ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Поняття аналітико-синтетичноїобробки документів
Розділ 2. Значення в змістінавчальних дисциплін
ІнформатикаБібліографія
Каталогізація
Розділ 3. Процесианалітико-синтетичної обробки документів
3.1 Складання БО
3.2 Анотування
3.3 Реферування
Розділ 4. Введення автоматичнихпроцесів. Поєднання машинної праці з ручною (на прикладі бібліотеки м. Квебек,Канада)
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Тема управління процесами АСОД є доситьактуальною на сьогоднішній день. Адже предмет АСОД досить впевнено входить вучбові плани факультетів документознавства, бібліотекознавства. Постає питання:що ж саме означає термін “аналітико-синтетична обробка документів”, і чи єякісь процеси, чи супроводжуючі дисципліни, які можуть бути пов’язані з цимтерміном. Яку значущість мають процеси АСОД в підготовці бібліотечних кадрів?Ці питання я виношу в даній курсовій роботі.
Що до стану наукової розробленості теми, томожна відзначити, що в журналах “Библиография”, “Вісник Книжкової палати”досить часто друкуються статті, що частково торкаються даної теми. Можнавідзначити авторів, які віддають багато часу та зусиль для вирішення цихактуальних на цей час питань. Це Н.Н. Кічакова, яка піднімає питаннякаталізації у виданнях та нових технологій, також Фоменко І., Крюкова Г., АсаєнкоІ., які займаються створенням програмних оболонок для новітніх пакетівприкладних програм, Г. Швецова-Водка, яка дає тлумачення всіх бібліотечнихпроцесів, З. Сафіуліна, яка займається вирішенням наукових питань, що пов’язаніз терміном АСОД. Ігор Фоменко, який розглядає питання розповсюдженняавтоматизованих інформаційних систем.
Мета роботи – розглянути основні процеси АСОД,поняття аналітико-синтетичної обробки документів в змісті навчальних дисциплін,введення автоматизаційних процесів в бібліотеках, привести приклади.
Об’єктом дослідження є бібліотечні,технологічні процеси аналітико-синтетичної обробки документів, які потребуютьвивчення і є складовою частиною предмету аналітико-синтетичної обробки документів.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНОЇОБРОБКИ ДОКУМЕНТІВ
В учбові плани факультетів бібліотековедення,документоведення, інформатики впевнено ввійшов як один із основних спеціальнихкурсів курс “Аналітико-синтетична обробка документів”. Вузи накопичили певнийдосвід його викладання і сьогодні можна підвести перші підсумки становленнякурсу і подальший його розвиток та удосконалення.
Поняття “аналітико-синтетична обробкадокументів” має різне тлумачення і різне наповнення, що відображається назмісті учбової дисципліни. Спираючись на сучасні термінологічні словники,стандарти, посібники, можна встановити, що в інформатиці піданалітико-синтетичною обробкою інформації розуміють переробку інформації, щоміститься в документах з метою вилучення необхідних відомостей, їх оцінки,порівняння і узагальнення. В бібліографії аналітико-синтетичну обробкудокументів розуміють як процес бібліографування, а саме процеси, щозабезпечують ідентифікацію документів, інформацію про них. В каталогізаціїметою аналітико-синтетичної обробки є розкриття складу і змісту документальногофонду, що дає можливість ідентифікувати документи і здійснювати бібліографічнийпошук. Кожна галузь визначає певні види або процеси аналітико-синтетичноїобробки. В інформатиці це, як правило, анотування, реферування, вилученняфактів і підготовка оглядів; в бібліографії – складання бібліографічних описів(БО), анотування, індексування, складання бібліографічних оглядів тапокажчиків; в каталогізації – складання БО, індексування, анотування.
Однак, якщо здійснювати ретельний аналіз науковоїта навчальної літератури з цього питання програм курсів АСОД різних вузів можнавизначити, що чітких меж в розумінні терміну “аналітико-синтетична обробкадокументів” та єдності у визначенні немає.
Виходячи з того, що аналітико-синтетичнаобробка включає операції аналізу та синтезу, багато спеціалістів вважає, щопоняття, яке розглядається, окрім названих процесів включає здійсненнянаукового перекладу, створення бібліографічних покажчиків, списків,інформаційних видань, фактографічних картотек та баз даних, оскільки про цьомуне можливо обійтись без цих операцій. У підсумку “Аналітико-синтетична обробкадокументів” в деяких вузах поглинає розділи курсів бібліографії, каталогізації,інформаційно-пошукових систем, стає дуже широким. Не дивно, що деякі спеціалістипропонують розділити його на декілька самостійних дисциплін: “Складаннябібліографічних описів”; “Реферування”, “Складання бібліографічних показниківта оглядів літератури” і т.п.
Якщо усвідомлювати, що аналіз і синтез –загальнонаукові методи дослідження, що вони знаходять найширше практичнезастосування у всіх сферах діяльності, то стає зрозумілим – їх можливо залучитидо будь-якого інформаційного, бібліографічного і бібліотечного процесу. Томуспеціальний термін “аналітико-синтетична обробка документів” потребуєконкретизації і обмеження певними процесами. При цьому можна виходити,по-перше, з того, що в процесі аналітико-синтетичної обробки повинноздійснюватися згортання інформації, що міститься в документі. В кінцевомупідсумку синтетична обробка документів має за мету забезпечення оперативноїінформації про документ та їх пошук завдяки саме згортанню інформації,представленню відомостей про найважливіші або необхідні ознаки документів.Спираючись на це положення, із аналітико-синтетичної обробки можливо виключитинауковий переклад, оскільки при перекладі тексту з однієї мови на іншу нездійснюється згортання інформації.
Ще один фактор, який можна використовувати дляобмеження поняття, — сприйняття даної обробки як первинної, що передує створеннюінформаційно-пошукових систем. До поняття аналітико-синтетичної обробкицілеспрямовано віднести саме первинні процеси наукової обробки документів, асаме: обробку кожного окремого документа, не дивлячись на те, що мова йде промонографічне, серійне або монотонне видання. Створення бібліографічних списків,покажчиків інформаційних видань, каталогів і картотек, баз даних і т.п.здійснюється на основі такої первинної обробки. При їх створенні аналіз тасинтез здійснюється на більш вищому рівні, коли первинна обробка кожногоокремого документа вже виконана. Тому ці процеси не слід включати в поняття“аналітико-синтетична обробка документів”.
Таким чином, до аналітико-синтетичної обробкидокументів можна віднести наступні процеси: складання БО, індексування, анотуванняі реферування.
Найважче вирішити питання про вилучення фактівта складання бібліографічних та аналітичних оглядів. Що стосується вилученняфактів, то суть цього процесу відповідає поняттю “аналітико-синтетичнаобробка”, але знаходить досить обмежене застосування у створенні фактографічнихінформаційно-пошукових систем. Складання оглядових творів знаходиться на стикупроцесів аналітико-синтетичної обробки документів і процесів бібліографування.При створенні оглядів виконується аналіз та синтез ознак змісту окремихдокументів і в той же час деякої їхньої сукупності, результатом є вториннийдокумент, що характеризує групу документів або розробку певної тематики. Цівторинні документи за своїм змістом ближчі до бібліографічних покажчиків,інформаційним виданням.
Процеси складання БО, індексування,анотування, реферування в свою чергу входять у склад процесів бібліографування,каталогізації, автоматизованих інформаційних технологій. В кожнійдокументальній сфері використовуються майже всі види обробки, хоча деяківикористовуються більш ширше та активніше. Наявність у всіх документальнихсферах однакових по суті процесів дає змогу виділити найголовніші процесианалітико-синтетичної обробки документів:
· складання БО
· індексування (систематизація)
· анотування
· реферування
Таким чином, ми виділили основні процеси, але,як ми бачимо, АСОД містить низку інших процесів, які зустрічаються в іншихдисциплінах, а саме:
· інформатика
· бібліографія
· каталогізація.
РОЗДІЛ2.ЗНАЧЕННЯВ ЗМІСТІ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
Аналітико-синтетична обробка документівмістить цілу низку процесів, які розглядаються в різних дисциплінах по різному,та з різних точок зору. Але у деяких дисциплінах вони мають те ж саме значенняі мету. Отже одним з найвагоміших процесів аналізу документу, є його переробказмісту з метою його аналізу, видалення необхідних даних, відомостей, а також їхоцінка, співставлення та групування, вилучення фактів та підготовка оглядів. Вбібліографії обробка документу визначається як:
· сукупність процесів, що забезпечуютьідентифікацію документу і його представлення в бібліографічних посібниках(каталогах, списках, вказівках), а також:
· бібліографічний опис, що доповнюється принеобхідності анотування або індексуванням.
За першим визначенням до обробки документудодається інформаційний аспект.
Більш тісне розуміння АСОД дається прихарактеристиці окремих процесів, особливо процесу каталогізації. Тут АСОД якнаукова обробка документу (НОД) розглядається як сукупність процесівкаталогізації, завершальною ціллю яких є адекватне представлення документа всистемі бібліотечних каталогів, яке дозволяє його ідентифікувати, розкрити йогосклад і зміст в інтересах ефективного бібліографічного пошуку. В процесі НОДформується бібліографічний запис (БЗ), в склад НОД входить і складання БО,індексування при необхідності анотування та інші процеси. Ми ознайомились ізНОД тоді, коли під аналітичною обробкою (АО) розуміють: бібліотечну обробкуоб’єкта каталогізації, який представлений у вигляді частини документа. РезультатомАО є аналітичний БО; аналітичний, класифікаційний індекс.
Що до бібліотечної обробки, то це комплекспроцесів підготовки документів до наступного використання та зберігання вбібліотеці. Включає в себе: складання БО, анотування, індексування (систематизацію,предметизацію), технічну обробку документів. Бібліотечна обробка регулюєтьсяспеціальними інструкціями та державними стандартами.
Функції АСОД в автоматизованому режимі ті ж,що і в традиційному. Під автоматизацією АСОД розуміють бібліографічнуреєстрацію документа, каталогізацію, індексування, реферування, вилученняфактів та складання оглядів. При цьому процеси технологічної обробки документає більш детальними:
· ввід БО в електронний каталог
· редагування введеної інформації
· пошук введеної інформації в електронномукаталозі
· перегляд результатів запиту
· друк каталогових карток
· друк бібліографічних довідок
· ведення довідників, рубрикаторів.
Таким чином в традиційній та автоматизованійАСОД виділяються: інформаційний, бібліографічний аспекти, вони хоч івідрізняються, але і пов’язані між собою.
Інформаційний аспект є загальним для всіхвидів діяльності, якщо брати до уваги загальну, семантичну, відображальнуприроду інформації. В процесі АСОД ставиться завдання зберегти основну семантикуінформації в описі, рефераті, анотації, огляді, показнику літератури або базіданих. Особливість бібліографічної діяльності і полягає в тому, що дляідентифікації документа, використовується як семантична складова так ідоповнююча. Необхідні в цій діяльності формальні ознаки деякі елементи БО,інвентарні номери, штриховий міжнародний номер і т.д.
Це означає, що інформаційна та бібліографічнаАСОД ні чим не відрізняється, коли мова йде про обробку інформації у формідокумента. Різниця виникає лише тоді, коли документально-бібліографічнаінформація порівнюється з іншими не документальними формами інформації. Томуінформаційні та бібліографічні аспекти АСОД правильно виділяти тоді, колирозглядаються не документальні форми аналітико-синтетичної діяльності,наприклад, розбирається за частинами чиясь усна розповідь або уснеповідомлення. При аналізі документальних джерел (в тому числі і в електроннійформі) інформаційний аспект є генетичною основою і виділити його як самостійнийможливо лише теоретично. Тому АСОД можна визначити якінформаційно-бібліографічну діяльність з метою оптимізації, ідентифікаціїдокументів користувачами.
Щодо бібліографічної обробки як різновиду АСОДможна лише додати — це теж інформаційно-бібліографічна діяльність з метоюідентифікації документів користувачами лише в умовах бібліотек, які єінститутом зберігання документів.
Отже, інформаційно-бібліографічна діяльністьвключає в себе навички стислого, зрозумілого розкриття змісту документа, вмінняуправляти процесами АСОД. А саме вміння складати виділені нами БО, реферат,анотацію, огляд, рецензію, кодування і т.д.
Ознайомимося з ними.
· Бібліографічний опис – сукупність відомостей продокумент, які наведені за встановленими правилами та призначені дляідентифікації та загальної характеристики документу. В наш час в Україні діютьправила БО документів, які встановлені за державним стандартом 7.1-8.4. Існуютьрізні видання виробничого характеру “Правила БО”, що пояснюють цей стандарт.
· Анотація – коротка характеристика документу з поглядуйого змісту, призначення, форми та інших особливостей. Анотація виглядає якстислий коментар або пояснення щодо змісту документу, його призначення і форми,що додається, як правило у вигляді примітки після БО документу. Іноді короткіпояснювальні анотації включаються в БО документа, у квадратних дужках післяйого назви.
У деяких бібліографічних посібниках анотаціїбувають більше ніж звичайні, вони наближаються за формою до нарисів. БОдокументів при цьому може бути поданий як перед анотацією, так і всередині удужках, або як примітка.
· Реферат – стислий виклад змісту документу (головнихідей, методів досліджень, результатів і т.д.). З основними практичнимивідомостями та висновками. За обсягом реферат може прирівнюватися до анотаціїчи бути більшим ніж вона; ця ознака не головна. Головне те, що рефератпишеться, в основному, на твори науково-дослідної чи виробничої літератури тапризначається читачу – спеціалісту відповідної галузі знань з метою забезпечитийому попереднє ознайомлення із змістом документів. Якщо той чи інший документважко доступний (є тільки в одному примірнику, в якому-небудь центрінауково-технічної інформації, чи викладений іноземною мовою), то реферат цьогодокументу здатний замінити звернення споживача до первинного документу. Якправило, бібліографічна характеристика у вигляді реферату пишеться для певнихтипів бібліографічних посібників: реферативного журналу чи реферативногозбірника.
· Рецензія – критико-бібліографічна характеристикадокументу, яка дає його аргументований аналіз, показує його позитивні якості танедоліки. Рецензія на ті чи інші твори літератури чи видання пишуться, якправило, спеціалістами тієї галузі знань, до якої належить видання. Рецензії натвори художньої літератури пишуть літературні критики.
Публікуються рецензії головним чином вперіодичних виданнях: журналах і газетах, у спеціальних бібліографічнихвідділах або поряд з публікаціями не бібліографічного характеру.
Існують також спеціальнікритико-бібліографічні журнали чи збірники, в яких рецензії є таким способомбібліографічної характеристики, що переважає. Проте створеннякритико-бібліографічного видання потребує багато зусиль від його організаторіві наявності відповідного кола читачів, які б підтримали таке видання. Томуспеціальні критико-бібліографічні видання створюються дуже рідко чи існуютьнедовго.
· Огляд – узагальнена характеристика декількохдокументів. Як спосіб бібліографічної характеристики огляд є чимось подібним достатті: суцільний текст, в якому характеристика документів (їх змісту, форми чивидавничих особливостей) подається про всі документи разом або про окремі з нихпорівняно один з одним. БО документів при цьому подаються у вигляді спискулітератури після огляду чи у вигляді підрядкових приміток.
Вище оглянуті процеси є бібліографічними ідають змогу аналізувати документ більш детальніше. Іншими словами дані процесидають змогу не лише вивчити документ, але і дати більш детальну інформацію просам зміст, ідею документу. Звичайно, що окремі елементи опису несутьзмістовно-оцінюючу інформацію про документ, але в основному приблизного змісту.Наприклад, якщо книга видана у видавництві “Книга”, то можна припустити, щовона книгознавчого характеру, або, якщо книга видана у видавництві “Наука”, тологічно стверджувати, що ця книга наукового змісту та за змістом вона більшкраща, а ніж видання на ту ж тему, видане будь-яким місцевим видавництвом. Отожне рідко БО не дає чіткого уявлення про зміст твору, його характер, предметдослідження. Необхідні додаткові відомості, що розширяють та поглиблюютьхарактеристику документу. Саме це завдання виконують анотація і реферат, які посуті і є вторинними документами.
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСИ АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНОЇ ОБРОБКИДОКУМЕНТІВ
Однією з найбільших проблем сьогодення єпроблема підвищення оперативності і якості всієї інформаційної роботи. Отож мидалі переконуємось в необхідності вдосконалення складання вторинних документів:анотацій і рефератів, їх значення особливо зростає в зв’язку зі створенням іпромисловою експлуатацією автоматизованих систем науково-технічної інформації.Бази даних яких містять не лише бібліографічний опис, але і анотації тареферати. На основі вторинних документів здійснюється комплекс бібліографічнихпослуги, поточний та ретроспективний пошук, складання бібліографічних посібників,а також вибіркове поширення інформації. Але перед автоматична обробкаінформації для введення в автоматизаційні системи науково-технічної інформаціїпоки що здійснюються вручну, а саме, реферати, анотації складаються людиною(бібліографом, референтом), а вже потім вводяться в автоматизовану систему.
Але не залишайте поза увагою і складання БОдокумента, яке несе в собі основні відомості про документ, і є одним з основнихбібліотечних процесів. БО документа повинен відповідати ГОСТ 7.1-84 “Библиографическоеописание документа. Общие требования и правила составления”. Складання БО єактуальною проблемою сьогодення.
3.1Складання БО
Складання бібліографічного опису документа
Бібліографічний опис – сукупністьбібліографічних даних про документ, його складової частини або групидокументів, що дають можливість ідентифікувати добуток печатки, а такожодержати представлення про його зміст, читацьке призначення, обсяг, удовідковому апараті і т.д.
Об'єктами складання опису є книга (однотомнечи багатотомне видання), серійне видання (періодичне, постійне, серійне),окремий том (випуск, номер і т.п.) багатотомного чи серіального видання, атакож їх складові частини (стаття, розділ, глава і т.п.).
Дані для складання опису берутьсябезпосередньо з видання (опис de visu), що забезпечує точність і повноту опису.
Опис складається з елементів, що об'єднані вобласті, і заголовки.
Заголовок опису (прізвище індивідуального чи іменаколективних авторів) обов'язковий для застосування в державних бібліографічнихпокажчиках, на картках централізованої каталогізації й у каталогах бібліотек.
Елементи опису поділяються на обов'язкові іфакультативні. Обов'язкові елементи: основний заголовок, повторність видання,перше місце видання, дата видання, обсяг (кількість сторінок), Міжнароднийстандартний номер книги (ІСБН) чи Міжнародний номер серіального видання (ІССН).Факультативні елементи опису містять бібліографічні дані, що дають додатковуінформацію про документ: про жанр, читацьке призначення, про заснування й осіб,що брали участь у підготовці документа до видання, про ілюстративний ідовідковий матеріал, про серію й ін. Набір факультативних елементів визначаєобласті, що складає опис.
Області і їхні елементи записуються увстановленій послідовності.
В описі застосовуються умовні розділові знаки.Для розмежування областей використовується крапка і тире (.–). Кожному елементуопису усередині області передує свій умовний розділовий знак.
.– крапка і тире
. крапка
, кома
: двокрапка
; крапка і кома
/ коса риска
// дві косих риски
( ) круглі дужки
[ ] квадратні дужки
+ знак плюс
= знак рівності
Розділові знаки не зв'язані з нормами мови,тому після розділового знака перше слово елемента пишеться з великої букви.
У залежності від об'єкта БО може бутимонографічним, зведеним чи аналітичної. Монографічний опис складають наоднотомне видання, окремий том (випуск), багатотомне чи серіальне видання;складається з однієї частини. Зведений опис складають на багатотомне чисеріальне видання, воно складається, як правило, із двох чи більше частин. Аналітичнийопис – опис складової частини видання.
Монографічний БО (опис книги) складається ззаголовка й областей опису:
Заголовок опису; область заголовка і даних провідповідальних; область видання; область вихідних даних; область кількісної характеристики;область серії; область приміток; область Міжнародного стандартного номера книги(ІСБН), ціни і тиражу.
Зведений БО (опис серіального видання)складається з загальної частини і специфікації.
Загальна частина: область заголовка і данихпро відповідальних; область нумерації; область видання; область вихідних даних;область приміток; область Міжнародного стандартного номера серіального видання(ІССН), ціни і тиражу.
Специфікація: основна, порядкова одиниця, їїнаступні розподіли; особистий заголовок номера; дані про відповідальних; ріквидання.
Аналітичний опис складається з двох частин імістить дані, що характеризують складову частину чи книги, чи серіальноговидання (окремий частину, статтю і т.д.), а також дані про видання, у якомувона опублікована.
Бібліографічні описи, що включаються вкаталоги, підрозділяються на основні і допоміжні.
Основний опис
Петрянов И.В., Трифонов Д.Н. Великий закон:Для сред. і ст. шк. віку. – 2-е вид. – М.: Педагогіка, 1984. – 128с.: іл. –(Б-чка Дит. Енциклопедія. Учені – школяреві).
Додатковий опис
Трифонов Д.Н., соавт. Петрянов И.В., ТрифоновД.Н. Великий закон. – 2-і изд. – М., 1984.
Складання бібліографічних описів1
Суворо кажучи, на аналітичному підетапі вбільшості випадків бібліографічний опис не складається, а уточнюється, оскількиопис багатьох документів запозичено з основних і додаткових бібліографічнихджерел. Укладач обов'язково повинний звірити їх з оригіналом. Жоден, навітьсаме авторитетне джерело, не гарантує не неточності. Крім того, бібліографічнийопис, узятий зі старих джерел, не відповідає сучасним вимогам. Нарешті, помилкиможе допустити сам укладач у ході перегляду джерел. Уперше складаютьсябібліографічні описи на частини, що виявляються за допомогою суцільногоперегляду журналів, збірників і інших видань.
Бібліографічний опис повинний відповідатиГОСТУ 7.1-84 «Бібліографічний опис документа. Загальні вимоги і правиласкладання».
3.2 Реферат
Реферат являє собою короткий виклад змістудокумента (його частини) з основними фактичними даними і висновками,необхідними для первісного ознайомлення з документом і визначення доцільностізвертання до нього. Реферати класифікуються по цільовому призначенню (загальніі спеціалізовані); глибині згортання інформації (інформативний реферат,реферативна анотація, розширений реферат); форми представлення (анкетні чипозиційні реферати, табличні реферати, реферати телеграфного стилю, схематичніреферати); методи викладу інформації в рефераті (реферат-екстракт,перефразований реферат, синтезований реферат); способи підготовки (ручний,автоматизованої); кількості охоплених рефератом джерел (монографічний,зведений); авторському виконанню (автореферат; реферат, складений іншою людиною– референтом).
Процес реферування включає виконання наступнихоперацій: читання вихідного тексту, його аналіз, вибір інформативнихфрагментів, їхнє узагальнення, створення нового тексту (реферату). Читаннявихідного тексту підрозділяється на ознайомлювальне, вивчаюче і реферативне.Воно переслідує задачу визначити тематику документа, розібратися й осмислитийого зміст. Під час реферативного аналізу текст документа розбивається наокремі фрагменти. завданням автора реферату є вилучення інформації з потрібнимступенем повноти з кожного фрагмента. Потім ця інформація вивчається,виявляється найбільш коштовна і визначається спосіб її представлення відповіднодо цільового призначення реферату. Процедуру реферативного аналізу полегшуєвикористання спеціальних формалізованих схем (анкетне і виборче реферування).Перехід до формалізованого представлення реферативної інформаціїпорозумівається прагненням зменшити суб'єктивізм референта, підвищити якість іполегшити сприйняття тексту реферату, зробити його джерелом індексування вмеханізованій і автоматизованій інформаційно-пошуковій системах.
При анкетному реферуванні широковикористовуються спеціально розроблені в інформатиці детальні схеми (анкети)універсального і галузевого характеру як посібник для вибору потрібноїінформації в тексті документа. Задання референта полягає в тім, щоб знайти відповідіна питання анкети. Реферування зводиться до заповнення відповідних позиційанкети і побудові вторинного документа – реферату – за твердим планом(алгоритму).
При виборчому реферуванні головна увагаприділяється типу і функціональному призначенню (жанру) реферованого документа.Виявлені в ході реферативного аналізу зведення викладаються в тексті реферату уформі переказу. Найпростіший методичний прийом викладу – екстрагування, коли зтексту документа референт цілком переносить у реферат фрази, пропозиції. Приперефразовуванні реферат має лише частковий текстуальний збіг з вихіднимтекстом, при інтерпретації зміст може бути розкритий на основі узагальненогопредставлення про нього.
Такі загальні представлення про реферат якодин з видів бібліографічної характеристики.
Результати розглянутих вище аналітичнихоперацій бібліографування поєднує бібліографічний запис – основний елементбібліографічного посібника. Тому процес складання бібліографічних записів являєсобою перехід від аналітичного до синтетичного підетапу бібліографування. Узалежності від теми, цільових і читацьких установок, жанрових, видових і іншихособливостей посібника, що складається, структура бібліографічного запису можеваріюватися.
Приведені вище зразки анотацій разом збібліографічним опис являють собою типові приклади бібліографічних записів.
Правильне оформлення бібліографічного записумає важливе значення. Кожен її елемент (бібліографічний опис, чи анотаціяреферат і ін.) міститься з нового рядка. У друкованих покажчиках опису й анотаціїдоцільно набирати різними шрифтами. Самі записи відокремлюються один від одногопробілами.
3.3 Анотація
Анотація – коротка характеристика документа,його чи частини групи документів з погляду призначення, змісту, форми й іншихособливостей – у першу чергу необхідна в рекомендаційних бібліографічних посібниках,а також у тих науково-допоміжних покажчиках, у яких відсутній який-небудь іншийспосіб розкриття змісту включених документів, оскільки вони розташовані поформальній ознаці: по алфавіту чи авторах назв, у хронологічному чи назадхронологічному порядку, по мовах і т.д.
Характер, зміст, обсяг анотації залежать відвиду, читацького і цільового призначення, структури підготовлюваного посібника,тематики документів що анотуються, а також від кваліфікації укладачів.Укладачам варто уникати запозичень готових анотацій з інших посібників,анотованої картки, оскільки в них, зміст анотацій був продиктований іншимицілями. Крім того, у кожному конкретному бібліографічному посібнику анотаціїповинні бути витримані у визначеному ключі (дотримані сформульовані в проспектіметодичні вимоги, забезпечена однаковість у розкритті змісту документів іт.д.).
Анотація покликана доповнити заголовок, якщовона недостатньо інформативна. У ній можуть бути приведені такі дані:згадування про нові факти, явища, експерименти, методи, викладені у частині;про час, до якого відносяться описувані події; про наявність таблиць, графіківі інших додатків.
Анотації диференціюються по самих різнихознаках. Найбільш загальна класифікація анотацій здійснюється пофункціональному призначенню і по способі характеристики документів щоанотуються.
По функціональному призначенню анотаціїподіляються на довідкові і рекомендаційні.
Довідкова анотація уточнює заголовок частини іповідомляє додаткові (переважно фактичні) дані про автора, а також про форму,зміст, жанр, призначенні й інших особливостях документа, відсутні вбібліографічному описі.
Довідкові анотації повинні бути граничнокороткими. Виконуючи уточнюючі стосовно бібліографічного опису функції, вони невимагають розгорнутої характеристики аннотуючого документа. Довідкові анотаціїособливо широко застосовуються в науково-допоміжних бібліографічних покажчиках.У рекомендаційних посібниках вони використовуються в основному при описі довідкової,учбово-методичної літератури, бібліографічних посібників, положень, інструкційі інших подібних документів.
Рекомендаційна анотація характеризує й оцінюєдокумент, виходячи їхніх потреб, рівня підготовки, віку й інших особливостейтієї групи читачів, який адресований даний бібліографічний посібник.Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати кращу літературу,впливаючи не тільки на логічне, але і на емоційно сприйняття читача.Рекомендаційна анотація повинна надавати діючу допомогу у вивченні літератури,сприяти правильній організації систематичного, цілеспрямованого читання. Тому вцих анотаціях значне місце займають педагогічні елементи, різного родуметодичні ради і рекомендації.
Оцінюючи документ, бібліограф спирається накритичні статті, огляди, рецензії, матеріали наукових дискусій, довідковулітературу, раніше видані бібліографічні посібники й інші джерела, але разом зтим у багатьох випадках вирішальну роль грають його власні ідейні установки,рівень утворення й ерудиція, особисте відношення до аннотуючої частини.Здійснена з позицій наукових досягнень, по можливості максимально об'єктивна,орієнтована на визначеного читача відкрита оцінка добутку – головна рисарекомендаційної анотації, у першу чергу визначальна її якість.
Обсяг рекомендаційних анотацій звичайно значноперевищує обсяг довідкових, хоча вимоги стислості і точності і тут залишаютьсяв силі.
Рекомендаційні анотації містяться насамперед упосібниках популярно-просвітнього, самоосвітнього призначення. Унауково-допоміжних посібниках вони використовуються в тих випадках, колинеобхідно охарактеризувати найбільш значні і коштовні в науковому відношеннідокументи.
Функціональне розходження між довідковим ірекомендаційним анотуванням полягає в тому, що довідкові анотації служать одниміз засобів практичної реалізації пошукової і комунікативної функцій, арекомендаційні анотації – оцінної функції бібліографічної інформації.
По другій ознаці – способу характеристикидокументів – анотації поділяються на загальні, аналітичні і групові.
Загальна анотація характеризує частину уцілому і застосовується в основному в двох випадках: для розкриття змісту, посвоєму змісті цілком стосовних до теми покажчика, і для універсальнихпосібників, не обмежених ніякими змістовними рамками (наприклад, анотації надрукованих анотованих картках).
Загальна анотація може містити самірізноманітні дані (біографічні дані про автора, про час і обставини написаннячастини і т.п.), але головне в ній – характеристика ідейного і наукового змістучастини, його значення для даної теми.
Аналітична анотація розкриває тільки частинузмісту документа і застосовується в тих випадках, коли анотуюча частинавідноситься до теми посібника частково. Розрізняються два основні різновидианалітичних анотацій: що розкривають визначений аспект змісту добутку івиділяючі якусь частину добутку – главу, параграф, окреме висловлення.
Групова анотація поєднує трохи близьких позмісту (чи по якій-небудь іншій ознаці) документів і дає їм узагальненухарактеристику, що дозволяє більш ощадливо і точно, уникаючи повторень,показати загальне й особливе в анотованих добутках. Розрізняються три основнихвиди групових анотацій:
анотація, що характеризує кілька самостійних добутків(чи книг статей) одного чи різних авторів;
анотація, що характеризує ряд добутків,об'єднаних єдиною видавничою формою, наприклад тематичний збірник, і утримуючаузагальнену характеристику теми збірника, а також просте перерахування його чирозділів поміщених у ньому добутків, достатнє для розкриття змісту збірника;
анотація на один добуток, у якій містятьсязведення і про інші добутки, так чи інакше зв'язаних з анотованими.
Групова анотація у своєму розвитку логічнопереростає у вступні (попередні) зауваження до розділів посібника, що даютьнайбільш узагальнену характеристику й оцінку змісту всіх добутків, включених уданий розділ. В останні роки, особливо в практиці рекомендаційногобібліографування, вступні зауваження до розділів одержали велике поширення. Уних звичайно розкривається сутність головних проблем, розглянутих у літературі,що рекомендується, даються методичні вказівки – як, у якій послідовностівивчати тему, на що звернути увагу. Наявність у посібнику добре розробленихвступних зауважень до розділів рятує укладачів від необхідності даватирозгорнуті загальні характеристики й оцінки в окремих анотаціях, дозволяєнерідко обмежитися короткими довідковими анотаціями, а в окремих випадках(наприклад, у посібниках для підготовлених читачів) взагалі обійтися безанотацій.
Природно, що обидва принципи класифікації (функціональнепризначення і спосіб характеристики) застосовуються до тим самим анотацій.
Таблиця 1
Двовимірна типологічна класифікація анотацій Загальні Аналітичні Групові Довідкові 1 2 3 Рекомендаційні 4 5 6
Визначений тип анотацій, позначений у табл.1цифрами, утвориться шляхом сполучення (перетинання) властивих йому основнихвидових ознак. Наприклад, 1 – довідкова/загальна, 3 – довідкова/групова і т.д.
Нижче приводяться зразки бібліографічнихзаписів, узяті з різних покажчиків. (Текст деяких анотацій приведений ускороченому виді.)
1. Довідкові/загальні
Проблеми суспільної свідомості і культури вкраїнах Південно-Східної Азії, що розвиваються: Анот. бібліогр. указ. М., 1985.110 с.
Приведено роботи на російській,західноєвропейських і деяких східних мовах, опубліковані за 1960–1980-і рр. ісоціальні аспекти етно-національних проблем, що висвітлюють.
2. Довідкові/аналітичні
а) розкривають визначений аспект змістудобутків
Ленін В.І. Від руйнування вікового укладу до утвореннянового //Повн. з. т. Т. 40. С. 314–316.
У статті (1920) В.І. Ленін говорить протворчий, творчий характер праці в соціалістичному суспільстві, визначає змістпонять «соціалістична праця» і «комуністична праця».
Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., ЕнгельсФ. Тв. 2-і вид. Т. 20. С. 339-626.
Енгельс коротко характеризує наукові заслугибагатьох видатних астрономів – Гіппарха, Птолемея, Аристарха Самоського, М.Коперника, І. Кеплера, Г. Галілея, І. Ньютона, П. Лапласа й ін. (Див. іменнийпокажчик.)
б) характеризують визначену частину добутку
Ленін В.І. Крах II Інтернаціоналу // П.з.т. Т.26. Визначення революційної ситуації дана на с. 218–219.
Рибкін В.А. Контроль матеріалів і робіт уливарному виробництві… М,: Машинобудування, 1980.
Гл. 3. Контроль модельного оснащення. С. 31–41.
У главі викладені вимоги, пропоновані домодельного оснащення. Зазначено відхилення розмірів моделей і стрижневихшухляд. Охарактеризовано дефекти, що часто зустрічаються і способи їхньогоусунення.
3. Довідкові/групові
а) містять загальну характеристику декількохдобутків
Енгельс Ф. – К. Марксові: Лист від 19 лист. 1869р.//Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-і вид. Т. 32. С. 317–323.
Енгельс Ф. – К. Каутському: Лист від18 верес.1883 р.//Там же. Т. 36. С. 52–55.
В обох листах Ф. Енгельс стосується проблемНової Гвінеї, що у 1880-і рр. стала об'єктом європейської експансії. Вінповідомляє про спробу анексії Нової Гвінеї європейськими державами і про участьу цьому Австралії, про експедиції за невільниками і про зіткнення між державамина ґрунті захоплення робочої сили (Т. 36. С. 53–54). Тут же Ф. Енгельс наводитьдані про швидкий ріст населення на Яві – 2 млн. чоловік у 1755 р. і 19 млн. у1878 р. (Т. 36. С. 54)
б) характеризують збірник добутків
КПРС про засоби масової інформації іпропаганди. 2-і вид., доп. М.: Політвидав, 1987, 608 с.
Збірник включає документи КПРС про періодичнупресу, телебачення і радіомовлення, видавничій і бібліотечній справі.
4. Рекомендаційні / загальні
Ландау Л.Д., Румер Ю.Б. Що таке теоріявідносності. 3 вид., доп. М.: Рад. Росія, 1975. 112 с.
Після читання цієї книги нікому вже не зможеспасти на думку думка, що теорія відносності зводиться до твердження, нібито«усі у світі відносно». Навпаки, читач побачить, що теорія відносності, як іусяка фізична теорія, є навчання про об'єктивну істину, що не залежить відсмаків і бажань кого б те ні було, зрозуміє, що, відмовивши від старихпредставлень про простір, час і масу, ми тільки краще довідалися, якулаштований світ насправді.
Основні положення теорії відносності, доситьважкої для розуміння, викладені авторами (один із яких – академік Л.Д. Ландау,відомий фізик-теоретик) просто і доступно.
Книга Г.Р. Граубіна «Моя країна Сибір» (М.:Мол. гвардія, 1983. 152 с., іл.) написана жваво і цікаво, з достатком цікавихфактів. Автор – сибірський письменник, великий знавець свого краю – не залишає,здається, без уваги жоден питання, зв'язаний із природою Сибіру, її кліматом,рослинним і твариною світом.
Багато років присвятив вивченню вулканівмандрівник і вчений Е.К.- Мархінін. У його книзі «Ланцюг Плутона (М.: Думка,1973. 334 с., іл.) не тільки в яскравій популярній формі розказано про головнийпідсумок ці роботи – вулканічні -теорії утворення зовнішніх оболонок Землі, алеі жваво намальована картина природи цього дивного краю. Описи настільки правдивій образні, що читач мимоволі почуває себе учасником сходження до кратерадіючого вулкана, плавання на судні «Геолог».
5. Рекомендаційні/аналітичні
а) розкривають визначений аспект змістудобутків
Енгельс Ф. Діалектика природи//Маркс К., ЕнгельсФ. Соч. 2-і изд. Т. 20. С. 339- 626.
… У «Діалектику природи» Ф. Енгельс даєфілософське узагальнення висновків сучасного йому природознавства і математикиі, спираючи на їхні дані, викладає природничо-наукові основи діалектичногосвітогляду.
Вносячи величезний внесок у розвитокдіалектичного матеріалізму, ця робота має надзвичайно велике значення і длянаукового атеїзму. Ф. Енгельс підняв і вирішив тут найважливіший для науковогоатеїзму питання про походження людини, показав значення відкриттів в області природознавствадля боротьби проти релігії...
… Вирішальну роль для розвитку атеїзмузіграло дослідження Енгельсом проблеми життя. Висновок, до якого прийшов Ф. Енгельс,сприяв звільненню науки від ідей «надприродної життєвої сили».
С. 32–37. Художнє лиття з чавуна
У 40-х роках XIX в. місто Каслі завойовуєшироку популярність своїми художніми виливками. Каслінський чавуноливарнийзавод приступив до художнього лиття пізніше багатьох заводів Уралу, але йогомайстра не тільки усотали все краще, що було досягнуто в художнім литті напередових заводах, але і розвили його далі. Читачі довідаються про заслуги врозвитку каслінського художнього лиття скульпторів М.Д. Канаева, Н.Р. Баха,П.К. Клодта, Е.Н. Лансере, чудового умільця XIX в. майстра В.Ф. Торокина, познайомлятьсяз перетвореннями, що відбулися на заводі в роки Радянської влади.
6. Рекомендаційні/групові
а) містять загальну рекомендацію декількохдобутків
Як зробити рослинництво більш стійким іпродуктивної, підняти його на більш високий рівень, що відповідає сучаснимзадачам інтенсифікації сільське» господарства? Про це міркують знатні хліборобиТ.С. Мальцев і В.М. Чердинцев:
Мальцев Т.С. Хліб вимагає. М.: Сов. Росія,1983. 64 с.
Чердинцев В.М. Поле наших турбот. М.: Сов.Росія, 1983. 72 с.
Автори поділяються досвідом раціональногоземлекористування, розглядають застосування прогресивної технології, прийомиефективного використання усіх видів добрив і техніки, що допомагають їмвирощувати гарні врожаї при будь-яких погодних умовах.
б) містять загальну характеристику збірникадобутків
Ленін В.І. ПРО соціалістичне перетвореннясільського господарства. М.: Политиздат, 1980. 448 с.
У роботах В.И. Леніна, об'єднаних у сімохтематичних розділах збірника, науково обґрунтована об'єктивна необхідність переходупрацюючого селянства до великого суспільного господарства, розробленийкооперативний план. Предметний покажчик до збірника допоможе знайти ленінськівисловлення по тому чи іншому конкретному питанню.
в) характеризують інші добутки в текстіанотації
Чепиков М.Г. Сучасна революція в біології: Філос.аналіз. М.: Політвидав, 1976. 135 с.
… У своєму дослідженні автор спирається начисленні праці вчених-матеріалістів – основоположників марксистсько-ленінськоїфілософії. Він неодноразово звертається до роботи «Діалектика природи» Ф. Енгельса(Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-і вид. Т.20. С.339– 626), що пронизує ідея про те,що марксистська філософія повинна ґрунтуватися на всебічному знанні природничихнаук, а природничі науки можуть плідно розвиватися лише на основі діалектичногоматеріалізму; багато разів цитує «Матеріалізм і емпіріокритицизм» В.І. Леніна(Поли. собр. соч. Т. 18. С.7–384) – головна філософська праця ВолодимираІлліча, написана в 1908 р., де в боротьбі проти реакційної ідеалістичноїфілософії В.І. Ленін узагальнив новітні відкриття природознавства кінця XIX–початку XX в., розкрив складний діалектичний процес пізнання, розвив основніположення діалектичного й історичного матеріалізму.
Таким чином, анотації за своїм характеромнадзвичайно різноманітні. З огляду на багато факторів, бібліограф у кожнімконкретному випадку вирішує, яка саме анотація найбільше відповідає задумупосібника, змісту і значенню анотуємого добутку. Анотуванню не можна навчитисяза допомогою простого засвоєння деякого набору методичних правил. Такезасвоєння – лише необхідний початок. Складання анотації – процес творчий,потребуючий від бібліографа широких загальнонаукових і професійних знань,ерудиції, досвіду, визначених літературних здібностей і навичок. Уміння гарнеанотувати приходить у результаті завзятої роботи над підвищенням рівняпрофесійної майстерності.
У процесі роботи над посібниками бібліографамисформульований своєрідний кодекс вимог до анотацій. Такий кодекс створений,наприклад, у Бібліотеці Академії наук СРСР. Він включає наступні положення:
1. Анотація повинна бути лаконічної (довгі анотації незавжди дочитуються до кінця), але в той же час досить конкретної, з посиланням,у разі потреби, на факти, імена, дати і т.д., цілком зрозумілої безперечитування. В анотаціях варто уникати складних придаткових пропозицій,важких синтаксичних оборотів, довгих визначень. Якщо те саме поняття можнавизначити поруч синонімів, необхідно зупинитися на найбільш уживаному. Требауникати в анотації зайвих слів, що без збитку для змісту можна викинути. Бажанодотримувати також єдність часу й однаковість дієслівних форм, не слід починатианотації з приводу «про».
2. Анотація не повинна повторювати зведень, щомістяться в заголовку, і перефразувати їх.
3. Бажано для кожної бібліографічної роботидотримувати приблизно однакового обсягу анотацій і дотримуватися логічногопорядку зведень, що приводяться, незалежно від того, як вони дані в анотуємомудокументі.
4. Наукова термінологія, застосовувана ванотації, повинна бути загальноприйнятої, відповідати сучасному рівню знань.Приводяться в бібліографічному описі маловідомі і застарілі чи терміни,терміни, використовувані тільки даним автором, варто пояснювати.
5. Необхідно стежити за тим, щоб не було чипротиріч невідповідності анотацій систематизації. Анотація повинна виправдуватиі підтверджувати віднесення роботи до визначеного розділу посібника.
Таким чином, ми бачимо, що вимог до анотаціїбагато. При її складанні треба пам'ятати, чим більше ми повідомимо додатковихзведень про добуток, тим різнобічне розкриємо його зміст. Але при цьому ні вякому разі не слід підмінювати анотацію, що відповідає на запитання «про щомова йде в даному добутку», викладом, переказом його змісту. У тексті анотації,особливо довідкової, словам повинне бути тісно, а думкам – просторо. Досягтицієї «вищої категорії якості можна тільки за умови гранично відповідальноговідношення до складальної бібліографічної діяльності.
аналітичний документ бібліотекаквебек
РОЗДІЛ 4
Оглянуті нами бібліотечні процесианалітично-синтетичної обробки документів дають нам змогу розуміння важливостіскладання рефератів і анотацій. Які набагато полегшують роботу споживача злітературою, споживача з бібліотекарем, і навіть недосвідченому споживачунабагато легше знайти потрібну йому літературу за певними ознаками, стислимзмістом, що дають реферат і анотація.
Але ці процеси не є останніми. В структуріроботи бібліотеки є ряд інших процесів, які ми частково оглядами в першомурозділі; зокрема це процеси технологічної обробки документа, які є в різнихвідділах бібліотеки:
1. Відділ комплектування фондів та обробки документівдруку.
2. Довідково-бібліографічний відділ.
3. Відділ роботи з читачем.
Багато вчених, дослідників, викладачівдокладають багато зусиль для розробки програм та програмного забезпеченняавтоматизації бібліотечних процесів. І саме завдяки їх ринок поповнюєтьсяприкладними програмами, що підтримують документальні бази даних, серед нихвиділяється пакет прикладних програм CDS/ISIS/M з достатньо високимиексплуатаційними характеристиками, найбільш відповідних для проведеннябібліографічних баз даних і найбільш доступний. Але цей пакет є лишеінформаційно-пошуковою системою, тому до нього розроблено програмні оболонки,як створюють Автоматизовану інтегровану бібліотечну систему (АІБС).
Розроблена АІБС автоматизує технологічніпроцеси таких відділів (див. вище).
1. Відділ комплектування фондів та обробки документівдруку. Автоматизуються процеси замовлення виробів друку, реєстрація, обробка(інвентаризація, каталогізація, систематизація), розподіл по відділах,створення та поповнення електронного каталогу, облік (автоматичне створенняінвентарної та сумарної книжок, крім того є можливість вести до п’ятиінвентарних книжок не синхронізованих з сумарною книгою – для реєстраційного обліку,дарованих, журналів тощо), замовлення періодики та слідкування за виконаннямзамовлення. Автоматично виконуються всі документи, що супроводять партію книжокта документи для бухгалтерії.
Є змога поповнювати електронний каталог іззаписів на машинних носіях Книжкової палати, фільтруючи потрібні записи длябібліотеки.
2. Довідково-бібліографічний відділ. Автоматизованітехнологічні лінії дозволяють вести безліч баз даних (різноманітні картотекивідділу), в автоматизованому режимі створювати різноманітні бібліографічні таінформаційні довідки, бібліографічні покажчики (з будь-яким сортуванням начотирьох рівнях: за датами, тематичними рубриками, за алфавітом тощо) тадопоміжні покажчики до них окремими критеріями або за всіма разом (за авторами,індексами ББК, індексами УДК, індексами будь-якої класифікації, присутньої вкаталозі, за ключовими словами чи дескрипторами і, взагалі, за кожним зелементів бібліографічного запису, наприклад, за видавництвами, тиражем).
3. Відділ роботи з читачем має дві автоматизованітехнології:
· для бібліотеки, в якій діє електроннийкаталог, розроблена повністю автоматизована технологія: реєстрація читача,ведення формуляра читача, пошук читачів, які заборгували книжки, та друкованідовідки для бухгалтерії, обробка статистичних даних;
· для бібліотеки, яка почала автоматизуватись,однак електронний каталог ще не працює, технологія дозволяє вести базу даних“Формуляр читача” не автоматизовано, проте довідки про боржників та статистичнівідомості одержувати в автоматизованому режимі.
Перехід на електронні носії на мережніінформаційні технології вплинув не тільки на прискорення обміну і створеннянової інформації, але і цілком змінив представлення про бібліографічний запис якспособі представлення інформації про склад фондів бібліотек. Бібліографічнийзапис на електронному носії має наступні властивості: однократність створення;нескінченна множинність відтворення; заміняємості і модифікація окремихелементів у залежності від конкретних потреб її хоронителів і користувачів безпорушення її структури (за посередництвом комунікативних форматів) і можливостіобміну інформацією, що міститься в даному записі. Таким чином, бібліографічнийзапис електронного каталогу – це не звичайний бібліографічний запис, складенийза правилами традиційного бібліографічного опису і записана на електронномуносії, а зовсім інша структура елементів даних, що володіють внутрішнімивзаємозв'язками і зв'язками з іншими записами, що і визначають три вищевказанівластивості. Ці властивості, особливо останнє, відкривають необмеженіможливості для бібліотек по удосконалюванню електронних каталогів, тобтомаксимально повному відображенню в них своїх фондів, і створенню зведенихелектронних каталогів загальнонаціонального і світового рівня.
Це означає, що традиційне поняття виданнянезастосовне до електронних документів. Таким чином, і традиційна каталогізаціяу виданні утрачає своє значення. Однак при створенні електронних документів уних, як правило, включається вторинна інформація – про творця документа (провайдеру),часу і місці його створення, обсязі, типі даних, про зміст, а також зведення,що граю ту ж роль, що і шифри на каталожних картках – так називані покажчикидоступу до електронних ресурсів в Інтернету. Такі зведення одержалинайменування метадані. Їхня подібність із традиційною каталогізацією у виданніполягає в тім, що вони створюються там же, де і сам документ (також яккаталогізація у виданні створюється видавництвом). Основна відмінністьметаданих від каталогізації у виданні в тім, метадані призначені не дляскладання бібліографічного опису на основний документ (електронний ресурс), адля прискорення і полегшення доступу до електронних ресурсів через Інтернет.
Однак і традиційна каталогізація і виданнівикористовують нові можливості, що відкриваються сучасними інформаційнимитехнологіями й електронними комунікаційними мережами, зберігаючи колишнюфункцію і випереджальне виробництво бібліографічної інформації про документодночасно створенням самого документа (видання).
У цій області успішно діє програма Сагаlоgіngin Publication — CIP, розроблена Бібліотекою конгресу США.
Ця програма, що одержала розвиток уло-американських країнах, ґрунтується на добровільному членстві видавців. Вонапредставляє їм, а також книгопродавцям і бібліотекам можливість взаємовигідногоспівробітництва. Роботу CIP можна розглянути на прикладі Національнійбібліотеці провінції Квебек (Канада). Проект одержав назву Le ProgrammeCanadien de catalog avant publication.
Для участі в програмі СІР видавці висилаютьБібліотеці Квебека по електронній комунікаційній мережі фотокопію титульноголиста книги, що готується до видання, фотокопію змісту, текст уведення разомнабором повних даних. Бібліотека ж привласнює виданню ISBN. Через 10 днівкартка, що містить дані CIP, відсилається видавцю, що публікує цю інформацію назвороті титульного листа. Видавець користається свого роду безкоштовноюрекламою для його нової книги, тому що опису CIP, з'являються в багатьохпокажчиках публікацій, призначених для книгарень і бібліотек.
Бібліотеки і центри по збереженню документаціївикористовують ці описи для прискорення процесу каталогізації нових надходжень,що моментально стають доступними користувачу. Видавці регулярно звертаються добази даних CIP за підказкою по оформленню титульного листа. Велика частинакомерційних видавництв Квебека є учасниками цієї програми протягом 12 років. У1994-1995 р. запрошення брати участь у програмі CIP знайшло відгук у 114 новихвидавництв провінції Квебек, що звертаються в Національну бібліотеку заприсвоєнням ISBN. Було каталогізовано 1681 найменування книг на підставі 242звертань різних видавництв. Ріст популярності CIP у провінції Квебек можнаохарактеризувати наступними цифрами: кількість бібліографічних записів CIP,створених за 1 рік, складало в 1989-1990 р. 537 одиниць, а за останні 5 роківвоно збільшилося більш ніж у два рази.
Запису системи CIP не тільки друкуються назвороті титульного листа, але і фігурують у покажчиках книг, що готуються довидання. Такі покажчики публікуються в щомісячному додатку “Forthcoming Books”(“Книги, що готуються до видання”), попадають у банк даних Amicus і Catts.доступні і через Інтернет.
Із січня 1994 р. бібліотека щомісяця включає всистему CIP список «Книги Квебека, що готуються до видання», щоскладається на підставі одержуваних запитів.
Таким чином, книгопродавці і бібліотеки маютьнеобхідну інформацію для добору і покупки нових видань. Видавці використовуютьджерела CIP для редагування титульного листа.
Система CIP допомогла підвищити якістьвідображення елементів бібліографічного запису у виданнях за рахунок автора(самвидав) і в книгах видавців-новачків.
Видавець випробує потреби в кваліфікованійпідказці при виборі для нової книги найменування заснування, що виступає якколективного автора даної публікації, нумерації томів, назви серії (щобуникнути повторення тих найменувань серій, що уже є в інших видавництвах),ISSN, зведень про повторність видання. Іншими словами, програма CIP виконуєфункцію авторитетного контролю бібліографічної інформації при виданні книги.
Бібліотеки і центри документації теж витягаютькористь із системи CIP. Знайти вже надруковану в чи книзі введену вінформаційну систему готовий бібліографічний запис, значить заощадити час ісили, скоротити термін обробки нових надходжень.
Вивчення досвіду використання програми CIP уНаціональній бібліотеці Квебека показує, що при наявності електроннихкомунікаційних мереж, що зв'язують видавництва з бібліотеками, каталогізація увиданні може уключити видавництва в процес кооперованої каталогізації. Наявністьдоступу в електронну БД системи CIP дозволяє їм формувати машиночитнубібліографічний запис на книгу при її виданні. Якість такого бібліографічногозапису більш високе, оскільки ее елементи – зведення про відповідальність,серію й ін. – проходять перевірку на правильність у цієї БД, что дає можливістьбібліотекам при обробці таких виданні користатися готовими бібліографічнимизаписами, допрацьовуючи їх.
Про ці можливості варто задуматися іросійським видавцям.
Традиційна каталогізація у виданні при використаннінових інформаційних технологій може стати тим мостом, що зв'язує видавців ікаталогізаторів у єдиному процесі кооперуванні каталогізації, дозволяючи тим ііншим оперативно забезпечувати читачів високоякісною бібліографічноюінформацією про нові видання.
ВИСНОВОК
Розглянувши ряд поставлених мною питань, менівдалося з’ясувати суть, явище процесів Аналітико-синтетичної обробкидокументів. Я з’ясувала, що процеси АСОД можна розглядати з різних точок зору,різних навчальних дисциплін – це інформатика, бібліографія, каталогізація, всівони містять у собі певні процеси АСОД. Аналітико-синтетична обробка включаєоперації аналізу та синтезу, багато спеціалістів вважає, що поняття, якерозглядається окрім названих процесів включає, здійснення наукового перекладу,створення бібліографічних покажчиків, списків інформаційних видань,фактографічних картотек та баз даних, оскільки при цьому не можливо обійтисьбез цих операцій. У підсумку “Аналітико-синтетична обробка документів” в деякихвузах поглинає розділи бібліографії, каталогізації, інформатики і стає дужешироким. Не дивно, що деякі спеціалісти пропонують розділити його на декількадисциплін: “Складання БО”, “Реферування”, “Складання бібліографічних покажчиківта оглядів літератури”. І чіткого розмежування між ними немає. Всі процесичастково пов’язані між собою і доповнюють один одного. Але разом з тим, явизначила основні процеси АСОД, які можна розмежувати як бібліотечні (створеннявторинних документів) і технологічні процеси, які підлягають автоматизації, інабагато покращують, полегшують, осучаснюють роботу бібліотеки.
Розглянувши, на мою думку, досить цікаву тамасштабну програму, яка дозволяє тісно співпрацювати бібліотекам такниговидавництвам (на прикладі бібліотеки Квебека (Канада)).
Отже, вивчивши основні процеси АСОД. Яз’ясувала, що характер, об’єм анотації залежить від виду, читацького тацільового призначення, структури посібника і тематики документів, щоанотуються, а також від кваліфікації складачів. Окрім того, в кожномуконкретному бібліографічному посібнику анотації повинні бути витримані вконкретному стилі. Але вони не завжди дають повну розгорнуту інформацію продокумент, тоді виникає потреба в рефераті – більш розгорнутій інформації продокумент.
В свою чергу реферат – це короткий викладзмісту документа з основними фактичними даними та висновками.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Сафиулина З. АСОД какнаучная проблема и предмет преподавания // Библиография № 3, 1998г. С.3-6.
2. Кичакова Н.Н.Каталогизация в издании и новые технологии // Библиография №6, 1999г. С.143-145.
3. Фоменко І. Сучасніінформаційні технології в навчанні бібліотечних та інформаційних фахівців //Вісник Книжкової палати № 7, 1997р. С.9-10.
4. Автоматизация имеханизация библиотечно-библиографических процессов: Сб. науч. тр. / АН УССР,центр науч. б-ка им.В.И. Вернадского. – К.: Наук. Думка, 1989. – 82с.
5. Оптимизацияинформационно-библиотечних технологий. Сб. науч. тр. / АН СССР, \Сиб. отд-ние,ГПНТБ. – Новосибирск: ГПНТБ, 1988. – 169с.
6. Синченко Н.И. Библиотеки икомпьютери. – Киев: наук. Думка, 1990. – 213с.
7. Актуальныевопросы библиотечной работи: Теория и практика: Сборник /Гос.б-ка СССР им. В.И. Ленина. – М.: Кн. Палата, 1982. – 21с.
8. Библиотека как системауправления: Сб. науч. тр. / Гос. б-ка СССР им.В.И. Ленина. – М.: ГБП, 1987. –115с.
9. Проблеми совершенствованияуправления библиотекой. – М.: Книга, 1984. – 208с.
10. Новое в правилахсоставления библиографического описания: Метод. Рекомендации / Междувед.каталогизац. комис. при Гос. б-ке СССР им. В.И. Ленина. – 14.: ГБЛ, 1990. –80с.
11. Введение и применение нормвремени на основние види работ, виполняемие в библиотеках: Метод. Рекомендации.– М., 1991. – 36.
12. Нормативныематериалы на труд для централизованних библиотечних систем Сост.И.Б.Перцев, Сирнова Н.А. – М., 1989. – 78с.
13. Норми і процесибібліотечно-бібліографічної роботи державної бібліотеки України. – К., 1992. –279с.
14. Организация работиреспубликанской (АССР), краевой, областной универсальной научной библиотеки. Ч.1.:Формирование библиотечного фонда. Справочно-библиографический аппарат.Технология каталогизации: Метод. рекомендации. – М., 1991. – 128с.
15. Организация работинаучно-технической библиотеки: Метод. рекомендации (ГПНТБ) СССР. – М., 1989. –320с.
16. Прогрессивние библиотечниетехнологии: Организация и управление; Сб. науч. тр. / АН УССР ЦНБ им.В.И. Вернадского.– К.: Наук. Думка, 1989. – 140с.
17. Пушкарева Л.В.Операционно-технологический анализ каталогизационних процесов // Организацияинформ.-биб. Технологий: Сб. науч. тр. / ГПНТБ СО АН СССР. – Новосибирск, 1988.– С.98-106.
18. Современнаякаталогизационная терминология: Толковий словарь с методическими рекомендациями/ Рос. гос. библиотека. – М., 1992. – 200с.
19. Типовие норми времени наработи, виполняемие в библиотеках / Центральное бюро нормативов по труду Гос.комитета СССР по труду и по социальним вопросам. – М.: Экономика, 1991. – 48с.
20. Чендарев П.Ф. Проблемипонятий в технологии: Учеб. пособие. – М.: Мос. авиац. ин-т, 1983. – 64с.
21. Шиндряева Н.М. структураотдела каталогов в библиотеках США // Научн. и техн. б-ки. – 1993. — № 1. –С.62-71.1.1.
22. Каталогизация в изданиидля массових библиотек: Метод. рекомендации /Гос. б-ка СССР им. В.И. Ленина,Отд. теории и методики формирования и использ. библ. фондов и справ. аппарата;[Сост.Т.В. Борисенко]. – М.: ГБЛ, 1988.
23. Предметний поиск втрадиционних и нетрадиционних информационно-поискових системах. Сб. науч. тр.Вип. 5 /Гос. Публичная б-ка им. М.Е. Салтикова-Щедрина, Л.:ГПБ, 1985.