П’єса«Бондарівна» Івана Карпенка-Карого
План
Вступ… 3
1. Обставини створення п`єси. “Бондарівна” – початок творчого шляхуІвана Карпенка-Карого… 5
2. Особливості будови п`єси, її сюжетної лінії та характеристик героїв.8
3. Ідеї та проблеми п'єси… 12
Висновки… 16
Список використаної літератури… 18
Вступ
П`єса “Бондарівна” була написана у 1884році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічнийта літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливогорозвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійнихтеатральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їхпостанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”,“Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українськівистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень татанців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красотулюди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написаннянових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургівішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів,які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твориновим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьківновочасного українського театру, визначним артистом та при тім великимдраматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини ібагатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем,бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані одиніз сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”.
П`єса “Бондарівна” була найулюбленішимтвором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і утворчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доляп`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшлаз театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичнихказок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядачана вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови таобставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цьоготвору та значення п`єси в театральному процесі того часу.
/>
1. Обставини створення п`єси. “Бондарівна”– початок творчого шляху Івана Карпенка-Карого
Іван Карпенко-Карий написав п`єсу“Бондарівна” в один із найважкіших періодів свого життя – під час заслання уНовочеркаську (1884-1887). Це заслання стало йому покаранням від царськогоуряду за його революційно-демократичну та громадську діяльність у місті Єлісаветграді,де він служив секретарем Єлісаветградського поліцейського управління.Незважаючи на таку посаду, він не міг бути осторонь тихреволюційно-демократичних процесів, які тривали по всій царській Росії. Таємнийгурток, в якому він приймав активну участь, був викритий поліцією, а йогочлени, у тому числі й Іван Тобілевич, були суворо покарані. Тобілевич бувповинний відбувати заслання під наглядом поліції у столиці Донського козачоговійська – Новочеркаську. Донські козаки були фанатично віддані російськомуцареві, тому вважалося, що нагляд місцевої поліцейської влади над Тобілевичембуде найнадійнішим.
Це було суворим випробуванням дляписьменника. Це місто й це заслання сам Карпенко-Карий називав “могилою”.Труднощі його життя були не тільки у тому, що його у примусовому порядкувідірвали від рідних місць, від родичів, від улюбленого заняття (на той час вінвже приймав участь у театральних виставах у Єлісаветграді), але й вматеріальному плані йому також було дуже важко. Незважаючи на те що він досі тривалийчас знаходився на державній службі (майже 20 років), царський уряд звільнивйого з останнього місця роботи без жодної матеріальної або фінансової допомоги,без права отримувати якусь пенсію. В Новочеркаську він змушений був шукатиджерело доходу, щоб прокормити себе й заплатити за житло. Для помешкання йомувдалося відшукати недорогу кімнату (взагалі без ніяких меблів), що знаходиласяу півпідвальному приміщенні та мала земляну підлогу та глиняні стіни.Матеріальний достаток та побутові умови були більш ніж скромні. Кожен день донього приходив козак із поліцейського управління Новочеркаська, щобпереконатися про наявність Тобілевича. Такий життєвий тягар йому довелосявипробувати постійно на протязі усього заслання. Певно, не раз Іван Карповичзавдавав себе питання, чи було можливим таке становище, якщо б його ріднаУкраїна, в який він народився й жив, була вільна та щаслива? Саме такеіснування підштовхувало його на роздуми щодо подальшої долі України йукраїнців. Не раз на думку приходили спогади про славетне минуле козацькоїУкраїни, про яке часто розповідала йому мати – проста селянка. Твір“Бондарівна”, тематика якого була суто козацька, як раз й увібрав в себе цюжагу Тобілевича та й усіх українців бачити Україну вільною та рівною середінших країн світу.
В значній мірі сприяла появі цієї п`єси йприсутність дружини Івана Карповича – Софії Віталіївни. Вони познайомились щедо заслання І.Тобілевича, в театрі Єлісаветграду (Софія Віталіївна булаакторкою цього театру, а керівником театру був М.П.Старицький), зробили разомдекілька гастрольних турне. Їх стосунки спочатку були теплими, дружніми, щопотім переросли в більш високе почуття. Як тільки Софія Віталіївна дізналасьпро те, що І.Тобілевич знаходиться у засланні, вона лишає свою театральну діяльністьта їде до нього в Новочеркаськ, де вони й одружуються. Софія добровільнопогодилась розділити з Іваном Карповичем його покарання й безвідлучнознаходилась поруч з ним усе життя, куди б їх не кидала доля. ІванКарпенко-Карий обожнював дружину, він глибоко поважав її за відданість йому, зарозуміння його принципів та жаги діяльності. Осягаючи вчинок цієї жінки,відразу згадується Тетяна – головний образ «Бондарівни”, яка втілив в собіриси таких українських жінок, що за щасливу долю своєї країни, своїх ріднихготові позбутися особистих інтересів і, навіть, життя.
Іван і Софія Тобілевич, безперечно,нудьгували за українським життям, із якого вони були примусово вирвані.Неодноразово, після робочого дня, вони пробують співати українських пісень.Софія Віталіївна знала безліч українських пісень, дум, оповідань та частотішила Івана Карповича майстерним виконанням цих народних творів. Одного разуІван Карпович заспівав “Бондарівну” – старовинну (ще за козацьких часів)народну пісню. В ній розповідається про важкі часи польського панування наУкраїні. Один польський пан (пан Каньовський), використовуючи своє шляхетнеположення, оманом викрадає вродливу українську дівчину, доньку старого козакаБондаря, яки проживали в його хуторі. Він хоче зробити її своєю наложницею. АлеБондарівна сміливо вступає з ним у нерівний бій та й тікає від нього. Уся вранах, знесилена, вона помирає на шляху додому:
Де тікала Бондарівна – червонії стрічки,
А де впала Бондарівна – кривавії річки,
Іван Карпович, як тільки закінчив співатицю пісню, за спогадами його дружини, раптом відчув якесь небувале хвилювання.Він відклав усі справи і негайно зайнявся розробкою сюжету для п`єси. Цілийтиждень він невпинно писав “Бондарівну”, часом забуваючи про їжу та сон.Нарешті, п`єса була закінчена і представлена на суд Софії Віталіївни, яка сталапершим слухачем твору. Їй сподобалася ця п`єса, і вона дуже схвально про неївідізвалася. Це надихнуло І.Тобілевича показати твір своїм друзям:М.Садовському і П.Саксаганському, які також позитивно оцінили п`єсу ізапропонували її для вистави. Так з`явилась на світ “Бондарівна”.
Треба сказати, що на той час Іван Карповичмав уже невеликий літературний досвід: у 1881 р. він пише перший свій твір –оповідання “Новобранець”, 1883 р. – драму “Бурлаки”, “Підпанки”. Перед тим якписати “Бондарівну”, він уже почав працювати над комедією “Розумний і дурень”.Ці і деякі інші твори (“Наймичка”, “Безталанна”, “Мартин Боруля”, ”Сто тисяч”та ін.) – складають перший етап літературної творчості письменника. Теми для своїхтворів він шукає у селі, героїв – серед простих селян. Їхні біди, кривди вінзгадує зі своєї діяльності у суді та поліцейському управлінні, а також ізспогадів свого дитинства, яке повністю пройшло на батьківському хуторі. В цихтворах він звертає увагу читача на моральні аспекти життя простого українськогоселянина, показує, що прості люди зазнають не менш глибокі душевні драми тапочуття. В подальшій своєї творчості він розвиває та поглиблює цю тему. Його героїпродовжують розвиватися разом із своїм письменником. Але це буде потім, а нацей час ми маємо “Бондарівну” – один із перших творів письменника, йогоулюблене творіння, яке увібрала в себе всі думки, мрії, почуття письменника підчас Новочеркаського заслання.
/>2. Особливості будови п`єси, її сюжетної лінії та характеристик героїв
П`єса “Бондарівна” за жанром є історичноюдрамою. Сам І.Тобілевич визначив її як “драма” із поміткою: “Діється в XVIIсторіччі”. “Бондарівна” складається з 4-х дій і п`яти відмін (тут – змінадекорацій). Дії з першої по третю включають у себе лише яви (акти), а четвертадія – включає дві відміни, які, у свою чергу, складаються з яв. За своєюсценічною сутністю 1,2 та 3 дія також є відмінами, бо на сцені в цей час потрібназміна декорацій: події, що відбуваються в цих діях проходять у різних місцях івимагають зміни антуражу.
В першій дії події відбуваються на вулицістаровинного українського села, неподалік від хати старого Бондаря, колишньогозапорозького козака, зараз заможного селянина. Над цим селом головою євельможний польський пан. Скоріш за усього, І.Карпенко-Карий, спеціально ненадає тому панові ані імені, ані прізвища, називаючи його просто “Староста”(решта героїв, навіть найдрібніші, мають якесь ім`я). Цим самим, підкреслюютьсядумка, що подібних панів на Україні було багато, якщо не всі, і поводження зпростим українським людом в них було також однотипне – із позиції презирства,зверхності. На протязі цієї дії ми від розмов селян на вулиці дізнаємося, що всело прибув запорожський козак Тарас. Селяни і старий Бондар зрозуміли, длячого прибув Тарас, але намагаються все тримати у великій таємниці, щоб недізналися польські пани. Тут же на вулиці ми зустрічаємось з Тетяною, донькоюБондаря, і дивуємось її незвичайній красі. Приходять подивитись на красу Тетяниі вельможний пан разом із своїм прибічником, паном Чеславом Герцелем. УСтарости відразу виникає бажання мати для себе такий “діамант”. Він пропонуєГерцелеві тисячу червонців за те, що він будь-яким способом привезе йому вдалеку лісну садибу Тетяну. Герцель із радістю погоджується. При цьому найбільшогиду від образу Герцеля викликає не те, що він погоджується на чорну справу, ате, що він за ці ж гроші розраховує також скористатися Тетяною.
На вулиці вирує просте сільське життя. Мибачимо молодь, яка зібралася після робочого дня на традиційні парубоцькізабави. Тетяна знаходиться завжди у вихорі подій, вона живе повноціннимемоційним життям. Ось вона водить разом із дівчатами танок, а ось їйосвідчується у коханні Денис, непоганий, але нещасливий у любові хлопець.Тетяна сумна. З її монологу ми розуміємо, що на серці в неї не Денис, а Тарас –удалий запорожський козак. В кінці дії на вулиці з`являється сам Тарас. Вінтакож сумний, він не знає, як сказати про своє кохання Тетяні. Крім того, вінрозуміє, що запорозькі обов`язки, тим більш напередодні війни з поляками,позбавлять його в будь-якому разі щастя в коханні з Тетяною.
Друга дія розгортається в хаті Бондаря.Видно, що це хата заможного козака. Діючими особами тут є Бондар, його донька,Тарас, який прийшов попрощатись, та Марія, господарка у Бондаря. Усі сцени цієїдії наповнені теплими емоційними стосунками між тими людьми. Безмежна любовстарого Бондаря до своєї доньки, Тетяни, турботливе та поважне ставлення Тетянидо батька. Повні кохання діалоги між молодятами. Марія, господарка у Бондаря,не може без сліз дивитись на них, згадуючи свою трагічну жіночу долю (їїмолодого чоловіка-козака було вбито на війні через рік їхнього щасливогосімейного життя). Бондар ставиться до Тараса як до власного сина, він нагадуєйого славетну козацьку молодість. Вчинки Тараса також викликають повагу нетільки у Бондаря і Марії, а й у Тетяни. Затамував дихання слухають вони пройого мандри у Туреччині. Уся друга дія як би сповнена світлом домашньоговогнища. Сама атмосфера цього дому підштовхує закоханих освідчитись одне одномуу коханні. Коли старий Бондар від дітей дізнається про їх рішення побратися,він знаходиться у великому захваті, радість його не знає меж. Одна лише Маріяможе із сумом передбачити, чим може закінчитися для дівчини одруження іззапорожським козаком.
Третя дія також розгортається на вулиці.Неподалік знаходиться хата Бондаря, біля якої й відбуваються усі трагічніподії. З самого початку ми стаємо свідками того, як все тугіше й тугішезатягується смертельна петля навколо щастя Тараса й Тетяни. Головними діючимиособами на сцені стають пан Герцель й жид Мордохай, який погодився допомогтиГерцелю за сто червонців. Вони оманом продираються до хати Бондаря, підсипаютьснодійне робітникам Бондаря, і вони засинають. Тепер здійснити викраденняТетяни їм заважає Бондар, і вони готові його вбити, але Мордохаю вдаєтьсяоманою вивести Бондаря з хати на господарське подвір`я. Тетяна залишаєтьсянаодинці із злочинцями. Наступає трагічна розв`язка дії – Герцель і Мордохай задопомогою челяді (слуг) Старости викрадають Тетяну. Дія сил зла досягає свогоапогею. Умикання Тетяни як би втілює у собі все зло, що тільки є на світі.Підсилює це враження звуки оркестру, які, по задуму Карпенка-Карого, повиннібули лунати як “буря фортіссімо”. Непередаваним є горе старого Бондаря. Звісткапро викрадення дочки підриває його серце й сили.
Четверта дія складається з двох одмін. Діяпершої одміни розгортається знов у домі старого Бондаря, але вже немає Бондаря– тут знаходяться запорожські козаки, які прибули разом із Тарасом, а такожпрості селяни, яких схвилювала трагічна звістка про викрадення Тетяни. Усіприсутні сповнені жагою помститися кривдникам за Тетяну. Як тільки вони дізнаються,де знаходиться Тетяна, вони відразу відправляються їй на допомогу.
Друга відміна відбувається в садибіСтарости. На сцені показана розкішно вбрана кімната з ліжком. Тут йрозгортаються всі останні події драми. Цей дім Староста спеціально має для любовнихрозваг. За його словами не одна українська дівчина тут була зламана для потіхи.Наступила черга Тетяни. Важко їй боротися із Старостою і Герцелем. Від ласки ібагатих обіцянок вони переходять до погроз й насилля. Тетяні вдається вирватишаблю з піхв Старости і стати на свій захист (подібно до героїні народної пісні– Бондарівни). Вона готова віддати життя, але не бути покореною. В цей часприбуває допомога на чолі з Тарасом. Тепер перевага на стороні козаків іТетяни. Староста, який бачить, що його діло повністю зривається у пориві злостізастрілює Тетяну з пістолета. Тетяна вмирає на руках Тараса із словами коханнядо нього. Козаки зв`язують Старосту і Герцеля, які будуть чекати на суворийкозацький суд. Тарас обіцяє помститися за її смерть всім ненависним гнобителямУкраїни.
Твір закінчено. Практично ця драма, засвідченням дружини І.Тобілевича, була перенесенням усіх дій, що відбувалися ународній пісні на мову сценічного твору. Вона бачила, як І.Тобілевич кожнийкуплет пісні розписав стосовно до дій п`єси, розбив її на яви (акти). Крімголовних персонажів, які мали місце у пісні, він додав ще деяких, щоб глядачамбуло зрозуміло логіку подій, що відбуваються на сцені. Але, в першу чергу,Софію Віталіївну схвилював не зміст п`єси – вона і так його чудово знала – їїздивувала мова твору. “То була мова, яка звучала на протязі всієї п`єси такритмічно і мелодійно, як музика”. Захоплення автора поетичними образами Тетяни,Тараса і старого Бондаря, а також приналежність сюжету п`єси до минулогоУкраїни, зробили те, Карпенко-Карий трактував свій сюжет із точки зору йвідчування поета. Це підштовхнуло його до пошуку більш досконалих засобіввідтворення, до поетизації твору. Подив автора перед душевною чистотою й красоюБондарівни виявився у нього словами, що звучали, як справжня пісня. Мова героївп`єси є дуже колоритною й пасує до подій, що відбуваються на сцені. Ніжно йпристрасно звучить вона в устах закоханої Тетяни у розмові з Тарасом, і,навпаки, слова тієї ж самої Тетяни звучали як удари гострого кинджала, коли їйдоводилось говорити з її ворогами. Знов такі, за свідченням сучасників,І.Тобілевич дуже сердився, коли дехто з акторів (навіть, якщо це булиМ.Садовський або В.Кропивницький) міняли мову персонажів “Бондарівни”,вставляли туди свої слова. Це, на думку Тобілевича, значно спрощувало мовугероїв, яка повинна була звучати як пісня. Мелодійність і ритмічність мовиТобілевича в “Бондарівні” свідчили про те, що автор був справжнім сином свогонароду-поета, котрий залишив своїм нащадкам пісенні скарби, повні глибокогозмісту, почуттів та прекрасного мелодійного звучання.
/>/>3. Ідеї та проблеми п'єси
Головною темою цього твору є українськесело XVII століття у його протистоянні до польських поневолювачів. Присутністьукраїнського національного духу відчувається на протязі усього твору: це йнародні традиції у селі, опис селянського побуту і, навіть, українські імена,які як би протиставляються іменам польським та єврейським. Нам близька тазрозуміла мова письменника, який вклав в уста своїх героїв просту, але,напрочуд, співучу та мелодійну українську мову. Усі ці ознаки національногожиття українців нам приємно бачити в цьому творі – це, якраз, і свідчить проспадкоємність українського життя: від нарису села XVII століття, яким йогоописав письменник ХІХ століття, до нас, читачів, які із задоволенням читаютьцей твір у ХХІ столітті.
Українське село, як відоме з історіїУкраїни, дало більшість славетних українських державних, політичних, культурнихдіячів та науковців. Саме село, протягом століть поневолення та знищення всьогонаціонального, українського, стало єдиним осередком збереження культури, мови,традицій свого народу. Тому, саме, тему села ми повинні поставити на першемісце серед інших у творі “Бондарівна”. Яким же ми бачимо село очамиКарпенка-Карого? Неприглядна та безрадісна ця картина. На селі відбуваєтьсязлочин проти простої української дівчини – Тетяни, і скоюють цей злочин –польські вельможні пани, які на той час були гнобителями та душителямиукраїнського народу. Польські пани є володарями на селі і в усій Україні. Вонивикористовують селян як “живі знаряддя праці”. Для них головне, щоб селянинмовчки працював, забувши про людську гідність та свої права. Лише минають та нечіпають вони таких як старий Бондар, колишнього запорожця, який не тількитурків, але й ляхів не боявся і у свій час достатньо їх “повчив”. Пам`ятаютьпани, чим може закінчитися образа запорожця. Але на той час пани настількиобнагліли в Україні, що колишні уроки від запорожців вони вже не вважали засерйозне попередження. Пихатості та самодурству панства не стало меж. Уже давнопроторували вони чорну стежку до найціннішого, що є в житті не тількиукраїнського, але й будь-якого народу – до жінки, до жінки-матері, дожінки-берегині сімейного вогнища.
Було заведено польськими панами повідношенню до українського селянства право “першої шлюбної ночі”, коли дружинаїхнього хлопу першу шлюбну ніч повинна була провести з польським паном, а не зісвоїм нареченим. Таке неподобство до української жінки тоді було розповсюдженимявищем. Украсти якусь жінку, але, ще краще, дівчину, награтися з нею, а потімкинути, тоді було дуже поширено. Недаром народ про це складував пісні, бо як щемогли донести до нас наші предки, своє обурення таким свавіллям. Одна з такихпісень і є “Бондарівна”, зміст якої надихнув І.Карпенка-Карого на створеннядрами. Згадаємо, що сам Богдан Хмельницький у свій час потріпав від такоголиха. Будучи по службових справах, він, коли приїхав додому, побачив, що йогодім розорений, сина вбито, а дружину вкрав собі на потіху сусід – польськийшляхтич. Таке довелося пережити Богдану Хмельницькому, таке довелося пережити істарому Бондарю.
Враховуючи біди простого українськогонароду від поляків, їх самодурство, що межувало зі злочином, не дивно, що темавизвольної війни проти Польщі незримо присутня в сюжеті цієї драми. Ще напочатку твору ми дізнаємось про те, що Богдан Хмельницький починає збиратинарод на війну з польськими поневоленням. Він посилає своїх емісарів в усікутки України з метою підготувати народ до загальноукраїнського виступу протимагнатів. З цією метою Тарас прибуває в село, де мешкає старий Бондар іздочкою. І Тарас, і Бондар розуміють, що війна неминуча, вони внутрішньо готовідо неї і з радістю очікують сигналу. Трагічний випадок із Тетяною як биговорить ще раз про необхідність цієї боротьби: скільки можна терпіти такенеподобство. Силою своєї майстерності І.Карпенко-Карий примушує нас повірити в те,що саме після трагедії з Тетяною розпочалася та славетна Визвольна війна підпроводом Богдана Хмельницького.
Проблема отримання та збереженнянезалежності є актуальною і в наші дні. Ще тільки ми отримали незалежність у1991 році, а вже зараз засоби масової інформації нам говорять про те, що навиборах Президента України 2004 р. активно діяла “рука Москви”, просуваючи“свого” кандидата. Отримати незалежність важко, а втратити її – легко. Урокиісторії свідчать про те, що ніколи не жилось українцям солодко при будь-якийіноземній владі. Життєвий шлях самого І.Карпенка-Карого свідчить про це: хібабув би він на засланні, якщо б не поліцейський режим російського царя?
Ще однієї теми “Бондарівни” хочетьсяторкнутися у цій роботі. Це тема долі української жінки. Нелегкою вона є зараз,але ще важче вона була тоді, в період, який відображається в драмі. Ця темапросліджується письменником на прикладі двох жінок: старої Марії та молодої –Тетяни. До цих образів можна додати й образ старенької матері, дружини ТарасаБульби М.Гоголя. Вона, як і її “сестри” І.Карпенка-Карого, жила приблизно у тіж часи, й доля цих жінок є приблизно однаковою. Марія Карпенка-Карого вийшлазаміж за молодого козака-запорожця. Лише рік удалося їй намилуватися своїмнареченим та пізнати жіноче щастя. Козак іде на війну, із якої вже неповертається. Марія залишається одиначкою. Подібна доля була й у дружини ТарасаБульби, славного козака-запорожця. Вона не тільки лишилась свого чоловіка, алей утратила своїх синів, Остапа та Андрія, яких й побачити перед розлукою їйдовелося лічені години. Після смерті своїх близьких зосталася вона одна: безчоловіка, без дітей, стара, нікому не потрібна баба. Такий був час, таке було“суворе, лицарське время”. Справжні чоловіки не жалкували своїх сил та життя,щоб зберегти та охоронити Україну, ставлячи особисті, в тому числі, сімейніінтереси, на другий план. Жінки, розуміючи ці обставини, покірно чекали, колидоля завдасть смертельного удару їх сімейному щастю. Подібна доля чекала й наТетяну, і Тетяна це добре розуміла. Вона відмовляється від пропозиції Денисавийти за нього, простого селянина, заміж та жити спокійним господарчим життям.Але Тетяна набагато мудріша від Дениса – вона розуміє, що не може бути в цейчас спокійного життя, доки живи вороги України. Визволити свою Батьківщину відворога, а вже потім спокійно розбудовувати своє особисте щастя – такуперспективу свого життя бачить перед собою Тетяна. Тому вона виходить заміж закозака-запорожця Тараса, бо такий союз підтверджує її кредо: “спочатку датиладу країні, а потім – собі”. Вийти заміж за запорожця – це шана не тількиславетному ділу запорожців, але данина усім полеглим за волю та щастя Украйни.Сумно дивиться Марія на закоханих. Вона знає справжню ціну такого сімейного “благополуччя”.Але, якщо казати за великим рахунком, щастя жінки завжди залежить від долічоловіка, супутника її життя. Якщо він “птах високого польоту”, то й жінка будебіля нього щаслива, незважаючи на побутові або матеріальні труднощі. Якщо жобрати в дружини такого Дениса, або ще гірше, якогось п`яницю або неробу, то йжиття з таким буде “дрібним”, будь-які побутові негаразди будуть сприйматисяхворобливо, як катастрофи світового масштабу. Справжнє життя – це життя длядругих, і І.Карпенко-Карий своєю драмою “Бондарівна” підтверджує це ще раз.
/>Висновки
Драма “Бондарівна” має глибокий соціальнийта національно-визвольний зміст. Вона яскраво, на базі значного фольклорногоматеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVIIстоліття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілісучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і внаш час та потребують свого подальшого вирішення. Відношення до себе та доліУкраїни таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу танадають зразок для наслідування всіма справжніми українцями.
Разом з тим, виходячи з аналізу твору, якиймає місце у цій роботі, можна пояснити деяку “холодність” колишньої театральноїпубліки до вистав “Бондарівни”. На мою думку, п`єса написана в кращих традиціяхромантизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал,історична бувальщина героїчного минулого свого народу – чудова українська пісняпро Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації,“романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своємутворі І.Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище,що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача наінших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такіпривабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часомбули дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст.,це і багато просто негативних побутових явищ, які, безперечно, мали місце в тойнелегкий час. Але, час романтизму на момент виходу п`єси у світ пройшов.Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображенняжиття як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційнихдемократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Появакрасивої казки, якою була “Бондарівна”, може й викликала ненависть дозлодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХстоліття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значномуступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякалина те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всуперечдумці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і,саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень.Мила, ніжна “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ угромадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі,Обов`язку, якими проникнута ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасногопокоління? Хто знає. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надіїна те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям– безжалісним суперменам та багатіям.
/>Список використаної літератури
1. Історія української літератури: Підручник / А.Солом’яненко (ред.). – К., Наукова думка, 2005.– т.1. – с.432-442.
2. Карпенко-Карий І. Драматичні твори у 3-х т. – К.,1985. – т.1. – с.108-146.
3. Сидоренко Г.В. Як читати й розуміти художній твір.– К., 2007. – с.12-34.
4. Спогади про Карпенка-Карого: збірник сучасниківІ.Карпенка-Карого / В. Ілляшенко (упоряд.). – К., Мистецтво, 2006. – с.71-84.