Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет харчових технологій
Кафедраменеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Контрольна робота
з дисципліни: «Міжнароднірозрахунково-кредитні та валютні операції»
Вексель та йогофункції у міжнародних розрахунках
Виконала:
студентка 6 курсу
(з.ф.н.) спеціальністьМЗЕД
Вишняк Антоніна
Перевірив:
Викладач
Тюха Ірина Володимирівна
Київ – 2009
Зміст
Теоретичне питання 5
Теоретичне питання 21
Задачі
Список використаноїлітератури
Теоретичнепитання 5
Вексельта його функції у міжнародних розрахунках
Банківськийвексель — вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземногокореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники(імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши в такий спосібсвої боргові зобов’язання.
Вексельнаформа міжнародних розрахунків передбачає використання векселя — простого чипереказного. Простий вексель (боргове зобов’язання) — це безумовне письмовезобов’язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказомвекселедавця чи пред’явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксованудату, або на визначений момент у майбутньому.
Переказнийвексель — це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою(векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видалавексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові(одержувачу) за його наказом, або пред’явникові.
Увексельній угоді беруть участь три сторони:
векселедавець(трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ про його оплату;
платникза векселем (трасат) — особа, якій адресований наказ про оплату векселя;
одержувачгрошей за векселем (бенефіціар) — особа, яка виставляє вексель до оплати йотримує гроші за векселем.
Основнувідповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акцепт векселяпідтверджує свої зобов’язання щодо його оплати. Разом з ним несуть солідарнувідповідальність (крім особливих випадків) й інші учасники угоди —векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя дістали право користуванняним за допомогою передавального напису.
Загальнасхема розрахунків за векселем така. Трасант розплачується векселем зодержувачем грошей (бенефіціаром). Останній виставляє вексель платникові(трасату) для акцепту. Акцептуючи вексель, трасат визнає його законним іпідтверджує свої зобов’язання щодо оплати векселя. У разі неоплати векселятрасатом цей вексель буде пред’явлений векселедавцю.
Буваютьвипадки, коли векселедавець одночасно є й одержувачем грошей за векселем. Утакому разі текст векселя такий: «Заплатіть мені або за моїм наказом».
Усучасній господарській практиці порівняно з XІX і початком XX ст. сферавикористання переказних векселів як платіжного засобу значно звузилася. Головнасфера його використання сьогодні — зовнішня торгівля. Тут вексель має рядважливих переваг, будучи інструментом кредитування і засібом урегулюванняборгів. Він дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так, покупець,видавши вексель, отримує відстрочку платежу і може мобілізувати необхідну суму,реалізувавши куплений товар. З іншого боку, продавець, отримавши вексель якоплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до закінченнястроку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, абопродати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певноговідсотка (дисконту).
Вексельможе бути оплачений на вимогу або після пред’явлення. Але у багатьох векселяхзазначається, що оплата здійснюється через N днів після пред’явлення.Пред’явлення в такому разі є моментом звернення до платника для акцептуваннявекселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певнукількість днів після його складання.
Вексельможе бути іменним («Платіть»), ордерним («Платіть N або за його наказом») іпред’явленим («Платіть пред’явнику»). Ордерний вексель передбачає можливістьпередавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогоюпередавального напису (індосаменту).
Відмінностіпростого векселя від переказного:
це ненаказ, а зобов’язання платити;
векселедавецьі платник — одна особа;
простийвексель не потребує акцепту.
Особливимрізновидом переказного векселя є банкнота, випущена центральним банком.
Вексельнаоперація не обов’язково пов’язана з банком, можлива пряма оплата векселяборжником кредитору. Однак у банківській справі вексель відіграє особливоважливу роль. Кожна позика, видана банком, документується борговимзобов’язанням (векселем), де вказані умови погашення кредиту. Таке борговезобов’язання є головним юридичним свідченням боргу.
Поняття векселя
Щодовизначення поняття векселя, то спочатку у Проекті було запропоноване такевизначення векселю (ст. 185 першого варіанту):
“Векселем визнається цінний папір, щопосвідчує нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (простий вексель) абоіншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити знастанням передбаченого строку певну суму володільцеві векселя(векселеутримувачу)”
— це визначення є не зовсім вірним щодопереказного векселю. Адже неакцептований переказний вексель не посвідчуєзобов’язання платника сплатити грошову суму. Він містить адресованийплатнику наказ сплатити, але поки платник не акцептує вексель, у платника невиникає “нічим не обумовленого обов’язку сплатити”.
Удругому читанні було запропоновано інше поняття векселю (ст. 186):
“Вексель– борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавцясплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя(векселедавця).”
— остання редакція дефініції векселя, запропонована у другому читанні також не єправильною. Вона охоплює лише прості векселі, і таким чином не включає допоняття векселя переказні векселі.
Таке визначення не зовсім відповідаєКонвенції про Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Аджебазовою для поняття векселю є конструкція переказного векселя, а переказнийвексель, як правило, передбачає що платником є не векселедавець.
Змістомпереказного векселю, у першу чергу, є не зобов’язання векселедавцясплатити визначену суму, а безумовний наказ сплатити визначену сумугрошей (an unconditional order to pay a determinate sum of money) адресованийвекселедавцем (drawer) платнику (drawee), при чому платником, як правило, є невекселедавець, а інша особа.
Требазначити що така ж помилка допущена у існуючій дефініції векселя у ЗаконіУкраїни “Про цінні папери і фондову біржу” (ст. 21), де зазначено: “Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавцясплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя(векселедержателю)”.
Очевидно,що більш правильним, було б, у відповідності до міжнародно-правових зобов’язаньУкраїни за Женевськими вексельними конвенціями, визначити вексель відповідно доУніфікованого закону про переказний та простий вексель.
Таблиця1.
Реквізитипереказного векселя відповідно до Уніфікованого закону про переказний тапростий вексель
Переказний вексель містить:
A bill of exchange contains: 1. Назву «переказний вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 1. The term 'bill of exchange' inserted in the body of the instrument and expressed in the language employed in drawing up the instrument; 2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей; 2. An unconditional order to pay a determinate sum of money; 3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат); 3. The name of the person who is to pay (drawee); 4. Зазначення строку платежу; 4. A statement of the time of payment; 5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5. A statement of the place where payment is to be made; 6. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6. The name of the person to whom or to whose order payment is to be made; 7. Зазначення дати і місця, де виданий вексель; 7. A statement of the date and of the place where the bill is issued; 8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант). 8. The signature of the person who issues the bill (drawer).
Джерело:www.ageyev.org/paymentsincivilcode.htm
Таблиця2.
Реквізитипростого векселя відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простийвексель
Простий вексель містить:
A promissory note contains: 1. Назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 1. The term 'promissory note' inserted in the body of the instrument and expressed in the language employed in drawing up the instrument; 2. Безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 2. An unconditional promise to pay a determinate sum of money; 3. Зазначення строку платежу; 3. A statement of the time of payment 4. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 4. A statement of the place where payment is to be made 5. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 5. The name of the person to whom or to whose order payment is to be made; 6. Зазначення дати і місця, де складений простий вексель; 6. A statement of the date and of the place where the promissory note is issued; 7. Підпис особи, яка видає документ (векселедавець). 7. The signature of the person who issues the instrument (maker).
Джерело:www.ageyev.org/paymentsincivilcode.htm
Питаннящодо визначення кола суб’єктів, які мають вексельну правоздатність єдискусійнім в українському праві.
Аджені Женевська конвенція, ні прийняте на її виконання Положення про переказний іпростий вексель, не визначають коло осіб, які мають вексельну правоздатність.
Вданий час в Україні не використовуються векселі за участю фізичних осіб зогляду на Постанову КМУ і НБУ від 10.09.92 р. N 528 “Про затвердження Правилвиготовлення і використання вексельних бланків”, якою встановлено, що“використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами,індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи-суб'єкти підприємницькоїдіяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства України;”
Напрактиці фізичні особи, в тому числі суб’єкти підприємницької діяльності вУкраїні векселі не використовують. Хоча законність цієї постанови щодообмеження сфери вексельного обігу, та обмеження вексельної правоздатностіфізичних осіб, та іноземних юридичних осіб, м’яко кажучи викликає сумнів. Нанезаконність цієї постанови, і на право фізичних осіб використовувати векселівже вказувалось у літературі.
Зокремазазначалося, що Постанова КМУ і НБУ від 10.09.92 р. N 528 у частині щодообмеження прав фізичних осіб використовувати векселі протиречить ст. 13 ЗаконуУкраїни “Про власність”.
На мійпогляд доцільно викласти в ЦК положення, яке б визначало коло осіб, які маютьвексельну правоздатність. Щодо фізичних осіб, то тут можливі два варіанти: абовизнати вексельну правоздатність за всіма фізичними особами, або ж тільки зафізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності.
Оскількинорми Проекту у існуючому вигляді не обмежують вексельну правоздатність певнимколом осіб, то за Проектом вексельну правоздатність мають усі учасникицивільних відносин (їх перелік наведений у ст. 2 Проекту).
Аналіз чинного законодавства виявляє неоднакове ставленнязаконодавця до функцій векселя, які він виконує у господарському оборотівзагалі і у зовнішньоекономічній діяльності зокрема. Проблема зводиться дотого, що засобом платежу и чи розрахунку є вексель. Вирішуючи її, варто мати наувазі таке.
Як відомо, загальним знаряддям обміну у господарському обороті єгроші. Кожний господарюючий суб’єкт має можливість в обмін на гроші отриматиякесь майнове благо від його власника. Функція загального знаряддя обмінуналежить грошам завдяки довірі до них учасників господарського обороту, в силуупевненості кожного з них, що ці речі охоче прийматимуться в обмін на товаріншою особою. Держава за таким знаряддям обміну (речами) закріплює статус законногоплатіжного засобу, визначаючи серед грошей такі предмети, якими без обмеженьможна погашати боргові зобов’язання. Функція законного платіжного засобу,закріплена державою за певними речами, проявляє себе у тому, що такі речівизнаються крайнім та примусовим засобом виконання зобов’язань: крайнім, томущо ці речі замінюють собою дійсний предмет боргу, якщо надання останнього стаєнеможливим без того, щоб ця неможливість звільнила боржника; примусовим, томущо боржник може звільнитися від зобов’язання наданням цієї речі, а кредиторповинен прийняти її, якщо не хоче опинитися у прострочці. Інакше кажучи, платіжними є справжнім виконанням зобов’язання, а не заміною виконання (грошовафункція).
Відповідно до чинного законодавства та у зв’язку із зазначенимвище, грошова функція (знаряддя обміну та платіжний засіб) закріплена загрошовими знаками грошової одиниці України – гривні (валюта України) у виглядібанкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають вобігу та є єдиним законним платіжним засобом на території України. Грошовафункція закріплюється також за коштами у валюті України, розміщеними нарахунках у банківських та інших фінансових установах на території України.Отже, грошові знаки (кошти на банківських рахунках) є предметом грошового зобов’язання.
Поряд з цим господарський (цивільний) оборот обслуговують й іншізасоби обігу (векселі, чеки тощо), про платіжну функцію яких у законі нейдеться. Завдяки своїй циркуляторній властивості вексель можна назвати одним ізпредставників «приватних» («недержавних») грошей, які, поряд з «державними»(грошовими знаками і коштами на рахунках), беруть участь у виконанні грошовихзобов’язань. Однак питання про те, чи можна вважати грошовим платежем видачу(передачу) векселя, а відтак, чи припиняє видача векселя грошове зобов’язання,що виникло між сторонами, в теорії і в нормах законодавства вирішуєтьсянеоднозначно.
Так, у теорії питання про те, чи може вексель мати юридичнезначення грошових знаків і чи можна платіж за посередництвом векселя юридичноприрівняти до платежу грошима, вирішується не на користь векселя. Засправедливим зауваженням Л.А. Лунца, вексель, незважаючи на свою циркуляторнуроль, залишається перш за все цінним папером, який втілює право на отриманнягрошей, право, реалізація якого зумовлена певним строком і місцем виконання ізалежить від платоспроможності зобов’язаних за ним осіб. Речі (в тому числі ідокументи), які при передачі від однієї особи до іншої доводиться індивідуальнооцінювати, а не просто рахувати, не можуть бути прирівняні до грошових знаківнавіть у тому випадку, якщо їм притаманна деяка циркуляторна роль. Відтак,вексель, на думку Л.А. Лунца, слід вважати таким, який передається або взамінгрошового платежу, або для отримання грошового платежу, але в жодному разі неяк грошовий платіж. Цей висновок підтверджується практикою німецького,французького та англо-американського законодавства, відповідно до якоїприйняття векселя не призводить до новації боргу, внаслідок чого боргвважається погашеним лише в момент оплати векселя, тобто платіж запосередництвом векселя завжди припускається не остаточним, а умовним.
Водночас аналіз норм чинного українського законодавства свідчитьпро відсутність сталого погляду на вексель як на засіб отримання платежу.
Так, відповідно до визначення грошового сурогату, наведеним у ст.1 Закону України «Про Національний банк України», вексель, будучи валютноюцінністю, може бути використаний з метою здійснення платежів у господарськомуобороті, тобто видача (передача) векселя прирівнюється до грошового платежу.Принаймні такий висновок випливає з того, що валютні цінності не підпадають підвизначення грошових сурогатів, використання яких на території України як засобуплатежу відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національний банк України»заборонено. Такий же висновок про вексель як платіжний засіб можна зробити ізаналізу норм чинного Декрету. Відповідно до ст. 3 цього Декрету та зурахуванням вимог абзацу 8 п. 2 ст. 1 Декрету вексель як різновид «валютиУкраїни» також визнається законним засобом платежу на території України, якийприймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо іншене передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Ставлення до векселя як до засобу платежу спостерігається ів нормах Законопроекту № 0925. Такий висновок можна зробити на підставі аналізутаких його норм:
· пункту 12 ч. 1 ст. 1, відповідно до якого передбачаєтьсяможливість «використання валютних цінностей як засобу платежу» (зогляду на те, що вексель як цінний папір (незалежно від того, яким він є прицьому, «внутрішнім» чи «зовнішнім») є одним із видів валютних цінностей);
· частини 1 ст. 7, відповідно до якої єдиним законним засобомплатежу на території України, який приймається без обмежень для оплатибудь-яких вимог та зобов’язань, є «валюта України» (з огляду на те, щовідповідно до абзаців 14–16 п. 1 ст. 1 під терміном «валюта України» у ст. 7розуміється не тільки власне валюта України у визначенні пп. «а» цього пункту,але й внутрішні цінні папери у визначенні пп. «в» цього пункту, до яких, якзазначено було раніше, належать векселі, виражені в національній валютіУкраїни). Правда, автори Законопроекту № 0925 у ст. 8 дещо«виправляються», зазначаючи у ч. 1 про те, що розрахунки в валюті Україніздійснюються в готівковій формі, шляхом використання грошових знаків, абобезготівковій формі через уповноважені банки України за допомогою розрахунковихдокументів в електронному або паперовому вигляді, тобто під «валютою України»розуміють власне гроші;
· пункту 7 ч. 2 ст. 28, який передбачає можливість отриманнярезидентом від нерезидента векселів «як оплата» за експортований товар.
Теоретичнепитання 21
Страхуванняцінових та курсових ризиків за допомогою ф’ючерсної угоди
Ф’ючерснаугода — це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати)кошти у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін намомент виконання зобов’язань сторонами контракту.
Цяугода здійснюється на підставі підписання ф’ючерсного контракту або ф’ючерса
Фінансовийф’ючерс — це контракт на купівлю або продаж того чи іншого фінансовогоінструменту за завчасно узгодженою ціною протягом визначеного місяця умайбутньому (у визначений день цього місяця).
Таблиця3.
Видифінансових ф’ючерсівЗа суб’єктами За об’єктами
угоди хеджерів
угоди спекулянтів
арбітражні
торгівля спредами
відкриття позицій
процентні
короткострокові
довгострокові
валютні
Валютнийф’ючерс — це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за який продавецьприймає зобов’язання продати, а покупець — купити визначену кількість завстановленим курсом у зазначений строк.
Примітка:Однак ф’ючерсний контракт може перепродаватися покупцем, тобто переходити відодного покупця до іншого аж до вказаної в ньому дати виконання. Тому під часторгівлі ф’ючерсами важливо:
передбачатизміну курсу валюти в майбутньому порівняно з датою її купівлі;
постійностежити за зміною курсу протягом усього строку дії ф’ючерса та, вловившинебажану тенденцію, своєчасно звільнитися від контракту.
Особливостіфінансових ф’ючерсів
Торгуютьсятільки централізовано на біржах з додержанням певних правил за допомогоювідкритої пропозиції цін голосом.
Дужестандартизовані, торгівля здійснюється на чітко і жорстко визначені інструментиз постачанням у суворо визначені місяці.
Якщовиконуються, то постачання фінансових інструментів здійснюється черезрозрахункову палату, яка гарантує виконання зобов’язань за контрактами всімасторонами. Проте реальної поставки фінансових інструментів по фінансовихф’ючерсах, як правило, не відбувається.
Дужепросто анулюються, тобто якщо ліквідність ринку того чи іншого ф’ючерса замала,то ф’ючерс просто перестає існувати.
Вважаютьсянедорогими, оскільки витрати на здійснення торгівлі ф’ючерсами відносноневеликі (торговці ф’ючерсами повинні виплатити грошову маржу дилерам біржі,щоб гарантувати виконання ф’ючерсних зобов’язань).
Особливостіф’ючерсних угод:
будь-якасторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключноза наявності згоди іншої сторони контракту;
покупецьф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його діїіншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту;
стандартизованаформа валютних контрактів зі спеціально обумовленою сумою валюти тастандартизованими датами валютування;
правилавипуску та обігу валютних деривативів поширюються також на ф’ючерсні валютніконтракти;
торгівляними здійснюється тільки на біржовому ринку.
Основніцілі ф’ючерсних угод:
по-перше,дають змогу інвесторам застрахуватися від несприятливих змін цін на ринку споту майбутньому (операції хеджерів);
по-друге,дозволяють спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначнезабезпечення. Чим значніше коливаються ціни на фінансові інструменти, якіпокладені в основу ф’ючерсного контракту, тим більший обсяг попиту на ціф’ючерси з боку хеджерів.
Учасникиф’ючерсних ринків
Міжнароднапрактика Вітчизняна практика
клієнтклієнт
брокербанк (дилер)
біржабіржа
уповноваженаособа
кліринговапалата
торговельно-комерційнийцентр
банк
розрахунковафірма
Клієнт— громадянин або підприємець, зацікавлений в укладанні контракту з індексомбезготівкової та готівкової валюти з відстрочкою виконання ф’ючерснихконтрактів.
Брокер— громадянин, який допущений до участі в торгах розрахунковою фірмою і виконуєвимоги біржі в рамках Правил торгів.
Правилаторгів
Розрахунковафірма, яка допустила брокера до торгів, несе відповідальність за його дії наторгах у встановленому законодавством порядку.
Клієнтиі брокери виступають учасниками угоди. Вони самостійно несуть відповідальністьза своїми зобов’язаннями, які випливають з умов угоди, і не несутьвідповідальності за зобов’язаннями один одного перед третіми особами.
Прибутоквід діяльності за договором отримується учасниками самостійно або в порядкувзаємозаліків, обумовлених додатковими двосторонніми угодами.
Угодарегламентує порядок і розмір отримання прибутків по ряду операцій.
Розміриприбутків за операціями, не регламентованими угодою, не потребують погодження зучасниками угоди.
Біржа— організує діяльність за укладення і виконання ф’ючерсних контрактів таопціонів.
Уповноваженаособа — виступає другою стороною в укладених контрактах. Її обов’язки законтрактами мають місце лише за умови виконання вимог до гарантійногозабезпечення обов’язків з боку клієнта і розрахункової фірми, яка йогообслуговує.
Положенняпро розрахунки
Регламентуютьсяпорядок і форма надання клієнтом засобів гарантійного забезпечення.
Визначенопорядок погашення зобов’язань уповноваженої особи перед клієнтом на випадокпорушення клієнтом або розрахунковою фірмою, яка його обслуговує, вимог догарантійного забезпечення.
Уповноваженаособа несе відповідальність усім своїм майном за порушення Положення пророзрахунки.
Розмірі порядок утворення відповідальності встановлюються нормативними документами,затвердженими Радою ринку.
Уповноваженаособа зобов’язана за письмовим запитом члена Ради ринку надати протягом одногоробочого дня інформацію про сальдо коштів гарантійного забезпеченнязобов’язань, які перебувають у його віданні.
Кліринговапалата — надає приміщення для проведення торгів, приймає організаційні рішення,вирішує адміністративно-господарські питання, пов’язані з функціонуванням тарозвитком ринку.
Обов’язкиклірингової палати
Зметою впорядкування діяльності за договором клірингова палата здійснюєреорганізацію своєї діяльності, за результатами якої учасники договору стаютьакціонерами клірингової палати і вона набуває прав правонаступникауповноваженої особи. Правонаступником Ради ринку є Спільні збори акціонерів.
Кліринговапалата забезпечує охорону та безвідмовність учасників ринку під час здійсненняоперацій з предмета діяльності.
Умовиреорганізації клірингової палати:
сплатаїї засновниками 100 % встановленого капіталу;
передачаакцій клірингової палати у трастове управління або продаж учасникам договору;
укомплектуванняштату клірингової палати працівниками, які можуть забезпечити реєстраціюконтрактів та розрахунки по них;
підписанняугоди кліринговою палатою зі спеціалізованими організаціями на проведеннянеобхідних грошових розрахунків, операцій з валютою та цінними паперами;
організаціяобліку та звітності з фінансової діяльності клірингової палати перед учасникамидоговору.
Торговельно-комерційнийцентр — забезпечує супроводження та обслуговування документального і програмногозабезпечення системи торгів і розрахунків; здійснює діяльність для створенняінфраструктури ринку та залучення уваги клієнтів; за дорученням біржі проводитьторгові сесії та обробляє інформацію за результатами реєстрації контрактів; уразі необхідності виступає в ролі довіреної особи угоди.
Банк— організує діяльність пункту обміну валюти в місці проведення торгів ірозрахунків; здійснює операції купівлі-продажу за ціною реалізації контрактуготівкової валюти для клієнтів, які мають відкриті позиції щодо індексу курсуготівкової валюти на день виконання контракту.
Розрахунковапалата — перевіряє та оформляє, реєструє і підтверджує всі угоди, якіздійснюються на біржі протягом дня; виступає протилежною стороною за будь-якоюугодою, що здійснюється на біржі.
Основніправила розрахункової палати
Тількичлени розрахункової палати можуть проводити розрахунки через неї.
Іншіучасники ринку здійснюють свої розрахунки через членів розрахункової палати.
Гарантіїрозрахункової палати поширюються тільки на її членів, які виступають сторонамиза угодою.
Членирозрахункової палати зобов’язані дотримуватись нормативів, встановлених біржою.
Типичленів розрахункової палати: клірингові і неклірингові.
Операціїз гарантійним забезпеченням здійснюються на підставі:
рішенняРади ринку, що підтверджує статус розрахункової фірми;
положенняпро розрахунки;
договоріврозрахункової фірми з уповноваженою особою або іншою розрахунковою фірмою пророзподіл повноважень і відповідальності перед клієнтами та взаємнувідповідальність за умовами укладених контрактів.
Положенняпро Раду ринку
Учасникиринку обирають Раду ринку.
ЗасіданняРади проходять за затвердженим графіком. У період між засіданнями питання зкомпетенції Ради вирішуються уповноваженими особами.
Змінаграфіка проведення засідань надається біржею за запитами членів Ради не пізніше10 днів до наступного засідання.
Підставоюдля пред’явлення претензій до біржі про недоведення графіка до членів Ради єписьмова заява біржі про відсутність змін у раніше наданому графіку.
Рішенняприймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів Ради або їхніхдовірених осіб, якщо інше не обумовлено додатково.
Докомпетенції Ради входять:
реєстраціята виключення членів Ради;
затвердженняправил і положень, розробка і погодження нових регламентуючих документів;
затвердженняумов правонаступництва у разі розірвання дійсного договору і вибуття йогоучасників;
визначеннянормативів з обмеження цін, обсягів, позицій, розмірів фондів і т. п.;
вибіруповноваженої особи;
делегуванняповноважень Ради окремим членам Ради та їх представникам;
наділенняучасників договору статусом держателя балансового рахунку відповідно доповноважень про рахунки;
управліннястраховим фондом;
наділенняучасників ринку відповідальністю за зобов’язаннями по відкритих позиціях;
розподілдоходів від спільної діяльності;
вирішенняінших питань спільної діяльності.
Звнесків членів Ради ринку формується страховий фонд, який перебуває в їїуправлінні.
Цейфонд на підставі рішення Ради витрачають на покриття заборгованостейнеплатоспроможних розрахункових фірм.
Витраченачастина страхового фонду поповнюється внесками членів Ради ринку.
Строкі порядок внесення внесків встановлюються за рішенням Ради.
Внесокабо залишена невитрачена частина повертається члену Ради, який вибув.
Учасникиринку складають між собою договір про спільну діяльність, в якому закріплюютьсяїхні обов’язки.
Радаринку працює за планом.
Планїї діяльності складається на квартал, по закінченні якого підбиваються підсумкищодо виробничих затрат та отриманих прибутків.
Якщовитрати перевищують прибутки, різниця покривається за рахунок цільових внесківучасників, розмір яких встановлюється за рішенням Ради.
Коженучасник вносить частку цільового внеску пропорційно кількості голосів, якимивін володіє в Раді ринку.
Класифікаціяучасників ф’ючерсних ринків залежно від мети, яку вони ставлять перед собою
Хеджери,метою яких є зниження впливу несприятливих змін валютних курсів шляхомвідкриття позиції на ф’ючерсній біржі у протилежний бік від тієї позиції, що єабо планується на ринку спот:
роздрібніторговці, які прагнуть отримати максимальний процентний дохід від сезонногонадлишку коштів;
корпорації,які прагнуть отримати максимальний процентний дохід від тимчасового можливогонадлишку коштів або мінімізації процентних витрат по залученню коштів умайбутньому;
експортери,яким необхідне фіксування у національній валюті сум майбутніх надходжень віноземній валюті;
інвестиційнібанки, яким необхідно продати великий обсяг короткострокових активів за однимрівнем цін, що мало б сильний вплив на зниження рівня цін на ринку спот у разіїх продажу на споті; ін.
Спекулянти,метою яких є отримання прибутку шляхом відкриття позиції в тому або іншомуф’ючерсному контракті в очікуванні сприятливої для спекулянта зміни цін цьогоконтракту в майбутньому:
фізичніабо юридичні особи, які торгують ф’ючерсними контрактами тільки для отриманняприбутку, а не для страхування своєї поточної або майбутньої позиції на ринкуспот даного товару.
Примітка:Звичайно спекулянти не мають на меті придбання або продаж покладеного в основуф’ючерcного контракту товару. Їх цікавлять лише зміни цін на ф’ючерси іліквідація відкритої позиції до того, як мине строк дії ф’ючерсного контракту.
Механізмторгівлі ф’ючерсами
Клієнт,який бажає купити або продати валюту, звертається до брокера біржі та укладає зним договір-доручення на брокерське обслуговування.
Длягарантії виконання взятих на себе зобов’язань з учасників угоди біржа березаставу — певну суму від розміру ф’ючерсного контракту.
Розмірзастави коливається від 10 до 20 %.
Наявністьзастави означає, що учасник відкриває позицію, яка має поточну і розрахунковуціни.
Поточнаціна позиції — ціна її відкриття, якщо вона відкрита у поточний торговий день,або ціна останнього перерахунку ціни відкритої позиції, якщо вона відкрита впопередні торгові дні.
Розрахунковаціна позиції — це вартість ф’ючерса на кінець торгової сесії, яка визначаєтьсякотирувальною комісією.
Правата обов’язки клієнта-продавця — поставка валюти за ціною контракту, якщо контрактзавершується реалізацією, або відшкодування витрат внаслідок зростання ціни(отримання цінової компенсації через падіння ціни) в розмірі різниці цінвідкриття та закриття позиції, якщо вона завершується офсетною угодою.
Зустрічнізобов’язання банку — прийняття поставки або виплата компенсації в розмірірізниці цін відкриття та закриття позиції.
Правата обов’язки клієнта-покупця — приймання поставки валюти за ціною контракту,якщо контракт завершується реалізацією, або відшкодування втрат внаслідок падінняціни (отримання цінової компенсації через зростання ціни) в розмірі різницівідкриття та закриття позиції, якщо вона завершується офсетною угодою.
Застава(депозит) повертається клієнту у разі виграшу чи після покупки або продажувалюти, тобто після виконання своїх зобов’язань, або в разі укладення новоїугоди з протилежної сторони, тобто закриття позиції.
Уразі програшу клієнту повертається різниця між заставою та збитком.
Якщовитрати перевищують заставу, клієнт повинен її погасити.
Заставнікошти клієнта можуть бути реалізовані, якщо: закінчився строк дії заставнихкоштів; втрати клієнта перевищують встановлений процент від ціни заставнихкоштів (наприклад, 40%); виникає загроза різкого знецінення заставних коштів.
Заставнікошти реалізуються за ринковим курсом, про що складається акт за підписомпосадової особи біржі.
Отриманівід реалізації застави грошові кошти надходять на особистий рахунок клієнта замінусом накладних затрат біржі.
Клієнтаповідомляють про можливість реалізації заставних коштів не менш як за два дні.
Кількістьвідкритих позицій кожного учасника торгів дорівнює абсолютній величині різниціміж числом проданих і куплених ним ф’ючерсних контрактів.
Ефективністьугоди визначається за принципом «купити дешевше, продати дорожче». Виграшем абопрограшем учасника угоди є маржа від угоди.
Курсвалюти на день виконання ф’ючерсного контракту на біржі приймається той, якийкотирується в цей день на Українській або Кримській міжбанківській валютнійбіржі. На деяких біржах курс виконання контракту приймається той, який діє наданій біржі.
Привідкритті позиції маржа кожного учасника ф’ючерсної торгівлі дорівнює різниціміж цінами контрактів в угоді, де він був продавцем, та в угоді, де він бувпокупцем.
Маржанараховується і в тому разі, якщо учасник ф’ючерсних торгів не здійснив угод напоточній торговій сесії, але мав відкриття позиції на її початок.
Торгина ф’ючерсних валютних біржах в основному проводяться усно, тобто з «голосу»,що підвищує пропускну можливість торгів. У зв’язку з цим ті біржі, які ранішепроводили торги через письмові заявки і комп’ютер, зараз відмовилися від такоїпроцедури.
Торгипроводяться за електронною технологією з «голосу». Це виключає прийом заявок зпомилковими даними, усуває необхідність оформлення поданих заявок у письмовійформі протягом торгів та одночасно дозволяє вводити всі наявні на поточниймомент заявки.
Торгипроводяться на базі локальної мережі персональних комп’ютерів. У мережі, в якійоб’єднані автоматичні робочі місця (АРМ) брокерів, маклера, адміністратора таробоча станція розрахункового комплексу, застосовується парольний захист віднесанкціонованого доступу з АРМ брокера. Брокер вводить заявки з клавіатури.
Приклад.До 23 серпня 1993 р. торги ф’ючерсами відбувалися таким чином. Брокери подавализаявки на продаж і покупку ф’ючерсних контрактів операторам, які вводили їх укомп’ютер. Обсяг торгів був обмежений швидкістю роботи оператора, якому рідковдається ввести більше 4 заявок на хвилину. У серпні 1993 р. відбулися першіусні торги у виконанні брокерів. Вони проходили таким чином. Вставши в коло,брокери час від часу викрикують свої пропозиції. Відповідь-згода іншого брокера(також криком) на оголошені умови означає укладання угоди, яка потімпідтверджується контрагентами письмово. Хід торгів через мікрофон фіксується намагнітофон.
Видиспекулятивних угод
Арбітражні— отримання прибутку з практично нульовим ризиком за рахунок тимчасовогопорушення рівноваги цін між ринками спот і ф’ючерсів.
Торгівляспредами — отримання прибутку за рахунок зміни різниці цін між різнимиф’ючерсними угодами.
Відкриттяпозицій — купівля або продаж ф’ючерсних контрактів з метою отримання прибуткувід абсолютної зміни рівня процентних ставок або валютних курсів.
Розрахунокмаржі
Маржа— це різниця між курсами валют на день відкриття і закриття позиції або на деньукладення і день виконання контракту.
Плюсовамаржа — виграш (дохід).
Мінусовамаржа — програш (збиток).
Початковамаржа (initial margin) — внесок клієнта для забезпечення контракту.
Варіаційнамаржа — сума, яку покупець або продавець контракту (залежно від руху курсу)повинен внести для підтримання відкритої позиції на ринку. Інакше кажучи,здійснюється коригування маржі кожного учасника відповідно до ринковихколивань.
Кліринговоюпалатою біржі щодня здійснюється ринкова відмітка цін. Прибутки (збитки)відповідно розподіляються між учасниками ринку. У процесі збирання збитків абовиплати прибутку вартісний вираз позиції кожного учасника приводиться увідповідність з ринковою ціною інструменту. З метою підтримання стабільностіринку і згідно з біржовими правилами можуть бути встановлені границі денногоколивання курсу в абсолютному виразі або нижні і верхні ліміти.
Оскількивимагати довнесення маржі однією із сторін і здійснювати її часткове поверненняіншій при кожному русі цін неможливо і подібне у будь-якому випадку пов’язанозі значними витратами, дуже часто використовується інший вид маржі.
Компенсаційнамаржа (маржа підтримання) — величина, нижче за яку значення початкової маржі неповинно опускатися протягом усього терміну відкритої позиції.
Примітка.Якщо значення початкової маржі впаде нижче за значення маржі підтримання,сторона, яка зазнає збитків, буде зобов’язана внести додаткову заставу длявідновлення початкової маржі в попередній сумі. Те, що сторона, яка програє, незобов’язана довносити кошти при коливанні ціни у межах, які не порушують маржупідтримання, не означає, що ці кошти залишаються на її маржевому рахунку. Вонивсе одно списуються на користь контрагента, але за рахунок коштів початкової маржі.Тому сторона, яка виграє, може в будь-який момент зняти зі свого рахункунадлишок у вигляді різниці між сумами свого рахунку і початкової маржі. У тойже час сторона, яка програє, хоча й лишається частини коштів на рахунку (сумаїї рахунку менша за суму початкової маржі), не зобов’язана шукати додатковихкоштів для відновлення рівня початкової маржі до того моменту, поки рух ціни непризведе до порушення маржі підтримання, тобто поки на користь контрагента небуде списана вся сума, яка знизить початкову маржу нижче за рівень маржіпідтримання.
Усучасній міжнародній практиці маржа підтримання становить, як правило, 75—80 %від початкової, але деякі біржі утримують величину початкової і компенсаційноїмаржі на одному рівні.
Дляф’ючерса на купівлю валюти —
М= К (Сб – Спок), (1) [1]
де М— величина маржі в гривнях;
К —обсяг угоди за ф’ючерсом (кількість валюти), $;
Сб —курс $, який котирується на Міжбанківській валютній біржі на день закриттяпозиції (продаж ф’ючерса), грн./$;
Спок— курс $ на купівлю валюти в угоді за ф’ючерсом, грн./$.
Дляф’ючерса на продаж валюти —
М= К (Спр – Сб), (2) [2]
деСпр — курс $ на продаж валюти в угоді за ф’ючерсом, грн./$.
Приклад. Брокер прийнявзамовлення від клієнта на укладення три місячного ф’ючерсного контракту накупівлю 1 000 доларів США за ціною 3,40 грн. за долар США.
1. Брокервносить за рахунок коштів клієнта гарантійну заставу (депозит) у розмірі 10 %від суми покупки, що становить 340 грн.
/>
2. Брокеркупує в іншого брокера 10 вересня тримісячний ф’ючерсний контракт строкомвиконання 11 грудня за будь-яким курсом на день виконання, тобто брокер відкривпозицію.
3. Процесторгів на біржі:
11вересня: курс долара — 3,408 грн.;
маржа— (3,408 – 3,40) * 1000 = 8,00 грн.;
тобтоприбуток 8,00 грн.;
12вересня: курс долара — 3,406 грн.;
маржа— (3,406 – 3,408) * 1000 = –2,00 грн.;
тобтозбиток 2,00 грн.;
13вересня: курс долара — 3,409 грн.;
маржа— (3,409 – 3,406) * 1000 = 3,00 грн.;
тобтоприбуток 3,00 грн.
4. Брокертримав ф’ючерс до дня виконання.
5. Удень виконання ф’ючерс був закритий за курсом котирування на ММВБ 3,49 грн. задолар США.
6. Прибутокброкера, який купив ф’ючерс:
маржа— (3,49 – 3,40) * 1000 = 90 грн.
7. Повернутазастава — 340 грн.
8. Збитокброкера, який продав ф’ючерс:
(3,40– 3,49) * 1000 = –90 грн.
9. Повернутазастава — 210 грн. (340 – 90).
Ордерта його види
Ордер— це замовлення на угоду.
Основнівиди ордерів
Ордерпо ринку — ордер на купівлю або продаж того чи іншого ф’ючерсного контракту запоточним ринковим котируванням.
Ордеріз суворим обмеженням за ціною — у разі наявності такого ордера угода може бутиздійснена тільки у тому випадку, якщо ціна дійшла до вказаної трейдеромвеличини або навіть стала кращою за неї.
Ордерз несуворим обмеженням за ціною — трейдер указує брокеру величину, подосягненні якої його ордер повинен бути виконаним. При цьому брокер здійснюєугоду навіть тоді, коли ціна відійшла від зазначеного ліміту. Сигналом до діїслугує досягнення ринком указаної трейдером ціни.
Ордердля обмеження збитків по відкритій позиції. У даному разі при досягненні ціноюрівня, визначеного трейдером, брокер повинен укласти угоду за поточнимкотируванням. Це необхідно для того, щоб обмежити збитки трейдера, оскількиціна може продовжити швидко змінюватися в несприятливий для трейдера бік.
Відповіднодо часу, протягом якого ордер вважається дійсним, він буває:
денний— вважається дійсним протягом даного робочого дня і в кінці дня автоматичноанулюється;
«дійсний,поки не анулюється» — дійсний так довго, як того побажає трейдер, і тільки вінособисто може анулювати цей ордер;
дійснийпротягом відкриття (закриття) біржової торгівлі.
Наф’ючерсному ринку всі ціни «прозорі» — вони легко доступні будь-якій стороні, ана форвардному ринку ціни для третіх сторін «невидимі».
Слідзвернути увагу на те, що, якщо за ф’ючерсними контрактами розрахунки попоточних прибутках і збитках по позиції робляться щодня, то за форварднимиугодами всі розрахунки здійснюються в кінці строку дії контракту. Цяособливість ф’ючерсних контрактів одночасно є й їх недоліком, оскільки такапрактика вимагає від компанії, яка укладає ф’ючерсний контракт, високогопрофесіоналізму в розрахунку потенційних збитків за ф’ючерсом не тільки вмомент виконання контракту, а й розрахунку необхідних зворотних коштів у процесіпідтримання ф’ючерсного контракту з моменту його укладання до моменту йоговиконання. Для цього потрібно точно розрахувати діапазон коливань ф’ючерснихкотирувань у період усього строку «життя» ф’ючерса. Наприклад, якщо сплескколивань на ринку ф’ючерсів вимагатиме від клієнта біржі внесення коштів, якихне буде у клієнта, то навіть при задовільній дохідності, зафіксованійф’ючерсом, біржа примусово закриє його ф’ючерсний контракт і залишить клієнтабез хеджування ф’ючерса.
Таблиця4.
Особливостіф’ючерсного та форвардного ринківКритерій Ф’ючерсний ринок Форвардний ринок Учасники Банки, корпорації, індивідуальні інвестори, спекулянти Банки та великі корпорації. Доступ для невеликих фірм та індивідуальних інвесторів обмежений Метод спілкування Учасники угод не знають один одного Один контрагент угоди знає іншого Посередники Учасники угод діють через брокерів Звичайно учасники угод мають справу один з одним Місце та метод угоди В операційному залі бірж за допомогою жестів і вигуків На міжбанківському валютному ринку по телефону або телексу Характер ринку та кількість котирувань валюти Односторонній ринок: учасники угоди є або продавцями контракту, або покупцями; відповідно котирується один курс валюти (покупця або продавця) Двосторонній ринок і котирування двох курсів валюти (покупця і продавця) Спеціальний депозит Для покриття валютного ризику учасники зобов’язані внести гарантійний депозит у кліринговий дім Гарантійний депозит не потрібний, якщо угода між банками здійснюється без посередників Сума угоди Стандартний контракт (наприклад, 25 тис. £, 100 тис. $, 120 тис. DEM, 12,5 млн Y) Будь-яка сума за домовленістю учасників Поставка валюти Фактично по невеликій кількості контрактів (звичайно 1 %, рідше 6 % угод) По більшості угод (95 %) Валютна позиція Усі валютні позиції (короткі та довгі) легко можуть бути ліквідовані Закриття або переведення форвардних позицій не можуть бути легко здійснені
Таблиця5.
Особливостіф’ючерсних і форвардних контрактівКритерій Форвардні контракти Ф’ючерсні контракти Місце обігу Позабіржові Біржові Умови виконання Обов’язковий і нерозривний Легко анулюється Суми контракту Різні Стандартизована та фіксована суми валюти Дата валютування Різні Стандартизована Виплата грошей При виконанні угоди Попередня сплата маржі Фіксація цін продажу Під час укладення На момент виконання зобов’язань сторонами контракту Гарантія виконання зобов’язань Немає Надає розрахункова палата біржі Розрахунки по прибутках і збитках У кінці строку дії контракту Щодня Валюта Усі основні валюти Долар США, німецька марка, російський рубль
Визначеннярізниці між опціонами та ф’ючерсами
Потрібновизначити основну різницю між ф’ючерсами та опціонами, які вважаютьсяважливішими і найліквіднішими інструментами ринку строкових угод.
Покупець(продавець) ф’ючерса зобов’язується сплатити і отримати (отримати оплату іпоставити) той чи інший товар у майбутньому за раніше узгодженою ціною.
Власникже опціона має право, а не зобов’язання, купити або продати (залежно від типуопціона) ту чи іншу кількість фінансових інструментів у визначений час або довизначеного часу в майбутньому. Якщо покупець опціона бажає використати свійопціон, то продавець зобов’язаний виконати його. Для отримання цього правапокупець опціона сплачує премію.
Такимчином, купивши ф’ючерсний контракт, покупець повністю несе ризик несприятливоїдля нього зміни ціни з необмеженими збитками. У випадку з опціонами, якщо цінатовару змінилася у несприятливий для покупця бік, то його ризик обмеженийтільки сплаченою ним премією.
Опціониторгуються як на біржі, так і на позабіржовому ринку.
Положенняпро ф’ючерсну біржу
Реалізаціяф’ючерса здійснюється відповідно до правил, діючих на ф’ючерсній біржі. Ціправила містять такі положення.
1. Реалізаціяф’ючерсних контрактів на індекс безготівкового долара США.
1.1. Останнімднем торгів по ф’ючерсному контракту на індекс безготівкового долара є останнійторговий день біржі перед днем реалізації.
1.2. Розрахунковоюціною реалізації та котирувальною ціною в останній торговий день є котируваннядолара США на міжбанківській біржі в останній торговий день перед днемреалізації.
1.3. Удень реалізації закриваються всі відкриті позиції за даним видом контракту іповертається гарантійний депозит.
1.4. Фізичнареалізація безготівкового долара США не здійснюється.
2. Реалізаціяф’ючерсних контрактів на індекс готівкового долара США.
2.1. Останнімднем по ф’ючерсному контракту на індекс готівкового долара США є останнійторговий день перед днем реалізації.
2.2. Розрахунковоюціною реалізації і котирувальною ціною (далі — ціною реалізації) в останнійторговий день є середня ціна між купівлею та продажем готівкового долара США вбанках, розрахована за даними найбільших банків міста в останній день торгів.
2.3. Удень реалізації до 11-00 уповноважена особа передає банку протокол реалізації,який містить список клієнтів, суму доларів, які належать до продажу та купівлікожним клієнтом, вартість долара з розрахунку ціни реалізації, сумигарантійного депозиту, а також підсумкові цифри.
2.4. Клієнт,який має відкриту позицію на продаж по закінченні останнього дня торгів,зобов’язаний представити в банк відповідну кількість доларів не пізніше 16-00дня реалізації, а також сплатити комісійні банку.
2.5. Банкоплачує долари за ціною реалізації до 18-00 дня реалізації.
2.6. Уразі непредставлення доларів клієнт штрафується в розмірі гарантійного депозитупо відкритих позиціях, які належать до реалізації. Уповноважена особа оплачуєбанку різницю в ціні між ціною продажу долара США на поточний день та ціноюреалізації до 17-00 дня реалізації.
2.7. Уразі відмови банку прийняти готівкові долари від клієнта він сплачує клієнтукомпенсацію в розмірі подвійного депозиту в строк до 18-00 наступного дня заднем реалізації.
2.8. Клієнт,який має відкриту позицію на купівлю по закінченні останнього дня торгів,зобов’язаний надати в банк відповідну кількість гривень за ціною реалізації (завинятком суми повного гарантованого депозиту) не пізніше 16-00 дня реалізації,а також сплатити комісійні банку з розрахунку 1 грн./ дол. США.
2.9. Уразі подання клієнтом відповідної суми (п. 2.8) повний гарантійний депозитпередається уповноваженою особою банку о 16-00 дня реалізації.
2.10.Банк видає долари з 16-00 до 18-00 дня реалізації.
2.11.У разі несплати суми клієнт штрафується в розмірі повного гарантійного депозитуза відкритими позиціями, що підпадають під постачання. Уповноважена особасплачує банку різницю між ціною реалізації та ціною продажу банком долара СШАна поточний день до 18-00 дня реалізації.
2.12.У разі відмови банку повернути готівкові долари клієнтові, який сплатив їх, вінсплачує клієнтові компенсацію в розмірі гарантійного депозиту в строк до 18-00наступного дня за днем реалізації та повертає повну вартість доларів за ціноюреалізації.
2.13.У разі затримання уповноваженою особою коштів певного гарантійного депозитуклієнта, який заплатив долари, та коштів, указаних у пп. 2.6 і 2.11,уповноважена особа сплачує банку пеню в розмірі 1 % на день від загальної сумиза кожний день затримки.
Наф’ючерсних біржах можуть проходити також торги з долар-daily та долар-real.
Ф’ючерсніугоди з долар-daily являють собою торги на готівкову валюту зі сплатою її надругий день, а з долар-real — з постачанням реального долара після закінченнямісяця готівковими грошами. Порядок постачання доларів за цими угодами можебути такий:
1. Постачаннядоларів у розрахункову фірму.
1.1. Клієнт,який має відкриту позицію на продаж доларів — daily(-real), до дня постачаннязобов’язаний представити в розрахункову фірму відповідну кількість доларів непізніше 16-00 дня поставки.
1.2. Розрахунковафірма сплачує постачання доларів, починаючи з 16-00 дня постачання.
1.3. Уразі непостачання доларів клієнтом розрахункова фірма утримує з нього штраф урозмірі гарантійного депозиту на долар-dаily(-real) за кожну відкриту позицію.Розмір гарантійного депозиту на долар-real встановлюється в останній деньторгів ф’ючерсами долар-real.
1.4. Уразі відмови розрахункової фірми прийняти поставку доларів від клієнта вонасплачує останньому штраф у розмірі гарантійного депозиту в строк до 18-00наступного дня за днем постачання.
2.Прийняття поставки доларів від розрахункової фірми.
2.1. Клієнт,який має відкриту позицію на купівлю доларів-daily (-real), до дня поставкизобов’язаний не пізніше 16-00 дня постачання внести в розрахункову фірму насвій особовий рахунок суму, відповідну різниці між вартістю доларів ісплаченого гарантійного депозиту за відкритими позиціями на купівлюдоларів-dealy (-real).
2.2. Розрахунковафірма передає клієнту долари, починаючи з 16-00 дня постачання.
2.3. Уразі відмови розрахункової фірми від постачання доларів вона сплачує клієнтуштраф у розмірі гарантійного депозиту в строк до 18-00 наступного дня за днемпостачання.
2.4. Уразі відмови клієнта від прийняття постачання доларів з нього утримується штрафна користь розрахункової фірми в розмірі гарантійного депозиту надолар-daily(-real) за кожну відкриту позицію.
Основніправила торгу та реєстрації угод на ф’ючерсних біржах
Накожній ф’ючерсній біржі діють свої правила торгу і реєстрації угод. Проте вонимістять такі загальні положення і вимоги.
Узгодженняумов попиту і пропозиції проводиться за методом аукціонних торгів. Торгиздійснюються між брокерами, допущеними до участі в них. Брокери діють задорученням та за рахунок клієнтів, які перебувають на брокерськомуобслуговуванні в розрахунковій фірмі.
Результатомузгодження умов попиту і пропозиції є заповнення торгової квитанції (аботоргової картки) і протоколу торгової сесії. Ці результати не мають юридичноїсили контракту, а являють собою тільки основу для реєстрації контракту.
Завказаним результатом біржа формує перелік, який після утвердження уповноваженоюособою стає списком укладених контрактів.
Покожній парі торговельних карток вступають в силу два ф’ючерсні контракти: контрактміж клієнтом-продавцем та уповноваженою особою і контракт між клієнтом-покупцемта уповноваженою особою.
Відповідальністьклієнтів за виконання умов контракту забезпечується спеціальними внесками(гарантійним забезпеченням обов’язків).
Механізмторгівлі валютними ф’ючерсами
Торгивалютними ф’ючерсами ведуться на біржі в торговому колі під керівництвомрозпорядника торгів. Ним може бути посадова особа біржі, спеціально призначенадля організації проведення та керівництва рухом торгів. В його обов’язки входитьпроведення торгів, накладання штрафів на брокерів, фіксація угод та іншіобов’язки згідно з його посадовою інструкцією. У розпорядника торгів можутьбути помічники, які за відсутності останнього виконують його обов’язки.
Дляреєстрації угод призначається реєстратор — посадова особа банку або особа, якамає довіреність банку. У реєстратора угод також можуть бути помічники, які завідсутності останнього виконують його обов’язки.
Доторгів допускаються брокери, які зареєстровані на біржі і сплатили визначенийчленський внесок за поточний місяць.
Торгипроводяться по одній позиції.
Тривалістьторгів за однією позицією може бути, наприклад, такою:
торгипо ф’ючерсних позиціях проводяться на початку за індексом готівкового долара,потім — за індексом безготівкового в порядку дат постачання;
міжокремими позиціями оголошується п’ятихвилинна перерва для здачі торговоїквитанції;
заодну хвилину до закінчення торгів розпорядник торгів оголошує: «Останняхвилина», а по закінченні часу — «Торги по позиціях закінчені»;
торгипо позиціях закінчуються, якщо протягом перших 2-х або 3-х хвилин післяостанньої угоди не буде укладено жодної угоди;
заодну хвилину до можливого закінчення торгів розпорядник торгів оголошує:«Хвилина». Якщо протягом хвилини укладається угода, то торги продовжуються.
Запорушення регламенту торгів біржа несе матеріальну відповідальність.
Одночасноторгується один вид контрактів з одним строком поставки.
Початок,закінчення, призупинення торгів і перехід до іншого виду ф’ючерсного контрактута іншого строку поставки виникають по команді розпорядника торгів. Він повиненоголосити про наближення закінчення торгів.
Процескупівлі-продажу:
Усередині торгового кола знаходяться розпорядник торгів, оператор табло,годинник і табло.
Заколом розміщуються брокери.
Коженброкер має право вигукнути пропозицію із зазначенням виду та ціни угоди.Наприклад, «Куплю по 3,52». Пропозиції, що виходять за денний ліміт ціни,завертаються розпорядником торгів. Пропозиція не має обов’язкової сили з часом,тобто вона відміняється іншою пропозицією.
Якщопропозиція знайшла інтерес, то лунає вигук «Тут».
Тодірозпорядник торгів зупиняє торги, уточнює у контрагента угоди кількістьконтрактів та оголошує про фіксацію умов угоди із зазначенням часу.
Натабло відображаються ціна пропозиції купівлі, продажу, ціна останньої угоди ікількість контрактів останньої угоди.
Уразі виникнення конфліктної ситуації, коли кілька учасників вигукнули «Тут» наодну пропозицію, суперечка вирішується розпорядником торгів.
Часторгів обмежений встановленим регламентом.
На біржі допускається узгодження умов іфіксації угоди поза торговельним часом, яке не впливає на котирування.http://www.bigmir.net/
Задачі.ВАРІАНТ 8
Задача1Вихідні дані Варіант 8 За умови домовленості підприємство-експортер надає іноземному покупцеві розстрочку платежу, … % 35 вартості контракту на … роки 6 з розрахунку … % річних 9 з розрахунку … % за півріччя 4,5 Сума контракту складає … дол 620 Сума кредиту, дол 217
Процентиіз суми заборгованості до дати наступного платежуСума на 1 період 18,08333 Період Залишкова сума заборгованості, дол Сума процентів за період, дол 1-ше півріччя 217 9,765 2-ге півріччя 198,9167 8,95125 3-тє півріччя 180,8333 8,1375 4-те півріччя 162,75 7,32375 5-те півріччя 144,6667 6,51 6-те півріччя 126,5833 5,69625 7-ме півріччя 108,5 4,8825 8-ме півріччя 90,41667 4,06875 9-те півріччя 72,33333 3,255 10-те півріччя 54,25 2,44125 11-те півріччя 36,16667 1,6275 12-те півріччя 18,08333 0,81375 Сума 63,4725
Процентивід дати видачі до дати оплати чергової тратиПеріод База нарахування процентів, дол Сума процентів за період, дол 1-ше півріччя 18,08333 0,81375 2-ге півріччя 18,08333 1,6275 3-тє півріччя 18,08333 2,44125 4-те півріччя 18,08333 3,255 5-те півріччя 18,08333 4,06875 6-те півріччя 18,08333 4,8825 7-ме півріччя 18,08333 5,69625 8-ме півріччя 18,08333 6,51 9-те півріччя 18,08333 7,32375 10-те півріччя 18,08333 8,1375 11-те півріччя 18,08333 8,95125 12-те півріччя 18,08333 9,765 Сума 63,4725
Процентипідрахуванням загальної суми процентів і поділенням її на рівні частини зачислом траттСума процентів за весь період дії кредиту, дол Сума процентів за півріччя, дол 117,18 9,765
Умовиплатежів: Покупець отримує кредит у сумі 217 дол під 9% річних на 6 роки,проценти нараховуються від дати видачі до дати оплати чергової трати.Експортеру найвигідніше отримувати проценти обчислені від дати видачі до датиоплати чергової трати.
Задача2Вихідні дані Варіант Німецька фірма планує експортувати кухонний мікропроцесор до США на умовах ФОБ Гамбург. У результаті вивчення американського товарного ринку було отримано наступні дані: 8 1. Роздрібна ціна продажу аналогічного товару споживачеві на внутрішньому ринку США … дол. 500 Включаючи податок з продажу … % від роздрібної ціни 6,54 2. Націнка експортера … % від обсягу продаж 70 3. Націнка імпортера … % від обсягу продаж 30 4. Націнка оптовика … % від обсягу продаж імпортера 20 5. Націнка роздрібного торговця … % обсягу продаж оптовика 74 6. Митний збір — 3% ціни ФОБ 3 7. Вартість отримання вантажу з митниці і складування по прибуттю — 3 % СІФ 3 8. Вартість накладних витрат (фрахт, транзит, страхування) — 15% ФОБ 15 Крефіціент зняття податку з продажу із роздрібної ціни на внутрішньому ринку 1,0654 Роздрібна ціна на внутрішньому ринку США без податку з продажу, дол 469,3073 Коефіціент зняття націнки роздрібного торговця 1,74 Ціна без націнки роздрібного торговця, дол 269,7168 Коефіціент зняття націнки оптовика 1,2 Ціна без націнки оптовика, дол 224,764 Коефіціент зняття націнки імпортера 1,3 Ціна без націнки імпортера, дол 172,8954 Коефіціент зняття вартості отримання вантажу з митниці і складування по прибуттю 1,03 Ціна СІФ + вартість отримання вантажу з митниці і складування по прибуттю, дол 167,8596 Коефіціент зняття вартості накладних витрат (фрахту, транзиту, страхування) 1,15 Ціна ФОБ + митний збір, дол 145,9649 Коефіціент зняття митного збору 1,03 Ціна ФОБ, дол 141,7135
Цінаі загальна вартість товару: продавець продає, а покупець купує 10000 кухоннихмікропроцесорів за ціною ФОБ 141,7135 дол за одиницю. Загальна вартістьконтракту 1417135 доларів США.
Задача3Вихідні дані Варіант № 8 На територію України на умовах давальницької ввозиться сировина. Ціна одиниці сировини — … дол США за одиницю 0,8 Кількість сировини — … одиниць 3500 Загальна вартість сировини, дол США 2800 Загальна кількість готової продукції — … дол США 34 Ціна одиниці готової продукції — … дол США 100 Загальна вартість готової продукції, дол США 3400 Частка давальницької сировини у вартості готової продукції, % (повинна бути більшою чи дорівнювати 20% згідно із Законом України «Про операції із давальницькою сировиною») 82,35294 Курс НБУ на момент предявлення векселя до оплати … грн/дол США 7,7 Умова поставки СІФ Ставка мита на сировину, % 10 Ставка мита на готову продукцію, % 30 ПДВ, % 20 Пеня за невчасне вивезення готової продукції, %/день 0,3 Готова продукція вивозиться протагом 90 календарних днів з моменту ввезення: Митна вартість давальницької сировини, грн 21560 Мито на давальницьку сировину, грн 2156 Митна вартість давальницької сировини, грн + Мито на давальницьку сировину, грн 23716 ПДВ, грн 4743,2 Митний збір на ввезення сировини, грн відмінено Митний збір за вивезення готової продукції, грн відмінено Сума веселя, грн = Мито + ПДВ 6899,2 Сума векселя, дол США = Сума векселя, грн / Курс, грн/дол США 896 Сума платежів, грн вексель погашається (анулюється), тобто не оплачується, так як готову продукцію вивезено напротязі 90 днів і частка давальницької сировини у готовій продукції не менше 20% Готова продукція вивозиться протагом 120 календарних днів з моменту ввезення: За статтею 2 закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.1995 р.: Митна вартість давальницької сировини, грн 21560 Мито на давальницьку сировину, грн 2156 Митна вартість давальницької сировини, грн + Мито на давальницьку сировину, грн 23716 ПДВ, грн 4743,2 Митний збір на ввезення сировини, грн відмінено Митний збір за вивезення готової продукції, грн відмінено Сума веселя, грн = Мито + ПДВ 6899,2 Сума векселя, дол США = Сума векселя, грн / Курс, грн/дол США 896 Пеня, грн 306 Сума вескселя + Пеня, грн 7205,2 Сума платежів, грн вексель і пеня оплачуються 50% готової продукції реалізується в Україні: За статтею 3 закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.1995 р.: 50% вартості готової продукції, дол 1700 Митна вартість 50% готової продукції, грн 13090 Мито на 50% готової продукції, грн 3927 Митна вартість 50% готової продукції, грн + Мито на 50% готової продукції, грн 17017 ПДВ на 50% готової продукції, грн 3403,4 Митний збір на ввезення 50% вартості готової продукції, грн відмінено Сума платежів за 50% вартості готової продукції 7330,4
Задача4Вихідні дані Із надбавкою зовнішньо-торговельної фірми Без надбавки зовнішньо-торговельної фірми Кількість електроприборів у замовленні на поставку, штук 80 80 Торгова надбавка, на яку розраховує імпортер на основі пропозиції цін на умовах СІФ, % 6 6 Тривалість транспортування, днів 24 24 Ціна 80 одиниць приборів зі складу у Дортмунді з упакуванням та транспортуванням, євро 200000 200000 Знижка за кількість зі сторони виробника, % 5 5 Знижка «сконто» при оплаті напротязі 10 днів, % 2 2 Торгова надбавка зовнішньоторговельної фірми, % 16 Вартість послуг банку, % 1,5 1,5 Витрати повязані з транспонртуванням товару у Сідней: Експедиторські витрати від Дортмунда до Сіднея, євро 18660 18660 Навантажувально- розвантажувальні витрати, євро 2150 2150 Оформлення митної документації, євро 870 870 Величина страхової премії, євро 3100 3100 Розрахуємо показники Знижка виробника за кількість, євро 10000 10000 Знижка виробника «сконто», євро 4000 4000 Цільова ціна, євро 186000 186000 Торгова надбавка зовнішньоторговельної фірми, євро 11160 Продажна ціна експортера зі складу EXW, євро 197160 186000 Ціна СІФ, євро 221940 210780 Банківські послуги, євро 3329,10 3161,70 Ціна закупівельна імпортера у Сіднеї 80 одиниць приборів, євро 225269,10 213941,70 Ціна закупівельна імпортера у Сіднеї одиниці прибору, євро 2815,86 2674,27 Ціна продажу імпортера у Сіднеї 80 одиниць приборів, євро 238785,25 226778,20 Ціна продажу імпортера у Сіднеї одиниці прибору, євро 2984,82 2834,73 Величина, на яку може скоротитися ціна при здійсненні прямого експорту, євро 150,09
1)Ціна продажу імпортера у Сіднеї одиниці прибору = 2984,82 євро.
2)При здійсненні прямого експорту ціна може скоротитися на 150,09 євро.
Задача5Вихідні дані Варіант 8 Пропонується партія товару за ціною — … дол за одиницю продукції 10 Кількість продукції … одиниць 1500 Строк відвантаження — … місяці після підписання контракту 1 З урахуванням відстані перевезення товари можуть бути отримані покупцем через … місяці після відвантження 3 Середньомісячна банківська депозитна ставка — …, % 2 Середньомісячна банківська депозитна ставка, коефіціент 0,02 Вартість партії товару, дол США 15000 Частка авансу, % 20 Частка готівкового платежу, % 30 Частка платежу (по факту отримання товару), % 30 Частка кредитного платежу через 2 місяці після отримання товару, % 10 Частка кредитного платежу через 3 місяці після отримання товару, % 10 Розмір авансу, дол США 3000 Розмір готівкого платежу, дол США 4500 Розмір платежу (по факту отримання товару), дол США 4500 Розмір кредитного платежу через 2 місяці після отримання товару, дол США 1500 Розмір кредитного платежу через 3 місяці після отримання товару, дол США 1500 Проценту по депозиту на розмір авансового платежу, дол США 60 Проценту по депозиту на розмір готівкового платежу, дол США 90 Проценту по депозиту на розмір кредитного платежу через 2 місяці після отримання товару, дол США 60 Проценту по депозиту на розмір кредитного платежу через 3 місяці після отримання товару, дол США 90 Контрактна вартість 1 15000 Проценти по депозиту на суму вартості партії товару, дол США 1200 Контрактна вартість 2 16200
Задача6
Пропозиція1.
Надбавкадо пропонованої ціни 1 (40% через 3 місяці) = 350000 * 0,4 * 3 *0,07 = 29400(євро)
Надбавкадо пропонованої ціни 1 (40% через 6 місяці) = 350000 * 0,4 * 6 *0,085 = 71400(євро)
Цінапропозиції із урахуванням обох надбавок = 350000 + 29400 + 71400 = 450800(євро)
СІФГамбург = 450800 + 9000 + 100 = 460800 (євро)
Пропозиція2.
Цінапропозиції = 200000 / 1,2450 = 160643 (євро)
ФОБНью-Йорк = 160643 + 1000/2 + 160643*75/360*0,07 = 163485,71 (євро)
Дляімпортера найвигіднішою пропозицією є ФОБ Нью-Йорк.
Задача7
Зумови видно, що комітент відшкодовує комісіонеру всі витрати на доставкутовару.
Курсдолара США = 7 грн/ 1 дол США.
Прибутоккомісіонера = 25*8000*0,18 — 11000 = 25000 (грн)
Прибутоккомітента = 25*8000 – 2000 – 0,05*27000*7-0,002*27000*7-0,18*25*8000 = 152172(грн)
Юридичнадовідка:
Договір комісії на сьогодні є ідеальною формоюдля оформлення посередницьких взаємовідносин між суб’єктами підприємницькоїдіяльності. Необхідність укладання договорів комісії є очевидною, оскільки саметака форма правовідносин звільняє професійного торгового посередника віднеобхідності інвестування власних грошових коштів у придбання товару, і водночаспозбавляє власника майна (виробника продукції) багатьох проблем, пов’язаних ізпошуками контрагентів, оформленням i виконанням укладених з ними угод тощо.
На даний момент взаємовідносини сторін за договором комісіїрегулює гл. 35 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 р. (далі – ЦК УРСР),але вже з 1 січня 2004 р. набирає чинності Цивільний кодекс України (далі –новий ЦК). Тому вже сьогодні слід звернути увагу на основні зміни, щовідбудуться в правовідносинах сторін договору комісії.
Характеристика договору комісії
Договір комісії – це двосторонній договір, тобто кожнасторона (комісіонер i комітент) має певні права та обов’язки. Сторонами задоговором комісії виступають комітент, з одного боку, і комісіонер – з іншого.Згідно зі ст. 1011 нового ЦК, за договором комісії одна сторона (комісіонер)зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити одинабо кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Правочин– новий і поки що незвичний термін вітчизняного законодавства, визначення якогоміститься у ст. 202 нового ЦК, відповідно до якого правочин – дія особи,спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже,фактично всі дії, здійснені на підставі цивільного законодавства, іменуватимутьсяправочинами (за «старим» цивільним законодавством, ці дії називаються угодами),але слід зазначити, що новела не є простою термінологічною заміною ключовогопозначення цивільно-правового інституту, а передбачає законодавчу зміну йогозмісту.
Стаття 1011 Цивільного кодексу України на станом на 2009 рік.
Договір комісії
1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Як вчинення правочину, так і укладення угоди є поняттями значноширшими, ніж укладення угод купівлі-продажу, але враховуючи те, що договіркомісії в більшості випадків використовується у відносинах торговогопосередництва, ми аналізуватимемо суттєві умови договору комісії накупівлю-продаж майна.
Договір комісії є консесуальним, адже він вважається укладеним зтого часу, коли відповідно до закону сторони виявили взаємну згоду щодо всіхістотних умов договору. Права та обов’язки сторін за договором комісіївиникають ще до передачі майна комітентом комісіонерові. Новий ЦК, на відмінувід ЦК УРСР, чітко зазначає істотні умови договору комісії на купівлю-продажмайна. Так, згідно зі ст. 1012, це досягнення згоди щодо майна й ціни,за якою комісіонер має продати або купити товар.
Що до форми договору комісії, то слід звернути увагу, що в розд. 69нового ЦК прямо не передбачено обов’язковість письмової форми договору комісії.
Але якщо звернутися до ст. 208 нового ЦК, то в ній зазначено, що вписьмовій формі мають бути укладені:
1. правочини між юридичними особами;
2. правочини між фізичною та юридичною особою, крімправочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 нового ЦК (правочини, які повністювиконуються сторонами в момент їх вчинення).
Договір комісії є оплатним. За наданікомітенту послуги комісіонер одержує комісійну плату (ранішевинагороду), розмір і порядок якої встановлюється договором. Відповідно донового ЦК, право на винагороду в комітента виникає незалежно від того, чи буловоно спеціально передбачено договором. Так, згідно з ч. 2 ст.1013нового ЦК, якщо договором комісії розмір плати не визначено, вонавиплачується після виконання договору комісії виходячи зі звичайних цін за такіпослуги. Цікаво лише, що законодавець мав на увазі під звичайними цінами?
В новому ЦК досить часто використовується термін «звичайно»,наприклад, «звичайно використовується», «звичайний спосіб». В той же час ненадано чіткого визначення, якими правилами слід керуватися при визначенні такої«звичайності». Невже при визначенні звичайних цін, потрібно користуватисяправилами, наведеними в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР? Хотілося б звернути увагу юристів на правилопро недопустимість при тлумаченні положень законодавчого акта, що регулює одніправовідносини, використовувати, визначення терміну наведеного в законодавчомуакті, що регулює зовсім інші правовідносини.
Нагадаємо, що новий ЦК, на відміну від ЦК УРСР, не встановлюєпрямої заборони визначення комісійної плати у вигляді різниці між ціною,визначеною комітентом, і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер можеукласти угоду.
Таким чином, у договорах комісії можна буде встановити комісійнуплату у вигляді різниці між ціною, визначеною комітентом, і тією більш вигідноюціною, за якою комісіонер продасть товар. Встановлення плати саме в такомувигляді є резонним, коли комітент має намір надати комісіонерові правовстановлювати ціну продажу товару на власний розсуд. Надання такої можливості,в свою чергу, підвищує ефективність здійснення продажу товару, адже самекомісіонер, а не комітент безпосередньо контактує з покупцем і може встановитиоптимальний рівень цін на товари. Раніше сторони, які мали намір укластидоговір комісії з «нестійкою» винагородою, були вимушені маскувати договіркомісії під договір доручення або під договір поставки продукції звідстроченням платежу для того, щоб залишити можливість отримання винагородикомісіонером у вигляді різниці між цінами.
Взаємовідносини між комітентом і комісіонером дещо схожі ізвзаємовідносинами довірителя й повіреного. Ця схожість полягає в тому, що і вдоговорі комісії, і в договорі доручення є третя особа, з якою безпосередньо вінтересах комітента або довірителя комісіонер чи повірений укладає угоду. Алеміж ними існують й істотні відмінності. Так, за договором комісії комісіонерукладає угоди від свого імені, а за договором доручення повірений виступає відімені довірителя. У комісіонера виникають права та обов’язки щодо третьоїособи, повірений же ніяких прав та обов’язків за угодами не набуває. Договіркомісії зумовлює виникнення двох правовідносин – між комісіонером і комітентом,між комісіонером і третіми особами. За договором доручення жодних правовідносинміж повіреним і третіми особами не виникає, вони існують лише між довірителем ітретіми особами. Доручення є менш прийнятним для продавця.
Істотною умовою договору комісії є ціна, за якою комісіонермає продати або купити товар. Тому в договорі комісії сторонам необхіднозафіксувати мінімальну ціну товару, за якою комісіонер має здійснити продаж(купівлю), і межі коливання такої ціни. Такі межі можуть бути встановлені впроцентному співвідношенні. В такому випадку пункт договору комісії щодовинагороди можна сформулювати так: «Винагорода (плата) комісіонера визначаєтьсяяк різниця між ціною на Товар, що зазначена в договорі (накладній, квитанціїтощо), і тією більш вигідною ціною, за якою Комісіонер здійснить продаж. Прицьому винагорода (плата) не має перевищувати… відсотків від ціни наТовар, зазначеної в договорі (накладній, квитанції...)». Перевищенняпередбачених у договорі меж розцінюватиметься як те, що угода здійснена наумовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, і додаткова вигоданалежатиме комітентові. Зазначимо, що відповідно до ст. 399 ЦК УРСР, ч. 2. ст. 1014нового ЦК, правило «додаткової вигоди» законодавець залишив без змін.
Припускаємо, що деякі юристи дотримуються протилежної думки щодозазначеного порядку встановлення ціни в договорі комісії, а саме – що ціну слідрозглядати як чітко встановлену в договорі грошову суму, за якою комісіонер маєпридбати або продати товар. Така думка заслуговує на увагу, адже з 01 січня 2004р. має вступити в дію ще один «важливий» законодавчий акт – Господарськийкодекс України (далі – ГК), який регулюватиме господарські відносини, щовиникають між суб’єктами господарювання. Згідно зі ст. 175 ГК, майновізобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюютьсяЦивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
Стаття 189 ГК зазначає, що ціна (тариф) є формою грошовоговизначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єктигосподарювання. При цьому ціна в договорі зазначається у гривнях.
Отже, наведені норми ГК дозволяють дійти висновку, що сторонидоговору комісії мають фіксувати ціну продажу товару. І перший, і другийваріанти закріплення комісійної плати можуть застосовуватися на практиці.
СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ
Відповідно до ч. 1. ст. 1012 нового ЦК, договір комісії може бутиукладений на визначений строк або без зазначення строку. Але не слід забуватипро норми ГК. Так, у ст. 180 ГК «Істотні умови господарського договору»зазначено, що сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну тастрок дії договору. При цьому строком дії господарського договору є час,упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основідоговору. В договорах досить часто зустрічається таке формулювання: «Данийдоговір діє з моменту його підписання Сторонами до моменту виконання зобов’язань,прийнятих Сторонами за даним Договором». Формально строк дії договорупогоджено, проте відсутня вказівка на певний час. Рекомендуємо визначати терміндії договору певним періодом часу.
Чинне цивільне законодавство (гл. 35 ЦК УРСР) не містить прямоївказівки щодо обов’язкового визначення сторонами певного строку договорукомісії. Однак, п. 1.6 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами,затверджені наказомМіністерства зовнішніх економічних зв’язків іторгівлі України від 13 березня 1995 р № 37 (далі Правила), що регламентують порядоккомісійної торгівлі непродовольчими товарами господарюючими суб’єктами всіхформ власності, які пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку,чітко встановлює строк реалізації прийнятого на комісію товару – 60календарних днів (за винятком антикваріату, творів мистецтва та унікальнихречей, строк реалізації яких не обмежений). Зазначимо, що Правила регламентуютьпорядок укладення договорів комісії, предметом яких є купівля-продажнепродовольчих товарів, що укладаються як між фізичними, так і між юридичнимиособами.
Однак, сторони таку вимогу досить часто ігнорують при укладеннідоговору комісії. Адже в деяких випадках вони взагалі не визначають термін діїдоговору.
Виникає слушне запитання: «чи повинен орган виконавчої влади,приймаючи нормативно-правові акти, імперативно визначати умови зобов’язань?».
Звернімось до законодавства, що регулює підприємницьку діяльність.Так, згідно зі ст. 21 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 липня 1991р. № 887-ХII, відносини підприємства з іншими підприємствами,організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльностіздійснюються на основі договорів. При цьому зазначено, що підприємствавільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, будь-яких інших умовгосподарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Зазначимо, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 липня1998 р. пояснив, що термін «законодавство» слід розуміти так, що нимохоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода наобов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також постанови ВерховноїРади України, укази Президента України, декрети й постанови Кабінету МіністрівУкраїни, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України ізаконів України. Звертаємо увагу, що до наведеного переліку нормативно-правовихактів не віднесені накази центральних органів виконавчої влади, до якихналежало Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (на сьогодніправонаступником МЗЕЗторг України, відповідно до Указу Президента «Про зміни уструктурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 2002 р., єМіністерство економіки та з питань європейської інтеграції).
На нашу думку, вільний вибір визначення змісту зобов’язаньгарантований нормами Закону про підприємства й не може бути обмежений наказамицентральних органів виконавчої влади. А отже, Правила є чинними. Згідно зіст. 27 Закону про підприємства в Україні, у разі видання державним чи іншим органомакта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, абовиникнення в зв’язку з цим спірних питань, підприємство має право звернутися досуду чи арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Поряд із терміном дії договору Правила містять ще кілька важливихположень.
Відшкодування витрат зі зберігання майна
Зауважимо, що згідно зі ч. 2 ст. 407 ЦК УРСР, комісіонер не маєправа на відшкодування витрат зі зберігання майна комітента, яке знаходиться внього, якщо в законі або договорі не встановлено інше.
Відсутність чіткого нормативно-правового регулювання зумовлює ірізнорідність правозастосовчої практики. Так, комісійний магазин пред’явивпозов до податкової інспекції м. N з приводу безпідставного нарахування податкуна додану вартість на суму відшкодування витрат на зберігання товарів. Судпідтримав позицію комісійного магазину, керуючись тим, що відшкодуваннякомітентом витрат на зберігання товару, що знаходиться в комісіонера, не єбазою оподаткування податком на додану вартість. Врішенні суду,зокрема, зазначалося: «Пунктом 5.7 Правил комісійної торгівлі непродовольчимитоварами, затвердженими наказом МЗЕЗторг від 13 березня 95 р. № 37, імперативновстановлено, що при поверненні комітенту нереалізованих товарів, що знаходилисьу суб’єкта господарювання більше одного робочого дня, комітент відшкодовуєвитрати за зберігання його товару як за повний місяць. Розміри відшкодуваннявитрат, згідно з цією нормою, не підлягають зміні за угодою сторін, адже вонивстановлені зазначеними Правилами. Зберігання товарів комітентів здійснюєтьсяна умовах укладеного договору комісії, а не договору зберігання, що по суті єсамостійним видом договору з метою оподаткування прибутку».
Наведене рішення відображує цікаву, але досить поширену думку щодооподаткування податком на додану вартість витрат на зберігання.
Хотілося б звернути увагу читачів, що Правила не встановлюютьнаслідків недотримання зазначених у них вимог.
Проте чинність Правил створює небезпечну ситуацію, для сторіндоговору комісії, що не дотримувалися встановлених ними вимог. Адже в цьомувипадку існують формальні підстави для визнання таких договорів недійсними яктаких, що не відповідають вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР). Відповідно до п. 10Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання практикивирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» від 12 березня 1999 р.№ 02-5/111, недійсними можуть визнаватися не лише угоди, що не відповідаютьзакону, а й ті, що порушують вимоги указів Президента України, постановКабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державнимиорганами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Прицьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 4ГПК, господарський суд має відмовити у визнанні угоди недійсною, коли цівимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідаєзаконодавству.
Утримаємось від будь-яких конкретних рекомендацій, залишаючиможливість суб’єктам господарювання, які мають намір укласти договір комісії,проаналізувати наведену інформацію і зробити власний вибір. Сподіваємося, щовсе ж таки в майбутньому з набранням чинності новим Цивільним і Господарськимкодексами зміст Правил суттєво переглядатиметься або їх взагалі буде скасовано.
Наприкінці хотілося б звернути увагу читачів ще на деякі зміни вправових нормах, що регулюють взаємовідносини сторін договору комісії. По-перше,ст. 1015 нового ЦК передбачає право комісіонера укладати угоди субкомісії. Приукладанні договору субкомісії комісіонер набуває по відношенню досубкомісіонера прав і обов`язків комітента. Комітенту забороняєтьсявступати у відносини з субкомісіонером без згоди комісіонера. По-друге,відповідно до ст. 1020, право комісіонера щодо відрахування належних йому задоговором грошових сум, що надійдуть до нього для комітента, тепер обмеженонаявністю переважного права на ці грошові суми інших кредиторів комітента.По-третє, договір комісії з боку комітента може бути розірвано за умовиписьмового попередження не раніше ніж за 30 днів, а з боку – комісіонера лише увипадку, коли договір комісії було укладено на невизначений термін, а також заумови попереднього повідомлення не раніше ніж за 30 днів.
Глава 69 нового ЦК, як і глава 35 ЦК УРСР, містять ще багатоправових «комісійних» нюансів, але ми розглянули ті, які, на наш погляд маютьнайбільш важливе практичне значення для врегулювання відносин за договоромкомісії.
Правила комісійної торгівлі непродовольчимитоварами, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків іторгівлі України від 13 березня 1995 р № 37
п. 4.1 «Ціна товару, який не реалізований протягом встановленогостроку (60 календарних днів), може бути знижена за домовленістю з комітентом.Якщо комітент не з’явився для переоцінки товару за викликом, комісіонер знижуєціну на таких умовах:
· на 30% від встановленої сторонами первинної вартості товару, якщотовар не реалізовано в строк (60 календарних днів);
· на 40% від залишкової ціни після першого зниження вартості товару,якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 календарних днів».
п. 5.7 «При поверненні комітенту нереалізованих товарів, якізнаходились у господарюючого суб’єкта більше одного робочого дня, комітентвідшкодовує витрати за зберігання його товару як за повний місяць у такихрозмірах:
за перші 30 календарних днів — 2 % визначеної цінитовару;
за другі 30 календарних днів — 3 % визначеної цінитовару;
за наступні 30 календарних днів — 4 % від залишковоїціни товару після проведених уцінок.»
Списоквикористаної літератури
1) Козик В.В.,Панкова Л.А., Карпяк Я.С., Григорєв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічніопрації та контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центрнавчальної літератури, 2004. – 608 с.
2) www.ageyev.org/paymentsincivilcode.htm
3) buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,124/id,3475/
4) www.justinian.com.ua/article.php?id=801