ПедіатріяІнфекція
1. Етiологія , епiдемiологiя , патогенез і класифiкаціядифтерiї .
Етіологія . Викликається токсигенними коринебакте — ріями повітряно — краплинним шляхом (Corynebac-terium diphtheriae). Аероб. Виділяє токсин, нейра — мінідазу, гіалуронідазу, некротизуючий і дифузійний фактори .
Джерело інфекції — хворі на дифтерію ( заразні 10-25 дн .) і носії. Індекс контагіозності 10-20%. (Часто коли вміст анатоксину менше 0,03 АО в 1мл крові).
Класифікація : По локалізації:1) дифтерія ротогорла; 2) дифтерія носогорла; 3) дифтерія дихальних шляхів 4) рідкі: ока, статевих органів, рани, комбінована. Дифтерія дихальних шляхів: локалізована — катаральна, острівчата, плівчата (гортань), поширена. За вираженістю токсикозу: субтоксична, токсична І, II, III ступеня, гіпертоксична, геморагічна, гангренозна.
2. Клiнiчнi прояви окремих форм дифтерiї ротогорла. Диференцiйний дiагноз їх з ангінами іншої етіології.
Клініка дифтерії ротоглотки.
Локалізована дифтерія ротоглотки характеризується місцевим запальним процесом, обмеженим ділянкою піднебінних мигдаликів. В залежності від характеру їх уражень виділяють катаральну, острівцеву, плівчасту.
Катаральна форма розпізнається у вогнищах дифтерії при начвності у контактних помірно збільшених мигдаликів і слабкої гіперемії їх слизової оболонки з ціанотичним відтінком, субфебрильної температури та помірних симптомів загальної інтоксикації. Підтверджується діагноз виділенням токсигенного збудника дифтерії.
Острівцева форма часто зустрічається у зщеплених дітей. Наявні острівці нашарувань білого чи біло-сірого кольору з неправильними обрисами розмірами 1-4 мм щільно зв«язані з поверхнею мигдаликів, котрі не завжди кровлять при спробі їх зняти. Самопочуття порушене мало, гарячка в межах 37,5-38,5» С. Характерні помірні болі в горлі при ковтанні. Збільшені та ущільнені регіонарні лімфатичні вузли (найчастіше біля кута нижньої щелепи). Підтверджується діагноз виділенням токсигенного збудника дифтерії.
Плівчаста (тонзілярна) форма починається гостро з підвищення температури тіла до 38-39" С. Наявні головний біль, млявість, зниження апетиту, іноді блювання, пропасниця. Від самого початку захворювання турбує біль при ковтанні (особливо твердої їжі), який має тенденцію до наростання. Піднебінні мигдалики збільшуються за рахунок набряку, слизова оболонка гіперемована з ціанотичним відтінком. Поверхня мигдаликів вкрита брудно-білими, сірими нашаруваннями з гладкою поверхнею (рідще, в більш пізні терміни захворювання, хвилястою), щільно зв«язані з прилеглими тканинами. При спробі їх зняти поверхня під ними кровить. Плівка має фібринозний характер, при розтиранні щільна, зберігає форму у воді. Крім набряку мигдаликів, наявний набряк піднебінних дужок, язичка, іноді і паратонзилярних тканин. Завжди збільшені і чутливі при пальпації регіонарні лімфатичні вузли.
Поширена форма характеризується чіткіше вираженими проявами загальної інтоксикації. Температура тіла 38-39» С протягом 2-3 днів, головний біль, слабкість, блідість шкіри, зниження апетиту, біль при ковтанні. При огляді ротоглотки виявляють щільні сіро-білого чи брудно-сірого кольору нашарування з хвилястою поверхнею, які поширюються за межі мигдаликів: на передні піднебінні дужки, язичок, бокові та задню стінки глотки. Гіперемія слизових з ціанотичним відтінком та їх набряк охоплюють навколомигдаликові тканини. Можливе переважне ураження на одній стороні, або взагалі односторонній процес. Нашарування зберігаються досить довго, іноді аж до 10-12 днів при відсутності серотерапії.
Токсична форма найчастіше розвивається відразу як токсична і рідко при прогресуванні процесу в хворих з локалізованими формами. Для цієї форми характерна швидкість розвитку всіх симптомів (загальних і місцевих), які корелюють з тяжкістю недуги. Початок гострий з підвищення температури тіла до 40-41" С. Наявний інтенсивний головний ібль, наростаюча слабкість, адинамія, блідість, блювання, анорексія.
В початковому періоді (від кількох годин до 2 діб) характерний значний набряк ротоглотки (мигдаликів, язичка, м«якого та твердого піднебіння). Особливості набряку в ротоглотці — дифузний характер без чітких кордонів і локальних випинань, швидке наростання. Нашарування на набряклих гіперемованих з ціанотичним відтінком мигдаликах в перші години захворювання тонкі, сірі, неоднорідні, легко знімаються, але знову ж з»вляються там. Вони швидко потовщуються, збільшуються, поширюються внаслідок просочування фібрину. Голос стає гнусавим. Виникає біль при ковтанні навіть при прийманні рідкої їжі. З«являється біль в ділянці шиї, болючість регіонарних лімфатичних вузлів, які рано і значно збільшуються. Характерний солодко-гнилий приторний запах з рота.
У період розпалу (2-3 день хвороби) набряк ротоглотки збільшується, суцільний плівчастий фібринозний наліт розташовується на мигдаликах, дужках. язичку, піднебінні, бокових та задній поверхні глотки. Нашарування товсті, хвилясті з конгломератими фібрину. При субтоксичній та токсичній формах нашарування можуть бути переважно на мигдаликах, при більш тяжких формах вони обов»язково поширені. Набряк пішкірної клітковини шиї з«являється над збільшеними лімфатичними вузлами (субтоксична форма) вже під кінець початкового періоду і в періоді розпалу досягає максимальної вираженості, його розміри, поширення, консистенція відповідають тяжкості токсичної форми (до середини шиї — токсична І ст., до ключиць — ІІ ст., нижче ключиць — ІІІ ст.). Набряк підшкірної клітковини шиї об»єктивно виявляється тільки з другого дня захворювання. Прояви інфекційно-токсичного шоку в початковому періоді свідчать про токсичну форму ІІ, ІІІ ст., або гіпертоксичну.
Гіпертоксична форма виникає гостро, протягом доби з«являються біль в горлі при оквтанні, біль в ділянці шиї при відкривання рота, при пальпації лімфатичних вузлів, виражена гарячка (40» С і вище), хворого лихоманить, прогресує слабкість, анорексія, паморочення, нудота з богаторазовим блюванням, різка блідість, млівість змінюється збудженням (делірій, ейфорія). Ці прояви іноді передують запальним процесам в ротоглотці. Смерть може наступити в перші 2-3 днв хвороби. Різкий набряк мигдаликів та навколишніх слизових оболонок ротоглотки з раннім формуванням фібринозних нашарувань вже в першу добу захворювання приводить дрозвитку картини «фарінгеального стенозу», який супроводжується затрудненням дихання. Набряк м«якого та твердого піднебіння приводить до їх випинання. Має місце дисоціація симптомів місцевого і регіонарного запалення. В перші години виникає набряк ротоглотки, гіперемія, різке і значне збільшення лімфатичних вузлів, їх щільність, болючість при відсутності нашарувань, або коли вони лише починають з»являтися.
Ознаки Дифтерія ротогорла Скарлатина Інфекційний мононуклеоз Стрептококова (стафілококова) ангіна
Початок
Гострий Гострий Гострий Гострий
Провідні симптоми Фібринозне запалення в ротогорлі інтоксикаційний синдром
Ангіна, з 1-2 дня екзантема, с-м Філатова
Інтоксикаційний синдром Гіперплазія лімфаїдної тканини, ангіна не завжди (вторинна) Ангіна (фолікулярна, лакунарна, некротична)
Колір слизових ротогорла Гіперемія з ціанотичним відтінком, набряк Яскрава “палаюча” гіперемія, відмежована від неушкоджених тканин
Яскрава гіперемія Яскрава гіперемія
Характеристика нашарувань Сіро-білі, жовті плівки, можуть поширюватись за межі мигдаликів, щільні, тяжко знімаються, слизова під ними кровоточить, виникають знову, не розтираються
Гнійні осумковані чи в лакунах, легко знімаються, слизова не кровоточить, розтираються, не виходять за межі мигдаликів Гнійні, осумковані чи в лакунах, біло-жовті, легко знімаються, слизова не кровоточить, розтираються, не виходять за межі мигдаликів Гнійні, осумковані чи в лакунах, біло-жовті, легко знімаються, слизова не кровоточить, розтираються, не виходять за межі мигдаликів
Лімфаденіт
Регіонарний Регіонарний Генералізоване збільшення лімфовузлівв Регіонарний
Гепатосплено-мегалія
Відсутня Відсутня Характерна Відсутня
Висипання
Відсутні Дрібноточкові Можуть бути (при застосуванні ампіциліну) у 70-80% хворих
Відсутні
Інтоксикаційний синдром
Виражений Помірно виражений Може бути виражений Помірно виражений
Набряк підшкірної клітковини шиї
При токсичних формах Відсутній В ділянці регіональних лімфовузлів у тяжких випадках
Відсутній
Зміни з боку язика Обкладений Обкладений, з 4-5 дня “малиновий”
Обкладений Обкладений
3.--PAGE_BREAK-- Клiнiчнi прояви різних форм дифтерiї гортанi. Диференцiйний дiагноз (див попередн )гострого стенозуючого ларинготрахеїту дифтерійної та іншої етіології.
Дифтеритичний круп в залежності від поширеності процесу розрізняють локалізований (дифтерія гортані), та поширений (дифтерія гортані та трахеї і нисхідний круп, або дифтерія гортані, трахеї і бронхів). Загальна інтоксикація при ізольованому крупі виражена помірно, тяжкість визначається ступенем стенозу, який зумовлений набряком, фібринозними плівками та рефлекторним спазмом гортані.
Перебіг дифтерії гортані характеризується стадійністю: катаральна або дисфонічна стадія, стенотична (компенсована, субкомпенсована і декомпенсована) та асфіктична.
Початкова стадія триває 1-3 доби (у дітей першого року життя — декілька годин). Починається повільно, температура тіла 37,5-38" С, голос сиплий. При ларингоскопії наявні набряк, гіперемія слизових оболонок при відсутності плівок.
Стенотична стадія характеризується афонією і затрудненням вдоху. Дихання шумне, вдох подовжений, чутний на відстані, з«являється прогресуєче втяжіння податливих місць грудної клітки при вдоху (яремно, над- та підключичної ямок, міжреберних проміжків). Наростає інтоксикація, гіпоксія, ціаноз. При ларингоскопії на тлі гіперемійованої слизової оболонки наявні сірі пліки в гортані та на істиних голосових зв»язках. Тривалість цієї стадії 2-3 доби. Для компенсованого стенозу характерні відсутність дихальної недостатності, шумне дихання з помірним втягненням податливих місць грудної клітки при неспокої, легкий пероральний ціаноз, пульс відповідає температурі тіла. Для субкомпенсованого стенозу характерна поява більш стійкого стенозу, задишка, шумне дихання у спокої з участю всієї допоміжної мускулатури, дихальна недостатність, тахікардія. При декомпенсованому стенозі наростає дихальна недостатність, з«являється різке збудження, неспокій, ціаноз обличчя, акроціаноз, потовиділення збільшується, максимальне втяжіння податливих місць грудної клітки, ослаблене дихання, пароксизмальна тахікардія, випадіння пульсової хвилі вдоху.
Асфіктична стадія (термінальна) триває декілька хвилин. Дитина стає сонливою, адинамічною. Зменшується втяжіння податливих мість грудної клітки, дихання стає поверхневим, майже не прослуховується в легенях, тотальний ціаноз, який змінюється блідістю, поодинокі вдохи, тони серця глухі, пульс частий, слабкий змінюється брадікардією, за якою наступає зупинка серця.
Поширений нисхідний круп характеризується бурхливим прогресуванням дихальної недостатності. Різка блідість, акроціаноз, голос сиплий або повна афонія, виражене втяжіння епігастральної ділянки та міжреберних проміжків, під час кашлю відходять фібринозні плівки, навіть у вигляді зліпків трахеї або бронхів. Аускультативно та перкуторно в легенях — прояви обструкції трахеї і бронхів.
4. Клiнiчнi прояви д ифтерiї носа, ока, статевих органів. Дiагностика. Лiкування.
Дифтерія носа. Є такі форми: локалізована, коли процес обмежений порожниною носа; 1) катаральна; 2) катарально-виразкова, плівчаста); 3) токсична (ніс і придаткові пазухи), поширена (+ набряк п/ш основи обличчя).
Дифтерія ока. Спочатку уражається одне око (фібринозна плівка на гіперемійованій кон'юктиві з набряком та виділеннями більше на верхній повіці) Крупозна форма: нема уражень рогівки та інтоксикації, плівки легко знімаються. Дифтеритична: плівки щільно прилягають, є на рогівці — серозно-кров'янисті виділення, їt°C. Катаральна: на основі даних бактеріології.
Статеві органи : набряк статевих губ, плівки та виразки на слизовій. Поширена форма: шкіра й промежина навколо ануса. Токсична: І ст.: статевих органів; II ст.: +п/ш клітковина стегон та пахв.
Лікування дифтерії . Протидифтерійна сироватка. умови її ефективної дії, методика введення. Лікування.30-70тис.ОД. сироватки.
5. Основні напрямки лiкування дифтерiї. Забезпечення умов iї зберігання, ефективної дiї, методика введення та дози протидифтерiйної сироватки в залежності від форми дифтерії та віку дитини..
Хворого ( дози – для дорослих ) на дифтерію — як з епідеміологічних міркувань, так і з метою запобігання ускладнень — слід негайно госпіталізувати. Основний метод лікування — введення специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки. Оскільки ця сироватка гетерогенна, її вводять методом дробної десенсибілізації; щоб не згаяти часу, перші ін'єкції роблять на лікарській дільниці, на етапі догоспітальної допомоги. При локалізованих формах дифтерії зіва вводять 10 000-20 000 МО сироватки, при субтоксичній — 40 000-50 000 МО, токсичній І ступеня — 50 000-60 000 МО, II ступеня — 60 000-80 000 МО, III ступеня — 100 000-120 000 МО. При токсичних формах дифтерії сироватку вводять повторно з інтервалом 12 год, курсові дози мають бути в 2—2,5 рази більші за разові. Введення сироватки не показане, якщо хворий поступив після 4-го дня від початку захворювання і відсутні нальоти.
Одночасно призначають антибіотики (тетрациклін, еритроміцин, ампіцилін, бензилпеніцилін, цефалоспорини та ін.). При токсичній дифтерії і крупі показані глюкокортикоїди. Протягом 4—6 тиж застосовують стрихнін. Призначають також комплекс вітамінів, дезинтоксикаційні засоби. Необхідний постільний режим: при локалізованій формі — 10 днів, при токсичній II і III ступеня — не менш ніж 35-45 днів, що сприятиме запобіганню важких ускладнень.
При появі перших ознак крупу невідкладну допомогу слід надати ще на догоспітальному етапі. Показані тепле пиття, лужні або парові інгаляції, гірчичники, заспокійливі 1-3 % розчин броміду натрію або калію всередину, бронхолітичні засоби — еуфілін, ефедрин, протинабрякові (сечогінні) препарати—фуросемід, лазикс, інгаляції кисню. Внутрішньовенно вводять гіпертонічні розчини — 20 % глюкозу, 10 % хлорид кальцію, глюкокортикоїди, літичну суміш (1 мл 1 % розчину промедолу, 1 мл 1 % розчину димедролу, 2 мл 2,5 % розчину аміназину). Інколи виникає необхідність інтубації і навіть трахеотомії. Обов'язково починають введення антибіотиків.
Госпіталізацію здійснює лікар швидкої допомоги, який повинен мати набір інструментів для інтубації.
Реконвалесцентів виписують із стаціонару після зникнення клінічних симптомів дифтерії і отримання негативних результатів двох бактеріологічних досліджень слизу із зіва і носа на збудника дифтерії з дводенним інтервалом. Осіб з декретованих контингентів допускають до роботи після додаткового, також дворазового, бактеріологічного дослідження в умовах поліклініки з негативним результатом (не раніше, ніж через 3 дні після виписування з лікарні).
6. Ускладнення дифтерiї та основні напрями їх лікування. Профiлактика дифтерii та протиепідемічні заходи в вогнищі.
І. ІНФЕКЦІЙНО-ТОКСИЧНИЙ ШОК (ІТШ).
ІТШ виникає з 1 по 8 добу захворювання, найчастіше на 1-2 при гіпертоксичній та токсичній дифтерії.
І ступінь ІТШ проявляється лихоманкою, вираженою прогресуючою інтоксикацією (слабість, періодичне збудження, тахікардія), похолодання кінцівок на тлі гіперемії.
ІІ-ІІІ ступінь ІТШ може наступити вже через декілька годин після його початку і характерними є адинамія, загальмованість, різка білідість шкіри з землистим відтінком, акроцианоз, тахікардія, зниження АТ, глухість тонів, задишка, можливий розвиток ДВЗ-синдрому.
ІІ. СИНДРОМ ВНУТРІШНЬОСУДИННОГО ЗГОРТАННЯ (ДВЗ-синдром).
ДВЗ-синдром найчастіше виникає в фінальній стадії ІТШ і для нього характерними є кровотеча (носова, маткова, кишкова), крововиливи, кровопідтьоки, геморагічне просочування фібринозних нашарувань, набряклої клітковини шиї. Причинами смерті можуть бути набряк легень чи мозку, гостра наднирникова чи ниркова недостатність, гостра серцева слабість.
ІІІ. УСКЛАДНЕННЯ З БОКУ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ.
1. Ранні розлади кровообігу (2-5 день захворювання) розвиваються переважно при тяжких та гіпертоксичних формах дифтерії. Вони можуть бути проявом або провісником ІТШ. Клініка: зниження АТ, частий слабкий пульс, різка блідість шкіри, загальна слабкість, адинамія.
2. Пізні розлади кровообігу (1-3 тижні захворювання) зумовлені розвитком дифтерійного міокардиту трьох ступенів тяжкості.
2.1. Легкий дифтерійний міокардит
Виникає наприкінці другого напочатку третього тижня від початку захворювання.
Початок: поступовий.
Клініка: помірне порушення загального стану, приглушеність тонів, помірне збільшення печінки, можливі екстрасистоли.
ЕКГ зміни: помірне порушення скоротливої функції міокарду.
Динаміка клінічних проявів: перебіг благоприємний, залишкові явища рідкі.
2.2. Середньотяжкий дифтерійний міокардит
Виникає на другий третій тиждень від початку захворювання, іноді раніше.
Початок: поступовий.
Клініка: нудота, блювання, біль в епігастрії, прогресуюча слабість, адинамія, різка блідість шкіри, тахі- чи брадіаритмія, швидке розширення меж серця.
ЕКГ зміни: часто передують клінічним проявам, характерні дифузні зміни міокарду, порушення провідності, вогнищеві порушення (ішемія, гіпоксія)
Динаміка клінічних проявів: відносно благоприємне, відсутні ознаки наростання серцевої недостатності.
Ускладнення рідкі.
2.3. Тяжкий дифтерійний міокардит
Виникає на 4-5 день, частіше на початку 2 тижня від початку захворювання.
Початок: гострий.
Клініка: нудота, блювання, біль в епігастрії, прогресуюча слабість, адинамія, різка блідість шкіри, тахі- чи брадіаритмія, швидке розширення меж серця більш інтенсивні, ніж при середньотяжкому.
ЕКГ зміни: часто передують клінічним проявам, характерні дифузні зміни міокарду, порушення провідності, вогнищеві порушення (ішемія, гіпоксія)
Динаміка клінічних проявів: наростають явища сердевої недостатності, кардіогенний шок, тріада Молчанова (блювання, біль в животі, ритм галопа).
Біохімічні зміни в крові: підвищення рівня лактат-дегідрогенази, аланінтрансферази, аспартаттрансферази, креатинінфосфокінази.
Ускладнення: ранній (кінець першого початок другого тижня від початку захворювання) та пізні (3-5, іноді 6-8 тиждень тижня від початку захворювання) паралічі серця, субкардіальні крововиливи, тромби в порожнинах серця, тромбоемболія легень, інсульти.
І V Крупозна асфіксія
7. продолжение
--PAGE_BREAK-- Діагностика дифтерії. Тактика дільничого лікаря, лікаря “швидкої допомоги” та приймального покою при виявленні хворого на дифтерію.
Профілактика та заходи в осередку . Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям і далі дорослим через кожні 10 років.
У зв'язку з епідеміологічним неблагополуччям дуже скорочений перелік абсолютних протипоказань до проведення вакцинації. При наявності тимчасових протипоказань всіх осіб, котрі підлягають імунізації, розподіляють на 2 категорії. До 1-ї категорії належать діти, які перенесли гострі інфекційні та неінфекційні захворювання, їх вакцинують в поліклініці через 2 тиж після одужання, у сумнівних випадках — в умовах стаціонару. Другу категорію складають діти, які мають хронічну соматичну патологію. Щеплення їм проводять в умовах стаціонару або денного стаціонару після консультації імунолога та відповідного спеціаліста. Щеплення роблять через 2 тиж від початку ремісії, після премедикації протягом 2-х днів до щеплення, в день його здійснення і ще 5 днів після нього (антигістамінові препарати у поєднанні з адаптогенами у віковій дозі).
В епідемічному осередку раціонально організувати перевірку стану імунітету. Використання РНГА дозволяє виявити неімунних до дифтерії осіб протягом декількох годин. За цими особами необхідно встановити медичне спостереження з метою раннього виявлення у них клінічних симптомів дифтерії. Контактних, які мають титр протидифтерійних антитіл нижче від “захисного”, слід імунізувати одноразово, а серонегативних — дворазово (з інтервалом 30 днів) АД — анатоксином з наступною ревакцинацією через 6 міс. При наявності протипоказань до імунізації доцільними є превентивна санація, виведення з осередку та спостереження. В епідемічному осередку проводять раннє виявлення, ізоляцію і госпіталізацію хворих, а також пошук бактеріоносіїв. У всіх хворих на ангіну обов'язково беруть мазки з зіва і носа на дифтерійну паличку. Госпіталізувати слід не лише хворих з явною дифтерією, але й підозрілих на цю хворобу. В осередку дифтерії будь-яку ангіну (навіть без бактеріологічного підтвердження) слід розцінювати як дифтерію. Хворі на ГРВІ підлягають обов'язковому обстеженню на наявність дифтерійної палички і за умови її виявлення діагностується дифтерія. В санепідстанцію подають термінове повідомлення. За контактними здійснюють медичне спостереження протягом 7 днів. Воно передбачає щоденний огляд, термометрію, однократне бактеріологічне дослідження на дифтерійне носійство. До одержання результатів декретовані групи підлягають карантину. В дитячих закладах медичний огляд дітей і персоналу здійснює отоларинголог щоденно. Виявлених носіїв токсигенних штамів ізолюють і лікують. Якщо виникли повторні захворювання на дифтерію у дитячому закладі, групу (або весь заклад) роз'єднують на 7 днів. У приміщенні роблять заключну дезинфекцію, а дітей патронують вдома. Носіїв нетоксигенних культур в умовах загальної імунізації не ізолюють. В епідемічному осередку роблять заключну дезинфекцію (білизни, постільних речей, іграшок), використовуючи 1-2 % розчин хлораміну, кип'ятіння або пароформалінові камери.
Носіїв токсигенних штамів дифтерійних паличок виявляють планово: у дітей — при вступі до дитячих закладів і в соматичні лікарні, у дорослих — при вступі на роботу у дитячі заклади, у пологові будинки, а також при госпіталізації до ЛОР відділення.
Виявлені носії токсигенних дифтерійних паличок з дозволу епідеміолога можуть лікуватись вдома, а особи з декретованих груп підлягають обов'язковій госпіталізації. Оскільки причинами стійкого бактеріоносійства є зниження опірності організму, а також хронічні захворювання носоглотки, практикують вітамінізацію, ультрафіолетове опромінювання, місцеве лікування йодинолом, лазером, ультразвуком; із загальнозміцнюючих засобів використовують метацил, пентоксил. Обов'язковому бактеріологічному обстеженню на дифтерію підлягають всі хворі з будь-якими нашаруваннями на мигдаликах, в тому числі хворі на ангіну, інфекційний мононуклеоз, захворювання крові тощо
8. Етiологiя, епідеміологія, основні ланки патогенезу, класифiкацiя скарлатини.
Викликаеться б-гемолітичним стрептококом А. Більш виражений токсичний синдром, ніж в пит. №11.Характеризується: дрібноточковою висипкою на гіперемованому фоні, інтоксикацією, ангіною, лімфаденітом і змінами з боку язика. Характерний симптом Пастіа.
Класифікація :
1.По формі: типова, атипова (без висипки, стерта, екстрабукальна).
2. По тяжкості: легка, сер.важк., важка (токсична, токсико-септична, септична);
3.По перебігу: гладкий, негладкий (рецидиви, ускладнення).
4.Ускладнення: по х-ру — інфекційні та алергічні, по часу — ранні і пізні.
Патогенез : 1. Токсичний — вплив токсину проявляєть-ся з 1 год х-би, висипка, язик, зів, лімфаденіт; 2. Інфекційний — розвивається на вплив мікр. факторів, 3. Алергічний — АГ+АТ (міокардит, гломерулонефрит, ревматизм).
9. Диференцiйний дiагноз скарлатини з кором, краснухою, iнфекцiйним мононуклеозом .
Кір . Катаральний період: 3-4 дні.інтоксикація,їt тіла до 39-40°С, катар ВДШ, коньюктивіт, риніт, фарингіт, ларингіт, на слизовій — енантеми, плями Копліка-Філатова-Бєльського, дисфункція ШКТ. 3.ІІеріод висипань (3-4
дні). Висипка має етапність поширення, починаючи з-за вух, обличчя, шия, тулуб, н\к, дистальні відділи в\к.Загальна інтоксикація: t°С тілаїї. Явища трахеобронхіту. Серце:їЧСС, глухість тонів. Олігурія, протеїнурія. Висипка спочатку розеольознаїрозеольозно-папульознаїмакуло-папульозна; фіолетово-вишневого кольору (при розтягуванні шкіри зникає).Критерії важкості: а) легка: t°C тіла 38,5°C, самопочуття відносно задовільне: висипка слабка, не зливається, катаральні явища помірні, ускладнень нема. б) середня: t°C тіла до 39°С, самопочуття незадовільне, марення вночі, настирний болючий кашель, кон'юктивіт. в) тяжка: t°С тіла
39°С, виражена інтоксикація. судоми, втрата свідомості; висипка яскрава, геморагічна, інтенсивна, приєднується пневмонія.
Краснуха . За 1-2 дні до появи висипки: нежить, кашель, гіперемія кон'юктив, t°C тіла до38°С.Типова ознака: припухання задньошийних та потиличних лімфовузлів з горошину, щільнуватих, болючих при пальпації. Висипання не рясні у вигляді блідо-рожевих, круглих, або овальних плям, дрібних або великих, розташованих переважно на розгинальних поверхнях кінцівок, сідниць. живота, спини; не зливається; зникає через 2-3 дні без пігментації і лущення.
ІМ . Початок гострий: t°C тіла 38-40°С; загальна слабість, біль у м'язах та суглобах. Біль при ковтанні (від катарального до некротично-виразкового тонзиліту з утворенням фібринових плівок.), відмічається закладення носа. сиплий голос. Типовим є поліаденіт всіх груп лімфовузлів, що при пальпації щільнувато-еластичні, малобо-лючі. не спаяні між собою, розмірами до курячого яйця. Висипка може бути подібною на кореву. скарлатинозну, уртикарну чи геморагічну, триває 1-3 дні. З 3-5 дня — гепатоспленомегалія (3-4 тижні), жовтяниця. Зміни крові: лімфоцитоз, моноцитоз, атипові мононуклеари (15-40-50), їШОЕ.
10. Клінічні прояви типової форми скарлатини. Органiзацiя стацiонару вдома хворим на скарлатину. Основні напрями лікування.
Інкубація 2-7 днів . Початковий період . До висипки. 2доби. Інтоксикація, чітка гіперемія зіву, лімфаденіт. Період висипань.4-5 днів. 1) Стадія розпалу: 1-2 дні і стадія згасання. Висипка виникає у першу добу, рідше на 2-гу добу.Види: міліарна, розеоло-папульозна, геморагічна. Яскрава, блідне через 1-2дні. Типовою є розеола 1-2 мм., рожевого кольору; центр припіднятий: «шагренева шкіра». На обличчі (з 10-12 дня) висівкоподібне лущення; на тулуб і- крупнопластинчате. Білий дермографізм. Обличчя Філатова (з блідим носогубним трикутником). Малиновий язик. Період згасання: поступово (4-5 дні зникають всі явища.Найдовше с-м Пастіа: темні полоски на шиї, шерохуватість,її сухість. Період реконвалесценції: з 2 тижня, триває 1-2 тижня.
Лікування переважно вдома; госпіталізують дітей до 1 року; по епідемічним показанням: при тяжких формах. Ліжковий режим 5-6 діб. Пеніцилін 100-150 тис. ОД/кг кожні 3 години у м'яз. Вдома: біцилін-1 600.000 ОД, або Біцилін -5 — 750тис ОД або феноксиметилпеніцилін (в подвійних дозах — 20-30мг\кг), 3-4 рази/добу. Якщо нема ефекту: цефамезин, гентаміцин, еритроміцин,20-30мг\кг. Десенсибілізуючі, дезінтоксикаційні, полівіта-міни; протизапальні — аспірин, відвар звіробою.
11. Етiологiя, епiдемiологiя, основні ланки патогенезу та клiнiка типової форми кору.
Вірус morbillivirus (РНК) — парамікровірус з нейрамінідазою, термолабільний, чутливий до УФ, Контагіозність -100% Може передаватися через«треті руки», повітряно-крапельний. Джерело інфекції — хвора людина. Заразний в останні дні інкубації (2), катаральний період (4), період висипань (4). Механізм передачі: повітряно-крапельний. Імунітет стійкий.
Вірус проникає через слизові ВДШ та кон'юктиву їпервинна вірусеміяїїрозмноження у лімфовузлах (з 7 дня власні антитіла)ї поширення в печінку, селезінку, ЦНСївірусемія ївисипкаїкатаральні явищаїїімунітету, алергічні явища; приєднаня мікробного агентаїускладненя. Тріада Стімпсона: кон'юнктивіт, нежить, кашель.
12. продолжение
--PAGE_BREAK-- Класифiкацiя кору. Клiнiка атипових форм кору.
Класифікація: 1. По перебігу: типова. атипова (абортивна, інапарантна, мітигована). 2. По важкості: легкий, середній. Важкий: 1.Інкубація: 9-17 днів у нещеплених і 21 день у шеплених. 2.Катаральний період:3-4дні.інтоксикація,їТ тіла до 39-40, катар ВДШ, коньюктивіт, риніт, фарингіт, ларингіт, на слизовій — енантеми, плями Копліка-Філатова-Бєльського, дисфункція ШКТ.3.ІІеріод висипань (3-4 дні). Висипка має етапність поширення, починаючи з-за вух, обличчя, шия, тулуб, н\к, дистальні відділи в\к. Загальна інтоксикація:t°С тілаїї.Явища трахеобронхіту. Серце:їЧСС, глухість тонів. Олігурія, протеїнурія. Висипка спочатку розеольозна їїрозеольозно-папульозна їмакуло-папульозна; фіолетово-вишневого кольору (при розтягуванні шкіри зникає). Критерії важкості: а) легка:t°C тіла 38,5°C, самопочуття відносно задовільне: висипка слабка.не зливається, катаральні явища помірні, ускладнень нема. б) середня: t°C тіла до 39°С. самопочуття незадовільне, марення вночі, настирний болючий кашель, кон'юктивіт. в) тяжка: t°С тіла ї39°С, виражена інтоксикація. судоми, втрата свідомості; висипка яскрава, геморагічна, інтенсивна, приєднується пневмонія.
5-7% дітей при лікуванні гормонами, препаратами крові можуть захворіти на атипову форму кору. їінкубації, катарального й періоду висипань (порушення її етапносгі, ї яскравості, плямиста, не зливається.
Різновиди : стерта форма (вік 3-9 міс.) на тлі залишкового пасивного імунітету від матері, «чорний кір»: значні прояви геморагічного синдрому з кровотечами й крововиливами, що з'являються у катаральному періоді і
y періоді висипань. Конгестивний кір: задишка з перших днів, нестримний кашель, висипка пізня, ціанотична. Гіпоксіяїсудомиївтрата свідомості. Інапарантна: немає клініки, але є наростання титру антитіл.
13. Кiр. Ускладнення, їх клiнiчнi ознаки.
1.Первинні: кореві-(А) і вторинні-бактеріальні-(Б).
2.Ранні: (І-ІІ період) і пізні (IІI-ІV період).
3.Відповідно до уражень органів: А) ларингіти, трахеїти, бронхіти. пневмонія. Вони синхронні з явищами розвитку інтоксикації. катаральних явищ, висипкою. Можливий розвиток енцефаліту. Фізикальні зміни у нижніх відділах легень:їїперкуторного звуку, жорстке дихання, грубі сухі хрипи, вологі середньопухирчасті. Б)1) в основному уражаються органи дихання -риніт, ларингіти, трахеїти, бронхіти, плевропневмонії, що протікають важко, стають поширеними, схильні до абсцедування, 2) зі сторони ШКТ: афтозні стоматити, нома, ентерити,3) отити; 4)гнійні менінгіти, енцефаліти,5) видільна с-ма-цистит, піелонефрит.
14. Лабораторна дiагностика та діагностичні критерії типового кору. Лiкування.
При типовій екзантемі та епідеміологічному анамнезі не викликає сумніву. Вирішальне питання мають плями Копліка-Бельського (65%). Для під-твердження етіології проводять виділення віруса (в перші дні) з носоглоткового змиву, секрету кон'юктив на культурі тканин, або методом імунофлюоресценції; серологічні методи: РН, РЗК, РГГА, РНГА, ІФА з коровим антигеном в динаміці хвороби. Кров — лей-пенія, лімфоцитоз, анеозинофілія, їШОЕ.
Лікування :1)госпіталізують лише: при важкому перебігу, до 2 років, по епідемічним показанням. Застосовують лише симптоматичне лікування: жарознижуючі, імуномодулятори, краплі у ніс, антибіотики при ускладненнях.
15. Диференцiйний дiагноз кору з iншими iнфекцiйними екзатемами.
Аденовірусна інфекція . Спільні: риніт, фарингіт, кон'юктивіт, лихоманка, енантема, зате нема плям Копліка-Філатова-Бельського.
Краснуха . Відсутній катаральний період; висипка мономорфна, не зливається, локалізується на розгинальних поверхнях, без певної послідовності появи.
Ентеровірусна екзантема з'являється висипка на 2-й день хвороби при їt°C тіла, плямисто-папульозна, іноді петехіальна.
Інфекційний мононуклеоз : екзантема з'являється на 2-й, 6-й день, поліморфна частіше на тулубі; нема катарального періоду, однак є: тонзиліт, гепато-спленомегалія, атипові мононуклеари.
Менінгококцемія: бурхливий початок з гіпертермією, яскравими симптомами інтоксикації; висипка геморагічно-некротична по усьому тілу.
Алергічні екзантеми : нема катару; висипання не послідовні, яскраві.поліморфні, суб'єктивно-свербіння.
Скарлатина Висипка виникає у першу добу, рідше на 2-гу добу. Види: міліарна, розеоло-папульозна, геморагічна. Яскрава, блідне через 1-2дні. Типовою є розеола 1-2 мм., рожевого кольору; центр припіднятий: «шагренева шкіра». На обличчі (з 10-12 дня) висівкоподібне лущення; на тулубі — крупнопластинчате. Білий дермо-графізм. Обличчя Філатова ( з блідим носогубним трикутником). Малиновий язик. Період згасання: поступово (4-5 дні зникають всі явища).Найдовше с-м Пастіа: темні полоски на шиї, шерохуватість,її сухість.
16. Профiлактика кору, активна i пасивна iмунiзацiя. Протиепiдемiчнi заходи.
Пасивна : перші 4 роки життя: протикоревий ї-глобулін — 3 мл.
Активна : жива корева ослаблена вакцина L-16. Щеплення в 1 рік та 6-7 років (можлива реакція: їt°C тіла, катаральні явища, поява висипки).
Протиепiдемiчнi заходи. Карантин на 17 днів для нещеплених та 21 день для щеплених. Хворого ізолюють на 4 дні з моменту висипки, а при ускладненнях — на 10 днів. Активна й пасивна профілактика; при щепленні імунітет у 95-98%.
17. Органiзацiя iнфекцiйного стацiонару вдома та лікування хворих на кiр.
Лікування :1)госпіталізують лише: при важкому перебігу, до 2 років, по епідемічним показанням. Застосовують лише симптоматичне лікування: жарознижуючі, імуномодулятори, краплі у ніс, антибіотики при ускладненнях.
18. Етiологiя, епiдемiологiя, основні ланки патогенезу, клiнiка набутої краснухи.
Викликається тогавірусом RUBlVIRUS. Механізм передачі: повітряно-крапельний, трансплацен-тарно.Джерело інфекції: хвора людина за 7 днів до появи висипки та протягом 3 неділь після її появи; вроджена до 2 років.
Інкубація : 11-24 дні. За 1-2 дні до появи висипки: нежить, кашель, гіперемія кон'юктив, t°C тіла до 38°С. Типова ознака: припухання задньошийних та потиличних лімфовузлів з горошину, щільнува-тих, болючих при пальпації. Висипання не рясні у вигляді блідо-рожевих, круглих, або овальних плям, дрібних або великих, розташованих переважно на розгинальних поверхнях кінцівок, сідниць. живота, спини; не зливається; зникає через 2-3 дні без пігментації і лущення.
Патогенез . Вірус-слизова оболонка ВДШ — розмноження у лімфовузлах(6-8 днів)-кров (ураження ендотелію)-катар і інтоксикація-запалення поверхневих судин шкіри-висипка.Через 2-3 дні — антитіла, що нейтралізують вірус. Вірус має тропність до ембріональної тканини.
19. Етiологiя, епiдемiологiя, основні ланки патогенезу, класифiкацiя кашлюка.
Викликається продолжение
--PAGE_BREAK-- Гр(-)паличкою Борде-Жангу (Bordetella pertуssis):Tepмолабільний екзотоксин та термоста-більний ендотоксин. Тропний до нервової системи та судин. Джерело інфекції — хвора людина з 1-го по 25-23 день. Індекс контагіозності 60-70%.
Патогенез : слизові дихальних шляхів(розмноження)- подразненя n.vagus-імпульси у довгастий мозок, утворення вогнища домінанти-приступи кашлю, блювоти, порушення гемодинаміки.
Типова форма : легка: 10-15 приступів, реприз до 5; загальний стан порушений мало; середньої: 15-25 приступів, кволість, порушення сну, страх, ціаноз, часом блювання, обличчя пастозне; тяжкийступінь: 15-25 приступів, реприз
10, неспокій, порушення ритму дихання (апное), різко поруше-ний сон. Стерта форма (діти старшого віку): покашлює, немає приступів та реприз, короткий перебіг.
Атипові форми: (діти 1-2 років); кашель без реприз (або й немає кашлю), але є апное, корчі, часті легеневі ускладненя.
20. Клінічні прояви типової форми кашлюка. Особливостi перебiгу кашлюку у дiтей грудного вiку.
Клініка . Катаральний період: t°C тіла -N, кашель сухий, що посилюється (3-14 днів ). Спастичний період: приступи спастичного кашлю з репризами, після якого виділяється в'язке харкотиння. Супруводжуеться неспокоєм, плачем, криком; обличчя червоніє (синіє), «очі з кров'ю», виразка на вуздечці; можливі крововиливи в мозок, мимовільний сечопуск; триває 2-3 неділі. Розрішення: зниження приступів кашлю (поступове), але будь-яке подразненя ззовні може знову викликати приступ.
Типова форма : легка: 10-15 приступів, реприз до 5; загальний стан порушений мало; середньої: 15-25 приступів, кволість, порушення сну, страх, ціаноз, часом блювання, обличчя пастозне; тяжкийступінь: 15-25 приступів, реприз
10, неспокій, порушення ритму дихання (апное), різко поруше-ний сон.
Особливості перебігу кашлюку у дітей грудного віку.
Вкорочення інкубаційного періоду до 3-5 днів й катарального періоду до 2-6 днів; іноді відразу ж спастичний кашель. Нема реприз, зате є апное. Гіпоксична енцефалопатіяїїсудоми. Значний ціаноз. Замість кашлю можливі приступи чхання та апное. Частіше розвиваються бронхіти, ателектази, бронхопневмонія.
21. Основні напрями лікування та етiопатогенетична терапiя кашлюка. Профiлактика. Протиепiдемiчнi заходи.
Обов'язково госпіталізують дітей до 1 року, а також хворих тяжкими формами кашлюку та усклад-неннями. Антибіотики ефективні лише в ката-ральному періоді та в перші дні спастичного. Застосовують левоміцетин, еритроміцин, ампіцилін протягом 7-10 днів. Нейролептики для їїчастоти й тяжкості приступів: аміназин (1-3мг), пропазин. Оксибутират натрію проти гіпоксії мозку та зняття судом. Оксигенотерапія. Антигістамінні: супрастин, діазолін, кларитін; в тяжких випадках їїглюкокортикостероїди. Муколітики та бронхолітики: лазолван, бромгексин, еуфілін.
Профілактика : Ізоляція на 30 днів від початку хвороби. карантин на 24 дні для дітей до 7 років та не вакцинованчх. Специфічна: введення вакцини АКДП у 3 місяці по 0,5мл тричі через 45 днів; ревакцинація через 1,5-2 роки Існує донорський імуноглобулін: 3мл/2 рази/день
22. Етiологiя, епiдемiологiя, основні ланки патогенезу, класиікація та клінічні прояви типової форми вiтряної вiспи.
Викликається ДНК Varicella virus.
Джерело інфекції — хвора людина (заразна за добу до висипки та до 5-го дня від зникненя її). Індекс контагіозності: 70-85%. Імунітет стійкий, довічний.
Патогенез . Вірус проникає через слизову ВДШ (первинне розмноження) їлімфосистемаї віремія їфіксація переважно в епітелії шкіри й слизових, спричиняючи утворення пухирців з серозним вмістом->балонна дистрофія клітин до гермінантного шару — іноді ураження внутрішніх органів.
Типова форма : Інкубаційний період 11-21 день (13-15). Початок гострий: їt°C тіла до 37,5-38,5°С, поява висипки. Продром: частіше скарлатино-подібний або еритематозний. Висипка: швидко розвивається: спочатку невеликі червоні плями, папулиївезикули (2-5мм) округлої чи овальної форми на неінфільтрованій основі оточені вінчиком гіперемії: вміст везикул за добу мутніє; швидко стухають та покриваються кірочками. Спочатку елементи на тулубі, а далі з'являються і на обличчі, волосистій частині голови; іноді є свербіння. Процес триває 3-4 дні. t°C тіла нормалізується на 3-5 добу хвороби. На 1-3 тижні зникають кірочки, лишаючи легку тимчасову пігментацію
Рудиментарна форма (у дітей що отримували в інкубаційний період lg). t°С тіла — Н, висипка на шкірі у вигляді поодиноких розеол, папул з ледь помітними пухирцями. Геморагічна (у виснаже-них, ослаблених дітей, що страждають на гемобластоз, гемосидероз, сепсис, або отримували тривалий час глюкокортикостероїди чи цито-статики). На 2-3-й день: вміст пухирців гемора-гічний; крововиливи в шкіру і слизові; кровотечі з носа, ясен, кишок. Бульозна форма: в стадії висипки поряд з типовими везикулами є великі (1-2 см) з мутним вмістом. Міліарна: дрібні щільні вузлики. Гангренозна(у виснажених, ослаблених дітей) — вторинна інфекція: значні запальні явища; вміст везикул геморагічний; некротичні струк-тури — глибокі виразки, Генералізована: (у ново-народжених, що приймали глюкокор-тикостероїди): притаманне специфічне ураження внутрішніх органів, кісткового мозку.
23. Органiзацiя стацiонару вдома хворим на вiтряну вiспу. Ускладнення вiтряної вiспи. Лiкування. Протиепiдемiчнi заходи.
Ізоляція х-го на 9 дн.з моменту появи висипки.Для контктних-роз'єднання до 21 дня з моменту контакту. З метою серопроф — в/м ї-глобулін.
Лікування : госпіталізація при наявності ускладнень та при неможливості ізоляції. Симптоматичне: 1. свербіння (седативні: 1% зеленка, 1-2% марганець.) Донорський Іg: 0,2 мл/кг, реаферон в тяжких випадках.
Ускладнення: Специфічні. Первинна вітрянкова пневмонія: велика кількість дрібних, іноді зливних вогнищ запалення на Rtg; перебіг тяжкий зі значною задишкою, кровохарканням, ціанозом. Вітрянковий енцефаліт (на 4-7 день хвороби): гарячка, загальномозкові симптоми (головний біль, блювання, порушення свідомості); атактичний синдром: хитка хода, запаморочення, гіпотонія скелетних м'язів, тремор, дизартрія; ліквор: прозорий, цитоз. Можливий розвиток синдрому Пена-Барре, поперечного мієліту, паралічу n. facialis. Лікування: глюкокор-тикостероїди; ацикловір; лаферон. Бактеріальні: бульозна стрептодермія, флегмона, абсцес, імпетиго, бешиха, лімфаденіт тощо.
24. Етiологiя, основні ланки патогенезу, клiнiчнi прояви, дiагностика та лiкування оперiзуючого герпесу.
Викликаеться ї-герпесвірусом (ВГЛ-3). Це вітряночний вірус.
Джерело зараження : хворі на оперізуючий герпес та вітрянку і носії. Шлях передачі — повітряно-крапельний та контактно-побутовий.
Вірус має тропність до нервової тканини.
Інкубаійний період: 7-14 днів. а при персистуючій формі->багато років. За декілька днів до появи висипки хворі відзначають швидку втому, головний біль, свербіння, парестезію на місці майбутніх вогнищ. Далі їt°С тіла та з'являється еритема. На ній виникає група папул, що пере-творюються у пухирці, що зливаються між собою; висипка однобічна. Процес завершується утво-ренням кірочок, після відпадання яких залиша-ються рубчики. З появою висипки більї. Для діагностики використовують серологічні дослідження.
Лікування продолжение
--PAGE_BREAK-- : госпіталізація при наявності генера-лізованої, геморагічної чи гангренозної форми. Висипку змащують фукорцином, реафероновою маззю. На слизових вогнища змащують розчином реаферону, новокаїну, обліпиховою олією. Реаферон — в/м і зовіракс — всередину; дексаме-тазон (до 1,5мг/кг) при тяжких формах. Антибіотики при приєднанні бактеріальної флори.
25. Клiнiчнi форми, дiагностика, лiкування простого герпесу
Викликаеться ї-герпесвірусом (ВПГ-1-2). Інкубаційний період 2-12 днів.
За перебігом : локалізовані, поширені та генералізовані форми: шкіри, слизових, геніталій. вісцеральних органів, очей, ЦНС.
Викликають згруповані везикульозні висипання на інфільтрованій шкірі навколо рота, носа, слизових губ. Її появі передують: свербіння, печія або біль у відповідній ділянці тіла. Пухирці мають прозорий вміст, що пізніше мутніє, а через 3-4 дні вони розкриваються — утворюються ерозії ївкриваються жовтими кірочками, що протягом тижня відпадають. У маленьких дітей пробігає по типу екземи. Генералізовані форми та енцефаліт частіше бувають у малих дітей: t°Стіла до 40°С i ї, тяжка інтоксикація, висипка, жовтяниця, потьмарення свідомості, шок.
Для діагностики використовують шкірну алергічну пробу з герпетичним алергеном.
Лікування : фукорцин, мазь ацикловіру, вірулекс, віроплекс, реаферон, лаферон.
26. Етiологiя, епiдемiологiя, класифiкацiя та клiнiчна картина залозистої форми паротитної iнфекцiї.
Збудник : Paramixovirus parotitidis (РНК-вмісний); містить гемаглютиніни, гемолізини і нейрамі-нідазу.
Джерело інфекції — хвора людина: з кінця інку-баційного періоду перші 3-5 днів. Механізм зараження -повітряно-крапельний. Індекс контагіозності 20-40% і
. Імунітет стійкий.
Типові форми: залозиста, нервова та змішана. Атипові форми: стерта і безсимптомна. Легкого, серед-нього й тяжкого ступеня.
Інкубаційний період: 11 -23 дні (15-18). Початок хвороби гострий: їtC тіла до 38-39°С; припухлість та болючість привушних слинних залоз (можливе ураження підщелепних та під'язикових); їх ураження може бути одно- й двобічним. Відмі-чається сухість в роті, біль у вусі, щоїпри жуванні, розмові; особливо біль виражений спереду та позаду мочки вуха (симптом Філатова). Гіперемія та інфільтрація слизової оболонки довколо отвору стенонової протоки-це симптом Мурсона. Шкіра над ураженою залозою стає напруженою, лискучою але колір її не змінюється Максимум хвороби на 3 день.
27. Клiнiка рiзних форм паротитної iнфекцiї. Лiкування та профілактика паротитної iнфекцiї.
Орхіт : їу розмірах яєчко; їбіль у калитці, що іррадіює у пахвинну ділянку і їїпри ходьбі. При пальпації яєчко щільне, дуже болюче, калитка набрякла, гіперемійована. Виражена інтоксикація: гарячка, озноб, блювання, головний біль.
Оофорит, бартолініт : болючість яиників, свербіння та гіперемія великих статевих губ, біль у попереку й пахвинній ділянці.
Панкреатит : біль в епігастрії, лівому підребер'ї, нерідко оперізуючий. Відраза до їжі; сухість в роті, нудота, блювота, гарячка. Пульс ї; АТ ї. Живіт здутий: симптоми Воскресенського та Мейо-Робсона позитивні; їдіастази.
Полірадикулоневрит : на тлі нормальної t°C тіла розвиваються парези й паралічі в поєднані з больовим синдромом та випадінням чутливості. Перебіг доброякісний.
Рідкі форми : тиреоїдит, цистит, гепатит, кон'юктивіт. увеїт, міокардит.
Лікування . Госпіталізація при ускладненому перебігу, а також за епідпоказаннями. Ліжковий режим 10 днів. Полоскання рота 2% содою. На залози- сухе тепло, компреси, солюкс, УВЧ. Анальгетики. При панкреатиті: дієта, спазмолітики, контрикал, гордокс. При орхіті: преднізолон по 2мг/кг/добу: 5-7 діб.
28. Органiзацiя стацiонару вдома хворим на паротитну iнфекцiю. Протиепiдемiчнi заходи.
Хворого ізолюють не менш як на 9 днів. У дитячому закладі — карантин на 21 день. Активна імунізація живою паротитною вакциною з атенуйованого штаму, яку вводять п/ш одноразово дітям по 0,5 мл у 12 міс.(до 7 років).
29. Клiнiчнi форми та діагностичні критерії грипу. Основні напрями лікування.
Інкубаційний період: від кількох годин до 1-2 діб. Початок раптовий: озноб, їt°C тіла до 38-40°С. Існує типова й атипова (афебрильна, акатаральна, блискавична) форми.
Характерні виражений інтоксикаційний і слабкови-ражений катаральний синдроми, болі в скронях. При грипі В — симптом Морозкіна. На зміну ознобу швидко приходить відчуття жару, загальна слабість, головний біль, світлобоязнь, розбитість, пітливість, порушення сну; у тяжких випадках: корчі, блювання, порушення свідомості. t°C тіла до38°С — легкий, до39°С — середній і її39°С — важкий перебіг. Гарячка триває 3-5 днів Обличчя й видимі слизові гіперемійовані; виникає зерниста енантема ( симптом Морозкіна). На 2-3 добу їїнежить. Характерні приступи трахеїту: відчуття подразненя в горлі або біль за грудиною, над-садний сухий кашель; в легенях жорстке або ослаблене дихання, сухі хрипи.
Лікування . ремантадин (дітям після 7 років): 1-й день — 0,1г/3 рази/день: на 2-3-й — 0.1г/2 рази/добу і на 4-й -0,1г. Інтерферон кожних 1-2 години у ніздрі. Протигрипозний Ig (0,15-0,2мл/кг/добу). Жарознижуючі засоби тільки при гіперпірексії. Протикашльові: тусупрекс, содово-парові інгаляції. Антибіотики при ускладненях. Полівітаміни.
30. Особливостi клiнiчного перебiгу грипу у дiтей раннього вiку.Експрес-діагностика грипу. Протиепiдемiчнi заходи
Особливості: Хвороба починається не так гостро. Симптоми специфічної інтоксикації виражені менш бурхливо. Проявляється в'ялістю, блідістю шкіри, відмовою від грудей, їїмаси тіла. Катаральні явища: закладеність носа («сопіння» під час сну). t°C тіла-субфебрильна. Крупу не буває Часті ускладнення.
Для експрес-діагностики використовують РІФ: мазки з носоглотки обробляють протигрипозною сироваткою міченою флюоросцеїн- ізотіацинатом і дивляться під люмінісцентним мікроскопом. Проби крові беруть в гострий період (1-2 день) та через 1-2 тижні; використовують РГГА, РЗК та реакцію радіального гемолізу. Діагностичним є наростання титру антитіл у 4 рази i
.
31. Парагрип у дiтей. Клiнiчнi прояви. Лiкування. Профiлактика.
Інкубаційний період 2-7 днів. Розвивається поступово чи гостро. Інтоксикація виражена слабо, t°C тіла субфебрильна. До найчастіших симптомів належать: нежить, грубий сухий кашель з «гавкаючим відтінком», біль у горлі. осиплість голосу, затрудненя дихання, серозні виділення з носа. Помірна гіперемія слизових. Може виникнути круп, а також бронхіоліт.
Лікування Тепле пиття, гірчичники. Відхаркуючі (лазолван, бромгексин, содові інгаляції). Кальцію глюконат. Дімедрол, літична суміш (0,1мл/кг/добу).
32. Респiраторно-синцитiальна iнфекцiя у дiтей. Клiнiчнi прояви. Лiкування. Профiлактика.
Інкубаційний період 3-7 днів. Чхання, утруднення носового дихання, риніт зі значними слизистими або гнійними виділеннями, кашель, помірна гіперемія та набухання слизової оболонки зіва. t°C тіла субфебрильна. У немовлят може приєд-натися бронхіт з астматичним компонентом і бронхіоліт.
Призначають продолжение
--PAGE_BREAK-- лише загальноукріплюючу терапію. Інтерферон у ніс. Еуфілін при наявності бронхообструктивного синдрому.
33. Аденовiрусна iнфекцiя у дiтей. Епiдемiологiя. Клiнiчна картина. Лiкування. Профiлактика.
Джерело інфекції — хвора людина або вірусоносій. Механізм передачі — повітряно- краплинний чи аліментарний.
Інкубаційний період 1-14 днів. Початок гострий: озноб, головний біль. гарячка, їїапетиту. Однак явища токсикозу вираженії незначно, t°С тіла субфебрильна. Виражений нежить. На шкірі розеольозна або папульозна висипка. Помірна поліаденопатія. Найбільш типовою є фаринго-кон'юнктивальна гарячка, нежить; у зіві значна гіперемія; набряк обличчя і повік; сльозотеча; гіперемія склер та кон'юктив. На 3-4 день хвороби на кон'юктиві щільні жовтувато-білі плівки; яскрава ін'єкція судин склер.
В-ти перебігу : 1.ГРВІ (нема порушення загального стану, біль в животі, пронос), 2. г.кон'юктивіт, 3. фарингокон'юктивальна гарячка, 4. аденовірусна пневмонія, 5. мезаденіт.
Протікає з майже відсутньою інтоксикацією. Зате виражені: крововиливи в склеру, керато-кон'юктивіт, лімфаденопатія; часті розлади кишківника. Пневмонія, що виникає з перших днів і характеризується некротичними змінами. Тривалий перебіг.
34. Риновiрусна iнфекцiя. Етiологiя, патогенез. Клiнiчнi прояви. Дiагностика. Лiкування. Профiлактика.
Викликається РНК вмісним Rhinovirus з родини Picornaviridae.
Розмножується в епітеліоцитах слизової носа де спричиняє місцеву реакцію з гіперемією, набряком і значною секрецією -«припиненя дихання через ніс» — ївисушування слизової. У маленьких дітей процес може поширюватись на гортань, трахею, бронхи, середнє вухо.
Інкубаційний період 1-6 днів. Починається з незначного ознобу, болю в горлі під час ковтання, закладеність носа, загальна слабість. головний біль. їt°C тіла до 38°С. На 2-й день виділення з носа серозні, а далі слизові, чхання. Постійне пересихання слизової рота й глотки. Триває хвороба до 7 днів. Матеріалом для виділення вірусу є змиви з носоглотки, отримані не пізніше 3-го дня хвороби.
Профілактика: Ізоляція хворого. Оксолінова мазь та інтерферон у ніс. Специфічної нема.
35. Органiзацiя стацiонару вдома хворим на грип та ГРВI. Протиепiдемiчнi заходи.
Лікування Тепле пиття, гірчичники. Відхаркуючі (лазолван, бромгексин, содові інгаляції). Кальцію глюконат. Дімедрол, літична суміш (0,1мл/кг/добу).
Призначають лише загальноукріплюючу терапію. Інтерферон у ніс. Еуфілін при наявності бронхообструктивного синдрому.
36. Гiпертермiчний синдром при грипi та ГРВI. Клiнiка, дiагностика. Лiкування на догоспiтальному етапi i вдома.
Виникає внаслідок захворювань, що протікають з їїt°C тіла. Озноб, що змінюється відчуттям жару; їпітливість; виражена загальна слабість: нудота, блювота; можлива втрата свідомості; дегід-ратація.
Фізичні методи : розкривання дитини, прикладання міхура з льодом до голови і до магістральних судин; обтирання шкіри спиртом; прохолодна (10-20°С) клізма; холодна (4°С) глюкоза у вену; літична суміш у м'яз (Sol.Aminazini 2,5 %-1,0 + Sol. Pipolpheni 2,5%-1,0 + Sol. Novocaini 0,25%-4,0) по 0,1мл/кг 4-6 раз на добу. Крім того: анальгін 50% 0,1мл/рік життя. Парацетамол:7-10 мг/кг 2 рази на добу. Свічки «Цефекон», тощо.
37. Судомний синдром при грипi та ГРВI. Клiнiка, дiагностика. Лiкування на догоспiтальному етапi i вдома.
Виникають внаслідок «викачування» води з нейронів. Різкий неспокій дитини, менінгеальні явища, клонічні судоми, що можуть перейти в глибоку кому.
Лікування Усуненя гіпоксії, лікування дихальної та серцево-судинної недостатності. Застосовують: седуксен 1% в дозі 0,3-0,5мг/кг-в/в; магнію сульфат 25% 0,2мл/кг (до року) і по 1мл/кг/після року; фенобарбітал з дифеніном (1мг/кг до року, 5мг до 5 років. 10 мг до 10 років і 20мг для 20років); натрію оксибутират: 100-150мг/кг у вену; аміназин 2,5% до 1мг/кг: діакарб 0.1-0,25- 2 рази/день; гліцерин з соками.
38. Синдром крупу при грипi та ГРВI. Клiнiка. Дiагностика. Лiкування на догоспiтальному етапi i вдома.
Може розвинутись уже на першу добу: неспокій, гавкаючий кашель, утрудненя видиху, шумне дихання.
Стеноз 1 ступеня : дихальної недостатностіь в спокої нема. II ступеня: стенотичне дихання у спокої; задишка, блідість і периоральний ціаноз. ІП ступінь: неспокій, голосне стенотичне дихання чути на відстані, загальний ціаноз, втягування міжреберних проміжків і яремної ямки під час вдиху. IV ступінь(межує з асфіксією): тотальний ціаноз, втрата свідомості, дихання Чейн-Стокса.
Лікування . Відволікаюча терапія: гірчичники на ступні, грудну клітку. Інгаляції: 5% аскорбінка -5г: 5% ефедрин -1г; 0,1% атропін — 0,3г; 0,1% адреналін -1г; 1% дімедрол -1г. 2,5% піпольфен -1г, гідрокортизон — 1 г; на одну процедуру — 4мл розчину 3 рази на добу. Антибіотики широкого спектру дії. Дексаметазон: 0,5мг/кг. Оксигенотерапія з настоянками трав (евкаліпт. ромашка). Натрію оксибутират: 50-70мг/кг у вену. Еуфілін 2.4%-
0,15мг/кг. Для дезінтоксикації: 10% глюкоза-400,0 + кокарбоксилаза + аскорбінка. Натію гідрокарбонат у вену. При III та IV стадіях їінтубація трахеї. ШВЛ.
39. Диференцiальний дiагноз синдрому крупу при грипi та ГРВI, з крупом при дифтерii. Основнi принципи лiкування крупу.
При ГРВІ круп розвивається раптово, частіше вночі на тлі катаральних проявів, їt°C тіла і симптомів інтоксикації. Голос хоча й хриплий, але не осиплий (нема афонії). Відсутні плівки.
При дифтерії: стеноз розвивається 2-3 дні; дитина спочатку спокійна. Характерна інспіраторна асистолія Раухфуса (парадоксальний пульс).При ларингоскопії масивні плівки в гортані, бронхах.
Лікування . Відволікаюча терапія: гірчичники на ступні, грудну клітку. Інгаляції: 5% аскорбінка -5г: 5% ефедрин -1г; 0,1% атропін — 0,3г; 0,1% адреналін -1г; 1% дімедрол -1г. 2,5% піпольфен -1г, гідрокортизон — 1 г; на одну процедуру — 4мл розчину 3 рази на добу. Антибіотики широкого спектру дії. Дексаметазон: 0,5мг/кг. Оксигенотерапія з настоянками трав (евкаліпт. ромашка). Натрію оксибутират: 50-70мг/кг у вену. Еуфілін 2.4%-0,15мг/кг. Для дезінтоксикації: 10% глюкоза-400,0 + кокарбоксилаза + аскорбінка. Натію гідрокарбонат у вену. При III та IV стадіях їінтубація трахеї. ШВЛ.
40. Ангiни у дiтей. Тактика ведення хворих на ангiни вдома. Лiкування. Профiлактика.
У 4/5 збудником є ї-гемолітичний стрептокок, а в 1/5 стрептокок + стафілокок. Інкубаційний період: до 2 діб. Початок гострий, головний біль. їt°C тіла, ломота в суглобах, озноб; водночас: біль у горлі -спочатку при ковтанні, а згодом постійний.
регіонарних лімфовузлів, їх болючість; обличчя гіперемійоване, часто герпес.
Катаральна ангіна продолжение
--PAGE_BREAK-- : гіперемія і набряк мигдаликів, піднебінних дужок та язичка.
Фолікулярна : нагноєння лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів, про що свідчать виникненя дещо піднятих субепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору.
Лакунарна : в лакунах піднебінних мигдаликів накопичується гній у вигляді жовто-білих пробок або нальоту.
Некротично-виразкова : на мигдаликах некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування утворюється глибокий дефект слизової з бугристим дном. Може уражатись серцево-судинна система: тахікардія, приглушення тонів, їАТ, на ЕКГ: гіпоксія міокарда, токсичні зміни нирок: мікрогематурія, протеїнурія.
Ангіна Симановського-Плаута-Венсмана (викликається Вас. fusiforмis & Sp. buccalis). Для неї характерно: слабкі явища інтоксикації та розвиток однобічного некротично-виразкового тонзиліту: на фоні незначної гіперемії і набряку мигдалика: сірувато-білий наліт.що легко знімається шпателем, відкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Триває хвороба 7-10 днів.
Лікування : Етіотропна терапія: пеніцилін, оксацилін; наприкінці біцилін-1 (600000 ОД), еритроміцин. Полоскання зіву 2% содою, напаром звіробою, шавлії, ромашки. Антигістамінні. Полівітаміни. УВЧ на ділянку шиї. Багато пиття.
Активне диспансерне спостереження (огляд лікаря не рідше 1разу/тиждень).
Профілактика . Хворих ізолюють до видужання. Санація носіїв стрептококів. Приміщення з хворим дезинфікують. При груповому спалаху їпрофілактичне введення біциліну.
41. Iнфекцiйний мононуклеоз. Етiологiя. Клiнiчна картина. Лiкування.
Викликається ДНК-вмісним герпесвірусом Епштейна-Бара. Інкубаційний період: від кількох днів до 1-2 місяців. Існує типова іі атипові (стерта и безсимптомна) форми.
Клініка . Початок гострий: t°C тіла 38-40°С; загальна слабість, біль у м'язах та суглобах. Біль при ковтанні (від катарального до некротично-виразкового тонзиліту з утворенням фібринових плівок.), відмічається закладення носа. сиплий голос. Типовим е поліаденіт всіх груп лімфовузлів, що при пальпації щільнувато-еластичні, малобо-лючі, не спаяні між собою, розмірами до курячого яйця. Висипка може бути подібною на кореву. скарлатинозну, уртикарну чи геморагічну, триває 1-3 дні. З 3-5 дня — гепатоспленомегалія (3-4 тижд-ні), жовтяниця. Зміни крові: лімфоцитоз, моноци-тоз, атипові мононуклеари (15-40-50), їШОЕ.
Лікування . Госпіталізація при тяжкому перебігу та ускладненях. Полівітаміни. Полоскання зіву антисептиками. Антибіотики при приєднані бактеріальної флори та коли гарячка тридає
7 днів. Глюкокортикостероїди. Дезінтоксикаційна терапія.
42. Iнфекцiйний мононуклеоз. Диференцiйний дiагноз з дифтерiею ротогорла, ангiнами iншоi природи.
Паротитна інфекція.
Джерело інфекції — хвора людина: з кінця інкубацій-ного періоду перші 3-5 днів. Механізм зараження -повітряно-крапельний. Індекс контагіозності 20-40% і ї. Імунітет стійкий.
Класифікація . Типові форми: залозиста, нервова та змішана. Атипові форми: стерта і безсимптомна. Легкого, середнього й тяжкого ступеня.
Клініка . Інкубаційний період: 11-23 дні (15-18). Початок хвороби гострий: їtC тіла до 38-39°С; припухлість та болючість привушних слинних залоз (можливе ураження підщелепних та під'язикових); їх ураження може бути одно- й двобічним. Відмічається сухість в роті, біль у вусі, щоїпри жуванні, розмові; особливо біль вираже-ний спереду та позаду мочки вуха (симптом Філатова). Гіперемія та інфільтрація слизової оболонки довколо отвору стенонової протоки-це симптом Мурсона. Шкіра над ураженою залозою стає напруженою, лискучою але колір її не змінюється Максимум хвороби на 3 день.
Аденовірусна інфекція у дітей.
Клініка . Інкубаційний період 1-14 днів. Початок гострий: озноб, головний біль. гарячка, їїапетиту. Однак явища токсикозу вираженії незначно, t°С тіла субфебрильна. Виражений нежить. На шкірі розеольозна або папульозна висипка. Помірна поліаденопатія. Найбільш типовою є фарингокон'-юнктивальна гарячка, нежить; у зіві значна гіперемія; набряк обличчя і повік; сльозотеча; гіперемія склер та кон'юктив. На 3-4 день хвороби на кон'юнктиві щільні жовтувато- білі плівки; яскрава ін'єкція судин склер. У дітей раннього віку протікає з майже відсутньою інтоксикацією. Зате виражені: крововиливи в склеру, кератокон'юнк-тивіт, лімфаденопатія; часті розлади кишківника. Пневмонія, що виникає з перших днів і характе-ризується некротичними змінами. Тривалий перебіг.
Ангіни у дітей.
Клініка. Інкубаційний період: до 2 діб. Початок гострий, головний біль. їt°C тіла, ломота в суглобах, озноб; водночас: біль у горлі — спочатку при ковтанні, а згодом постійний. їїрегіонарних лімфовузлів, їх болючість; обличчя гіперемійо-ване, часто герпес. Катаральна ангіна: гіперемія і набряк мигдаликів, піднебінних дужок та язичка. Фолікулярна: нагноєння лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів, про що свідчать виникненя дещо піднятих субепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору. Лакунарна: в лакунах піднебінних мигдаликів накопичується гній у вигляді жовто-білих пробок або нальоту. Некротично-виразкова: на мигдаликах некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової з бугристим дном. Може уражатись серцево-судинна система: тахікардія, приглушення тонів, їАТ, на ЕКГ: гіпоксія міокарда, токсичні зміни нирок: мікрогематурія, протеїнурія. Ангіна Симановського-Плаута-Венсмана (викликається Вас. fusiforмis & Sp. buccalis). Для неї характерно: слабкі явища інтоксикації та розвиток однобічного некро-тично-виразкового тонзиліту: на фоні незначної гіперемії і набряку мигдалика сірувато-білий наліт.що легко знімається шпателем, відкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Триває хвороба 7-10 днів.
43. Етiологiя, епiдемiологiя, патогенез і класифiкацiя менiнгококової iнфекцiї.
Антропонозна хвороба, зумовлена Neisseria meningititidis. Існує 9 серотипів.
Джерело інфекції хвора людина і носії. При назофа-рингіті заразні 3-4 неділі. Механізм передачі повітряно-крапельний. Максимум захворювання на лютий-квітень.
Ворота інфекції — носоглоткаї менінго-кокцеміяїураження ендотелію судинїїпотрапляння у судинне сплетення й епендиму шлуночківїураження судинної оболонки очейїїпоширення периваскулярними просторами у головний мозокїмозкова гіпертензіяїзміщення головного мозку вздовж церебральної осіїїзащемлення довгастого мозку з паралічем центрів дихання й судинногоїшок.