Вступ
Управліннятоварними ресурсами розглядається через призму досягнення стратегічних цілейрегіону, підприємств, об’єднань і оптимізації його основних оперативнихпроцесів. Головним завданням управління економікою є досягнення максимальноїпристосованості підприємств до ринкових умов, які змінюються з найменшимивитратами, підвищення їх частки на ринку, досягнення певних переваг порівняно зконкурентами. У вирішенні поставленого завдання важливе місце надаєтьсяуправлінню товарно-матеріальними ресурсами як складовій частині управлінняекономікою.
Управліннятоварно-матеріальними потоками – це система організацій, відомств, служб,підприємств, спрямована на забезпечення безперервного процесу торгівлі ефективноїорганізації використання матеріальних ресурсів.
Надійністьроботи підприємства його стабільність та перспективність,конкурентоспроможність продукції підприємства напряму залежать від вміннярозв’язувати широке коло питань, пов’язаних з організацією управління товарнимиресурсами підприємства.
Якіснаорганізація управління товарними ресурсами підприємства надає можливість підвищитиприбутковість товарних операцій, оптимізувати структуру оборотних активів,підвищити якість обслуговування клієнтів.
Актуальністьданої теми полягає у підвищенні ефективності управління товарними запасамиза рахунок збільшення їх оборотності, створення оптимальної кількості складів,оптимізації товарного асортименту. Завдяки урегульованості дії даних показниківторгівельне підприємство забезпечить безперервність процесу реалізації товарівта обслуговування споживачів.
Метоюроботи є дослідження сутності товарних запасів підприємств продукції тавиявлення шляхів підвищення ефективності їх використання.
Длядосягнення мети роботи поставлені наступні завдання:
– розглянутисутність товарних запасів;
– дослідитимеханізм управління товарними запасами;
– визначитиметодичні підходи до оцінки ефективності управління товарними запасами;
– навестизагальну характеристику комерційних операцій по закупівлі товарних запасів;
– сформулюватишляхи підвищення ефективності системи управління товарними запасами.
Об‘єктом дослідженнявиступають комерційні операції по закупівлі та формуванню товарних запасів.
Предметом дослідження єпроблеми управління товарними запасами підприємств.
Роботаскладається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Принаписанні даної роботи були використані учбові та наукові праці провіднихвітчизняних та зарубіжних вчених, статті періодичного друку.
Принаписанні роботи були використані методи наукового пізнання та статистики.
1.Суть та основні принципи комерційних операцій
1.1 Закупівля товарів
запасуправління комерційний товарний
Оптова закупівля товарів – важлива складовачастина комерційної роботи торговельного підприємства. Оптові закупки можутьвести оптові та роздрібні торговельні підприємства, незалежно від формивласності. Для торговельних підприємств оптові закупки дають можливістьсформувати необхідний асортимент товарів, здійснювати вплив торгівлі навиробництво відповідно до вимог споживчого попиту. Правильно організованіоптові закупки товарів є важливою умовою для нормального функціонуванняпідприємства, виконання намічених планових завдань, створення оптимальнихтоварних запасів. Широт повнота асортименту товарів у роздрібній мережі,ступінь задоволення попиту населення, забезпеченість товарами багато в чомузалежать від процесу закупівельної діяльності торговельного підприємства, йогофінансового стану.
Кожне торговельне підприємство самостійно повинно правильно,раціонально організовувати процес закупівельної роботи, активно вести пошукджерел закупки товарів.
На процес організаціїоптових закупок впливають різні фактори (рис. 1.1) [3, с. 66].
/>
Рис. 1.1. Фактори, які впливають напроцес організації оптових закупок
Увесь процес закупівельної роботи складається з попередніх, власнезакупівельних та завершальних комерційних операцій щодо закупівель. До попередніх операцій щодо закупівель належать:
– вивчення споживчого попиту;
– вивчення джерел закупівлі та постачальників товарів;
– визначення необхідного обсягу закупівлі товарів;
– складання комерційної пропозиції (прайс-листів) для пошукупостачальників;
– розробка переддоговірних вимог до постачальників та умовпостачання;
– розробка типового зразка (проекту) договору; Власне закупівельні операції включають:
1) проведення комерційних переговорів, узгодження умов, що стосуєтьсядоговору;
2) укладання договору на постачання товарів;
3) уточнення обсягу та розгорнутогоасортименту товарів, які доставлятимуться, узгодження специфікації;
4) постачання та прийомка товарів.
До завершальних операцій із закупівель відносяться:
– оцінка діяльності постачальника;
– оперативний контроль за постачанням товарів та виконаннямдоговорів;
– оформлення та пред'явлення штрафних санкцій за порушенняумов договорів [3, с. 75].
Це елементи закупівельної діяльності як комплекс комерційних операцій.Такі операції повинні виконуватися з урахуванням економічної ефективностіроботи підприємств. Це досягається шляхом чіткого планування та раціональноїорганізації усього процесу оптових закупівель товарів.
Важливе значення в організації оптових закупок має визначення потребиу товарах, обсягу закупки відповідно до попиту населення, визначення строків тачастоти доставки партій товарів, забезпечення ритмічності та безперервностіпостачання товарів від постачальників. Вирішення цих завдань вимагає відкомерційних працівників всебічного вивчення попиту населення та обґрунтуваннязамовлень на закупівлю товарів. У зв'язку з цим торговельні підприємстваповинні вивчати споживчий попит. Матеріали вивчення попиту необхідновикористовувати у закупівельній роботі.
При організації оптових закупівель слід дотримуватись таких вимог:
1)вести закупівлю товарівна підставі матеріалів вивчення попиту покупців;
2)закуповувати товари унеобхідному обсязі та асортименті з тим, щоб виконати плановані завдання зтоварообороту, підтримувати відповідний рівень товарних запасів;
3)забезпечуватирегулярність товаропостачання шляхом укріплення та розвитку господарськихзв'язків з постачальниками;
4)за необхідністю виявлятиможливості додаткових закупівель потрібних товарів на підставі укладаннядоговорів або в порядку одноразових комерційних угод;
5)вивчати не тількиіснуючих постачальників, а й вести пошук нових потенційних джерел закупівлітоварів;
6)контролювати хід доставкиза строками, асортиментом та якістю продукції, дотримуватись встановленихграфіків відвантаження та централізованої доставки товарів;
7) вимагати від постачальників постійного оновлення асортиментутоварів, підвищення їхньої якості, включення до постачання нових видів товарів.
Організація оптових закупівель товарів у промисловості та інших підприємствдля подальшого продажу роздрібним торговцям є основною функцією оптовоїторгівлі.
Комерційні операції оптових торговельних підприємств за спрямуваннямможна поділити на дві групи:
1)комерційніоперації із закупівлі товарів;
2)комерційні операціїз оптового продажу покупцям.
Комерційні операції із закупівлі товарів відображають зв'язокоптового підприємства з постачальниками-виробниками. Комерційні операції зоптового продажу відображають зв'язок оптового торговельного підприємства зроздрібною торгівлею. Це випливає з посередницьких функцій оптової торгівлі.
Фахівець із закупівель товарів для торговельного підприємства повиненмати високу кваліфікацію, великий обсяг знань з комерції, приймати на себевідповідальність за закупівлю товарів відповідних категорій або груп товарів.Фахівець повинен знати не тільки про товари, а й про місця, де продаються цітовари, групи покупців (споживачів), які обслуговуються. Число закупівельниківдля торговельного підприємства визначається відповідно до його розміру тамасштабів діяльності [8, с. 110].
Закупівельники, що працюють у сфері торгівлі, повинні бути добрепроінформовані про стан ринку. Най важливішими джерелами ринкової інформації є: торгові професійні видання; довідники; щоденні газети дляспоживачів; торгові агенти, мерчандайзери, комівояжери; внутрішня корпоративнаінформація; виставки, ярмарки; конференції, семінари, наради;Інтернет.
Торгові професійні видання містять детальну інформацію про різнікатегорії і нові продукти, товарознавчий і демонстраційно-рекламний матеріал,статті, присвячені новим ідеям у сфері торгівлі, компетентні точки зорупрофесіоналів. Інформація з описом діяльності інших фірм, що публікується урізних торгових виданнях, може стати досить цінною для фахівців вищого рівня. Новинипро компанії, об'єднання та звіти про їхню діяльність, наміри і перспективирозвитку часто містять ідеї, які можуть стати корисними у роботі даногопідприємства.
Фінансові та комерційні газети забезпечують у своїх матеріалах широкеохоплення товарних позицій, цінового діапазону, закупівельники товарівотримують також інформацію про нові види товарів, знижки, що надаються для їхпросування на ринок, нові тенденції у бізнесі. Деякі газети друкують періодичнізвіти, у яких часто висвітлюються позиції торгових марок різних виробників тадистриб'юторів на даному ринку. Закупівельники можуть консультуватися зкерівниками дослідницьких відділів у редакціях провідних газет з тих чи іншихпитаннях.
Багато закупівельників використовують довідники, у яких зібрано інформаціющодо пропозицій товарів виробників і оптових компаній продовольчих товарів тапромислової продукції.
Основна складова закупівельної функції – це вибір джерелзакупівель. Для цього кожний закупівельних складає базу даних про всі джерелапоставок із зазначенням: якості товарів; ціни; умов поставок; послуг, щонадаються; реєстраційних записів про продаж новинок і нові торгові марки;рекламну підтримку. Ця інформація необхідна для прийняття рішень щодо закупівлі[3, с. 81].
Джерела закупівель продовольчих товарів: фермерські господарства,агрофірми; оптові торговці, дистриб'ютори; птахофабрики; тваринницькі ферми;кооперативи, підприємства системи споживчої кооперації; товарні біржі;підприємства харчової, молочної промисловості, рибного господарства;продовольчі ринки; дрібні оптовики типу cash & carry; власне виробництво, що належить торговельним мережам; імпортніпоставки.
Джерела закупівель непродовольчих товарів: підприємства легкоїпромисловості; підприємства галузей важкої промисловості, які випускають виробикультурно-побутового і господарського призначення; оптові торговці, дрібніоптовики, посередники; товарні біржі; підприємства місцевої промисловості,залучення в оборот виробів художніх промислів; продукція індивідуальнихпідприємців; промислові товари, що приймаються на комісію через комісійнімагазини або окремі відділи (секції) роздрібних підприємств; імпортні поставки.
Спеціалістам із закупівель необхідно постійно шукати нові джереладля придбання товарів нового типу або для заміни тих постачальників, які вже незадовольняють вимогам торговця.
Для більшості видів товарів є багато джерел постачання, але було бнепрактично і невиправдано замовляти товари у широкого кола постачальників.Тому закупівельник повинен підбирати ті із них, які можуть пропонувати нетільки продукти, а й необхідні послуги за прийнятною ціною.
При виборі джерела поставок велике значення мають:
1. Фактор продукту. Уся продукція, що закуповується для доповненнятоварного запасу, повинна бути сумісна з точки зору ціни, якості і зовнішньоговигляду з іншими товарами даного магазину. Товари з фірмовою упаковкою повиннімати здатність до «самопродажу», тобто мати виграшний вид. Товар повинен бутиприйнятний для постійних покупців магазинів і надходити у достатній кількості.
2.Фактор ціни. Зазвичайпідбирається той постачальник, який пропонує найнижчі ціни і найкращі умовипродажу товару.
3.Фактор послуги. Послуги,що пропонуються, враховуються при виборі джерела постачання. Для закупівельникаважливо, щоб усі джерела надходження товарів були надійні, тобто потрібнапідтримка якості послуг, суворе дотримання графіку поставок і виконання умовусіх узгоджень щодо послуг, які надаються [14, с. 17].
Рівень закупівельної діяльності та обслуговування у системі товаропостачаннязалежить також від таких факторів:
– швидкість виконання замовлення (час від відправкизамовлення до отримання товару);
– можливість термінової доставки товару на спеціальнезамовлення;
– готовність прийняти назад поставлений товар, якщо в ньомувиявлений дефект, і якомога швидше замінити його на доброякісний;
– забезпечення різної партіонності відвантаження на бажанняпокупця, вміння скористатись найзручнішим видом транспорту;
– високоефективна служба сервісу;
– добре поставлена складська мережа;
– достатній рівень товарних запасів;
– рівень цін, за якими надаються послуги.
Принципи закупівель товарів у магазині:
1.На початкових етапахформування асортименту закуповувати і продавати лише обмежену кількістьнайменувань товарів, щоб комерційні служби могли зосередити свої зусилля напідвищенні якості товарів. Після цього можна надалі розширювати асортимент.
2.Встановити тіснеспівробітництво на всіх рівнях між працівниками комерційних служб ітехнологіями виробництва, між постачальниками і оптовими покупцями.Використовувати різні форми спільної роботі: з формування асортименту, розробки новинок.
Раціональна організація закупівель означає придбання товарів:потрібної якості, у потрібній кількості, у відповідний час, у надійного постачальника,за прийнятною ціною [3, с. 99].
При виборі постачальника керуються двома основними критеріями:
– вартість придбання продукції;
– якість обслуговування.
Крім зазначених головних критеріїв вибору постачальника, є й іншікритерії, зокрема:
– віддаленість постачальника від покупця;
– строки виконання поточних і термінових (екстрених)замовлень;
– наявність у постачальника резервних потужностей;
– організація управління якістю продукції у постачальника;
– здатність постачальника забезпечити поставку запаснихчастин протягом усього строку служби технічно-складного товару, щопостачається;
– фінансовий стан постачальника.
Важливе значення має співробітництво між торговцем та постачальникому договірних відносинах. Налагоджені відносини з постачальниками сприяютьрозвитку відповідних умов для надання додаткових послуг, включаючи забезпеченняринковою інформацією та інформацією про ціноутворення.
Співробітництво між виробником, оптовиком та роздрібним торговцемдозволяє підвищити ефективність роботи супермаркету та принести велику користьпокупцю. Головні удосконалення включають впровадження штрихового кодуванняпродуктів, системи міжкомп'ютерного поєднання, що об'єднує всі лініїпередавання даних для електронної обробки інформації (магазин-виробник), атакож стандартизованих піддонів. Вони забезпечують високийорганізаційно-технічний рівень діяльності торговельного підприємства. Саме цінововведення залежать від виробників. Крім того, завдяки введенню уніфікованихпроцедур повторного замовлення тапідвищення надійності у дотриманні встановленого часу поставок скорочуєтьсячисло відсутніх товарів у магазинних запасах [17, с. 87].
Залежно від частоти придбання товару можутьвикористовуватись такі методи закупівель:
1. Закупівля товаруоднією партією. Методпередбачає поставку товарів великою партією за один раз.
Переваги: простота оформлення документів,гарантія поставки всієї партії, більш високі торгові знижки. Недоліки: більшапотреба у складських приміщеннях, уповільнення оборотності капіталу.
2. Регулярнізакупівлі дрібними партіями. Уцьому випадку покупець замовляє необхідну кількість товарів, що поставляєтьсяйому партіями протягом певного періоду.
Переваги: прискорюється обороти капіталу,оскільки товари сплачуються в міру постачання окремих партій; досягаєтьсяекономія складських приміщень; скорочуються витрати на оформлення документаціїпоставки, оскільки оформляється тільки замовлення на всю поставку.
Недоліки: ймовірність замовлення надмірноїкількості; необхідність оплати всієї кількості, що передбачена в замовленні.
3. Отримання товаруз необхідності.
Переваги: відсутність твердих зобов'язань зпокупки певної кількості; прискорення обороту капіталу; мінімум роботи зоформлення документів.
4. Закупівля товару з терміновимздаванням. Сферазастосування цього методу – покупка товарів, які не часто використовуються абоколи неможливо отримати їх за необхідності. Товар замовляється тоді, коли вінпотрібний, і вивозиться зі складів постачальників.
Недолік цього методу: збільшення витрат,пов'язаних з необхідністю детального оформлення документації при кожномузамовленні, проблеми з транспортом, відсутність товару в даний момент [3, с. 112].
Функція закупівлі товару поділяється на двіскладові:
• процедура перезамовлення товарів, щовключаються до основного списку товарних позицій (повторне замовлення);
• прийняття рішення щодо придбання новихвидів продукції. Обидві складові з точки зору бізнесу повинні виконуватисьякомога точніше, щоб магазини заповнювались товарами, на які є попит успоживачів.
1.2 Сутністьзакупівельних операцій
Основою комерційної діяльності в торгівлі єзакупівельна робота. Для того, щоб продати товар і одержати прибуток, необхідномати товар у своєму розпорядженні, тобто виготовити або придбати у власність.Комерційна робота в торгівлі починається із закупівлі товарів з метоюподальшого їх продажу.
При продажу змінюється вартість товару.Класична формула, що розкриває суть комерційної роботи в торгівлі: Г – Т і Т –Г, узагальнює, які процеси при цьому відбуваються, на яких засадах, умовах,принципах. її суть полягає в тому, що підприємець закуповує товар, який потімпродає дорожче й одержує суму коштів із деяким приростом (прибутком).
Сутність комерційної діяльності з оптовоїзакупівлі товарів розкривається через принципи, на яких вона ґрунтується. Це:
– свобода вибору партнерів при закупівлітоварів;
– організація торгівлі за власні кошти;
– економічна відповідальність за своюдіяльність (за ризики, розроблену програму);
– вільний вибір робочої сили;
– вільне ціноутворення;
– самостійний розподіл результатів своєїдіяльності;
– конкуренція постачальників і покупців,товарів і послуг [28, с. 528].
Зміст комерційної діяльності з оптовоїзакупівлі товарів проявляється у функціях, які здійснює посередник. Основнінапрями роботи посередника умовно можна об'єднати в чотири групи:
1) вивчення іпрогнозування купівельного попиту на ринку;
2) виявлення і вивченняпотенційних постачальників товарів;
3) організація ефективнихгосподарських зв'язків із постачальниками товарів;
4) безпосередня роботащодо здійснення процесу закупівель, аналізу, обліку і контролю.
Закупівля товарів на оптових ярмарках-виставках.
Ярмарки – доступний захід для всіх виробниківпродукції і посередників. Вони проводяться у заздалегідь визначеному місці зметою укладення договорів купівлі-продажу товарів, що демонструються.
Виставка – це публічний показ досягнень певної галузі. Всучасному ринковому середовищі виставки одночасно з демонстрацією досягненьмають комерційне спрямування щодо збуту продукції. З розвитком ринковихвідносин відмінності між цими двома явищами поступово зникають. Про високуефективність ярмарків-виставок свідчить той факт, що їх кількість з року в рікзростає.
Оптова ярмаркова торгівля характеризуєтьсяпевними рисами:
– реалізація-закупівля товарів запредставленими зразками;
– періодичність проведення;
– попереднє визначення термінів і місцяпроведення;
– масова участь оптових продавців іпокупців товарів.
Оптові ярмарки-виставки розрізняють за певнимиознаками:
а) територіальна – проводяться оптовіярмарки загальнодержавного рівня, а також регіонального або місцевого значення.У міжнародних оптових ярмарках беруть участь світові компанії (фірми);
б) товарна – на ярмарку реалізуєтьсяпевний вид товарів. За товарною ознакою виділяють спеціалізовані (наприклад, виробів легкої промисловості,будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) й універсальні ярмарки, на яких реалізуються різні видитоварів як промислового, так і сільськогосподарського виробництва;
в) галузева – ярмарок проводить одна галузьвиробництва товарів (галузевий ярмарок) або продаються вироби різних галузей – легкої,харчової та ін. (міжгалузеві ярмарки) [29, с. 56].
Метою проведення ярмарку-виставки є сприяннярозширенню господарських зв'язків і розвитку підприємництва. На ярмаркахорганізовують оптовий продаж і закупівлю товарів, укладають договори,налагоджують ділові контакти і т. п. Основним методом організації торгівлітоварами на ярмарках є виставка-продаж товарів за представленими зразками.Зразки товарів доставляються на ярмарок учасниками за власний рахунок. Учасникамиярмарку вважаються юридичні та фізичні особи, яких згідно із заявками включенодо реєстру учасників ярмарку, що уклали відповідний договір і сплатилиорганізаційний внесок.
Учасник ярмарку має право одержувати відкомітету додаткову інформацію про склад учасників і відвідувачів, план-картуярмарку із зазначенням місцезнаходження та площі павільйонів тощо.
Учасник ярмарку зобов'язаний:
– визначити форму участі в ярмарку(виставка, виставка-продаж та ін.);
– своєчасно внести плату за участь у ярмаркув сумі, передбаченій договором;
– забезпечити своєчасну доставку,розміщення стендів, експозицій, продукції, товарів і реєстрацію своїхпредставників;
– дотримуватись вимог законодавства, атакож умов, визначених відповідними договорами.
Головним джерелом доходів від ярмарковоїдіяльності є плата за участь в ярмарку, за оренду площі під експозицією,складських приміщень, оплата послуг за вантажно-розвантажувальні, транспортні,експедиційні та інші роботи, оплата юридичних консультацій і надання додатковихпослуг.
Організаційно ярмаркову діяльність можнаподілити на три основних етапи: попередній, організаційний і заключний.
На попередньомуетапі приймаються рішення пропроведення оптового ярмарку. Створюється ярмарковий комітет, розробляютьсянеобхідні документи про проведення ярмарку, розсилаються листи потенційнимучасникам з інформацією про умови участі в заході через засоби масовоїінформації проводиться рекламна кампанія про організацію ярмарку. Розробляєтьсяплан проведення, складається кошторис та готується необхідна документація зінформацією про умови та вартість участі в ярмарку, оренди павільйонів,розміщення рекламних матеріалів.
Для участі в ярмарку учасники сплачуютьреєстраційний внесок і оформляють відповідну заявку, де вказують інформацію просебе і необхідні реквізити, вимоги щодо розміщення експозицій та ін.
Організаційний етап передбачає безпосередньо організацію проведенняярмарку, підготовку рекламних матеріалів, проведення оперативної роботи щодорозміщення учасників, організації їхнього дозвілля, презентацій та іншихзаходів.
На заключномуетапі підводять підсумкироботи, аналізують позитивні й негативні моменти у проведенні ярмарку.Узагальнені результати аналізу торгівлі на ярмарку, пропозиції, побажаннявраховують з метою підвищення ефективності діяльності ярмарку й повнішогозадоволення споживчого попиту [3, с. 120].
Дрібнооптові магазини-склади.
Магазин-склад – це приміщення з великою площею,обладнане рядами стелажів складського типу, працює за методомсамообслуговування. Покупець має доступ до всіх товарів і може розраховуватисьяк готівкою, так і у безготівковій формі. На стелажах товар викладено так, щобпокупцеві було зручно вибрати необхідне. Як і в магазині самообслуговування вінсплачує за вибраний товар у касі, де отримує від оператора рахунок-фактуру.Доставку придбаного товару покупець забезпечує самостійно.
У магазинах-складах обсяг товарообігу дужевеликий, а витрати зведено до мінімуму: немає потреби в комплектувальних таекспедиційних приміщеннях, підіймально-транспортному івантажно-розвантажувальному обладнанні, яке дорого коштує, у великому штатікомірників, складських працівників, вантажників тощо. Невисокий рівень витратмагазину-складу та прямі закупівлі у виробників дають змогу встановлювати дляпокупців нижчі ціни. У цьому полягає одна з істотних переваг магазину-складу – широкийасортимент товарів, орієнтований на невеликі роздрібні підприємства.
В умовах ринкових відносин у нашій країні, дезначна частка роздрібного товарообігу припадає на дрібних приватних торговців,розвиток мережі дрібнооптових магазинів-складів є досить перспективнимнапрямом.
Організація проведення тендерів.
Тендер (конкурс) – особлива форма торгів, метою яких є конкурентнийвідбір учасників, згідно з визначеними процедурами, для забезпеченнянайвигідніших комерційних та інших умов закупівель [3, с. 80].
Стисло суть конкурсних торгів можнаохарактеризувати так: покупець оголошує конкурс для продавців на товар,проведення роботи або надання послуги із заздалегідь визначенимихарактеристиками і після порівняння отриманих пропозицій (оферти) – акцептуєїї, а потім підписує договір з тим продавцем, який запропонував найвигіднішідля покупця умови.
У сучасних умовах тендерні торги є обов'язковимспособом закупівель товарів, одержання робіт і послуг за державні кошти, щоздійснюються за процедурами тендерних закупівель відповідно до положень ЗаконуУкраїни «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Цей Законпоширюється на всі закупівлі товарів, робіт і послуг, які повністю або частковоздійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлідорівнює або перевищує 30 тис. гривень, а робіт – 300 тис. гривень. Законвизначає нижченаведені терміни у такому значенні:
товари – продукціябудь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування,технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючиелектроенергію, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо їхнявартість не перевищує вартості самих товарів;
роботи –будь-яка діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом нових,розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією об'єктів іспоруд виробничого та невиробничого призначення, технічним переозброєннямдіючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичніроботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- й супутникова фотозйомки та інші,якщо вартість виконання цих послуг не перевищує вартості самих робіт;
послуги – будь-яказакупівля, крім товарів і робіт, включаючи підготовку спеціалістів,забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження,медичне та побутове обслуговування, а також консультаційні послуги, до якихналежать послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою,підготовкою висновків і рекомендацій [17, с. 530].
Організатором торгів є замовник – розпорядникдержавних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.Організатори торгів (замовники) створюють тендерні комітети, які проводятьпроцедури закупівлі й одночасно укладають з переможцем договір про закупівлю.До складу тендерних комітетів можуть входити технічні та комерційні експерти,представники адміністрації.
На тендерні комітети покладається організаційнаробота з проведення торгів. Вони публікують оголошення про торги,розповсюджують їхні умови між учасниками, аналізують представлені пропозиції івизначають переможця конкурсного торгу. Умови торгів, як правило, оформляють уформі тендерної документації, що містить порядок подання пропозицій, розгляду їхтендерним комітетом і прийняття рішень про переможця (акцептування), умовидоговорів, які будуть підписані між замовником і переможцем, а також перелікспеціальних гарантій, що їх мають представити учасники торгів.
Інформація про майбутні торги надається залежновід їхнього виду. При проведенні відкритих торгів в офіційних друкованихорганах (спеціальних бюлетенях) та мережі Інтернет розміщують оголошення. Вонимістять лише основні відомості про торги, зокрема найменування організації, щопроводить торги, перелік і кількість товару або обсяг робіт, на постачання івиконання яких оголошено торги, порядок і термін подання пропозицій та ін., деможна отримати тендерну документацію.
У день торгів тендерний комітет організовуєпублічне оголошення пропозицій. У присутності всіх учасників торгів керівниктендерного комітету розкриває пакети з пропозиціями, називає фірми, які подалипропозиції, а також оголошує запропоновані учасниками ціни.
Завершальним етапом проведення конкурснихторгів є підписання договору з фірмою, що виграла їх.
2. Планування та класифікація товарних запасів
2.1 Нормування та плануваннятоварних запасів
Метою планування і нормуваннятоварних запасів є визначення їхоптимальних розмірів, встановлення середнього запасу в днях, який при найменшихвитратах забезпечував би безперебійний продаж товарів різноманітногоасортименту. Нормування товарних запасів повинне відповідати таким принципам:оптимальності, надійності, науковості, реальності, ефективності.
Торговельні підприємства розробляють нормативи товарних запасівдля обґрунтування замовлення для закупівлі товарів на майбутній період.
Існують різні методи нормування товарних запасів: дослідно-статистичний, техніко-економічний, економіко-математичний,метод експертних оцінок. Залежно від наявності економічної інформації й іншихумов користуються тими або іншими методами.
Дослідно-статистичний метод заснований на вивченні сформованої оборотності окремих груптоварів за минулі роки, на обліку впливу різних факторів на швидкістьоборотності.
Для визначення нормативу на майбутній період будуються динамічніряди фактичних товарних запасів поточного збереження й аналізується річнатоварооборотність за 3–5 минулих років. Виявлені при аналізі тенденції розвиткузапасів екстраполюються з обліком об'єктивних і суб'єктивних факторів [3, с. 153].
У результаті аналізу впливу цих факторів обчислюєтьсярозрахунковий норматив у днях обороту. Для визначення нормативу товарних запасів на планований період необхідно середньоденний оборот за планом наIV квартал помножити на розрахунковий норматив товарних запасів у днях заокремими товарними групами.
Встановивши норматив запасів за окремими товарними групами,визначають суму нормативу запасів за групою товарів. Потім цю суму ділять на середньоденний оборот по всіх товарах і врезультаті одержують зважений норматив у днях для всієї групи товарів.
Треба зазначити, що дослідно-статистичний метод розрахунку товарнихзапасів недостатньо досконалий, тому що зводиться в основному до простоїекстраполяції фактично сформованого рівня товарних запасів за ряд років. Прицьому в розрахунок переносяться в тій або іншій мірі недоліки минулого, неповністю враховується вплив факторів, що формують обсяг товарних запасів, щопризводить до необґрунтованості нормативу.
Товарні запаси можуть нормуватися також техніко-економічним методом. Суть його полягає в тому, що розрахунок норм запасу товарівпроводиться за елементами відповідно до процесу формування запасу. При цьомунорма товарних запасів включає наступні елементи: час для приймання, перевіркиі підготовки товарів до продажу; час перебування товарів у формі торговельногозапасу; гарантійний запас (у випадку нерівномірності постачань, змін в оборотіі купівельному попиті).
Складовою частиною загального нормативу товарних запасів є часперебування товарів у формі торговельного запасу. Торговельний запасскладається з двох частин:
– запасу, що повинен постійно знаходитися в торговельномузалі для показу наявних у продажі товарів і безпосереднього відпуску їхпокупцям;
– запасу, призначеного для забезпечення безперебійногопродажу товарів на період до чергового надходження [28, с. 530].
Для визначення першої частини торговельного запасу за кожноюгрупою товарів встановлюють кількість асортиментних різновидів, якими повинноторгувати підприємство, і середню ціну одиниці товару; потім до добутку цихдвох величин додають суму середньоденного обороту. Для вираження цієї частинизапасу в днях варто обчислену суму розділити на середньоденний оборот за даноюгрупою товарів.
Другу частину торговельного запасу встановлюють за кожноюгрупою товарів виходячи з частоти завезення, що характеризує періодичністьнадходження товару. Частота завезення визначається за договорами зпостачальниками.
За товарними групами складного асортименту враховують також комплектністьнадходження (середню кількість різновидів товару, що надходять в одній партії),тому що весь асортимент таких товарів не оновлюється в кожному черговомунадходженні.
Середню кількість різновидів товару, що надходять в одній партії,встановлюють на основі аналізу фактичних надходжень за ряд минулих років.Відношення кількості різновидів товарів, що надходять в одній партії, до всієїкількості різновидів, що постійно повинні перебувати у продажу, характеризує комплектність постачань.
За частотою завезення з урахуванням комплектності постачань визначаютьчас, необхідний для відновлення асортименту.
У процесі завезення запаси окремих товарів будуть коливатися відмаксимуму (у момент завезення) до мінімуму (напередодні завезення). Тому нормадругої частини торговельного запасу приймається в розмірі половини частотизавезення товарів.
Гарантійний (страховий) запасвстановлюється за кожною групою товарів стосовноторговельного запасу в наступних розмірах: за товарами повсякденного попиту – урозмірі до 100% торговельного запасу; за іншими товарними групами (залежно відконкретних умов) – у розмірі до 50% торговельного запасу [29, с. 57].
При визначенні потоварних норм запасу не беруть до уваги час перебування товарів у дорозі. Йоговраховують при нормуванні товарних запасів у цілому по торговельномупідприємству. Отже, формула нетоварних норм запасу має вигляд:
Ннз= tnn+Зр+ 1\2Зн+ Зг
де Ннз – норма нетоварнихзапасів;
tnn – час на приймання іпідготовку товарів до продажу;
Зр – робочий запас;
Зн – запас до наступного завезення товарів;
Зг – гарантійний запас.
Аналогічні розрахунки норми і нормативу запасів проводяться і завсіма іншими товарними групами підприємства. Норматив по магазину в цілому єсумою відповідних нормативів за окремими товарними групами.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформаціїпро запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені П(С) БО 9 «Запаси».Відповідно до його вимог придбані або вироблені запаси товарів і сировинизараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістюзапасів товарів і сировини може бути:
– собівартість запасів (фактичні витрати), що придбані заплату;
– собівартість виготовлених власними силами запасів;
– справедлива вартість запасів, одержаних від засновників яквнесок до статутного капіталу чи безоплатно або в результаті обміну на подібніза умови, що балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливувартість одержаних запасів;
– балансова вартість переданих запасів, придбаних у результатіобміну на подібні [8, с. 145].
Відповідно до П(С) БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів,придбаних за плату, є собівартість запасів, що складається з наступних фактичнихвитрат:
– сум, що сплачуються відповідно до договору постачальнику(продавцю), за винятком непрямих податків;
– сум ввізного мита;
– сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, яківідшкодовуються підприємству;
– транспортно-заготівельних витрат (витрат на заготівлюзапасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи ітранспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання,включаючи витрати за страхування ризиків транспортування запасів);
– інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбаннямзапасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання взапланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальнівитрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства надоробку і поліпшення якісно-технічних характеристик запасів.
Не включаються в первісну вартість сировини, товарів і продуктівхарчування:
– понаднормативні збитки і нестачі запасів;
– витрати за користування позиками;
– витрати на збут;
– загальногосподарські й інші подібні витрати, щобезпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і доведенням їх достану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.
Такі витрати належать до витрат того звітного періоду, в якомувони були здійснені.
Перелік витрат, які включаються в первісну вартість товарів,містить транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), пов'язані з придбанням такихзапасів. Облік транспортних витрат може бути організований на підприємствітаким чином: вони можуть або безпосередньо включатися в собівартість придбанихзапасів при їхньому надходженні, або загальною сумою відображається на окремомусубрахунку рахунка обліку запасів. У другому випадку суматранспортно-заготівельних витрат щомісяця розподіляється між залишками запасівна кінець звітного періоду запасами, що вибули у звітному періоді [8, с. 152].
У разі вибуття запасів зі складу до структурних підрозділів (увиробництво, до буфетів, кіосків, кафе) їх оцінюють відповідно до методів,обумовлених П(С) БО 9 «Запаси», а саме:
– ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
– середньозваженої собівартості;
– собівартості перших за часом надходження запасів (далі –ФІФО);
– собівартості останніх за часом надходження запасів (далі –ЛІФО);
– нормативних затрат;
– ціни продажу.
Економіко-математичні методи нормування базуються на застосуванні математичної статистики.Найпростішим методом є метод екстраполяції (трендовий метод), який переносить темпи, що склалися в минулому, на майбутнє.Норматив товарних запасів визначається на основі параметрів наступної функції:
Зт=f(t),
де t – час спостереженьза станом товарних запасів.
Крім того, є метод кореляційно-регресивного аналізу, який дозволяє визначити залежність рівня нормативних запасів відфакторів, які впливають на нього:
Зт= f(f1, f2, f3…, fn),
де f1, f2, f3…, fn – фактори.
Не менш важливим є метод побудови оптимізаційних моделей з використанням різних критеріїв оптимальності та визначеннясистем і умов обмежень [8, с. 165].
Метод експертних оцінок передбачає експертне коригування розрахункових даних з врахуваннямпрогнозованих змін окремих факторів.
Планування обсягу товарних запасів проводиться в цілому по підприємствута в розрізі окремих товарних груп. Він повинен забезпечувати підвищенняпоказників обіговості та рентабельності.
Крім того, з метою недопущення затоварювання торговельного підприємствапонаднормативними товарами повинна систематично проводитись робота з виявленнязапасів таких товарів, визначення обсягів ті причин їх утворення. Збірвідповідної інформації є основою для прийняття ефективних рішень щодо зниженнярозмірів запасів до нормативного рівня.
2.2 Суть, склад такласифікація товарних запасів
Забезпечення безперервності процесу реалізації товарівта обслуговування покупців потребує створення на торговельному підприємствіпевного обсягу товарних запасів.
Товарний запас – являє собою масу товарів, призначенудля наступного продажу та здійснення безперебійної торгівлі, що знаходиться всфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживання.
В процесі переміщення товарні запаси сфери обігунабувають різних форм: запаси готової продукції на складахпідприємств-виробників → товари в дорозі від виробника до оптової ланки →товарні запаси на складах гуртової торгівлі та інших збутових посередників →товари в дорозі від гуртової до роздрібної ланки торгівлі → запаси підприємствроздрібної торгівлі (на складах та в торговельному залі).
Необхідність утворення товарних запасів обумовленатакими причинами:
1) невідповідність часу споживання та виробництватоварів;
2) сезонністю виробництва та споживання окремих видівтоварів;
3) нерівномірністю розміщення виробництва і районівспоживання товарів;
4) необхідністю перетворення виробничого асортименту вторговий;
5) необхідністю утворення страхових резервів длязгладжування можливих непередбачуваних коливань в попиті та пропозиції товарів,обумовлених різними факторами [3, с. 203].
Класифікація товарних запасів:
1) за призначенням запасів:
– запаси поточного зберігання;
– запаси сезонного зберігання;
– запаси попереднього (дострокового) завозу;
– запаси цільового призначення;
2) залежно від місця формування:
– запаси роздрібної торгівлі;
– запаси оптової торгівлі;
– запаси товарів у дорозі;
3) залежно від асортиментної структури запасів – запасиза товарними групами;
4) залежно від моменту та характеру оцінки:
– початкові (вхідні) товарні залишки, щохарактеризують розміри товарних запасів, які фактично склалися на початокпевного періоду;
– вихідні, які характеризують розміри товарнихзапасів, що фактично склалися на кінець певного періоду;
– середні товарні запаси, які характеризуютьрозміри товарних запасів протягом певного періоду та розраховуються по середнійарифметичній чи середній хронологічній;
– планові (прогнозні) товарні запаси, якіпідприємство планує або очікує забезпечити на певну дату;
5) за відношенням до зміни обсягу товарообігу (зачутливістю до зміни товарообігу):
– умовно-змінна частина запасів (розміробумовлюється розміром та динамікою товарообігу);
– умовно-постійна частина запасів (представницькийасортиментний набір, що має постійно знаходитися в торговельній мережіпідприємства, запаси цільового призначення);
6) залежно від регулярності поповнення:
– запаси товарів регулярного поновлення та витрат;
– запаси регулярного поновлення, але сезонноговикористання;
– запаси сезонного формування та регулярноговикористання;
– запаси періодичного поновлення;
7) в залежності від попиту на споживчі товари:
– запаси, що відповідають параметрам попиту;
– запаси, що не відповідають параметрам попиту(неходові товари, залежалі товари, завезені понад норму)
8) відповідно до нормативу:
– запаси у межах нормативу;
– понаднормативні запаси («заморожування» оборотнихкоштів, зростанні витрат обігу);
– запаси менше нормативу (призводить до порушенняритму продажу, неотримання належного обсягу товарообігу та прибутку, формуваннянезадоволеного попиту населення) [3, с. 212].
3. Підвищення ефективності управліннятоварними запасами
В розвинених країнах управління товарними запасами базуєтьсяна використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практичнощодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщеннязамовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня.Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані навикористанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного засобу. Востанній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципуJust-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної базизабезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародноїсистеми кодування товарів.
Загальний принцип, на якому засновані всі системи управліннязапасами – це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів.
Такі системи створюються для найбільш ефективного рішеннянаступних проблем:
– реальної оцінки поточного стану запасів;
– встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;
– визначення доцільного обсягу партії товарів, щозамовляється;
– визначення необхідного обсягу страхових запасів;
– оцінка витрат управління запасами і засобів їхмінімізації.
Перша проблема вирішується шляхом використання системконтролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативноюінформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану [5, с. 208].
Існуючі системи контролю рівня запасів варіюють від найбільшпростих до достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики ітехнології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.
Одним із розповсюджених виглядів систем контролю рівнязапасів є системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобуполягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не повиненопускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщеннянового замовлення.
Другий тип систем контролю заснований на використаннідвохсекторного засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться вдвох секторах – робітничому і резервному. Коли запаси робітничого секторавичерпані, включаються два процесу – поповнюється робітничий сектор за рахунокрезервного, і розміщається нове замовлення.
Широке розповсюдження в розвинених країнах отримавкласифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає ввикористанні класифікації запасів і виділенні трьох груп – А, В, і С, взалежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання товарооборотупідприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільшийвклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносятьсязапаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогітовари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні неперевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів івикористання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень. Догрупи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20%обсягу реалізації підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, якправило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повиненбути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту відїхнього використання. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад вобсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо частовони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, – біля70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісніметоди управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більшеекономічного ефекту від їхнього використання [23, с. 244].
Відносно новим підходом до управління запасами, є принципуправління Just-In-Time («просто вчасно»). Цей підхід вперше був використанийяпонськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження у всьому світі.Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процесдоставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом напідприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніямиToyota, General Motors і багатьма іншими.
Замовлення містяться з інтервалом 3–4 години і негайнореалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічнийефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівеньвимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, щопризведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід вкраїнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.
Управління більшістю торговельних компаній розвинених країнзасноване на використанні комп'ютерної технології. Системи управління включаютьавтоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у постачальників.Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодування,відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережікомпанії. Система управління базами даних дозволяє постійно оновлюватиінформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматичнірозміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і враховувати інформацію пропоповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надходить в системууправління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобамиі обробляється на основі вбудованого в систему модельного інструментарію.
Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізаціїзапасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватновідбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідокнесвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж ценеобхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втратиприбутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний,оптимально збалансований характер [17, с. 91].
В силу цих причин виникає необхідність появи категоріїстрахових запасів, створення яких необхідно для захисту підприємства від втратвнаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторівзовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повиннавирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростаннястрахових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втратприбутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншогобоку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростаннявитрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинензабезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів – втратаприбутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.
Немає меж досконалому. Навіть найкраще підготовлені стратегіїта тактики управління товарами потребують постійних вдосконалень, які пов'язанііз змінами, що постійно відбуваються у зовнішньому середовищі.
Таким чином, оптовий товарообіг являє собою сукупний обсягпродажу товарів виробничими і торговими підприємствами, а також посередникамиіншим підприємствам і юридичним особам для наступної реалізації нас.
Висновки
Врезультаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
Товарнізапаси – це придбані підприємством товари, призначені для подальшогоперепродажу.
Класифікаціязапасів за товарними групами дозволяє характеризувати їх склад та служитьосновою для оцінки забезпечення ними товарообороту підприємства, як зазагальним обсягом, так і за асортиментною структурою.
Управліннятоварними запасами – це складний комплекс заходів, спрямований на забезпеченнямаксимально високого рівня обслуговування покупців при мінімізації поточнихвитрат, пов'язаних зі утримуванням запасів.
Векономічній літературі розглядаються різні проблеми комерційних операційтоварними запасами на підприємствах торгівлі. Визначені показники, щохарактеризують стан товарних запасів; фактори, що обумовлюють розмір ішвидкість обороту товарних запасів; стратегії управління товарними запасами;методика аналізу товарних запасів; методика оцінки ефективності управліннятоварними запасами і планування товарних запасів.
Список використаних джерел
1.Алєєва О. Пальцем у книгу // «Деньги» №15 (520) 18.04.2005 – с. 23
2. АпопійВ.В., Міщук І. П., Ребицький В.М. та ін. Організація торгівлі: Підручник.– 2-е вид., перероб і доп. / За ред. В.В. Апопія. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. – 616 с.
3. Виноградська А.М.Комерційна діяльність торговельного підприємства: Навч. посібник – К.: КНТЕУ,2005 р. – 65 – 278 с.
4. ВєдєнєєвД.С. Книжковий маркетинг // «Маркетинг в Росії і за кордоном» №52004. – с. 21
5. Власова А.В. Основитоварознавства непродовольчих товарів. Навчальний посібник. – К: Центрнавчальної літератури, 2006 – 208 с.
6.Ворона І. «Організація дослідження книжкового ринку книготорговим підприємством» //«Книжковий клуб» №6–9. 2000 р. – с. 12
7. Глотова Г.,Ковба Ж. Соціально-економічні проблеми вивчення книжкового ринку //Вісник Книжкової палати. – 2003 – №9. – с. 10
8. Голошубова Н.О.Організація торгівлі: Підруч. для вищ. навч. закл. – К.: Книга, 2004. 110 – 560 с.
9. ГринівБ.В. Аналіз товарообороту підприємств роздрібної торгівлі: Навч. посіб. /Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Л.: Видавництво Львівськоїкомерційної академії, 2005. – 147 с.
10.Гура Н.О. Облік видів економічної діяльності: Навч. посіб. – К.: Знання,2004. – 170 с.
11.Івашкевич І. Внесок М.А., Становлення і розвиток державної статистикидруку в Україні // Вісник Державної академії керівних кадрів культури імистецтв. – 2002. – №3. – С. 111–118
12.Копистинська І. Проблеми вітчизняного книговидання очима видавців //Друкарство. – 2003. – №2. – с. 9
13.Калашнов Ю.А. Рынок экономической литературы // Коммерсант-Деньги,16.04.03 – №11. – с. 8
14.Лукинский В. О развитии концепции управления запасами в целях поставок //Логистика. – 2007. – №4. – С. 17–18
15.Марцин В.С. Економіка торгівлі: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 402 с.
16.Недогибченко І. Ю. Книга для дітей в Україні: до проблем якості //Наукові записки Інституту журналістики. – К.: Інститут журналістики КНУ ТарасаШевченка, 2004. – Т. 14. – С. 87–94.
17.Николаева М.А. Товароведение потребительских товаров. – М.: Норма,1997. – С. 87–94.
18.Окландер Михайло Анатолійович. Логістика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.– К.: Зовнішня торгівля, 2005. – 232 с.
19.Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник / Москалюк В.Є.– К.: КНЕУ, 2002. – 256 с.
20.Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. 2-е вид., перероб. та доп. – К.:КНЕУ, 2000. – 268 с.
21.Пономарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. – 328 с.
22.Про захист національного ринку книговидання (слухання в Комітеті з питанькультури і духовності Верховної Ради України // Вісник Книжкової палати. –2000. – №5. – С. 4.
23.Сероштан М.В., Михеева Е.П. Качество непродовольственныхтоваров. – М.: «Дашков и К», 2000. – 244 с.
24.Степченков Я. Управление запасами // Дистрибуция и логистика. – 2008. – №3.– с. 12
25.Сухоруков Аркадій Ісмаїлович. Управління матеріальними ресурсами: Навч.посібник / Інститут муніципального менеджменту та бізнесу. – К.: ІММБ, 2000. –65 с.
26.Український книжковий ринок (факти та думки) // Книжкові справи. – 2007. –№1. – с. 6.
27.Управління матеріально-технічним забезпеченням і збутом: Навч.-метод. посіб. /Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / Петро Іванович Белінський(уклад.). – Чернівці: Рута, 2007. – 27 с.
28.Хоменко Н.В. Теоретичні аспекти управлінського обліку товарних запасів //Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – Спец. вип.: Удосконаленняекономічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідноїекономіки. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 527–531
29.Черепов В.В. Оптимизация товарных запасов // Логистика проблемыи решения. – 2007. – №5. – с. 56–59
30.Шульц Г., Бен Х., и др. Маркетинг и управление в книгоиздании – М.: Медиум,1993 – 322 с.