МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ
Курсова робота
з дисципліни "________________________"
на тему: ______________________________________________
______________________________________________________
Студент – виконавець
курс____ гр._________
____________________
(П.І.Б. студента, підпис)
Науковий керівник
__________________
(П.І.Б. викладача, підпис)
_____________________
(науковий ступень,
вчене звання)
Допущено до захисту
Зав. кафедрою_______________
"___"__________________200_р.
Луганськ 2008
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
Затверджено
Зав. кафедрою
_________________________
"_____" ____________200_р.
Завдання
на курсову роботу студента
____________________________________________________
(прізвище, ім‘я, по – батькові)
Тема курсовоїроботи__________________________________________
____________________________________________________________
Строк здачі студентом закінченої роботи_________________________
Вихідні дані роботи (рекомендації щодо рішення обраноїпроблеми)
4 Зміст, перелік питань, які підлягаютьрозробці______________________________________________________
___________________________________________________________
5. Дата видачі завдання__________________________________________
РЕФЕРАТ
Обсяг стор., табл.,рис., джерел, додатків
Ключовіпоняття:___________________________________________
__________________________________________________________
Актуальність теми_________________________________________
__________________________________________________________
Мета курсовоїроботи_________________________________________
____________________________________________________________
Об'єкт курсовоїроботи ________________________________________
_____________________________________________________________
Предмет курсовоїроботи ______________________________________
_____________________________________________________________
Результатидослідження ________________________________________
_____________________________________________________________
Зміст
ВСТУП.
1. Загальнахарактеристика підприємства
2. Описпідприємства, як кібернетичної системи
3. Розробкастратегії підприємства
3.1 Опис місії іцілей підприємства
3.2 Оцінка іаналіз зовнішнього середовища
3.3 Управлінськеобстеження сильних і слабких сторін підприємства
3.4 Аналізстратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства
3.5 Плануванняреалізації стратегії
4. Розробкаорганізаційної структури управління підприємством
4.1. Визначення типа організаційної структури управління підприємством
4.2. Описанняфункцій звена управління
5. Проектуваннякомунікацій на підприємстві
6. Розробкапропозицій по ефективному керівництву
Висновок
Списоквикористаних джерел
Вступ
Менеджмент, якнаукова дисципліна пройшов довгий и противоречивый путь розвитку, і розглядатийого потрібно з урахуванням с історичного опиту, цих цілей и задач, котріставились на різних етапах його розвитку. Ефективність и якість управлінськоготруда визначається, насамперед, обґрунтованістю методології рішення проблем, тобтопідходів принципів, методів без гарної теорії практика сліпа.
Менеджмент – цесамостійний вид профессионально осуществляемої діяльності. Він забезпечуєуправління підприємством в умовах ринка. ЦЕ означає:
1. Орієнтація підприємствана спроси и потрібності ринка. Ринок — це форма економічних взаємовідносин міжпокупцем і продавцем.
2. Постійнестремління к збільшенню ефективності виробництва з найменшими затратами, тобтоотримання оптимальних результатів.
3. Господарськасамостійність організації, яка забезпечує свободу прийняття управлінськихрішень тим, які несуть відповідальність за результати.
4. Постійнакорректировка цілей діяльності, та виробничих програм в залежності від кон’юнктуриринку.
5. Необхідністьвикористання сучасної комп’ютерної бази для розробки прогресивної технології підготовкии прийняття рішень.
Метою дослідженнякурсової роботи є аналіз системи стратегічного управління ДП «Укрдонбасекологія»і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення напрямів реалізаціїстратегії підприємства.
Завдання курсовоїроботи: охарактеризувати діяльність ДП «Укрдонбасекологія»; розглянути основніпитання, що стосуються системи управління підприємства, сформулювати стратегію,тощо.
1. Загальна характеристика ДП «Укрдонбасєкологія»
Дослідженняпитань плану курсової роботи, буде розглядатися на матеріалах Державногопідприємства “Укрдонбасекологія” засноване на державній власності і перейменованозгідно з наказом Мінпаливенерго України від 9 вересня 2004 року № 557 таналежить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, діє державнепідприємство в умовах самофінансування і повного самоокуповування.Місцезнаходження Підприємства: Луганська область, м. Свердловськ, вул.К.Лібкнехта, 18а.
Підприємствосамостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи зпопиту на роботи, послуги та необхідності забезпечення виробництва, а такожсоціального розвитку підприємства, підвищення доходів.
Підприємство,здійснюючи господарську та інші види діяльності має право з власної ініціативиприймати будь-які рішення, що не суперечить чинному законодавству України.
Основниминапрямками діяльності Підприємства є:
1.Зведенняземляних гребель, дамб, насипів, шламо – і хвостосховищ, накопичувачівпромислових стоків;
2.Вишукувальніта проектні роботи для будівництва;
3. Зведеннянесучих та огороджувальних конструкцій;
4.Будівництвоберегозахисних та берегоукріплювальних споруд;
5.Рекультиваціяґрунтів та протиерозійних робіт.
6.Складуванняпороди в плоскі відвали, гасіння та озеленення породних відвалів;
7.Ущільненню тазаміна непросідаючих і просідаючих грунтів.
8. Переробка,використання та реалізація відходів виробництва, вторинної сировини;
9. Новебудівництво, реконструкція.
10. Інше.
Підприємство самостійновизначає структуру управління, встановлює штатний розпис. Також самостійновстановлює форми, системи, розміри оплати праці, а також інші види доходівпрацівників у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбаченихгенеральною і галузевою угодами та чинним законодавством України.
Мінімальназаробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавствомУкраїни мінімального розміру заробітної плати.
Умови оплатипраці та матеріального забезпечення керівника Підприємства визначаютьсяконтрактом з ним.
Підприємствосамостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва ікапітального будівництва через системи прямих угод (контрактів) або черезтоварні біржі на конкурентних засадах.
Основнимузагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльностіПідприємства є прибуток (доход).
ПрибутокПідприємства, що залишається після покриття матеріальних і прирівняних до нихвитрат, витрат на оплату, оплати відсотків за кредитами банків, сплатипередбачених законодавством України податків та інших загальнообов’язковихплатежів до бюджету та цільових фондів, залишається у повному йогорозпорядженні.
Прибутокрозподіляється керівником Підприємства за участю трудового колективу(профспілки), і витрачається відповідно до кошторису, затвердженого керівникомПідприємства.
Джереломформування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (доход), амортизаційнівідрахування, бюджетні кошти, кошти, одержані від продажу цінних паперів,безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств,організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальнівкладення та кредити.
ВідносиниПідприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферахвиробничої діяльності здійснюються на підставі договорів.
Підприємствовільне у виборі предмета договору, визначення зобов’язань, будь-яких інших умовгосподарських взаємовідносин, що не суперечить чинному законодавству України,рішенням Органу управління майном і Статуту.
Підприємствоздійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України.Втручання в господарську та іншу діяльність Підприємства з боку державних, громадськихі кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крімвипадків, передбачених законодавством України. Питання соціального розвитку,включаючи поліпшення умов праці, життя та здоров’я, гарантії обов’язковогомедичного страхування членів трудового колективу та їх сімей вирішуютьсякерівником Підприємства за участю відповідного виборчого органу профспілки,якщо інше не передбачене законодавством.
Аудит фінансовоїдіяльності Підприємства здійснюється згідно із чинним законодавством України. Контрольза господарською діяльністю Підприємства здійснюється згідно із чиннимзаконодавством України.
Розглянемо попунктам юридичний статус даного підприємства :
1. Підприємствоє юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи Підприємство набуває здня його державної реєстрації.
2.Підприємство єправонаступником “Свердловського виробничого управління з екології”Регіонального виробничого об’єднання “Укрвуглеекологія”.
3. Підприємствоздійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, галузевоїугоди, колективного договору та цього статуту, який затверджується Органомуправління майном за участю трудового колективу (профспілки), рішень Органууправління майном та внутрішніх нормативних документів Підприємства.
4. Створеннябудь-яких спільних підприємств за участю Підприємства здійснюється Фондомдержавного майна України за згодою Органу управління майном.
5.Підприємствоведе самостійний баланс, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установахбанків, печатку зі своїм найменуванням і зображенням фірмового знаку, а такожзнак для товарів і послуг, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.
6. Підприємствонесе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майназгідно із чинним законодавством.
7. Підприємствомає право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нестиобов’язки, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в господарських судахта судах загальної юрисдикції.
2. Опис підприємства, як кібернетичної системи
Посилення взаємозв'язаноївсіх сторін діяльності організації (виробничої, фінансової, маркетингової,соціальної, екологічної та інше), а також розширення, ускладнення іінтенсифікація як внутрішніх, так і зовнішніх відносин привели до формування всередині XX сторіччя так званого системного підходу до управління.
Він розглядаєорганізацію як цілісну сукупність різних видів діяльності і елементів, щознаходяться в суперечливій єдності і у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем,припускає облік впливу всіх чинників, що впливають на неї, і акцентує увагу навзаємозв'язках між її елементами.
Відповідно донього управлінські дії не просто функціонально витікають один з одного (нацьому робив акцент процесний підхід), а всі без виключення надають один наодного як безпосередню, так і опосередковану дію. Через цю зміну в одній ланціорганізації неминуче викликають зміни в інших, а зрештою в ній в цілому.
Тому кожнийкерівник, ухвалюючи власні рішення, повинен враховувати їх вплив на загальнірезультати, а основна мета менеджменту полягає в інтеграції елементіворганізації, пошуку механізмів збереження.
Системний підхідв управлінні ґрунтується на тому, що всяка організація є системою, щоскладається з частин, кожна з яких володіє своїми власними цілями. Керівникповинен виходити з того, що для досягнення загальних цілей організаціїнеобхідно розглядати її як єдину систему. При цьому прагнути виявити і оцінитивзаємодію всіх її частин і об'єднати їх на такій основі, яка дозволитьорганізації в цілому ефективно досягти її цілей. (Досягнення цілей всіхпідсистем організації явище бажане, але майже завжди не реальне).
Системний підхід- це підхід до дослідження об'єкту (проблеми, явища, процесу) як до системи, вякій виділені елементи, внутрішні і зовнішні зв'язки, найістотнішим чином впливаючина досліджувані результати його функціонування, а цілі кожного з елементів,виходячи із загального призначення об'єкту.
Можна такожсказати, що системний підхід — це такий напрям методології наукового пізнання іпрактичної діяльності, в основі якого лежить дослідження будь-якого об'єкту якскладної цілісної соціально-економічної системи.
Далі розглянемоосновні принципи системного підходу:
1. Цілісність,що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле і в той же час якпідсистему для вищестоящих рівнів.
2. Ієрархічністьбудови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих наоснові підпорядкування елементів нижчого рівня — елементам вищого рівня.Реалізацію цього принципу добре видно на прикладі будь-якої конкретної організації.Як відомо, будь-яка організація є взаємодією двох підсистем: управляючої ікерованої. Одна підкоряється іншій.
3. Структуризація,що дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язку в рамках конкретноїорганізаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовленийне стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самоїструктури.
4. Множинність,що дозволяє використовувати безліч кибернетичних, економічних і математичнихмоделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
Таким чином, напідставі викладеного вище можна зробити певні висновки, а точніше відмінністьсистемного і традиційного ( аналітичного) підходів. Якість управлінськогорішення — це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретногозамовника і забезпечують реальність його реалізації.
Компоненти«чорного ящика» системного підходу до ухвалення рішення представлені на рис.1.
/>
Рис.1. Компоненти «чорного ящика» системного підходу доухвалення рішення
Розглянемо змісткомпонентів, представленого на рис.1 «чорного ящика».
«Вхід» системихарактеризується параметрами проблеми, які необхідно вирішити по конкретнихринках (вимоги споживачів результати сегментації, якість об'єкту, об'ємипродажів терміни поставок, ціни і т.п.).
На «виході»системи — рішення, виражене кількісно або якісно, що має певний ступіньадекватності і вірогідність реалізації, ступінь ризику досягнення запланованогорезультату.
До компонентів «зовнішньогосередовища» системи відносяться чинники макро- і мікросередовища фірми,інфраструктура регіону, що впливає на якість управлінського рішення. До цихчинників відносяться міжнародна інтеграція, політична ситуація в країні,економіка, технічний стан, соціально-демографічні, природно-кліматичні,культурні і інші чинники країни, чинники інфраструктури регіону (ринковаінфраструктура, моніторинг навколишнього середовища, соціальна інфраструктура,промисловість, транспорт, зв'язок і ін.), чинники, що характеризують конкретнізв'язки фірми (особи, що ухвалює рішення) з іншими фірмами, організаціями,посередниками, конкурентами і т.д.
Зворотний зв'язокхарактеризує різну інформацію, що поступає від споживачів до особи, що ухвалиларішення (до «процесу»), або до особи, від якої поступила інформація за рішеннямпроблеми («вхід»). Надходження інформації зворотного зв'язку може бутипов'язано з неякісним рішенням, додатковими вимогами споживачів про уточненняабо доробки рішення, появою новин і іншими чинниками.
Процес ухваленнярішення включає наступні операції: підготовка до роботи; виявлення проблеми іформулювання цілей; пошук інформації; її обробка; виявлення можливостейресурсного забезпечення; ранжирування цілей; формулювання завдань; оформленнянеобхідних документів; реалізація завдань. Вживання системного підходу допроцесу ухвалення управлінського рішення дозволяє визначити структуру проблеми,систему її рішення, взаємозв'язки компонентів системи і черговість їхвдосконалення.
З метою економіїчасу і засобів на розробку управлінського рішення рекомендується наступначерговість вдосконалення (формування, відробітки) компонентів «чорного ящика»
3. Розробка стратегії підприємства
Розглянемо різнівизначення терміна „стратегія” стосовно до ДП «Укрдонбасекологія». Необхідновідзначити той факт, що кількість визначень поняття стратегія приблизнодорівнює числу книг, де вона розглядається. Обмежимося наступними шістьмавизначеннями цього досить складного управлінського терміна:
Стратегія — цезагальний план досягнення довгострокових цілей компанії — це найбільш загальневизначення стратегії.
Стратегія — цеплан розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках — це гарнеінструментальне визначення стратегії.
Стратегія — цеінструмент координації стратегічних ресурсів підприємства — це визначенняобґрунтовує користь стратегічного планування.
Стратегія — цепроцес приведення у відповідність сильних і слабких сторін компанії знебезпеками і можливостями в зовнішнім середовищі — це визначення достатньодокладно описує послідовні кроки алгоритму стратегічного планування.
Стратегія — цедовгостроковий план для реалізації амбіцій керівництва компанії — це визначенняхарактеризує один з нових напрямків розвитку теорії стратегічного управління.
Стратегія — цеметод зміни системи підприємства для досягнення більш якісних параметріввироблених їм товарів і послуг — це визначення змушує подивитися на стратегію ззовсім нової сторони.
Отже, звернемосядо першого визначення — Стратегія — це загальний план досягнення довгостроковихцілей компанії. Що стосується «довгострокових цілей» ДП«Укрдонбасекологія», то в їхньому переліку обов'язково варто сформулюватидосягнення довгострокових конкурентних переваг, що залучать до нього замовниківі дозволять позитивно відрізнитися фірмі від її найближчих конкурентів. Такимиякостями може бути відмінне знання свого напрямку. Коли у підприємства єголовні цілі, тоді зрозуміло, що потрібно робити завтра і післязавтра.Недоліком першого визначення стратегії є однак те, що воно не дає чіткогоорієнтира — що конкретно повинно робити підприємство, щоб вижити наконкурентному ринку. Для вирішення цієї задачі звернемося до другого визначеннярозглянутого терміна. Одне з кращих інструментальних визначень стратегіїпідприємства, що змушує керівництво серйозне подумати про важливість своїхключових ресурсів і можливих варіантів їхнього застосування, звучить так — Стратегія — це план розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках.Згадаємо, що термін стратегія прийшов з військового мистецтва. А у війні, яквідомо, перемагає не той, у кого кількісно більше війська і зброї, а той, хтовчасно зможе сконцентрувати в потрібному місці свої людські і матеріальніресурси, вибір «правильних» напрямків розподілу цих ресурсів відіграєвизначальну роль для перемоги над ворогом.
Сущностьстратегического планирования заключается в формулировании основных направленийдеятельности предприятия (миссии) и показателей его развития на планируемыйпериод (целей), определяющих желаемый результат его деятельности в целом и вконкретном бизнесе. В рамках стратегического планирования обеспечиваетсякомплексное обоснование проблем, с которыми может столкнуться предприятие, иопределяются действий по их разрешению, а также разрабатывается конкретный плануправленческих действий (стратегии) по выполнению миссии предприятия идостижению сформулированных целей.
Стратегическиепланы должны быть разработаны так, чтобы быть целостными в течение длительногопериода и одновременно быть достаточно гибкими, позволяющими при необходимостиосуществить их совершенствование и переориентацию. Общий стратегический планследует рассматривать как программу деятельности предприятия на длительныйпериод времени с условием, что постоянно меняющаяся деловая и социальнаяобстановка делает коррективы этого плана неизбежными.
3.1. Опис місії і цілей підприємства
Основнимизавданнями стратегії є вибір довготривалих напрямів діяльності і формуваннястратегічної місії підприємства.
Перетвореннямісії в сукупність цілей.
Розробкастратегії для досягнення встановлених цілей.
Здійснення івиконання стратегії маркетингу.
Оцінкарезультатів, ситуативний аналіз, розробка коректуючих дій.
Стратегічні ціліі задачі підприємства відображають кількісні і якісні показники, якіхарактеризують результати його діяльності в довготривалій перспективі. Звичайнопідприємство зацікавлено в досягненні цільового набору різних цілей, які можнаранжирувати по ступеню їх важливості. Для діяльності ДП “Укрдонбасекологія”визначення цілей ґрунтується на наступних положеннях: 1) Визначається не одна,а декілька цілей. До побудови цілей і їх узгодження застосовується комплекснийпідхід (основні цілі, що забезпечують установки).
2) Цілі повиннібути реальними, виключати суперечність.
3) Цілі покликаністимулювати подальший розвиток, забезпечувати зосередження сил і засобівпідприємства на пріоритетних напрямах діяльності.
4) фінансові ціліє життєво важливими для підприємства.
Кожнепідприємство вимушено формулювати як фінансові цілі, так і стратегічні.Приклади стратегічних і фінансових цілей відображені у формі таблиці 1.
Таблиця 1. Цілі стратегічного управлінняФінансові цілі Стратегічні цілі
Зростання замовників
Зростання доходів
Збільшення прибутку
Стабілізація доходів
Збільшення частки ринку вища позиція в галузі
Підвищення якості послуг.
Висока репутація серед замовників
Підвищення конкурентоспроможності ринку
Розширення і зростання можливостей
Як фінансові, такі інші цілі є життєво важливими для підприємства. Проблеми виникають привстановленні пріоритетів в їх досягненні, коли необхідно вибирати між діями,направленими на досягнення короткострокових фінансових показників і зусиллями,які забезпечують сильнішу ринкову позицію в довгостроковій перспективі.Підприємство повинне розробити поточні цілі маркетингу. Довгострокові цілідозволяють вирішити наступні задачі: по-перше, встановлення цільових показниківна п'ять або більше років вперед дозволяє краще представити, які дії потрібноробити вже зараз і впродовж всього планованого періоду, щоб забезпечити досягненняцих цілей; по-друге, наявність довгострокових цілей дозволяє керівникам точнішеоцінити значення і вплив поточних рішень на досягнення намічених показників вмайбутньому. Короткострокові цілі направлені на досягнення негайних або найближчихрезультатів і, як правило, обмежуються періодом.
Цілі управління євіддзеркаленням довготривалих і короткострокових цілей підприємства. Розробкацілей діяльності повинна включати їх чітке формулювання, ранжирування всьогонабору по критерію значущості, остаточний вибір найважливіших цілей з поглядуінтересів підприємства. Як приклад можна запропонувати наступні формулюванняцілей діяльності підприємства і відповідних їм цілей маркетингу.
Встановленістратегічні цілі повинні бути конкретизовані для кожного самостійногопідрозділу підприємства. При цьому слід керуватися принципом поступовоїдеталізації змісту цілей маркетингу від вищого рівня управління до нижчого.Такий підхід дозволяє усунути суперечності між цілями окремих підрозділів іпідприємства в цілому. Проблеми виникають при встановленні пріоритетів в їхдосягненні, коли необхідно вибирати між діями, направленими на досягненнякороткострокових фінансових показників і зусиллями, які забезпечують сильнішуринкову позицію в довгостроковій перспективі. Довгострокові цілі дозволяютьвирішити наступні задачі: по-перше, встановлення цільових показників на п'ятьабо більше
3.2 Оцінка і аналіз зовнішнього середовища
Підприємства, щовиходять на ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щобвижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливостімаркетингу.
Саме на основімаркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операцій насвітовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75%комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності.
Під маркетингомрозуміється система внутріфірмового управління, спрямована на вивчення і облікринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більшобґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сферізбуту.
Перш ніжвирішити вийти на ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись,досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.
До зовнішнього(оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансовіустанови, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічнаситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції таінше.
Зовнішніфактори — це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиціповинно сприймати їх як дещо незмінне. Отже зовнішні фактори:
1.Діяльністьдержавних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика,законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміриподаткових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки,зовсім його не отримувати.
2.Господарськакон’юнктуру, що складається. Вона включає кон’юнктуру ринків сировинних таматеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва,ринків фінансових ресурсів.
3.Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде пророзвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки),нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищуєнауковий та виробничий потенціал підприємства.
4.Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляютьсяпідприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високийприбуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, змінавимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливостінаселення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певноїконкурентоспроможності підприємства
До внутрішньогосередовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробкиоказання послуг, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачіінформації між ланками управління та інше.
Довнутрішніх факторів відносяться такі:
1.Діяльністькерівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробничаструктури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т.д.).
2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобтозаміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможностіпідприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.
3.Ефективне оказання послуг. Цей фактор серйозно впливає на підвищенняконкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів ввиробництві, надаючи послуги вищої якості і відносно невисокої собівартості. Томупідприємство намагається здійснити ефективне оказання послуг за рахунокпридбання нової техники, кваліфікованим кадрам та інше. Все це робиться, зоднієї сторони, на основі формування «свого» покупця, проведення ефективноїцінової політики і т. п., а з іншої — шляхом ефективного забезпеченняновітнішою технікою та устаткуванням по доступним цінам.
Всі факторивнутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаються управліннюз боку підприємства, і ті, що не піддаються.
Зовнішня середа,в свою чергу, поділяються на середу прямого й середу непрямого діяння.
Середа прямогодіяння об’єднує елементи, безпосередньо впливаючи на діяльність ДП„Укрдонбасекологія” і випробуючи на себе її відповідний вплив. Елементамисереди прямого впливання є: постачальники, конкуренти, споживачі, посередники,державні органи регулювання економіки, контактні аудиторії. (Таблиця 2.)
Головними всереді прямого впливу є покупці послуг. Маркетингова діяльність ДП„Укрдонбасекологія” повинна постійно реагувати на зміни споживчої поведінки іїх причини, ураховувати характер, типи і фактори покупного попиту, опиратися назнання процесу прийняття споживачами рішень. Основними споживачами ДП „Укрдонбасекологія”шахти Луганської та Донецької областей
Конкурентияксуб’єкти зовнішньої середи задають критерій господарської діяльності, котрихслід не тільки достигнути, але й перевершити. Тільки в цьому випадку ДП„Укрдонбасекологія” може розраховувати на успіх на ринку послуг.
Перш за все,необхідно вивити коло як реальних, так і потенційних конкурентів. Ринокпостійно змінюється, і значення потенційних конкурентів дуже важливо. Основнимиконкурентами є ДП “УШБМ”, ВГСЧ, РВО “Укруглєекологія”, ТОВ “Донбасуглєекологія.(Табл.3 )
Постачальникитакож можуть оказати значний вплив на маркетингову діяльність, наприклад,шляхом організування спільної реклами або заходів з підтримкою збуту.
Таблиця 3. Конкурентне середовище ДП “Укрдонбасєкологія”Підприємство Місто Послуги ДП “УШБМ” м.Свердловськ Рекультивація тереконів ВГСЧ м.Свердловськ Температурна з’йомка РВО “Укруглєекологія” м.Луганськ Рекультивація тереконів ТОВ “Донбасуглєекологія” м… Луганськ Рекультивація тереконів
Таблиця 2. Фактори зовнішній середи прямого діяння намаркетингову діяльність ДП „Укрдонбасекологія”
/>
ПостачальникамиДП “Укрдонбасекологія є ТОВ ”Ровеньковська нефтебаза”, ТОВ “Агрогазсервіс”, ЧПРожков, які постачають ГСМ для своєчасного виконання робіт
Посередникипов’язують виробника з споживачами товарів, сприяв тім самим просуваннюпродуктів по каналам розподілу. Контактні аудиторії часто бувають представленнілюбими фірмами або організаціям, проявляючи інтерес до даної організації іздатним оказати на неї вплив.
Основнымизамовниками ДП «Укрдонбасекологиі» в 2008г. є :
Державнепідприємство «Свердловантрацит»:
ВП ЦОФ«Свердловская»:
— прйом искладування вітходів вуглезбогачення в плоский породний отвал;
— расширення іиреконструкція хвостохранилища.
ВП шахта «КраснийПартизан»:
— будівництвокотлавану під плоский породний отвал на промплощадке колишній шахти«Черновицька»;
— прйом искладировання відходів вуглезбогачення в породный отвал.
ВП ГОФ«Краснопартизанська»:
— перевозка глинына діючий породный отвал;
— чисткашламоотстойников, накопителей.
ВП шахта ім.Свердлова:
рекультиваціяучастков промплощадки шахты № 67.
— проведення температурныхз’йомок териконов и породных отвалов по шахтам.
Державнепідприємство «Ровенькиантрацит»
Шахтоуправління«Ровеньковське»
— пристрійукриплюючий дамбы породного отвала.
Шахта ім.Вахрушева
— тушеніеспособом пониження породного отвала № 1.
— хлорированиешахтных сточних вод по шахтам ДП «Ровенькиантрацит»
— проведениетемпературных з’йомок териконов и породных отвалов по шахтам ДП«Ровенькиантрацит».
Середа непрямогодіяння об’єднує елементи, існування котрих виявляється на маркетинговій діяльностіДП «Укрдонбассєкологія», але не виявляв безпосереднього і негайного впливу нанеї. До таких елементів відносяться: економічні, техніко-технологічні,політичні, правові, природно-ресурсні, демографічні, соціально-культурні іміжнародні (Табл.4)
Таблиця 4. Фактори зовнішній середи непрямого діяння намаркетингову діяльність підприємства ДП “Укрдонбасекологія”
Економічна середа
— темпі економічного росту;
— рівень зайнятості в країні і ;
— темпи інфляції;
— платоспроможність підприємства;
/> — міжнародний платіжний бізнес.
Техніко-технологічна середа
— використовування технології виробництва;
— ви користування обчислюваної техніки у проектуванні нових товарів та послуг;
— технології збору, обробки і передачі інформації.
Політико-правова середа
— стан законодавства;
— державне регулювання економіки;
— політична ситуація в країні;
— наявність груп з особовим політичними і економічними інтересами.
Природно-ресурсна середа
— наявність в країні сировинних ресурсів;
— ціни на сировину;
— стан добувної промисловості. ФІРМА
Демографічна середа
— чисельність населення і її динаміка;
— вікова структура населення;
— освітній рівень населення;
— міграційні процеси в країні.
Соціально-культурна середа
- установки, традиції, життєві цінності в суспільстві;
— відношення до підприємництва;
— очікування населення;
— національні почуття.
Міжнародна середа
— політика правління інших країн;
— можливості проникнення на міжнародні ринки;
— економіка, політика, право, культура інших країн.
3.2. Управлінське обстеження сильних і слабких сторінпідприємства
Оцінку сильних іслабких сторін ДП “Укрдонбассєкологія” я приведу в таблиці 5.
Таблиця 5 Сильні і слабкі сторони ДП “Укрдонбассєкологія”ФУНКЦІОНАЛЬНА ЗОНА
Слабка
Середня
Сильна Маркетінг Расширення ассортимента послуг + Пропозиція на ринку + Виробництво Якість послуг + Длітельність виробничого процесу + Науково-техничний потенціал Потоки нових послуг + Іслідувальский потенціал + Фінанси Заборгованість + Рівень запасів + Персонал Стимулювання + Талантливі робітники + Організація Гибкість організаціоної структури + Чіткість розподілу + Організаційна культура Система цінностей + Імідж +
3.3. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегіїпідприємства
Підприємствостворене з метою організації виробничо-господарської діяльності з виконаннякомплексу природоохоронних робіт та ліквідації шкідливих наслідків виробничоїдіяльності підприємств системи Міністерства промисловості України, оздоровленняекологічного стану на підприємствах, що обслуговуваються та виконання іншихробіт, послуг, отримання прибутку, та реалізації соціально-економічнихінтересів трудового колектив. Можливі стратегії розвитку ДП «Укрдонбасєкологія»передбачені статутом:
1.Зведенняземляних гребель, дамб, насипів, шламо – і хвостосховищ, накопичувачівпромислових стоків;
2. Вишукувальніта проектні роботи для будівництва;
3. Зведеннянесучих та огороджувальних конструкцій;
4. Будівництвоберегозахисних та берегоукріплювальних споруд;
5. Рекультиваціяґрунтів та протиерозійних робіт.
6. Складуванняпороди в плоскі відвали, гасіння та озеленення породних відвалів;
7.Ущільненню тазаміна непросідаючих і просідаючих грунтів.
8.Будівництво тамонтаж інженерних і транспортних мереж;
9. Переробка,використання та реалізація відходів виробництва, вторинної сировини;
10.Збирання,заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, яківизначаються Кабінетом Міністрів України);
11.Матеріально-технічнезабезпечення, надання послуг через систему прямих угод (договорів, контрактів),або через біржі та інші організації. Реалізація власної продукції, майна,відходів виробництва, вторинної сировини тощо за цінами та тарифами,встановленими самостійно, або на договірних засадах, а у випадках, щопередбачені законодавством України – за державними цінами та тарифами.
13. Організаціязбуту продукції (робіт, послуг).
14. Організаціяуправління виробництвом, розвиток ринкових відносин.
15. Наданняпослуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загальногокористування.
16.Розвитоквиробничо-господарського використання Підприємства, підвищення продуктивностіпраці, максимальне використання внутрішніх резервів, інтенсифікація виробничихпроцесів.
17.Комерційнадіяльність і комерційні послуги (посередницькі операції на підставі договорів,доручень, агентських угод), представницькі послуги.
18. Операції зцінними паперами.
19. Ремонт ітехнічне обслуговування автомобілів, іншої автомобільної техніки та механізмів.
20.Здійсненняінших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством України. Здійснюючивсі види діяльності, Підприємство забезпечує дотримання законодавства Українипро надра та про охорону навколишнього природного середовища.
3.5 Планування реалізації стратегії
Сформульованіцілі і вибрана загальна стратегія розвитку підприємства є головними елементами(компонентами) стратегічного планування. Вони визначають бажаний Результатефективного розвитку підприємства і загальний підхід до його досягнення. Протетакий підхід дає велику свободу дій менеджерам різних рівнів і співробітникам,відповідальним за досягнення цілей, коли вибір ними конкретних Дій може непривести до досягнення бажаного результату підприємства в цілому. Длязабезпечення скоординованих дій відповідальних виконавців вище керівництвопідприємства повинне розробити додаткові організаційні рішення по досягненнюцілей і організувати реалізацію стратегічного плану.
Основною задачеюцих рішень є орієнтація майбутніх дій і поведінки відповідальних виконавців іменеджерів всіх рівнів на досягнення загальних цілей підприємства. Основнимиелементами рішень керівництва, направлених на організацію злагоджених дій всіхвиконавців по досягненню цілей підприємства, є тактика, політика, процедури іправила.
Тактика.Організація реалізації стратегічних цілей підприємства передбачає їх розділенняна довгострокові, середньострокові і короткострокові цілі. Реалізація цих цілейрозрахована відповідно на весь горизонт (період) планування, певну його частинуі в найближчий період (в перший — другий рік). Короткострокові ціліузгоджуються з середньостроковою і довгостроковою метою і забезпечують їхдосягнення. Аналогічно короткостроковим цілям необхідно розроблятикороткострокові стратегії, які називають тактиками. Тактика і досягненнякороткострокових цілей дозволяють визначити правильність стратегічного виборупідприємства і при необхідності внести відповідні корективи в досягненнябажаного результату при реалізації вибраної стратегії. Характерні особливості івимоги до формування тактики підприємства зводяться до наступного. Тактиказавжди розробляється виходячи із загальної стратегії підприємства і в їїрозвиток. На відміну від стратегії розвитку підприємства, яка розробляється навищому рівні управління, тактика в більшості випадків визначається насередньому рівні керівництва (або при його активній участі).
Політикаформулюється вищим керівництвом підприємства на весь період реалізаціїстратегічного плану. Політика служить загальним керівництвом для дій іухвалення рішень, яке сприяє досягненню цілей підприємства. Вона єдовгостроковим орієнтиром для ухвалення конкретних рішень на всіх рівняхуправління при виконанні стратегічного плану. Політику слід також розглядати якдеяку сукупність правил, що визначають напрями дій по реалізації стратегії ідосягненню цілей підприємства в ближній і дальній перспективі. Політика, якправило, розробляється стосовно досягнення функціональних цілей підприємства (вобласті маркетингу — маркетингова політика, в області фінансів — фінансоваполітика, в області інновацій — інноваційна або технічна політика і т.д.).
Процедури іправила. При реалізації стратегічного плану корисно використовувати минулийдосвід підприємства для майбутніх вирішень, якщо вони мають тенденціюповторення. При цьому відпадає необхідність наново проводити аналіз ситуацій,що повторюються або схожих, коли у минулому подібний аналіз привів дозадовільного рішення. Стосовно цього випадку звичайно розробляютьсястандартизовані вказівки. Ці вказівки, звані процедурами, регламентують певнупослідовність дій в конкретних ситуаціях. Процедура є описом сукупності дій,які слід зробити в конкретній ситуації.
Коли успішнареалізація плану залежить від точного виконання конкретного завдання, доцільноповністю виключити всяку свободу вибору. Для таких випадків розробляютьсявідповідні правила. Правило точно визначає, що повинне бути зроблене вспецифічній (одиничної) ситуації. Правила відрізняються від процедур тим, щовони розраховані на конкретну ситуацію, що передбачає обмежені дії. Процедуривикористовуються в ситуаціях, коли є деяка послідовність зв'язаних між собоюдій.
4. Розробка організаційної структури управління підприємством
4.1 Визначення типа організаційної структури управлінняпідприємством
Структурауправління — це сукупність рівнів управління і конкретних підрозділів,зв'язаних між собою конкретними управлінськими відносинами. Рішення про вибірконкретної структури організації ухвалюється керівництвом вищого рівня.
Взаємодія нарівні «подразделеніє — підрозділ» реалізується за допомогою комбінацій різнихтипів департменізациі і виступає в рамках організаційних структур: традиційної,дивізіональної або відділової, матричної. І, нарешті, на рівні «індивід-організація»взаємодія залежно від того, яка сторона виконує лідируючу роль, може додатиорганізації «індивідуалістський» або «корпоративний» характер.
Залежно відхарактеру зв'язків виділяються декілька основних типів організаційних структуруправління (табл.6):
— лінійна;
— функціональна;
— лінійно-функціональна;
— матрична;
— дивізіональна;
— множинна.
/>
Табл.6 Типи організаційних структур
Для ДП«Укрдонбасекологія» дивізіональна структура (табл.6)
Дивізіони(філіали) виділяються або по області діяльності або географічно.
/>
Табл. 7 Дівізіональная структура управління
Рук. — керівниквищого рівня; рук.фил.1, рук.фил.2- керівники філіалів; штаб — штаби фахівцівпри керівниках вищого і середнього рівнів .
Дівізіональнаяструктура. Розподіл конкретної структури на елементи відбувається не по видахфункціональної діяльності, а по інших ознаках, наприклад, по видах продукціїабо послуг, що випускається, по групах покупців або по регіонах. В цьомувипадку розрізняють:
— продуктовуструктуру
- структуру,орієнтовану на конкретного споживача
— регіональнуструктуру
Засобом, задопомогою якого керівництво встановлює відносини між рівнями повноважень, єделегування. Неможливо зрозуміти організаційний процес без попереднього розумінняделегування і пов'язаних з ним повноважень і відповідальності.
Делегування, яктермін, що використовується в теорії управління, означає передачу задач іповноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.
Критична рольделегування позначена в самому його визначенні. Воно є засобом, за допомогоюякого керівництво розподіляє серед співробітників незліченні задачі, якіповинні бути виконані для досягнення цілей всієї організації.
У деяких випадкахмежі повноважень змінюють характер повноважень в такому значному ступені, щонеобхідно розглянути відносини між рівнями повноважень, які виявляються увигляді двох загальних типів. Вони позначаються як лінійні і апаратні (штабні)повноваження, причому обидва типи можуть застосовуватися в різних формах.
Лінійніповноваження — це повноваження, які передаються безпосередньо від начальника допідлеглого і далі до інших підлеглих. Саме лінійні повноваження надаютькерівнику узаконену владу для напряму своїх прямих підлеглих на досягненняпоставлених цілей.
Керівник, щоволодіє лінійними повноваженнями, має також право ухвалювати певні рішення ідіяти в певних питаннях без узгодження з іншими керівниками в тих межах, яківстановлені організацією, законом або звичаєм.
4.2 Описання функцій ланки управління
Функції ланкиуправління я приведу на прикладі АХО ДП «Укрдонбасекологія » втаблиці 8.
Табл.8. Чисельність і функції должностних осіб підприємстваПосада працівника Чисельність, чіл. Основні функції робітника Генеральний директор 1 Технічний директор 1 Директор по виробництву 1 Директор по економіці 1 Заст. генерального директора по ВІД 1 Головний механік 1 Начальник юридичного відділу 1 Провідний технолог 1 Начальник відділу МТС 1 Головний бухгалтер 1 Провідний бухгалтер 3 Бухгалтер 1 Касир 1 Економіст по плануванню і нормуванню 1 Ст. інспектор ОК 1 Провідний інженер ПТО 1 Маркшейдер 1 Завідувачка господарством 1 Секретар-друкарка 1 Начальник СИЛ Експедитор по перевезенню вантажів 1 Слюсар — сантехнік 4 розряди 1 Охоронець 3 Прибиральник 2 Водій легкового авто 1 29
Докладнерозглянемо функції на прикладі должностої інструкції бухгалтера.
Должностнаінструкція бухгалтери
I.ЗАГАЛЬНІПОЛОЖЕННЯ
1.1 Бухгалтерпризначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника підприємства.
1.2 Бухгалтербезпосередньо підкоряється головному бухгалтеру.
1.3 У своїйроботі бухгалтер керується Конституцією України, нормативно-правовим ізаконодавчими актами України, що стосуються питань організації і веденнябухгалтерського обліку і складання звітності, а також Положенням про головнубухгалтерію і справжньою посадовою інструкцією.
II. ЗАВДАННЯ ІОБОВ'ЯЗКИ.
Бухгалтерзобов'язаний:
2.1. Здійснюватиоблік поступаючих товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, своєчасновідображати на рахівницях бухгалтерського обліку операції, пов'язані з їхрухом, облік витрат виробництва і обіг, своєчасно і правильно оформлятивідповідні бухгалтерські документи.
2.2. Матинавики роботи і ведення обліку в програмі «1С: Підприємство», з програмамиМінвуглепрому України: U49, U81, U72, програмою Арм Пенсійний фонд.
2.3. Формуватижурнали — ордери по рахівницях: 301,372,311,631 і т.д.; оборотно-сальдовівідомості по рахівницях: 201,2030,2031,204,207,22, МЦ і т.д.; інвентарнихсписків МНМА; інвентаризаційні описи.
2.4. Братиучасть в проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльностіпідприємства з метою виявлення внутрішньогосподарчих резервів.
2.5. Братиучасть в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунківі платіжних зобов'язань.
2.6. Працюватиз програмою «Клієнт-банк» (під час відсутності касира): здійснювати контроль зарухом грошових коштів на поточних рахівницях; імпорт платіжних доручень зпрограми «1С: Підприємство».
2.7. Вживатизаходи по попередженню недостач, незаконного витрачання товарно-матеріальнихцінностей, порушень фінансового і господарського законодавства.
2.8. Складатибухгалтерську звітність на основі первинних документів і бухгалтерськихзаписів, надавати її в установленому порядку до відповідних органів.
2.9. Стежити зазбереженням бухгалтерських документів, оформляти їх відповідно до встановленогопорядку для передачі в архів.
2.10. Забезпечитизахист комерційної таємниці і конфіденційність інформації про діяльністьпідприємства.
III. ПРАВА.
Бухгалтер маєправо:
3.1. Одержувативід виконавців і керівників структурних підрозділів підприємства інформацію,необхідну для виконання своїх службових обов'язків.
3.2. Неприймати до оформлення і виконання фінансові документи, оформлені з порушеннямвимог порядку приймання, зберігання і витрачання товарно-матеріальних і іншихцінностей.
3.3. Докладатиголовному бухгалтеру про всі виявлені недоліки в межах своєї компетенції.
3.4. Вноситипропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з передбаченими даною посадовоюінструкцією обов'язками.
IV.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Бухгалтер несевідповідальність за:
4.1. Якість ісвоєчасність виконання покладених на нього справжньою інструкцією обов'язків.
4.2. Нерозголошуваннявідомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства.
4.3. Дотриманняправил внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
4.4. Дотриманняінструкцій по охороні праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.
V. ПОВИНЕН ЗНАТИ.
Бухгалтерповинен знати:
- ухвали,розпорядження, накази вищестоящих органів, методичні, нормативні і інші керівніматеріали по організації бухгалтерського обліку і складанню звітності;
- форми іметоди бухгалтерського обліку на підприємстві, план і кореспонденцію рахунків,організацію документообігу по ділянках обліку;
- порядокдокументального оформлення і віддзеркалення в системі бухгалтерського облікугосподарських засобів і їх руху;
- правилаексплуатації обчислювальної техніки;
- основиекономіки, організації виробництва, праці і управління, цивільного і трудовогозаконодавства;
- переліквідомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства;
- правилавнутрішнього трудового розпорядку;
- правила інорми охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і протипожежногозахисту.
VI.КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ.
На посадубухгалтера призначаються особи, що мають середньо-спеціальну освіту за фахом«Бухгалтерський облік», із стажем роботи по професії не менші 1 роки.
VII.ВЗАЄМОСТОСУНКИ.
Надає інформаціюголовному бухгалтеру підприємства. Здійснює зв'язок із структурнимипідрозділами підприємства і іншими організаціями із питань, що входять вкомпетенцію бухгалтера.
5. Проектування комунікацій на підприємстві
Комунікація — цеобмін інформацією, на основі якого керівник одержує інформацію, необхідну дляухвалення ефективних рішень, і доводить ухвалені рішення до співробітниківорганізації. Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть виявлятисяпомилковими, люди можуть невірно розуміти чого ж хоче від них керівництво, або,нарешті, від цього можуть страждати між особові відносини. Ефективністюкомунікацій часто визначається якість рішень і те, як вони насправді будутьреалізовані.
Комунікаціїбувають зовнішні і внутрішні, вертикальні і горизонтальні.
Зовнішнікомунікації — це комунікації між організацією і середовищем (договори). Відчинників зовнішнього середовища залежать комунікаційні потреби організації.
Внутрішнікомунікації — це комунікації усередині організації між різними рівнями іпідрозділами (накази, розпорядження).
Горизонтальнікомунікації — це комунікації між різними відділами організації. На додаток дообміну інформацією по низхідній або висхідній організації потребуютьгоризонтальних комунікацій. Організація складається з безлічі підрозділів, томуобмін інформацією між ними потрібен для координації задач і дій.
Вертикальніорганізації — це інформація переміщається усередині організації з рівня нарівень. Вона може передаватися по низхідній, тобто з вищих рівнів на нижчі.Таким шляхом підлеглі рівні управління повідомляється про поточні задачі, змінупріоритетів, конкретні завдання, процедури і т.п., що рекомендуються, Крімобміну по низхідній, організація потребує комунікацій по висхідній. Передачаінформації з нижчих рівнів на вищі може помітно впливати на продуктивність.Комунікації по висхідній, тобто, також виконують функцію сповіщення верху проте, що робиться на нижчих рівнях. Таким шляхом керівництво дізнається пропоточні або назріваючі проблеми і пропонує можливі варіанти виправленняположення справ.
Основні функціїкоммуникацій:
Інформативна — передачаістинних аболожных сведєній;
Інтерактивна(побудительна) –організація взаємодії між людьми, наприклад, згода дій розподілфункцій, вплив на настрій, убежденія, поведінку співбесідника шляхомвикористання різних форм воздействія: внушеніе, приказ, просьба, убежденіє;
Перцептивнафункція — восприятіє друг друга партнерами по спілкуванню і установлення на ційоснові взаіморозуміння;
Експресивна –збудження чи зміна характера емоціональних переживань
Види коммунікацій:
Кадри. Головнимоб'єктом кадрової політики підприємства є — персонал (кадри). Персоналомпідприємства називається основний (штатний) склад його працівників. Кадри — цеголовний і вирішальний чинник виробництва, перша продуктивна сила суспільства.Вони створюють і приводять в рух засобу виробництва, постійно їх удосконалюють.Від кваліфікації працівників, їх професійної підготовки, ділових якостейзначною мірою залежить ефективність виробництва.
Загальні вимогидо кадрової політики в сучасних умовах зводяться до наступного:
Кадрова політикаповинна бути тісно пов'язана із стратегією розвитку підприємства. В цьомувідношенні вона є кадровим забезпеченням реалізації цієї стратегії.
Кадрова політикаповинна бути достатньо гнучкою. Це значить, що вона повинна бути, з одногобоку, стабільної, оскільки саме із стабільністю пов'язані певні очікуванняпрацівника, з іншою — динамічної, тобто коректуватися відповідно до змінитактики підприємства, виробничої і економічної ситуації. Стабільними повиннібути ті її сторони, які орієнтовані на облік інтересів персоналу і маютьвідношення до організаційної культури підприємства.
Оскількиформування кваліфікованої робочої сили пов'язано з певними витратами дляпідприємства, кадрова політика повинна бути економічно обґрунтованою, тобтовиходити з його реальних фінансових можливостей.
Кадрова політикаповинна забезпечити індивідуальний підхід до своїх працівників.
5. Організаційнакультура. В багатьох керівництві затверджується, що добре розвинена культура — найважливіша характеристика організацій, що мають значні успіхи. Термін«міцна культура» означає, що більшість менеджерів і співробітниківсповідає набір загальних цінностей і методів робити справу. Міцна культура можебути асоційована з міцним виконанням з трьох причин. Перше, міцна культураприпускає стійкий зв'язок між культурою і стратегією. Друге, міцна культураможе вести до єдності цілей серед співробітників. Третє, міцна культура веде довисокої мотивації співробітників і їх більшої участі в діяльності організації.
Організаційнакультура включає наступні компоненти:
1.Світогляд, щоспрямовує дії членів організації відносно інших співробітників і її клієнтів іконкурентів;
2. Культурніцінності, домінуючі в організації, такі як «якість продукції» або«оцінюване лідерство», символи і міфологія;
3. Характеристикиповедінки при взаємодії людей, такі як ритуали і церемонії, а також мова, щовикористовується при спілкуванні;
4. Норми, щоприймаються повсюдно в організації, наприклад, «запрацював — одержав»або як обґрунтовано відмовитися від нового завдання, до норм відносяться такзвані «правила гри», які новачок повинен освоїти у процесістановлення членом організації;
5.Психологічнийклімат в організації, з яким стикається людина при взаємодії з її співробітниками.
Технології.Об'єктом пильної уваги управлінців є технології, що використовуються привиробництві продукції або послуг, оскільки вони багато в чому визначають якістьвироблюваною організацією продукції, а отже, її конкурентоспроможність.
Комунікації ДП«Укрдонбассекологія» приведено в таблиці 9
Таблиця 9. Комунікації ДП «Укрдонбассекологія»Віди комунікацій Характеристика конкретних видів Приклад використання інформації Приклад застосування
Зовнішні
підприємства
держава
замовники
Звіти
Звіти
реклама
Для визначення платежеспроможності підприємства
для збільшення замовників
Забезпечення контролю
Збільшення об’ємів виробництва
Внутрішні
по низходящєй
по восходящєй
Ряспорядження, прикази, постанови
Пропозиції, звіти, службові записки
Інформація про об’йоми виробництва
Методі презентації
Пояснення задач підприємства
Отримання інформації об ідеях
6. Розробка пропозицій по ефективному керівництву
Центральне місцев системі управлення займає керівництво. Воно виконує слід функції: виробленнязагального плану дій всієї організації; координація всіх підрозділівуправління; дія на нижчестоячі ланки і їх керівників; підбір кадрів.
У складікерівників виділяють два основні типи — лінійні і функціональні. Лінійніочолюють лінійні підрозділи і всю систему управління. Функціональні очолюютьфункціональні підрозділи. Ухвалення рішень-основної функція керівника. Керівник- ключова ланка в кадровій системі. По займаному в управлінській ієрархії рівнюкерівники складають три ланки: первинне, середнє і вище. Імідж — сложівшєєся вдумці уявлення про товар, організацію, технологію, людину. Це правильний вибірмоделі поведінки. Вибір моделі може бути різний, але необхідно враховуватинаступне: відповідність поведінці особи законодавству і правовим нормам;конкретну ситуацію, цілі особи, етичні критерії; психолог характеристики.Фахівці з іміджірованію виділяють три складові іміджу керівника: особистачарівливість; етичні характерістікики; техніку самопрезентациі
Аналіз якостівиконання роботи припускає також визначення стилю керівництва. Керівник створюєцінності не напряму, а за допомогою інших людей, регулюючи їх поведінку імодифікуючи його в необхідному для реалізації загальних цілей напрямі. Засобомрішення всіх задач в колективі для нього виступає цілеспрямована і систематичнадія на людей в процесі сумісної праці.
Головними вдіяльності керівника є особова позиція, стиль ділового спілкування, вибранийспосіб взаємодії з підлеглими. І якщо аналіз управлінських функцій дозволяєрозкрити зміст виконуваної керівником роботи, круг вирішуваних задач, товизначення стилю керівництва розкриває систему відповідальності, що вноситьсякерівником в процес роботи і виступаючу як важливий засіб його впливу на іншихлюдей.
При такомупідході предметом оцінки є характер взаємостосунків керівника з підлеглими.Вона дозволяє розкрити особові особливості поведінки керівника в системівідносин «руководства- підпорядкування». Спосіб дії на людей маєпринципове значення для успішної роботи керівника, забезпечення ефективної спільноїдіяльності, тому оцінка вживаних засобів керівництва — важливий аспект аналізуякості управлінської праці.
Керівником ДП«Укрдонбасекологія» є генеральній директор Вихристюк О.С., вінволодіє хорошими професійними знаннями в своїй області роботи. Має необхіднийдля своєї роботи мінімум правових знань. Відмінно знає свої права, обов'язки івідповідальність, знає точно, де і що із цього приводу зафіксовано і уміє, принеобхідності, це знання використовувати. Здатний аналізувати нову ситуацію іухвалювати відповідні рішення виниклих проблем. Володіє великими знаннями вобласті теорії управління, уміє ці знання використовувати на практиці. В своїйроботі постійно добивається високих результатів, своїм прикладом надихаєпідлеглих. До своєї роботи відноситься сумлінно, не допускає порушень трудовоїдисципліни. Може швидко розібратися в суті питання і виділити головне. Прагневчасно підтримати будь-який почин підлеглих. Проявляє виняткову старанність іпунктуальність, ступінь особистої ініціативи і організованості дуже великий.Настирний в доведенні початого до кінця. Тримає під своїм контролем основнімоменти в ході роботи. Завжди допомагає тим, що звернулися до нього по допомогуабо раду. Відрізняється високими вимогами до себе і до оточуючих.
Є віруючоюлюдиною з високими моральними якостями… Є професіоналом своєї справи івідмінним організатором.
За 6 років роботина підприємстві, стягнень не мав. Роботи був удостоєний нагрудними знаками«Шахтарська доблесть» III і II ступеня, Орденом Святого Миколи Чудотворця I степеніначальником управління. работуєтніх дітей і одну совершеннолетніюдочь.осударственного управління при Президенті України по сп (за високийпрофесіоналізм і значущий внесок у розвиток економіки України).
По своєму єствувін — лідер! Його характеризує сильне прагнення прийняти на себевідповідальність і виконати задачу. Рішучість і завзятість в досягненні цілей,сміливість і оригінальність при дозволі проблем. Прагнення проявити ініціативув соціальних ситуаціях, упевненість в собі і цілісність особи. Готовністьвідповідати за наслідки своїх рішенні і дій, уміння знімати між особовунапругу. Толерантність до фрустрації та різній тяганині. Здатність впливати наповедінку інших людей і уміння структурувати системи соціальних взаємодій,підпорядковувавши їх виконанню даної задачі».
Висновки
У даній курсовійроботі був розглянутий процес управління на прикладі державного підприємства“Укрдонбасекологія”. Був приведена характеристика підприємства йогоорганізаційна структура, визначена місія і стратегія поводження ДП“Укрдонбасекологія” на ринку. Були показані сильні і слабкі сторонипідприємства. Сильна сторона втому, що підприємство має мало конкурентів всвоїй галузі, а слабка, що воно повністю залежить від замовника послуг. Далібув проведений аналіз стратегічних альтернатив.
Була визначенаорганізаційна структура Для ДП «Укрдонбасекологія» це дивізіональна структура(деление конкретной структуры на элементы происходит не по видам функциональнойдеятельности, а по другим признакам, например, по видам выпускаемой продукцииили услуг, по группам покупателей или по регионам.)
Спроектовані комунікаціїна підприємстві, приведень приклад должностної інструкції бухгалтера.
Данахарактеристика керівнику підприємства, показані його лідерські якості.
На жаль, останнідекілька років підприємство зазнає постійні труднощі, пов'язані знедосконалістю і нестабільністю законодавчої бази України.
Маючи сучаснітехнології, а також сучасні підходи роботи на ринку послуг вже достатньо довгийчас, воно визначає свій рівень і потенційні можливості кожного співробітника.Прагнення керівництва – постійно вдосконалюватися, ось головний лозунг напідприємстві.
Завдякипокращенню якості роботи підприємства і якості оказаних послуг, зростає йогоімідж, завойовуючи довіру нових клієнтів. Підприємство працює з виконаннямплану.
Список використаних джерел
1. Воронкова А. Э., Осыка А. П. Менеджмент впроизводственной сфере. Луганск: Изд-воВУГУ, 1996.-160 с.
2. Вайсман А Стратегия маркетинга: 10 шагов куспеху; Стратегия менеджмента: 5 факторов успеха. /Пер. снем. — М.: АО «Интерэксперт», Экономика, 1995.- 334 с.
3. Герчекова И.Н. Менеджмент – М.: Изд-во объединение«Юность» «Биржи и банки», 1994.
4. Карлоф Б. Деловая стратегия. /Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991.
5. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. /Пер. с англ. –М.: Дело, 1993.
6. Саймон Г.А., Смитбург Д.У., Томсон В.А. Менеджментв организациях. /Пер. с англ. — М.: Экономика, 1995. — 230 с.
7. Шалушкин Н. Н. Основы менеджмента и бизнеса, — К.: МАУП, 1995
8. Щекин Г. В. Управление бизнесом.- К.: МЗУУП, 1994.
9. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент.-М.:„Финансыи статистика",1996.
10. БалабановИ.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: „Финансы и статистика", 1997.
11. БарановаИ.В., Болгова Е.К., Сидоренко С.Ю., Фадейкина Н.В. Методические указания понаписанию, оформлению и защите дипломных работ. Новосибирск: СИФБД, 2000. 36 с.
12. БарсуковА.В., Малыгина Г.В. Финансы предприятия, Новосибирск, 1998. 113 с.
13. БелолипецкийВТ. Финансы фирмы. — М.: „ИНфРА-М", 1998.
14. БернарИ., Колли Ж-К. Толковый экономический и финансовый словарь. Пер. с франц. — М.:Международные отношения, 1994.
15. БернстайнЛ.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация. Пер. сангл. — М.: финансы и статистика, 1996.
16. БланкИ.А. Инвестиционный менеджмент. — Киев: „ИТЕМ", „Юнайтед Лондон ТрейдЛимитед", 1995.
17. БланкИ.А, Стратегия и тактика управления финансами. — Киев: „ИТЕМ", «АДЕФ-Украина»,1996.
18. БланкИ.А. Словарь-справочник финансового менеджера. — Киев: „Ника-Центр",„Эльга", 1998.
19. БланкИ.А. Управление прибылью. — Киев: „Ника-Центр", 1998.
20. БланкИ.Б. Финансовый менеджмент. Киев: Ника – Центр – Эльга, 1999. 306 с.
21. Брейли Р.Майерс С. Принципы корпоративных финансов. Пер. с англ. – М.: ЗАО Олимп –Бизнес, 1997. 226 с.
22. .БригхемЮ. Энциклопедия финансового менеджмента. Пер. с англ. – М.: РАГС, Экономика,1998. 369 с.
23. ВладимироваТ.А., Соколов В.Г. Анализ финансовой отчетности предприятия. Методическиеуказания к курсовой работе. Новосибирск: СИФБД, 50 с.
24. ВяткинВ., Хэмптон Дж., Казак А. Принятие финансовых решений в управлении бизнесом. –М.: ЯВА, 1998. 195 с.
25. ГерчиковаИ.Н. Финансовый менеджмент. М.: Инфра-М, 1996. 208с.
26. Дамари Р.финансы и предпринимательство: финансовые инструменты используемые западнымифирмами для роста и развития. Пер. с англ. – Ярославль: Елень,1993. 211 с.
27. ДонцоваЛ.В., Никифорова Н.А. Анализ годовой бухгалтерской отчетности. М.: ДИС, 1998.216 с.
28. Друри К.Введение в управленческий и производственный учет. Пер. с англ. – М.:ЮНИТИ,1998. 154 с.
29. ДружининА.И., Дунаев О.Н. Управление финансовой устойчивостью, Екатеринбург: ИПК УГТУ,1998. 113 с.
30. ЕфимоваО.В. Финансовый анализ. М.: Бухгалтерский учет, 1999. 208 с.