ЗМІСТ
ВСТУП
БІОГРАФІЯ
ТВОРЧИЙ ДОРОБОК
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Зі здобуттямУкраїною незалежностівперше за багатороків українськакультура отрималаможливістьрозвиватисябез утисківі диктатурикраїн, під владоюяких була Україна, без нав’язуваннятієї чи іншоїідеології, щосуперечитьукраїнськимкультурнимцінностям ітрадиціям.Проте виявилось, що разом з цимукраїнськакультура втеперішніхумовах зовсімне має підтримкиз боку держави.Наша владамайже не сприяєрозвитку іпоширенню середгромадян високихзразків культуриі мистецтва, особливо тих, що створюютьсянашими сучасниками.
У зв’язку з цимвиникає необхідністьдетальнішеознайомлюватисьз творчістюсучасних митцівукраїнськоїкультури, яказ різних причинє маловідомабільшостігромадян, протемає великукультурнуцінність ізаслуговуєна визнання.
Нині в Україніживуть і працюютьбагато визначнихособистостей, які своєю діяльністюзбагачуютьнаціональнукультуру іаналіз творчостіяких вартийособливоїуваги.
Зокрема, данаробота присвяченадослідженнюжиття і творчостівидатногоукраїнськогопоета-пісняраСтепана ПетровичаГалябарди.
З-під його перавийшли таківідомі пісніяк «На Українуповернусь»,«Новий деньнад Україною»,«Яворина»,«Несу свійхрест», «З росий води» та інші, які вже сталинародними. Алепопри популярністьцих пісень протворчістьСтепана Галябардиширокому загалумало що відомо.
А поет-піснярпротягом своєїтворчої діяльностівипустив ужеп’ять збіроквисоколіричних, мелодійнихпоезій, понаддвісті з якихстали піснямиі з успіхомзвучать наукраїнськійестраді, а також, працюючи директоромрадіостанції«Промінь», вінсприяє популяризаціїукраїнськоїпісні.
Тому життя ітворчістьвідомого українськогопоета-пісняраСтепана Галябардизаслуговуєвивчення іглибокогоаналізу.
БІОГРАФІЯ
Поет-піснярСтепан ПетровичГалябарданародився 2грудня 1951 рокув селі СуходілГусятинськогорайону Тернопільськоїобласті в простійсільськійсім’ї. БатькиПетро Іванович(1914-1965) та МаріяАнтонівна(1920-2001) виховувалимайбутньогопоета у національносвідомомуоточенні. Вжез шести роківвін почав складатиперші вірші.
Спочатку Галябарданавчався уСуходільськійвосьмирічнійшколі, а потімзакінчив Гусятинськусередню школу.Вищу освітуздобував уЧернівецькомудержавномууніверситетіна факультетіфілології з1968 по 1973 рр., де отримавфах викладачаукраїнськоїмови і літератури.Проте педагогічноюдіяльністюв подальшомутак і не займався.
По закінченніуніверситетупівтора рокупропрацювавлітературнимпрацівникомЧортківськоїрайонної газети.З 1974 по 1977 рр — лектор, керівник лекторськоїгрупи, заступникзавідуючоговідділомТернопільськогообласногокомітетуЛенінсько-комсомольськоїспілки молодіУкраїни (ОКЛКСМУ). У 1977-1979 рр.– навчаєтьсяу вищій комсомольськійшколі при ЦКВЛКСМ на відділенніжурналістики, що пізнішеврятувало поетавід проходженнявійськовоїслужби. З 1979 по1984 рік працювавінструктором, відповідальниморганізатором, завідуючимкабінетукомсомольськоїроботи ЦК ЛКСМУ.[7]
Стосовно своєїдесятирічноїроботи в комсомольськихорганах СтепанПетровичвисловлювався:«Для мене цебуло дещо дивнимі незвичним, адже виріс наТернопільщині, виховувавсяу національносвідомомуоточенні. Алето такі буличаси, і я довгийчас працювавна різних посадахв комсомольськихорганах. Переважнозаймався написаннямрізноманітнихтекстів і виступів.Це в мене непогановиходило. Доречі, лише трилюдини в ЦКкомсомолуУкраїни говорилиукраїнськоюмовою, середних був і я. Насще тоді називали«націоналістами».»[3]
Попри роботув комсомольськихорганах СтепанГалябардапідпільнознайомивсяз поглядамиі творчістюпоетів таписьменників-націоналістівВасиля Стуса, Левка Лук’яненка, Василя Симоненката інших, щоформувалонаціональнусвідомістьпоета.
Згодом доляпривела йогона телебачення.Головою Держтелерадіов той час бувЗіновій Кулик.Вони із СтепаномПетровичембули сусідамита разом святкувалипідпільно іРіздво, і Великдень.Саме Куликзапропонувавйому піти нателебачення, де він пропрацювавдва роки відповідальнимсекретаремдирекції телебачення, а згодом з 1986 до1992 був головнимредактороммолодіжноїрадіостанції«Молода гвардія».[4]
Як редактор«Молодої гвардії»у 1987 році здійснивпершу поїздкуза кордон, вАмерику, якайому добрезапам’яталасяна все життя.Це був Горбачовськийперіод і першийрік післяЧорнобильськоїкатастрофи.Ставлення тодібуло до РадянськогоСоюзу негативне, зокрема і черезЧорнобиль. ВАмериці українськіемігрантироздавали різніпрокламації, книги, листівки.Тоді він впершепобачив книгиСтуса. Черезсвою необачністькілька такихпапірців взявз собою, внаслідокчого у Москвів аеропортумав великінеприємності.Довелося писатирізні пояснення.[3]
Після знайомстваз Левком Лук’яненком, який у 1989 роцівийшов з в’язниці, Галябарданелегально, вночі почавзаписуватийого на студії, щоб вранцівистрелитив ефір публіцистичнимсловом. Він церобив не дивлячисьна цензуру, якатоді була вжедосить ослаблена.Того року впершезазвучало ім’яСтепана Галябарди.Творчі людивідчули, що вінможе їм допомогтиі потягнулисядо СтепанаПетровича. Самев цей час розпочаласяактивна творчадіяльністьпоета-пісняра.[1]
З 1992 по 1994 рр. СтепанГалябардазаймає посадузаступникадиректорателевізійноготворчого об’єднання«Молодість», а з 1994 року і дониніпрацює директоромдругої програмиУкраїнськогорадіо «Промінь», яка виступаєчистим джереломвсього національного.Там звучатьпісенні прем’єрибагатьох митців, а серед них ійого твори.
За вагомийособистийвнесок у розвитокнаціональноїкультури, високийпрофесіоналізмГалябардіСтепану Петровичуу 1996 році присвоєнопочесне звання„Заслуженийдіяч мистецтвУкраїни”.
У грудні 2001 рокуйого було нагородженоорденом «Зазаслуги» ІІІступеня.
Нині СтепанГалябардапроживає вКиєві з дружиноюЛюдмилою Георгіївною(1950 року народження), яка працюєвчителькоюсередньої школи№129. Разом вонивиростили синаАндрія, якиймає юридичнуосвіту і працюєголовним спеціалістомуправлінняюридичногозахисту кордонуДержкомкордонуУкраїни.[7]
ТВОРЧИЙ ДОРОБОК
Видатний поет-піснярсучасностіСтепан Галябардаза своє життянаписав вжепонад 200 пісень, які з успіхомзвучать наукраїнськійсцені.
Поетичнийталант Галябардивиявлявся щез дитинства.З шести роківвін почав складатисвої першівірші. І хто бміг тоді уявити, що пізнішез-під його перавийдуть шедевриукраїнськоїпісні, які лунатимутьпо всій вітчизнянійестраді.
Свої першітвори поетписав за жорсткогокомуністичногорежиму, колинеможливо булооприлюднитиглибоко патріотичніпоезії автора, сповнені любов’юдо Батьківщини, до українськогонароду, тугоюза рідною домівкою.Про ті часиСтепан Петровичговорить: «Довгоне міг збагнути, що зі мноювідбуваєтьсясаме тоді, колипрацював вкомсомолі: нібибув в еміграціїу своїй ріднійкраїні. Моядуша була веміграції, яне міг її відкрити, не міг винестина суд народусокровенне, такі то буличаси. Я писав, але більше, яккажуть, в шухляду.»[3]
Тільки наприкінці80-х років з початкомрозпаду комуністичноїтоталітарноїсистеми Галябардазміг активізуватисвою творчудіяльність.Працюючи головнимредакторомрадіостанції«Молода гвардія»він познайомивсяз музичнимредакторомрадіостанціїОлегом Слободенком, який навчивпоета як формуєтьсяпісня. Галябардапоказав йомукілька своїхтекстів, яківін позитивнооцінив. Післятого вийшлаперша пісня«Не повернучовен», якувиконала АллаКудлай. Знаковоюу долі Галябардистала пісня«На Українуповернусь», яку він написавразом з ОстапомГавришом у 1990році. Потім ужеза незалежностіУкраїни поетписав навітьпо три-чотирипісні у день.Його пісніпочали виконувативідомі виконавціЗібров, Тищенко, Бобул, Білоножки, Сандулеса, Кудлай, Мозговий, Зінкевич табагато інших.[5]
Вся творчістьпоета-пісняра– це ностальгіяза дитинством, за Батьківщиною, яка, на жаль, чим далі, тимстає все більшстражденнішою.Його піснізасвідчуютьздатністьавтора глибокопроникнутив душу рідногонароду, зміцнитивіру українціву свою Батьківщину.
У 1991 році підвидавництвом«Молодь» вийшлау світ першапоетична збіркаСтепана Галябарди«Не повернучовен», якаскладаєтьсяз двох розділів«Біль України»та «Не повернучовен». У збіркуувійшло багатовіршів, якіГалябардаприсвятиврідному краю, його чудовиммальовничимкраєвидам, своїм землякам.
У 1994 році видавництвом«Українськийписьменник»випущено другузбірку поета«На Українуповернусь», яка наповненаглибоким патріотичнимзмістом, ностальгією, тугою за ріднимкраєм. [8]
Цього ж рокуГалябардаблизько познайомивсяз НазаріємЯремчуком, якийвже тоді бувдуже популярний.Знайомствовідбулося післяконцерту доДня міліціїв Києві. Вонисиділи поруч, розговорилися, почали згадуватиЧернівці. ПотімНазарій провівйого до метро, де вони проговорилибільше години, домовилися, що він напишедля нього кількапісень до новогоальбому. Але, на жаль, Назарійвстиг виконатилише одну піснюГалябарди –«Стрілецькийроманс». Передчаснасмерть великогоспівака сталапричиною написанняпоетом найдорожчоїдля нього пісні«Яворина», щоприсвяченапам’яті НазаріяЯремчука. Засловами СтепанаПетровича цесталося так:«Я написав їїу день похоронуНазарія Яремчука.Я тоді зламавногу і сидівперед телевізорому гіпсі, а Чернівцямийшла траурнапроцесія. Ітоді від якоїськлятої лютіі відчуттявеликої несправедливостімене так переколотило, що я буквальноза півгодининаписав рядки“Яворини” івключив її вкнигу «Догораєкалина». І, щоцікаво, майжевсі вірші зтієї книгистали піснями,і тільки «Яворина»чомусь залишаласьна папері. З1995 року я показувавїї багатьомвиконавцям, композиторам, але… Ніхто її, мабуть, в тоймомент «невідчув». І тількивже у 2001 році, зустрівшисьв Івано-Франківськуна пісенномуфестивалі зіСтепаном Гігою, вкотре запропонувавці слова, осьтоді й ставсямомент, якогоя так довгочекав: черезкілька днівсеред ночі вінпередзвониві наспівав меніприспів. Ми щемісяців двапопрацювалинад цим твором,і тепер маємогарну пісню, присвяченуНазарію. » [3]
Збірка «Догораєкалина», в якуувійшла і «Яворина», вийшла у тернопільськомувидавництві«Збруч» 1997 року.В ній вміщеноне тільки віршірізних років, а і пісні, написаніу співдружностіз багатьмавідомимикомпозиторами: Олегом Слободенком, Остапом Гавришем, ОлександромЗлотником, Олегом Марцинківськимта іншими. Укнизі кількарозділів, об'єднаниходним тематичнимспрямуванням: любов до матері, любов до коханої, любов до Вітчизни.В окремий розділувійшла шоу-вистава«Я — Роксолана»— про долю славетноїукраїнки знаших країв.На основі цьоготвору у 2000 роцібуло створенооднойменниймюзикл, співавторомякого є Галябарда.
Результатомтривалої співпраціСтепана Галябардита Павла Зібровастала книга«Я чекаю тебе», яка була випущенавидавництвом«Молодь-сюжет»у 1996 році. Вонаскладаєтьсяз пісень ПавлаЗіброва наслова СтепанаГалябарди.
У 2001 році вийшлазбірка «Піснірайськогосаду», головнимтвором в якійє «Яворина»(«У райськімсаду»), яка натой час вжестала піснею.[8]
Також у творчомудоробку поета-піснярає і один прозовийтвір «За Україну, за її волю», щовийшов 1995 року.Це – літературнийзапис життяЛевка Лук’яненка, з яким СтепанПетрович бувдобре знайомийі співпрацював, коли знаходивсяна посаді головногоредакторарадіостанції«Молода гвардія».[7]
Усі свої книгиавтор змушенийбув видаватиза власний коштчерез відсутністьспонсорів. Томувони виходилиневеликимтиражем і багатоз них СтепанПетровичроздаровував.
Ще одним виявомтворчостіСтепана Галябардистав вихідп’яти аудіоальбомівйого пісень:„Не повернучовен”, „НаУкраїну повернусь”,„Я люблю тількиВас”, „Два келихивина”, „ТисячолітняУкраїна” —, атакож компакт-диска„Пісні СтепанаГалябарди”.[5]
Також СтепанПетрович активнопроводить своїтворчі вечори, на яких шанувальникийого творчостімають змогупослухатиулюблені пісні.
Перший бенефісГалябардивідбувся у 1992році, коли поетмав уже біля30 пісень і разомз Павлом Зібровимзробив першийтворчий вечір.Наступнийтворчий вечірбуло здійсненодо 50-річногоювілею СтепанаПетровича упалаці «Україна», який зібравнайкращихвиконавцівта викликаввеликий ажіотаж.Такий успіхконцерту підштовхнувпоета-піснярапоказати подібнуконцертнупрограму повсій Україні.З наступногороку три творчівечори відбулисяу Львові, потімдва в Івано-Франківську.
31 травня 2003 рокутворчий вечірСтепана Галябардивідбувся умісті йогостудентськоїмолодості –Чернівцях, уЛітньому театріпарку культуриі відпочинкуім. Т. Г. Шевченка, завдяки давньомузнайомствуз міським головоюМиколою Федорукомта за сприянняміської ради.Вів поет-піснярсвято доситьуміло, підігріваючизал читаннямсвоїх глибоколіричних поезій.Було дуже багатовідомих і молодихчернівецькихвиконавців:Іво Бобул, ВасильЗінкевич, ВалентинаСтепова, СтепанГіга, ЛіліяСандулеса, АллаКобилянськата багато інших.«Чернівці длямене — містоособливе. Це– колиска могоСлова. Можливо, цей концертдля мене навітьвідповідальніший, аніж у Києві.Багато людейпам'ятають менеще студентом, думаю, вонибудуть приємноздивовані цимтворчим вечором.Це буде духовна, душевна сповідьперед землею, з якої почалосямоє Слово», — говорив СтепанГалябарда передконцертом водному з інтерв’ю.[2]
Після святаміський головаМикола Федоруку своєму виступівідзначив:«Степан Галябардаактивно сприяєпопуляризаціїбуковинськихмитців. А йогомистецька зоряпоета-пісняразійшла завдякипісні у виконанніІво Бобула «НаУкраїну повернусь», яка стала популярнимшлягером нароки. «Яворина», навіяна відходомНазарія Яремчука, а через сімроків виконанаСтепаном Гігою, стала народною.Пісня «Дваобрази» у виконанніОксани Савчукта Івана Кавацюкастала, як засвідчилапоїздка доІталії, духовнимзаповітомбагатьох українців, які працюютьза кордоном.Пісня «МояУкраїна» увиконанніВасиля Зінкевичастала справжнімнародним гімномБатьківщині».Також МиколаФедорук у цьомувиступі даврекомендаціюпрізвище СтепанаГалябардивкарбуватив Алею зірокЧернівців. Йогопропозиціюпідтрималивсі присутніна бенефісі.[2]
У 2006 році Галябардапровів творчийвечір до свого55-річчя у Тернополі, на своїй малійБатьківщині.
«Де б я не був, мене завждитягнуло на своюмалу Батьківщину.Мабуть вже узрілих літахприходитьрозуміння, щорідний крайє величезноюцінністю, якуне можна втратити.Тут я відчуваюнатхнення ітому саме тутя хочу зустрітисязі своїми друзямита земляками, провести цейсвоєріднийтворчий звіт.Адже коли тобіп’ятдесят, тирозумієш, щоце вже багато.Коли тобі п’ятдесятп’ять, з’ясовується, що життя тількипочинається»,- відповідавпоет на запитаннякореспондентів, чому він вирішиввідзначатиювілейний вечірсаме у Тернополі.[4]
Варто відзначити, що поет-піснярі надалі активноздійснює своютворчу діяльність, пише нові пісніта співпрацюєз багатьмакомпозиторами.
ВИСНОВОК
Отже, підсумовуючивсе вищесказане, можна зробитивисновок, щоСтепан Галябардає яскравимпредставникомсучасної українськоїтворчої еліти, який своєюпісенною іпоетичноюдіяльністювідчутно збагачуєукраїнськунаціональнукультуру іпідносить їїна якісно новийрівень розвитку.
Також вартозазначити, щона українськихтеренах справжніхпоетів-піснярівє дуже мало.Адже, щоб написатипісню, потрібноне просто матипоетичні здібності, а і відчувативсі тонкощітворення пісні, бути щирим увисловлюваннях, вміти передатиобраз і емоціїчерез Слово, щоб воно викликаловідгомін укожному серці.Поет-піснярповинен писати, як дихати, житисьогоднішнімднем. Усі ціякості і вмінняоднозначнопритаманніСтепану Галябарді.
Читаючи вірші, слухаючи пісніна слова СтепанаГалябарди маємозмогу насолодитисякрасивим івисоким поетичнимсловом, оригінальноюобразністюі тонкою ліричноющирістю автора, вмінням торкнутинайсокровеннішіструни людськоїдуші.
Тому, чим більшетаких людейяк Степан Галябардабуде на українськійземлі, тим кращерозвиватиметьсяукраїнськакультура і, зокрема, українськапісня, яка завждипідносиладуховністьукраїнськогонароду.
ДЖЕРЕЛЬНАБАЗА
--PAGE_BREAK--
«В Україні дуже мало людей, які люблять українську культуру»// газ. «Буковина» – 2003.- №46 (4 червня), С. 14.
«На чернівецькій алеї зірок»// газ. «Буковинське віче» — 2003.- №24 (13 червня), С. 9.
«Степан Галябарда: «Чернівці – місто особливе, це колиска мого слова»»// газ. «Доба» — 2003.- №39 (23 травня), С.12
«Зірок стане більше»// газ. «Чернівці» — 2003. – №24 (13 червня), С. 16.
«Засвітилися нові мистецькі зірки»// газ. «Чернівці» — 2003. – №40 (3 жовтня), С. 2.
www.pisni.org.ua
dovidka.com.ua
uk.wikipedia.org/wiki/Галябарда_Степан
ДОДАТКИ
Слова С.Галябардамуз. С. Гіга
пам’яті НазаріяЯремчука
«У райськімсаду»
(«Яворина»)
Я на світі прожив, наче спалахзорі на світанні,
Наче крапляроси, наче крикжуравля — тількимить.
Я не вірив ніяк, що й до менеприйде деньостанній,
І в жертовнімвогні моє серцена попіл згорить.
Я ж так щедрокохав, я таквірив у зоріі очі,
І душею своєюя вас, як умів, причащав.
Але видно Господьмені кращежиття напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськімсаду я співав.
Приспів (2):
На могилі моїйпосадіть молодуяворину,
І не плачте замною, за мноюзаплаче рідня.
Я любив васусіх, та найбільшелюбив Україну,
Певно, в цьомуі є та найважчапровина моя.
Хай душа переселитьсяв дивний тойрай потойбічний,
Де таких, як ія, назліталасяціла сім'я.
Тільки нащомені ті блаженстварозкішні івічні,
Як мені невсміхнетьсядонька-сиротинкамоя.
У далеких світахякось раптомусе я покину,
Бо ввійде менів душу сльозиноюі чебрецем,
І додому хочвітром, хочпроменем сонцяполину,
І легеньковійну над твоїм, Україно, лицем.
Приспів.
«А на дворітакий мороз»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
А надворі такиймороз -
Віконні шибкизамерзають,
І на тремтинкахтвоїх вій
Бринять ламкікрижинки сліз.
Кохана, більшене журись,
До тебе зновуя вертаюсь
З холоднихвиріїв чужих,
І з незагоєнихжалів.
Приспів:
Тільки з тобоювдвох
Ми зігріваємсвіт
Ніжним тепломсердець,
Душ наших двох, душ наших двох.
І не спалитьмороз
Наших наступнихліт,
Будем з тобоювдвох,
Тільки удвох.
В каміні розкладувогонь,
Спалю несправдженівагання,
І твої плечізагорну
У материнськубілу шаль.
І хай морозсобі тріщить,
Але не вимерзнекохання,
Моє коханнямолоде,
Душі прекраснапектораль.
Приспів.
«Болять слова»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ЮрійДерський
Любов у насбула така красива,
Якою в світіє лише любов.
Її я щиро в господапросила,
І він почув — ів серце ти прийшов.
Але від щастяліків ще немає,
Коли сказали:"Іншу полюбив".
Повірила. Чому?- Сама не знаю,
А ти мій гнівтоді не остудив.
Приспів:
Болять слова, кричать слова- а я німа,
Тебе на світіцьому більшевже нема.
Тепер даремнімої сльози іслова,
Моя любов тепер- невтішенавдова.
Чому так пізнорозумнішаємоми?
Коли вже тугаб'ється чорнимикрильми,
І як навчитисязнов віритий любить,
Щодня з тобоюі щoдня без тебежить.
І знов приходитьмій самотнійвечір,
Настояний нагіркоті розлук
І ти вже не кладешмені на плечі
Чарівну шальсвоїх небеснихрук.
Тебе і досі, милий, я кохаю,
З тобою в парідо зірок лечу,
Тобі, як богу, я молюсь і каюсь,
І тихо плачу, щоб ніхто нечув.
Приспів. (2)
«Весна, полковнику, весна...»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Весна, полковнику, весна...
Вертають звирію лелеки.
Вони ще вчора, як і ти, булидалеко,
А нині зустрічаєвас весна.
Літа, полковнику, літа
Вплели у косисрібло нині.
Так довго тислужив не Україні,
Так мало щастязнав в чужихсвітах.
Бої, полковнику, бої
Ти вигрававне на папері,
Не раз і смертьвже відчиняладвері
І сумно такспівали солов"ї.
Зірки, полковнику, зірки
Тобі сідалина погони.
А ти не мав відсебе оборони
І бачив в снахсвій сад біляріки.
Жива, полковнику, жива
Душа додомуповертає.
Тебе тут Українатак чекає
І, слава Богу, мати ще жива.
Весна, полковнику, весна
Любов«ю в серцірозцвітає.
Лелека в небісиньому літає,
Від нині ми вжеразом — назавжди!
Весна, полковнику, весна...
«Вчора»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Догорають всаду, догораютьв саду маргаритки,
Осінь казкунесе, осіньказку несе накрилі.
Я так хочу тебе, я так хочу тебезнов любити,
Але пізно мені, але пізно менів королі.
Двадцять роківтвоїх, двадцятьроків твоїх, як світанок,
Сорок роківмоїх, сорокроків моїх —сад пісень.
Ти ще можешкохати, ще можешкохати безтямно,
Я ж ніколи незможу забутивчорашній нашдень.
Приспів:
Вчора, вчора, вчора — в неболюбов пішла.
Вчора, вчора, вчора — ти щемоєю була.
Вчора, вчора, вчора ми обнімалиськрильми,
Вчора, вчора, вчора — навікрозлучалисями.
Відцвіли вжемої, відцвіливже мої маргаритки
У чужім королівськім, чужім королівськімсаду.
Я повинен тебе, я повинен теберозлюбити
Чи на щастямоє, чи на радістьчужу, чи біду.
Я не буду тебе, я не буду тебепам'ятати
Кращу піснюсвою, кращупісню свою ізпісень
Тільки фототвоє, тількифото твоє цілувати
Буду я кожендень, буду якожен день, кожен день.
Приспів.
«Вчорашнійвальс»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
З вечірніхвікон рок-н-рол
І джаз лунаютьхором.
Ах раптом вальснаплив,
Немов коханняперший сором.
І я згадав тойдавній час
І танцівницюмилу,
Яка мене цеймодний вальс
Тоді невтомновчила.
Приспів:
Вчорашнійвальс, як сон, пливе,
Струну душітремтливобудить.
Вчорашній вальсживе, живе
І ми його вжене забудем.
Лиш раз, два, три — та я не міг
Трьох кроківцих навчитись,
Іскрився сміхв очах твоїх—
Я ж ладен бувне жити.
… Літа не розлучилинас,
Всі танці яшаную,
Та тільки вальс, вчорашній вальс
З тобою я танцюю.
Приспів.
«Гілка калини»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: МаріяШалайкевич
Нам доля недозволила вєдиній родині
Жити в щастіі добрі.
Радіти ріднійгілочці калини,
В саду кохатисьніжно до зорі.
Шептати разомна Різдво молитву,
І на Великденьславити Христа.
До слів чужихнемов до лезабритви
Ми ранимо щоднясвої уста.
Припів: (2)
Гілку калини, птахи візьміть
За море синєїї несіть.
Без Українина чужині
Хтось доживаєліта сумні.
Нам пізно повертатисядодому,
Як жили — висохнаш чумацькийшлях.
І пісня, що ізмалечкузнайома,
Розтанула вжедесь в чужихдимах.
Та раптом серцескинеться якптиця,
І вже його невстигнемозловить.
Ім'я твоє, Вкраїнода святиться,
В останній путьти нас благослови.
Приспів. (2
«Два келихивина»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: АнатолійМатвійчик
Ти, сину, ще малийі не збагнеш:
Чому нас у квартирітільки двоє,
Що є у тебе ріднийбатько теж,
Та він не частобачиться зтобою.
Я не сховаласвіт його очей,
І залила любовмене, як повінь,
Я все забулав трепеті ночей,
І не питала:»Чий він? Звiдки? Хто він?"
Приспів:
Два келихивина, два келихивина,
В однім — коханнямед, а в іншому- провина.
Два келихи винами вип'ємо додна
За наш солодкийгріх — за сина.
Звичайно, втому не йоговина,
Що я ні наречена, ні дружина.
Я долю власнувибрала одна,
І в мене є сьогодніти, мій сину.
Я все йому простилав світі цім,
І, що тепер явдіяти повинна:
Сьогодні вінприйде до насу дім,
Адже він батькотвій, твій батько, сину.
Приспів.
Не маю я ні болю, ні жалю,
Хоч дні і ночізимні і порожні.
І я нікого більшне полюблю,
Хоч це не разбуло зробитиможна.
Я за коханимдвері зачиню,
Сама у світсамотностіпорину,
І сто надій відсебе віджену,
І батька зновчекатиму длясина.
Приспів. (2)
«Дивний сон»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: Ю. Савченко
Мені приснивсясон, що навкругизима,
Так холодномені — не вимовлюні слова,
І снилось, щотебе у мене вженема,
Ні поглядутвого, ні ласки, ні любові.
Розлуку заметільстелила напоріг,
І серце, начептах тривожилосьу грудях,
І так я захотівцей розтопитисніг,
І сподівавсяя, що ти менерозбудиш.
Приспів:
О слава Богу, ти у мене є,
О слава Богу, поруч ти зімною.
Чому ж мені жспокою не дає
Цей дивний сон, де ми чужі зтобою?
Чи може я у чoмусьзавинив,
Чи може маюгріх передтобою?
Я так тебе безпам'яті любив,
І знов люблювеликою любов'ю.
І я з останніхсил вернувсяз небуття,
І радісно відчув, що знов душау тілі,
Стояла тиханіч, ти спаламов диття,
І щось собі усні губамишепотіла.
Я ніжно нахиливсьдо милих твоїхвуст,
І клявся, щотебе ніколине ображу,
Лиш тільки бти була у сніі наяву,
Бо що без тебея у цьому світіважу?
Приспів. (2)
«Жінки й вино»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Ми сидимо зтобою, друже, у кафе
В Одесі, в Києві, в Нью-Йорку, вСанта-Фе.
Смачне шампанськечи бургундськеп'єм вино
І поглядаємоз тобою у вікно.
А за вікномлітає пух, пливутьвіки
І ходять гордонайчарівнішіжінки.
І ми хмеліємоне стільки відвина,
А більше з того, як подивитьсявона!
Приспів:
Жінки й вино,
Жінки й вино-
То наша згубачоловіча вжедавно.
Але якщо виноі жінку не любити,
Тоді навіщонам у цьомусвіті жити.
Жінки й вино,
Жінки й вино-
То наша згубачоловіча вжедавно.
Але якщо виноі жінку не любити,
Тоді навіщонам у цьомусвіті жити.
І кожен з насуже не раз вжитті п'янів
І від вина, йвід поцілунківгарних дів.
Якщо мене спитатинині або вас,
То кожен каявсяза це уже нераз.
Та тільки вечіргляне радо увікно, -
В дзвінкихбокалах зновупіниться вино,
А спрагле серцепереповнюєлюбов -
І від жінок, йвина хмеліємоми знов!
Приспів.
«Журавлі»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: АрнольдСвятогоров
Пливе човенвранці в повен
Та й від рідноїземлі.
Хвилі моря, сльози горя,
Як тужливіжуравлі,
Що над намипролітають
До чужинськихберегів.
Чи повернуться- не знаю, |
І про це гіркийїх спів. | (2)
Приспів:
Журавлі, журавлі, журавлі,
Скиньте з небамені хоч пір'їну.
Журавлi, журавлі, журавлі,
Поверніть менена Україну.
Пісня линежуравлина
І надією живе,
Що їх ріднаУкраїна
Знов до себепозове.
А в неволі моядоля
Певно крилонькаскладе,
І додому вженіколи |
В небі стежкуне знайде. | (2)
Приспів. (2)
Журавлі, журавлі,
Скиньте з небамені хоч пір'їну.
Журавлі, журавлі, журавлі,
Поверніть менена Україну...
Поверніть менена Україну...
На Україну...
«З роси й води»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: АнатолійКарпенко
Життя у кожногосвоє,
Нам Бог лиш разйого дає
І в вічністьпростеляє шлях.
І ми виходимоу світ,
Радіти сонцюі росі
І сумувать пожуравлях.
І щиро хочемощоб нам
Весь вік цвілав душі весна.
Щоб нам усімз роси й води,
І хліб, і піснящоб завжди
В оселі сонячнійбули,
Вуста солодкиймед пили.
І щоб любов всерцях жила,
Дітей на радістьвам дала,
І щоб вночі ів денний час
Оберігала долявас від біди.
Осінні айстривідцвіли
І заметілівідмели -
Знов усміхаєтьсявесна.
І кличе зновжиття «на біс»,
Часом не заздриші собі,
Йти проти вітрутреба нам.
І знову віримощо ми
В житті залишимосьлюдьми.
Щоб нам усімз роси й води,
І хліб, і піснящоб завжди
В оселі сонячнійбули,
Вуста солодкиймед пили.
І щоб любов всерцях жила,
Дітей на радістьвам дала,
І щоб вночі ів денний час
Оберігала долявас від біди.
«Колискова»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Спи, моя донечко, спи, моє сонечко,
Нічка прийшлаі привела заруку сон.
Спи, моя лялечко, хай тобі змалечку
Щастя й красув дім принесутьтвої ангели.
Приспів:
Я так люблютебе, я так люблютебе,
Ти щастя, що умене є.
Я прихилю тобісвіти, щоб удобрі зросталати,
Доню — сонечкомоє.
Личко з рум'янчиком, губоньки бантиком.
Швидше ростиі будеш ти коханою.
І щоб здійснилосявсе що наснилося
Мамі й менірадісні дніти подаруєш.
Приспів.
«Левиця»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ЛюдмилаЄрмакова
Народиласяя на світанку
Під яскравоюзіркою Лева
I з тих пір я йогополонянка,
Свого Леваземна королева.
Я спокійна, ялагідна й мила,
Все для тебезроблю, як годиться
Лиш мене нехвилюй ти, міймилий,
Бо в душі я — нестримналевиця.
Приспів:
Левиця, левиця, левиця,
Левиця молода,
Коли мене голубишти
Я тиха, як вода
Та тільки поглядіншої
Хоча б одинзлови,
Буде летітипір'ячко
З твоєї голови!
Я азартне люблюполювання,
Гарну здобичумію спіймати,
Щоб збудитижагу у коханні,
Треба Лева, якслід годувати,
Але знайте, нікому не вдасться
Мою зірку спійматив свій невід,
Бо найвище вжитті моїмщастя -
Цілувати коханогоЛева.
Приспів.
«Ложка дьогтю»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОлександрЗлотник
Я собі жила, квіткою цвіла,
Бджілкою всадах літала,
І солодкий медвольності пила,
Горя і біди незнала.
В конкурсахкраси першоюбула,
Від очей моїхсвіт охкав,
Поки аж тебена свій медзнайшла,
Наче добруложку дьогтю.
Приспів:
Ложка дьогтюв діжці меду-
Мед солодкийзагірчить,
Але я без цьогомеду
Вже не можу йдня прожить.
Ложка дьогтюв діжці меду-
Мед солодкийзагірчить,
Тільки я тепербез тебе,
Тільки я тепербез тебе
Вже не можу йдня прожить.
Прогуляв бия певно й сотнюліт,
Жив би може йнепогано,
Але ти менізасліпила світ
Поглядом зтелеекрану.
І нікому я всвіті не віддам
Свого щастязолотого.
А тепер скажу:«Я не знаю й сам-
Хто з нас — мед, а хто з нас — дьоготь».
Приспів. (2)
Ложка дьогтюв діжці меду-
Мед солодкийзагірчить,
Але я без цьогомеду
Вже не можу йдня прожить.
Ложка дьогтюв діжці меду-
Мед солодкийзагірчить,
Але я без твогомеду,
Але я без твогодьогтю
Вже не можемдня прожить.
«На березіжиття»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОлександрЗлотник
Пливе моє життяу вічне синєморе
З малого джерелабатьківськоїземлі.
Пливуть по німчовни і з радості,і горя,
Летять над нимроки, як сивіжуравлі.
Багато, що було, що нині не сказати:
Для тебе я плекаввисокі почуття,
Та їх зумілати безжальнорозтоптати
Й лишилася самана березі життя.
Приспів:
На березі життяі зорі, і світи,
На березі життяі зустрічі йпрощання,
На березі життястоїш, незгаслати,
Як наше молодекохання.
Ти інколи вмені засвітишся, мов осінь,
І руку покладешна стомленеплече,
Але твої вустапрощення всене просять,
І я його не дам, хоч серце запече.
Я сам собі суддяі сам собі підсудний,
І твій колишнійкрок не мaє забуття.
Пливе моя рікаі все в життіще буде:
Лиш ти стоїш, мов тінь наберезі життя.
Приспів. (3)
На березі життястоїш, незгаслати,
Як наше молодекохання...
Кохання...
«Якби ще тибула чужа»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ВолодимирКузнєцов
Я у житті щасливийчоловік,
Бо гарну жінкубог мені послав,
За це йому молитимусьповік,
Такої жінкище ніхто незнав.
На неї гляну- все у неї є:
Уста і коси, руки і душа.
Як тільки схочу- все вoно моє,
Якби іще вонабула чужа.
Приспів:
Якби ще ти булачужа,
То не було бтобі ціни.
Якби ще ти булачужа,
Не знав би нинія вини.
Якби ще ти булачужа,
Ніхто б меневже не спинив.
Якби ще ти булачужа,
Тобі б я небоприхилив.
Прийду додому, тут уже вона
Мене чекає хочби цілу ніч.
Смачна вечеря, пляшечка вина,
І усмішка їїчарівних віч.
Аж стрепенуся, задзвеню, яксталь,
Від незбагненихі палких бажань,
Ти підійди, хочпоруч менестань,
От якби ти іщебула чужа.
Приспів.
Я у житті щасливийчоловік,
Бо гарну жінкубог мені послав,
За це йому молитимусьповік,
Такої жінкище ніхто незнав.
Приспів.
Якби ще ти булачужа,
То не було бтобі ціни.
Якби ще ти булачужа,
Не знав би нинія вини.
Якби ще ти булачужа,
Ніхто б меневже не спинив.
А ти моя і нечужа,
Тому нема тобіціни.
«Я чекаю тебе»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Чи мені ти змарева з'явилась,
Чи присниласьраптом уві сні.
І мене навікиполонила,
Застелила білийсвіт мені.
Ти мене одразуполонила,
Зав'язала білийсвіт мені.
Приспів:
Я чекаю тебепоки ніч неприйде,
Я чекаю, чекаю, чекаю.
Я чекаю тебе, я бажаю тебе,
Я кохаю тебе, я кохаю.
Я чекаю тебепоки ніч неприйде,
Я чекаю, чекаю, чекаю.
Я чекаю тебе, я бажаю тебе,
Я кохаю тебе, я кохаю.
Як вітрильникв морі без вітрила,
Так у цім життібез тебе я.
Добре зрозумій, дівчино мила,
Що уже я твій, а ти моя.
Добре зрозумійдівчино мила,
Що уже я твій, а ти моя.
Приспів.
«Я люблю тількиВас»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Вже приходитьпризначенийчас,
Вас чекаю нащиру розмову,
Щоб сказатиВам знову ізнову:
«Я люблю тількиВас, тількиВас».
Ваші очі я бачуі в сні
Ваш портретна папері малюю.
Хоч розлукунам доля готує,
Все ж Ви дайтенадію мені,
Все ж Ви дайтенадію мені...
Як я мрію, кохана, про те,
Щоб забратиВас з Вашогозамку, продолжение
--PAGE_BREAK--
І блукати досамого ранку
У саду, де жоржинацвіте.
Я б учора доВас підійшов,
Як ішли Ви ізцеркви додому,
Та була Ви такав голубому,
Що їй богу яслів не знайшов,
Що їй богу яслів не знайшов...
І сьогоднікляну я свійстрах,
І картаю себеза несмілість,
О зробіть першийкрок, Ваша милість,
Все в моїх прочитайтеочах.
А якщо не зуміємовдвох
Серед тисячсебе розпізнати,
Всеодно будуВaс я кохати,
Та поможе намстрітися бог,
Та поможе намстрітися бог...
«Шикидим»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: CезенАксу
Я відлітаю зновв рідний край,
Ти мене більшене зустрічай,
Поглядом серцесвоїм не край,
Ти – моє щастя,- так і знай.
Рідна, кохана, ніжна Шикидим,
Берег турецький– то твій дім,
А Україна – томій ріднийкрай,
Я відлітаю, пробач, прощай.
Тільки любовзбережи,
«Милий мій»– ще раз скажи,
Ти відпливаєш, мов дим,
Зірко моя, Шикидим,
Моя Шикидим, моя Шикидим...
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)
Знов повернусьтуди, де живеш.|
Я залишу свійрідний дім,
Скажу «тактреба» друзямвсім своїм
І повернусязнов туди,
Де сходитьзірка Шикидим.
Я залишу свійрідний дім,
Скажу „тактреба” друзямвсім своїм
І повернусязнов туди,
Де сходитьзірка Шикидим.
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)
Знов повернусьтуди, де живеш.|
Кажу, мамо, ябез неї не проживу,
Бачу у снах їїі наяву,
Погляд звертающодня на Схід–
Там моє коханняминулих літ.
Тільки любовзбережи,
«Милий мій»ще раз скажи,
Ти напливаєш, мов дим,
Доле моя, Шикидим,
Моя Шикидим, моя Шикидим.
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)
В серці моємунавік милаШикидим. |
Я залишу свійрідний дім,
Скажу «тактреба» друзямвсім своїм
І повернусяназавжди,
Де співає Шикидим.
Я залишу свійрідний дім,
Скажу «тактреба» друзямвсім своїм
І повернусяназавжди,
Де співає Шикидим.
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, |
Ой мамо, Шикидим, Шикидим, | (2)
В серці моємунавік милаШикидим, |
Моя Шикидим,
Моя Шикидим,
Моя Шикидим,
… Ти — моя Шикидим.
«Чоловічийвогонь»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: АрнольдСвятогоров
Невже це є моєкохання?
Невже це мійжіночий час?
Незрозумілеце бажання -
Його побачитище раз.
Коли дивлюсьу горді очі,
То відчуваюніжний щем.
Я божевільна, але хочу
Спалитися йоговогнем.
Приспів:
Чоловічийвогонь, чоловічийвогонь
Обпікає і серце,і тіло,
Через сто заборону душевнийпoлон
Я потрапитирадо хотілаб.
Це є дивнийполон, цей солодкийполон,
Що від ньогорятунку нетреба.
Чоловічийвогонь, чоловічийвогонь -
Я навіки в полоніу тебе.
Але в полоніважко жити,
Коли тебе небережуть,
Якщо лиш будешти любити -
Тебе любов'юобкрадуть.
Я знаю ти менезагубиш,
Та не боюсьцього нічуть,
Якщо мене тине полюбиш,
То я з полонуутечу.
Приспів. (2)
Чоловічийвогонь...
Чоловічийвогонь...
«Холоднийвітер»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Холодний вітеркотить долю, як пір’їну,
Через епохи,і кордони, іморя.
І вже далеко, так далекоУкраїна,
Моя одвічнанедосягненазоря.
І вже далеко, так далекоУкраїна,
Моя одвічнанедосягненазоря.
Приспів:
Я вже ніколиповернутисяне зможу
У край батьківський, де калина йсолов’ї.
Я тільки ввечеріна зорях поворожу,
І тільки вранцісльози висохнутьмої.
Тут є усе, чогодуша лише бажає,
І лиш самійдуші не можудати лад.
А вже роки мої, як птахи відлітають,
І жоден з нихне повернувсяще назад.
А вже роки мої, як птахи відлітають,
І жоден з нихне повернувсяще назад.
Приспів.
Я поважаю іНью-Йорк і Кароліну,
Вже тут онукимені щастяпринесли.
Та ще б хоч разв житті побачитиВкраїну,
А потім хай биі на цвинтарвіднесли.
Та ще б хоч разв житті побачитиВкраїну,
А потім хай биі на цвинтарвіднесли.
Приспів.
«Тобі вклонюся, доленько моя»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: СтепанГіга
Сміється в небіжайвір молодий
Голубку голубрадісно цілує
І білим світомсвітяться сади
Зозуля такбагато літвіщує;
У серця батьківщинищирий дар,
Його за грішна ринку некупити,
Його ціную змалку як буквар,
Який навчавмне у світіжити
Згорає осіньсніг вітринесуть
І журавлі летятьу теплий вирій,
Але джерелазнов з під кригиб'ють
І ріг кирпатийаж на рік щевиріс
І десь у світіжде любов моя,
Я знаю, що пройдуземлею чесно
І вірю з кожнимднем все більшея
У щастя і земнеі піднебесне
Тобі вклонюсядоленько моя,
Зате, що на земліцій народився
Що Українськеслово знаю я,|
Що пісні материнськоїнавчився. | (2)
«Стрілецькийроманс»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОстапГавриш
Україну, якпопіл, забуттязасипає
І не чути уголосїхніх званьта імен.
Ех, стрільцісічовії, хтовас нині згадає,
Хто устамиторкнетьсяшовку вашихзнамен ?
Ех, стрільцісічовії, хтовас нині згадає,
Хто устамиторкнетьсяшовку вашихзнамен ?
Ви носили впетлицях ясносиніблавати,
Ви плекали усерці до Вкраїнилюбов.
Ех, стрільцісічовії, є защо помирати,
Є за що проливатиєорогів нашихкров.
Ех, стрільцісічовії, є защо помирати,
Є за що проливатиєорогів нашихкров.
Вже Господьне відверненаших втраті поразок,
Вас усіх памятаютьСоловки й Колима.
Ех, стрільцісічовії, нинімусимо разом
Повертатисьдодому, жде насмати сама.
Ех, стрільцісічовії, нинімусимо разом
Повертатисьдодому, жде насмати сама.
І для кожногосина шлях нелегкийпроляже.
Та яка б ця дорогате тернистабула.
Ех, стрільцісічовії, і ніщовже не важить,
Тільки щобУкраїна насусіх прийняла.
Ех, стрільцісічовії, і ніщовже не важить,
Тільки щобУкраїна насусіх прийняла.
«Сохрани, Боже»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОстапГавриш
Як листки зазимним вітромвідлітають,
По одному менедрузі покидають,
Залишаючи усерці більутрати,
Бо усі колисьми маєм помирати,
Та, якби ж хочна жертовнімполі бою
Рідну землюзаслоняючисобою,
А то тихо убезпомічнихпалатах,
Від розбудженихЧорнобелівпроклятих!
Приспів:
Сохрани, Боже, друзів моїх, ще живих,
Упокій душі, хто спочив углибокому сні.
Хто ж мені рукувірну подастьзамість них?
Як проб'ютьдзвони України, хто дасть вірумені?
І свою я відчуваюв тім провину,
Що лягають моїдрузі в домовину.
Не спізнавшиані слави, анівіна.
Плач за ними, безталаннаУкраїно.
І не знаю, хтонам в горі цімзарадить,
Підкладе плечеі душу, а хтозрадить?
Але друзі йдутьза обрій поодному,
І ніколи неповернутьсядодому!
Приспів.
Сохрани, Боже, друзів моїх, ще живих,
Упокій душі, хто спочив увічному сні...
«Солов'ї»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОлегМарцинківський
Солов'ї вертаютьсядодому,
До своїх зраділих, рідних гнізд.
Я тобі так вірилаодному,
Як в коханніклявся ти мені.
Та сказав, щомусиш ненадовго
У чужі поїхатикраї,
І тоді повернешсядодому,
Як лиш заспіваютьсолов'ї.
Солов'ї...
Приспів:
Солов'ї співають, сoлов'ї,
Повертаючисьу росяні краї,
І цілують аждо досвіткусвоїх
Найвірнішихв цілім світісолов'їв.
Не бентежтемою душу, солов'ї,
І в піснях неворушіть жалімої,
Тільки вамєдиним ще повірюя,
Що свого я дочекаюсьсолов'я.
Солов'ї щасливовідспівали,
І понесли увирій солов'ят,
А тебе я так іне діждалась-
Відцвіла самавесна моя.
Лиш мене розпитуєкохання:
«Де ж зимуютьнаші солов'ї?»
Може знов веснанастане рання,
І почую я піснітвої.
Пісні твої...
Приспів.
Солов'ї,
Тільки вамєдиним ще повірюя.
Солов'ї,
Що свого я дочекаюсьсолов'я.
Солов'ї вертаютьсядодому,
До своїх зраділих, рідних гнізд.
Я тобі так вірилаодному,
Як в коханніклявся ти мені...
«Роксолана»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОлегСлободенко
Як за часівтурецькоїнавали
Iз України гналив степ ясу,
Моїх дівчатна ринках продавали,
В гаремах марнувалиїх красу.
Ридала Українабезталанна,
Сміявся хижомісяць-ятаган,
Тоді повсталагорда Роксолана
I склав життядо ніг їй Сулейман.
Приспів:
Роксолано, Роксолано,
Україну продають,
В ріднім домі, в ріднім домі
Яничари ростуть.
Роксолано, Роксолано,
Твоє ім'я, мовдзвін
Піднімає, піднімає
Мій народ зколін.
Вона оберігалаУкраїну
Від зла і рабствацілих сорокліт
I цю її життянайвищу ціну
Забуть не смієукраїнськийрід.
Цей образ іздалекого туману
До мене промінцемнадії йде.
О, де ти, де ти, панно Роксолано?
Тебе так довгоУкраїна жде.
Приспів. (2)
«Поверни мене, доле»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: МиколаСвидюк
І знов насниласьрідна хата
І я маленькийще тоді,
А на подвір'їбатько й мати
Стоять ще зовсіммолоді
До них я простягаюруки,
Але не можупідійти,
Бо роз'єдналинас розлуки
І розлучиливсі світи
Приспів:
Поверни менедоле шляхами
У дитинствомене поведи,
Хай там зновупобачу я маму,
Наберу із криниціводи;
Хай почую зновбатьковийголос,
Разом з нимскошу в лузітраву
Тільки жаль, що ніколи –ніколи
Цього вдругея не проживу.
Я перейшов звесни у літо
Живу у містістільки літ,
І вже мої зростаютьдіти -
Летять лелекамиу світ
Та враз приснятьсявинувато
Немов в образіна роки
Моя стара батьківськахата
І молоді моїбатьки.
Приспів.
«Перевал»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Знов у гори яіду
До вершиниперевалу.
Може дівчинузнайду,
Що мене колиськохала.
Йшли ми з неюв гори. вдвох
Чисті, світлі, як ангели.
І світивсящастям бог,
Падали зіркина скелі.
Приспів:
Перевал, перевал,
Сорок роківжиття — перевал.
Вже зозулілюбов
Відкували длямене й для тебе.
Перевал, перевал,
Ми і досі тебепам'ятаєм,
Бо у нашім житті
Став ти високимі чистим, якнебо.
Перевал в глибокімсні
Знову другазустрічає.
Мовчимо ми зним одні,
З нами дівчининемає.
Раптом бачуя сліди
На засніженімкришталі.
І збагнув я, щоі ти
Тут була наперевалі.
Приспів.
«Осінні вітражі»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ПавлоЗібров
Каштани падалипід ноги,
Цвіли осіннівітражі.
Не розбираючидороги,
Ми йшли з тобоювже чужі,
Ми йшли з тобоювже чужі.
Мене ти чутине хотіла
І зрозумітине могла.
Як птаха в вирійвже летіла,
Думками з іншимвже була.
Приспів:
Зачекай, зачекай,
Ти не все щемені розповіла,
Чом печаль, яквуаль,
На твоєму обличчілежить.
Я кохаю тебе,
Тільки цьоготи не зрозуміла,
Як без тебетепер,
Як без тебетепер меніжить?
Не остудивосінній вітер
Твого гарячогочола.
Ти в листя викинулаквіти,
Не оглядаючись, пішла,
Не оглядаючись, пішла.
Та знай, тобія буду снитись
Красивий, гордий, молодий.
Ще схочеш тимене любити
Й шукати тутмої сліди.
Приспів.
«Новий деньнад Україною»
(«Це моя Українадень новийзустрічає»)
Слова: СтепанГалябарда
Музика: БогданКучер
Знову сонцеласкаве проміньсвій посилає
і степам, і долинам,і потокам гірським.
Це моя Українадень новийзустрічає -
моя лагіднамати усміхаєтмсявсім.
Там, де СічЗапорізькадухом вольностівіє
і козацькіїчайки в Чорнеморе пливуть.
А на київськихкручах сяєзлото Софії,
і на гору Чернечунас дорогиведуть.
Світлу сонцярадіє Буковинай Поділля.
І над краємДонецьким внебі жайвірспіва.
А з карпатськоголіта лине голострембіти.
Все то є Україна- наша пісняжива.
Це моя Українадень новийзустрічає!
Величава княгиняусміхаєтьсявсім.
Слобожинивітають запашнимкороваєм.
Закарпаттячастує хмелемчистих медів.
А у древньомуЛьвові панівсі гонорові.
Полтавчанок, киянок як побачиш- умреш!
Синьоокі красуні- молоді волинянки...
так подивлятьсяв душу — очі невідведеш.
А як засвітувстануть молодікозаченьки-
вміть честьборонити ілюбити дівчат.
І покличе Поліссяна купальськевесіля...
І принесутлелеки молодихкозачат...
Бо козацькомуроду та й немапереводу.
І у вічномунебі наші зорігорять.
Це моя Українадень новийзустрічає!
Величава княгиня- погляд яснихочей.
І гостинно, ірадо, щиро васпривітає… | (x2)
І запроситьдо хати, як поважнихгостей. |
«Несу свійхрест»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОстапГавриш
В стару світлинуя вдивляюсьзнову,
Вона всe знає, що колись було.
Тоді сказавоте єдине слово,
Яке в душі, мовквітка розцвіло.
Ім'я твоє молитвоюшепочу,
Хоч фото посвітліловже від літ.
Коханий мій, я знов до тебехочу,
Бо заступивмені ти цілийсвіт.
Приспів:
Несу свій хрестчерез літа,
Через жалі іпересуди,
Ти все забувдесь у світах,
Я не забуду.
Несу свій хрест, свою вину,
Свою любов, яккару божу,
Ти зрадив легко, як дихнув,
А я не можу.
Яка була щасливанаша пара,
Яка весна довколацвіла,
Але біда занами йшла, мовкара,
І відвернутьїї я не змогла.
Тобі за це нескажу ані слова,
І дорікати тиммені не смій.
В стару світлинуя вдивляюсьзнову,
Де ти лиш мій, коханий, тількимій.
Приспів. (2)
Ти зрадив легко, як дихнув,
А я не можу...
«Ненавиджуй кохаю»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: Т. Реніс
Залиш мене, благаю,
Та серце лишнікому не віддай!
Забути нашіночі намагаюсь,-
Та як забутирай!?
Без тебе світбезмежний тапорожній,
Холодний якзима.
З тобою сонцесвітить тасміється,
Хоч спокоюнема...
З тобою важкожити так,
Але без тебея помру один...
Тебе я люблю!
— Тебе я люблю!
І знову, знову, знову я тобікажу,
Що я тебе люблю!
З тобою я в гіркихсльозах,
З тобою я нанебесах,
На небесахсвятих...
З тобою я живуі сміюсь,
Нічого я у світіне боюсь!
— Бо ми з тобоювдвох!
Ненавиджу йкохаю,
Знов люблю ізнов тікаю,
Я кохаю всеодно...
— Тебе я люблю!
І знову, знову, знову я тобікажу,
Що я тебе люблю!
Люблю тебе іненавиджу,
Але без тебене живу ні дня!
— І я сумую затобою!
З тобою я – небеснийптах,
А на землі долаюстрах самотності!
Ненавиджу йкохаю,
Знов люблю ізнов тікаю,
Я кохаю знов!
Тебе я люблю, тебе я люблю,
І знову, знову, знову я тобікажу,
Що я тебе люблю!
Злітаю птахомв небо...
— І я лечу до тебе...
Кохання і ніжністьназавжди
Тобі віддам, бо я тебе люблю...
Люблю...
«Нев'янучалюбов»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: МиколаМозговий
У синім небіголуби літають,
І наші душізігріваютьзнов,
І хоч літа назадне повертають,
Та не стираєкрил святалюбов.
І скоро дітивже дорослістануть,
Хоч за горамиосінь золота,
А нашого коханняцвіт не в'яне,
Як в ті юнацькі, трепетні літа.
Приспів:
Нев'януча любов, нев'януча любов
І серцю криладасть, і горепереможе.
Нев'янучу любов, нев'янучу любов
До віку зберегти, о дай нам, боже.
Тепла шукаютьу чужих родинах,
Тепла невзявшиіз своїх родин,
А потім мучитьвже життя провина
За те, що сиротоювиріс син.
Струсніть ізсебе сірийпорох втоми,
Погляньте врідні очі, якколись.
Ніде нe краще, аніж в ріднімдомі,
В якому ми любов'юпоклялись.
Приспів. (2)
«На Українуповернусь!»
Слова: СтепанГалябарда
Музика: ОстапГавриш
Є у мене дім, одіж і авто,
Ранок, вечір, ніч, є вишневийсад.
Це у мене вжене візьме ніхто,
Як мої літа невернуть назад.
Тільки раптомзадзвенить
Мого серцятятива,
Як почую хочна мить
Українськіїслова.
Приспів:
На Українуповернусь
Через роки, через віки,
Устами вдячнопритулюсь
До материнськоїруки.
Сяду у літак, стріну земляків.
Поєднаємо всісвої жалі.
Ляже довгийшлях нам у крайбатьків,
І наздоженем, певно, журавлів.
Може, хліб черствішийтут,
Та душа вразожива.
Бо фіалкамицвітуть
Українськіїслова.
Приспів. (x2)
До свого гніздаполечу я знов,
Певно, там ужедіти підросли.
А залишу тутвіру і любов,
Може, назавждиповернуськолись.
Приспів. (x2)