МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. К.Д.УШИНСЬКОГО
Кафедраукраїнської та зарубіжної літератур
Курсова робота
із зарубіжноїлітератури
Морально-етичніпроблеми роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
Виконавець: Дячок Д.В.
керівник:
кандидат філологічнихнаук,
доцент Авксентьєва Г.А.
Одеса – 2008
Зміст
Вступ
Розділ І. Морально-етичнаконцепція Генріха Белля
1.1 Світогляд письменника
1.2 Етичні проблемитворчості
1.3 Проблематика романуГенріха Белля «Більярд о пів на десяту»
Розділ ІІ. Характери тамотиви поведінки персонажів роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
2.1 Характери персонажів
2.2 Морально-етичнаконцепція персонажів
2.3 Аморальність війни
Висновки
Список використаноїлітератури
Вступ
Видатнийписьменник Генріх Белль є талановитим творцем в літературі ХХ сторіччя іпосідає чільне місце серед класиків німецької літератури. Перший літературнийдосвід Г. Белля відноситься до 1937 року – під час роботи учнем убукіністичному магазині в Кельні. Але більш плідну творчу діяльність письменникпочав повернувшись із фронту, опублікувавши перше оповідання «Звістка» в 1947році.
Якпубліцист Генріх Белль виступив з початку 1950-х років, коли широку літературнупопулярність набув його ранній маніфест «Вірність літературі руїн». Белль – майстерпрози, а особливо військової, що є основною темою його творчості. У 1972 роцітворча діяльність письменника була відзначена врученням йому Нобелівськоїпремії за творчість, в якій сполучається широке охоплення дійсності з високиммистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродженнянімецької літератури. Як сказав у своїй промові Карл Рагнар Гіров: «Цевідродження, порівнянно з воскресінням повсталої з попелу культури, що,здавалося, була приречена на повну загибель і проте, до нашої загальної радостій користі, дала нові корені». Таким чином осмислення творчості цьогописьменника, особливо стосовно розвитку німецько-українських зв’язків, єважливим з позиції сучасного європейського літературознавства, цим обумовленаактуальність курсової роботи.
ТворчістьГенріха Белля досліджували такі відомі критики ХХ століття, як Т.Л. Мотильова,М. Бажан, Л. Гінзбург, Е.А. Кацева, А.А. Гуніна, А.В. Карельський; здійснювалипереклади: Л.Б. Чорна, Н. Португалова, М. Гимпелевич, Л. Лунгіна. Добрепроаналізованим є творчий шлях, життя письменника. Жанр військового роману утворчості Г. Белля є малодослідженим, а морально-етичні проблеми в романі«Більярд о пів на десяту» – не достатньо вивчениими. У цьому і полягає новизнанашої роботи.
Об’єктомкурсової роботи є роман Генріха Белля «Більярд о пів на десяту».
Предметомдослідження є літературознавче тлумачення поняття морально-естетичних проблемта засобів їх вираження.
Уданій роботі ми ставимо за мету дослідити і проаналізувати морально-етичніпроблеми роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту».
Длядосягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
Ø проаналізувати жанрову специфіку творчості письменника;
Ø визначити основну проблематику роману “Більярд о пів на десяту”;
Ø дослідити образи і мотиви твору;
Ø дати літературознавче тлумачення поняття “морально-етичні проблеми”;
Ø дослідити морально-етичні проблеми роману;
Ø визначити місце і роль роману “Більярд о пів на десяту” взагальному літературному процесі ХХ ст.;
Ø охарактеризувати творчий доробок митця.
Методологічнуоснову курсової роботи становлять праці літературознавців, щодо аналізуморально-естетичних проблем роману. Це праці Т.Л. Мотильової, Л. Гінзбург.
Укурсовому дослідженні використані історико-генетичний, історико-функціональнийта історико-типологічний методи дослідження.
Практичнезначення курсової роботи полягає у можливості використання її результатів прививченні творчості Генріха Белля на уроках та літературознавчих факультативах, позаурочнихзаняттях у загальноосвітніх школах, а також при вивченні історії зарубіжноїлітератури у вищих навчальних закладах.
Дослідженняпроводиться відповідно методологічним принципам цілісного аналізу, колихудожній твір сприймається, як одне ціле, в якому всі елементи взаємодіють іспіввіднесені з цілим.
Структурароботи: курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку та спискувикористаних джерел, який налічує 19 позицій.
РозділІ. Морально-етична концепція Генріха Белля
1.1Світогляд письменника
ГенріхБелль (1917 — 1985) – видатний і талановитий німецький прозаїк та новеліст другоїполовини ХХ століття. Народився в Кьольні в багатодітній сім’ї, восьмоюдитиною. Його прадіди втекли із Англії при правлінні Генріха ХІІ, тому що вонибули католиками, яких переслідували увесь час гоніннями.
СлуживГ. Белль на Східному та Західному фронтах, кілька разів був поранений таполонений. Після повернення до свого рідного міста навчався в університеті, а у1949 році вийшла його перша книга «Поїзд прийшов вчасно», яка отрималапозитивний відгук у критиків. Далі вийшли «Де ти був, Адаме?» (1951), а такождеякі новели у збірнику «Мандрівнику, коли ти прийдеш в Спа…?» (1949),присвячені післявоєнному часу. Їх герої – солдати, які намагаються втекти відстрахіття війни, але вмирають. У складному сплетінні сюжету Белль дає естетичнуоцінку гуманізму та варварству.
Після1950 року письменник звернувся до соціальної дійсності ФРН. Роман «І не сказавжодного слова»(1953) був початком його намагань літературного відображенняголовних сил у ФРН.
Війнита поразки, які двічі в ХХ сторіччі пережила Німеччина, наклали відбиток натворчість багатьох німецьких письменників. Генріх Белль належить до числаписьменників, які увійшли до літератури із своєю власною темою, цілкомвизначеною манерою і, що головне, з визначеним, сформованим світоглядом. Вжеперші твори письменника звернули на себе увагу читаючої публіки та літературноїкритики, не тільки на батьківщині Белля та Західній Німеччині, а й далеко за їїкордонами. Було цілком зрозуміло, що у німецьку літературу увійшов великийхудожник з великим самобутнім талантом.
У ранніхтворах письменника було чітко видно бажання перемогти головного недруга людства– війну. Починаючи з роману «І не сказав жодного слова», Белль звертається додійсності. І все ж таки немає жодного твору, в якому він не звернувся до теми війни.Майже усіх своїх героїв Г. Белль змальовує нещасливими, тому що він не можебачити щасливих людей в тій дійсності, в якій він жив. А щоб пояснити це, художникпостійно звертається до минулого, до війни.
Письменникпочав свою літературну діяльність, повернувшись з фронту. У 1947 році з’явилисьперші друковані його роботи, а в 1951 році він одержав першу в його життіпремію — вона була присуджена йому «Групою 47». Це було неформальне об’єднаннямолодих письменників, яким хотілося створити нову літературу, що відповідаєзапитам того часу; відраза до недавнього минулого Німеччини, до фашизму маласяна увазі сама собою.
Секретпопулярності Белля як художника складається саме в щиросердній причетності дотого, що хвилює мільйони людей. Його творчість по всій суті глибокодемократична й ця властивість виражена в нього в умінні не тільки передавати,але й розділяти заповітні, затаєні думи й почуття своїх героїв[1, 6].
Раннірозповіді Белля за характером схожі з розповідями багатьох німецьких авторівкінця 1940-х років; вони становлять собою подібні, нещадно реалістичні портрети«маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст.
Відійшовшиу своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» («Billiard um halbzehn»,1959) від манери Trummer literatur («літератури руїн»), Белль розповідає просім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем,завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління –панорама роману охоплює період від останніх років правління кайзера Вільгельмадо процвітаючої «нової» Німеччини 50-х рр. «Більярд о пів на десяту» значновідрізняється від ранніх здобутків Белля – і не тільки масштабом подачіматеріалу, але й формальною ускладненістю.
В60-і р. здобутки Белля стають композиційно ще більш складними. Дія повісті«Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягомодного дня; у центрі оповідання перебуває парубок, що говорить по телефону, йвід імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тількине підкоритися лицемірству післявоєнного суспільства [5,10].
Більшоб’ємний і набагато більш складний порівняно з попередніми здобутками роман «Груповийпортрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971), написаний у формі репортажу,що складається з інтерв'ю й документів про Лені Пфейффере, завдяки чомурозкриваються долі ще шістдесяти чоловік. «Груповий портрет з дамою» бувзгаданий під час присудження Беллю Нобелівської премії (1972), отриманоїписьменником за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності звисоким мистецтвом створення характерів, яке стало вагомим внеском увідродження німецької літератури..
Натой час, як Белль одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі нетільки в Західній, але й у Східній Німеччині й навіть у Радянському Союзі, дебуло розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Разом з тим Белль відігравпомітну роль у діяльності Пен-клубу, міжнародної письменницької організації, задопомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам українах комуністичного режиму.
Першійого романи – «Поїзд прийшов вчасно» (Der Zug war p/>nktlich, 1949), «Де ти був, Адаме?»(Wo warst du, Adam?, 1951), «І не сказав ні єдиного слова» (Und sagte keineinziges Wort, 1954) – звучать жагучим обвинуваченням жахам і хаосу війни. КолиБелль відійшов від теми війни й виживання, манера його написання змінилася. Укнизі «Більярд о пів на десяту» (Billiard um Halbzehn, 1959), що часто називаютькращим його романом, Белль використовує складні оповідальні прийоми, стискаючив один-єдиний день весь досвід трьох поколінь заможної німецької родини. Уромані «Очима клоуна» (Ansichten eines Clowns, 1963) розкривається манераповедінки католицького істеблішменту [5, 11], «Груповий портрет з дамою» (Gruppenbildmit Dame, 1971), самий об'ємний і найбільш новаторський роман Белля, поданий уформі докладного бюрократичного звіту, де біля шістдесяти чоловікхарактеризують якусь персону, створюючи тим самим мозаїчну панораму німецькогожиття після Першої світової війни. «Загублена честь Катерини Блум» (DieVerlorene Ehre der Katharina Blum, 1974) – іронічна замальовка на темубульварної преси й наклепницьких пліток.
Літературнакритика вказувала на те, що герої Генріха Белля духовно близькі героям Гансу Фалди.Дійсно, письменник поетизує внутрішній світ простої людини, протиставляючи йогосвіту корисливих і жадібних капіталістів.
Алезначний вплив на творчість письменника мав Томас Манн. Можна сміло стверджувати,що без аналітичного методу Манна, без його гуманістичної філософії й без йогоіронії неможлива була б творчість Белля в тому вигляді, у якому вона заразпредставлена.
Разомз тим, як уже було сказано, Генріх Белль – самобутній художник, що вступив улітературу зі своєю яскраво вираженою манерою й сформованим стилем. ПрозуБелля, ні за яких умов не можна поплутати із прозою будь-якого іншогописьменника. Його образи можна легко уявити собі зорово. Перед вами проходятьодна за одною картини насичені бурхливим життям.
Також,у його романах відсутні й прямі авторські узагальнення. Замість них письменниквикористає літературний прийом «символізації»
Випадковістьзовсім виключна з творчості письменника, хоча трагізм в них присутній. Місцевипадковості в світі Белля займає непередбачене. Так, наприклад, архітекторФемель-старший («Більярд о пів на десяту») наперед розміркував про своє життя,а воно так і складається, ніби в шокуючій відповідності з його розрахунками.Але все ж таки він глибоко в душі чекає на щось непередбачене.
ГенріхБелль – письменник післявоєнних часів. Тому майже усі його розповіді написаніна післявоєнну тему. Він ненавидів гітлерівський режим і не міг спокійно на цедивитись. А як ми знаємо, що душа поета, а особливо такого як Генріх Белль, неможе просто мовчати і співчувати. Його настільки вражало все те, що відбуваєтьсяна його батьківщині, що він просто не міг мовчати. Він є письменником ХХстоліття, тому й вважається сучасним. Але, на жаль, його неповторні, цікаві,збентежуючі та прекрасні твори майже не видаються.
1.2Етичні проблеми творчості
ГенріхБелль – як і всі кращі письменники післявоєнного покоління, що працюють уЗахідній Німеччині, – присвятив свою творчість розвінчанню німецькогомілітаризму. Ненависть до війни – почуття, що одухотворює його. Коли в 1945році тридцятирічний Белль виступив з першими своїми оповіданнями й коли післятого через чотири роки, з'явився перший його роман «Де ти був, Адаме?», –здавалося, що фронтові спогади невідступно переслідують молодого прозаїка, щовійськова тема безроздільно заволоділа ним. У наступному творі Белля цявійськова тема, або вірніше антивоєнна тема розширилася й поглибилася. У книгах«І не сказав жодного слова...», «Хліб ранніх років», «Будинок без господаря»перед нами постав образ Західної Німеччини. Сироти, що народилися після смертіїхніх батьків, уже ходять у школу; удови утішилися, або так і зостарилисябезутішними. Будинки, розбиті бомбуваннями, відбудовані знову. Але війна раз ураз нагадує про себе своїми наслідками.
Усвоїх романах Генріх Белль виносить звинувачуючий вирок кривавому фашистському періодуі разом з тим розвінчує роки, які були перед приходом до влади Гітлера: егоїзм,безробіття, поліцейські безчинства, якими Німеччина була представлена в кінці20-х – на початку 30-х років. У чомусь Белль перегукується з Фалладой,Келлерманом, Ремарком, однак справа тут не в літературних впливах, а вповторенні життєвих ситуацій: положення простої людини мало в чому змінилося, алюди із часом кращими не стали.
Наслідкивійни, як показує Белль, – це не тільки смерть одних людей і каліцтва інших, нетільки руйнування інших міст, втрата матеріальних цінностей. Від війнипостраждали й ті, хто навіть не був на фронті: вона залишила свій слід убагатьох пустих душах. Про ці душі, морально прибитих, внутрішньо скалічених,Белль пише з надзвичайною силою художницької пристрасті. Це його власний,особливий аспект боротьби з війною. Письменник уболіває разом з жертвами війний нещадний, у кожній новій книзі, усе більше до її винуватців.
ПроБелля часто кажуть: «Генріх Белль – співець маленької людини» [4, 5]. Так,дійсно, в романах та повістях німецького письменника діють не історичні герої.Його персонажі – люди простих професій, одноманітного життя. Це тому щописьменник вірить у природну доброту людини. Він не рідко пише про людейморально пригнічених, він полюбляє чисті, добрі душі. Так звана «маленькалюдина», обездолена війною, виявилася знедоленою і в післявоєнний час. Їїкрихітні радощі примарні, його самотність безмірна, і оточують його загальнадріб'язковість і байдужість. І тому, читаючи його твори, в яких письменник такточно та зрозуміло розповідає про життя «маленьких людей», їх характери, щовони стають великими людьми, яких не можна назвати «маленькими».
Так,наприклад, розповіді письменника про післявоєнне західнонімецьке життяскладають якби продовження біографії улюбленого персонажа його «воєнних»розповідей. Ми бачимо вчорашнього «хлопчика», то у ролі мілкого спекулянта на«чорному ринку», то робітника по податкам за собак, то в ролі шофера і т. д.
Ні,Белль – не співець «маленької людини». Скоріше Белль –письменник, що звинувачуєті умови, які придушують, втоптують у бруд честь «простої людини», штовхають їїна шлях війни заради корисливої мети…
Вихіднимпереживанням для нього як для письменника був розпад буржуазного суспільства.Адже й економічна криза на рубежі тридцятих років, і торжество фашизму, і війнабули результатом цього розпаду.
Белльвважав, що письменники його покоління мало чому можуть навчитися у тихпрославлених майстрів, які були в еміграції й не повернулися в Німеччину післявійни.
Зіншого боку, західнонімецькі критики люблять повторювати, що Генріх Белльправовірний католик, що релігійність визначає й колорит його романів, і їхнєідейне спрямування. Дійсно, Белль уважає себе католиком. Дійсно, персонажі йогороманів нерідко звертаються до Бога, як до символу нерушимої справедливості йморальної чистоти. Бог для Белля – свого роду норматив, що показує наскількивідхилилося суспільство від вірного курсу.
Однаксказати, що головна тема Белля – релігія, значить не тільки нічого не зрозумітив його творчості, але й просто фальсифікувати його. І це в художника дуже добрепроявляється в тому, як він викриває католицьку церкву.
Белль– відверто політичний письменник, тією самою мірою й у тому ж змісті, у якомувін – письменник відверто соціальний. А соціально-політичні погляди в Белляпокладені й розподілені із графічною точністю й чіткістю. Наприклад, Грец,убивця матері, – закінчений тип фашиста-міщанина з «Більярда о пів на десяту».Талановитий письменник настільки точно і яскраво описує кожну деталь характеру,що сам читач починає або любити, або ненавидіти того чи іншого персонажа.
Художникуміє з великою образотворчою силою відтворити матеріальну обстановку, світречей, що оточують його героїв. Інтер'єр, пейзаж у його романі мають яскравепсихологічне забарвлення, що постає перед нами відчутно й зримо саме тому, щописьменникові вдається донести до нас почуття й переживання персонажів,пов'язані з тими або іншим речами, що виникають у тій або іншій обстановці.
Психологічнамайстерність – головне, чим сильний Белль. Проникаючи у внутрішній світзображуваних ним персонажів, заражаючи читача турботами й тривогами цих людей,він тим самим будить думку читача, нагадує про гострі, складні невирішені проблемисучасної дійсності в його країні. Але все-таки, те коло людей і явищ,зображуване Беллем у його творах – це маленький світ, вузький і порівнянозамкнутий. І навіть здається, що письменник сам не хоче бачити більше, чимбачать його герої, і задуматися більше, ніж замислюються вони.
Отже,суть всіх його романів і повістей, головну ідею яких становлять доброта йгуманність, глибоко вистраждані, а не показне співчуття до людей, бажання, щобвони були щасливі, щоб скоріше позбулися від усього того, що нагромадилося задовгі роки.
1.3Проблематика роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
«Більярдо пів на десяту – один з останніх романів західно-германського письменникаГенріха Белля, що мав величезний успіх, як у Німеччині, так і за рубежем.
Усе вньому чітко й точно. Дія його розгортається протягом одного точно відзначеногодня – 6 вересня 1958 року. Здається навіть, що письменник міг створювати цейтвір сидячи в себе в кабінеті й спостерігати за описаними ним діями прямо звікна, тому що все настільки реально: тодішня соціально-політична атмосфера,побут, люди й навколишній світ. Але це тільки на перший погляд.
Відразупісля публікації роману, він був зустрінутий критиками-недоброзичливцями, якіоголосили твір занадто формалістичним, зробленим, і занадто ускладненим.
До1959 року у ФРН соціальна картина суспільства вже визначилася повністю. Із часугрошової реформи в 1948 році до «Більярда о пів на десяту» пройшло вже багатороків. Суспільство здавалося надзвичайно стійким і стабільним. Але все змінювалося,і це у свою чергу мало вплив на письменника написати цей роман, щоб донести донас ті тяготи й страждання післявоєнної Німеччини в сім’ї Фемелей.
Вромані виражено багато морально-етичних проблем, щодо різноманітних відносин міжчленами сім’ї та відносин у суспільстві.
Проблемабатьків та дітей. Голова сім’ї, Генріх Фемель, завжди любив свою дочку та свогосина, але бачився з ними замало, тільки за розкладом:
«Споловины десятого до одиннадцати его можно было застать в отеле «Принц Генрих»,с одиннадцати до двенадцати – в кафе «Цонз», он был рад всегда видеть «… мать,отца, дочь, сына и господина Шрэллу», с двенадцати он гулял, а в час встречалсяс дочерью и обедал вместе с ней» [6, 10].
Такимчином бачимо, що йому дуже подобалось спокійне, розмірене життя, яке герой недуже хотів змінювати. Також на основі цього можна й охарактеризувативзаєморозуміння в родині, які були не бурхливими та одноманітними.
Проблемабудівників та руйначів. Ця проблема полягає в тому, що Фемель-старший, відомийархітектор, який збудував відоме абатство святого Антонія і це було йогогордістю. Але через деякий час його син, ставши архітектором теж, під наказомгенерала, повинен був зруйнувати абатство, не знаючи, хто його збудував. І самев цей день, 6 вересня 1958 року, на ювілей Фемеля-старшого, його син дізнаєтьсяпро те, що він зруйнував творіння свого батька:
« новдруг он увидел в углу картины буквы «XYZX»»[6,200].
«…почерк отца нельзя было спутать ни с каким другим, так же как лицо, походку,улыбку…»[6, 200].
Це малона нього дуже великий вплив, тому що він побілів йому стало не по собі:
« — Что-нибудь случилось? – спросил десятник и положил ему руку на плечо, – у васни кровинки в лице, или это из-за вашей зазнобы?»[6, 200].
Проблемащастя. Вона пов’язана, насамперед із основною темою роману, із війною, післяякої в думках і душах залишився неприємний відбиток, що не давав людям бутидостатньо щасливими.
Проблемалюдини і суспільства. Ця не менш важлива проблема стосується саме головногогероя, дня його народження. Роберт Фемель був відомим архітектором того часу,який служив армії. Будував та руйнував:
«… нотут настоятель распахнул дверь, подошел ко мне, запыхавшись, как мальчишка, иобнял меня; чей-то голос прокричал: «Фемель! Фемель!»»[6, 117].
Проблемавибору. Зробивши своє життя точним, одноманітним, нецікавим, Роберт Фемель, незалишив собі права на вибір. Але у день його народження, його восьмидесятиріччя,наступає переломний момент, коли він скасовує пишне святкування свого днянародження, незважаючи на пресу, телебачення та замовлену бенкетну залу длясвяткування разом із своєю сім’єю. Замість цього він вважає правильнимвідсвяткувати його у колі своєї сім’ї в готелі «Принц Генріх».
Отже,роман Генріха Белля «Більярд о пів на десяту» є твором багато проблемним, але уцентрі твору перебувають саме морально-етичні проблеми.
РозділІІ. Характери та мотиви поведінки персонажів роману Генріха Белля «Більярд опів на десяту»
2.1Характери персонажів
Пристворенні роману «Більярд о пів на десяту» Генріх Белль використовував різніпринципи щодо написання твору. Такі як ремінісценція та відступи за допомогоюяких автор розповідає про життя трьох поколінь. При цьому всі таємниці, деталі,подробиці ми дізнаємося за допомогою відступів автора та спогадів персонажів роману.Також використовуючи принцип символізації Белль з легкістю доносить до насцікаві та бурхливі часи того стану в Німеччині.
Естетичній етичні точки зору, які Белль розкриває в 50-і роки, досягають кульмінації вромані, що з'явився в 1959 році, “Більярд о пів на десяту”. Оповідання просімейне життя одного архітектора розкриває історичний розвиток з йогоруйнівними силами.
Діяроману охоплює всього лише один день — день народження глави сім'ї Фемелей. Зацей короткий проміжок часу завдяки ретроспекції й мінливій перспективі взображенні героїв підводить підсумок минулих п'ятдесяти років історичногорозвитку й життя окремих особистостей. У розгалуженні сюжетних ліній, у символібуйвола автор розкриває образи руйнівників і їхніх жертв. Наприкінці — акт розпачустарої жінки, що під час параду непоправних стріляє в міністра. Цей вчиноксимволічно ламає фатальний хід історії, асоціюється з можливістю активних дій.
Цимроманом Белль досяг вершини критичного реалізму в прозі 50-х років.
Отже,дія роману відбувається протягом одного дня, а саме 6 вересня 1958 року. Алесам роман побудований як мозаїка із внутрішніх монологів багатьох героїв, усі зяких головні, у яких змішуються спогади різних років. Часто, ті самі події мибачимо з різних точок зору, на ту саму картину ми дивимося очами різних людей.Постійні монологи, які зрідка перериваються діалогами.
Трипокоління сім'ї Фемелей, на історії якої побудована дія роману, втілюють триетапи німецької історії 20-го століття. На кожному з них істинність життєвої позиціїперевіряється через зіткнення ідеї творення й ідеї руйнування, тобто війни.Старий Фемель, що почав блискучу кар'єру в 1907 році, посівши перше місце наконкурсі проектів грандіозного абатства Святого Антонія, легко ввійшов у світсуспільного успіху, що був зруйнований в першій світовій війні; його син Робертвходив у життя в гітлерівський час, і його діяльність виразилася у тому, що вінпрагнув не стільки будувати, скільки руйнувати, а в кінці війни підірвав витвірсвого батька, абатство Святого Антонія; у наші дні (1958 р.) його син Йозеф,онук старого Фемеля, повинен займатися відновленням абатства.
Длядосягнення мети найбільш точної передачі настоїв та характерів персонажівписьменник використовував такі літературні прийоми як ремінісценцію, відступи тасимволізацію.
Подумкиперебираючи події свого життя, кожний з персонажів роману шукає власний гріх,власну провину й провину своїх близьких. Провину за криваві роки в історіїНімеччини за те, що відбулося у ФРН після 1945 року.
Напочатку твору ми зустрічаємось із прекрасною жінкою Леонорою, секретаркоюконтори по статичним розрахункам Роберта Фемеля. Вона була дуже спокійною,доброю та наполегливою жінкою:
«Оналюбила уличный шум и уличную грязь»[6, 6].
Але вглибині душі вона протестувала тому способу життя, постійно спокійній іврівноваженій роботі:
«Привиде улицы в ней поднималось чувство протеста, и она подумывала, не заявить лиФемелю об уходе, не поступить ли в какую-нибудь паршивую лавчонку на заднемдворе, где продают электрокабель и лук;… то была жизнь, а не безукоризненныйпорядок, раз навсегда заведенный хозяином »[6, 6].
Головнийгерой Фемель-старший є спокійною людиною, яка запрограмувала своє життя докінця своїх днів. Фемель не з тих людей, що будують повітряні замки. У ньоговсе виходить. Талант, розум, сумлінність Фемеля винагороджуються. До ньогоприходить слава, його дружиною стає чарівна дівчина Іоганна зі стародавньогороду Кільбів. Вона любить його, і він всім серцем прив'язаний до неї:
«Фемельвзял себе за правило приходить в контору не больше чем на час в день: он ставилсвою подпись после слов «С совершенным почтением» и подписывал денежныепереводы»[6, 9].
Івсе-таки письменник показує, що починання Генріха Фемеля незмінно руйнуються.Феноменальна удачливість обертається ланцюгом нещасть: улюблений син Отто стаєнацистом, а потім безглуздо гине на війні. Іншого сина переслідують друзі Отто,б'ють, саджають у в'язницю, присуджують до страти. Гине «агнець» Эдіт. Наприкінцівійни Роберт підриває витвір батька – абатство. Глибоко нещасна дружина Фемеля,всі навколо вмирають, і вона не може примиритися з режимом терору й сваволі,при якому «одно движение руки может стоить человеку жизни»[6, 112].
ГенріхФемель руйнує легенду про себе як про вірнопідданого. Кидає в стічну канаву своїордени:
«Дасгинут почести, которые были возданы нашим отцам, дедам и прадедам»[6, 56].
Йогожінка теж приїжджає до нього на свято, хоча вона є трохи божевільною, Фемельслухається її, а вона за його наказом сскасовує його день народження,незважаючи на те, що до нього готуються преса, радіо, телебачення:
«…сегодняя потребую от тебя новую жертву – отмени праздник в кафе «Кронер», разрушьлегенду о себе; вместо того чтобы просить внуков плюнуть на твой памятник,сделай так, чтобы тебе вообще не ставили памятника; тебе ведь никогда ненравился сыр с перцем; пускай за праздничный стол сяду кельнеры и судомойки.Пусть они съедят праздничное угощение; давай остаемся на этом балконе, будемнаслаждаться летним вечером в кругу семьи, пить вино, любоваться фейерверком иглядеть, как маршируют эти «Солдаты». Кстати, с кем они собираются воевать?Можно мне позвонить в кафе «Кронер» и отменить праздник?» [6, 255-256].
Отже,сім’я Фемель є дуже неординарним, водночас цікавим прикладом поведінки,стосунків та сімейних звичаїв, що відбувалися на той час після війни і кожен ізчленів сім’ї переживав ці події по-своєму:
«…толькоподчеркнутая вежливость была общей фамильной чертой Фемелей…» [6, 17].
2.2Морально-етична концепція персонажів
Політичнаактивність улюблених героїв Белля в романі виражається в їхній непримиренності,у несприйнятті їхньої свідомості жодного із численних варіантів ідеологічногообману. Вони відкидають і матеріальні дарунки пов'язані із причетністю донеприйнятої для них політичної системи й духовні дарунки:
«Даровне принимай!»[6, 18].
Характерпротагоніста можна визначити, як флегматичний, наполегливий, чіткий,невимушений:
«Старикпобагровел; подскочив к макету аббатства, он поднял кулаки, как барабанщик,который собирается с силами, чтобы в гневе ударить по барабану; секундуказалось, что он сокрушит замысловатое сооружение из сладкого теста, но потомон снова опустил кулаки, руки старого Фемеля бессильно повисли вдоль туловища;он тихо засмеялся и отвесил поклон сперва девушкам, а потом кельнерам; затем онснова выпрямился, вынул из пиджака бумажник и протянул каждому из слуг бумажкуна чай» [6, 286].
Атакож можна відзначити, що наш герой є людиною з великою та відкритою душею,яку було легко помітити, в цей переломний для нього день, коли він вирішивзруйнувати про себе легенду. Такими ж якостями володів і його син Роберт, алевін був більш суворіший:
«Явсегда рад видеть мать, отца, дочь, сына и господина Шрэллу, но больше я никогоне принимаю» [6, 5].
Це миможемо зрозуміти, читаючи твір з самого початку, але автор дає змогу зрозуміти,що він був не завжди таким:
«В тоутро он впервые был с ней не вежлив, можно сказать, груб. Он позвонил ей околополовины двенадцатого, и уже самый голос его не предвещал ничего хорошего; ктаким интонациям она не привыкла, и именно потому, что слова были как всегдакорректны, ее испугал тон: вся вежливость Фемеля свелась к голой формуле,словно он предлагал ей Н2О вместо воды» [6, 5].
Йогодружина була відправлена до божевільні, через те, що на той час краще було бутивизнаною божевільною, аніж людиною певних ідей. Але через смерть своїх дітейвона справді збожеволіла. Вона хотіла помсти, за допомогою якої жінка вважала,що зможе врятувати свого сина Отто, який прийняв «причастие буйвола»[6, 133].Вона вважала:
«Ивсё же не надо терять надежды; подойди ближе, тихо-тихо. Я должна тебе кое-чтосказать: мне кажется, что его прокляли, заколдовали, если это выражение тебебольше по вкусу. Есть только одна возможность освободить его: «хочу ружье, хочуружье»; господь сказал: «мне отмщение и аз воздам». Но разве я могу статьорудием господа?
Матьподошла к окну, достала из-за портьеры трость своего брата, умершего сорок тригода назад, вскинула её, словно ружье и прицелилась» [6, 138-139].
Алепомститися їй вдалося тільки під кінець твору, коли ще вся сім’я не була разом.
Протягомусього роману відбувається умовне поняття: «причастие буйвола» [6, 53]. Середперсонажів, які займають у творі вагоме місце, лише деякі пов'язані із цимпоняттям. Наприклад, Неттлінгер:
«Онбыл высокого роста, седой, с чуть красноватым лицом; от него пахло дорогимиресторанными яствами, на нем был костюм, от которого прямо-таки неслодобротностью; сознание власти, чувство собственного достоинства и барственноеобаяние делали этого человека неотразимым»[6, 12].
Безлічлюдей, які прийняли «причастие буйвола» [6, 7] не улюблені, як письменником,так і героями роману. Такі люди без честі, без совісті, нахабні, властолюбні,корисливі, жорстокі...
Другугрупу персонажів утворюють ті, що приймають «причастие агнца» [6, 9]. Цимгероям роману належать симпатії автора, і в них з особливою наочністюрозкриваються протиріччя й обмеженість його христиансько-гуманістичногосвітогляду.
«Агнці»- жертви «буйволів», жертви фашистського терору й суспільного насильства.Моральний ідеал Белль знаходить у них у соціальному змісті цілком певневтілення — трудівники, люди плебейського походження, наприклад, ФердіПотругальске, сім'я кельнера Шрелла — батько, син і дочка Едіт, службовціготелю «Принц Генріх» Іохен і Гуго.
Алетакож існує і третя група людей, які не належать ні тим, ні іншим. Такими єсім`я Фемелей, яка завжди боролася, хоча і всередині своїх душ, проти тоїнесправедливості, жорстокості та неповаги.
Отже,роздумуючи над характером розв’язки у Белля, можна поміркувати, що письменниккидає кожен раз своїх героїв на призволяще. Але в дійсності це не так. Романзакінчується тим, як Фемель-старший зрізає верхівку абатства, яка зроблена начесть його дня народження із тіста:
«– Атеперь приступим, дети, дайте мне большой нож и тарелку» [6, 286].
«Онначал с того, что отрезал церковный купол и положил его на тарелку, а тарелкупередал Роберту» [6, 286].
2.3Аморальність війни
Такяк ми вже знайомі із творчістю Генріха Белля, то є цілком зрозуміло, що роман«Більярд о пів на десяту» пронизаний післявоєнною темою, а саме: відбудовоюкраїни, соціальним становищем, стражданнями та переживаннями тих, хто пройшовчерез цей жах. Під час війни не цінувалось ані людське життя, тому що коженповинен був померти за свою країну, ані культурно-історичні цінності:
««Секторобстрела! Обеспечьте мне сектор обстрела для третей армии!» – и сразу жекто-нибудь отзовется: «Слушаюсь, господин генерал»» [6, 241-242].
ГенріхБелль засуджує у романі війну за те, що вона так невірно визначила долю людей,які пережили дві світові війни, що промайнули у періоді із 1907 до 1958 роківзгаданих різними персонажами твору.
Часвід часу люди не могли навіть повірити в те, що війна і справді закінчилась:
« Тысидел у отца на руках, и отец говорил:
–Война кончилась.
– Мневсе еще не верится!» [6, 140].
«Плиткашоколада стоила триллион, потом конфета стоила два триллиона, пушка стоиластолько же, сколько яблоко, цены все росли, а потом у людей не осталось нигроша, чтобы купить самый дешевый кусок мыла» [6, 140].
Цієюцитатою можна визначити також і те, у якому скрутному становищі були на той часлюди і як тяжко було терпіти післявоєнну добу.
Отже,можна зробити висновок, що засудження тогочасного режиму, вираженнярізноманітних проблем і є основою роману. Але головне, що засуджуєписьменник-гуманіст, – це злочинність, аморальність, антилюдяність воєн.
Висновки
Видатнийписьменник своєї доби, талановитий митець в галузі воєнної прози Генріх Белльзаймає значне місце у німецькій літературі. Автор прекрасних розповідей тароманів, написаних з великою душею та повагою до інших поколінь, прагнувсправедливості і поваги. Лауреат Нобелівської премії (1972 р.) зазнавпопулярності за свого життя, видав кілька десятків повістей та романів напіслявоєнну тему. Написавши свої твори, Белль зробив чималий внесок у німецькулітературу.
Врезультаті проведеного дослідження морально-естетичної проблематики романуГенріха Белля «Більярд о пів на десяту» ми дійшли таких висновків.
Протягомсвого творчого шляху письменник намагався донести до нас почуття, переживаннята співчуття, виражені у його повістях та романах, у яких ми можемо добрепрослідкувати низку явищ, що він переніс через своє свідоме життя. Таким чиномможна визначити, що герої його творів говорять його власними, а не вигаданими,думками.
Роман«Більярд о пів на десяту» відіграє важливу роль у творчості письменника.Проблематика твору становить собою низку морально-етичних, соціальних, а такожі релігійних питань, які дають змогу почерпнути досвід минулих поколінь. У романіпоказані ті демократичні настрої письменника, які він намагався донести донаших поколінь.
РоманБелля «Більярд о пів на десяту» є морально-етичний і тому письменник використовувавпри написанні твору засоби розкриття морально-етичної поведінки персонажів:різноманітні психологічні характеристики, внутрішні роздуми та монологи, якізображувалися для розкриття внутрішнього стану та переживання того чи іншогогероя.
Манеранаписання твору – це внутрішні монологи героїв, які перетинаються із діалогами.Завдяки майстерному вираженню описаного, читач може чудово зрозуміти, а такожуявити собі душевний стан кожного із членів сімї Фемель і стану навколишньогосередовища країни.
РоманГенріха Белля «Більярд о пів на десяту» відіграє важливу роль у німецькійлітературі ХХ століття. Його світову значимість зазначали різнілітературознавці та критики світової літератури.
Отже,загалом творчість письменника – це засторога сучасникам, попередження, щоживуть вони якось не так, а як – цього письменник-гуманіст не говорить, босуспільство само повинно вибирати свій шлях.
Списоквикористаної літератури
1. Бёлль Г. Каждый день умирает частица свободы: Пер. с нем. / Сост. Е.А. Кацева; Предисл. Т. Л. Мотылевой; Коммент. А. А. Гунина и А. В. Карельского.– М.: Прогресс, 1989. – 368 с., 1 л. ил. – (Зарубеж. худож. Публицистика идокум. проза).
2. Белль Г. Дом без хозяина. Пер. с нем. С. Фридлянда, Н.Португаловой; Предисл. Т. Мотылевой. – М.: Гос. издат. худ. литературы, 1960. –303 с.
3. Белль Г. Групповой портрет с дамой: Книга 2. / Пер. с нем. Л. Б.Черной; Худож. А.А. Колыбняк. – Кишинев: Лумина, 1987. – 448 с.
4. Белль Г. Где ты был Адам? / Пер. с нем. М. Гимпелевич, Н.Португалова; Предисл. Л.Б. Черной. – М.: Гос. издат. худож. литературы, 1963. –247 с.
5. Бёлль Г. Глазами клоуна. Пер. с нем. Л. Черной; Предисл. М.Бажана. – М.: Прогресс, 1965. – 247 с.
6. Бёлль Г. Бильярд в половине десятого / Пер. с нем. Л. Черной; Л.Черной; Послесл. И. Фрадкина. – М.: Мир, 1965. – 301 с.
7. Белль Г. Город привычных лиц. Пер. с нем. Л. Лунгиной. Предисл. Л.Гинзбурга. – М.: Молодая гвардия, 1964. – 256 с.
8. Бёлль Г. Ирландский дневник; Бильярд в половине десятого: Роман;Глазами клоуна: Роман; Потерянная честь Катарины Блум: Повесть; Рассказы: Пер.с нем. / Генрих Бёлль; [Сост. и предисл., с. 5 – 32, П. Поппера; Худож. А.В.Сопожников]. – М.: Радуга, 1988. – 650 с.
9. Белль Г. Біла ворона, та інші новели. Переклала з нім. [і авт.вступ. слова «Очима гуманіста»] Євгенія Горева. – К.: Дніпро, 1969. – 301 с.
10. Бьолль Г. Пригода: Оповідання / Генріх Бьолль; Пер. з нім. А.Рибін; Мал. Г. Філатова та Р. Безпятова // Людина і світ. – 1988. – №8. – С. 41– 45.
11. Белль Г. Под конвоем заботы: Роман / Генрих Белль; Вступ. и пер. снем. М. Рудницкого // Иностр. лит. – 1988. – №11. – С. 3 – 7.
12. Белль Г. Я не коммунист: Рассказ / Генрих Белль; Предисл. И.Цыбульского // Диалог. – 1990. – №16. – С. 109 – 112.
13. Бёлль Г. Женщины у берега Рейна: Роман в диалогах и монологах. /Генрих Белль; [Перевод с нем. Н. Бунина, Е. Григорьева; Предисл. Т. Мотылевой].– М.: Междунар. отношения, 1989. – С. 3 – 18.
14. Затонський Д. Історія німецької літератури: Замість вступу //Вікно в світ. – 1999. – №1. – С. 3 – 7.
15. История зарубежной литературы ХХ века, 1917 – 1945: [Учебник дляфилол. спец. ун –тов / [Л.Г. Андреев, С.В. Рожновский, А.А. Федоров и др.]];Под. ред. Л. Г. Андреева. – 2-е изд. испр. – М.: Высш. Школа, 1980. – 392 с.
16. Копелев Л. О Генрихе Белле: [Творч. портр. Западногерм. писателя]// Иностр. лит. – 1988. – №12. – С. 218 – 225.
17. Курс лекций по по истории зарубежной литературы ХХ века. Под. ред.М. Е. Елизаровой и Н.П. Михальской. Учебник для студ. гуманитарных ф-товпединститутов. – М.: Высш. школа, 1965. – 804 с.
18. Мотылёва Т. Беспощадная память: Заметки о романах Г. Белля //Знамя. – 1987. – Кн. 6. – С. 221 – 225.
19. Рожновский С.В. Генрих Бёлль. – М.: Высш. школа, 1965. – 103 с.