Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТАЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Криворак Андрій Дмитрович
УДК 338.24:65.014.1:334.716
АДАПТАЦІЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ
ПРОМИСЛОВИМИПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність 08.00.04 – Економіка тауправління підприємствами
(машинобудівна галузь)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступенякандидата економічних наук
Одеса – 2008

Дисертацієює рукопис.
Роботавиконана в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова Міністерстваосвіти і науки України
Науковийкерівник:доктор економічних наук, професор Захарченко Віталій Іванович, Одеськийнаціональний університет ім. І.Мечнікова, професор кафедри економіки тауправління
Офіційніопоненти: доктор економічних наук, професор КузьмінОлег Євгенович, Національний університет “Львівська політехніка”, директорІнституту економіки та менеджменту
кандидатекономічних наук, доцент Лисюк Володимир Митрофанович, Інститут проблемринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, старший науковийспівробітник відділу ринкових механизмів і структур
Захиствідбудеться “__” _________2008 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованоївченої ради Д41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічнихдосліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Здисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку таекономіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса,Французький бульвар, 29.
Авторефератрозісланий   “__” ________ 2008 р.
Вченийсекретар
спеціалізованої вченоїради           Ковальова Н.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність темидослідження. В умовах удосконалення сучасної ринковоїекономіки найважливішим чинником зростання суспільного виробництва України стаєперетворення продуктивних сил і, зокрема, перетворення систем управлінняпідприємствами промисловості. Їх масштаб і темпи мають бути адекватними відповіднимпараметрам трансформації виробничих відносин. Теоретична основа такихперетворень вже існує, проте вона вступає в суперечність із повільноюреалізацією наукових розробок на підприємствах галузі. Відставання реформуванняуправління у практичній діяльності значною мірою пояснюється недооцінкоюперетворюючої суті управління, ігноруванням методологічних принципівперетворення, відсутністю методик створення адаптивних механізмів управління іреінжинірингу, які засновані на досягненні синергічного ефекту дії керуючихчинників. Відсутні методики й для здійснення проблемно-орієнтованихуправлінських дій у недетермінованих ринкових системах. Затримка розвиткууправління підприємствами стримує перетворення стратегії розвитку всієїпромисловості. В результаті процес корінної перебудови виробничих відносин вУкраїні не забезпечується відповідними темпами формування конкурентоспроможних підприємств.
У літературі, присвяченійпроблемам управління, представлені численні моделі стратегічного управління.Проте вони не повною мірою спроможні надати процесу розвитку управлінськоїдіяльності необхідну інтегративність, що, у свою чергу, не дозволяє ефективновикористовувати переваги комплексності перетворень. Зазначені чинники стриманняеволюції управлінських систем надають даному дослідженню актуальність івизначають його спрямованість на вироблення методологічних основ і пошук напряміврозвитку комплексного управління промисловими підприємствами.
Представлена дисертаційнаробота заснована на розробках багатьох зарубіжних і вітчизняних учених, такихяк Армстронг М., Ансофф І., Боумен K., Друкер П., Карлофф Б., Буркинський Б.В.,Глущенко В.В., Гончаров В.В., Єпіфанов А.А., Ільєнкова С.Д., Круглова М.Т.,Козьменко С.М., Кузьмін О.Є., Русинов Ф.М., Фатхутдинов Р.А., Черваньов Д.М..
Потреби практики внауковому узагальненні системних перетворень, що відбуваються на рівніпромислових підприємств, а також дефіцит методологіїй невизначеність унапрямках розвитку управління в умовах ринкових відносин, визначають цільовузначущість представленого дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Воснову дисертаційної роботи покладено результати досліджень, які отриманіавтором при виконанні науково-дослідних робіт на кафедрі економіки і управлінняОНУ ім. І.І. Мечникова за темами: «Розробка стратегії оновленнявиробничого потенціалу в промисловості (номер державної реєстрації0102U001977), „Обґрунтування ефективності впровадження нововведень упромисловості й інноваційної політики в регіоні“ (номер державноїреєстрації 0102U001978), „Наукове обґрунтування проекту реструктуризаціїТОВ “Іллічівський судноремонтний завод» (номер державної реєстрації0105U000644). Участь автора в їх виконанні полягала в розробці механізмуреалізації системного розвитку принципів управління на прикладі промисловихпідприємств Одеської області.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка методологічного йметодичного забезпечення системного і комплексного розвитку управлінняпромисловими підприємствами, заснованого на векторній інтегративностістратегічного управління і спрямованого на досягнення стійкого зростаннявиробництва. Поставлена мета визначила напрям дослідження і вирішення такихзадач:
-   розробити методологічні принципи і підходидо управління промисловими підприємствами на основі інтеграційного розвиткууправлінського процесу;
-   запропонувати механізми розвитку:комплексного управління промисловими підприємствами, стратегічного управлінняпідприємствами з метою адаптації до зовнішніх умов, управління інновативністю зметою забезпечення динамічної рівноваги в умовах дії зовнішніх і внутрішніх збурень;
-   обґрунтувати концептуальні підходи доформування економічної стратегії змін і досягнення конкурентних переваг підприємствау ринковому середовищі;
-   удосконалити методику управлінняпромисловими підприємствами за процесами та платформами на основі принципів реінжинірингу;
-   дослідити ефективність використання внових економічних умовах специфічних методичних підходів до здійсненнясистемного планування і маркетингового контролю, а також до прийняття управлінськихрішень;
-   удосконалити методику адаптації підприємствдо зовнішніх умов на основі моделі формалізованих станів процесу оптимізаціїорганізаційної системи загального управління.
Об'єктом дослідження єпроцес перетворення систем управління промисловими підприємствамив трансформаційній економіці.
Предметом дослідження є система управління промисловими підприємствами, яка функціонує в умовахсистемних перетворень відносин власності, недетермінованого ринковогосередовища, необхідності розвитку цілісного управлінського процесу.
Методи дослідження. У дисертації застосовані наукові методи: економічного аналізу (привизначенні актуальності теми досліджування), структурної й функціональноївзаємодії, комплексного підходу (при формуванні перетворюючого таінтегративного методів управління), інтеграційного підходу (при формуванніінтегративного методу управління), функціонально-декомпозиційного, контурного йагрегатно-декомпозиційного представлень (при дослідженні перетворюючого підходув управлінні), моделювання управлінських процесів (при розробці методики здійсненняінтеграційного розвитку управління), класифікацій (при виділенні характернихтенденцій у виборі економічних стратегій промислових підприємств).
Інформаційною базою єстатистичні дані Держкомстату України, Одеського обласного статистичного управління,Міністерства промислової політики України, первинні матеріали промисловихпідприємств, результати спеціальних дослідів, результати досліджень учених ОНУім. І.Мечникова в рамках держбюджетної тематики із системного розвиткупромислового виробництва.
Наукова новизна одержанихрезультатів визначається авторською постановкою івирішенням питань адаптації управління підприємствами машинобудування до умовтрансформаційної економіки. У межах проведеного дослідження дисертантом отриманітаки результати:
вперше:
-   розроблено методологічний підхід дорозвитку систем управління підприємствами машинобудування, який базується напринципах єдності теорії та практики, конкретності, причинності, розвитку,агрегації, багатофункціональності, і є основою для формування перетворюючого,інтегративного та інноваційного методів розвитку підприємств в умовахтрансформаційної економіки;
-   розроблено елементи механізму розвиткууправління (моделі управлінських структур, методи адаптації управління,алгоритми планування виробництва, організаційні форми управління, алгоритмипобудови економічної стратегії), заснованого на векторному інтегруваннілокальних управляючих процесів у напрямку головної мети підприємства, а такожуправління інновативністю, що, у сукупності, дозволило здійснювати перетворенняструктури підприємства у відповідність із факторами зовнішнього економічногосередовища;
 удосконалено:
-   методичні підходи до розробки економічноїстратегії промислового підприємства в трансформаційній економіці на основірозробленого алгоритму формування стратегії перетворень у системі управління;
-   методику управління за процесами іплатформами на основі реінжинірингу промислових підприємств, що у сукупності з виділенимихарактерними підходами до управління інновативністю дало можливість дляперманентного підвищення конкурентноздатності підприємств машинобудування;
набуло подальшогорозвитку:
-   методики системного планування, прийняттяй реалізації комплексних управлінських рішень на основі персеверативної моделімаркетингового контролю, що дає основу для розвитку принципу інтегративностіпроцесу управління;
-   методика адаптації підприємств дозовнішніх умов на основі моделі формалізованих станів процесу оптимізаціїорганізаційної системи загального управління, що дозволяє виділяти і ефективновраховувати характерні тенденції трансформації зовнішніх умов.
Практичне значенняодержаних результатів дисертації визначаєтьсяреалізацією методологічних і методичних положень комплексного управління намашинобудівних підприємствах; забезпеченням стійкої виробничої діяльності;досягненням конкурентних переваг вищого порядку, пов'язаних з інновативністю іпідвищенням якості продукції. Основні рекомендації, викладені в дисертації,використано при розробці перспективного плану розвитку промисловості м. Ізмаїла(довідка міськвиконкому м. Ізмаїл № 02/15-572 від 23.03.06р.); реформуваннісистеми управління і організаційної структури Ізмаїльського заводу ремонтно-технологічногоустаткування (довідка 21/117 від 23.08.06р.); створення програм забезпеченняекономічного зростання на підприємствах машинобудування (практичне використаннярезультатів дисертаційного дослідження підтверджене документами: ВАТ “ОЗРСВ”(акт № 17/781 від 21.02.06р.), АТВТ “Первомайськдизельмаш” (довідка 39/1034 від16.03.06р.); Південно-української АЕС (довідка 51/3092 від 07.04.06р.); унавчальному процесі Ізмаїльського державного гуманітарного університету вдисциплінах “Підприємництво”, “Менеджмент” (довідка №1-7/317 від 24.05.06р.).
Особистий внесокздобувача. Дисертаційне дослідження є самостійновиконаною науковою працею, в якій має місце авторський підхід до обґрунтуванняметодологічних положень і практичних рекомендацій щодо формування системнихперетворень управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційноїекономіки.
Всі наукові результати,викладені в дисертації, отримані автором самостійно. В роботі використанітільки ті положення, які є особистим внеском автора. Особистий внесок здобувачау колективно опублікованих працях відображено у переліку публікацій.
Апробація результатівдослідження. Основні положення і висновки дослідженнядоповідались і обговорювались на міжнародних конференціях: “Сучасні проблемиуправління” (м.Київ, 2005р.), “Науковий потенціал світу — 2005”(м.Дніпропетровськ, 2005р.), “Наука і інновації — 2005” (м.Дніпропетровськ,2005р.); “Научное пространство Европы – 2007” (м.Дніпроперовськ, 2007р.), атакож на семінарах в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, ОНУім. І. Мечникова, Інституті проблем ринку та економіко-екологічних дослідженьНАН України.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано: 1 монографія, 3статті у наукових журналах, 4 статті у збірниках наукових праць; 4 – уматеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 8,4 д.а.,особисто авторові належить 4,6 д.а.
Структура і обсяг роботи.Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст викладений на 202сторінках друкарського тексту, який включає 10 таблиць і 47 рисунків. Списоквикористаних джерел містить 158 найменувань, додатки на 47 сторінках.ОСНОВНИЙЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
 
У вступі обґрунтованоактуальність дослідження, визначено його об'єкт іпредмет, поставлено мету і сформульовано завдання, викладено наукову новизну іпрактичне значення отриманих результатів, відзначено зв'язок роботи з науковимипрограмами.
У першому розділідисертації“Методологічні основи перетворень у системах управління промисловимипідприємствами” проаналізовано суперечності між теоретичними розробками усфері управління і організацією управління в практичній діяльності промисловихпідприємств, досліджено сутнісні положення системного управління промисловимипідприємствами.
До основнихметодологічних принципів дослідження управління можна віднести такі: єдністьтеорії і практики, конкретності, причинності та розвитку. В економіціУкраїни принцип єдності теорії та практики не знайшов застосування, адекватногосвоїй значущості. Застосування методологічного принципу конкретності, якийпередбачає нагромадження і використання попереднього досвіду, черезнедостатність досвіду і відповідної статистики можна оцінити як відсутнє.Аналіз рівня застосування принципу розвитку свідчить про те, що він є низьким.Реалізація принципу розвитку може бути досягнуто за допомогою елементного,структурного, функціонального та інтеграційного розвитку управління. Елементнийаспект полягає у виявленні елементів, які входять у досліджувану системууправління, визначенні рівня їх розвитку і спільності. Структурний аспект розвиткууправління припускає уточнення структурних характеристик, кількісно-якіснихвзаємозалежностей. Функціональний аспект розвитку управління припускаєпоглиблену спеціалізацію управлінської діяльності. Інтегративний аспект управлінняпроявляє себе через спрямованість векторів дій окремих елементів комплексногоуправління у напрямі досягнення загальної мети.
Суперечності, викликанінедотриманням методологічних принципів управління, певною мірою можуть бутивирішені за допомогою запропонованих підходів до розвитку управління.
Перший з них – перетворюючийпідхід. Він передбачає акцент на адаптації елементів системи управління доінших елементів і систем за рахунок перетворення елементів системи управліннята організації виробництва. Він базується на двох началах: природнійдіалектичній здатності будь-якої системи до розвитку та штучних перетворень,які є діями системи управління. Перетворюючий підхід здійснюється в межахпонять “динамізму” та “змінності”, на які робиться наголос при дослідженніекономічних систем. Проте він володіє відносною самостійністю і можерозглядатися як науковий метод. З позиції перетворюючого підходу, завдання управлінняполягає в досягненні проміжної стійкості системи. В основу перетворюючогопідходу до управління закладені три методологічні складові: а) усвідомленняпотреби в перетворенняхуправління підприємствами як в неминучих змінахстану системи, б) створення умов для інноваційного бачення проблем, в)здійснення інституціалізації системних перетворень.
Другий підхід – інтегративний.Він враховує системні ознаки за спрямованістю елементів комплексногоуправління, і, відповідно до цього, розвиває управління за допомогою орієнтаціївекторів окремих елементів системи у напрямі загальної мети. Сутьінтегративного підходу полягає в розвитку комплексного управління таким чином,що дозволяє за рахунок зміни спрямованості векторів руху складових частинуправління (адаптації, логістики, зворотного зв'язку й інтеграції)забезпечувати цілісність і проявлення синергії в управлінському процесі(рис.1).
Розвиток управління наоснові інтегративності припускає низку дій. По-перше, посилення стратегічноїспрямованості управлінського процесу, що дозволяє адаптувати промисловіпідприємства до ринкових умов, що змінюються. По-друге, застосуваннялогістичного підходу, що забезпечує динамічну рівновагу системи управління зарахунок взаємодії всіх видів ресурсів. По-третє, активізацію виробничогоуправління, покликаного реалізовувати зворотні зв'язки системних змін.По-четверте, підвищення інтегруючої ролі загального управління.
Третій підхід – інноваційний.Він забезпечує інноваційний розвиток, який є головним напрямом перетвореньу системі управління промисловими підприємствами. В даній роботі інноваційнийпідхід розуміє управління за допомогою впливу на інновативність підприємства,як його здатність до реалізації інновацій. Актуальність цього підходуобумовлена негативною динамікою ключових показників інноваційної діяльності(табл.1). У першому півріччі 2007 року впровадження інновацій відбулось тількина 7,5 % підприємств України. Це обумовлює необхідність розвитку управлінняінновативністю. В управлінні інновативністю підприємств можна виділити такіхарактерні підходи:
a) на основі спеціальних інноваційнихстратегій;
b)на основі використання планово-прогнознихметодів за формулою: плануй — виконуй – перевіряй (контролюй) — впливай (PDCA-Pen -Do Check — Action);
c) на основі процесу бенчмаркінгу, якпроцесу пошуку і впровадження як найкращих досягнень при виробництві товарів.
Оцінкаінновативності промислових підприємств включає аналіз результативної частини,частини, що забезпечує інноваційний процес, і обґрунтованість концептуальнихпідходів.

Таблиця 1
Динаміка інноваційноїдіяльності на українських підприємствах Вид інноваційної діяльності Рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006
Займалися
інноваціями (%) 18,0 16,5 18,0 15,1 13,7 11,9 11,2 Упроваджували інновації (%) 14,8 14,3 14,6 11,5 10,0 8,2 10,0 Загальна сума витрат (млн. грн.) 1760,1 1979,4 3018,3 3059,8 4534,6 5751,6 6160,0 Придбання нових технологій (млн. грн.) 72,8 125,0 149,7 95,9 143,5 243,4 159,5
Інтеграція всіх підходівдо управління дає можливість говорити про комплексний підхід до управління,перетворюючи його на складну систему. Різноманіття форм управляючих систем змушуєвдаватися до їх типізації. У цьому процесі слід зазначитифункціонально-декомпозиційне, контурне й агрегатно-декомпозиційне представленнятипів управляючих систем. Така типізація дозволила виділити принциповівластивості і ознаки комплексного управління: а) неоднорідність елементіввзаємодії у процесі управління; б) агрегація — об'єднаність декількохпараметрів управління нижчого рівня в параметри більш значущого рівня; в)емерджентність — незбіжність суми властивостей окремих управлінських елементів івластивостей системи управління в цілому; г) багатофункціональність — здатністьдо реалізації багатьох функцій на заданій структурі, що проявляється увластивості гнучкості; д) імплікативність — зміст інтеграційного процесурозвитку; ж) дистрибутивність — послідовність формування інтеграційнихвластивостей перетворюючого характеру; з) фасилітацію — створення сприятливихумов для здійснення системних перетворень.
У методичному планіпрактичними діями, які характеризують системне управління підприємствами,виступили:
1. Виділення ключовоїланки перетворень у ресурсному оновленні підприємств, що забезпечує певнийпоштовх у розвитку.
2. Ефективне проведеннясистемних перетворень на основі організаційного проектування, створення гнучкоїсистеми управління для вирішення питань щодо розподілу влади, ресурсів,мінімізації дії несприятливих тенденцій зовнішнього середовища, формуваннябізнес-місії, спільних цінностей і мікрокультури серед працівників.
3. Трансформаціякритеріїв перетворень від оцінок результатів у порівнянні з досягнутим дооцінки у напрямах діяльності щодо основних конкурентів.
4. Виключення пошукунадмірно простих рішень і одночасне застосування основоположного принципуспрощення системи управління. Діалектика полягає в розробці програм маркетинг-менеджменту,зміни орієнтирів і стратегій при можливих невдачах.
У другомурозділі“Аналіз процесу розвитку систем управління підприємством машинобудування” дослідженопроцес адаптації промислових підприємств в умовах недетермінованості ринковихвідносин; розкрито характерні тенденції в розробці економічної стратегіїсистемних перетворень на основі управлінської діагностики, реінжинірингу,спрямованості на забезпечення конкурентних переваг вищого порядку;проаналізовано систему управління за процесами і платформами в системі сітьовоїорганізації, що дозволяє забезпечувати інтегративність розвитку процесівуправління промисловими підприємствами.
В умовах сучасного стануукраїнської промисловості (взаємні неплатежі, брак обігових коштів та ін.)важливою проблемою інтегративного розвитку системного управління виступаєпроцес розробки економічної стратегії. У даному процесі сформульовано дваметодологічні положення: 1) відображення суті системних перетворень у структуріпромислових підприємств; 2) виділення характерних тенденцій при виробленністратегії системних перетворень. Системні перетворення реалізуються в процесіподолання кризового стану в промисловості, досягнення стабілізації виробництвата економічного зростання
В ході системнихперетворень структурно виділено три основні етапи: 1) управління на основісистемного контролю за виконанням схвалюваних рішень; 2) управління на основіпередбачення змін, яке реалізується за допомогою стратегічного прогнозування,яке розуміється, що являє собою процес визначення стратегічних цілей іоптимальних шляхів їх досягнення за умов, що змінюються: а) при переході навипуск нової продукції; б) структурній реорганізації підприємства; в) зниженніоб'єму продажів і прибутку; 3) управління на основі гнучких управлінських рішеньдля досягнення стратегічної мети, яке здійснюється шляхом організаційних змін,зокрема, оптимізації структури, ротації співробітників, пристосуванняпідприємства до змін в діловому середовищі.
На основі проведеногообстеження стабільно працюючих промислових підприємств Одеської областізапропонована модель економічної стратегії підприємств промисловості,представлена алгоритмом і сімома кроками. Ця модель економічної стратегіїсистемних перетворень дозволяє виділити основні методичні підходи при її конкретнійрозробці: 1. Необхідність проведення управлінської діагностики. 2. Здійсненняпроцесу вибору економічної стратегії. 3. Спрямованість економічної стратегії назабезпечення конкурентних переваг на ринковому просторі.
У стратегічних перетворенняхособливий акцент зроблено на зв'язках з партнерами і організаційномуналагодженні виробництва. Ефективна взаємодія виробників із споживачами іпостачальниками в системі стратегічного управління виступає самостійнимдетермінантом. Запропоновано методологію даної взаємодії, яка будується внапрямах, які визначають: I) підходи і пріоритети; II) характерні методи іобмеження: III) обґрунтовані оцінки і корективи.
Як альтернативу існуючій цеховій формі організації виробництва запропоновано ефективнішув умовах ринкового реформування і невизначеності економічного становищаорганізацію за процесами і за платформами. Організація “за процесами” доцільнадля серійно освоєного виробництва. Представлена в роботі модель інжинірингупроцесу дозволяє сформулювати його основні принципи. Найважливішим із них єпредставлення процесу як послідовності економічних (комерційних), а нетехнологічних подій, які починаються і закінчуються за межами одногопідприємства при дотриманні повного комерційного розрахунку. Постачальники іспоживачі виступають не конкурентами, а партнерами в справі досягненнязагальної мети.
Однією з вимог доуправління за процесами є гнучкість. У зв'язку з цим виділяється спеціальнийкритерій організації процесу — ступінь гнучкості процесу, який можескладатися з гнучкості першого роду, гнучкості другого роду й інтегральноїгнучкості, які розраховуються за кількістю різних функціональних станів процесу(n) і часу переходу з одного функціонального стану процесу в інший (tі).Із зростанням n гнучкість процесу збільшується, а із зростанням t — воназменшується. Інтегральний покажчик гнучкості процесу можна визначити такимчином:
/>
де Тnл — справжній фонд часу функціонування процесу.
Управління за платформамизасновано на одному трудовому колективі, сформованому під мету — створення йосвоєння нового виробу (рис.2.).
Метою цієї моделі єскорочення термінів створення і освоєння інноваційних товарів. Платформа працюєв режимі господарського або комерційного розрахунку, укладає від свого іменідоговори з постачальниками і контрагентами. Для платформи обов'язковим єздійснення трьох базових, заданих “зверху” функцій — оптимізація за витратами,якістю, прибутком.Реалізація решти функцій залишається на розсудменеджменту платформи.
Організація управління заплатформами на Ізмаїльському заводі ремонтно-технологічного устаткуваннядозволила в період піку економічної депресії в Україні освоїти випуск новихвидів продукції, що врятувало підприємство від повної зупинки і банкрутства.
Управління промисловимипідприємствами за процесами і за платформами створює об'єктивну основу дляорганізації виробництва на принципі “підприємство-мережа”, який дозволяєоб'єднати в єдину структуру окремі елементи різних підприємств. Подібнаорганізація створює основу для переходу від менталітету закритого підприємствадо менталітету відкритої системи. На принципі “підприємство – мережа”побудовано моделі систем, створених як на дезинтеграції великих підприємств,так і за допомогою інтеграції в єдину систему дрібних виробництв. Подібнамодель була реалізована на базі заводів РТО та “Еталон” у м. Ізмаїлі. Тут булоналагоджено виробництво пресів для виготовлення соняшникової олії.
В концептуальному плані існуєтри підходи до створення інтегрованого підприємства на принципах реінжинірингу:організаційно-структурна перебудова, удосконалення логіки управління тастворення інтегрованого підприємства.
У третьомурозділіроботи “Реалізація потенціалу перетворень комплексного управлінняпідприємством машинобудування” розглянуто шляхи використання потенціалуперетворень управління у напрямі оптимізації організаційної системи,удосконалення процесу прийняття управлінських рішень, зокрема рішень щодопідвищення якості продукції.
Для оптимізаціїорганізаційної системивибраний метод формалізації та опису конкретнихстанів. Було проведено структуризацію процесу оптимізації і на основі йогоформальних станів побудовано модель процесу оптимізації. Запропоновано триметодики оцінки досягнутої оптимальності організаційних структур промисловихпідприємств: на основі внутрішньої інформації, шляхом порівняння зконкурентами, на основі аудиторської перевірки.
У процесі оптимізаціїуправління акцент зроблено на удосконаленні однієї з найважливіших йогоскладових — плануванні. Оптимізація планування пропонується за трьоманапрямами: постановка вирішуваної кількості завдань, оцінка можливостей, точнийрозподіл кроків, рівнів та ієрархії горизонту. Запропоновано модель цілей ізавдань в системі оптимізації планування (рис. 3), а також чотири методиоптимізації процесу планування розвитку промислових підприємств.
Удосконалення процесуухвалення управлінських рішеньвідбувається на основі різнихметодологічних підходів. Проте, в умовах невизначеності комерційної ситуації,найбільш затребуваним стає підхід, що базується на інтуїції. Його реалізаціяможе відбуватися на основі процесів моделювання й застосуванняінтуїтивно-логічних способів осмислення проблеми. У роботі наводиться 4 таких способи.Вони засновані на 10 наведених у роботі принципах, причому першоряднимзалишається – принцип довіри інтуїції керівника.
Умовою, що сприяєреалізації рішення, є застосування персеверативной моделі маркетинговогоконтролю за дією. У широкому сенсі персеверація розуміється як наполегливість,вольовий настрій на дію. Сам по собі метод позбавлений сенсу, але вбудований умодель маркетингового контролю дає позитивний ефект. Основними положеннямиперсеверативної моделі маркетингового контролю є: 1) здійснення позитивного,вольового настрою на вирішення практичних проблем, 2) уявлення, що вибір єзавжди, 3) розуміння неминучості ризику і втрат, 4) рівень контролю за дієюспіввідносний з рівнем схвалюваних рішень, 5) мінуси – це плата за плюси.
В умовах ринковогореформування значно зростає значущість управління якістю. При цьому управлінняпромисловими підприємствами набуває характер системної залежності від діловогосередовища і, в першу чергу, від споживачів.
Управління якістю набуваєефективності, якщо воно здійснюється за стадіями життєвого циклупродукції,якими є етапи життя товару від проектування до утилізації, та фазами, яки визначаютьетапи зміни споживчого попиту в часі. Це дозволяє передбачати наслідкисхвалюваних рішень, розвивати у управлінців інноваційне бачення проблем, атакож дає змогу поєднання переваг ремісничого і масового виробництва шляхомвпровадження замкнутого ланцюжка якості, забезпечення залежності кожногопідрозділу промислового підприємства і його працівників один від одного на основіуспішної продажі продукції клієнтам.

ВИСНОВКИ
У дисертації наведенетеоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється врозробці методологічного та методичного забезпечення системного і комплексногорозвитку управління підприємствами машинобудування України, заснованого навекторній інтегративності стратегічного управління і спрямованого на досягненнястійкого зростання виробництва.
1.   В ході дослідження автором доведено, що основними методологічнимипринципами системних перетворень в управлінні виробництвом виступають: єдністьтеорії й практики, конкретності, причинності й розвитку. Однак в практичнійдіяльності на підприємствах машинобудування означені принципи, в більшостівипадків, ігноруються, що обумовлює відставання темпів розвитку управлінняпідприємствами галузі від рівня розвитку виробничих відносин.
2.   У результаті аналізу автором виявлено, що умови трансформаційної економікиУкраїни вимагають від підприємств машинобудівної галузі здатності швидкоадаптуватися до нових умов суспільного виробництва, одним із способівдосягнення якої є розвиток управління на принципах перетворення, интегративностий інноваційної діяльності.
Перетворюючий підхід до розвитку управління підприємствами галузірозглядається дисертантом як самостійний науковий метод. Поняття перетворюючогорозвитку управління містить дві складові: а) зміст поняття “управління”, дляякого перетворення є способом впливу й способом свого прояву, б) закладений удіалектичній сутності промислового підприємства природний процес перетворення,передбачення ходу якого дозволяє уникнути прийняття помилкових управлінськихрішень.
3.   Вагомим фактором підвищення адаптивності підприємства до зміннавколишнього середовища є, на думку автора, интегративность комплексного управління,що являє собою здатність системи управління до векторної орієнтації дії усіхфакторів комплексного управління на досягнення кінцевої мети підприємства. Цедозволяє одержувати синергічний ефект, якій полягає в більшім ростіпродуктивності виробництва в порівнянні з сумою вкладених у виробництво витрат.
4.   В дисертаційній роботі показано, що інновативність, як сприйнятливістьпідприємства до інноваційних процесів, є керованим параметром, характернимипідходами до управління яким, є підходи на основі використання: спеціальнихінноваційних стратегій, планово-прогнозних методів, процесу бенчмаркинга.
5.   В умовах непередбачуваності напрямку розвитку перехідної економіки одниміз шляхів до збереження конкурентоспроможності є розроблена дисертантом економічнастратегія системних перетворень підприємства, зразкова модель якої включає:інтеграцію інтелектуального потенціалу, вироблення бізнес-місії, визначеннярівня організованої форми розвитку машинобудівного підприємства на визначеномутимчасовому відрізку, здійснення моніторингу по основних напрямках комплексногоуправління, виділення стратегічного напрямку діяльності підприємства,визначення стадій економічної стратегії.
6.   Конкретною організаційною формою підприємства, що використовує вуправлінні принцип інтегративності, є авторська організація виробництва заплатформами, що дозволила в період економічної кризи в Україні в 1991-1998роках зберегти життєдіяльність Ізмаїльського заводу ремонтно-технологічногоустаткування за рахунок 100%-го оновлення асортименту продукції, що випускається.
7.   В дисертаційній роботі доведено, що в системі стратегічного управліннязначимим фактором інтегративності виступає ефективна взаємодія підприємства зіспоживачами та постачальниками. Визначальними підходами і пріоритетами даноївзаємодії є: вивчення стану попиту та пропозиції на основі ділової активностіконкуруючих підприємств; оцінка рівня конкуренції по динаміці виробництва іреалізації продукції; прогноз поводження споживачів. Використання подібнихпідходів у розробці стратегії керування на Одеському заводірадіально-свердлильних верстатів привело до стабільного стану підприємства назовнішньому ринку.
8.   З точки зору автора, методами оцінки оптимальності організаційних структурпідприємств машинобудування можуть виступати: оцінка на основі внутрішньоїінформації, управлінської діагностики й аудиторської перевірки; оцінка шляхомрозподілу стадій, кроків, рівнів, ієрархії, горизонтів. Оптимізація підвищеннярівня підготовки й організації персоналу і керівних кадрів можуть здійснюватисьна основі персонал-стратегії, застосування ефективних методів у системі контурукерування, трансформації управлінського стилю, формування лідерстваперетворень.
9.   В дисертації автором установлено, що чинником, який сприяє прийняттю йвиконанню перетворюючих рішень, є застосування персеверативної моделімаркетингового контролю, реалізованої шляхом вольового настрою працівників нарішення практичних проблем. Маркетинговий контроль виступає як процесспівставлення виробничих результатів із результатами комерційної діяльності.
10.     В дослідженні автором доведено, щоуправління тотальною якістю за стадіями і за фазами життєвого циклу вперетворюючому управлінні забезпечує з'єднання переваг ремісничого й масовоговиробництва шляхом упровадження замкнутого ланцюжка якості, забезпеченнязалежності кожного підрозділу підприємства і його працівників одного від одногона основі пріоритету інтересів клієнта.

СПИСОК ПРАЦЬ,ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
 
Монографія:
1. Захарченко В.И., Криворак А.Д. Резервысистемных преобразований менеджмента в промышленности/ОНУ ім. І.І. Мечникова.-Ізмаїл:СМИЛ,-2005.-80с;-Бібліогр.: с. 75-78.-5,0 д.а… Особистий внесок здобувача:І,ІІ розділи. Системно-преобразующий подход в менеджменте. Взаимодействиеменеджмента и рекрементики в процессе выявления резервов преобразование; 1,7д.а.
Статті в наукових фахових виданнях:
2. Криворак А.Д. Проектированиеинтегрированных производственно-сбытовых систем//Економіка: проблеми теорії тапрактики: Зб.наук.праць.-Дніпропетровськ, 2005.-Т.1.-Вип. 206.-С.215-223; 0,41д.а.
3. Криворак А.Д. Использованиеинструмента лизинга в инновационном проектировании//Объединённый научный журнал.-2005.-№30.-С.7-9;0,33 д.а.
4. Криворак А.Д. Целостное финансовоеуправление в холдинге // Економіка: проблеми теорії та практики:Зб.наук.праць.-Дніпропетровськ, 2005.-Т.3-Вип.208.-С.801-808; 0,28 д.а.
5. Криворак А.Д. Финансовый анализ ринкадля управления крупным предприятием//Современный научный вестник.-2005.-№1.-С.71-76;0,46 д.а.
6. Криворак А.Д. Планирование жизненногоцикла продукции машиностроения//Економіка: проблеми теорії та практики:Зб.наук.пр.-Дніпропетровськ, 2006.-Т.3.-Вип.218.-С.826-836; 0,31 д.а.
7. Демьяненко С.К., Криворак А.Д.Целенаправленное совершенствование корпоративного управления//Вісникекономічної науки України.-2006.-№ 2.-С.83-86;Особистий внесок здобувача:дослідження оптимального поєднання показників ефективності, стійкості,керованості і автономності для формування інтегрованих бізнес груп; 0,22д.а.
8. Криворак А.Д. Системныепреобразования в управлении предприятием//Ринкова економіка: сучасна теорія іпрактика управління: Зб.наук.праць.-Одеса; 2007.-Т.10.-Вип.11.-С.200-207; 0,35д.а.
Тези доповідей на конференціях:
9. Криворак А.Д. Прикладне значеннясучасних ринкових концепцій// Науковий потенціал світу: ІІ міжнар. конф.Дніпропетровськ, 19-30 вересня 2005 р.- Дніпропетровськ.-2005.-Т.5.-С.36-37;0,11 д.а.
10. Криворак А.Д. Общая стратегияпредприятия и управления его финансами // Сучасні проблеми управління: ІІІміжнар. конф… К., 29-30 листопада 2005 р.-К.-2005.-С.310-311; 0,38 д.а.
11. Криворак А.Д. Экономическая политика исоциальные ценности // Наука та інновації: міжнар. конф… Днепропетровск, 17-31жовтня 2005 р.-Дніпропетровськ.-2005.-Т.8.-С.95-97; 0,17 д.а.
12. Криворак А.Д. Интегративное развитиеуправления промышленными предприятиями//Научное пространство Европы–2007: ІІІмеждунар. конф. Дніпропетровськ, 16-30 апреля 2007 г.-Днепропетровск, 2007.-Т.2.-С.12-13; 0,13 д.а.

АНОТАЦІЇ
 
Криворак А.Д. Адаптація систем управління промисловими підприємствами вумовах трансформаційної економіки. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук заспеціальністю 08.00.04– Економіка та управління підприємствами. Інститут проблем ринку таекономіко-екологічних досліджень НАН України.-Одеса.-2008
Дисертація присвяченаметодологічним, методичним і практичним питанням формування інтеграційногоуправління промисловим виробництвом.
Досліджено: сутнісні положення системного підходу в управлінні; процесадаптації промислових підприємств до умов недетермінованості ринкових відносин,зміст перетворюючих чинників управління виробничим процесом, процес ухвалення йреалізації управлінських рішень в умовах системних перетворень; факториуправління, методи управління за процесами та за платформами у системімереженої організації
Розроблено: механізм інтеграційного розвитку системного управління, модельформалізованих станів оптимізаційної системи загального управління.
Ключові слова: промислове підприємство, управління, система, перетворення, аналіз,стратегія, методологія, інтегративність, оптимізація, інновативність.
 
КриворакА.Д. Адаптация систем управления промышленными предприятиями в условиях трансформационнойэкономики. — Рукопись.
Диссертация на соискание учёнойстепени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика иуправление предприятиями. Институт проблем рынка и экономико-экологическихисследований НАН Украины. — Одесса.-2008
Диссертация посвященаметодологическим, методическим и практическим вопросам формированияинтегративного управления промышленными предприятиями.
Дан анализ экономических показателейпромышленности, который показал наличие противоречий между существующими вобласти управления научными разработками и практической деятельностьюпромышленных предприятий. Определена одна из причин низкого уровня организацииуправления промышленными предприятиями, которая состоит в игнорированииметодологических принципов управления высшего порядка: единства теории и практики,конкретности, причинности и развития. Преобразование системы управленияпредприятием в трансформационной экономике рассматривается как научный метод.
Разработаны методы преобразованиясистемы управления промышленными предприятиями, основанные на интегративностиуправленческих процессов и управлении инновативностью предприятий.Сформулированы принципиальные свойства и признаки комплексного управления. Данаметодика преобразований управления промышленными предприятиями. Выработаныподходы и модели осуществления преобразований.
Доказананеобходимость системного характера преобразований, которые должны бытьреализованы на основе упорядоченного разнообразия баланса экономическихинтересов по следующим направлениям: осознания в трудовых коллективахпотребности в преобразованиях как системного состояния с целью обновленияпотенциала, создания условий для инновационного видения проблем,институционализации системных преобразований и их направленности наудовлетворение запросов потребителей.
Раскрытыхарактерные тенденции в разработке экономической стратегии системныхпреобразований на основе управленческой диагностики, реинжиниринга,направленности на обеспечение конкурентных преимуществ высшего порядка;проанализировано управление по процессам и платформам в системе сетевой организации,позволяющее обеспечивать интегративность развития процессов управленияпромышленными предприятиями. Выделены три основных этапа системныхпреобразований. Предложена модель экономической стратегии предприятийпромышленности, представленная алгоритмом и семью шагами.
Разработана методология организациивзаимодействия промышленных предприятий с потребителями и определены направленияего развития.
В системе организации производства«предприятие-сеть» проведен сравнительный анализ организационных формуправления по процессам и платформам, которые позволяет осуществить переход отуправления закрытого предприятия к управлению предприятием как открытойсистемой.
Раскрыты резервыпреобразований комплексного управления промышленными предприятиями, для чегоразработана модель формализованных состояний оптимизации организационнойсистемы общего управления, исследован процесс принятия и реализацииуправленческих решений в условиях системных преобразований, проанализированыфакторы управления качеством как основополагающие интегративного развитияуправления промышленными предприятиями.
Разработаны методикиоценки оптимальности организационных структур промышленных предприятий, средикоторых: оценка организационных структур на основе внутренней информации,управленческой диагностики и аудиторской проверки; оптимизация системыпланирования реализуется путем распределения стадий, шагов, уровней, иерархии игоризонта. Рассмотрены подходы для оптимизации деятельности персонала и руководящихкадров осуществляемые на основе применения эффективных методов в системеконтура управления, трансформации управленческого стиля.
Раскрыта значимость управлениякачеством как системного фактора управления промышленными предприятиями, приобретающегохарактер системной зависимости от деловой среды предприятия и, прежде всего,потребителей. Рассмотрено управление качеством по стадиям и фазам жизненногоцикла продукции, что развивать у управленцев инновационное видение проблем.
Ключевые слова:промышленное предприятие, управление, система, преобразования, анализ,стратегия, методология, интегративность, оптимизация, инновативность.
 
Krivorak A.D. Adaptation of industrial enterprise managementsystems in transformation economy.-Manuscript.
The theses on competition of the academic degree of thecandidate of the economic science on specialty 08.00.04 – Economics’ andmanagement of the enterprises. The Institute for market Problems and Economic& Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine,Odessa, 2008.
The dissertation is devoted to methodological and practicalissues of integrative management forming that is of industrial enterprises.
Were researched: essential theses of system-reformatoryapproach in management; the adaptation process of industrial enterprises to theconditions of non-determination of market relations; the essence of reformatoryfactors of industrial process management; the process of adoption andrealization of management decisions under conditions of system transformations;the management factors; management methods by processes and platforms in thesystem of network organization.
Were developed: the mechanism of integrative development ofsystem management, which is induced through revelation and solution ofcontradictions of industrial enterprises functioning; the model of formalizedconditions of basic management optimizing system.
Keywords: industrial enterprise, management, system, transformation,analysis, strategy, methodology, integrativeness, optimization, innovativeness.