Зміст
Вступ
Розділ1. Проблеми і теоретичні засади вивчення творчості Ліни Костенко
1.1 РецепціяЛіни Костенко в українському літературознавстві
1.2 Теоретичніоснови дослідження
Розділ2. Трансформація фольклорних мотивів у драматичній поемі Ліни Костенко «Думапро братів Неазовських»
Висновки
Вступ
Актуальність теми. Інтерес до творчості Ліни Костенко не спадає яку широких читацьких колах, так і в науці. ЇЇ творчий доробок активно досліджуєтьсянауковцями, тому накопичено чимало матеріалу, присвяченого аналізу їїтворчості. Зокрема, «Дума про братів неазовських» досліджувалася під кутом зорународнопісенного історичного мислення в трактуванні історичних подій,фольклорного художнього історизму; вивчалася проблема часопростору в цій поемі.Але залишаються окремі аспекти, які не є глибоко вивченими, дослідженими, хочай намічені науковцями. Це стосується аспекту дослідження поеми в світлінародної моралі, вивчення переосмислення фольклорного мотиву та мети цьогопереосмислення, використання уривків з «Думи про братів, які тікали з городаАзова» та їх функціонування у творах, фольклорних образів.
Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає у вивченні особливостейтрансформації фольклорного мотиву в поемі Л. Костенко «Дума про братівнеазовських».
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
¾ виявити особливості проекціїфольклорного сюжету на зображення історичної події і сучасності;
¾ розкрити роль використання упоемі уривків з «Думи про втечу трьох братів з города Азова», авторськихремарок, звертання до образу кобзаря;
¾ виявити ідейні перегукипоеми з народною мораллю в трактуванні проблеми вірності і зради;
¾ дослідити образи персонажівпоеми в антитетичному співставленні з персонажами народної думи.
Об’єктом дослідження є поема Ліни Костенко «Дума про братів неазовських».
Предметом нашого дослідження стала трансформація фольклорногомотиву в поемі Л. Костенко «Дума про братів неазовських».
Метод дослідження. Основними методами дослідження є порівняльно-історичний,що полягає в співставленні поеми з народною думою, дослідженні перетворенняфольклорних мотивів, образів, символів, в аналізі трактування історичної подіїавторкою; психологічний, що базується на поясненні мотивації вчинківперсонажів; інтертекстуальний, що полягає в розкритті відсилок поеми до іншихтворів і художніх реалій, зокрема до народнопісенної творчості; структурнийметод, що допомагає виявити роль використання фрагментів «Думи про втечу трьох братівз города Азова», авторських ремарок та особливості їх функціонування в тексті.
Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено роль накладанняфольклорного сюжету на історичну подію для висвітлення її з точки зору сучаснихпроблем та поглядів. Виділено основні особливості трансформації фольклорногомотиву відповідно до художньої мети авторки. Дістало подальшого розвитку вивченнятрактування проблеми вірності в поемі у світлі народної моралі, такождосліджена роль використання уривків з народної думи в тексті твору.
Практичне значення одержаних результатів. Результати цьогодослідження можуть бути використані для подальшої розробки теми в дипломних,магістерських дослідженнях з більш глибоким висвітленням одного з поставленихпитань. Положення і висновки цих робіт можуть знадобитися для роботи з дітьми влітературних гуртках у школі, у класах з поглибленим вивченням українськоїлітератури тощо.
Структура роботи. Структура дослідження визначається його метою ізавданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і спискуджерел використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 24 сторінки та 3сторінки списку літератури, який містить 20 позицій.
1 розділ. Проблеми та теоретичні засади вивчення творчості ЛіниКостенко
1.1 Рецепція Ліни Костенко в українському літературознавстві
Творчість Л. Костенко активно досліджується українським літературознавством.Доробок науковців включає як монографії, нариси, так і окремі статті, дерозглядаються Ліни Костенко поетеси чи питання, пов’язані з творчістю Л. Костенко.В.С. Брюховецький у нарисі «Ліна Костенко» подає цілісний аналіз творчостіпоетеси. Він, залучаючи біографічні матеріали, показує становлення стилюпоетеси, її мистецький розвиток, дає уявлення про формування ліричного героя,аналізує окремі збірки і твори. Автор нарису знаходить у творчості поетеситрансформацію кращих традицій українського фольклору і класичної літератури.Він робить висновок щодо філософічності світосприйняття поетеси.Літературознавець вважає, що громадянський пафос її творів ніколи не зводитьсядо декларативності, вписаний у національне і загальнолюдське. В. Брюховецькийторкається питань використання і трансформації біблійних, міфологічних,фольклорних образів у творчості Л. Костенко. Зокрема, характеризуючи «Думу пробратів неазовських» автор статті вважає мотив протиборства вірності і зрадистрижнем твору. Він вказує на антитетичне протистояння поеми своємуфольклорному аналогові, який, у свою чергу, за словами критика, несе у собімогутній утверджуючий потенціал через пристрасне засудження. Науковець робитьцікаве зауваження про використання мотивів XX сторіччя, які не тільки не шкодятьцілісності твору, а поглиблюють контраст і розширюють часопростір, накладаючиісторію і сучасність, вказуючи на проблеми емоціональної атрофії і втрати історичноїпам’яті.[2]
У літературознавчій публіцистиці є чимало статей, присвячених творчостіЛ. Костенко. Ми розглянемо ті із них, які безпосередньо стосуються нашогооб’єкту дослідження.
Н. Кириленко у статті «Народнопісенне мислення та фольклорнийхарактер художнього історизму в драматичній поемі Ліни Костенко «Дума пробратів неазовських»» каже про розробку Ліною Костенко фольклорних образів імотивів, характерних для її попередників, зокрема, про традиції зображенняобразу народного співця, козака. Дослідниця вважає, що письменниця спираєтьсяна традиції української літератури, розуміючи високе призначення громадянськоготрактування історичної теми. Поетеса проектує історію на дійсність. Н.І. Кириленкозауважує, що конкретні долі історичних осіб підпорядковані художньомуосмисленню вічної проблеми вірності і зради. Автор статті вважає, що драматичнапоема антитетично протистоїть народній думі, становить філософську антитезу донеї. Дослідниця ставить питання про психологічний зміст вчинку Сахна Черняка,про причини його на перший погляд безглуздої жертовності. Можливою відповіддюна це питання Н.І. Кириленко вважає прагнення спокутувати дорогою ціною відступництвоі зраду інших, реабілітувати в очах майбутнього козацтва, нації саме українськеім’я. Дослідниця знаходить у цьому перегуки з народною думою, антитетичнепротистояння їй. Жертовність Сахна Черняка пояснюється внутрішньою свободою,прагненням іти за власним сумлінням.[7]
У роботі « Історія України у творах Ліни Костенко» Н.І. Кириленковказує на пафос сучасної поеми, який визначається посиленою увагою до героя умомент обрання життєвого шляху, обстоювання позицій в ідейній боротьбі, векстремальній ситуації. Автор каже про полемічний характер історизму ЛіниКостенко, де полеміка відбувається на рівні національного світогляду.Характерним є взаємопроникнення часових площин.[9]
М. Гольберг у статті «Душа тисячоліть шукає себе в слові»досліджує образну систему і художні засоби Ліни Костенко, використані у збірцітворів «Сад нетанучих скульптур». Він наголошує на важливості образу часу у віршахі поемах цієї збірки, час стає проблемою історичної свідомості, її ролі впробудженні творчої енергії сучасної людини, при цьому відбувається не пасивнесприймання, а діалог з історією, який дає глибоке проникнення в суперечностісьогодення. Літературознавець каже про цікаве питання алюзій і ремінісценцій творівЛіни Костенко, вказує на розуміння глибинної сутності зображуваних історичнихподій, на цікаві і достовірні історичні деталі, які органічні у тканині творіві допомагають створити колорит та реалізувати художній замисел. Для «Думі пробратів неазовських» дослідник знаходить подвійне жанрове визначення: дума ідраматична поема. Він каже про жанровий синтез, складне поєднання кількохжанрових форм, про асоціативний зв'язок з «Думою про втечу трьох братів згорода Азова». М. Гольберг стверджує, що ця драматична поема несе поєднанняконкретно-історичного і загальнолюдського. Він наголошує на важливостіавторських ремарок, у яких виникає образ кобзаря, важливості використанняуривків з народної думи. Два коротенькі епізоди з комп’ютерами автор статті невважає органічними, вони, на його думку, лише шкодять втіленню задуму авторки,тому творові бракує стрункості, природності. [3]
У статті «Час у творчості Ліни Костенко як темпоральний кодлюдського досвіду» Л.Б. Тарнашинська досліджує категорію часу у творчості ЛіниКостенко. Вона вказує на можливість лише у мистецькій реальності структуруватиобраз часу, надати йому образної множинності. Дослідниця розглядає час поеми якчас історичний, герої творів проживають свій час як вибір, творять історіюсвого народу. З такого сприйняття часу випливає і діалог із часом, з буттям інебуттям, де драма цілої нації накладається на драму всепланетарну. Час у ЛіниКостенко виступає і як умовна міра вічного, і як внутрішній час митця вісторичному модусі.[16]
У нарисі «Ліна Костенко: « Я вибрала долю собі сама» Л.Б. Тарнашинськасверджує, що творчість Л. Костенко постійно акцентує дві константи буття –любові і ненависті, в яких тільки і розкривається людина. Поетесу цікавитьуніверсальна картина світу, виявлена в конкретних епохах і народах. Дослідницякаже про інтерпретацію в нових історичних обставинах визначальних для Л. Костенкотем зради і вірності, відступництва і мудрої несхитності у «Думі про братівнеазовських». Автор висвітлює також питання про образну систему пейзажноїлірики, про особливості ліричного героя.[15]
Л.В. Краснова у статті «Грані поетичної майстерності» досліджуєекзистенціальний рівень текстів Ліни Костенко. Вона наголошує на великій роліметафори в художньому світі поетеси, розглядає різновиди метафори, якимикористується поетеса. Дослідниця говорить про велику роль особистісного,індивідуального начала в творчості поетеси, про афористичну мову Ліни Костенко,про надзвичайне багатство її авторського словника, про органічну вписаністьобразної системи Л. Костенко в широкий культурний контекст світового рівня.Л.В. Краснова вважає, що емотивний рівень є рушійною силою й стилетворчимфактором усього, що формує творчу індивідуальність Л. Костенко. Також великуроль, на думку автора статті, грає київське підґрунтя світосприйняття ітворчості поетеси.[6]
Аналіз проблематики «Думи про братів неазовських» і «Снігу уФлоренції» здійснив М.Г. Кудрявцев. Він робить акцент на виході за межі історичноїконкретики у цих творах. «Думу про братів неазовських» науковець сприймає яканалог-антитезу до відомої народної думи. Художня концептуальність творупроектується як на прадавнє минуле, так і на сучасне. Літературознавець вважає,що історизм поетеси у своїй філософській багатовимірності маєпритчево-аналітичний характер, бо поетеса кожен факт проектує на вічні проблемиу їх сучасному вимірі, у національно-історичному аспекті. М.Г. Кудрявцев,аналізуючи ідейний рівень драматичної поеми, стверджує, що ідея жертовності іідея людяності нерозривно пов’язані між собою і зливаються в ідею морально-етичноїсправедливості.[11]
Питанням версифікації, зокрема народних елементів у віршуванні Л. Костенко,займалася О.Башкирова. Вона робить висновок про нечасте звернення поетеси дофольклорних розмірів. Дослідниця акцентує увагу на стилізаційному характерітаких творів. Щодо «Думи про братів неазовських», автор вважає уривки з «Думипро втечу трьох братів з города Азова», вкладені в уста одного з епізодичнихперсонажів, органічними, такими, що сприймаються не як цитати, а як частинатвору.[1]
Історіософський часопростір у поемах Л. Костенко став основноютемою статті Г. Жуковської. Вона звертає увагу на різні аспекти вивченняхудожнього часопростору, але зупиняється саме на творчому осмисленніісторичного часу на основі ретроспективного логіко-смислового зв’язку й історичноїпам’яті, яке має велике значення для розуміння минулого та сучасного.Літературознавець аналізує з цього погляду такі твори, як «Скіфська одіссея»,«Сніг у Флоренції», «Дума про братів неазовських». Щодо останньої поеми авторстатті зауважує, що час у творі – духовно насичений і «горизонтальний», боминуле і майбутнє вводяться у сьогодення, і це робить час цілим, єдиним.Науковець робить акцент саме на морально-етичному забарвленні проблематики, депозиція людини зображена в історичному часоплині, і реалізується в її виборі.Дослідниця вважає важливим художнім прийомом увиразнення трагічної ситуаціїконтраст, який полягає у протиставленні зради і вірності, відчайдушноїмолодості і розважливої старості, життя і смерті, жертовності і корисливості.Використання в поемі цитат з «Думи про братів, які втікали з города Азова» Г. Жуковськавважає доцільним і органічним, вони не відособлені, а природно вплетені утканину твору. Критик говорить про майстерне використання цих фрагментів, якепосилює поетичність сприймання, поглиблює символічність образів, розширюєпросторові і часові рамки оповіді, допомагає акцентувати увагу читача на вічнихпитаннях моралі, відповідальності. [5]
О. Ковалевський аналізує проблему вірності і зради у романі увіршах «Маруся Чурай», поемах «Сніг у Флоренції», «Дума про братів неазовських»,«Скіфська Одіссея». Це питання розроблене у його статті «Український комплексвірності-зради у контексті ліро-епічних творів Л. Костенко». Науковець вказуєна численні паралелі з сучасністю в «Думі про братів неазовьких», на ідеїдобровільної жертовності як заклику до сучасника, як концепції всього твору ізагалом визвольних змагань, у том числі й за періоду застою. Автор статті шукаєпсихологічну мотивацію героїчного вчинку Черняка і знаходить її у прагненніспокутувати довколишнє зрадництво. Комплекс вірності-зради досліджується якетнопсихологічний. [9]
Є. Прісовський у статті «Оновлююча пам'ять», характеризуючи збірку«Сад нетанучих скульптур», говорить про творчу суть часу в поезіях Л. Костенко.Ця творча суть часу полягає у прагненні відшукати свої джерела, у проектуванніісторичних подій на сучасність. Автор статті акцентує увагу на присутності утворах збірки глибокого аналізу історичних закономірностей, говорить пропочуття історичної перспективи і оптимізму, незважаючи на трагічність сюжетів.Ці настрої реалізуються без декларативності і зовнішньої пафосності. Інтерес доісторії дослідник трактує як інтерес до істини.[14]
Збірці «Сад нетанучих скульптур присвячена і стаття В. Панченка. Уній дослідник робить акцент на трагічному світовідчутті поетеси, яке не виключаєводночас і настроїв мужнього спокою. В аналізі «Думи про братів неазовських»автор статті робить висновок про невипадкове називання поетесою свого творусаме «думою», тим жанром, який зображував події невигадані, реальні.Літературознавець зазначає, що твір будується на антитезі моральних ситуацій,яка реалізується через відсилання до фольклорної думи. Він каже про певнуумовність, до якої вдається Л. Костенко, зображуючи віз, який «їде через усюУкраїну», ця умовність допомагає подолати історичну конкретику і вийти навсезагальний рівень.[13]
Для аналізу перегуків з народною думою у нашій роботі та з оглядуна вживання поетесою визначення «дума» в назві твору, потрібно залучитиматеріал дослідження українського народного епосу. Г.А. Нудьга у книзі«Український поетичний епос (думи)» подає визначення думи як народноїепічно-ліричної пісні, в якій епічний елемент переважає, але розповідь майжезавжди ведеться у ліричному освітленні. Автор монографії вказує на те, що сюжетдум не ускладнюється несподіванками, події передаються якнайприродніше. Сюжетидум здебільшого пов’язані з історією народу та пройняті національноюпроблематикою. Дослідник каже що у думах завжди ставляться питання волі окремоїособистості і волі народу. «Думу про втечу трьох братів з Азова» Г. Нудьганазиває одним із кращих зразків світової епічної творчості, відмічаючи глибинуузагальнення думки в типове зображення характерів.[12]
1.2 Теоретичні основи дослідження
Для виконання поставлених завдань потрібно викласти теоретичну базунашого дослідження, для чого дамо визначення окремим літературознавчимпоняттям. Насамперед треба дати визначення самому поняттю «лірика». Маємо тривизначення лірики. Лі́рика — один із трьох, поряд з епосом та драмою, родівхудожньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживаньосмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудованаза законами краси. У переносному значені лірика може означати ліричний настрійабо стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираженняроздумів, почуттів, переживань). У ліриці першорядне значення надаєтьсявиражальним засобам, які формують інтимну атмосферу з витонченим емоційнимстаном, тобто — ліризм. Оперуючи властивими їй зображально-виражальнимизасобами, лірика має свою якість, визначувану конкретним змістом певної доби тапанівними у ній стильовими струменями, естетичними вподобаннями тощо і водночас— ментальною свідомістю кожного етнічного середовища. Терміном лірикапозначають також певний віршовий твір або сукупність творів, що відповідаютьвисоким естетичним критеріям, переважно невеликих за обсягом, але містких заполісемантичним змістом, окреслюваних своїми формотворчими гранями у багатьохжанрах (балада, елегія, епістола, ідилія, етюд, монолог, мадригал тощо).
Подеколи лірика умовно розмежовується на громадянську, пейзажну, інтимну,філософську тощо, хоч насправді всі ці групи наскрізь інтимізовані. Однакпереживання і думки, виражені у ліричному творі, не ототожнюються з постаттюавтора, з його внутрішнім світом, для цього запроваджується поняття йоголіричного «Я» — так званого ліричного героя, на підставі якого витворюєтьсяцілісне уявлення про творчість поета. [18;403-404]
Предметом нашого дослідження є трансформація фольклорних мотивів удраматичній поемі Л. Костенко, тому треба звернутися до такого поняття, якфольклоризм у літературі. Фольклоризм – це наявність фольклорних елементів улітературному творі. Проявляється він на різних функціональних зрізах: черезсюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних міфологічнихпершоелементів. Виділяють такі основні етапи освоєння літературою фольклору:стилізацію, психологічну інтерпретацію фольклорних мотивів, переосмисленнянародної міфології. У контексті розвитку української літератури простежуєтьсяпевна закономірність домінування в різні епохи різного типу фольклоризму. Насцікавить поезія XX століття, тому зазначимо, що у цей період домінуєпереосмислення фольклорних джерел символічно, з розширенням його семантикиновими похідними лініями. У сучасній поезії фольклоризм проявляється переважночерез поетично трансформований міфологічний символ, що здобуває новуідейно-філософську конкретизацію. Також фольклоризм – це процес освоєнняфольклору в побуті, культурі, усіх формах мистецтва.[17,699; 18,469]
Наша робота стосується трансформації фольклорних мотивів, томуважливо з’ясувати, що є мотив у літературі. Мотив – тема літературного творуабо неподільна смислова одиниця, з якої складається сюжет(фабула). Мотивирухають вчинками персонажів, збуджують їх переживання і роздуми, особливо тонкодинамізують внутрішній світ ліричного суб’єкта. Тому в аналізі лірики поняття«тема» і «мотив» часто зближаються. Роль і художнього-виражальні функції мотивувиявляються у фабулі і сюжеті конкретного твору, в структурі ліричного вірша,циклу, в творчості письменника, в групі типологічно споріднених творів різнихписьменників. Також мотив визначають як стійкий формально-змістовий компоненттвору, який більш прямо співвідноситься зі світом авторських думок і почуттів,але на відміну від них позбавлений відносної самостійності, образності,естетичної завершеності, набуває реалізації у конкретних творах.[17,469; 18,230]
«Дума про братів неазовських» за жанром є драматичною поемою. Цясинтетична жанрова форма передбачає невеликий обсяг, віршовану форму, поєднанняформ драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішнійдинамічний сюжет – конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутностіпанорамного тла зовнішніх подій. Ліричні чинники переважають над епічними ідраматичними.[15,210]
«Дума про братів неазовських», як відомо, є філософською антитезоюдо фольклорної думи. Дума – епіко-ліричний жанр українського словесно-музичногофольклору 15-17 століття. Ці твори історичні за змістом, відрізняються вільноюритмікою, імпровізаційністю, реалістичністю. Антитеза – стилістична фігура вхудожній літературі та ораторському мистецтві, що полягає у драматичномузапереченні певної тези чи у в вмотивованому контрастуванні смислових значеньбінарних образів. [15,218]
У нашій роботі ідеться про образ-символ кобзаря, використаний поетесою.Тому треба вказати, що символ – предметний або словесний знак, якийопосередковано виражає сутність певного явища, має філософську смисловунаповненість. Символ тяжіє до узагальнення, розширення.змісту.[15,621]
Розділ 2. Трансформація фольклорних мотивів у поемі Ліни Костенко«Дума про братів неазовських»
Темою «Думи про братів неазовських» став вчинок козака Сахна Черняка,який вирішив розділити долю Павлюка і Томиленка після поразки під Кумейками у1637 році. Ця тема втілена поетесою за допомогою проекції фольклорного сюжетуна зображення історичної події, а саме сюжету фольклорної «Думи про трьохбратів, що тікали з города Азова». Л. Костенко, використавши фольклорний сюжет,вдалася до його переосмислення для реалізації власних художніх завдань.Композиційним стрижнем обох творів є мотив дороги: у фольклорній думі ми маємовтечу трьох братів з неволі, а в драматичній поемі – це навпаки шлях «усмерть», на страту. Бачимо, що простежується перша опозиція двох творів. Цеймотив інакше реалізується у Л. Костенко у часопросторовому вимірі, бо віз із в’язнями,за численними авторськими ремарками рухається «на місці»:
«На місці їде віз, і все з ним розминається —
дерева, люди, обрії, зірки.»
«Тяжке мовчання, їде віз на місці —
повз нього пропливають чорні верби».[20]
Дія відбувається ніби у позачасовому і позапросторовому вимірі,чим автор акцентує увагу на вічності заявленої проблеми(вірність і зрада) і уце дійство залучена вже вся українська дійсність, вся історія, від давніх часівтурецьких і татарських навал(сюжет фольклорного твору) до сучасності:
І пропливають вишки й терикони,
ковші і крани, труби і лебідки.
Ряхтить вогнями промислове місто.
Гніздо лелека мостить на стовпі. [20]
«Сучасна жінка, в скверику на лаві, похитує
коляску на ресорах…» і конспектує з книжки побіжну згадку в літописіпро вчинок Сахна Черняка. Отже, використовуючи мотив дороги, Л. Костенко неабиякрозширює часопростір драматичної поеми за допомогою звернення до реалій історіїі сучасності, до майбутнього (образи програмістів), чим наближає час довічності а місце дії до узагальненого образу шляху людини, яка зробила вибірміж вірністю і зрадою. Виникають у просторі і уявні образи-символи (кобзар,образ Дон Кіхота). Тому можемо сказати, що час і простір у поемі умовні, що даєзмогу робити філософські узагальнення. Маємо і пряме зображення часу у йогофілософському вимірі:
«…Конвейєр часу — тільки врізнобіч —
один в минуле, другий у майбутнє.
Отак всі й розминаються навік». [20]
Один із зображених вчинків дійових осіб у поемі теж схожий формальнона аналогічний у думі: двоє кінних братів покидають третього, пішого, на шляхуз неволі – ватажки повстання скидають з воза Сахна Черняка. Ця формальнасхожість вчинків, чергова відсилка до фольклорного твору лише підкреслює їхрізну мотивацію, поглиблює психологізм зображення ситуації: у думі братипокидають брата на дорозі у життя, а в творі Л Костенко Павлюк і Томиленко неможуть дозволити товаришеві їхати з ними по шляху «у смерть» навіть з високихміркувань. Тут слід звернутися до особливостей осмислення проблеми вірності ізради. Осмислюється у поемі цей неординарний вчинок і через призму українськоїменталітету і народної моралі. Поняття менталітету визначимо як інтегральнуціннісно-мотивовану характеристику соціальної спільності; сформовану системаелементів духовного життя і світосприймання, яка зумовлює відповідні стереотипиповедінки, діяльності, способи життя різноманітних соціальних груп і індивідів;включає сукупність ціннісних, символічних, свідомих чи підсвідомих відчуттів,уявлень, настроїв, поглядів, світобачення; до менталітету належать звички,прагнення, символіка, традиції, інтуїтивне несвідоме, що існують на рівні несвідомихпсихічних процесів. [4]. Отже, в українському менталітеті маємо засудженнязради на усіх рівнях, і це знаходить відображення у ліричних, історичнихпіснях, творах народного ліро-епосу тощо. В цьому аспекті і фольклорна дума, і«Дума про братів неазовських» співзвучні: зрада у першому творі засуджуєтьсячерез показ її у вчинках двох корисливих братів, через емоційне зображення загибелі«пішого-пішаниці», тіло якого розтерзують хижі звірі, через показ долі братівзрадників у кількох варіантах; у драматичній поемі поетеса протиставляєфольклорному сюжетові абсолютну вірність своєму ідеалу Сахна Черняка, для якогонеможливі не лише зрада, а будь-яка співучасть, причетність до неї:
…ти, Боже збав, не видавав нікого,
ти просто вчасно очі опустив!
І після цього зватися людиною…
Не через вас я їду, а для себе. [20]
Менталітет українців характеризується кордоцентричністю, емоційно-почуттєвимхарактером[10], і тут теж знаходимо співзвучність, бо цей персонаж діє саме завелінням свого серця, бо йому «так легше», йому із приреченими в’язнями«тепліше». Вчинок Черняка в поемі за словами Другого Програміста выдноситься«докатегорії подвижництва», трактується як «моральна підзвітність самому собі».Сахно Черняк говорить:
Як не поїду, буду їхать вічно.
Нічим не відпокутуюсь, нічим! [20]
Ми можемо співвіднести образ Сахна Черняка з образами народнихгероїв козацьких дум, історичних пісень, у яких часто оспівується жертовністьцих персонажів, подвиги, потяг до свободи. Але маємо й інший аспект трактуванняпроблеми вірності і зради у світлі українського менталітету: українцеві здавніх-давен властиві традиції дбайливого господарювання, шана до родини іродинних цінностей, навіть індивідуалізм. З цього погляду вчинок Сахна Чернякаможна сприймати як абсурдний, бо ж він має родину, двоє дітей, а жертовнимвчинком нікого не рятує, про що й кажуть йому Павлюк і Томиленко. Тут показовоює репліка другого мужика, який «проминає» повз віз:
Та чи не тю? Мабуть, він просто дурень.
Щоб так за когось голову покласти?!
Мав поля шмат, і хату, і корову,
і жінку гарну, — що йому іще? [20]
У драматичній поемі маємо епізод, де віз із в’язнями проїжджаєповз Чернякове село і дійові особи починають згадувати гостинність своїх родин,тут ми можемо помітити різноманітні побутові деталі: опис традиційної їжі,напоїв місцевостей, з яких походять Черняк, Павлюк і Томиленко, звичаю кластихліб під образами, образ тополі, посадженої батьком Черняка. Ці побутові деталіпідкреслюють певне «випадіння» вчинку Черняка з прийнятих у суспільстві нормповедінки, звичаїв – покидання родини і дітей чоловіком, батьком, хоча цейвчинок і співзвучний з козацькою мораллю, де особисте мало бути завжди на другомуплані.
Якщо порівняти образну систему у фольклорній думі і у драматичнійпоемі Л. Костенко, то можна казати про певні паралелі і контрасти. Вже назва драматичноїпоеми являє пряму відсилку до «Думи про втечу трьох братів з города Азова».Кількість персонажів теж однакова – три брати у народнопісенному творі, троєтоваришів-повстанців у творі Л. Костенко. Але ці моменти подібні лише зовнішньоі потрібні для акцентування уваги саме на контрастному сприйманні двох творів.Центральна дійова особа «Думи про братів неазовських» — Сахно Черняк. Цей образвиростає із «побіжної згадки» у Львівському літописі. Саме він втілює у творіідею абсолютної вірності, і це простежуємо у репліках дійової особи: «…це навсіх помножена вина», — каже Черняк про «коріння» зрад своїми своїх, і черезнебажання бути причетним до цієї вже майже звичної зради (у поемі згадуєтьсядекілька випадків з історії, де «видали свої»), неможливість «опустити очі» вінїде на страту замість того, щоб рятувати життя. «А ти ж за всіх був. А за тебехто?» відповідає він Павлюкові на питання про покуту не свого гріха. Можнаприпустити, що у цих репліках простежується усвідомлення Черняком себе уконтексті історії свого народу, причетності до її долі і, виходячи з цього,бажання спокутувати численні зради ціною свого життя для доведення собі можливостііншого шляху в історії свого народу, інших цінностей, іншого рівня суспільноїсвідомості. Ця думка підкреслена і згадуванням вчинку Черняка у майбутньому зйого сухою, раціональною комп’ютерною мовою, у сучасності. Щодо паралелей ізфольклорним образом меншого брата, Сахно Черняк сам асоціює себе з ним у кінцідраматичної поеми, де ватажки повстання намагаються врятувати його і нарештіскидають його з воза. Але на шляху «у смерть» прагнення будь що наздогнатив’язнів лише поглиблює контраст із зображеним у народній думі вчинком старшихбратів, додає емоційного навантаження образу Черняка. Важлива для розумінняцього образу і паралель з Дон Кіхотом, який звертається саме до Черняка.Героїзм Дон Кіхота, як і вчинок Черняка не є обов’язковим, нікого не рятує, алеобидва персонажі потребують своїх вчинків для того щоб жити по-справжньому,повністю реалізувати свій духовний потенціал. Можемо припустити, що на першийпогляд безглузда жертовність Сахна Черняка має співзвуччя і з євангельськоюмаксимою про неможливість половинчастості у вірі, вірності і житті: « А що тилітеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...»[КнигаОдкровення 3;16]. Образ обмерзлих журавлів, що напровесні повертаються наБатьківщину і падають, мерзнуть, але летять теж підкреслює ідею вірності,неможливості відступитися від своєї любові до рідної землі. Образ Іуди – навікипроклятого зрадника – з’являється уві сні Чернякові і підкреслює його огиду дозради, неможливість її «одробити». Отже, реалізації ідеї вірності в образіСахна Черняка допомагають контраст із заявленим фольклорним сюжетом, відсилкидо Біблії (образ Іуди), до твору М. Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот зЛаманчі». Павлюк і Томиленко – теж «брати неазовські», тобто антитетичні доперсонажів фольклорної думи:
Якби ми із неволі утікали,
то я тебе на плечах би поніс!
А ми ж не із неволі, ми — у смерть.
То ми й не хочем брать тебе з собою(Томиленко). [20]
Л. Костенко у драматичній поемі використовує численні, доситьоб’ємні цитати з «Думи про втечу трьох братів з города Азова»: це 86 рядківтвору. В основному цитати функціонують у творі як пісня кобзаря, але йзалучаються до діалогу Томиленка і Черняка, де осмислюються дійовими особами.За ремаркою автора лейтмотив звучить часом протягом усієї поеми. Мелодії дум єблизькими до речитативу, урочистими, піднесеними, тому ця ремарка підкреслюєважливість проблематики, непересічність події, що зображена у драматичнійпоемі. Цей лейтмотив нарешті увиразнюється в пісню, яку співає кобзар. Уривки здуми, які цитуються, є одним з композиційних центрів драматичної поеми: цецитати про вчинок братів-зрадників, який є антитезою до вчинку Сахна Черняка.Ці уривки є важливими і у їх сюжетному функціонуванні. Вони допомагаютьрозкриттю образів, зокрема, образу Черняка: він виражає своє ставлення довчинку старшого і середульшого братів з народної думи – жахається:«Ну, а вони,невже так і зробили?!», коли цитується уривок про прохання меншого брата вбитийого, а не залишати на поталу звірям; дивується: «Невже таке було?», коли упісні кобзаря йдеться про те, що брати покинули брата і питає: «І нащо про такебуло складати думу?» і, нарешті, узагальнює: «Оце такі і Наливайка видали…»Цитати і співвіднесені з ними емоційні репліки дійової особи увиразнюють образСахна Черняка, допомагають акцентувати на його принциповості щодо зради,неприйнятності таких дій для нього особисто. Коли думу цитує Томиленко, вінвиражає своє емоційне ставлення до зображуваного, а саме гірке обуреннявчинком:
А ще сказав падлюка, не повіриш:
«Як будуть батько-мати помирати,
Будем грунта-худобу на дві часті паювати.
Ніхто третій нам не буде мішати»(курсив наш – Є.Ж).[20]
Слава, звичайний прикінцевий композиційний елемент думи, віднесенапоетесою вже до персонажів драматичної поеми:
«Це ось його — не вмре і не поляже
козацька слава. І твоя. Дарма,
що вас розбито і узято зрадою», — каже Сахно Черняк.
«Либонь, це слава з іншої десь думи
до цих братів азовських заблудилась» [20],
Це зауважує у «Думі про братів неазовських» Томиленко, хоча,кінцеве славослів’я наявне у деяких варіантах «Думи про братів, які тікали згорода Азова». Але у контексті цієї поеми, де увагу акцентовано саме наопозиції вірності і зради, ніяке славослів’я у творі про такий вчинок длядійових осіб неможливе. Цим поетеса акцентує увагу на вірності ідеалам,моральному обов’язку як домінанті характерів дійових осіб. Втручаються елементидуми і у авторські ремарки, що стосуються місцевості, що розминається із возом:«(Їжачиться порубана тернина. Тріпоче шмат
червоної китайки. Ще далі шмат, і далі, й далі,
й далі...)»
Цей момент підкреслює «неказковість» думи, ніби ілюструєможливість такого випадку разом з реплікою Павлюка:
«Мабуть, таки було. Бо дума — це не казка.
Хтось бачив, хтось почув, а хтось і думу склав». [20]
У драматичній поемі «Дума про братів неазовських» символічним єобраз кобзаря, схарактеризований такою ремаркою: «Може, він такий — як Перебендяпензля Їжакевича. Або живий, з капели бандуристів, котрий співає саме в цюхвилину. Чи кам'яний, що вже співає вічно». Тут Л. Костенко, по-перше, апелюєдо образу народного співця з картини «Перебендя» І. С. Їжакевича, кобзарзображений на схилі серед трав зі своїм інструментом (зоровий образ); по-друге,поетеса натякає на сучасність і вічність змістового наповнення, яке несе цейобраз: кобзар — український народний співець і музика; кобзарі були творцями,хранителями і передавачами народної творчості у формі історичних пісень, дум(мелодійних речитативів змінюваних форм), релігійних піснеспівів, а також казокта переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхняназва — лірники або бандуристи. Значення їх для українського народу можнапорівняти зі значенням давньогрецьких поетів у давній Греції: саме вони,зберігали і передавали наступним поколінням найважливіші знання про минуле ісвітогляд їхніх предків, цінності і ідеали.[4] Л. Костенко акцентує увагу навічності ідеалів, які несе цей образ і тим, що, коли співає кобзар, віз «начеперестає розминатись» з ним, цей момент не лише дозволяє дійовим особам«послухати» думу, а й каже про значне смислове навантаження образу кобзаря.Сахно Черняк слухає кобзаря, повернувшись до нього увесь – це ілюструє йоговідкритість до сприймання змісту, який несе дума, Томиленко – «утупившися вземлю», ця поза може вказувати на настрій приреченості, а Павлюк – «обличчямвгору просто неба», що показує його налаштованість на високе.
Окремо можна сказати про роль авторських ремарок у трансформуванніфольклорних мотивів. Саме вони виконують функцію в «Думі про братівнеазовських» не лише описову, а й розширюють часопростір через згадуванняреалій різних часів, культур, акцентують увагу на певних моментах, даютьпсихологічні характеристики: «(І проминає мати край дороги, сумна і чорна, теж,як та тополя. Услід їм дивиться і тихо проминає. Сахно Черняк похнюпився,мовчить)». Вони викладені поетично, органічно вплетені у тканину драматичноїпоеми, функція ремарок розширена майже до функції стороннього оповідача. Вонидопомагають і зміні плану: введення образів програмістів і жінки, що конспектуєлітопис. У ремарці автора виникає і персоніфікований образ смерті:
«(Порожній хутір… Обгоріла хата… З віконця хати
виглянула смерть.
Все наче намальоване вуглиною з уже давно
схололих попелищ)» [20]
Образ смерті теж можна кваліфікувати як фольклорний мотив, що тутфункціонує в символічному плані для зображення спустошеної чварами України. Теж можна сказати і про наступну ремарку Л Костенко:
«(Капличка… Хрест… Рушник, уже аж сірий
і вицвілий, на вітрі лопотить)» [20]
У ній поетеса теж згадує національні символи, і їх зображенняувиразнює картину руйнації і спустошення.
Висновки
У «Думі про братів неазовських» реалізація фольклорного мотивудороги відбувається через антитезу напрямку цього шляху у фольклорній думі«смерть-життя» і у драматичній поемі «життя-смерть». Ця антитеза грає помітнуроль у трансформації фольклорного мотиву і вирішенні проблеми вірності і зради,де вибір шляху «у смерть» означає справжнє життя у філософському сенсі.Розширений часопростір твору дає підстави стверджувати вихід за межі конкретикиі історизму на філософський буттєвий план.
Вчинок Сахна Черняка слід трактувати крізь призму національногоменталітету у таких його аспектах: прагнення свободи, кордоцентризм, засудженнязради і раціоналізм і неприйняття безглуздих вчинків.
Наша курсова робота містить порівняння персонажів фольклорноготвору до якого апелює авторка і дійових осіб драматичної поеми. Вчинки іхарактеристики через протиставлення реалізують центральну проблему твору –вірності і зради.
Цитати з думи про братів, що тікали з города Азова» є органічновплетеними у твір, становлять собою один з композиційних центрів твору: вчинокбратів-персонажів фольклорного твору протиставлений вчинку Сахна Черняка здраматичної поеми. Образ кобзаря функціонує у символічному плані як образ носіянаціональних ідеалів. Окремі фольклорні образи символи – смерть, рушник –органічно вплетені в композиційну структуру, колористику «Думи про братів неазовських».
Авторські ремарки, крім описової функції, відіграють помітну рольу трансформуванні фольклорних мотивів через розширення часопростору в такихвимірах, як давнина – сучасність – майбутнє – вічність.
Список використаних джерел
1. Башкирова О.Діалог ізфольклорною традицією у віршуванні Ліни Костенко //Слово і час. – 2004. – №11.– С.91-93.
2. Брюховецький В. С. ЛінаКостенко. [Нарис творчості]/Брюховецький В.С. – К.: Дніпро,1990. – 262с.(Літ.портрет).
3. Гольберг. М. «Душатисячоліть себе шукає в слові».Роздуми над книжкою Ліно Костенко «Сад нетанучихскульптур»/ГОльберг. М. //Жовтень. – 1988.-№5.- С.100-109.
4. Жаворонок В. Знакиукраїнської етнокультури [Словник-довідник]/Жаворонок В. – К.: Довіра, 2006. –с.294.
5. Жуковська Г. Історіософськийчасопростір у поемах Ліни Костенко/ Жуковська Г.//Сучасний погляд на літературу[Збірник наукових праць]. – Вип. 4. –К.: ІВУ Держкомстату України. – 2000.–с.145-155.
6. Краснова Л.В. Граніпоетичної майстерності Ліни Костенко/Краснова Л.В. //Слово і час. – 1995. –№7.– С.45-53
7. Кириленко. Н.І. ІсторіяУкраїни у творах Ліни Костенко: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка,2005 – С.4-25.
8. Кириленко Н.І.Народнопісенне історичне мислення та фольклорний характер художнього історизмув драматичній поемі Ліни Костенко «Дума про братів неазовських»/Кириленко Н.І.//Вісник Сумського державного університету: Філологічні науки. – Суми: ВидавництвоСумДУ, 2001. – Вип.2(23). – С.124-133.
9. Ковалевський О. Українськийкомплекс «вірності-зради» у контексті ліро-епічних творів Ліни Костенко/Ковалевський. О. //Київ. – 2005. – №2. – С.145-150
10. Крипякевич. І. Українськийсвітогляд: Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві/Крип′якевич.І. – Львів, 2001. –14С.151-166.
11. Кудрявцев М.Г. Особистість іісторія, митець і час: ідейна проблематика поетичної драми ЛіниКостенко//Соціально-політичні і правові проблеми формування особистості ідержави: Збірник наукових праць. – Хмельницький, 1997. – С.113-119
12. Нудьга Г.А… «Українськийпоетичний епос(думи)»/Нудьга Г.А. – К.: Товариство «Знання». – 1971. – С.33-43.
13. Панченко В. «Нетанучіскульптури Ліни Костенко»/Панчеко В. //Вітчизна. – 1988. – №8. – С.179-185
14. Прісовський Є. Оновлюючапам'ять/ Прісовський. Є. // Вітчизна. – 1988. – №8 – С. 176-179.
15. Тарнашинська Л.Б. ЛінаКостенко: «Я вибрала долю собі сама»: [біобібліографічний посібник]. –К.: Національна парламентська бібліотека України. – С. 21-31
16. Тарнашинська Л.Б. Час утворчості Ліни Костенко як темпоральний код людського досвіду/Тарнашинська Л.//Слово і час. – 2005.- №6. – С.42-52.
17. Літературознавчий словник-довідник. [ред. кол. Гром′якВ.Т., Ковалів Ю.І., Теремко В.І.] — К.: ВЦ «Академія», 1997. — С. 403—404, 621,699, 469, 469, 210,48.
18. Литературный энциклопедическийсловарь [Под общ. ред. В.М. Кожевникова, П.А. Николаева.] — М.: Советскаяэнциклопедия, 1987. — С. 469, 230