Трипільська культура

Міністерство освіти і науки України Запорізький національний університет Кафедра українознавства Мистецтво та архітектура Трипільської культури Індивідуальна робота Студентки групи 2338-6а Факультету іноземної філології м. Запоріжжя 2009 П л а н I Вступ II Основна частина 1. Історія трипільської культури 4 2.

Періодизація трипільської культури 5 3. Як зникла трипільська культура 4. Мистецтво трипільської культури 10 5. Архітектура трипільської культури III Висновки 18 ІV Список використаної літератури 19 Вступ До того, як я почну друкувати цей реферат, хотілося б сказати декілька слів про нього. Чому я обрала саме цю тему? Літератури про Трипілля досхочу, трипільська кераміка експонується в

історичних і художніх музеях. Однак, на диво, багато українців про Трипілля взагалі ніколи не чули! Хоча що тут дивуватися – адже в школі ми цього не проходили, і в Інтернеті трипільські рекламні банери не стрибають. Ми повинні знати що, мальована трипільська кераміка є унікальним явищем у світовій культурі взагалі. Як

є унікальним і те, що сама цивілізація існувала понад три з половиною тисячі років, цілісно займаючи таку величезну територію. І ось мені випала така нагода розглянути цю тему, і написавши реферат я хочу поповнити й узагальнити свої знання з обраної теми. 1. Історія Трипільської культури Ареал осілості трипільців займав величезний простір – від Трансільванії до Дніпра, від Волині до узбережжя Чорного моря.

Назва "Трипілля" умовна. Так зветься містечко під Києвом, де 1897 року чеський археолог Вікентій Хвойка виявив перші сліди цієї культури. В Румунії вона називається Кукутені. Трипільські поселення з'явилися в 5400-х роках до н. е. У 4600–4200 роках із Карпат, Центральної Європи й Азії сюди ринув потужний потік "емігрантів" – тих, хто сподівався знайти на цій території

краще життя: швидко зросла кількість поселень, виникли міста, з'явилися культові архітектурні споруди, витвори мистецтва, протописемність, взагалі – народилася цивілізація. 4100–3200 роки – це період розквіту трипільської культури, ремесел, металообробки. З 3200-х років з невідомих причин економіка трипільців почала згасати, занепали міста, спростилася соціальна структура, зникло гончарне ремесло, власне, зникла цивілізація.

2. Періодизація трипільської культури Творцями трипільської культури були племена, що просунулися з Балкан та Подунав'я у Прикарпаття (територія сучасних Румунії, Молдови та України). Пам'ятки її, дослідники поділяють на етапи: Початковий: 5300—4000 р. до н.е. (румунське Прикарпаття) Ранній: 4000—3600 р. до н.е. (Прутсько-Дністровське межиріччя)

Середній: 3600—3100 р. до н.е. (Дністро-Бузьке межиріччя) Пізній: 3100—2500 р. до н.е. (Дністро-Дніпровське межиріччя) Р а н н і й е т а п У другій половині VI тисячоліття та у першій половині V тисячоліття до н. е. племена трипільської культури розселювалися в басейні Дністра і Південного Бугу, де дослідники виявили багато ранньотрипільських поселень.

За цього періоду вони розташувалися здебільшого по низьких місцях біля річок, але виявлено також поселення, розміщені на підвищених плато. Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева або плоту, обмазаного глиною. На ранньому етапі розвитку трипільської культури з'являються також наземні прямокутної форми будівлі на стовпах з обмазаними глиною дерев'яними плетеними стінами, що мали солом'яну

або очеретяну покрівлю. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, план розміщення жител наближався до форми кола чи овалу. Основою господарства за цього періоду було хліборобство і скотарство, полювання, рибальство і збиральництво також мали важливе значення. Сіяли пшеницю (однозернянку, двозернянку, полбу), ячмінь, горох. Землю обробляли з допомогою мотик, зроблених з рогу оленя, каменю або з кістки та з палиць-копалок

з загостреними кінцями. Урожай збирали з допомогою серпів з кремінними вкладнями. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. Жінка ліпила посуд, виробляла пряжу, одяг тощо і відігравала в суспільному житті значну роль. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю. У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози. Відомий домашній кінь. Для поповнення м'ясної

їжі за цієї доби мало велике значення полювання на оленя, дику свиню та козулю. Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушоподібної форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жіночі статуетки, модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних

ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. Статуетки, модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з міді, переважно прикраси: браслети, кільця, гачки тощо, а в поселенні біля села Корбуни в Молдавії знайдено великий скарб мідних речей, переважно прикрас, котрий датовано

першою половиною V тисячоліття до н. е. С е р е д н і й е т а п На середньому етапі розвитку племена трипільської культури посідали величезні простори лісостепу від Східної Трансільванії на захід до Дніпра на схід. Вони розселилися в районі сточиш Верхнього і Середнього Дністра, Прута, Серету, Південного Побужжя та Правобережжя

Дніпра. Поселення цього періоду значно більші розміром (що свідчить про збільшення кількості населення) і розташовані на підвищених плато біля річок та струмків. Наземні житла в них будовані по колу або овалу. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини. Плетені дерев'яні стіни на стовпах

і перегородки в середині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста (с. Коломийщина, Володимирівка, Майданецьке, Тальянки). Разом зі збільшенням населення збільшувалися посівні площі. Скотарство було розвинене більше, ніж раніше, але полювання далі мало допоміжне значення.

Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя. У поселеннях виявлено клиновидної форми сокири з міді. Почалося видобування міді із родовищ на Волині та у Подністров'ї. Рівня ремесла досягло гончарство. Характерним для кінця цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу.

Посуд різних форм ліплені руками, можливе застосування повільного гончарного кола. Типові великі грушовидні посудини для збереження зерна, миски, горщики, посудини та ін.; також з глини виробляли культові схематизовані жіночі статуетки, фігурки тварин, модельки жител. Суспільний лад племен трипільської культури за цього періоду лишався далі матріархально-родовим. До середньої доби трипільської культури відносять поселення, що

їх виявив В. Хвойка б. с. Трипілля, Щербанівка та ін. П і з н і й е т а п За пізнього періоду значно поширилася територія трипільської культури, заселена трипільцями: на землі східної Волині. Подніпров'я та степи північно-західного Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями інших культур. Значно зросло значення скотарства. Скотарство напівкочового характеру складалося переважно з дрібної

рогатої худоби (вівці, кози). Помітного значення набув кінь (Усатове). Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антропоморфна пластика. З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний обрядові сусідніх патріархальних

племен ямної культури. 3. Як зникла трипільська культура Ще й досі неясно, як зникла трипільська культура. Радянські вчені Т.Пассек і Т.Білановська взагалі обминають це питання, говорячи тільки про взаємозв’язки трипільців з племенами середньодніпровської культури на Сході, Волинсько-Подільської мегалітичної культури – на заході, пізньострічкової

і шнурової кераміки на північному заході. Мені відома поки що одна теорія зникнення трипільців. Це змішення їх з іншими племенами. Якими? За В.Г. Збеновичем це нібито племена середньодніпровської культури на сході, оскільки їх кераміка та побутові речі дуже схожі на ті, що вироблялися колись трипільцями 3. Мистецтво трипільської культури Пам'ятки будівництва трипільської культури фіксуються на всьому обширному

терені її побутування від Південно-Східного Прикарпаття до Дніпра впродовж IV—III тис. до н.е. Трипільці будували дерев'яні житла, утворювали первісні форми житлових комплексів з ознаками організованих протоміст. Будівництво має аналоги в культурах Близького Сходу, зокрема Чатал-Гуюк. Чи не найбільший інтерес становить гончарство, яким найповніше представлене мистецтво трипільців.

Це різної форми розписний посуд: глечики, миски, макітри, жертовні посудини у вигляді тварин (бика, вепра тощо), модельки житла, біноклевидні (спарені) посудини, які нагадують українські горщики-близнята, а також керамічні писанки, жіночі скульптурки, пряслиця та ін. У сучасному гончарстві, вишивках, килимах, різьбленні, розписах зберігається чимало типових елементів трипільського орнаментально-декоративного мистецтва.

Враховуючи високий мистецький рівень ужиткового мистецтва трипільських поселень, особливо славної трипільської кераміки, можна дійти висновку, що ці вміння трипільців мали застосування і в архітектурі жител. Відомо, що стіни жител фарбувалися білою або червоною фарбою. Деякі були великих розмірів, зокрема два будинки у поселенні Коломийщини II мали до 27-30 м довжини та 6-7 м ширини.

Одне житло складалося з п'яти камер із шести печами, круглими жертовниками, пофарбованими червоною вохрою. Стіни цих будівель споруджувались із двох оцинкованих плетнів, забудованих землею, змішаною із обпаленою глиною. Особливого вигляду надають цим будівлям овальні вікна. Житла, прикрашені мальованими візерунками, зовні пишно декоровані. У розписах трипільців часто вимальовується ростуче

Древо Життя або Світове дерево. На рушниках українських ритміко-пластична побудова Світового Дерева подається також у триєдиній-триярусній суті: Земля (проростання і квітування), Небо (сонце, місяць, зорі), Верхнє Небо (воно вивершується Світом Світів – Раєм, де перебуває Всевідаючий Господар), цілковито подібно до художньо-образних засад трипільських розписів.

Релігійність українця захована в особливостях природи. Тож картини світотворення і народотворення (неперервність людського роду, народження нової людини) завжди були і будуть хвилюючою і найбільшою таємницею таємниць, які прагне збагнути людська душа, вища Цілість Косморуху. Образ Великої Матері – Берегині роду, один із священних символів трипільців, стає найулюбленішим

і в народній вишивці численних рушників, скатерок, сорочок, витворений мовою геометричних орнаментів буквально по всій Україні. Мотив цього образу варіюється: Берегиня в оточенні птахів або їх тримає, серед коней чи ростучих древ. На подільських рушниках збереглися найдавніші космогонічні узори образу “древо життя – квітка крин”. Навскісний Хрест є сонячним символом в розписах трипільців-хліборобів.

А також подекуди і молоді на весіллі пов’язуються навхрест рушниками, як особливий чин (поряд з старостами) у весільному обряді. Такий знак (Хрест рушниковий на чоловічій постаті) – символ Вогню і Світла – це величний, цілковито священний чин у весільній обрядовій символіці, який побутує у наші дні. Або широкий, часто червоний, пояс через плече, на ньому чіплялися нагороди знатній, шанованій людині. Трипільці в своїй міфопоетичній уяві Космос бачили

єдиним і неподільним, і виображували його у своїх розписах тривимірним, трискладовим, триярусним: Найвище Небо, де перебувають вічний Всетворящий і Всеможний Господар Світу і Світові Води. На другому ярусі розташовують Небесні Сили (астральний ряд – сонце, місяць, зорі, дощові потоки, які зумовлюють життєдайний колообіг природи). На третьому ярусі – нижча частина посуду – вимальовано світ

Потойбічний. Не окреслений символами, а позначений двома паралельними лініями. Таке світорозуміння властиве і всій народній творчості українців. Заслуговує на увагу, що у трипільців часто велично виображується олень на мисках ритуального призначення. Власне, цей образ є відтворенням дуже давньої легенди про двох священних оленів – спареної космічної стихії. Згодом цей образ небесного оленя в численних варіаціях потужно проріс у сколотсько-сарматській

культурі, а широко й глибоко вкоренився у народне мистецтво карпатців України і втілюється у пластичному різноманітті від часів незапам’ятних і понині, як найбільш улюблений народними митцями художній мотив. Отже трипільці розписували кераміку за чіткою схемою: дивлячись на посуд зверху, вони начебто розгортали у плані увесь художній задум і центром сюжету вибудовували обраний символ.

В українській вишивці домінує така ж структура: розгорнута орнаментика символів Хреста у Квадраті чи в Ромбі або восьмикутної Зорі, які динамізують сюжетну канву твору. І в кераміці (насамперед, розпис мисок) символіка Хреста найпоширеніша – винятково священна для кожного майстра з часів давніх. Кераміка трипільців є однією з найкращих у світі, а керамічні вироби – просто витвір мистецтва для

того часу. Керамічний посуд того часу виготовлявся з гончарської глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарського кола на твердій основі, товщина його днища переважала товщину стін, а самі стіни були нерівномірної товщини і не завжди правильної форми. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису

і обпалення червсоною фарбою. Посуд був розписним і нерозписним. Розписний поділявся на: - Виготовлений в одну фарбу. Переважно вона була чорною. - Біохромний. Посуд в одну чорну фарбу обводився білою чи червоною. - Поліхромний. Нерозписним був переважно посуд для приготування їжі, який, до того ж , ще й був з більш товстими стінками, кольором після обпалення від сірувато-коричневого

до темно-червоного. Крім фарби на посуд наносився ще й орнамент. На ранніх етапах трипільської культури це був поглибленим спіральний орнамент та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового і штампового орнаменту, характерних для культур епохи бронзи.

Посуд для приготування їжі прикрашали дуже бідним орнаментом; це були зображення людей та тварин. У той час в орнаменті випадкових знаків не використалося. Усі ці крапки, спіралі, кола, ромбики, трикутники й заміняли їм писемність. Дві хвилі могли позначати воду, ромб – землю, ромб із хрестом – поорану землю, ромб із хрестом і крапками – засіяне поле (Рис.1).

Рис.1 Приклад орнаменту на посуді 4. Архітектура трипільської культури Архітектура —передусім мистецтво створення (проектування і будівництва) будівель споруд та їх комплексів. Це явище матеріальної культури і водночас один із провідних видів пластичного мистецтва, що ґрунтується на єдності принципів краси і корисності.

Археологічний комплекс трипільської культури неоднорідний. Виділено понад 40 різноманітних локально-хронологічних угруповань. Їх можна згрупувати у три великі підрозділи: Пам’ятки, для яких характерний керамічний комплекс у традиціях культури Прекукутень - раннє Трипілля . Пам’ятки доби ранньої бронзи, для яких характерний синкретичний керамічний комплекс з традиційними елементами різних культур, в тому числі

Кукутень-Трипілля. Характерною рисою трипільської культури є залишки житла у вигляді “площадок” – скупчень обпаленої глини. Такі об’єкти реконструюються як рештки прямокутних споруд з дерева та глини з двома поверхами та горищами, які знищені у ритуальній пожежі. Серед поселень трипільської культури чимало таких, що характеризуються продуманим плануванням, часто будівлі розташовано по колу або овалу.

Починаючи з раннього періоду фіксуються поселення великої площі – понад 10 га, а з етапу ВІ-ІІ найбільші – “протоміста” – у межиріччі Південного Бугу та Дніпра сягають понад 100, а найбільші – 450 га. У зовнішньому колі таких поселень-гігантів житла так щільно розміщене одне біля одного, що утворюють “житлову стіну ”, яка мала захищати мешканців від зазіхань сусідніх племен.

Із завершенням раннього та початку розвинутого етапу поширюються невеличкі будиночки без даху та моделі на довгих підпорках із заглибленим декоруванням та білою інкрустацією. На початку розвинутого етапу з'являються моделі жител без даху, але декоровані тільки розписом із платформою й масивними стовпами. Правдоподібно, вони відображають рідкісний у трипільській практиці вид будівель на стовпових опорах, хоча наявні платформи можуть також означати нульову відмітку

будівлі, тобто її наземний вид, а підпорки — тільки підставку для керамічної скульптури. Найпізніший етап Трипілля характерний стилізованими моделями, які відтісняють реалістичний підхід. Це певною мірою відображає зміну характеру трипільського житлобудування. Стилізаторський підхід доходить до завершення, тобто сама модель вже перестає бути зображенням якоїсь конкретної будівлі, але перетворюється в її пластичний символ.

Моделі у вигляді керамічних орнаментованих кубиків, властивих для пізнього етапу Трипілля, відомі із Усатового поблизу м. Одеси. Різноманітні інструменти та знаряддя праці, а також і зброя виготовлялася з кременю, каменю, кістки та рогу, а також, набагато менше - з міді, а у пізній період – з бронзи. Керамічний комплекс трипільських поселень вирізняється різноманітністю, що властиво для всіх давніх

хліборобських культур. Він характеризується наявністю посуду із складним кольоровим візерунком. Серед керамічних виробів Трипілля антропоморфні статуетки, зооморфні фігурки, моделі будівель, ритуальні предмети. Серед найрізноманітніших своєю формою фігурок трипілля треба виділити дві категорії — фігурки стоячі і сидячі. І ті і інші звичайно являють собою умовно трактовану жіночу постать.

Часто сидячі зображувались на низеньких, зроблених з глини стільчиках і крісельцях на чотирьох ніжках. Лице округле, трохи плоске, буває або добре модельоване, з носом, підборіддям, вухами або з носом, виділеним одним прийомом, і з наскрізними отворами замість очей. В одному випадку відома інкрустація очей шматочками черепашки. Плечі Добре модельовані. Руки або відстоять від тулуба, або рельєфні, складені на злегка виступаючому

животі і не відділені від тулуба. Найчастіше рук зовсім немає, і плечі закінчуються звичайними виступами з наскрізними отворами. Торс досить масивний або відкинутий назад у напівлежачих, або нахилений вперед у сидячих. Груди дуже одвислі. Нижня частина фігурки дуже масивна, з дуже розвинутими стегнами; вище їх по боках — невеличкі виступи, звичайно без наскрізних отворів.

Ноги відділені одна від одної, округлі, звичайно з модельованими ступнями. Іноді вдушеними смужками показане намисто; що звисає на груди; в нижній частині живота — трикутник і пояс, що проходить над стегнами. Поруч з сидячими фігурками є цікаві фігурки стоячі, цвяховидні; ноги в них не розділені, і фігурки конічно звужуються. Плечі закінчуються виступами; руки не модельовані зовсім.

Замість грудей — два конічних горбки. Живіт звичайно плоский, іноді злегка виступає вперед. По боках над стегнами виступи, як і на плечах, мають наскрізні отвори. Нижня частина фігурки масивна, округла, з дуже розвинутими стегнами і значними потовщеннями на місці колін. На спину з голови звичайно спускається волосся, зроблене рельєфно. Вдушеними смужками позначене намисто, яке спускається на груди

і на спину. Вище стегон проходить пояс. В нижній частині живота трикутник. Іноді ноги вище колін обведені смужками. Відомі також стоячі фігурки з округлою основою, хрестовидні, нарешті, жіночі зображення з дитиною на руках. В пізньому трипіллі, як, наприклад, в Усатові, ці фігурки звичайно дуже схематизовані. Довга округла шия без моделювання; голова закінчується виступом. Виступом закінчуються також плечі. Груди позначені горбками.

На груди часто спускається намисто; іноді бувають позначені волосся, пояс. Низ фігурки чотиригранний. Розширення основи часто орнаментоване(Рис.2). Рис.2 Глиняна жіноча статуетка в стоячому положенні Чоловічі фігурки зустрічаються в трипіллі значно рідше. Схема моделювання всієї фігурки така ж, як і фігурок жіночих цього типу, часто навіть з підкресленими

ознаками жіночої статі (груди). Чоловіча стать при цьому також позначена. Звичайно через праве плече по грудях і спині навскоси проходить перев'язь. На шиї намисто. Замість двох очей на лиці зроблений лише один наскрізний отвір, як у грецьких циклопів. Нижня частина фігурки цвяховидна або з ледве помітним розділенням ніг. В деяких випадках є й пояс на надстегнових виступах.

Відомі чоловічі фігурки стоячі і сидячі (Рис.3) Рис.3 Глиняна чоловіча статуетка в сидячому положенні Висновки Отже можна зробити такий висновки, одну із найзагадковіших археологічних культур Східної Європи – трипільську – відкрив у 1893 році видатний український археолог Вікентій Хвойка. Одною з ознак, що характеризує цю культуру,

є поширення своєрідного глиняного посуду з розписною спіральною орнаментацією. Керамічні витвори трипільців є справжніми витворами мистецтва. Вони ділилися на пофарбовані (в одну, дві, три фарби) та непофарбовані, а також на орнаментовані та неорнаментовані. Посуд був простий і для приготування їжі, що був майже завжди непофарбованим, але з рослинним чи тваринним орнаментом.

Посуд найчастіше розписаний лише одною чорною фарбою (монохромний розпис), нанесеною на поверхню червонуватого тону. Керамічні форми нашого народного гончарства впродовж віків не змінюються й відповідають канонам, виробленим в добу Трипілля. Трипільська високомистецька традиція органічно вплетена в тисячолітній художньо-історичний процес і становить важливий чинник стильового і художнього розвитку українського мистецтва. Нині в

Україні досліджено понад дві тисячі трипільських поселень, могильників і курганів. не одне покоління археологів доклало зусиль, аби збагатити науку уявленнями про родоплемінні, суспільні відносини, планування і конструкції найдавніших протоміст, побут, духовну культуру, мистецтво та архітектуру. І в кінці я хочу додати, що я поповнила свої знання з теми «Мистецтво і архітектура Трипільської культури», і мені було цікаво розглянути цю тему.

Список використаної літератури 1. Бурдо Н.Б. Трипільська культура. – К 2008. 2. Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація. – К 2003. 3. Круц В. Поселення-гіганти. – К 1986. 4. Наталія Полонська-Василенко. Історія України. – К 1993. 5. Михальчишин І.Р. Трипільська культура на території

Української РСР. – Львів 1989 6. Стражний О. Український менталітет. – К 2008