Значення судової фотографії в криміналістиці

1. Судова фотографія та її види

судова фотографія зйомка

Судова фотографія
- галузь криміналістичної техніки, яка становить собою систему наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів.

Завдання судової фотографії:

1) забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксацію та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

2) здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій та їх результатів;

3) вдосконалювати існуючі та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації й дослідження доказів;

4) забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого органу дізнання, експерта-криміналіста.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

-
слідчий у процесі попередження, розкриття та розслідування злочинів;

- оперативний працівник у ході провадження оперативно-розшукової роботи;

- експерт при проведенні експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

- представники громадських організацій та окремі особи, які здійснюють свої права з охорони громадського порядку та суспільної безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії та використовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Судову фотографію прийнято поділяти на судово-
оперативну(
відображувальну) та дослідну. Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну)[2].

Судово-оперативна фотографія
являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія
— це система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо[5].

Методи судово-оперативної фотографії: панорамний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродукційний, макроскопічний та мікроскопічний.
Методи судової фотографії не слід змішувати з видами судової зйомки,
до якої належать: орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна.

Метод - це спосіб зйомки, а вид - реалізація мети зйомки. Наприклад, оглядову зйомку можна виконати вимірювальним способом, стереоскопічним, панорамним. Вид зйомки залежить від завдання фіксації.

2. Мікро- та макрозйомка

Мікро- та макрозйомка найбільш придатні для фотографування слідів знарядь злому та інструментів злому.

Мікрозйомка
.

Під мікрозйомкою розуміють фотографування з безпосереднім збільшенням фотографованого зображення за допомогою мікроскопа, сполученого з фотокамерою, тобто фіксація на світлочутливому матеріалі зображень створюваних мікроскопом.

Мікрозйомці піддають сліди, які мають незначні за розміром деталі, які не сприймаються неозброєним оком.

Основними завданнями мікрофотографії є одержання збільшеногозображення у заданому масштабі і чітка передача в ньому найбільш важливихознак, які не сприймаються зором. За допомогою мікрофотографії досліджуютьформу, розміри, будову та інші характеристики слідів знарядь злому іінструментів, а також фіксують і зіставляють їх деталі[1].

У мікрофотографії як оптичної системи, що утворює зображення,що фіксується на фотоматеріал, використовується мікроскоп – складнийоптичний прилад, що володіє певними характеристиками: загальне збільшення, роздільна здатність і глибина різкості.

Існує безліч різновидів мікроскопа:

біологічні (МБС-1, МБС-2)

металографічні (МІМ-6, МІМ-7), вимірювальний, порівняльний (МСК )

стереоскопічний, люмінесцентний, поляризаційний, інтерференційний і ін.

Всі вони призначені для різних цілей і мають різні конструкції, але включають в себе ті самі оптичні елементи і механічні вузли,які дозволяють з високою точністю вивчати об'єкти і фотографувати їх.

Для попереднього дослідження використовують бінокулярні або біологічні мікроскопи, а ідентифікаційне дослідження проводять з допомогою порівняльних мікроскопів.

Основні елементи мікроскопа:

Механічні вузли: штатив, тубус, предметний столик, механізм для фокусування.

Оптична система:

1. об'єктив - система оптичних лінз яка формує первинне зображенняоб'єкту імає певні різновиди.

Види об'єктивів:

- ахромати (найбільш прості об'єктиви) - від 1 до 100x.,анохромати - об'єктиви, що мають більш високу роздільна здатність деталей, мають менший діапазон власних збільшень.

- флюритні об'єктиви;

- мікроанастігмати - короткофокусні об'єктиви, що дають плоске по всьому полю зображення, створюють велику глибину різкості для зйомки з фотокамерою без об'єктива і дають збільшення до 30x.

- планахромати і плананохромати - об'єктиви з усуненням кривизни поля зображення.

2. окуляр, що формує вторинне зображення об'єкта і також має певні різновиди.

Види окулярів: 1) Гюйгенса; 2) Компенсаційні; 3) Проекційні; 4) Гома.

Мікрофотоустановки.

Для зйомки за методом мікрофотографії використовують спеціальні приладимікрофотоустановки, що мають різні конструкції.

Значного поширення в експертній практиці отримали:

1) спеціальні установки, пристосовані для зйомки через мікроскоп (МФУ-10).

2) мікрофотонасадки - прилади, що складаються з корпусу, візирної трубки іфотокамери з розміром кадру від 24x36 до 90x120 мм з постійною відстаннюдо світлочутливого матеріалу.Мікрофотонасадки мають невеликі розміри і вагу і забезпечені центральнимзатвором і призматичними візирями, що дозволяють проводити зйомку, неперериваючи спостереження за об'єктом. Мікрофотонасадки МФН-11, 12 мають маленькі камери з кадром 24x36мм, МФН-9 маєсередньоформатну плівкову камеру 60x60мм, МФН-7 та МФН-8 сконструйовані длязйомки на форматні фотоматеріали: 1) 65x90мм; 2) 90x120мм. МікрофотонасадкаМФН - 1 використовується з фотокамерами МФК - 1 або МФК - 2 на будь-якомумікроскопі. Для зйомки на 35 мм фотоплівку з МФН - 1 можна використовуватифотокамеру МФК - 3 на базі фотоапарата «Зоркий» без об'єктива.

3) універсальні мікрофотоустановки (такі як порівняльний мікроскоп МСК-1) ,що використовуються в практиці криміналістичних лабораторій для отриманнямікрофотознімків, в яких фотокамера є складовою частиноюконструкції. Вони прості в експлуатації і не вимагають тривалої підготовки дозйомки[6].

Порівняльний мікроскоп МСК-1.

Оптична система мікроскопа складається з двох однакових оптичних гілокз різницею масштабів зображень, що не перевищує 1%, що проектуютьзображення об'єктів на одну площину. Кожна оптична гілка складається здвох об'єктивів галілеєвої системи і двох призм, що дає можливістьотримувати пряме зображення і фотографувати об'єкти роздільно абоодночасно в одному полі зору. Загальне збільшення при фотографуванні-від 2 до21x. Фотографування роблять на форматні фотоматеріали 6x9 см.

Конструкція: корпус з оптичною головкою, два предметних столика іпідставка, два великих освітлювача, встановлені за допомогою кронштейнів найого підставі і два малих освітлювача, прикріплені до оправи об'єктивів.

Оптична система. Дві незалежні однакові оптичні гілки,проектують зображення порівнюваних об'єктів в одну площину.Зображення об'єктів у кожної гілки будуються незнімними об'єктивами, потімза допомогою призм і дзеркал проектуються для спостереження у візуальний тубус абодля фіксації на фотоплівку. Для фотозйомки зображення перемикають,вводячи в хід променів дзеркало. Збільшення в мікроскопі змінюють переміщеннямдвох пар галілеєвих систем, що знаходяться між об'єктивами і призмами кожної гілки, які заміщаючи один одного, дають чотири варіантизбільшення: 0,4; 0,6; 1,6; 2,5 x

Мікрофотографічні системи.

Оптична система мікроскопа, включеного до мікрофотоустановки, працюєв режимі, який відрізняється від умов роботи при візуальному спостереженні.

Оптична система мікроскопа дає збільшене, але уявне зображення,щоб сфотографувати об'єкт, необхідно отримати дійснезображення і спроектувати його на площину фотоматеріалу.

Мікрофотозйомкуу можна також робити на вертикальнихфотоустановках (ФМН-2, СБ-2), що дозволяють змінювати масштабзображення, фокусувати зображення по матовому склу візира.

Для цього з фотокамери установки видаляють об'єктив, який замінюютьмікроскопом з прямим тубусом. На приладах Уларус, М.Р.К.А. і СБ-2 зйомкуроблять через об'єктив і окуляр мікроскопа.

Для зйомки на цих фотоустановках використовують фотокамери з розсувним хутром що мають формат 9x12, 13x18, 18x24 см.

Макрофотографія

Макрофотографія - метод зйомки об'єктів з безпосереднім збільшенням, алебез застосування мікроскопа. Такий метод зйомки дозволяє отримувати нанегативи зображення, збільшені в 20-30 разів у порівнянні зфотографованим об'єктом. Основне завдання макрофотозйомки– виготовленнязображень у заданому масштабі з чіткою передачею досліджуваних об'єктів.

Саме від масштабу зйомки в більшості випадках залежить передача в знімкуслабо сприймаючих ознак об'єкта. Крім того, вмакрознімку повинні бути відображені і ті ознаки, які характеризуютьсам об'єкт, його форму, структуру поверхні та інші властивості[1].

Підготовка об'єктів.

Якість знімків залежить від розміщення об'єкту відносно знімальноїкамери. Фотографують об'єкти розміщуюючи на стійких предметнихстоликів, що дають можливість використовувати різні види освітлення і швидкозмінювати тональність фону. Фон повинен бути однорідним, нейтральним іобов'язково контрастним до об'єкта, щоб найкращим чином підкреслити йогоформу. Об'єкт розташовують на чистому предметному склі, що забезпечує йогостійкість і можливість переміщення при формуванні кадру. Як фонпід скло кладуть лист білого, чорного або сірого паперу. Поруч з об'єктом наодному рівні розташовується масштабна лінійка. Лінійку розміщують протилежно до джерела світла, щоб тіні від неї не маскувалиділянки зображення.

Об'єктиви для макрозйомки.

У макрофотографіческом процесі застосовуються як загально фотографічні, так іспеціально розроблені об'єктиви - макроанастігмати, що випускаються зфокусною відстанню від 10 до 150 мм. Перші зорієнтовані для зйомкипредметів, розташованих не ближче 10 - 15 фокусних відстаней.

Перш, ніж приступити до макрозйомці, необхідно визначити її основні параметри:

1) масштаб зображення (М): M = l/L, l- лінійні розміри зображення, L- лінійні розміри зображуваного об'єкта.

2) фокусна відстань об'єктива;

3) розтягнення хутра фотокамери;

4) предметна відстань - фокусна відстань від Макрофотоустановки.

Для зйомки за методом макрофотографії використовують спеціальні прилади –макрофотоустановки, що мають різні конструкції.

Значного поширення в експертній практиці отрималимакрофотоустановки: «Білорусь» (СБ-2), «Уларус», «Уларус-2», ФМН-2.

«Білорусь» (СБ-2).

Фотоустановка забезпечена двома фотокамерами: широкоформатною-9x12мм імалоформатною-24x36 мм. У її комплект входять об'єктиви «Индустар-55У »(4,5/140 мм) і« Индустар-58»(3,5/75 мм), призначений длямалоформатної камери, що дозволяють фотографувати об'єкти в масштабі від1/10 до 7/1.

Конструкція. На столі кріпляться основна і допоміжна штанги, наяких переміщається кронштейн з фотокамерою. Зміна положенняфотокамери щодо столу досягається обертанням штурвала дляпереміщення кронштейна на штанзі. Під час зйомки кронштейн з фотокамероюзакріплюються нерухомо затяжним гвинтом.

Для фотографування об'єктів установка забезпечена софітами, встановленимипопарно з двох сторін на штангах. Положення софітів змінюють горизонтальнимпереміщенням по кронштейнах, а також зміною кута їх нахилу доповерхні столу. У потрібному положенні софіти кріпляться за допомогою фіксаторіві затискачів. Фотокамера установки складається з корпусу, хутра, об'єктивногокронштейна і механізму розтягування хутра. Корпус камери у вертикальномуположенні закріплений на рухомому кронштейні за допомогою штифтового ізатяжного гвинта. Необхідне збільшення отримують зміною розтягування хутракамери і застосуванням змінних об'єктивів з різними фокусними відстанями[6].

Грубе розтягнення хутра здійснюється за рахунок опускання або підняття штанги, пов'язаної з об'єктивним кронштейном при попередньому ослабленному кліпсою у верхній частині корпусу фотокамери; плавніше – обертанням рукояток фрекціонного механізму. Зображення фокусують зміноюположення камери щодо поверхні столу при обертанні штурвала.

Точність фокусування контролюють по матовому склі. Змінні об'єктивижорстко закріплюють на спеціальній дошці.

«Уларус-2».

Фотоустановка що представляє собою модульну систему пристосувань іосвітлювачів, що дозволяють виконати різноманітні роботи. Вона можевикористовуватися для зйомки на 35 мм і 62,5 мм фотоплівки, фотопластинки. Укомплект установки входять об'єктиви «Индустар-55У» (4,5/140 мм), «Индустар-58 (3,5/75 мм), «Индустар-50-2» і «Индустар-104-У», що дозволяють при зйомціна рулонні плівки змінювати масштаб зображення від 1/18 до 20/1, а призйомці на фотопластинки від 1/5 до 16/1. Софіти загального світла, освітлювачі ДС, фотоспалахи ФИЛ-107 дозволяють отримувати потрібне освітлення.

Отже як висновок, можна сміливо зазначити, що використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів є вагомим внеском для встановлення об’єктивної істини, бо вона дає змогу:

- з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки;

- забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;

- дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення

має властивість наочності й документальності;

- дає можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.

- та ін..