Африканський вектор зовнішньої політики України
україна африказовнішня торгівля
Україна співпрацює з різними континентами світу. Серед них іАфрика. Абсолютна більшість африканських країн визнали Україну як незалежну державуі встановили дипломатичні відносини. Проте лише в Алжирі, Єгипті, Пар діють українськіпосольства. У більшості інших країн Африки українські дипломати були акредитованіпо сумісництву, що свідчить про досить низький рівень налагодженості відносин зафриканськими країнами.
В Африці нараховується 53 країни. Усі країни, крім Пар належатьдо країн, що розвиваються, причому більша їх частина (38) відносяться до найбіднішихі слаборозвинутих країн Тропічної Африки або Африки південніше Сахари. Є тут нафтоекспортікраїни із середніми прибутками – Алжир, Нігерія і Лівія.
Останніми десятиліттями значно поглибилася диференціація африканських країн за рівнем соціально-економічногорозвитку. На одному полюсі виявилися найменш розвинуті країни – фінансові банкрутизі зруйнованою і кримінальною економікою (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Чад, РеспублікаКонго, Сомалі та ін.); Інший полює утворює ПАР, що є індустріально-аграрним гігантомза африканськими мірками, а також країни (Нігерія, Зімбабве, Гана, Кенія, Ботсвана,Кот-д’Івуар, Сенегал, Габон, Уганда та ін.), що володіють більш-менш розвинутимпромисловим сектором, який ґрунтується на видобутку корисних копалин і переробцісільськогосподарської сировини.
Безпосередні торговельні контакти встановлені лише з обмеженоюкількістю північноафриканських держав. Переважну більшістьтоварів, вироблених на Африканському континенті, Україна закуповує наміжнародних біржах. В цілому пряма торгівля України з Африкою не перевищувалаза роки незалежності 2 – 3 відсотків загального обсягу товарообігу.
Якщо говорити про економічний аспект інтересів України, тоАфриканський континент поки що не щільно інтегрований у глобальну економіку ійого роль у світовій торгівлі вимірюється кількома відсотками, це величезнийринок, який не варто ігнорувати. Зважаючи на те, що найважливішою складовою реальноїторговельно-економічної політики України повинна бути цілеспрямована інтеграціякраїни у світове господарство на основі нарощування обсягів вивезення готовоїпродукції на світовий ринок, розвиток співробітництва з африканськими країнамимає стати стратегічним завданням.
Серед торгово-економічних партнерів України Африка незаймала надто високого місця, проте освоєння африканських ринків є дужеважливими з огляду на те, що протягом 2005 – 2007 років зовнішньоторговельнийбаланс став різко негативним: 2005 р. він становив – 1,85 млр. дол. США, у2006р. – 6,6 млр. дол. США, а за 2007 рік негативне торгове сальдо досягло уже– 11,3 млр. дол. США.
На цьому фоні постійно позитивний торговий баланс з Африкоювиглядає дуже привабливо і нагадує про необхідність розширити ринки збуту ізбільшувати український експорт.
Базові підходи до розвитку відносин України з країнамиАфрики закладено в головних завданнях зовнішньополітичної стратегії нашоїдержави, які полягають у її поступовому входженні у світові політичні,економічні, гуманітарні та інші процеси, як повноправної учасниці новоїглобальної системи міжнародних відносин.
Основні передумови розвитку зовнішніх економічних зв’язківУкраїни з країнами Африки такі:
— країни Африки, за винятком ПАР, за міжнародною класифікацієюналежать до молодих ринків, які активно розвиваються (emerging markets);
— більшість африканських країн є давніми партнерами колишньогоСРСР, тобто стратегія розвитку економічних зв’язків з ними має вагомінапрацювання;
— значна частина сучасних управлінців і спеціалістівафриканських країн одержала освіту в колишньому СРСР, у тому числі у ВНЗУкраїни, що полегшує встановлення ділових стосунків;
— країни Африки об’єктивно потребують інжинірингових,консалтингових, будівельних, шляхових, геологорозвідувальних та інших послуг, унаданні яких спеціалісти України мають високу кваліфікацію і великий досвід;
— армії Африки озброєні радянською зброєю, яка виготовленаі в Україні, тому являють собою ємкий ринок озброєнь. Військової техніки івійськово-технічних послуг;
— країни Африки відстають від України в розвитку науки,техніки та технологій і потребують багатьох товарів і послуг, на якихспеціалізується Україна, а тому є перспективними ринками збуту.
Однією з гостро актуальних проблем для Африки є продовольчапроблема. І тут Україна може запропонувати допомогу у будівництві гребель іводосховищ, штучних зрошувальних систем, геологорозвідувальні роботи з метоювиявлення підземних вод, інженерні роботи, поставки будівельної ісільськогосподарської техніки та обладнання, допомогу кадрами кваліфікованихфахівців.
Розглядаючи потенційні можливості африканських країн, щостановлять інтерес для України, потрібно брати до уваги досягнення деяких з нихв окремих галузях. Наприклад, виробництво високоякісних і дешевих від західниханалогів персональних комп’ютерів (Марокко); невпинне зростання електронноїпромисловості (ПАР, Лівія й Туніс) тощо. Тут створюється передумова длярозвитку науково-технічної кооперації, що підвищить ефективність експортуукраїнських патентів та ліцензій і допоможе уникнути традиційних труднощів усфері розробки нових технологій. Україна може задовольнити потреби африканськихкраїн у картографічній і геодезичній зйомках, геологічному розвідуванні,програмному забезпеченні комп’ютерної техніки.
Особливо підкреслимо, що Україна зацікавлена в імпортібагатьох видів сировини. Цей континент, багатства якого не до кінця вивчені, єсвітовим лідером за багатьма видами природних ресурсів. За оцінками Світовогобанку, на африканські країни припадає близько 70 % світових біогенетичнихресурсів. У надрах континенту знаходяться 90 % світових запасів платиноїдів, 80% хромітів, 76 % фосфатів, 60 % марганцю і кобальту, 40 % алмазів, 37% золота.Африка є сировинною базою світової економіки, забезпечуючи 92 % потреб світовоїіндустрії у платині, 70 % в алмазах, 35 % у марганці, 34 % в кобальті, 15 % убокситах.
Запаси вуглеводневої сировини на африканському континенті ішельфі на 2007р. становили 8 % світових, але територія більшості держав щеслабо вивчена щодо геології. Саме за встановлення контролю над багатимимінеральними і загалом природними ресурсами точиться гостра конкурентнаборотьба між сильними країнами і їх угрупуваннями, в якій змагаються США,Європейський Союз, Китай, Японія і Росія. Отже, ринок Африки не являє собою«одне поле»: вільних ніш на норму немає і освоєння цього ринку вимагає розробкинауково обґрунтованої маркетингової стратегії; вивчення політикифірм-конкурентів, досконалого знання місцевої специфіки тощо.
Для України з її великою потребою в газі та нафті і малимивласними запасами особливий інтерес становлять нафтодобувні африканські країни.Крім традиційних нафта- і газодобуванні в (Алжир, Лівія, Нігерія), в останніроки зріс видобуток нафти у країнах, які знаходяться південніше Сахари,особливо в регіоні Гвінейської затоки. Нафту здобувають у Судані, Чаді,Мавританії, Анголі, Екваторіальній Гвінеї.
Країнам континенту належить чільне місце в міжнароднійторгівлі кольоровими металами. Для України найважливішою промисловою сировиною,що імпортується з Африки, є боксити, які закуповуються здебільшого в Гвінеї.Світовий ринок алюмінію показує відносну стабільність. Ціна глинозему у 2007році становила в межах 250 дол. США за тону, алюмінію – 2300 дол. США за тону4у попередні роки (2005 – 2006) ціна алюмінію коливалась в межах 2000 – 2500дол. США за тону. Отже, ціни на вихідну сировину не зазнаватимуть різкихколивань, і постачання бокситів до України повинно бути надійним.
Серед експортованих африканськими країнами товарів великийпрактичний інтерес для України становлять і традиційні види культур – кава,какао-боби, чайний лист, помаранчі, арахіс, банани, оливи, рибна продукція,бавовна, цінні породи деревини, свіжі овочі, шкіряна сировина.
Африка залишається одним з основних виробників какао-бобів,які необхідні шоколадній галузі України. Ціни на них 2004 року були 1,55 дол.США за кг., в 2006р. – 1,58 дол. США за кг. Ціна африканського чаювстановлюється на аукціоні в Момбасі (Кенія) і становить 1,55 (2004р.) і 1,72дол. США за кг. В 2006р. Це трохи менше за ціну традиційного для Україниіндійського і цейлонського чаю, тому чекати збільшення його імпорту недоводиться.
Україна є важливим експортером зерна, як продовольчого(пшениця), так і фуражного (ячменю). Країни Африки завжди імпортували зерно,особливо продовольче. Також багато зерна і зерно-продуктів завозиться до Африкияк гуманітарна допомога найбіднішим країнами. Як підкреслюється Міжнародноюрадою із зерна загалом 2006/07 маркетинговий рік відзначався підвищеннямкотирувань зерна, особливо пшениці. Обсяги світової торгівлі пшеницею зросли на3,6 млн. т порівняно з попереднім роком і досягнули 112 млн. т. Світова цінапшениці зросла з 157 дол./т в 2004р. до 210 дол./т в 2006р., що вигідно дляекспортерів України. Позитивна і кон’юнктура ринку ячменю: ціна 1 т зросла з 99до 148 дол., ціна на соняшникову олію навпаки, знизилася з 734 до 673 дол./т.Кон’юнктурні коливання зазвичай впливають на динаміку взаємної торгівлі, томудля українських постачальників важливо укладати довготермінові контракти,страхуючись від різних цікавих коливань, як це прийнято в міжнародній практиці.Але тут перешкодою є наявність численних посередників: пряма торгівля України зАфрикою не перевищує 3% загального товарообороту.
Для ринків африканських країн характерні висока споживчамісткість та надзвичайно диференційований попит, який відповідає нашимпропозиціям – від найпростішої побутової продукції до складної сучасноїтехніки. При цьому слід урахувати, що низький рівень життя африканське населенняоб’єктивно орієнтоване на споживання дешевих товарів середньої якості, потребуяких можуть забезпечити вітчизняні підприємства. Важливо і те, що африканськікраїни розглядатимуть купівлю товарів, послуг та технологій з України якдодаткове джерело і одночасно конкурентну альтернативу імпорту із Заходу. Тимбільше, що індустріально розвинуті держави, що загальмували розвитокпотенційних конкурентів з цих країн, іноді стримують, навіть блокують продажнаукомістких товарів та технологій. Тому африканський ринок є перспективнимплацдармом для нарощування та якісного наповнення структури українськогоекспорту.
Негативними передумовами розвитку зовнішніх економічнихзв’язків Африки є воєнні конфлікти між африканськими державами, ні перевороти.Африка має репутацію найбільш конфліктного регіону планети. Національні урядине спроможні вирішити свої внутрішні проблеми, через те міжнародні організації,насамперед ООН, намагаються врегулювати гострі воєнні конфлікти. Кризовимирегіонами є Західна Африка (Ліберія, Сьєра-Леоне) і особливо Східна Африка.Сомалі, Ефіопія, Еритрея, Судан – у всіх цих державах то сильніше, то слабшепродовжують тліти вогнища конфліктів. Особливо небезпечне становище усуданському регіоні Дарфур, де 300 тисяч людей було вбито, а понад 2 млн. залишилисвої домівки протягом трирічної війни. В Судані перебуває майже 10 тисячвійськовиків ООН, які сприяють здійсненню мирної угоди між північною іпівденною частинами країни. Однак уряд Судану не дає згоди на розгортаннядодаткового контингенту ООН в кількості 17300 осіб. Майже 3 млн. осіб одержуютьміжнародну гуманітарну допомогу, але й самі гуманітарні працівники нерідкостають жертвами брутального насильства: дванадцятеро їх загинуло тільки за вересень– жовтень 2006р. На Африку припадає 30% загального числа біженців у світі і 5 млн.так званих внутрішніх переселенців.
Аналізуючи розвиток зовнішньої торгівлі України з країнамиАфрики, відзначимо, що темпи зростання торгівлі з цими країнами перевищуютьзагальні темпи зростання експорту й імпорту України. Так. З 1996 по 2007 роки загально-товарнийекспорт України з країнами Африки зріс у 13,3 рази, а імпорт – 4,76 рази. Прообсяг і динаміку зовнішньої торгівлі з Африкою дає уявлення таблиця 1.
Таблиця 1 — Зовнішня торгівля товарамиз країнами Африки, млн. дол. США* 1996 2000 2004 2005 2006 2007 Експорт 209,30 731,50 1758,0 2393,9 2373,7 2792,0 Імпорт 141,5 136,4 179,7 426,2 413,0 673,1 Сальдо 67,8 595,1 1478,3 1967,7 1960,7 2118,9 % експорту від загального експорту України 1,45 5,01 5,39 6,99 6,18 5,66 % від імпорту з Африки від загального імпорту України 0,8 0,98 0,96 1,2 0,91 1,11
* Розраховано за даними Держкомстату України.
Аналіз даних показує, що відбувається постійне зростанняобсягів українського експорту в Африці і позитивне сальдо. Зростає також часткакраїн Африки в експорті країни, хоча в 2007р. вона зменшилась 0,52. Часткаімпорту України з Африки досить стабільна і знаходиться в межах 1%. Позитивнесальдо в 2007 році досягло більше ніж 2 млрд дол. США, хоча загалом по зовнішнійторгівлі товарами України воно було від’ємним (- ф,13 млрд дол.).
Головним торговим партнером України серед країни континентувиступають: за експортом – Єгипет, Нігерія, Алжир, Туніс, Марокко, за імпортом– Гвінея, Гана, Габон, ПАР, Кот-д’Івуар (табл.2).
Дані свідчать про деяку нестабільність як експортнихпоставок, так і імпортних закупівель товарів. За 2007р. зменшився експорт появних найбільше торгових партнерів, але зріс до Беніну, Марокко, Гани. Малі,Сенегал. Імпорт помітно збільшивши Гани, Єгипту, Кот-д’Івуару. А Україна маєнегативне сальдо із Гвінею, Замбією, кот-д’Івуаром, Малаві, Зімбабве, Лесота,Маврикієм (табл. 2). З більшістю країн сальдо позитивне.
У товарній структурі експорту України до африканських країнпереважає продукція металургії, зерно (ячмінь, пшениця), олія, автомобілі,вагони, дорожня техніка, медикаменти, комплектуючі до різноманітної техніки, вт.ч. військової, продукція ВПК. Також Україна об’єктивно здатна надаватикраїнам Африки різноманітні послуги і деякі з них уже надає: геологорозвідувальніроботи, послуги військово-технічного характеру, прокладання шляхів, різні видипромислового будівництва.
Для українських товаровиробників, які мають певні труднощів реалізації обробної промисловості, особливо важливим завданням є утвердженняна сталих ринках збуту не сировини, а промислових виробів з високою часткоюдоданої вартості.
Таблиця 2 — Зовнішня торгівля Українитоварами з країнами Африки млн. дол. США Експорт Імпорт Сальдо 2006 2007 2006 2007 2006 2007 Алжир 466,7 440,0 1,3 5,0 465,4 435 Ангола 10,2 7,5 0,0 0,0 10,2 7,5 Бенін 9,0 27,7 0,0 0,0 9,0 27,7 Гамбія 1,2 3,9 0,0 0,0 1,2 3,9 Гана 28,5 48,8 54,7 222,5 -26,2 -173,7 Гвінея 11,8 12,3 95,3 76,3 -83,5 -64 Екваторіальна Гвінея 0,7 14,9 - - 0,7 14,9 Ефіопія 25,4 94,3 0,2 0,2 25,2 94,1 Єгипет 748,2 880,0 43,2 77,5 705 802,5 Замбія 0,3 0,1 1,6 1,1 -1,3 -1,0 Зімбабве - 0,2 2,9 3,3 -0,2 -0,4 Камерун 21,2 25,8 1,0 0,4 20,2 25,4 Кенія 45,5 62,9 0,8 1,7 44,7 61,2 Конго 5,5 6,9 0,3 0,5 5,2 6,4 Кот-д’Івуар 29,0 27,3 56,8 81,5 -27,8 -54,2 Ліберія 1,8 2,0 7,9 9,5 -6,1 -7,5 Лівійська Арабська Дкамахірія 150,1 180,4 0,5 0,2 149,6 180,2 Маврикій 0,4 0,0 0,2 0,3 0,2 -0,3 Мавританія 16,7 23,5 2,0 2,9 14,7 20,6 Мадагаскар 0,4 1,8 0,2 0,5 0,2 1,3 Малаві - 0,1 7,1 10,6 -7,1 -10,5 Малі 14,0 20,5 0,1 0,0 13,9 20,5 Марокко 16,3 177,4 3,3 3,6 163,0 18 Мозамбік 8,8 2,9 3,5 3,8 5,0 -0,9 Намібія 4,3 4,2 4,2 0,3 -0,1 0,1 Нігерія 183,4 268,5 1,1 0,6 182,3 267,9 Танзанія 16,9 13,2 4,2 2,8 12,7 10,4 Південна Африка 1,4 12,2 40,3 57,9 - - Сейшели 4,0 4,1 4,2 0,5 -0,2 -0,4 Сенегал 48,0 90,3 0,0 0,0 48,8 90,3 Судан 37,0 32,2 4,0 0,3 36,9 31,9 Сьєрра-Леоне 1,4 1,4 0,4 0,5 1,0 0,9 Тога 13,1 15,4 0,1 0,1 13,0 15,3 Туніс 227,3 244,0 533,8 1,4 193,5 243,6 Уганда 16,4 12,3 4,4 0,2 16,0 12,1 Чад 10,7 12,3 4,0 0,0 10,7 12,3