Теоретичні основи геополітичних досліджень
Появана політичній карті Європи суверенної України – політична подія в розвиткусучасної міжнародної системи. Йдеться про державу, яка за розмірами своєїтериторії, кількістю населення, економічними можливостями, інтелектуальним танауково-технічним потенціалом належить до розвинутих, найбільших європейськихкраїн, що робить нашу державу відчутним фактором міжнародного життя. СьогодніУкраїна шукає своє місце в багаторівневій ієрархічній будові міжнародноїсистеми. Позиція України є вирішальною для формування архітектури цієї системи нетільки на регіональному, а й на глобальному рівнях.
Слідзазначити, що активні геополітичні дослідження є дуже важливими, так якігнорування ними призводить до того, що при досить сильному потенціалі, державаперетворюється в об’єкт маніпуляції сильнішими державами, тобто, втрачаєсуверенітет. Закон геополітики застосовується до всіх держав без виключення,незалежно від їх статусу і місця в міжнародній системі. В сучасних умовахзначно збільшилась широта вибору зовнішньополітичних рішень, але незбагненно збільшиласьі відповідальність за правильність вибору, який би відповідав стратегічнимнаціональним інтересам. Виробити правильний зовнішньополітичний курс неможливобез широкого геополітичного аналізу і врахування особливостей геополітичногоположення(ГПП), так як в процесі його формулюються загальні законифункціонування та визначаються особливості міжнародної системи.
Воснову свого дослідження я поклала класичну працю Хелфорда Джорджа Маккіндера«Географічна вісь історії»(1904р.), в якій він поділив всю земну кулю на кільказон.
Перша- Heartland — “Серце світу» — це серцевина євразійського континенту, якагеографічно майже точно співпадає з територією колишньої Російської імперії.Далі йде Rimland, або внутрішній півмісяць. Це – Західна Європа(ключову позиціюв якій займає Німеччина), Середземномор’я, Близький Схід, Індія, Китай та Корея-зона найбільш інтенсивного розвитку людської цивілізації, зона, де стикаютьсястихії Суші й Моря. Географічно — це узбережжя Євразії. І, на кінець, World Island-Світовий Острів, або Зовнішній півмісяць-який охоплює Британію, Америку,Африку, Австралію та Японію.
Агеополітичний закон, який сформулював Маккіндер в роботі «Демократичні ідеалита реальність», надрукованої у 1919р., коли ще не було ані НАТО, аніВаршавського блоку, говорить, що: «Той, хто контролює Східну Європу — домінує надHeartland’oм, той, хто домінує над Heartlfnd’ом, домінує над Світовим Островом,той, хто домінує над світовим Островом- домінує над світом». У 1942 роціамериканець Ніколас Спікмен уточнив цей закон, зробивши головний акцент наRimland, береговій зоні Євразії: «Той, хто домінує над Rimland’ом- домінує надЄвразією; той, хто домінує над Євразією — той тримає долю світу у власнихруках». Але й тут важлива роль відводиться Східній Європі, яка виступила, яксвоєрідна «передова лінія», територія, де стикаються Rimland та Hertland, іконтроль над якою мав вирішальне значення для контролю над самим Rimland’ом.
Отже,пам’ятаючи про геополітичні відкриття Маккіндера та Спікмена, які вважали, щоконтроль над Східною Європою — це шлях до домінування у світі, поглянемо наситуацію у цьому регіоні. У східній Європі можна виділити три ключові точки.Перша — це країни Вишеградської групи — Польща, Угорщина, Чехія. З ними, на думкубагатьох дослідників, все ясно — вони будуть прийняті в НАТО, а потім — в ЄС,отже, поповнять ряди атлантичної цивілізації. Друга ключова точка у СхіднійЄвропі — це Прибалтійські держави — Литва, Латвія та Естонія. Вектор їхньогоруху теж не викликає ні у кого жодних сумнівів. І протидія Росії лише розпалюєбажання цих країн інтегруватися до західних структур. І це лише справа часу.Залишається третя ключова точка — це Україна. Перехід України до лав сил Морямав би і справді епохальне значення. Це була б остаточна перемога надРосією(Сушею), після якої навряд коли втіляться в життя плани не лишевідродження СРСР чи Російської Імперії. Всі євразійські проекти втрачають післяцього будь який сенс. Це чудово розуміє і російська, і західна політична еліта.Виникає у зв’язку з цим лише одне запитання — чи розуміє це українськекерівництво?
Насьогодні позитивним є те, що євроінтеграційна стратегія нашої держави євизначена. Зараз перед Україною стоїть завдання накреслити тактику подальшихдій, яка має врахувати складний комплекс геополітичних інтересів, посиленняміжнародних суперництв за сфери впливу на нашу країну. Йдеться про трикутникінтересів: Росія – ЄС – США і місце у цьому трикутнику України. Взагалі,напрям майбутнього цивілізаційного руху можна визначити як взаємодію трьохвекторів — політичного, економічного та культурного. Найбільш гнучким єполітичний вектор. В принципі, ніщо, крім власного бажання, не заважає Україніувійти до політичних структур атлантичної цивілізації. Хоча вступ до ЄС та НАТОне є справою майбутнього, проте чітке визначення напряму майбутнього рухупотрібне вже сьогодні. Пріоритетним тут є перехід від Heartland до Rimland.
Більшконсервативним є економічний вектор. Тут ми маємо справу з економічнимиреаліями, які змінюються набагато повільніше.
І,нарешті, найбільш консервативним є культурний вектор. Адже культурні тарелігійні стереотипи найбільш довгоживучі, вони взагалі визначаютьсамоідентифікацію нації. У нашого парламенту та уряду є достатні важелі впливуна формування культурно-мовного середовища в державі, проте вже більше 10 роківблокується прийняття законів про захист української книжки, пісні, українськогокіно.
Проведенийкороткий аналіз свідчить про те, що Україна, так як і всі держави світу,вступила в епоху глобалізації. А збереження її політичної, економічної такультурної ідентичності у великій мірі залежить від вироблення правильногозовнішньополітичного курсу — орієнтації на Європу. Європейський вибір України єприроднім наслідком здобуття країною державної незалежності, попереднього етапуздійснюваних реформ. Такий вибір викристалізувався з історії українськогонароду, його етнічних коренів та ментальності, глибоких демократичних традицій,ґрунтується на законному прагненні громадян України бачити свою державуневід*ємним складником єдиної Європи.
Тенденції розширення Європейського Союзу на схід
Одниміз найбільш значущих трансформаційних процесів після розпаду Радянського Союзу єрозширення Європейського Союзу на схід. Цей процес створює абсолютно новуситуацію на європейському континенті та наближує кордони ЄС безпосередньо доУкраїни. Водночас він був складним та громіздким, оскільки остання хвиляохоплювала велику кількість держав. Отже, розглянемо основні аспекти тапроблеми розширення ЄС на схід.
Спочатку(1952р.) до Європейських Співтовариств входило шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург,Нідерланди, Німеччина та Франція. Економічне піднесення Співтовариств, а разомз тим і зростання політичної ваги держав-членів підтвердили успішністьінтеграційних процесів. Виходячи із геополітичних і геоекономічних інтересів,прагнучи зміцнити свої позиції в епоху, коли світова економічна система почаланабувати нових ознак, які тепер прийнято називати глобалізацією та не допуститипоширення впливу Радянського Союзу на захід, на саміті в Гаазі (грудень 1969) лідердержав членів Співтовариств приймають рішення про приєднання нових членів.
Засвоє існування Європейські Співтовариства пережили чотири хвилі розширення. В1973 році до них приєдналася Великобританія, Ірландія, Данія, 1981 році –Греція, 1986-Іспанія та Португалія, 1995 році – Швеція, Фінляндія та Австрія.
Післярозпуску Варшавського договору та Ради економічної взаємодопомоги ЄвропейськийСоюз вирішив переглянути та інтенсифікувати свої відносини з країнамиЦентрально-Східної Європи. Головну фінансово-технічну вирішено надати Польщі таУгорщині, оскільки саме в цих державах найшвидше проводились економічні таполітичні реформи, створювалося відкрите, ринково орієнтоване суспільство. Цимсамим ЄС розпочав підготовку до п’ятої хвилі розширення.
Наступниметапом було укладення угод про асоційоване членство між ЄС тадержавами-кандидатами: 1991рік – з Польщею, Угорщиною та Чехословаччиною; 1993рік – з Болгарією, Румунією та Словаччиною; 1995 рік – з державами Прибалтики і1996 рік — зі Словенією. Хоча ці угоди надають можливість у майбутньому умайбутньому стати повноправним членом ЄС, проте не гарантують його.
Враховуючискладну політичну обстановку в регіоні (війна в колишній Югославії, загостренняполітичної ситуацій в Росії тощо), Європейська Рада на засіданні у Копенгагені(червень 1993року) прийняла рішення про розширення членства. Також, булозатверджено критерії, яким повинна відповідати держава, щоб стати повноправнимчленом ЄС.
У1997 році на засіданні Європейської Ради в Люксембурзі прийнято рішеннярозпочати переговори про вступ з Польщею, Угорщиною, Естонією, Чехією,Словенією та Кіпром. На засіданні Європейської Ради в Гельсінкі (1999)подібнерішення прийняте стосовно Болгарії, балтійських держав, Румунії, Словаччини,Мальти та Туреччини.
9жовтня 2002 року Європейська комісія оголошує про завершення переговорів провступ з Кіпром, Чеською Республікою, Естонією, Угорщиною, Латвією, Литвою,Мальтою, Польщею, Словацькою Республікою та Словенією і зазначає, що ці країнибудуть готові стати членами ЄС на початку 2004 року.
Нареферендумах, які проходили в державах-кандидатах населення підтрималовходження їх до Європейського Союзу. Договір про вступ був ратифікований всімадержавами-кандидатами Євросоюзу протягом березня 2003 року –лютого 2004року доЄвросоюзу вступило 10 нових членів.
Політикита дослідники вважають, що «ЄС ще ніколи не стояв перед перспективою такоговражаючого розширення...». Унікальність подій полягає в тому, що при зростаннічисельності населення майже на чверть, ВВП зростає лише на 5%, а дохід урозрахунку на душу населення становить 43% середнього рівня ЄС. При відноснонизькому рівні економічного розвитку країн ЄС-10 залишається недосконалоюструктура виробництва та зайнятості. Це вказує на додаткове навантаження набюджет ЄС. Трансформація Економік країн центральної Європи, формування ринковихвідносин та структур, подібних до європейських, дозволило забезпечити країнамстабільно високі темпи зростання макроекономічних показників. За оцінкамиЄвропейської комісії темпи зростання ВВП у 2003 році очікувались у 3.2%, а у2004 році-4.1%
Особливістюцього розширення стало те, що в ЄС ввійшли країни, які мають вдвічі — втричінижчий рівень економічного розвитку, зате відносно дешеві природні і трудовіресурси. Лише так старі члени Євросоюзу можуть витримати конкуренцію з бокунових динамічних регіонів світу.
Протеплоща всіх країн нової «дванадцятки» (у 2007 до ЄС ввійшли ще Болгарія таРумунія) ЄС складає лише 10881.1 тис.км, а населення близько 105 мільйонів осіб,причому найменш розвинуті Болгарія та Румунія майже третину приросту площі інаселення. Якщо порівняти ці показники з параметрами України, то стаєзрозумілим, що наша держава просто необхідна для формування повноцінноїєвропейської інтеграційної системи.
Отжепідводячи підсумки, можна зауважити, що оцінити наслідки розширення ЄС длякраїн центральної Європи досить важко. Фахівці центра досліджень ім… О.Разумкова вказують, що значних змін у східноєвропейських країнах унаслідоквступу до ЄС не варто очікувати, оскільки очевидні економічні вигоди вжедосягнені. За попередніми оцінками вступ до ЄС принесе додатково країнам 5-9%дотемпу росту
Проблеми та перспективи входження України до ЄС
1грудня 1991 року Україна постала перед світовою спільнотою як незалежнадержава. «Повернення до Європи» було проголошено ключовим напрямом політикиУкраїни. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі сталистратегічною метою України як найкращий спосіб реалізації національнихінтересів – побудови економічно розвиненої і демократичної держави, зміцненняпозицій у світовій системі міжнародних відносин.
Першза все я розгляну проблеми та перспективи входження України до ЄС в контекстірозвитку сучасних економічних тенденцій.
Україна,успадкувавши від комуністичного режиму неефективну ресурсомістку економіку,вкрай занедбане довкілля та індустріально-суспільну свідомість, за минулі рокине змогла подолати негативні тенденції свого попереднього розвитку в СРСР. Проце красномовно свідчать такі факти:
· За даними світового банкуенергоефективність економіки України, тобто виробництво ВВП (виражено черезпаритети купівельної спроможності), на одиницю спожитої енергії в 2004 роцібула нижча за відповідний показник в Польщі – в 2,5 рази, США та Китаю – в3рази, а в Японії в 5 разів.
· В Україні різко зрослачастка сировинно- та енергомістких й водночас найбільш забруднюючих довкіллягалузей промисловості: гірничої, металургійної, паливно-енергетичної, хімічноїта нафтохімічної- з23 % у1991 році до близько 60% у 2003 році.
· Сформувалась яскравовиражена сировинна і низько технологічна спрямованість експорту. Часткаматеріало- та енергомістких галузей в українському експорті сягнула понад 60%,причому понад 40% від усього експорту припадає на продукцію однієї галузі –чорної металургії. І це ще далеко не повний перелік факторів, які сповільнюютьекономічне зростання.
Напротивагу цьому ЄС вже давно обрав стратегічним орієнтиром модельеколого-соціальної ринкової економіки. Ця модель економіки на забезпеченнядобробуту всіх членів суспільства при дотриманні балансу економічних,екологічних і соціальних чинників.
Заоцінкою комісії ЄС (1998 р.), перехід до Європейських стандартів лише у сферіекологічної політики вимагають від десяти країн Ценральної та Східної Європи(ЦСЄ) до 2010 року витрат 120 мільярдів євро, що відповідає в середньому 2,5%ВВП щорічно. Але стимулом для України щодо прийняття відповідних вимог можеслугувати той факт, що за індексом екологічної сталості країн (індекс, якийдозволяє оцінити прогрес на шляху до сталого розвитку) Україна опустилась на137 місце серед 142 країн. А за індексом LIVING PLANET REPORT(2002рік) нашадержава посідає111 місце серед 146 країн. З огляду на це, прийняття Україною ідейсталого розвитку дозволить з одного боку впроваджувати нову модель еколого-соціальноїринкової економіки, як сучасну стратегію розвитку, що спрямована на всебічнепокращення якості людського життя. А з іншого боку, вона слугуватиме надійноюосновою євроінтеграційного процесу та вступу України до ЄС на наступному етапійого розширення, оскільки критерій сталого розвитку безсумнівно виходить наперший план.
Продовжуючиряд економічних переваг членства у ЄС варто також згадати, що ЄС є одним зтрьох основних і найрозвиненіших угрупувань світу, на нього приходиться майжечверть усієї світової торгівлі. Закономірним є те, що після вступу до Євросоюзуслід очікувати передусім відкриття нових вітчизняних ринків збуту. Виникненняспільного ринку створить вигідні умови для розвитку торгівлі між Україною такраїнами Євросоюзу, оскільки сприятиме значному зростанню конкуренції тавиробництва. Завдяки чому на підприємствах відбувається модернізація тараціоналізація виробництва, що спричинить зниження цін на товари та зрістасортименту. Остаточний ефект від цих змін полягає у прискоренні економічногозростання.
Спільнийринок повинен диференційовано вплинути на окремі галузі економіки. Найбільшихрезультатів слід очікувати в банківській справі та страхуванні, а потім втуризмі, зв’язку, торгівлі та інформаційних технологіях. Грунтуючись на досвідіПольщі, Чехії, Словаччини Спільний ринок принесе новим державам-членам не лишепозитивні економічні ефекти, але й тимчасові негативні явища, як наслідокзростання конкуренції та необхідності реконструкторизації економіки. До нихвіднесено можливу ліквідацію деяких підприємств, та навіть занепад цілихгалузей промисловості, а отже – тимчасове зростання безробіття.
Насьогодні позитивним є те, що Україна отримала статус країни з ринковоюекономікою. Вступивши до СОТ шанси України на вступ до ЄС помітно зросли. Аджепринципи СОТ за своєю суттю збігаються з юридичними критеріями необхідними длячленства в ЄС, тобто вони передбачають лібералізацію торгівельного режиму,поліпшення умов конкуренції, створення сприятливого інвестиційного клімату.Членство України у СОТ означає лібералізацію режиму торгівлі між Україною та ЄСі дає змогу реально розпочати роботу з укладення угоди про асоційоване членствоУкраїни в Євросоюзі. За словами Пітте Мендельсона, комісара ЄС з питаньторгівлі: «Вступ до СОТ започатковує новий етап у економічних відносинахУкраїни та Євросоюзу. Розпочатий процес стосується не лише торгових таінвестиційних потоків, він знаменує собою неухильну політичну та економічнуінтеграцію до світової економіки та поглиблення партнерства між Україною та Євросоюзом»
Наоснові всього вищесказаного можна зробити такий підсумок: сам вступ України доЄС не означатиме автоматичної ліквідації безробіття, гострих соціальних таекономічних проблем. Але разом з тим наближення до ЄС дозволить залучитиінвестиції потужних ТНК, що поряд з ефективним використанням коштів фінансово — промислових груп і населення, дозволить модернізувати українську економіку унайближчі 10 – 15 років. При цьому зміниться стан структури промисловості, уякій тепер переважають паливно-енергетичні та металургійні галузі, різкозменшиться використання сировини та енергії, ефективніше буде використовуватисятрудоресурсний потенціал нашої держави, зменшаться екологічні проблеми.Водночас було б помилково замовчувати або применшувати складність європейськоїінтеграції. Зрозуміло, що він буде тривалим та непростим. Зокрема для Україниінтеграція в Європу означає зростання відкритості національної економіки таконкуренції з боку фірм – членів ЄС. Для окремих секторів виробництва, навітьрегіонів, це може мати досить болючі наслідки, проте потенційні втрати таздобутки від зближення з Європою перевищують можливі витрати та ризики.
ДляУкраїни основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції єзміцнення стабільності демократичної політичної системи, модернізація правовогополя і забезпечення прозорості національного законодавства, поглибленнякультури демократії і поваги до прав людини тощо.
Соціальнівигоди інтеграції полягають у підвищенні рівня життя і добробуту, наближенні довисоких європейських стандартів особистої безпеки, освіти, охорони здоров’я,якості інформації, екології, вільного руху праці.
Укультурно – цивілізаційному аспекті європейська інтеграція – це входження доєдиної сім*ї європейських народів, повернення до європейських культурнихтрадицій. Орієнтація на Європу дозволить Україні вирішити також багато проблемкультурного розвитку. Оскільки урядові кола Росії для збереження України усвоїй зоні впливу, крім політичних та економічних засобів, активновикористовують експансіоністську культурну політику. Російська музика, щоабсолютно неконкурентноздатна на світовому ринку, активно поширюється наукраїнських теренах. Вихід на краще захищений від не ліцензованих підробоксвітовий культурний ринок дозволить покращити матеріальний стан наших митців
Процесєвропейської інтеграції та розширення спроможний внутрішньо консолідуватикраїни, які бажають стати членами єдиної Європи, та сприяє зменшенню таліквідації історичних суперечностей між сусідніми країнами. Так само перспективачленства в ЄС для України (навіть у далекому майбутньому повинна статидодатковим вагомим стимулом та мотиваційним фактором внутрішніх реформ,цивілізованого врегулювання всіх внутрішніх та зовнішніх неузгодженостей.Нарешті від інтеграції України до ЄС виграють не тільки ці дві сторони, але йуся центрально континентальна Європа, адже після розширення Європейського Союзуу 2004 році за рахунок країн Центрально-Східної Європи та держав Балтії,Європейський союз максимально наблизився до України, що надає особливогостатусу їхнім стосункам і надає можливості для співпраці.