Економічна суть, значення і завдання управління витратами
1. Суть та актуальність управління витратами
Управління витратами – це динамічний процес, який включаєуправлінські дії, мета яких полягає у досягненні високого економічного результатудіяльності підприємства. Воно не зводиться лише до зниження затрат, апоширюється на всі елементи управління.
Сутність проблеми управління витратами полягає, по-перше, не уточному визначенні величини собівартості продукції, а у виявленні того, як вонаутворилась (сформувалась), і, по-друге, процес управління витратами повиненбути направлений на формування собівартості у попередньому і поточному режимахта оперативному втручанні у діяльність підприємств (організацій) у разівиявлення відхилень від бажаного стану.
Управління витратами – це відносно молода сфера наукових іпрактичних інтересів. Воно започаткувало свій розвиток з виникненням теоріївитрат, яка з'явилася у другій половині XIX ст. Піонерами вїї розробці були найбільш розвинуті на той час в економічному відношеннікраїни, до яких слід віднести Англію, Німеччину, США.
З отриманням незалежності в Україні питанням формування витрат,собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства і організації не надавалиналежної уваги. Це привело не до удосконалення методів планування, обліку,калькулювання і аналізу собівартості продукції, а до втрати тих прийомів, якібули вже напрацьовані в попередні роки.
Затрати на виробництво, з однієї сторони, – один із основнихоб'єктів управління економікою на мікрорівні, а з другої – важлива частинауправлінського обліку.
У сучасний період управління витратами, як єдиного цілісногопроцесу, що визначає політику підприємств та організацій, в Україні практичноне існує. На це також звертає увагу відомий український вчений, академік М.Г. Чумаченко,який зазначає, що в даний час ще немає чіткої системи управління процесомзниження собівартості.
Актуальність проблеми посилюється ще й тим, що інфляційні процеси,які мають місце впродовж останніх років, не сприяють зниженню рівня витрат.Прибуток досягається, в основному, не шляхом зменшення затрат на виробництвопродукції, а за рахунок зростання відпускних цін.
Стан виробництва в сучасних умовах характеризується йогоефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягненьнауково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничих процесах.Обмеження ресурсів і досягнення запланованої ефективності потребують постійногозіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливомінфляції, коли дані про виробничі затрати необхідно повсякденно звіряти зданимимайбутніх затрат, які залежать великою мірою від впливу зовнішнього середовища.Крім того, адміністрація з метою управління затратами і доходами спостерігає заефективністю роботи кожного підрозділу, за отриманими результатами відвиробництва кожного виду продукту.
/>
Рис. 1. Елементи системи управління витратами і їхвзаємозв'язок
У цілому механізм господарювання підприємства визначаєтьсяступенем керованості затратами. На рис. 1 наведені основні елементисистеми управління витратами на виробництво.
В умовах, коли спад виробництва досягнув критичної точки і поставивцілі галузі буквально на межу виживання, більшість керівників і спеціалістівусвідомили нарешті, що лише грамотне ставлення до затрат на всіх етапахвиробничого процесу дозволить виправити ситуацію. До цього рішення підштовхує ісистематичний ріст цін та тарифів на всі види ресурсів.
Практично на кожному підприємстві є резерви для зниження затрат дораціонального рівня, що дозволяє добитися росту економічної ефективностідіяльності, підвищення конкурентоспроможності.
За останні роки вітчизняна наука і практика управління витратамидещо просунулась вперед, використовуючи досвід економічно розвинутих країн зринковою економікою і досвід роботи передових підприємств у доперебудовнийперіод, який вже почав забуватися.
Реорганізовані і заново створені фірми надають головну уважууправлінському обліку і фінансовому аналізу. Це, безперечно, важливо, протецілком недостатньо для ефективної роботи в умовах дії ринкових відносин,альтернативи яким у нас немає.
Управління витратами є синтетичною сферою знань, девикористовується термінологія і методи інших дисциплін. Тут поєднуються інколиабсолютно незалежні одне від одного знання про роботу підприємства, виявляєтьсяїх взаємозв'язок і вплив на кінцевий результат діяльності підприємства – прибуток.
Сутність системи управління витратами окремі автори ототожнюють зпитаннями точного визначення величини собівартості продукції, рівня виробничихзатрат та на цій основі пошуку шляхів їх зниження. Проте це не зовсім так.Процес управління витратами має на меті виявити, як саме сформуваласясобівартість, які чинники мали на неї позитивний, а які – негативний вплив. Це,по-перше, а по-друге, процес управління витратами має бути направлений напрогнозування можливої величини витрат, максимально точне передбачення їх рівнята поточне оперативне втручання у діяльність підприємства в разі виявленнявідхилень від наперед визначеного бажаного стану.
2. Причини відсутності системи управління витратами
Діюча раніше вітчизняна система обліку затрат на виробництвоповністю відповідала вимогам централізованого управління економікою,забезпечувала отримання інформації про фактичні затрати на продукцію (роботи,послуги) в основному для цілей державного ціноутворення. Система накопиченняінформації про затрати була чітко налаштована на підприємствах. Проблемаполягала у тому, що більша частина цієї інформації ніким не запитувалась і томуне використовувалась, так як не було глобального стимулу для скороченнявиробничих затрат і, відповідно, для створення оптимальної системи управлінняними. Це стало однією із головних причин того, що на практиці не знайшлиширокого використання теоретичні розробки різноманітних методів обліку затраттих часів.
Останнім часом активно вивчається зарубіжний досвід облікувиробничих затрат та управління ними, проте практичні розробки впровадженняіснуючих зарубіжних методик обліку, контролю і аналізу в Україні розглядаютьсяще недостатньо.
Вивчаючи зарубіжний досвід, не слід нехтувати результатамидосліджень вітчизняних науковців, що також були спрямовані на вирішенняпроблеми управління витратами. Так, у 80–90-ті роки центральними органамиуправління на основі результатів наукових досліджень і узагальнення передовоїпрактики було здійснено ряд заходів у сфері планування: посилений комплекснийпідхід до планів різних галузей, створена система планових норм, визначеніметоди оцінки ефективності впровадження нової техніки, створені передумови дляпідвищення якості планів та зокрема для більш обґрунтованого розрахункупланового рівня затрат на виробництво, виявлення резервні зниження собівартостіпродукції, посилення режиму економії. Однак система інформації, яка булазорієнтована в основному на цілі державного ціноутворення, виявилась не гнучкоюі не відповідала вимогам управління підприємством та не стимулювала скороченнязатрат.
Велика увага також надавалась плануванню зниження собівартості іпродукції за техніко-економічними факторами, що дозволяло визначати вплив назатрати заходів з підвищення науково-технічного рівня. Удосконалення нормуванняматеріальних і трудових затрат на виробництво здійснювалось на основі більшширокого впровадження нормативного обліку затрат на виробництво і йогоелементів. Особлива увага при цьому була зосереджена на пошуку можливостейоперативного виявлення відхилень від діючих норм.
Деякого покращення було досягнуто в розвитку методів економічногоаналізу собівартості продукції. Так, була розроблена та впроваджена в практикуметодика комплексного аналізу затрат на виробництво і собівартості продукції, атакож функціонально-вартісний аналіз, Дещо покращились методи контролю за затратами,процесами формування собівартості продукції і оперативним регулюванням затратза даними відхилень від діючих норм.
Отже, вітчизняна практика господарювання містить багатющий арсеналформ і методів впливу на затрати виробництва, які є елементами планування,стимулювання та інших ланок господарського механізму.
Однак окремі заходи не могли вирішити проблеми управліннявитратами в глобальному масштабі, а приводили лише до часткового покращенняобліку та незначного скорочення затрат. Тому необхідно вивчати досвідуправління затратами в зарубіжній системі управління, не відкидаючи при цьомувсе те, цінне, що було досягнуто вітчизняною системою управління і на ційоснові розробити конкретні рекомендації для підприємств і їх структурних підрозділів,функціональних служб, а також для керівників усіх рівнів.
Для цього всі елементи, необхідні для управління затратами, у насє. До таких окремих елементів слід віднести:
· систему калькулювання;
· теорію і практику економічного аналізу;
· техніко-економічне та виробниче планування;
· систему нормативного обліку.
Основною причиною відсутності надійної системи управління затратамиє розмежованість окремих функцій системи управління. Нам не вистачаєінтегрованої системи обліку, яка б обслуговувала всі функції управління необхідноюінформацією для управління витратами.
Основний недолік в існуючій вітчизняній практиці зводиться дотого, що на більшості підприємств завдання з управління витратами вирішувалисьлише частково і окремо по кожній функції управління собівартістю. Якщо журахувати, що до функцій системи управління собівартістю відносяться плануванняі прогнозування собівартості, нормування виробничих і облік фактичних затрат,калькулювання фактичної собівартості продукції, економічний аналіз, контроль ірегулювання собівартості продукції, то зниження собівартості продукції слідрозглядати як завдання комплексне, яке повинно вирішуватися системно.
Лише на основі управління безпосередньо процесом формуваннясобівартості, тобто в місцях виникнення затрат та вченому поєднанні всіхфункцій управління можливо здійснити управління собівартістю згідно з вимогамисистеми управління.
Так як існуюча роз'єднаність окремих функцій ні до чогопозитивного не привела, то в сучасний період система управління формуваннямзатрат на виробництво повинна органічно включати планування, нормування, облік,контроль та регулювання собівартості. Ця проблема не нова, ще в колишньомуРадянському Союзі ставилося питання комплексного вирішення проблемисобівартості продукції. Для цього було запропоновано формування системиуправління собівартістю продукції, яка повинна була включати планування іпрогнозування собівартості, нормування виробничих затрат, облік фактичнихзатрат, калькулювання фактичної собівартості, аналіз собівартості продукції івідхилень від норм, контроль і регулювання собівартості. Отже, комплекснийпідхід в управлінні собівартістю означає доповнення існуючого в сучасний періодобліку, виробничих затрат і калькулювання собівартості продукції (виробничогообліку) функціями вшанування, нормування, аналізу собівартості продукції іпідготовки проектів управлінських рішень, тобто в системному підході до управліннясобівартістю продукції (в системі управлінського обліку). Останнє співзвучне зісвітовою практикою, яка свідчить, що в ході зростання потреби в ефективномууправлінні підприємством облік виробничих затрат і калькулювання собівартостіпродукції трансформувалися в управлінський облік.
Досвід розвинутих країн показує, що в процесу досягненняцивілізованих відносив увага до собівартості продукції буде неухильнопідвищуватись. На відміну від зарубіжних країн, де раціоналізація виробництва ґрунтуваласяна тоншій і детальній інформації про затрати і собівартість, в нашій країні,починаючи з 1965 року, увага до проблеми контролю за витратами виробництвапоступово послаблювалась. Так, показник собівартості, починаючи з 1 січня 1965року, із основного був переведений в розряд розрахункових, що привело вподальшому до втрати інтересу до нього.
Сучасний період характеризується високим рівнем затрат тазростанням ринкових цін. Не зважаючи на серйозні негативні наслідки цих явищ,висока вартість товарів у, сучасних умовах має і свої позитивні моменти. Воназмушує, з однієї сторони, вигідно розміщувати всі види ресурсів, а з другої, – спрямовуватидіяльність на виробництво потрібної та вигідної продукції. Здорова конкуренція,у свою чергу, буде сприяти зниженню цін на продукцію, що змусить підприємцівшукати різні шляхи зниження собівартості продукції. Керівництво виробництвом назасадах мікроекономіки «з центру» ні до чого позитивного не привело і неприведе. Отже, необхідно підприємствам самостійно шукати нові шляхи виходу зкризи.
3. Роль і значення управління витратами в умовах ринковоїекономіки
Роль і значення управління витратами в сучасних умовахгосподарювання зумовлені місцем виробничих затрат та увагою до працівниківапарату управління. Витрати на виробництво у певні періоди часу перебували і особливо заразперебувають у центрі уваги управлінського апарату, що пояснюється багатьма причинами,основними серед яких є:
- необхідність раціонального використання обмежених ресурсів;
- забезпечення зростання прибутків за рахунок економії ресурсів;
- />отримання синтетичногопоказника, який характеризує ефективність використання всіх видів; ресурсів(собівартість продукції);
- планування ресурсів на одиницю продукції та аналіз фактичнихвитрат з метою виявлення відхилень і їх причин;
- зіставлення доходів і витрат для визначення маржинального доходу;
- прийняття рішень щодо удосконалення конструкції, технологіїіснуючих виробів і визначення ефективності заходів;
- вирішення питань розширення асортименту продукції, використанняпотужностей підприємства, освоєння нових видів продукції.
У названих випадках інформація потрібна для прийняттяуправлінських рішень, які базуються на економічній доцільності тих чи іншихальтернатив.
Підвищення ролі управління витратами в сучасних умовах зумовлененеобхідністю досягнення кожним суб'єктом господарювання оптимального рівнязатрат на виробництво та реалізацію продукції, від якого залежить успішнадіяльність підприємств і організацій.
Забезпечення оптимального рівня затрат дасть змогу створитиналежні умови для росту конкурентоздатності продукції, а також з'явитьсяпідґрунтя для довгострокового і економічного зростання підприємств таорганізацій.
В Україні в сучасний період управління втратами як єдиногоцілісного процесу, який визначав би усю політику підприємства (організації),практично не існує.
На необхідність створення такого цілісного процесу, цілісноїсистеми управління вказує ще й те, що інфляційні процеси, які продовжуютьсяпротятої останніх років, не сприяють зниженню собівартості продукції, рівнявиробничих затрат. Прибуток на переважній більшості підприємств досягається, напревеликий жаль, не шляхом зменшення затрат на виробництво продукції, азарахунок зростання відпускних цін.
Такий стан справ має, як правило, серйозні негативні наслідки якдля громадян нашої держави, так і суспільства в цілому. Проте, незважаючи назазначені недоліки цих явищ, висока вартість товарів у сучасних умовах має ісвої позитивні моменти. Вона змушує, з однієї сторони, вигідно розміщувати всівиди ресурсів, а з другої, спрямовувати діяльність на виробництво потрібних тавигідних товарів і продуктів. Здорова конкуренція, у свою чергу, сприятимезниженню ціни на продукцію, роботи чи послуги, що неодмінно змусить підприємціві товаровиробників шукати різні шляхи зниження собівартості продукції, робіт чипослуг. Найбільш вигідною і прийнятною у цьому відношенні повинна стати системауправління витратами, як об'єктивна необхідність успішного функціонуванняпідприємства чи організації.
4. Місце управління витратами в системі менеджментупідприємств і організацій
Як відомо, менеджмент – це процес організації певної діяльностігрупи людей для досягнення поставлених перед нею цілей. Цей процес потребуєкоординації і стимулювання дій учасників, що, у свою чергу, зумовлює необхідністьіснування певної влади в цій групі людей, яка може виступати як в офіційній,так і в неофіційній формі. Тому менеджмент – це й певна система, метод, підхідвизначення та відбору специфічних цілей; організація і стимулювання плановоїдіяльності для досягнення, поставленої мети, делегування й контроль певнихвиробничих і управлінських функцій, оцінка діяльності, згідно з якою можутьвідбуватися певні зміни в планах і виробництві.
Менеджмент як виробничий ресурс і як його функція безпосередньовпливає на формування виробничих витрат і ефективність господарювання.Ефективність менеджменту можна визначити відношенням певного результату відприйнятих рішень до виробничих витрат, пов'язаних з їх виконанням. Уформалізованому вигляді це можна записати так:
управління система витрата ринковий
Е = Р / В,
де Е – ефективність менеджменту;
Р – результат (дохід, прибуток та інше);
В – виробничі витрати.
До основних напрямків діяльності менеджера слід віднести: визначенняцілей господарської, діяльності; виділення та ідентифікацію існуючих проблем;організацію заходів, спрямованих на долання наявних проблем; пошук, обробку і використаннявідповідної інформації; розгляд і аналіз альтернативних напрямків діяльності;прийняття певних специфічних і конкретних рішень; оцінку наслідків відприйнятих рішень; розробку навчальних програм для учасників виробництва;управління та оцінку діяльності працюючих; прийняття рішень стосовно купівлі тапродажу певних товарів і продукції; стратегічне й оперативне планування; контрольвиробничого процесу; фінансовий контроль; організацію ефективного використаннязасобів виробництва; координацію діяльності всіх ланок виробничого процесу ймаркетингу.
Основою діяльності менеджера є визначення цілей господарювання.Однак які б цілі не були визначені, їх можна досягти лише за умовивисокоефективного ведення господарства, складниками якого є оптимізація обсягіввиробництва і, відповідно, виробничих витрат та максимізація доходу (прибутку).
Класифікуючи формування, функціонування, управління та контрольвиробничих витрат як певний цілісний механізм, виділяють такі основніузагальнюючі системи цього-механізму: початкову, традиційну, інтегровануінформаційну й систему менеджменту витрат.
Початкова система характеризується слабким контролем витрат, аотже, неможливістю здійснювати нормальний процес управління ними. Ця система,як правило, є типовою для новостворених підприємств на стадії їх становлення.На відміну від початкової системи, традиційна має вищий рівень контролю й тіснопов'язана з оперативною виробничою системою. Така система використовуєтьсяпідприємствами, в яких зміни в технології виробництва є незначними,виробляється вузький асортимент продукції (робіт, послуг), а також з доситьвисоким рівнем інтенсивності праці.
Характерною особливістю інтегрованої інформаційної системи євисокий рівень контролю, тісна інтеграція з оперативною виробничою системою.Однак її недоліком є не досить тісний зв'язок з організаційним оточенням.
І, нарешті, система менеджменту витрат базується на філософіїменеджменту стосовно управління ресурсами підприємства – матеріальними,фінансовими, трудовими й процесами їх використання. Менеджмент виробничихвитрат можна визначити як процес планування і вдосконалення тактичних іоперативних аспектів бізнесу з метою досягнення поставлених стратегічних цілей.
Основними характеристиками менеджменту витрат є:
1) зосередження напопередженні витрат, а не на їх обліку;
2) тісний зв'язокміж оперативними і стратегічними цілями виробництва;
3) концентрація наоцінці прибутковості діяльності й аналізі руху готівки та витрат;
4) рівноцінне використання технологічних удосконалень і шляхівекономії витрат з метою збільшення прибутку;
5) залучення в систему всіх видів витрат, у тому числі витрат з реалізації(збуту), маркетингу, загальногосподарських (адміністративних).
Загалом система менеджменту витрат базується на трьох основнихпринципах: глибокому аналізі діяльності підприємства; побудові всієї системи наоцінці витрат; постійному процесі вдосконалення діяльності. Завдяки цимпринципам система є широкоохоплюючою, гнучкою й активною порівняно з іншимисистемами формування; функціонування, контролю та управління витратами. При цьомуслід зазначити, що менеджмент витрат не означає управління витратамибезпосередньо як такими. Скоріше це управління діяльністю, в процесі якоївиникають витрати. Тільки шляхом змін у виробничій діяльності, зміни тактики іоперативних цілей, що, відповідно, викликає попит на певні дії або знижує його,менеджер може суттєве вплинути на рівень витрат.
Наступним кроком після формування витрат є їх облік і контроль. Виділяютьтакі його стадії.
1.Визначення об'єктів обліку та контролю івстановлення стандартів.
2.Забезпечення зв'язку обліку і контролю витрат зіншими системами діяльності підприємства.
3.Встановлення процедур для моніторингу фактичнихвитрат.
4.Порівняння фактичних витрат зі стандартами.
5.Аналіз відхилень фактичних витрат відустановлених стандартів.
На основі обліку й контролю витрат будується система забезпеченняїх зниження як один із чотирьох напрямків підвищення прибутковості виробництва.При цьому така система містить ряд ключових етапів і постановочних запитань. Утабл. 1. наведено ці етапи та запитання.
Система забезпечення зниження витрат також тісно пов'язана зжиттєвим циклом витрат, який, у свою чергу, має зв'язок з життєвим цикломпродукту.
Фазами життєвого циклу витрат є:
1. Дослідження формування витрат, що охоплює планування,аналіз ринку, дослідження самого продукту, технологічні та інженернідослідження, оформлення потрібних документів, комп'ютерне програмування,тестування і оцінку виробничої моделі.
2. Процес виробництва і формування витрат.
3. Здійснення менеджменту витрат.
4. Зникнення витрат.
Як показують дослідження, на четверту фазу життєвого циклу витратприпадає менше як 5 відсотків усього їх життєвого циклу.
Таблиця 1. Етапи дії системи забезпечення зниження виробничихвитратЕтапи Постановочні запитання 1. Мета дії
1. Що досягнуто в результаті дії?
2. Чому це зроблено?
3. Що ще, крім цього, можна було б зробити?
4. Що ще потрібно було б зробити? 2. Місце дії
1. Де відбулася дія?
2. Чому саме тут вона відбулася?
3. Де могла б відбутися ця дія?
4. Де мала б відбутися ця дія? 3. Час здійснення дії
1. Коли відбулася дія?
2. Чому саме в цей час вона відбулася?
3. Коли могла б ще відбутися ця дія?
4. Коли мала б відбутися ця дія? 4. Яким чином здійснено дію?
1. Як це зроблено?
2. Чому саме так це зроблено?
3. Як ще можна було б це зробити?
4. Як потрібно було б це зробити? 5. Виконавчі дії
1. Хто це зробив?
2. Чому саме цей виконавець це зробив?
3. Хто ще міг би це зробити?
4. Хто ще повинен був би це зробити?
Література
1. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2008.
2. Грещак М Г, Коцюба О С Управління витратами Навч-метод. посібник для самост.вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002.
3. Панасюк В.М. Витрати виробництва: управлінський аспект – ТернопільАстон, 2005.
4. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управліннявитратами підприємства: Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006
5. Горобець О. Організація управління витратами на підприємстві //Вісник Тернопільської академії народного господарства, 2002 – №7/2.
6. Давидовім І.Є. Управління витратами як напрям підвищенняефективності роботи підприємств і організацій // Економічні проблемирозвитку будівництва в Україні (збірник наукових праць за матеріалами міжнародноїнауково-практичної конференції 1–2 червня 2001 р) – Тернопіль Економічнадумка, 2001.