УКООПСПІЛКА
ПОЛТАВСЬКИЙУНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Курсова
з«Основ менеджменту»
тема
«Вимогидо особистості сучасного менеджера»
ЗМІСТВСТУПРозділ 1. Теоретичні засади та основні вимоги доособистості менеджера1.1 Теоретичні засади дослідження особистості менеджера1.2 Навики та кваліфікаційні вимоги до сучасного менеджераРозділ 2. Проблеми розвитку особистості менеджера2.1 Розвиток особистості менеджера2.2 Проблеми особистості менеджераРозділ 3. Особистість сучасного менеджера3.1 Основні аспекти розвитку особистості3.2 Модель особистісних характеристик сучасного менеджераВИСНОВОКПерелік літератури
ВСТУП
Дефіцит уосвічених спеціалістах — одна з проблем, з вирішенням якої теоретики і практикипов'язують в нашому суспільстві надію на успішне засвоєння сучасної технологіїгосподарювання, оволодіння цивілізованими нормами організації економіки.Сьогодні ми живемо в інших організаційно-економічних та соціально-психологічнихумовах і відповідно нам вкрай необхідні такі якості, як підприємництво, діловаініціатива, схильність до розумного ризику. Новий ритм життя нікого не страхуєвід невдач, стресів, хвилювань. У зв’язку з цим гостро постає питання просамовдосконалення, переорієнтацію мислення, про формування у нових умовах вміньі навичок оцінювати свою власну діяльність, поведінку, свій розвиток, визначатиперспективи росту. Професійні якості і психологічні властивості самі по собі нерозвиваються і не формуються тільки тому, що змінилася економічна іморально-психологічна ситуація. Як свідчить історичний досвід, ринок — цеефективний механізм економічних відносин, функціонування якого стимулює рістділової, підприємницької, організаторської активності людей.
Настає часвсезагального усвідомлення того, що від рівня індивідуальної самореалізаціїкожної особистості залежить ріст і масштаби досягнень людства в галузіматеріальних і духовних цінностей. Все це вимагає інноваційного підходу допідготовки і розвитку кадрів управління, менеджерів, в тому числі зумовлюєвпровадження нових управлінських технологій, передбачає зміну нормативних вимогдо керівників, до їх технічної компетентності, здатності орієнтуватися взростаючих інформаційних потоках, уміння створювати працездатні колективилюдей, які притримуються різних цінностей і живуть в інших нових умовах, використовуватизасоби комунікації. Сучасний керівник повинен вміти впливати на ефективністьвикористання всіх природних і суспільних ресурсів, здійснювати перспективнепланування, яке враховує цілі суспільного розвитку, підвищувати культуру праці.
Розділ 1. Теоретичні засади та основні вимоги доособистості менеджера1.1 Теоретичні засади дослідження особистості менеджера
Управлінняз'явилося разом із людьми. Там де хоча б дві людини об'єднувалися в прагненнідосягти якоїсь спільної мети, виникало завдання координації їхніх спільних дій, розв'язання якого хтось із них повинний був брати на себе. У цих умовах вінставав керівником, що управляє, а інший — його підлеглим, виконавцем.
На всіх етапахстановлення суспільства проблема управління стояла досить гостро і багато людейнамагалися вирішити її, але їхні труди носили розрізнений характер і неукладали узагальненої теорії.
І тільки в другійполовині минулого століття після перемоги промислової революції на Заходіситуація різко змінилася. Ринкові відносини володіли всіма сферами життясуспільства. Тому від керуючих був потрібний високий професіоналізм,компетентність, уміння співставляти свою діяльність з існуючими законами.
У результатіз'являється група людей, що спеціально займаються управлінською діяльністю. Цимкерівникам уже не потрібно тримати своїх підлеглих у покірності владною рукою.Головним завданням стає кропітка організація і щоденне управління виробництвоміз метою забезпечення найбільшого прибутку власникам фірми. Ці люди сталиназиватися менеджерами.
В теоріїменеджменту менеджерами називають спеціалістів, що, використовуючи різноманітніметоди і тактику управління, сприяють досягненню організацією або підприємствомпевних цілей.
Отож, менеджеромє тип науково-практичного управління, тобто керівництва людьми і виробництвом,що дозволяє виконувати поставлені завдання найбільш гуманним і економічнимшляхом.
Оскільки завданнямменеджменту є досягнення мети, важливо правильно її визначити. Якщо ми ставимо передсобою завдання удосконалювання організації, не уточнивши її цілей, то ризикуємозапропонувати кращі засоби виконання непотрібних функцій або кращі шляхи досягнення незадовільних кінцевих результатів.Без перебільшення можна сказати, що заподієний при цьому збиток вимірюєтьсямільярдами.
Мистецтво виборуі формулювання правильної мети, управління процесом її реалізації, включаючи оцінкудосягнутого ступеня реалізації, відрізняють дійсно вмілого менеджера-керівника.
Неможливо прагнутиуправляти людьми, якщо і керівникам, і підлеглим цілі цілком не ясні. Управляти- значить спонукати інших до досягнення ясної мети, а не змушувати інших робитите, що вважаєш правильним.
Варто зауважити,що відповідно до простого американського визначення процесу управління «менеджерробить будь-щоруками інших».
Одне з основнихзавдань менеджера — створити спонукальні стимули для людини, при яких у неївиникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Звідсивипливає ще один принцип менеджера: управляти — значить вести до успіхів інших.
Відомийукраїнський економіст Валерій Терещенко підкреслював, що завдання керівника — диригувати, підібрати гарний персонал, розробити організаційну структурупідприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всюроботу, боротися з непродуктивними витратами часу. Слід виділити ще одне знайважливіших завдань — вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якістьроботи.
Отже, центральноюфігурою в системі менеджменту будь-якої організації є менеджер-керівник, якийкерує власне організацією (підприємством), якимсь конкретним видом діяльності,функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Американські дослідникиРоберт Блейк та Джейн Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництвосприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльностіорганізації, у якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненнімаксимальних результатів.1.2 Навики та кваліфікаційні вимоги до сучасного менеджера
Насампереднеобхідно відзначити, що для правильної, раціональної й ефективної організаціїпраці, менеджер незалежно від організації, у якій він працює, повинен мативідповідні психологічні та професійні навики, відповідати визначенимкваліфікаційним вимогам. Розглянемо їх.
У роботікерівника багато привабливих сторін: вона надає великі можливості для розвиткуособистості, надає людині гідність, є захоплюючої та цікавою. Менеджерудоводиться часто вирішувати найскладніші завдання в умовах критичних ситуацій іневизначених перспектив.
У минулому напосаду менеджерів намагалися підібрати людей із яскраво вираженимидиктаторськими замашками, оскільки робітники були здебільшого покірною,малоосвіченою, безликою масою і найкращим засобом поводження з ними вважався примус.
У цих умовахформула дій керуючого була: «бізнес — є бізнес, працюй, не міркуючи».
З розуміннямтого, що робітників потрібно не примушувати до праці, а заохочувати, змінилисяі вимоги до керуючих. Головною їхньою гідністю стала здібність відігравати рольглави сім'ї, якийпо-батьківськи ставиться до підлеглого, діючи по формулі: «твердість, алесправедливість».
Все це,безумовно, допомогло зняти численні проблеми і насамперед антагонізм міжробітниками і менеджерами.
Кризові ситуаціїусе більше і більше стрясали західну економіку, вимагаючи від керуючих нових якостей.Просто зійтись з людьми було не достатньо — взаємодію потрібно було забезпечитинадійною матеріальною базою, яку створював надійний безперебійний збут товарів.Це вимагало від менеджера ще і маклерських здібностей.
І нарешті,сьогодні фірми виросли настільки, що одноособове управління ними сталопрактично неможливим. Крім того, у керівників додалося і багато зовнішніхфункцій, у тому числі взаємодія з партнерами, профспілкою, державними іполітичними діячами. Кожним напрямком займався самостійний керуючий, тому главакорпорації ставав менеджером-організатором, основний обов'язок якого — координуватидіяльність групи менеджерів.
Виконуючи цейобов'язок, сучасний менеджер виступає в декількох психологічно обумовленихіпостасях.
По-перше, це — керуючий, наділений владою, що керує великим колективом людей.
По-друге, це — лідер, спроможний вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет,високий професіоналізм, позитивні емоції.
По-третє, це — дипломат, що встановлює контакти з партнерами і владою, що успішно переборюєвнутрішні і зовнішні конфлікти.
По-четверте, це — вихователь, що володіє високими моральними якостями, спроможний створитиколектив і направляючий його розвиток у потрібне річище.
По-п'яте, це — новатор, що розуміє роль науки в сучасних умовах, що вміє оцінити і беззволікання впровадити у виробництво той або інший винахід абораціоналізаторську пропозицію.
По-шосте, це — просто людина, що володіє високими знаннями і здібностями, рівнем культури,чесністю, рішучістю характеру й у той же час розважливістю, спроможна бути уусіх відношеннях зразком для навколишніх.
Менеджери повиннімати спеціальні психологічні знання і володіти здібністю використовувати їх уповсякденній роботі управління організацією. Здібності до керівництваобумовлені наявністю таких розумних особистих цінностей і чітких особистихцілей, як: здатність управляти самим собою, уміння навчати і розвиватипідлеглих, формувати ефективні робітничі групи.
Різноманітнівимоги до фахової компетенції менеджерів умовно можна об'єднати в дві групи.
Перша група:
1. Розумінняприроди управлінської праці і процесів управління.
2. Здатністьмислити масштабно, перспективно. Менеджери можуть демонструвати прекраснірезультати і водночас погубити всю компанію, якщо їхня робота не орієнтована намайбутнє. Зрозуміло, компанія повинна отримувати прибуток, але вона повиннаотримувати прибуток як можна довше. Якщо ви станете думати тільки про прибуток,ви не побачите можливостей, що відкриваються попереду. Мислення менеджерапостійно повинно тренуватися на масштабність.
3. Вміннявирішувати нестандартні управлінські проблеми.
4. Знанняпосадових і функціональних обов'язків менеджерів, засобів досягнення цілей іпідвищення ефективності діяльності організації.
5. Вміннявикористовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікацій, щонеобхідні для здійснення управлінського процесу, тобто для організації праціменеджера.
Перша група вимогохоплює знання і вміння менеджерів, необхідні для виконання фахової роботименеджера, або мистецтва управління. Вони включають:
- вмінняобгрунтовувати і приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні високадинамічність і невизначеність;
- високаінформованість з питань розвитку галузі, у якій працює підприємство, станидосліджень, техніки, технології, конкурентності, динаміки попиту на продукцію іпослуги і т.п.;
- вмінняефективно управляти ресурсами, планувати і прогнозувати роботу підприємства,оволодіння засобами підвищення ефективності управління;
- уміннявикористовувати сучасні інформаційні технології, засоби комунікацій і зв'язку.
Менеджер, якийпрацює професійно, обов'язково використовує всі досягнення науки з метоюудосконалювання процесів, методів, форм управлінської діяльності, що підвищуютьефективність підприємництва.
Друга група:
1.Вміння працювати з людьми.Оволодіння мистецтвом управління людськими ресурсами.
2.Володіння мистецтвомналагодження зовнішніх зв'язків.
3.Здатність до самооцінки,уміння робити правильні вибори і безупинно підвищувати кваліфікацію, знання івміння.
Друга група вимогдо фахової компетенції менеджерів пов'язана із такими психологічними факторамияк здатність працювати з людьми й управляти самим собою.
Професіяменеджера потребує також відповідних особистих якостей. Менеджеру необхідномати:
- спрагузнань, професіоналізм, новаторство і творчий підхід до роботи;
- завзятість,впевненість у собі і відданість справі;
- нестандартнемислення, винахідливість, ініціативність і здатність генерувати ідеї;
- психологічніздібності впливати на людей;
- коммунікабельністьі почуття успіху;
- емоційнуврівноваженість і стійкість проти стресу; відкритість, гнучкість і легкуприлаштовуваність до змін, що відбуваються; ситуаційне лідерство й енергію особистостів корпоративних структурах;
- внутрішнюпотребу до саморозвитку і самоорганізації;
- енергійністьі життєстійкість;
- схильністьдо успішного захисту і настільки ж ефективного нападу;
- відповідальністьза діяльність і за прийняте рішення;
- потребупрацювати в колективі і з колективом.
Розділ 2. Проблеми розвитку особистості менеджера/>
2.1 Розвиток особистостіменеджера
Розвитокособистості розуміється діалектично як двоєдиний процес індивідуального ігрупового формування сутності людини. Стосовно особистості менеджера мова йдепро розкриття його психофізіологічного, морально-професійного потенціалу.Основним принципом розвитку особистості менеджера є такий його розвиток, колипри засвоєнні соціального, морального, професійного досвіду і умов здійснюєтьсяперехід від абстрактної можливості володіти соціальним, моральним, професійнимстатусом, функціями, якостями в реальну можливість і перетворення останньої вдійсність як результат, сукупність всіх реалізованих можливостей, що наданіменеджеру. Звідси зміст і основні об’єктивні тенденції розвитку особистостіменеджера — виникнення можливості і її розгортання в дійсність — проявляються вдіалектиці утвердження і самоутвердження особистості як суб’єктажиттєдіяльності.
Розвитокособистості менеджера передбачає включення індивіда в систему суспільнихвідносин і самостійне відтворення цих відносин. Цей процес здійснюється підвпливом як цілеспрямованих зусиль, так і в результаті безпосереднього впливусоціуму при активному вибірковому ставленні індивіда до норм, цінностейсередовища, при активній його взаємодії з оточенням. Процес набуття індивідомзнань, вмінь і навичок управлінської діяльності є переважно процес становленняособистості менеджера, а моменти розвитку виступають в даному випадку якзакріплення набутих знань, вмінь і навичок, перевід їх у внутрішні регуляториповедінки. Моральність є центральним утворенням особистості менеджера; вона єспільним, цементуючим началом, що об’єднує різні складові особистості.
У цілому розвитокособистості менеджера розуміється як цілісна система, як багатосторонній,багатофакторний, соціально і психологічно детермінований багаторівневий процес,в ході якого на основі постійно виникаючих суперечностей здійснюєтьсястановлення особистості, формується її пізнавальна, моральна активність.2.2 Проблеми особистості менеджера
Проблема особистості— одна з центральних у курсі менеджменту. Про її складність та багатогранність свідчитьнавіть той факт, що сьогодні існує понад 50 визначень поняття “особистість”. Затеоретичною i практичною значущістю вона належить до однієї з фундаментальнихпроблем. Проектування i діагностика особистості, визначення оптимальних умов iнайефективніших шляхів її формування неможливі без знання структури особистостіта закономірностей її становлення й розвитку.
Слово “особистість”походить від латинського persona, що означає ритуальну маску, яку знімали зобличчя померлого у Стародавньому Римі. Вона втілювала ім’я, iндивiдуальнiправа i привілеї, які передають у спадок.
У вiтчизнянiй психологіїнайвiдомiші дослідження в галузі особистості пов’язані з теоретичними працямишколи Л. Виготського. Великий внесок у розробку цієї проблеми зробили російськіта українські вчені Г. Костюк, О. Леонтьєв, Л. Божович, А. Петровський, О.Асмолов, зарубiжнi психологи Г. Айзенк, Р. Кеттел, Г. Олпорт.
Кожна людина — ценасамперед iндивiд, бiологiчний організм, що існує самостійно (від лат.individuum — неподільний, той, що існує самостійно). Коли говорять про властивостілюдини як iндивiда, то мають на увазі її природнi ознаки, якi дають змогу їйбути живим органiзмом, представником homo sapiens.
Iндивiд — цепоняття, яке визначає належнiсть живої істоти до людського роду. Головноюхарактеристикою властивостей iндивiда Особистiсть — явище не аморфне, аструктурне. Пiд структурою розумiється поєднаня елементiв, їх зв’язкiв уцiлiснiсть. Елементiв особистостi як цiлого багато, i вони мають як соцiальну,так i біологічну основу. Розроблена професором К. Платоновим динамiчнафункцiональна структура особистостi складається з чотирьох ієрархічнихступенiв. Кожному ступеню вищого порядку притаманний вищий рівень системноїякості порівняно зі ступенями нижчого порядку. Найнижчий структурний ступінь —біопсихологiчнi властивостi — природна основа особистостi. Наступний — психiчнiпроцеси, властивостi та особливостi. Ще вищий ступінь — рiвень знань, вмiнь iнавичок особистостi. I найвищий — спрямованiсть особистостi. Основою цiєїiєрархiї є бiопсихологiчнi властивостi особистостi.
Це бiологiчнозумовлена пiдструктура, тобто характеристики, що закладенi генетично, даютьсялюдинi вiд народження. До цієї пiдструктури належать: стать, вiк, станздоров’я, темперамент, здiбності, рiзнi фiзичнi риси людини, якi виявляються убудовi та функціях органiзму в цiлому, у будовi та функцiях нервової системи iорганiв чуття, у зовнiшньому виглядi, фiзичнiй силi, витривалостi. Вiк iуправлiнська дiяльнiсть. Чи можна ставити питання про переваги будь-якого вiку?Чи iснують обмеження у вiцi для перебування на “капiтанському мiстку”? Менеджерповинен знати, якi можливостi надають людинi рiзнi вiковi перiоди. Численнiдослiдження доводять, що в рiзнi перiоди iснування людини спостерiгаєтьсянерiвномiрний розвиток її психiчних функцiй. Так, найвищий ступіньсприйнятливостi соцiального i професiйного досвiду спостерiгається у 18–25рокiв — пiдйом рiвня пам’ятi, уваги, мислення. Цей перiод найкращий длянавчання. У 26–29 рокiв особистість перебудовується: визначаються життєвiпозицiї, змiнюється положення людини в сiм’ї, трудовому колективi, суспiльствi.Іншими словами, вiдбувається соцiальне становлення особистостi. З’являєтьсябагато нових соцiальних ролей, змiнюється соцiальний статус, формуєтьсясоцiальна зрiлiсть. У 30–33 роки знову спостерiгається розвиток усiхiнтелектуальних функцiй: пам’ятi, мислення, уваги. Розвивається творчадiяльність людини, що зумовлюється насамперед нагромадженням життєвого тапрофесiйного досвiду. З одного боку, менеджер, керуючи працівниками цієївікової категорiї, повинен вимагати вiд них прояву таких професiйно важливихякостей, як iнiцiативнiсть, самостiйнiсть, творчiсть. З iншого боку, вінповинен створювати вiдповiднi умови праці для цієї категорії працiвникiв з тим,щоб зазначені якості розвивалися. Після 40 років у людини знижується швидкістьсприймання, переробки iнформацiї i реакції на неї, iнтенсивнiсть уваги, падає емоційнаврiвноваженiсть, погіршуються й iншi показники.
З огляду назазначені результати досліджень психологи вважають, що найсприятливіший для управлінськоїдiяльностi віковий період — 31-40 років. У середньому період професійнихдосягнень у спецiалiстiв настає близько 37–38 років.
Розділ 3. Особистість сучасного менеджера3.1 Основні аспекти розвитку особистості
Розглянемо більшконкретно різноманітні аспекти розвитку особистості. Перший аспект розвиткуособистості — здорове мислення. Якщо ви визнаєте не лише особисту думку, а йдумки інших, готові вислухати їх, поставитися до них з повагою, навіть якщо виїх не поділяєте, це означає, що вам властиве здорове мислення. Отже, здоровемислення характеризується наявністю системи пов'язаних і послідовних ідей тапереконань, котрі навряд чи будуть змінені залежно від ситуації.
Для людини зіздоровим мисленням характерна спроможність помічати деталі й одночасно матиуявлення про ситуацію в цілому. Вплив ваших ідей і вчинків на інших людейприводить до формування системи персональних стандартів і моральних цінностей(філософських, релігійних, духовних), що викликають відповідні почуття.
Здорові почуття —це усвідомленість того, що вони є і впливають на вас. Придушення своїх почуттівабо заперечення їхньої наявності не можна назвати здоровими проявами, тому щоколи почуття придушуються, вони майже завжди виявляються найнебажанішимспособом — у вигляді неконтрольованих реакцій (наприклад, нездатністьстримувати свій гнів), погіршують взаємовідносини з іншими людьми, призводятьдо напруженості, знервованості, безсоння й цілого ряду хвороб.
Однак сказанезовсім не означає, що давати волю своїм почуттям — значить сприяти зміцненнюздоров'я. Необхідно прагнути до стану рівноваги, за якого усвідомлюються ісамовизнаються свої почуття, але при цьому ми не дозволяємо їм панувати наднами.
Наявність улюдини здорових почуттів свідчить також про збалансованість особистості,розумової та фізичної діяльності, матеріальних і духовних інтересів.Самовдосконалення передбачає аналіз названих аспектів у житті людини й усуненнябудь-якого дисбалансу.
Є три видизбалансованості особистості.
Перший — цевнутрішня врівноваженість, котрої можна домогтися за допомогою таких прийомів,як споглядання, медитація і система вправ йоги.
Другий — цезбалансованість самих процесів мислення, відчуття і готовності до дії.Прикладом незбалансованості може бути бажання, не підкріплене відповіднимидіями, або, навпаки, надмірна й непродумана активність.
Третій видзбалансованості — врівноваженість чотирьох аспектів розвитку особистості, тобтобаланс між часом і зусиллями, витраченими на вдосконалення вашого здоров'я,навичок, дій і усвідомлення свого «Я».
Що означаєготовність до дії стосовно здоров'я? Мова йде переважно про фізичне здоров'я,що залежить від таких чинників, як калорійність їжі, дієта, фізична підготовкаі здорові звички.
Другий аспектрозвитку особистості — навички. Людині, котра займається самовдосконаленням,необхідно розвивати цілий ряд розумових і концептуальних здібностей:запам'ятовування, логічне мислення, засвоєння технічних знань, творчий підхід,інтуїцію.
Третій аспектрозвитку особистості — спроможність до дій — у реальному житті передбачаєрозвиток фізичних, технічних і професійних навичок.
За наявностірозумового і фізичного здоров'я людина може розвивати свої навички, а занаявності рішучості й уміння мотивувати ці навички вона може перетворювати їх удії, внаслідок чого виникає усвідомлення себе як особистості: «Добре, що ятакий, який я є», — це четвертий аспект. Сприйняття себе як особистостіхарактеризується розумінням себе, а також наявністю внутрішньої орієнтації,усвідомленням мети в житті.
Відсутністьналежного усвідомлення своєї особистості суперечить принципамсамовдосконалення. Необхідно примиритися зі своїми недоліками, але не можнаненавидіти себе за них: ви маєте або виправити ці недоліки, або постаратисязнайти оптимальний вихід із невдалої ситуації. Ви також маєте визнавати і своїдостоїнства, не опускаючись до надмірного самовдоволення, так само, як і досамознищення й удаваної скромності.
Отже, поняттясамовдосконалення передбачає зміцнення здоров'я, розвиток майстерності,мотивації, рішучості, усвідомлення свого «Я» і мети в житті.
Позитивні йнегативні риси часто в спеціальній літературі позначають поняттями вищого інижчого «Я».
Вище«Я» — це ваші позитивні риси. Хоча в усіх людей є вище «Я»,багато хто, як не дивно, не усвідомлює, не помічає своїх кращих рис і навітьможе заперечити наявність їх.
Інші люди,навпаки, занадто самовдоволені й бачать у собі тільки позитивні риси, яких,можливо, у них немає.
Корисним може бутискладання вами списку ваших рис, що стосуються вищого «Я». Усвідомтенаявність у вас цих позитивних рис, але уникайте самовдоволення.
Нижче«Я» — це ваші негативні риси. Оскільки нижче «Я» властивевсім нам, дуже важливо вміти визнавати його. Заперечуючи його існування у вас,ви перешкоджаєте процесу самовдосконалення. Дуже важливо не дозволяти нижчому«Я» панувати над вами. Складіть список ваших рис, що належать донижчого «Я». Визнайте їхнє існування в себе і мотивуйте цим своє самовдосконалення.
Основні методисамовдосконалення, що сприяють досягненню різноманітних загальних результатів урозвитку особистості, також допомагають виробити якості і навички, необхіднідля такого розвитку: ведення особистого журналу; ретроспективний огляд подій;роздуми про події, що відбуваються; вміння прислухатися до свого внутрішнього«Я»; розвиток інтуїції; сміливість у використанні нових ідей;експериментування з новим типом поведінки; зміцнення сили волі; підтримказдатності до сприйняття нового; робота над вищим і нижчим «Я»;способи вдосконалення мислення (читання, конспектування, складання плану,методика систематичного запам'ятовування та ін.); інші можливостісамовдосконалення (навчання на курсах, участь у різних об'єднаннях, гуртках,розробка індивідуального стилю управління, розвиток здатності спілкування таін.).3.2 Модель особистісних характеристик сучасногоменеджера
Матеріалидосліджень і багаторічна практика показують, що ефективність народногогосподарства лише на третину обумовлюється вкладеннями в матеріально-речовіелементи виробництва. Решта залежить від людського фактора — інтелектуальногопотенціалу, кваліфікаційного рівня і здібностей керівників та спеціалістів.
Загальні вимогидо керівника (менеджера) містяться в законодавстві про працю, правилахвнутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені вкваліфікаційних довідниках, службових інструкціях та деяких інших нормативнихактах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно певної посади та умов,в яких доведеться працювати менеджеру. Професор Й.С. Завадський пропонуєвідповідну модель сучасного менеджера, яка визначає вимоги до особистих іділових якостей керівника, його знань з урахуванням функцій, які виконуються тазадач, що вирішуються.
Середморально-психологічних якостей найбільш важливими є високі життєві ідеали,чесність і правдивість, справедливість і об'єктивність, воля і мужність,розвинуте почуття обов'язку і відповідальності, інтелігентність і толерантністьтощо.
Важливою рисою длякерівника є тактовність у взаємовідносинах з вищестоящими керівниками, колегамипо роботі і, що особливо важливо, з підлеглими. Керівник повинен постійнодемонструвати емоційну стриманість, ввічливість і безмежну терпеливість. Ні заяких обставин керівник не може адекватно відреагувати на грубощі підлеглих таінші нетактовні дії.
У керівникаповинна бути розвинута комунікативна здібність, яка знаходить свій прояв уналагодженні сприятливих взаємовідносин між працюючими, що забезпечує успішнуколективну діяльність та знаходження в ній свого місця кожним учасникомтрудового процесу. Якщо ж комунікативні здібності індивіда співпадають ізздібностями до лідерства, то це є передумовою формування успішного менеджера.
Умовою ефективноїдіяльності керівника є добре розвинуте стратегічне мислення, уміння заглянутина багато років вперед. Постійне копання лише у сьогоденні веде до втратиперспективи, помітно знецінює роботу будь-якого керівника. Вести за правильнимкурсом підприємство в морі сучасної економіки може керівник, який пильнодивиться вперед, вивіряючи курс на зміни зовнішнього середовища, кон'юнктуриринку, політики держави.
Оскільки службовадіяльність керівника завжди має виховну спрямованість, йому повинні бутивластиві певні педагогічні якості: уміння здійснювати навчання підлеглих,розвивати у них потрібні професійні навички; організовувати загальнокультурне,естетичне і фізичне виховання молодих працівників; чітко та логічно формулюватирозпорядження, аргументувати свої погляди.
Успішно працюючимкерівникам, як правило, притаманні, такі риси, як здоровий глузд і певнамудрість. Американський вчений Р. Акофф пише, що мудрість — це здібністьпередбачати окремі наслідки здійснюваних операцій, готовність пожертвуватинегайною вигодою заради великої вигоди в майбутньому. На думку вченого,мудрість завжди звернута до майбутнього, але вона відноситься до майбутнього неяк ворожка, яка робить спробу тільки пророкувати його. Мудра людина намагаєтьсякерувати майбутнім.
Обов'язковоюрисою нинішнього керівника є його гуманізм — розвинуте почуття справедливості,людяності, пошани до людей і їх гідності, турбота про добробут людей, постійнездійснення заходів, спрямованих на підвищення задоволеності праці усіхпідлеглих.
Не позбавленеінтересу твердження американського психоаналітика Макубі. Він пише провиникнення нового «соціального типу» керівника, якому притаманнавміло контрольована агресивність, гнучкість, холоднокровність при великомунапруженні, а головне — здатність оцінювати все в світі конкуренції і завждипрагнути бути переможцем. У практиці закордонних фірм вважається нормальнимнаявність в керівників таких, якостей, як підвищене честолюбство, прагненняреалізувати свої кар'єристські плани.
Слід зазначити,що значення моральних рис, репутації кандидатів на відповідальну посаду помітнопідвищується за умов росту корупції та розвитку тіньової економіки всуспільстві.
Для аналізу йоцінки особистості використовується психогеометричний метод, розробленийспеціалістом із соціально-психологічної підготовки менеджерів С'юзеномДеллінгером (точність діагностики сягає 85%), методика оцінки діяльності, щобазується на застосуванні листа опитування американського психолога ОттоЛіпмана, метод узагальнення незалежних характеристик розробленийК.К.Платоновим, та ін.
Сучасномуменеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція іпрофесійна компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприємництваі здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум іздоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність іенергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність воля,цілеспрямованість тощо. Діловитість насамперед проявляється у здатностізнаходити (в рамках компетентності наданих повноважень і наявних засобів)оптимальний підхід до ситуацій, що виникають і самим коротким шляхом досягаютьмети.
У керівникамусять бути розвинутими організаційні здібності, вміння згуртувати колектив,мобілізувавши його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цілей.Керівник повинен демонструвати самостійність в роботі та надавати достатнюавтономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання службовихобов'язків без втручання зверху.
Із самостійністютісно пов'язана ініціативність у роботі. Дійсно, самостійність тільки тодіправомірна, якщо керівник розв'язує назрілі питання без вказівок і порадзверху, не чекає покращання загальної економічної ситуації в країні, а завзятошукає нетрадиційні засоби вирішення проблем, що постійно виникають.
Сучасний менеджерповинен мати фундаментальні знання з макро- і мікроекономіки, науковогоменеджменту, теорії розпорядництва і лідерства, соціології, психології таправа, інформаційної технології і комп'ютерної техніки.
Добра теоретичнапідготовка і досвід практичної роботи є передумовою того, щоб менеджер володів:
· мистецтвомкерівництва, навичками роботи з людьми;
· політичноюкультурою;
· комплекснимсистемним підходом до роботи;
· здібністюгенерувати ідеї, трансформувати їх у практичній дії;
· творчоюуявою, сучасним економічним мисленням;
· комп'ютерноюграмотністю;
· правильнимстилем життя роботи, культурою спілкування;
· іноземнимимовами, насамперед англійською.
У процесіпрофесійної діяльності і постійного самовдосконалення менеджер розвиваєуправлінські уміння. Ефективний менеджер повинен вміти:
· мислитимасштабно, вирішувати стратегічні проблеми;
· діагнозуватиорганізаційну систему, інтерпретувати ситуацію і робити правильні висновки;
· оперативноприймати і реалізовувати нестандартні рішення;
· спрацьовуватисяз людьми і мотивувати їх до високопродуктивної праці, вести за собою очолюванийколектив;
· раціональноорганізовувати свою працю і працю підлеглих, забезпечувати високу трудовудисципліну;
· об'єктивнопідбирати, оцінювати, розставляти кадри;
· забезпечуватисамоорганізацію трудового колективу, створювати сприятливий психологічниймікроклімат;
· орієнтуватисяв людях, розуміти їх характери, здібності і психологічний стан;
· встановлюватиділові відносини з іншими керівниками;
· володітисобою в будь-якій ситуації:
· вмітивести розмову, бути красномовним, виразно, переконливо, аргументовано проводитипереговори, мати почуття гумору.
Перерахованіосновні вимоги до умінь менеджера є трансформованими знаннями, які втілюютьсяпри здійсненні конкретних управлінських операцій: правильно планувати роботу,аналізувати ситуацію, проводити нараду, видавати розпорядження та ін. У своючергу уміння, доведені до рівня автоматизму (частково існують на підсвідомомурівні), називаються навичками. Навички забезпечують ефективність типових, частоповторюваних дій і знаходять свій вираз у веденні ділових переговорів зконтрагентами, спілкуванні з підлеглими, користуванні комп'ютерною технікою таін. Досвідчений керівник відрізняється під початківця саме наявністю таступенем розвитку навичок. На практиці ефективність управлінської діяльностізалежить, з одного боку, від досвіду і якості менеджера, а з іншого — від йогоздібностей. Відомий психолог С.Л. Рубінштейн стверджував, що в процесіреалізації якихось здібностей набуваються знання, уміння та навички. Отже,розвинуті особистісні характеристики є обов'язковою рисою сучасного менеджера.
ВИСНОВОК
Користуючисьбагаточисельними літературними джерелами, я теоретично проаналізувала особливостіособистості сучасного менеджера.
Головнимвисновком, що я зробила, було те, що на відміну від минулого часу, коли кращимименеджерами вважались люди з диктаторськими нахилами, в наш час вимоги доменеджера кардинально змінилися. Стара система мислення оперувала принципаминеобмеженого зростання, що розумілося тільки в кількісних термінах –максимальні прибутки. Нова система мислення оперує поняттям рівноваги, щовідповідає такому стану суспільства, при якому задоволення сьогоднішніх потребне повинно зменшувати шанси майбутніх поколінь на гідне життя.
Керуючи людьмименеджер повинен мати позитивний зв’язок із своїм персоналом. Він повинен бутилідером, щоб вести за собою підлеглих. А для цього необхідно мати авторитет,високий професіоналізм, позитивні емоції. Він повинен бути дипломатом, щобналагоджувати стосунки, як з партнерами, так й із співробітниками.
Менеджер повиненбути вихователем з високими моральними якостями. Він повинен бути новатором,який розуміє роль науково-технічних досягнень. Загалом, сучасний менеджерповинен бути справжньою людиною у вищому розумінні цього слова – володітизнаннями, культурою, мати рішучий характер та професійні здібності.
Перелік літератури
1. Ансофф И.Н. Менеджмент. – М., 1996. – 286с.
2. Андрушків Б.М. Кузьмін О.Є. Основименеджменту. -Львів.: «Світ», 1995.
3. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основименеджменту і управлінської діяльності. – К.: Вища школа, 1994. – 312с.
4. Завадський Й.С. Менеджмент. – К.: УФІМБ, 1997. – 543 с.
5. Г.В. Щекин. Теория и практика и практика управления персоналом;учебно-методическое пособие; Киев 1998.
6. Мельник Л.П. Психологія управління:Курс лекцій. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2002. — 176 с.
7. М. Мескон, М. Альберт Основименеджмента»; Москва 1995.
8. Теория и практика управленияперсоналом: учебное пособие/ сост. Щёкин Г.В. — К.: МАУП, 1998.
9. Обозов Н.Н., Щёкин Г.В. Психологияработы с людьми. –4-е издание — К.: МАУП, 1998.