План
Вступ
Географічнерозташування Сирії
Клімат
Політичнийстан Сирії
Характеристиканаселення Сирії
Мовав Сиpії
Релігійнаситуація
Спосібжиття сирійців
Історичніпам'ятники
Національналітература й фольклор Сирії
Національнетеатральне мистецтво Сирії
Сирійськісвята й обряди
Сучаснітрадиції й звичаї Сирії
Національнакухня Сиpії
Списоквикористаної літератури
Вступ
Сирійська Арабська республіка — країна на заході Азії на узбережжіСередземного моря, межує на півночі з Туреччиною, сході з Іраком, півдні зЙорданією і південному-заході з Ізраїлем і Ліваном; площа 185200 кв. км; СтолицяСирії —Дамаск.
Повну незалежність від Франції Сирія отримала в 1946 р. Сиріяоб'єдналася з Єгиптом для створення Об'єднаної Арабської республіки з 1958 р.;республіка перестала існувати в 1961 р. Під час Шестиденної війни 1967 р. зІзраїлем втратила частину території. Ізраїль продовжує контролювати Голанськівисоти після війни Йом Кіпур 1973 р. Сірійські війська були втягнені вгромадянську війну на території Лівану в 1976 р. У 1981-1982 рр. виник ще одинзбройний конфлікт із Ліваном. У 1984 р. плани про національну єдність в Ліванібули схвалені президентами обох країн. Президент Ассад сприяв звільненню 39американських заручників, захоплених організацією Хезболлах у 1985 р. Боротьбаз Ліваном продовжувалася. Дипломатичні відносини з Англією відновлені в 1990 р.
Сирія брала участь у війні в Перській затоці проти Іраку в1991 р. Президент Ассад схвалив план мирного врегулювання на Близькому сході в1991 р.
Географічне розташування Сирії
Сирія,Сірійська Арабська Республіка, держава в Південно-Західній Азії. Граничить ізІраком, Туреччиною, Йорданією, Ізраїлем і Ліваном, на заході обмивається Середземнимморем (довжина берегової лінії 183 км).
Натериторії Сирії, що простирається від Середземного моря на схід через північнучастину Сірійської пустелі, виділяють п'ять природних районів: Приморськанизовина, Західний гірський ланцюг, Рифтова зона, Східний гірський ланцюг,Плато Східної Сирії. Країну перетинають дві великі річки — Ель-Асі (Оронт) іЄвфрат. Оброблювані землі відносяться в основному до західних районів —приморської низовини, горам Ансарія й долині річки Ель-Асі, а також до долинЄвфрату і його припливів.
/>/>
Клімат
КліматСирії субтропічний середземноморський, у внутрішніх районах — континентальний,аридний. Опадів випадає мало, і вони приходяться в основному на зимовий сезон.Характерна інтенсивна випаровуваність. Висока вологість повітря й випаданнязначної кількості опадів характерні тільки для прибережної низовини й західнихсхилів хребта Ансарія.
ЗахіднаСирія. Клімат приморської смуги й навітряних схилів хребта Ансарія —вологий середземноморський. Середня річна кількість опадів 750 мм, у горах воназбільшується до 1000-1300 мм. Сезон дощів починається в жовтні й триває аж доберезня — початку квітня, з максимумом інтенсивності в січні. Із травня повересень опади майже не випадають. На низьких висотах у цей сезон погода дискомфортнадля людей: вдень повітря прогрівається до + 30-35 C при високій вологості. Вищев горах улітку денні температури приблизно на 5 C нижче, ніж на узбережжя, авночі — навіть на 11 C.
Середнізимові температури становлять 13–15° С, нижче 0 C вони опускаються лише надеякому видаленні від прибережної низовини. Іноді випадають і тверді опади, алеснігопади звичайні лише для верхнього гірського пояса хребта Ансарія, десніжний покрив може триматися два-три місяці. Хоча зиму вважають сезоном дощів,дощових днів буває небагато, так що й у цей період стоїть ясна погода, атемпература вдень піднімається до + 18–21° С.
СхіднаСирія. Уже на східних схилах хребтів Ансарія, Антиліван і Еш-Шейх середнясума опадів зменшується до 500 мм. У таких умовах панують степи й напівпустелі.Майже всі опади випадають взимку, так що озимі зернові культури можнавирощувати без зрошення. Сірійська пустеля, що простирається до сходу й півднявід степової зони, одержує менше 200 мм опадів у рік.
Амплітуда температур у межах степів і пустель більше, ніж насередземноморському узбережжі. Середня червнева температура в Дамаску, назахідному краю степової зони, становить +28° С, як і в розташованому далі досходу Халебі (Алеппо), тоді як у Дейр-Ез-Зорі, що перебуває в пустельнійобласті, середня температура липня +33° С. Денні температури в липні-серпнічасто перевищують +38° С. Після заходу сонця температура різко падає,зменшується вологість повітря. Таким чином, незважаючи на денну жару, завдякипрохолодним сухим ночам у внутрішніх районах країни в літню пору кліматичнаобстановка більше комфортна, ніж на узбережжя. Взимку в степових і пустельнихрайонах приблизно на 5,5° С прохолодніше, ніж у прибережній смузі. Середнізимові температури Дамаска й Дейр-Ез-Зора +7° С, а Халеба – +6° С. На півночістепової зони часто бувають заморозки й випадає сніг, але в її південнихрайонах, а також у пустелях ці кліматичні явища спостерігаються рідше. Нічнітемператури взимку опускаються значно нижче 0° С.
Політичний стан Сирії
Сирія – президентська республіка. Вона відрізняєтьсяцентралізованою, строго ієрархічною системою, при якій вся повнота владизосереджена в руках президента країни й вищого керівництва Партії арабськогосоціалістичного відродження (ПАСВ, або Баас). Ця система була створена післязахоплення влади збройним шляхом прихильниками Баас в 1963 роціц. З листопада1970 року до червня 2000 року главою держави був генерал Хафез Асад, лідервійськового крила Баас, який прийшов до керівництва в результаті перевороту,змістивши цивільну верхівку партії.
Хафез Асад займав пости президента, головнокомандуючогозбройними силами, генерального секретаря регіонального керівництва Баас іголови Прогресивного національного фронту — коаліції партій, яка має більшістьу Народній раді, що складається з 250 депутатів і виконує функції однопалатногопарламенту, який обирається загальним голосуванням на 4 роки. Останніпарламентські вибори відбулися в 2007 р. Характеристика населення Сирії
Соціальна структура населення. Більшість жителів країни становлятьпромислові й сільськогосподарські робітники й члени їхніх родин, трохи меншеполовини всього населення — селяни й дуже невелика доля — кочові й напівкочовіскотарі. Проживаючі в селах селяни трудяться на власній або орендованій землі,однак багато з них змушені задовольнятися сільськогосподарською роботою знаймання. Уряд вживає заходів по підвищенню рівня життя в сільській місцевості:були побудовані дорогі й школи, здійснена велика програма електрифікації.
Етнічнийсклад. Переважна більшість жителів країни — арабомовні сірійські араби (близько90%). По віросповіданню вони переважно мусульмани, але зустрічаються йхристияни. Найбільші національні меншості утворять курди, які становлять бл. 9%населення. Більшість курдів зосереджені в передгір'ях Тавра, до півночі відХалеба, і на плато Ель-Джазира, на північному сході.
Курдисформували громади також на околицях Джераблуса й у передмістях Дамаска.Говорять вони на рідній курдській й на арабських мовах і дотримуються, як ісірійські араби, сунітського напрямку в ісламі.
Основначастина курдів живе в сільській місцевості. Багато курдів ведуть напівкочовийспосіб життя. У містах (в основному в Дамаску й Халебі) курди зайнятінасамперед фізичною працею. Заможні курди одержують доходи в першу чергу зарахунок володіння нерухомістю. Деякі курди досягли високих службових постів,але торгівлею вони практично не займаються.
Долявірменів, другої за чисельністю національної меншості, у складі населення 2-3%.Багато вірменів є нащадками біженців з Туреччини, що прибули наприкінці ХІХ ст.,але більша їхня частина емігрувала в 1925-1945 рр. Вірмени сповідаютьхристиянство й зберегли свої звичаї, школи й газети. Майже всі вірменипроживають у містах: в основному в Халебі (75%), де їм належить видне місце векономічному житті, у Дамаску (15%) і Хасеке. Як правило, вірмени є торговцями,дрібними підприємцями й ремісниками, серед них також багато фахівців зінженерно-технічною освітою і кваліфікованих робітників, а також осіб вільних професій.
УСирії проживають також туркмени й черкеси. Туркмени сповідують іслам, носятьарабський одяг й говорять арабською мовою. Спочатку вони вели кочовий спосібжиття, але в сучасний час займаються переважно напівкочовим скотарством наплато Ель-Джазіра й у долині Євфрату, біля іракської границі, або землеробствому районі Халеба.
Черкесивідносяться до нащадків кочівників-мусульман, які перебралися в Сирію з Кавказупісля його завоювання росіянами наприкінці ХІХ ст.; вони зберегли більшістьсвоїх звичаїв і рідну мову, хоча говорять і на арабській. Приблизно половиначеркесів проживала в мухафазі Ель-Кунейтра, але після руйнування ізраїльтянамив жовтні 1973 р. однойменного адміністративного центру більшість перебралася вДамаск.
Самінечисленні серед національних меншостей — кочові цигани, турки, іранці, ассірійці,євреї (останні зосереджені в основному в Дамаску й Халебі).
/>Демографія. У Сирії були проведенітри загальні переписи населення. Його чисельність, відповідно до першогоперепису 1960 р., становила 4565 тис. чоловік, включаючи 126,7 тис.палестинських біженців. Відповідні показники перепису 1970 р. — 6294 тис. і163,8 тис., перепису 1981 р. — близько 9,6 млн. і близько 263 тис. чоловікбіженців. На липень 2003р. чисельність населення становила 17,56 млн. чоловік. Якнаслідок швидкого демографічного росту більшу частину населення країнистановить молодь: 38,6% не досягли 15 років, 58,2% — від 15 до 65 років ітільки 3,2% – старше цього віку. Дівчата рано виходять заміж, жінки народжуютьу середньому по 7 дітей.
Чисельністьнаселення продовжувала збільшуватися швидкими темпами: в 1960-х роках — усередньому 3,2%, в 1970-х — на 3,5%, в 1980-х — 3,6% у рік, однак в 2003 р.знизилася до 2,45%. З 1950-х до кінця 1980-х років рівень народжуваностістановив 45 немовлят на 1 тис. жителів. У той же час показник смертностіпоступово знижувався, з 2,1% на початку 1950-х років до 0,7% наприкінці 1980-хроків, в основному завдяки успіхам медицини й різкому скороченню дитячої смертності.
В1945-1946 рр. кілька тисяч вірменів виїхали із Сирії в СРСР, а після державо створенняІзраїлю в 1948 р. туди емігрувала більша частина з проживавших раніше в країні30 тис. євреїв. Близько 100 тис. палестинців влаштувалися в Сирії післязахоплення Ізраїлем Галилеї.
Населенняна липень 2007 р. – 18 млн. 017тис. Приріст населення – 2,4 (на 2007). Коефіцієнтнароджуваності – 28,93 на 1000 чоловік (2007). Коефіцієнт смертності – 4,96 на1000 чоловік. Середня тривалість життя чоловіка — 68,47, жінки – 71,02 років.
Мова в Сиpії
Офіційна мова — арабська. Також поширені англійська, курдська,вірменська, арамейська, черкеська і французька. Багато сирійців добре говорятьросійською мовою./>/>Релігійна ситуація
Неменш 90% населення Сирії — мусульмани, причому 75% — суніти, 13% — алавіти, аінші — представники шиїтів-ісмаїлітів і шиїтських сект ісмаїлітів і друзів. Сунізмсповідають араби, курди, туркмени, турки, черкеси. Друзи зосереджені вгірському районі Ед-Друз, до південно-сходу від Дамаска.
До10% сирійців сповідають християнство. Найбільшим впливом серед християн країникористуються православна греко-візантійська й армяно-григоріанська церкви.Існують також невеликі громади яковитів, маронитів, несторіан, халдеїв,протестантів і католиків. Вкрай нечисленні іудаісти й езіди (йезіди).
Порівняноіз прихильниками інших релігій у християнській громаді вище доля городян ісолідніше прошарок людей, які одержали вищу освіту, а також представниківвисокооплачуваних «білих комірців» і осіб вільних професій. /> Спосіб життя сирійців
Харчовий раціон сільських жителів складається в основному ізхліба, рису, кисломолочних продуктів, сиру, маслин і лука. До них додаютьсягарбуз, горох, кавун, інжир, фініки й виноград, а по святах м'ясо. Кращехарчуються й постійно мають у раціоні м'ясні блюда землевласники з більшвисокими доходами, а також кваліфіковані фахівці й торговці в містах.
Найбільш відомі блюда національної кухні: киббе (телячий фаршв оболонці із пшеничної крупи), мешви (смажена на рожні баранина), хуммос (пюрез великого гороху) і кунафа (солодке блюдо з тесту із сиром, кремом і горіхами,залите сиропом).
Населення міст із середніх і вищих прошарків суспільстваволіє носити європейський одяг, тоді як у сільській місцевості носять довгийодяг із традиційними головними уборами. Дома в селах на північно-заході Сиріїспоруджують із глини й соломи у формі вуликів; житла в південних і східнихобластях будують із каменю, що типово й для багатих міських кварталів. Середнійпрошарок городян живе в багатоквартирних будинках, побудованих зі шлакоблоковихконструкцій і армованого бетону, а бідняки часто селяться на пустирях, дезводять халупи з підручного матеріалу — бляшаного аркуша й рифленого заліза.
Бедуїни пересуваються традиційними щорічними маршрутами вмежах своїх племінних територій, вільно перетинаючи державні кордони.Напівкочівники, що займаються розведенням овець і кіз, переганяють свої чередив зимовий час, але влітку переходять на осілий спосіб життя й звертаються доземлеробства. Обидві ці групи живуть у повстяних наметах, а в їхньому харчовомураціоні присутні набагато більше молока й м'яса, ніж у селян.
Традиційно всіма справами села відав староста.Консультативним органом при ньому служили глави інших домогосподарств. На селізберігаються сімейні й релігійні цінності, шанування старих, гостинність іщедрість, при цьому не втрачена підозрілість до чужинців.
Фундаментальною основою соціальних відносин залишаютьсяродинні зв'язки. Спадкування відбувається по чоловічій лінії. Вийшовши заміж,жінки переїжджають до своїх чоловіків. Городяни середньої ланки живуть малимиродинами в окремих квартирах, але підтримують тісні контакти з великим коломродичів.
Шлюби часто укладають без попереднього знайомства нареченогой нареченої. Наречений має право залицятися до за нареченої лише після заручині тільки в присутності друзів або родичів. У мусульман прийнято давати викуп занаречену. У християн вважається, що наречений повинен забезпечити нареченукімнатою (або, якщо дозволяють засоби, окремим житлом). Родина нареченої, будьто мусульманська або християнська, зобов'язана зібрати придане, кудивключаються одяг, дорогоцінні прикраси й домашні приналежності.
Зазвичай чоловік має одну дружину, хоча, за законами ісламу,дозволяється мати до чотирьох дружин і дозволені розлучення. Однак у наш час цяпроцедура оформляється через цивільний суд. Для християн розлучення утруднене,а багатоженство не допускається.
Положенняжінок.
Завинятком городян середнього стану, у яких кожна мала родина має у своємурозпорядженні власне житло, молода переїжджає в родину чоловіка, де пануєавторитет батьків. Повсякденне жіноче життя обертається навколо домівки; їїрізноманітять зустрічі з родичами, у селі відвідування колодязя або млина длямолотьби зерна, а в місті походи в магазини.
Одягаютьсяжінки скромно й майже завжди виходять на вулицю компанією із двох-трьохчоловік. У свій час використання лицьового покривала було загальновизнаноюпрактикою, однак сьогодні вона не поширена. Багато городянок воліють носитихиджаб — шарф, який покриває волосся, як символ приналежності до ісламу.
Жінка повинна зберігати цнотливість до весілля й вірністьчоловікові. Бедуїнки зазвичай виходять заміж дуже рано, до 14 років, сільськіжительки й дівчата з робочих родин — у віці 14-18 років, а представницісередніх і вищих класів, незалежно від віросповідання — після 18 років. Упорівнянні із чоловіками жінки в цілому мають у суспільстві більш низькийстатус, який поступово почав підвищуватися завдяки їх більш активній участі всуспільному житті й зміні законодавства. Не допускається вступ у шлюб дівчатмолодше 15 років, а жінки одержали право подавати на розлучення й розраховуватина компенсацію, якщо чоловіки необґрунтовано вимагають розлучення. Якщо чоловікбажає мати більше однієї дружини, суддя повинен впевнитися, що чоловік здатнийнадати своїм дружинам гідне утримання. Історичні пам'ятники
УНаціональному музеї Північної Сирії в Халебі зібрані скульптура, ювелірнівироби й домашнє начиння шумерського, хетського, ассірійського й фінікійськогоперіодів, пам'ятники елліністичної, римської й арабської культур. На середземноморськомуузбережжі в районі Латакії перебувають руїни фінікійських міст-держав, найбільшвідоме з яких, Угарит, виявлене при розкопках пагорба Рас-Шамра.
З римською спадщиною можна познайомитися на театралізованих шоу,які проводяться щоліта в рамках фестивалю в місті Бусра-Ель-Харирі на півдніСирії. На заході країни від цього періоду збереглися дороги, канали, греблі йакведуки, деякі з них діють дотепер.
З архітектурних пам'ятників Дамаска особливо знамениті мечетьОмейядів (побудована в 705-715 рр.), палац Азема (нині Музей народногомистецтва), у якому демонструються предмети побуту й одягу XVIII ст. і сучаснівироби ремісників з різних районів країни, середньовічний дервишський притулокСулейманія, мавзолей Салах-Пекло-Дина, будинок св. Ананія, каплиця св. Павла.
Халеб у сучасний час перетворився в торгово-промисловийцентр, зберігши при цьому середньовічний вигляд. Над містом піднімаєтьсяцитадель — чудовий зразок арабської військової архітектури. Місто оточенекріпосною стіною. Дома виходять на вулиці глухими стінами, але мають внутрішнідворики. Мінарети міських мечетей (найвідоміша — мечеть Захаріа) побудовані врізні історичні періоди. Середньовічні криті ринки, що простягнулися більш ніжна 12 км, вражають своїми кам'яними склепіннями.
Історія сірійського християнства відбилася в чудових церквах(особливо в Халебі) і усипальницях. До півночі від Дамаска римським імператоромЮстиніаном був споруджений один із греко-православних храмів, у якомузбереглося зображення Богоматері з Дитиною, приписуване св. Луці. Від епохихрестоносців залишилися руїни романського замка Крак-Де-Шевальє (ХІІ ст.) в 65км на захід від Хомса.
/>Національна література й фольклор Сирії
У країні зберігаються традиції усної творчості, розповсюдженоїв середовищі кочівників і селян. У селах проводяться конкурси по імпровізаціївіршування, а мандрівні оповідачі виявляються бажаними гістьми в будь-якомубудинку.
Процес відродження класичної арабської освіти почався в ХІХст., коли американські й французькі місіонери приступили до видання класичної йсучасної літератури арабською мовою. Сирійці, які навчалися на Заході вмісіонерських школах, виступили творцями філософії арабського націоналізму, асірійський соціалізм формувався під сильним впливом таких мислителів, як МішельАфляк, Салях Битар і Акрам Хаурані.
У сучасній сірійській літературі й журналістиці широкопредставлені добутки на курдській і вірменській мовах.
/>Національне театральне мистецтво Сирії
Театральне мистецтво зародилося в Сирії в другій половині ХІХст. Відродження в 1960-і роки театрального руху призвело до створенняНаціонального театру, у якому ставляться класичні й сучасні добутки арабських ізакордонних авторів (Мольєра, Дюрренмата, Шоу). Цей театр дав путівку в життятаким драматургам, як Мамдух Удван, Сааделлах Ваннус і ін., п'єси якихпереведені на європейські мови.
/>/>Сирійські свята й обряди
Мусульмани здійснюють по п'ятницях молитви й слухаютьпроповіді в великих соборних мечетях. Під час релігійних служб магазинизакриваються, державні установи не працюють. По п'ятницях сирійці ходять наринок і проводять суспільні заходи.
У християн вихідним днем залишається неділя. Найважливішимимусульманськими обрядами вважаються рамадан і хадж. Під час рамадану, який приходитьсяна дев'ятий місяць мусульманського місячного календаря, варто втримуватися відприйому їжі у світлу частину доби. Наприкінці місяця відзначається свято разговення— ід аль-фітр, під час якого прийнято ходити один до одного в гості йобмінюватися подарунками.
Хадж (паломництво в Мекку), що мусульманам пропонуєтьсязробити хоча б раз у житті, доводиться на дванадцятий місяць місячногокалендаря. Після повернення прочани відзначають свято жертвоприношення — ідаль-адха (маренка), що супроводжується бенкетом, веселощами й ритуальнимзакланням овець. Широко святкується маулид (день народження пророка Мухаммеда)і Ми'ораж (Піднесення).
Зі світських загальнонаціональних свят і пам'ятних дат уСирії відзначаються: День незалежності (8 березня), День створення Лігиарабських держав (22 березня), День мучеників (6 квітня) — на згадку про 21керівника боротьби арабів за незалежність, які були повішені османським губернаторомКамаль-Пашею, День евакуації (17 квітня) — на відзначення остаточного виводуфранцузьких військ, День жалоби (29 листопада) — на згадку передачі ФранцієюТуреччині району Хатай с центром у місті Александретта (сучасний Іскендерун).
Сучасні традиції й звичаї Сирії
Винавряд чи почуєте традиційних арабських співаків на вулицях Дамаска, але тут єцікавий гібрид співаків арабського стилю й західних музикантів. Улюбленимивиконавцями в Сирії є Майада аль-ханаві й Асала Насрі. Бедуїни мають власнімузичні традиції, коли кілька чоловіків співають монотонний речитатив, що єакомпанементом для виконавиці танцю живота.
Гостинність— головний стрижень арабського життя. Для сірійських родин, зокрема для жителівпустелі, прийнято запрошувати незнайомців у гості. Традиція розвилася черезскладності життя в пустелі, де людина не виживе без води, їжі й дружньоїпідтримки. Де б ви не перебували в Сирії, ви всюди можете почути слово«тафаддаль» («ласкаво просимо»), коли люди будуть запрошувативас у гості на чашку чаю. />/>Національна кухня Сиpії
Місцева кулінарія базується на традиціях арабських,кавказьких і арамейських народів, випробовуючи на собі сильний вплив середземноморськоїкухні. Характерною рисою сірійської кухні є широке використання зерновихкультур, свіжих овочів, маслинового масла, спецій, лимонного соку йкисломолочних продуктів.
Ісламзабороняє їсти свинину й пити алкогольні напої, і це правило застосовується вбільшому або меншому ступені на всій території Сирії. Іслам також має тенденціюдо поділу статей, наприклад, тут є громадські місця, куди пускають тількичоловіків. Хоча в багатьох місцях є й сімейна кімната, куди допускаються жінки.Коли сирійці їдять, вони зазвичай замовляють спочатку вибір закусок — меззе, а потімосновні блюда, які сирійці їдять із однієї тарілки. Арабський прісний хліб —хобз — вживається майже з усіма блюдами. Інші блюда це — фалафель, прожаренікульки з бобових рослин, шаурма — по-особливому приготовлене порізане ягня, іфуул — паста з фава бобів із часником і лимоном. Менсаф це бедуїнське блюдо —ціле ягня, з головою, що подається з рисом і горішками.
До традиційних блюд відносяться каша з вареної дробленоїпшениці «бургуль», ячмінні й пшеничні прісні коржі «хобз»,кисломолочні продукти «лябне», фаршировані баклажани«макдус», зелень, маслини й баранина всіляких видів.
Також традиційно на столі присутні «фелафель»(«фаляфиль»), «шаварма», пюреподібні закуски«хоммос» («хуммус»), «мутаббаль», "баба-гануш", «фуль» і інші, салат із зелені «таббуле»,різноманітні сири, суп із сочевиці, овочевий салат зі смаженим хлібом іоливками «фаттуш» та інші.
З м'ясних продуктів переважають прості й ситні блюда —запечене цілком ягня з рисом і горіхами «менсаф», м'ясний плов зморквою, ізюмом і пряностями «кабса», запечена курка зрисово-горіховою начинкою «джадж махши», смажена на вугіллях риба«самак мешуї», відбивна з баранини «касталета», усілякішашлики й кебаби, м'ясний паштет з баранини із дробленою пшеницею«киббе», смажена на рожні баранина «мешви», баранина ізчорносливом і мигдалем, овечі ноги «маккадем», смажені на вугілляхкотлети з ягнятини із зеленню «кафта», знаменита «долма»(«толма»), листкові пиріжки з м'ясом, сиром і зеленню«бурак», а також різноманітні дарунки моря й маринована риба.
Завершується трапеза солодкої пахлавою, якої тут десяткивидів, «шербетом», «кунафою» (блюдо з тесту із сиром,кремом або горіхами, залитими сиропом), пудингом з манної крупи «мхалабіє»,пиріжками, фруктами, запеченими каштанами, солоними горішками або екзотичниминасолодами.
Дуже популярна арабська кава, яку заварюють дуже міцною ісолодкою, а також чай. Із прохолодних напоїв поширені різні соки з льодом,компот з ізюму з «джелаб» і кисломолочний напій «айран».
/>/>
Список використаної літератури
1. Арабские страны. История и современность.— М., 1998
2. Вейс Г. Всеобщая история мировой культуры. — М., 2006;
3. Мельникова Е.В. Культура и традиции народов мира:Этнопсихологический аспект. — М.: Диалог культур, 2006. —304с.;
4. Щеникова Н.В. Традиции икультура питания народов мира. — Владивосток: ВГУЭС, 2003.