ЗаболотськійПетро Юхимович (1803-1866) — російський живописець, представник так названогопровінційного романтизму, близький школі О. Венеціанова. Народився в м. Тихвінів сім'ї міщанина. Він довгий час відчував на собі тиск цього стану, так як був залежний у багатьох випадках від думки батька(наприклад, багато труднощів було пов'язано з отриманням звання художника). Проперші роботи Заболотського нічого не відомо, одначе не є секретом той факт, щов його долі велику роль зіграв А.Р. Томілов, відомий цінитель російськоїкультури і живопису, колекціонер зроблений видатних живописців, знатних всьомусвіту. Не без допомоги А.Р. Томілова Заболотській в 1825 р. переїхав зпровінції до Петербурга. Саме в Петербурзі майбутній художник отримав першіуроки професійної живопису. Він копіював картини відомих майстрів, за порадоюсвого наставника А.Р. Томілова вивчав портрети Рембрандта. В Академії мистецтввін міг відвідувати заняття в якості вільного слухача, але ще не був тудивизначений постійним учнем. Причиною хибного стану Заболотського була залежністьвід волі та бажання батька. Батько же перебував в роздумах, і в 1827 р. Заболотськійповернувся в Тихвін. У рідному місті, чекаючи остаточного рішення батьків,художник не переставав удосконалюватися і писав портрети городян. Ситуація розгорнуласьна користь завзятого юнака, і до кінця 1827 р. він знову поринув у навчання встінах Петербурзької Академії мистецтв. У вільний від занять в Академії час Заболотськійбагато працював самостійно і для здачі іспиту вибрав декілька робіт, написанихне під керівництвом викладачів. Успішно склавши іспит, він став вчитися внатурному класі. До цього часу відносяться картини «Портрет А.М. Малевського»(1827, Російський музей, Санкт-Петербург), «Автопортрет» (1827, колекція В. А. Десницького).На початку свого творчого шляху Заболотській кілька копіював манеру О.О.Кіпренського. Так, у картині «Хлопчик у білій сорочці» (1828, Художній музей,Нижній Новгород) чітко просліджуються алегорії з картиною О.О. Кіпренського«Садовник». Але все-таки це не було сліпим наслідуванням, а лише говорило просерйозне захоплення творчістю сучасника. У 1829 р. одна з натурних пейзажнихробіт Заболотського була відзначена Малою срібною медаллю ПетербурзькоїАкадемії мистецтв. У 1830 р. художнику присудили Велику срібну медаль. У цьомуж році він взяв участь у виставці Академії живопису. Роботи живописця викликалисхвалення критики, а ім'я стало широко відомим. Особливу популярність набулакартина «внутрішньої кімнати любителя мистецтв та дім його» (Музей російськогоі українського мистецтва, Одеса), написана Заболотським, по всій вірогідності,під час річного перебування в будинку Томілових. Сюжет картини простий.Зображення двох кімнат побудоване на перспективі і світлотіні: перша кімната трохитемніше, мерехтять золотом рами картин, розвішаних на стінах дому, сидячи білявікна, поглибився в читання один із синів А.Р. Томілова. Друга кімната яскравоосвітлена сонцем. Тут зображений господар будинку — А.Р. Томілов з дітьми. Вінграє на клавесині, а син та дочка слухають музику. Заболотській звертає увагуна найдрібніші деталі в зображенні кімнат, вони передані з майже документальноюточністю. У 1831 р. Заболотській після довгих невтомних років очікуваннявсе-таки отримав звання художника. Почався новий етап в його творчості: він незалежнийі сповнений бажання працювати. У 1830-ті рр… Заболотській вступив вже яксформований художник зі своїми темами, інтересами та індивідуальною манероюписьма. В цей час він зблизився з кружком Венеціанова. На портретах художникзображав звичайних, нічим не примітних людей — «портрет невідомого» (1832,Російський музей, Санкт-Петербург), «Селянська дівчина» (1832, Російськиймузей, Санкт-Петербург), його залучали і звичайні, традиційні для середньоїросійської смуги пейзажів — «Вид старої Ладозі» (1833, Російський музей,Санкт-Петербург). Захоплення Заболотського побутовим живописом з роками зросла.У 1835 р. він написав ще кілька виразних картин: «Дівчина, що заснула присвічках» (приватний збір, Москва), «Хлопчик з балалайкою» (Російський музей, Санкт-Петербург).Перша робота була дуже високо оцінена і відразу куплена у ЗаболотськогоТовариством заохочення художників. Широко відома картина живописця «Ветеран1812 року» (1835, Російський музей, Санкт-Петербург), в якій художник виступиввеликим майстром побутового живопису. Герой картини — унтер-офіцер Андрєєв — реальне обличчя. Заболотській написав не портрет, а передав узагальнений образдосвідченого російського солдата, дещо стомленого, але повного рішучостіслужити Батьківщині. Картина виконана в стриманої сіро-коричневої колірній палітрі.У середині 1830-х рр… Заболотській познайомився з М.Ю. Лермонтов, а потімпротягом кількох років (з 1836) давав поетові уроки малювання. До цього періодувідноситься і знаменитий його портрет (1837, Третьяковська галерея, Москва). Заболотськійвіртуозно переніс на полотно вигляд натхненного молодого поета, живий поглядйого виразних очей. Незважаючи на яркий, який грає золотом гусарський мундир, вякому зображений Лермонтов, портрет позбавлений пихатої парадності та пози.Портрет М.Ю. Лермонтова (1837) по праву вважається видатної картиною художника.Портретні роботи Заболотського не завжди були вдалі, однак до 1840-м рр. йогоім'я стало вже добре відомо. У ці роки живописець викладав у школі Товариствазаохочення художників (1842-1844 та 1845-1848), яке в 1840 р. купило ще однуйого картину — «Хлопчик з батогом». У 1845 р. живописець викладав у духовній семінарії.Викладацька діяльність стала основним заняттям у другій половині життя ітворчості Заболотського (крім роботи в Малювальної школі, він навчав живопису уВійськово-топографічної депо, в Технологічному інституті, давав приватні уроки).Живописні роботи Заболотського до цього часу поступово втратили безпосередність,хоча техніка продовжувала залишатись на високому рівні. «Портрет невідомої»(1842, Російський музей, Санкт-Петербург) відображає своєрідність творчоїманери художника, однак це одне з останніх видатних його творів. Не виконав свогочасу (середина 1830-х) парадний портрет, програмну роботу на звання академіка,Заболотській отримав це звання тільки в 1857 р. У 1860-ті рр… він звертався нетільки до портретної живопису, але проявив себе і в іконописі. Проте до цьогочасу спад творчої активності художника був уже великий. Більше він не створивнічого значного.
Література:
1. П.Є. Заболотській // Російськемистецтво. Нариси про життя і творчість художників першої половини XIXстоліття. М., 1954
2. Велика радянська енциклопедія
3. Живописці XIX століття