Міністерство освіти та наукиУкраїни
Криворізький технічний університет
Кафедра економіки, організації та управлінняпідприємствами
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
«Економіка праці та соціально — трудовихвідносин»
Варіант № 8
Студент(а)ки групи
спеціальності – 6.050100 “Фінанси”
ПІБ
Керівник роботи:
Посада старшийвикладач
ПІБ
Кривий Ріг
2008
1. Робочій час,його склад і структура
Робочийчас поділяється на види, розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочийчас. Так, відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часупрацівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Причому потрібнонаголосити, що передбачені законодавцем гарантії відносно граничної тривалостіробочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх формвласності. У колективних договорах або інших локальних актах можуть бутизакріплені положення про 40-годинний робочий тиждень, а також менші затривалістю норми робочого часу на даному підприємстві, в установі, організації.Норма робочого часу — це встановлена законом, колективним або трудовим договоромдля даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарнийперіод — день, тиждень, місяць.
Раціональне використання робочого часуна підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці йвідпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими.
Змінний режим праці й відпочинку визначаєтривалість змін, час їхпочатку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі.
Добовий режим праці й відпочинку включаєкількість змін (Циклів) за добу.
Тижневий режим праці й відпочинку передбачаєрізні графікроботи, кількістьвихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святковідні, порядок чергування змін.
Місячний режим праці й відпочинку визначаєкількість робочих і неробочих днів у даному місяці,кількість працівників, які отримуютьвідпустки, тривалість основних і додаткових відпусток
Режими праці й відпочинку регулюютьсяКодексом законів про працю України.
Убільшості західних країн нормальна тривалість робочого часу також закріплюєтьсяв законах і колективних договорах, хоча у деяких країнах (Великобританії,Данії) для більшості працюючих — тільки у колективних договорах. При цьому дляпершої групи країн колективними договорами встановлена менша тривалістьробочого часу порівняно із законом. Найбільш поширеним стандартом на Заході є40-годинний робочий тиждень за законодавством та 35-40-годинний робочий тижденьза колективними договорами.
Скороченийробочий час встановлений у законодавстві: КЗпП, а також, в іншихнормативно-правових актах. Так, згідно із ст. 51 КЗпП для працівників, працяяких відбувається на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюєтьсяскорочена тривалість робочого часу — від 24 до36годин на тиждень. Перелік таких робіт і тривалість робочого часу при їхвиконанні передбачені Списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливимиумовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скороченийробочий день, порядок застосування Списку регулює інструкція. Право наскорочений робочий день виникає, якщо працівник виконує роботи у шкідливихумовах праці не менше за половину робочого дня. Вказаний список обов'язковийдля всіх підприємств, установ, де є види робіт, професії і посади, вказані вньому.
Законодавствомвстановлений скорочений (36-годинний) робочий тиждень для деяких категорійпрацівників, трудова діяльність яких пов'язана з особливим характером праці(наприклад, педагогічні працівники, медичні працівники та ін.) або станомздоров'я (деякі категорії інвалідів). Для осіб, які працюють у зоні відчуження,встановлений 36-годинний робочий тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу передбачена для неповнолітніх працівників зметою охорони їх здоров'я. Так, для працівників віком від 16 до 18 роківвстановлений 36-годинний робочий тиждень, віком від 15 до 16 років — 24-годиннийробочий тиждень, для учнів вікомвід 14 до 15 років, які працюють в період канікул, — не більш 24 годин натиждень, а якщо учні працюють протягом навчального року у вільний від занятьчас, то тривалість їх робочого часу на повинна перевищувати половини тієїнорми, яка встановлена для осіб відповідного віку, тобто для учнів віком від 14до 16 років — не більше 12 годин на тиждень, а віком від 16 до 18 років — 18годин на тиждень.
Скорочуєтьсятривалість робочого часу напередодні святкових днів на 1 годину як при6-денному, так і при 5-денно-му робочому тижні. Це положення не поширюється напрацівників, яким встановлений скорочений робочий час на інших підстава.
Встановленняскороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати. Робота, якавиконується в нічний час, оплачується впідвищеному розмірі, який встановлюється Генеральною, галузевою, регіональноюугодами і колективним договором, але не повинен бути менше за 20% тарифноїставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
Неповнийробочий час — встановлюється угодою сторін як при вступі на роботу, так і вперіод роботи. Неповний робочийчас може бути у вигляді:
а) неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи назумовлену кількість годин); б) неповного робочого тижня (при якому зберігаєтьсянормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів утиждень) і в) поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня(наприклад, тривалість робочого дня 5 годин при 4 робочих днях на тиждень).
Привстановленні режимів праці з неповним робочим часом тривалість робочого дня(зміни), як правило, не повинна бути менше 4 годин і робочого тижня — менше20-24 годин відповідно при 5- та 6-денному тижні.
Якправило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники, тобто особи, щоуклали два або більше трудових договорів (з двома або декількомароботодавцями). Сумісництво можливе і на одному підприємстві при виконаннірізних робіт поза основним робочим часом.
Загальними вимогами до режимів роботи є:
• дотримання встановленої закономзагальної тривалості робочогочасу;
• забезпечення рівномірного чергуваннячасу роботи і перерв міжзмінами, для чого розраховується тривалість циклу обороту змін — періоду, за який всі працівникивідпрацюють у всіх змінах, передбаченихграфіком;
• забезпечення повного використанняобладнання і робочого часудля підвищення продуктивності праці;
• обмеження кількості змінних графіків напідприємстві, оскільки це утруднює процес управління.
Для виявлення резервів раціональнішоговикористання фонду робочогочасу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками:
1. Час роботиі час перерв у роботі (рис.1.1).
1.1. Час роботи Тр — це загальнатривалість змінного часу, протягомякого працівник виконує трудові функції. Він включає:
1.1.1.Час підготовчо-завершальної роботи Тпз, що витрачається на підготовку до виконання завдання,і дії, пов'язані з його завершенням(одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції тощо).
1.1.2.Час оперативної роботи Топ витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Вінвключає:
1.1.2.1.Основний час То — час безпосереднього перетворення предмета праці;
1.1.2.2.Допоміжний час ТД — час управління обладнанням, вимірюванняпоказників, переходів тощо.
1.1.3.Час обслуговування робочого місця То6 складається з:
1.1.3.1. Часу організаційногообслуговування Торг,що витрачається надогляд робочого місця, пов'язаний з виконанням змінного завдання;
1.1.3.2. Часу технічного обслуговуванняТтех, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням даноїконкретної роботи.
1.2. Час перерв Тп — це загальна тривалість змінного часу,протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Вінвключає:
1.2.1. Час регламентованих перерв Тпр заздалегідь передбачений, об'єктивнонеобхідний. До нього належать:
1.2.1.1. Час перерв, зумовленихособливостями техніки, технології та організації виробництва Тпт;
1.2.1.2. Час перерв, обумовленихтрудовим законодавством Тзак;
1.2.1.3. Час на відпочинок таособисті потреби Твоп.
1.2.2. Час нерегламентованих перерв Тпнскладається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це:
1.2.2.1.Час перерв, зумовлених недоліками утехнології та організації виробництва Тпнт, наприклад перебоями постачання, несправністюустаткування;
1.2.2.2.Час перерв, зумовлених порушеннямитрудової дисципліни Тптд —запізненнями, прогулами тощо;
1.2.2.3. Час відпусток з дозволуадміністрації Тпв.
/>
Рис. 1.1. Загальна класифікаціяелементів затрат змінного робочого часу
2. Нормований та ненормований робочийчас (рис. 1.2).
2.1. Нормований робочий час включаєвсі затрати часу, що єоб'єктивно необхіднимидля виконання конкретного завдання, аотже, підлягаютьнормуванню. Це таке:
2.1.1.Час продуктивної роботи Трп.
2.1.2.Час регламентованих перерв Тпр.
2.2.Ненормований робочий час не єоб'єктивно необхідним, аотже, не включається доскладу норми. Це таке:
2.2.1.Час непродуктивної роботи Трн.
2.2.2.Часнерегламентованих перерв Т.
/>
Рис. 1.2. Структура нормованогоі ненормованого робочого часу
Для реєстрації результатів вивченняробочого часу використовуються відповідна документація і методи обробкиінформації, проводяться при необхідності фотографії робочого дня і хронометражні спостереження.
Для обліку тривалості робочого днязастосовуються показники його фактичної і нормальної тривалості. Фактична тривалість робочого дня характеризуєтьсячасом роботи одного працюючого за день (зміну), включаючи понаднормові години івиключаючи години простоїв. Вона розраховується діленням відпрацьованих запевний період людино-годин на відпрацьовані людино-дні. Нормальна тривалість робочого дня визначаєтьсякількістю годин роботи, встановленою законом для даної групи працівників.
Коефіцієнтвикористання робочого часу розраховуєтьсяділенням фактичної тривалості робочого дня на нормальну. Чим ближчий він до 1,тим вищий рівень організації і дисципліни праці на даному підприємстві.