Україна в Європейському співробітництві
Аналізуючиекономічні показники в країнах ЦСЄ після завершення переговорів і прийняттярішення про їх вступ до НАТО, слід підкреслити значні економічні користі, яківони отримали, і перш за все збільшення ШІ на мільярди доларів. У 1997-1999 рр. Польща отримала 15,7млрд. дол., Чеська Республіка — 26,6 млрд. дол., Угорщина — 30,9 млрд. дол.прямих іноземних інвестицій25.
Цифровий рядпромовисто свідчить про розвиток і зростання обсягів виробництва та торгівліпродукцією військово-оборонного комплексу Польщі та Чехії, які стали членамиНАТО в 1999 р. У 1997 р. Польща продала на світовому ринку озброєнь товарів насуму 20 млн. дол., а у 1999 р. — на 67 млн. дол. У 2001 р. ця цифра становилавже 93 млн. дол., а у 2003 р. — 89 млн. дол. У Чеській Республіціспостерігалася подібна динаміка експорту зброї: 1997 р. — 28 млн. дол., 1998 р.- 23 млн. дол., 1999 р. — 65 млн. дол., 2000 р. 81 мли. дол., 2001 р. — 95 млн.дол., 2002 р. — 85 млн. дол.26 Тому тенденції в експорті зброї,військової техніки та обладнання зазначених країн не повинні передрікатизанепад та зникнення українського ОПК у разі вступу країни до НАТО. ПрикладПольщі доводить, що дуже багато підприємств співпрацює з корпораціямивійськово-промислового сектора у Західній Європі та США.
Передлідерами блоку на майбутню зустріч у Бухаресті винесені самі ті проблеми, щодають можливість Альянсу адекватно відповідати на виклики сучасного світу тапоширювати сфери власної відповідальності: операційні зобов'язання НАТО,передусім у Косово та Афганістані; розширення НАТО; адаптація структур таможливостей НАТО до вимог нового безпечного середовища; розвиток відносин зпартнерами НАТО. Таким чином, Північноатлантичний союз вкотре демонструє своюжиттєздатність, актуальність та адаптивність до умов міжнародного середовища.
Вітчизнянідослідники, виходячи з постулату первинності внутрішньої політики по відношеннюдо зовнішньої, вказують на те, що зовнішня політика України на шляху доєвропейської та євроатлантичної спільноти пережила декілька етапів". З2005 р. для України почався четвертий етап, а європейська та євроатлантичнаінтеграція і внутрішня модернізація для України стали синонімами, і саме цьомузавданню свідомо підпорядковувався весь внутрішній розвиток країни.
СпівпрацяУкраїни з державами європейської та євроатлантичної спільноти дозволяєздійснити «м'яке входження» України в інтеграційні процеси. Вона надаламожливість напрацювати нові моделі господарювання, освоїти прийняті в Європіформи міждержавних взаємин, культурного обміну, туризму, здійснити низкуперетворень в середині держави згідно з нормами, за якими здійснювалисяаналогічні процеси в Європі і світі. Інтеграція України у світову торговельнусистему, насамперед шляхом забезпечення приєднання до СОТ; повкомасштабнаімплементація Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС;нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури зовнішньої торгівлі;захист внутрішнього ринку та підтримка національного товаровиробника; всебічнареалізація Плану дій Україна — НАТО.
Аледослідники лондонського Центру європейських реформ прогнозують, що Україна,Молдова чи Білорусь навряд чи приєднаються до Європейського Союзу до 2020 р." Згідно з порадами, які містяться в остатньому дослідженні, таобговоренням на семінарі для експертів в Центрі міжнародних стосунків у Варшаві29проблем ратифікації нового Договору про ЄС, прикро розуміти, але Україна нерозглядається як самостійний гравець на європейський арені. Більш того, авторидослідження і надалі не ставлять питання українських європрагнень до категоріїквінтесенції розглядання.
Загальнаполітика ЄС щодо взаємодії з іншими глобальними гравцями у сьогоденному вимірістосується чотирьох блоків питань. Кожний з блоків має свої складові:Інституції глобального уряду; Середній Схід і взаємини на цьому тлі між ЄС таСША; Росія, де у векторі загальної політики сусідства і згадується про інтересиУкраїни; Китай з точки зору стабільності і відкритості в глобальнійекономічній системі.
Дослідникинамагалися розробити низку порад щодо гою, яким чином Євросоюз зможе покращитисвою роль у світі, зокрема у відносинах з недемократичними країнами, але чітконадаючи перевагу відносинам із США. Так само ЄС має продовжити розширення,залучаючи до своїх лав країни здебільшого ісламського світу, а от Україна можестати серйозним претендентом на членство після 2020 р., якщо докладе певнгхзусиль. Взагалі, якщо Договір про ЄС не буде ратифікований країнами спільноти,то розширення Європейського Союзу припиниться.
У дослідженнітакож наголошується на необхідності ініціювання Євросоюзом співпраці з Росією,щоб забезпечити зміни у Білорусі, стабільність та єдність в Україні, вирішень язаморожених конфліктів у Придністров'ї та на Кавказі, поважаючи між іншимросійську чутливість, особливо в Україні, яка відігравала центральну роль уросійській історії, культурній ідентичності і все ще тісно пов'язана ізросійською економікою. «Але знов-таки ще не до кінця зрозуміло, яке коріннявзаємостосунків між Україною та Росією: чи Україна — яйце, з якого вилупиласяРосія, чи куриця, яка знесла яйце, з якого вилупилося пташеня» '.
Т. Вознюквиражає думку багатьох прихильників тверезої євроінтеграції України: «Нампотрібно творити свої формати стосунків з ЄС, як це робить, наприклад,Російська Федерація. Вона вибирає, що насправді їй вигідно, а що ні. А тому імає кращі результати». Бо насправді спротив РФ, як генерального постачальникаенергоресурсів, є набагато вагомішим аргументом для Євросоюзу, ніжвідповідність чи невідповідність України Копенгагенським критеріям.
Повертаючисьдо дискусії на семінарі у Варшаві з приводу обговорення нового Договору проЄвропейський Союз, польські експерти показали себе чи не єдиною зацікавленоюстороною щодо України як члена ЄС. Очевидно, нині замало, щоб тільки Польща таПрибалтійські держави, що вже перебувають в ЄС, лобіювали її інтереси. Українасама повинна крок: за кроком наповнювати прагматичним змістом свої взаємовідносиниз державами Євросоюзу і наближати свій вступ до ЄС.
Українаповинна ідентифікуватися не за географічним положенням (що є на європейськомуконтиненті), геополітичними реаліями (бо вони не є статичними і стрімкорозвиваються), культурними особливостями (бо проголошена орієнтація навсебічний розвиток й творчу самореалізацію особистості) або бути об'єктом длярішення економічних завдань інших. Україна мусить бути суб'єктом в процесієвроатлантичної інтеграції. Це поняття повинні формувати всі: політичнідіячі, відомі особистості, урядовці, бізнесмени, дослідники, викладачі.
Підсумуватисвою тезу хочу, посилаючись на статтю Т. Вознюка, яка була згадана раніше. Зайого словами, Україна повинна зайняти належне місце у регіоні, бо є не лишеімпортером безпеки, але й експортером безпеки. Україна має не лише зиски відтого, що ЄС та НАТО підійшли до кордонів, вони користуються нашою вірогідністюта стабільністю. Україна може бути доволі корисною у вирішенні локальнихконфліктів на кшталт Придністровського.
Українамусить імплементувати європейські норми поступово і вибірково. їх впровадженняповинно мати на меті не обслуговування вимог ЄС, а розвиток самої України.Тобто ми мусимо приймати їх для себе не тому, що цього вимагає €«С. Утакий спосіб Україна наближатиметься до ЄС, але не коштом своїх інтересів. Уцьому питанні теж важлива динаміка — процеси мають відбуватися не занадтоповільно і не занадто швидко.
ПозиціяПольщі як адвоката України в ЄС і міжрегіональне співробітництво для реалізаціїнаціональної зацікавленості
У 2004 р. ЄСпоповнився 10 новими членами, 8 з яких є країнами Центрально-Східної Європи, 3- безпосередні сусіди України (Словаччина, Польща й Угорщина), а ще триприбалтійські мали спільне з Україною співжиття в рамках іншого союзу КраїниЦСЄ в підтримці України керуються як політичними, так і економічнимиінтересами. Україна може посилити самостійницьку політику країн ЦСЄ в рамкахЄС; має великий ринок збуту і дешеву робочу силу, що найкорисніше длянайближчих сусідів; може бути буфером ЄС в питанні кордону, що теж с важливим,зокрема, для Польщі, як раніше то було актуальним для Німеччини. З липня 2007р. були зроблені певні поступки для легалізації праці громадянам України,Білорусі та Росії в усіх галузях господарства Польщі, а з 1 лютого 2008 р. непотрібен дозвіл на працю, якщо їх робота триватиме не більш як 6 місяцівпротягом одного року.
Економічнаспівпраця Польщі з країнами Східної Європи, і насамперед з Україною, є доволікорисною. З точки зору насичення польського ринку, експансія на Схід найчастішедля більшості польських фірм становить чи не єдиний шанс розвитку і повноговикористання своїх виробничих можливостей, хоча це усвідомили небагатопідприємців. Тому збільшується роль неурядових організацій, які висуваютьчимало ініціатив, аби допомогти польським фірмам у їх активній експортнійдіяльності на ринках Східної Є'вропи.
ТрадиційноПольща входить до п'ятірки головних зовнішніх торговельних партнерів України ідесятки провідних країн -інвесторів в українську економіку. Загальнийтоварообіг Польщі у 2005 р. склав 200 млрд. дол., з них 3,6 млрд. дол. припадаєна Україну. Щороку рівень польських інвестицій до України зростає більше як на20%, у 2005 р. це склало 250 млн. дол., або 2,5% загального обсягу іноземнихінвестицій.
Простежуєтьсящорічне зростання зовнішньої торгівлі товарами Польщі в загальному обсязіУкраїни. У 2006 р. питома вага склала 3,5% — експорт товарів і 4,7% — імпорт33.Провідні області України, експортери товарів у Польщу — Донецька (16,5%),Івано-Франківська (12,5%), Запорізька (9%); імпортери — Львівська (15,1%),Запорізька (14,8%), Київська (8,2%). АР Крим не є взірцевим регіономзовнішньоторговельних стосунків з Польщею. У загальному обсязі торгівлі АР Кримз іншими країнами питома вага товарів до Польиді як до країни-експортера склала9,7% і 7,2% — як до країни-імпортера. З АР Крим в 2006 р. у Польщу булоекспортовано товарів на 10 млн. дол., порівняно з 2005 р. обсяг збільшився на4,5 млн. дол. У структурі експорту 78,8% склали барвники та пігменти, 10% — добрива,6,8% — продукти неорганічної хімії, 2,6% — механізми, машини, обладнання ізапасні частин до них. З Польщі завезено товарів на 7,2 млн. дол., що вищерівня 2005 р. на 3,1 млн. дол. Найбільший обсяг у структурі імпорту товарівсклали: 32,6% — каучук і гума, 20,8% — керамічні вироби, 8,3% — механічнімашини, обладнання і запасні частини до них, 6,7% — інші вироби знедорогоцінних металів, 6,2%> — скло і вироби з нього, 4,4% — обладнання ізапасні частин до нього.
В ціломузовнішньоторговельне співробітництво АРК з країнами ЄС, починаючи з 2000 р.,стабільно розвивається: експорт виріс більш ніж в 3 рази, імпорт — більш ніж в2 рази. На кінець 2006 р. АР Крим співпрацювала з усіма 25 країнами ЄС, щоскладає четверту частину усіх країн — партнерів республіки.
Завдякисвоєму розташуванню на переході до Малої Азії та Кавказу Чорне море і країни найого узбережжі завжди були місцем перетину багатьох культур і містком дляобміну між Західною Європою та віддаленим Сходом. Україні в цьому регіоніналежить особлива роль, вона є близьким партнером ЄС і шукає зв'язків ізкраїнами Причорноморського басейну не лише на двосторонній основі. Особливоважливим є також постійний діалог із Організацією Чорноморського економічногоспівробітництва, яка об'єднує 12 країн-учасниць і налічує понад 350 мільйонівмешканців. У регіоні, розвиток якого з часів створення «Шовкового шляху» бувпозначений торгівлею, обміном і співробітництвом, відтепер з'явилася можливістьнової форми кооперації. В центрі співпраці між ЄС та Причорноморським регіономмають перебувати питання захисту клімату і навколишнього середовища, міграції,а також боротьби з організованою злочинністю, існує чималий потенціалекономічного співробітництва, в тому числі й у галузі енергетики, у сферірозвитку науки і технологій, дотримання міжнародного права і співробітництва згромадянським суспільством.
АР Кримвходить до першої десятки регіонів України, найбільш перспективних у питаннізалучення іноземних інвестицій. Міністерство економіки постійно працює надреалізацією заходів, які передбачені Програмою інвестиційної діяльності на2002-2010 рр.«інвестиційний імідж України». Радою міністрів республіки проводиться щорічнийсемінар «УаКа Еигореап 8ігаіеегу», який євідкритим форумом для обміну міжнародним досвідом експертів табізнесменів, проведення досліджень, розробки пропозицій по конкретних реформахдля підтримки європейського майбутнього Україні та АРК в структурах ЄС. У 2006 р., наприклад, в ньому бралиучасть представники парламентів Великої Британії та Польщі.
Станом на 1січня 2007 р. в міжнародному інвестиційному співробітництві з АР Крим приймаютьучасть підприємці з 16 країн ЄС та 117 підприємств і організацій Криму. Часткаінвестицій, які надійшли з країн Євросоюзу, склала 48,3% загального обсягуіноземних інвестицій. Тренд ПП з країн ЄС в АРК є позитивний: 13,1 млн. дол.надійшло в 2000 р. і, постійно зростаючи, сягнув 253,1 млн. дол. на початок2007 р. Тільки за 2006 р. обсяг ПП зріс на 30%.
В цілому обсяг ПІІ на душу населення вУкраїни склав у 2005 р. лише 372 дол., що є трохи більшим 16% відповідногопоказника Польщі 4. В Україні головна проблема, з якою стикаютьсязаграничні інвесторі, — це отримання інформації о власност в регіоні,реалізація контактів з управлінськими структурами та гарантія безпеки дляінвестицій. Польсько-українська господарча палата, гюльсько-український Фондспівпраці ПАУСІ, Національна система міжнародного співробітництва в Українісприяють контактам, але інвестори намагаються самі шукати зв'язків дляреалізації власних інтересів. Для спрощення тієї процедури, наприклад, в АРКрим був опрацьований проект створення Агентства центрального і регіональногорозвитку «ЦАРР-Крим», який, на жаль, не знайшов втілення. Але требаскористатися досвідом агентств регіонального розвитку (АКК.) Польщі, якимдовелося працювати в умовах відсутності законодавства, стратегій розвитку. Вонипредставляють собою не приватні організації, які ставлять перед собоюкороткотермінову мету отримання прибутку, і не державні структури, які не маютьні досвіду, ні можливостей, ні ресурсів для виконання стратегічних завдань.Використовуючи кошти цільових програм держави та ЄС, АК.К Польщі стали одними зперших користувачів Структурних фондів ЄС, кошти яких і аправляються длявирішення різноманітних питань регіонального розвитку, Сьогодні таких успішнодіючих агентств регіонального та місцевого розвитку у Польщі більше 200.
У Польщіпровідним агентством, відповідальним за залучення інвестицій, є Польськеагентство інформації і закордонних інвестицій (РАШ2). Співпрацюючи з агенціями,які просувають польські підприємства та їх послуги, РАШ2 утворює позитивнийімідж країни як інвестиційного об'єкту: пропонує швидкий доступ до проектів,допомогу в пошуках партнерів і підтримку на кожному етапі інвестиційногопроцесу. РАІІ12 створив мережу регіональних центрів обслуги інвестора (СОІ),які полегшують доступ до макроекономічних даних і діяльності місцевоївлади».
Методологіяінтеграції:досвідПольщів євроінтеграційному процесі
Як зауважуєА.З. Новак, інтеграція Польщі до ЄС співпала з трьома дуже важливими і не докінця вивченими процесами: початком діяльності економічного й валютного союзута спільної валюти євро, стрімко прогресуючою глобалізацією фінансових ринків(капіталу й грошей), трансформацією устрою й внутрішніми перетвореннями країнкандидатів на вступ до ЄС. Країни, що інтегрувалися з країнами ЄвропейськихСпівтовариств раніше, робили це в зовсім інших умовах, набагато сприятливіших зточки зору як внутрішніх обставин, так і стану розвитку країн, об'єднаних в рамкахЄС.
Проаналізуємодосвід інтеграції Польщі в європейські структури. Попередні висновки вказують,що вона успішно реалізувала своє прагнення бути в ЄС. Згідно з думкою Міністраоевіти України І. Вакарчука, колишнього ректора Львівського університету ім. І.Франка: «Реалізація інтегрування України в європейське життя в значному ступенізалежить від наших взаємозв'язків з Польщею».
Польськасторона в сучасній історії багаторазово демонструвала прихильне відношення доУкраїни і як держава, яка перша визнала юридично незалежність нашої країни, і якстратегічний партнер, який є адвокатом на шляху до європейських структур івиражає готовність представити технічну та інструментальну підтримку вімплементації Плану дій Україна -ЄС.
Саме цейдосвід найбільш адекватний для нас, адже обидві країни однаково притиснутікомуністичним режимом, загалом мають подібні економіки, природні ресурси,трудовий потенціал, подібні культури, ментальність і суспільне життя. Даніпідтверджують, що стартові умови в Україні та Польщі не розрізнялисярадикально.
Порівняємоситуацію в Польщі напередодні вступу до ЄС з українською дійсністю. Відомо, щоПольща йшла до ЄС 13 років — від асоціації в 1991 і до вступу у 2004.
В обохкраїнах ВВП на одного мешканця складав близько 5 тис. дол. (за паритетомкупівельної спроможності). У 1991 р., коли Польщі був наданий статусасоційованого члена ЄС, вона була у значно гіршій ситуації, ніж тепер Україна.Та й під час вступу Польща ледь дотягувала до середніх показників рівня життя вЄвросоюзі. Наприклад, прибутки на одного мешканця становили у 2004 р. 6,3 тис.дол. в порівнянні з бідною в ЄС Іспанією, в якій той самий ВВП становив 15 тис.дол. Загалом, ВВП Польщі складав тільки 40% по відношенню досередньоєвропейського рівня37. В останні роки цей показник майжевдвічі вищий у Польщі, ніж в Україні (14,4 тис. дол. у 2006 р.)
Польськаекономіка знаходиться у фазі динамічного неухильного зростання. ВВП зростає вбільш ніж середньому темпі: 4-6% щороку. Так, ВВП виріс з 101,4 у 2002 р. до106,5 у 2007 р. і обумовлений низкою наступних факторів: продуктивністю праці,рівнем інвестицій, споживання, імпорту та експорту.
В. Кучерпропонує для зіставлення макроекономічних показників обох країн використати1998 р. для Польщі, коли вона розпочала переговори про членство в ЄС, і 2005 р.для України, коли ЄС запропонував нам замість асоціації реалізувати План дійщодо майбутнього членства (табл. 4.2.1 .)">8.
Таблиця4.2.1. Порівняння макроекономічних показників Польщі і України
Показник
Польща 1998
Україна 2005 Населення (тис. осіб) 38 666
46 929,5 Територія (тис. кв. км.) 312 690 603 500 ВВП (в млн. євро) 141,3 66,9 ВВП на душу населення 3 700 1420 Інфляція 11,6 10,3 Експорт (в млн. євро) 25 209 22 561 Імпорт (в млн. євро) 42 024 23 379 Безробіття 10,6 3,1 Населення поза межею бідності 15,8% 27,1%
При вступі вЄС рівень безробіття в Польщі був занадто високий і складав 19% у 2004 р., що єбільшим, ніж маємо в таблиці 4.2.1. для порівняння. Але показник рівнябезробіття характеризує не тільки відсоток осіб, які залишилися без роботи, алепередусім упевненість у зайнятості. З відкриттям західного кордону ситуаціящороку поліпшувалась, формуючи наступний тренд спаду безробіття: 18,1% — 2005р., 14,2% — 2006 р. 11,2% — 2007 р.39 — і тренд зростання платні: 2375,79злотих брутто — 2005 р., 2637,72 злотих — 2006 р., 2858,83 злотих — 2007 р.40
Звернемоувагу, що дві країни мусили боротися з гіперінфляцією, котра в обох випадкахбула спричинена великим дефіцитом державних фінансів, який покривався емісієюзнеціненої грошової одиниці. Але треба віддати належне: рівень інфляції в Польщіу 2006 р. становив 1,4%, в Україні — 11,6% — такий самий, як у 1998 р. в Польщі(табл. 4.2.1.). Зростання зарплатні в Польщі в остатньому періоді булоперенесено на підвищення рівня інфляції в країні до 4% на кінець 2007 р.
Загаломдинаміка зниження показників інфляції у Польщі з 5,3% у 2.001 р. за останніроки перш за все вказує на стабільність грошової одиниці. Інфляційний сплескслугував головним аргументом для проведення більш жорсткої монетарної політикиі переходу з другої половини 2004 р. до практики підвищення рівня базовихвідсоткових ставок Нацбанку. В свою чергу, зростання відсоткових ставок сприяєпосиленню тенденції до безпрецедентного укріплення національної валюти. Так, силаспоживчого попиту польського злотого утримується на постійному рівні, який, заоцінками експертів, наблизився до граничного курсу рентабельності експорту. Напочаток 2005 р. курс злотого складав по відношенню до долара 2,99, до євро — 4,07; на початку 2008 р. курс злотого до долара складав 2,45, до євро — 3,62. Такаситуація сприяє позитивному інвестиційному клімату як для внутрішніх, так і длязовнішніх інвесторів. В цілому за період ринкової трансформації об'ємнакопичених ПП в польську економіку склав близько 80 млрд. дол. і країназалишається значним їх одержувачем у регіоні країн ЦСЄ, хоча за їх розміром намешканця РП відстає від Чехії, Угорщини та Словаччини.
Істотнезначення в цьому має надання іноземним інвесторам певних пільг. Гак, натериторії Польщі створені і діють 'А спеціальних економічних зон, якіпредставляють іноземним бізнес-одиницям низку податкових та фінансових пільг.По узгодженню з ЄС статус цих зон не буде змінюватися до 2017 р., а створені наїх території підприємства звільняються від податків до 50% та частково відсплати місцевих податків і податку на землю.