства вд найбльш реакцйних рис, що гальмували

його розвиток. Результатом стала часткова лбералзаця деяких сфер життя, передусм духовно. Вдлига не була викликана тльки-но особистими бажаннями Хрущова. Розвиток захдного свту з його науково-технчною революцю вимагав змн. Змагання двох систем потребувало нових темпв у розвитку радянського суспльства, прискорення економчного поступу, пдвищення життвого стандарту. Для збереження тоталтарно системи необхдно було вдатися до реструктуризац,

звльнення вд почуття надцентралзму, майже повно самозоляц та духовно скутост. До цього треба ще додати амбцйн прагнення партйно-державно бюрократ розширити меж власно компетенц шляхом усунення вд влади висуванцв сталнсько епохи прагнення технократв, як набирали силу завдяки свтовим економчним тенденцям нарешт мркування боротьби за владу мж прибчниками Хрущова та ортодоксальними сталнстами у верхах. Розгорнулася десталнзаця по вертикал ланцюгове засудження

культу особи всма партйними та деологчними структурами. На укран цей процес вдбувався повльнше, нж у центр. Статт у прес в дус ршень ХХ з зду стали з являтися пзнше. Змст та тон критики були стриманшими. Змни переважно стосувалися сфери культурного життя. Треба пдкреслити початок процесу реаблтац жертв сталнських репресй.

На кнець 50-их рр. Органами КДБ було переглянуто справи 5,5 млн. чол як перебували на облку репресивних органв. З цього облку було знято фактично реаблтовано 58 справ. Це одночасно свдчить про жахлив масштаби репресй та про обмеженсть процесу реаблтац х жертв. Поза законом залишились бльшсть жертв репресй 20 - початку 30-х рр дяч ОУН-УПА та н. Можна простежити в цьому закономрнсть з реаблтацйного процесу викреслювався той, хто був

звинувачений у нацоналзм. Найкричущим парадоксом вдлиги було те, що процес реаблтац сталнських репресй супроводжувався новими полтичними репресями. На ХХ з зд КПРС счень 1959 М.Хрущов заявив, що в СРСР нема фактв притягнення до судово вдповдальност за полтичн злочини. Це було абсолютною брехнею. Протягом 1954-1959 рр. в Укран було притягнено до судово вдповдальност пддано ншим формам переслдувань за антирадянську дяльнсть

близько 3,5 тис.чол. Репрес продовжувались пд час пку вдлиги. Зокрема, в Укран була репресована група льввських юриств, як збиралися агтувати за конституцйний вихд Украни з складу СРСР вдповдн статт конституцй Союзу Республки давали таке право. Членв групи Л.Лукяненка, .Кандибу, С.Вруна та н. звинуватили у зрад Батьквщини засудили на максимальн строки увязнення.

Того ж року КДБ викрив у Львов пдпльну органзацю Укранський нацонально центр. Не припинялись й утиски та переслдування учасникв збройно боротьби ОУН-УПА. Населення захдних областей Украни стало обктом масово деологчно обробки у дус боротьби з нацоналзмом. Нацональне питання й надал залишалося одню з найскладнших проблем суспльно-полтичного життя. З одного боку, певна деологчна лбералзаця сприяла плюралзац деяких проблем, наприклад мовно.

У 1963 р. в Кив вдбулася конференця з питань культури укрансько мови, яка продемонструвала досить серйозне незадоволення нтелгенц становищем укрансько мови та культури. Дедал частшими стали висловлювалось незадоволення провнцйнстю укрансько культури науки. Партй не кервництво почало вживати заходи, щоб подолати ц окрем недолки. У другй половин 50 першй половин 60-х рр. було розпочато видання фундаментальних наукових праць для

пдвищення престижу укрансько науки культури Укранська Радянська Енциклопедя, сторя укрансько лтератури, багатотомний словник укрансько мови тощо. Проте ц заходи, здйснен повнстю у рамках офцйно деолог, значною мрою нвелювалися ншими. Зокрема, за загальносоюзним законом про звязок школи з життям, спрямованим на докорнну реформу системи середньо освти, батьки не мали права вдмовитися вд вивчення хнми дтьми росйсько, англйсько чи нмецько,

однак могли вдмовитися вд укрансько. В результат на поверхню випливала непрестижнсть укрансько мови та культури, хня непотрбнсть для життя. Закон викликав велике незадоволення та протести проти впровадження його мовного пункту в Укран. 2. Економчн змни Паралельно з вдлигою в галуз суспльно-полтичного культурного життя розгорталась широка програма реформування економки. Завдання наздогнати й перегнати Америку, а також обцянки громадянам крани за 20 рокв побудувати комунзм,

змушували М.Хрущова вдаватися до сер економчних експериментв. Одним з найрадикальнших заходв була спроба частково децентралзувати кервництво економкою. Вд центральних вдомств мсцевим радам народного господарства раднаргоспам було передано право планування й розпорядження мсцевими ресурсами. Внаслдок цього Украна несподвано отримала небачену дос економчну самостйнсть, до яко здебльшого не була готовою партйно-

господарська бюрократя республки. Втм ця економчна незалежнсть не означала, що Украна могла сама оперувати своми економчними здобутками. Тльки у 1959 1961 рр. вона вддала до загальносоюзного бюджету близько 14 свого нацонального доходу, як нчим не були вдшкодован. Проте, Украна не мала змоги скористатися можливостями ц тимчасово децентралзац, оскльки економчна система працювала за старими правилами.

Багато обцяли нововведення в сльському господарств. В цй галуз треба звернути увагу на лквдацю машинно-тракторних станцй передачу х майна колгоспам. Цим було скасовано зайву ланку громздко системи управлння сльськогосподарським виробництвом. Позитивним було пдвищення заробтно платн колгоспникам. Ц покращення все ж таки програвали ншим тенденцям.

Можна згадати хоча б кукурудзяну епопею, коли за рахунок засву мльйонв гектарв земл кукурудзою намагалися виршити проблему кормв для тваринництва. Справжнм лихом для сльського господарства стали карикатурн мясн й молочн кампан, спрямован на те, щоб пдвищити обсяги здач ц продукц держав. Так експерименти майже нанвець звели попередн досягнення в галуз сльського господарства поставило його у кризовий стан. З 1950 по 1958 р. обсяг валово продукц сльського господарства республки зрс на 65,

а в 1958 1964 рр. на 3. Крана стала мпортувати зерно. Спроби реформ у сльському господарств були приречен саме на такий результат. Залишалась недоторканною колгоспно-радгоспна система, бльше того, вона спрямовувалась на суто адмнстративно-бюрократичн методи кервництва. Зазнали адмнстративного тиску пдсобн господарства колгоспникв. Як ранше, найдрбнш питання сльськогосподарського виробництва виршувались у центр, нцатива на мсцях

була нульовою. Таким чином тогочасн реформи та методи х впровадження були авантюрою, яка дорого обйшлася не тльки Укран, а й самому Хрущову. Вдповдним чином змнювався стан справ у промисловост, розвиток в Укран характеризувався значним збльшенням капталовкладень у важку промисловсть, уповльненням темпв розвитку легко загальним зниженням темпв зростання. Отже, вдлига сприяла певному прогресивному розвитков Украни. Але непослдовнсть, суперечливсть торкнулася тльки окремих сторн життя радянського суспльства.

Змни, що вдбувалися, призвели до того, що задуми нцаторв стали перетворюватися на свою протилежнсть. До того ж меж вдлиги були занадто вузькими, аби довести реформи до логчного кнця й докорнним чином оздоровити суспльство. 3. Лбералзаця культурного життя Найпомтнше атмосфера змн, новизни далася взнаки в духовному житт. Першою ластвкою пробудження стала публкаця в червн 1955 р. в

Литературной газете статт О.Довженка Мистецтво живопису сучаснсть. У нй мстився заклик розширювати творч меж соцалстичного реалзму. Вн сприймався як сигнал нових можливостей для вльного творчого пошуку. Першим на нову ситуацю зреагували письменники. З позицй розширенного трактування методу соцалстичного реалзму написан автобографчна повсть О.Довженка За ширмою, поеми

Розстрляне безсмертя, Мазепа та повсть Третя рота В.Сосюри, Л.Первомайського Дикий мед, роман Гр.Тютюнника Вир. У поез та проз активно виступали В.Симоненко, М.Руденко, Л.Костенко, Д.Павличко, М.Внграновський, Р.Лубквський, Ю.Мушкетик, .Чендей, .Драч, В.Шевчук.

Лтературну критику представляли .Дзюба, .Верстюк, .Свтличний, В.Чорновл, В.Мороз та н. Полтична вдлига привела до ново хвил укранзац. Знову було вдкрито поставлено питання про збереження укрансько мови та розширення сфери вживання. На захист укрансько мови виступили М.Рильський, Л.Дмитренко, Н.Рибак, С.Крижанвський та н. Письменник

М.Шумило, вйськовий кореспондент пд час вйни, у журнал Смена за липень 1956 р. писав На жаль, ще люди, як нехтують мовою укранського народу. Декому з них здаться, що укранська мова недовговчна. Мине, мовляв, небагато часу, укранська мова зникне, а замнить мова росйська. Це нащадки великодержавних нацоналств типу Суворна, що видавав газету

Новое время, Шульгна- видавця тако ж реакцйно назети Киевлянин. Це абсолютно ворож нам, радянським людям, думки. Няка мова не повинна витискувати ншу мову. В тому суть рвноправност нацй. з зникненням мови зника, гине наця. Перод вдлиги був характерний певним вдновленням сторично справедливост поверненням укранськй культур мен незаслужено забутих або несправедливо репресованих.

Значну роботу провели створен в 1956 р. комс щодо впорядкування посмертно спадщини. Вони, зокрема, опрацювали твори В.Чумака, В.Еллана-Блакитного, а також репресованих сталнщиною письменникв Б.Бобинського, О.Досвтнього, Г.Косинки, М.рчана, М.Кулша та багатьох нших. Ряд письменникв було поновлено у правах членв

Сплки укранських письменникв. Серед них Н. Забла, Г.Епк, Б.Коваленко, В.Полщук, Г.Овчаров, Г.Хоткевич, Е.Шехтман, О.Сорока, В.Гжицький. Того ж 1956 р. були реаблтован Б.Антоненко-Давидович, А.Костенко, П.Кононенко, П.Колесник, А.Петрусь-Карпатський, Ю.Шкрумеляк. Псля довгих репресй повернулися в 1957 р. до лтератури

М.Андрущенко, М. Годованець, М.Гаско, М.Доленго, О. Журлива, М.Марфвич. У жовтн 1957 р. був поновлений у письменницькому товариств репресований О.Ковнька, а в грудн В.Мисик. Реаблтаця давала право на видання деяких творв письменникв, визнаних найкращими. Ряд творв письменникв, як були репресован за сталнського режиму, опублковано в Антолог укрансько поез та збрнику Революцйн поети Захдно

Украни. В газетах журналах друкувалася велика кльксть статей про реаблтованих. Зявилися лтературознавч прац про них. Реаблтован дяч культури, як лишилися живими, поступово втягнулися в культурне життя народу, хоча не вс зберегли життв сили й могли так само енергйно й настирливо вдстоювати його нтереси, як ранше. Вдлига породила таке явище суспльно-культурного життя, як шстдесятництво рух творчо молод, яка сповдувала оригнальну тематику, нов думки, вдмнн вд офцйних, стала центром духовно

опозиц режиму в Укран. Характеризуючи шстдесятництво, один з його представникв В.Мороз пдкреслював То було молоде поколння, яке пшло в унверситети, яке могло уже подумати про щось нше, а не тльки про елементарн умови снування Чорновл, наприклад, був редактором комсомольсько загальноукрансько газети. Дзюба був одним з найважливших критикв у Сплц письменникв Украни. Стус був аспрантом в нститут лтератури в Кив.

Одним словом, люди на найвищих щаблях як в комунстичному стеблшмент могли далеко пти. Але це були найкращ люди в розумнн моральному Вони вдчували, що проповдувати те, в що не вриш, просто робити карру, дивитись, як твй нард росйщать, це багно. Значить, у тих людей виникло природне бажання вирватись з багна. Важливим документом ново хвил вдродження стала праця .

Дзюби нтернацоналзм чи русифкаця. З позицй розширеного трактування соцалстичного реалзму автор розглядав проблему права нацй на самовизначення, доводив, що Ленн вкладав у поняття нацоналзм поневолено нац позитивний змст. Саме цю працю Б.Антоненко-Давидович назвав референдумом поколння. Стрмко ввйшла в укранську лтературу в кнц 50-х рр.

Лна Костенко перш збрки написан пд час вдлиги, Промння земл, Втрила, Мандрвки серця засвдчили непересчний талант поетеси, здатнсть глибоко, флософськи осмислювати дйснсть, генерувати нов, оригнальн думки, подаючи х у чудовй поетичнй форм. Бльш плдною й багатою в новй суспльно-культурнй атмосфер була творчсть композиторв як офцйного, традицйного, так нетрадицйного напряму в музиц. Укранське музичне мистецтво збагатилося творами

Б.Лятошинського, Анатольського, С.Людкевича, братв Г. П. Майбород, Ю.Меитуса, А.Штогаренката н. Новаторством позначена була авангардна музика композиторв - шстдесятникв Л.Грабовського, В.Годзяцького. В.Сильвестрова, В.Загорува. Вдбулися змни в спрямованост образотворчогомистецтва. З рухом шстдесятникв тсно повязане мя талановито художниц, учениц

Ф.Кричевського Т.Яблонсько, яка на противагу соцалстичному реалзму, що тяжв фактично, до натуралзму, демонстру нов ршення для образв, в яких яскраво вирзняться давня традиця укранського народного живопису. Т.Яблонська разом з В.Зарецьким та ншими художниками - шстдесятниками стала основоположницею й фундатором фольклорного напряму в укранському образотворчому мистецтв, що збергся й розвивався, хоч з труднощами, в наступн десятирччя. Пожвавлення в нацонально-культурному житт привело до зростання нтересу в суспльств

до театрального мистецтва протягом 1958-1965 рр. кльксть глядачв у театрах республки зросла з 14,3 млн. до 15,5 млн. на рк. З новими деями й творчими знахдками влилися в потужний струмнь суспльно-культурного руху шстдесятникв десятки й сотн вдомих менш вдомих трудвникв творцв укрансько культури новтнього часу. Вдлига дещо розкрпачила творчий потенцал укранського народу, сприяла пднесенню нацонально гдност та самосвдомост, збереженню й примноженню духовних моральних сил для подальшо боротьби.

Пк вдлиги для Украни припав на кнець 50 початок 60-х рр. Це видно особливо виразно на результатах книговидавничо справи. Саме в цей перод книжки укранською мовою складали найбльший вдсоток вд усх книг, опублкованих в Укран, порвняно з ншими роками повонно стор. В 1957 р. вони становили 53, у 1958 60, у 1960-му 49, але уже в 1965 р. цей показник опустився фактично до рвня 1940 р.

41. Дал лише неухильно зменшувався. 4. Рух шстдесятникв Свдомсть цього поколння зазнало меншого впливу радянсько деолог з усма викривленнями. Воно стало свдком падння культу особи Стална. У систем цнностей цього поколння зявилися несподван для радянського морального кодексу ндивдуалзм, культ свободи самовираження, скептицизм, гуманзм без сурогатних домшок класового пдходу, космополтичнсть культурних смакв.

Воно уособлювало собою суспльно-культурне явище, течю, духовний феномен шстдесятникв. Цей термн активно вживався вже на початку 60-х рр. Найважлившим моментом у формуванн свтогляду шстдесятникв був вплив гуманстично захдно культури. Рзними стежками, здебльшого через переклади, до Украни потрапляли твори Е.Хемнгуея, А.Камю, А.Сент-Екзюпер, Ф.Кафки та н. Одкровенням стало талйське кно епохи неореалзму.

Художники заново вдкривали мпресонств, Ван-Гога, Модльян, мексиканський монументальний живопис скульптуру. Надбання захдно культури сприяли пдвищенню статусу загальнолюдських цнностей, модернзац свдомост молодшого поколння нтелгенц, посяли вдразу до соцалстичного реалзму. Закономрним наслдком цих зрушень було вдродження нтересу до власно культури, багатств. Врешт-решт з явилася потреба визначити свою культуру не в тн старшого брата а в контекст загальносвтово

культури. Нове поколння нтелгенц, крм бльшо свободи та нформованост, мало в актив вищий культурний рвень, талант смак. Вдбулася певна переоцнка цнностей це поколння вважало природним сво право на розкутсть, щирсть почуттв, звернення передусм до внутршнього свту людини, прагнуло до вдновлення чисто естетики, культивувало красу, палко бажало новизни й подолання занедбаност сво культури. В результат творчсть громадська дяльнсть шстдесятникв стали справжнм проривом у сформованй монолтнй

систем задеологзовано культури. Поетичн вечори .Драча, Лни Костенко, М.Внграновського та н. збирали тисячн аудитор. Плеяда блискучих лтературних критикв повернули цьому жанров звання лтератури. Нову хвилю в кнематограф представляли С.Параджанов, Ю.ллнко, Л.Осика. Нов мена, де зявилися в гумантарних науках стор, археолог, лтературознавств, мистецтвознавств.

Звичайно, коло шстдесятникв було значно ширшим. До них горнулися молод вчен, вчител, студентство. Цлком логчною стала занепоконсть вищих партйних органв. зпочатку доводилося стримувати, оскльки вона не збгалося з вяннями часу. Втм довго чекати не довелося сигнал було надано. 8 березня 1963 р. у Москв вдбулася зустрч М.Хрущова з мистецькою нтелгенцю, змст яко послужив кервництвом до д для маси апаратникв усх рвнв. Почалася чергова кампаня на зразок деологчного погрому 40-х початку 50-х

рр. У прес, на зборах творчих сплок почалося цькування шстдесятникв. Першими пролунали звинувачення у формалзм, космополтизм, вдход вд марксизму-леннзму. Словесн атаки супроводжувались адмнстративними заходами. Спочатку почали обмежувати публкац шстдесятникв у лтературних журналах Жовтень, Прапор, Втчизна, Ранок, Днпро та н газетах скрзь, де вони ранше мали трибуну.

Бльшсть шстдесятникв-поетв першо хвил Л.Костенко, .Калинець, Г.Кириченко, Б.Мамай-сур, В.Голобородько та н. перестали друкуватись саме псля 1963 р. Стали абороняти, а то й просто розганяти лтературно-мистецьк вечори. Закрили клуби творчо молод. Перекриваючи повтря шстдесятникам, влада сподвалася, що таким чином вдасться пдкорити х, примусити дяти суто за законами системи.

Проте результат не вдповдав задуму. Частина шстдесятникв дйсно досить швидко переорнтувалась серед таких були й дуже талановит люди стала робити те, що вд них вимагалося, частина вдйшла вд громадсько дяльност поринула у суто фахов проблеми. Однак певна частина нового поколння не змогла вдмовитися вд свох позицй пшла на приховану або вдкриту конфронтацю з владою. Невдмною частиною суспльно-культурного життя Украни у першй половин 60-х рр. став сам-видав цла система

розповсюдження не визнано офцйно або заборонено лтератури. Десятки лтературних публцистичних творв, яким був перекритий шлях до публкац в офцйних виданнях, передруковувались на машинках, перефотографовувались на фотоплвку, надиктовувались на магнтофонн стрчки, навть переписувались вд руки читалися тисячами людей, здебльшого нтелгенцю. Поширювались твори Лни Костенко, В.Симоненка, .Сверстюка та н.

Згодом самвидав став полтизуватися. В 1964 1965 рр. зявилась цла серя анонмних публцистичних статей З приводу процесу над Погружальським вдгук на пожежу в Центральнй науковй бблотец у Кив, пд час яко згорла безцнна колекця укранки Про сучасне майбутн Украни, Нацоналсти, 12 запитань для тих, хто вивча суспльствознавство та н. Статт пдймали найактуальнш та найболючш проблеми сучасност пдлегле становище

Украни в СРСР, стан укрансько мови культури, русифкаця, злочини сталнзму тощо. Поява полтично публцистики стала свдченням зародження полтично теч у шстдесятництв, певно групи, яка прагнула обговорювати не тльки суто культурницьк, а й важлив суспльно-полтичн проблеми. У систем розповсюдження самвидаву головними були два центри Кив тут активно дяли .Свтличний, В.Чорновл, .Пронюк та

Львв М. Б.Горин, .Гельта н Саме тут писалися й передруковувалися самвидавч статт, саме звдси вони розповсюджувались у мстах Украни. Це були головн осередки духовно опозиц та накомислення. У цьому ж середовищ виношувалась дея органзац опозицйного руху. 1964 р. зявилися анонмн тези Стан завдання укранського визвольного руху, в яких йшлося про колональне становище Украни в склад СРСР, ставилися завдання органзац визвольного руху в

Укран, котрий мав би дяти легальними й нелегальними революцйно-демократичними методами. Частина шстдесятникв стояла на пороз формування полтично опозиц. Проте в 1964 р. перод мирного спвснування системи з накомисленням закнчився. В жовтн цього року М.Хрущов, який остаточно заплутався у свох планах, проектах стосунках з партйно-державною бюрократю, в результат справжньо змови був усунутий з посади першого секретаря

ЦК КПРС. До влади прийшла консервативна частина партйно верхвки на чол з Л.Брежнвим М.Сусловим. Подальший хд подй в Укран, як завжди, був визначений поза межами. На змну вдлиз приходила реакця. Висновки. Тепер можна дати коротку оцнку результатам вдлиги. Треба пдкреслити, що цл, як переслдували реформи Хрущова, мали позитивну спрямовансть для для радянсько системи. Проте, вдлига торкнулася тльки окремих сторн життя суспльства.

Змни, як вдбувалися, сприяли певному прогресивному розвитков Украни. Але непослдовнсть, суперечливсть цих змн зрештою призвели до того, що задуми нцаторв стали перетворюватись у свою протилежнсть. Неможна реформувати економку, якщо ти у виршальний момент озирашся, починаш сумнватися у свох дях. Навряд чи радянськ кервники постсталнсько епохи були готов радикально змнити ситуацю. х спроби штучно покращити становище лише призвели до того, що в широких колах все бльш поширились вяння

свободи та почуття власно самостйност. До того ж меж вдлиги були занадто вузькими, щоб довести реформи до логчного кнця й докорнним чином оздоровити суспльство, яке псля вдставки Хрущова знову опинилося пд тоталтарним контролем Системи. Список використано лтератури. 1. О Гуржй, Я.Д. савич, М.Ф.Котляр та н. пд ред. В.А.Смоля, сторя Украни нове бачення -

К Альтернатива, 1997 424с. 2. O. Субтельний сторя Украни, переклад з англ. Ю.Шевчука пд ред. Ю.Г.Медюка Кив, Либдь, 1991. 3. Бойко О.Д. сторя Украни Посбник для студентв вищих навчальних закладв. К. Видавничий центр Академя, 1999. 568с. Гаудеамус. 4. Борисенко В.Й. Курс укрансько стор З найдавнших часв до

ХХ столття Навч. Посбник. К. Либдь, 1996. 616с.