НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені О.О. Богомольця
Кафедра ботаніки та фармакогнозії
Курсова робота
Харчування
Київ — 2010
План
Вступ
Основи раціонального харчування
Аліментарні захворювання
Особливості харчування населення вУкраїні, його негативні наслідки
ГМ продукти
Фреши
Вітаміни
Висновки
Література
ВСТУП
Основоювсіх життєвих процесів організму людини є постійний обмін речовин міжорганізмом і навколишнім середовищем. Із довкілля людина споживає кисень, водуі харчові продукти. Роль їжі полягає в поповненні енергії і тканиннихелементів, необхідних для росту, розвитку і функціонування організму,забезпечення обмінних процесів, нормального стану здоров'я і працездатності.Саме завдяки харчуванню забезпечується безперервність перебігу двох протилежнихі взаємопов'язаних процесів асиміляції і дисиміляції.
Урізні історичні часи склад їжі й характер харчування змінювались залежно від розвиткувиробничих сил суспільства, клімато-географічних умов, напрямку господарськоїдіяльності тощо. Характер харчування населення формувався поступово залежно відекономічного і культурного рівня розвитку країни з урахуванням національнихзвичаїв і особливостей.
Продуктихарчування є рослинного і тваринного походження. Найбільш розповсюдженіпродукти рослинного походження: злакові й продукти їх переробки, овочі, фрукти,ягоди, гриби. До продуктів тваринного походження відносять м'ясо, рибу, яйця,молоко і молочні продукти. Харчовий раціон людини складається із харчовихпродуктів, які містять білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі і вдостатній кількості воду. Поєднання харчових продуктів у раціоні повинно бути втакій кількості, щоб воно забезпечувало всі фізіологічні потреби організму.
Харчуванняє основною біологічною потребою людини. Узагальнюючи свої уявлення про рольхарчування, видатний російський фізіолог І.П.Павлов зробив висновок, що їжауособлює собою життєвий процес в усьому його об'ємі – від найелементарнішихфізіологічних властивостей організму, аж до найвищих проявів людськоїнатури".
Неправильнехарчування впливає на розвиток організму, знижує його захисні сили, може бутипричиною багатьох хвороб. В.І. Смоляр вважає, що більше ніж половина випадківпередчасної смерті (до 65 років) чоловіків і жінок в Україні зумовленахворобами, у виникненні яких харчування відіграє важливу роль.
ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ
Рацiональнехарчування (ratio — розумний) — це фiзiологiчно повноцiнне харчування здоровихлюдей iз врахуванням їх вiку, статi, характеру працi та iнших факторiв.Рацiональне харчування сприяє збереженню здоров’я, опiрностi шкiдливим факторамнавколишнього середовища, високiй фiзичнiй та розумовiй працездатностi, а такожактивному довголiттю. Вимоги до рацiонального харчування складаються iз вимогдо:
1)харчового рацiону;
2)режиму харчування;
3)умов прийому їжi.
Вимогидо харчового рацiону:
1)енергетична цiннiсть рацiону повинна покривати енергозатрати органiзму;
2)належний хiмiчний склад — оптимальна кiлькiсть збалансованих мiж собою поживнихречовин;
3)добра засвоюванiсть їжi, яка залежить вiд її складу i способу приготування;
4)високi органолептичнi властивостi їжi (зовнiшнiй вигляд, консистенцiя, смак,запах, колiр, температура);
5)рiзноманiтнiсть їжi за рахунок широкого асортименту продуктiв i рiзних прийомiвїх кулiнарної обробки;
6)здатнiсть їжi (склад, об’єм, кулiнарна обробка) створювати вiдчуття насичення;
7)санiтарно-епiдемiчна безпечнiсть.
Режимхарчування включає час i кiлькiсть прийомiв їжi, iнтервали мiж ними, розподiлхарчового рацiону за енергоємкістю, хiмiчним складом i масою по прийомах їжi.Умови прийому їжi: вiдповiдна обстановка, сервiровка столу, вiдсутнiстьвiдволiкаючих вiд їжi факторiв. [40]
АЛІМЕНТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Класифікаціяаліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським)
Хворобиі синдроми недостатнього харчування.
1.Білково-енергетична недостатність (БЕН): слабко виражена, помірна, важка (І—III ступені БЕН);аліментарний маразм, затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.
2.Білкова недостатність, уключаючи квашіоркор.
3.Вітамінна недостатність: вітаміну А — ксерофтальмія, включаючи «курячу», абонічну, сліпоту, інші прояви; вітаміну D — рахіт активний, віддалені наслідки рахіту, остеомаляція;вітаміну С — цинга; тіаміну — бері-бері; ніацину — пелагра; рибофлавіну —арибофлавіноз; вітаміну В12 — анемія, включаючи перніціозну анемію, або анеміюАддісона—Бірмера; фолату, включаючи фолатдефіцитну анемію; вітамінів В6, Е, К,пантотенової кислоти, біотину.
4.Мінеральна недостатність: заліза (залізодефіцитні стани, включаючи анемію);йоду (ендемічний зоб, уключаючи природжену недостатність йоду, або кретинізм);фтору ( гіпофтороз, включаючи карієс зубів); цинку (гіпоцинкоз, уключаючихворобу Прасада); селену (гіпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана); недостатністькальцію, фосфору, магнію, натрію, хлору, міді, хрому, марганцю.
5.Недостатність незамінних (есенціальних) поліненасичених жирних кислот (ПНЖК).
6.Не уточнені види недостатнього харчування (харчових волокон, окремихамінокислот тощо).
Хворобиі синдроми надмірного харчування.
1.Енергетична надмірність харчування — аліментарне (екзогенно-конституціональне)ожиріння І—IV ступеня.
2.Синдром білкової надмірності харчування.
3.Синдром надмірності ПНЖК.
4.Вітамінна надмірність — гіпервітамінози А і D; гіперкаротинодермія; неуточнені— вітаміну С, ніацину тощо.
5.Мінеральна надмірність: фтору (флюороз); селену (селеном); молібдену(молібденова подагра); кобальту (кобальтова міокардіопатія); заліза(гемосидероз); кальцію, фосфору, натрію тощо.
Неуточнені— ендемічний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина—Бека (можливо,мінеральний полімакро- і мікроелементоз).
Середхронічних захворювань, поширених у світі, аліментарна патологія посідаєпровідне місце — нею уражені сотні мільйонів людей. Найбільше значення заглобальною поширеністю і впливом на здоров'я і тривалість життя маютьбілково-енергетична і білкова недостатність, залізодефіцитні анемії, ендемічнийзоб, авітамінози, особливо рахіт і ксерофтальмія, ожиріння.
Заданими Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на земній кулі більшніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступіньбілково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждаютьна залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, абіля 20 млн. мають церебральні порушення, у тому числі кретинізм, спричиненідефіцитом йоду у харчуванні. У зв'язку з недостачею вітаміну А у їжі більш ніж13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частковоабо повністю утрачають зір.
ЕкспертиВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод залишаються найважливішимиекономічними і медико-соціальними проблемами у багатьох частинах світу. Полярноюпроблемою є енергетичне надмірне харчування і пов'язане з ним аліментарнеожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20—25% дорослих і5— 10% дітей. Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірнимхарчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, щорозвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнімхарчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же часу промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням,спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей,котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, аледопускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічневиховання, низьку «культуру харчування».
Розглянутіположення на прикладі залізодефіцитної анемії наведені у таб.1.
Таблиця 1.Частота залізодефіцитної анемії залежно від регіону, віку і статі (дані ВООЗ,1990)Регіони Діти до 5 років Діти 5 – 12 років Чоловіки Жінки 15—49 років Вагітні Усі Країни, що розвиваються 51 46 26 59 47 Розвинуті країни 12 7 3 14 11 Увесь світ 43 37 18 51 35
Уцілому в промислове розвинутих країнах, у тому числі в Україні, з аліментарноїпатології в основному зустрічаються ожиріння, залізодефіцитні стани, в томучислі анемія, і гіповітамінози. Спорадично зустрічаються первиннабілково-енергетична або білкова недостатність і авітамінози, в окремихмісцевостях — ендемічний зоб, зокрема у Західній Україні. У разі погіршеннясоціально-економічного стану у будь-якій країні спостерігається рісталіментарної патології у зв'язку з дефіцитом у харчуванні повноцінних твариннихбілків, вітамінів і деяких мінеральних речовин.
ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗДОРОВ'Я
Повноціннераціональне харчування, як доведено світовим медичним досвідом і численниминауковими дослідженнями, є фундаментом профілактики багатьох неінфекційних захворювань.Доведено, що рівень здоров'я на 50% залежить від соціально-економічних умов іспособу життґя, найважливішою складовою якого є харчування.
Світовасанітарна статистика свідчить, що понад 170 млн дітей у світі мають низьку масутіла, з них щорічно помирають 3 млн осіб. За даними ВООЗ, смерть від низькоїмаси тіла кожного року забирає у
дітейз бідних сімей 130 млн років здорового життя. Водночас, понад 1 млрддорослого населення планети мають надлишкову масу тіла, більше 300 млнстраждають на ожиріння.
Черезнераціональне харчування відбувається втрата 4,5% здорових років життя внаслідокпередчасної смертності та інвалідності.
Досвідбагатьох країн світу переконливо свідчить, що послідовна комплексна державнаполітика в галузі харчування, спрямована на забезпечення всіх груп населення повноцінним,раціональним харчуванням, дає позитивні результати в зниженні рівня захворюваностіі поліпшення показників здоров'я населення.
ВУкраїні актуальність проблем, пов'язаних з якістю та характером харчування,визначається низькою спроможністю більшості населення у забезпеченні повноцінногохарчового раціону, стійкими порушеннями структури харчування, значним поширеннямаліментарно залежної патології. Більш як половина випадків передчасної смерті (до65 років) чоловіків і жінок зумовлені хворобами, пов’язаними з нездоровимхарчуванням.
Неприпустимонизьким є рівень освіти населення з питань здорового, раціонального та лікувально-профілактичного харчування. Важливимзавданням у сфері збереження і зміцнення громадського здоров'я та забезпеченнямайбутнього України, є вдосконалення державної політики у сфері харчуваннянаселення та забезпечення раціонального збалансованого харчування, особливопідростаючого покоління.
Метоюдослідження було вивчення стану, тенденцій та медико-соціальних аспектівпроблеми харчування в Україні та Європі.
Матеріалита методи. Було здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури зпроблеми харчування, статистичної інформації бази даних „Здоров’я для всіх” ЄРБВООЗ та офіційних статистичних матеріалів Центру медичної статистики МОЗ Україниза 1990-2008 роки. Статистичну обробку та математичний аналіз отриманих матеріалівдослідження здійснено з застосуванням програми “EXCEL” і статистичного аналізу.
Харчуваннянаселення – це глобальна соціально-економічна проблема, вирішення якої, потребуєконсолідації зусиль на світовому, регіональному та національному рівні.Найважливішим аспектам проблеми харчування людства були присвячені численні міжнародніфоруми останніх десятиліть, зокрема Римська міжнародна конференція, П'ятдесяттретя та П'ятдесят п'ята (2000, 2002) сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я,Глобальний форум з питань продовольства (Марокко, 2002) та ін. На Саміті Тисячоліття(2002 р.) було проголошено вісім найважливіших першорядних цілей у розвиткулюдства, що мають бути досягнені до 2015 р. Чотири з них стосуються безпосередньоохорони здоров'я, а перші дві спрямовані на забезпечення добробуту тахарчування: викорінення злиднів і голоду, продовольче забезпечення іхарчування. Резолюцією Тисячоліття поставлено за мету зменшити наполовинувідсоток людей, які живуть за межею бідності, та людей, які страждають від недоїдання [ 2,6-13,15,21-23,29,32-34].
Насвітовому рівні були визначені такі основні проблеми у сфері харчування, що потребуютьвирішення: наявність харчових продуктів у достатній кількості; доступність їхдля всіх верств населення; безпечність для здоров'я та раціональністьхарчування.
Впливхарчових чинників на здоров’я та проблеми незбалансованого нераціонального харчуванняпов’язані як з недостатнім, так і з надмірним споживанням певних харчовихінгредієнтів, недостатнім надходженням в організм окремих мікроелементів, недостатньоючи надлишковою калорійністю їжі [5,7,9]. Зокрема, дефіцит їжі або брак її різноманітностіможуть стати причиною недостатності харчування і пов'язаних з цим захворювань. Разомз тим, переїдання, як одна з форм неправильного харчування, сприяє виникненнюбагатьох хронічних неінфекційних хвороб.
Недостатнєхарчування, як і надмірне споживання харчових продуктів є важливою проблемоюгромадського здоров'я. Встановлено, що небезпечне та незбалансоване харчуваннязумовлює досить значний тягар хвороб, який становить 9,7% від загального показникаDALI (від числа років життя, втрачених внаслідок передчасної смерті, а такожпрожитих з інвалідністю).
Щорічноблизько 2,7 млн. смертей у світі спричиняють хвороби, пов’язані з недостатнімспоживанням фруктів та овочів. Населення розвинених країн споживає багато висококалорійнихжирів і цукру, що сприяло поширенню ожиріння. Незбалансоване харчування сталопричиною ожиріння не тільки серед забезпечених людей, але й серед осіб з низькими доходами. Основноюсоціальною відмінністю в якості харчування є відмінності в джерелах поживнихречовин [7,9,10,14-16,20,24].
Українах Європейського регіону ВООЗ має місце нераціональне незбалансоване харчування,зі значною диференціацією споживання окремих харчових продуктів та калорійностіхарчового раціону. У бідних прошарків населення харчування частіше всього складаєтьсяз більш дешевих перероблених і консервованих харчових продуктів замість свіжоїїжі. У людей з низькими доходами менше можливостей для забезпечення здорового харчування [3,4].В багатьох країнах не дотримуються рекомендовані експертами ВООЗ нормиспоживання населенням овочів і населенням овочів і фруктів (400 г на добу) недотримуються. Зокрема в країнах Південної Європи однією особою протягом дняспоживається в середньому 272 г овочів і фруктів, країнах Балтії – 374,Азербайджані, Молдові, Україні – 254, Казахстані, Киргизстані і Узбекистані – лише199 г. Середня кількість калорій на 1 особу на день (ккал) у країнахЄвропейського регіону ВООЗ становить 3301,6 ккал, ЄС – 3501,6 ккал; країнах СНД– 2944 ккал.
Водночаспротягом останніх років у більшості країн спостерігається збільшення рівнівсередньої кількості калорій на 1 особу на день (ккал).
Правильнехарчування і добре налагоджене постачання продуктами є одним з ключових умовзабезпечення поліпшення здоров'я і благополуччя.
Заданими ВООЗ майже 4% населення Європи страждає на ожиріння, що підвищує ризикрозвитку цукрового діабету у 100 разів і на 8-10 років скорочує тривалість життя.Проблема ожиріння коштує деяким країнам до 7% від загальної суми бюджетних асигнуваньна охорону здоров’я. Доведено наявність прямого зв’язку між споживаннямнасичених жирів і рівнем холестерину, та як наслідок – підвищеним ризикомрозвитку хронічних хвороб. Йододефіцитні стани, такі як ендемічний зоб,гіпотиріоз, порушення розумового розвитку спостерігаються у 130 млн. жителівЄвропейського регіону ВООЗ [12-15,34-35].
Аналізсучасного стану харчування населення України протягом 1990-2008 рр. свідчитьпро наявність негативних тенденцій у стані харчування населення, щохарактеризуються, перш за все, зменшенням калорійності раціонів населення,змінами їх структури за рахунок скорочення споживання переважної більшостіхарчових продуктів і харчових речовин (білків, амінокислот, жирів, вітамінів,мінеральних речовин), дефіцитом трьох незамінних амінокислот (триптофана,метіоніна і валіна), що може негативно впливати на біосинтез гемоглобіну,викликати порушення діяльності нервової системи, обмінних процесів, фізичного розвитку,зниження імунітету, і спричинювати розвиток аліментарно зумовлених хвороб(анемію, ендокринні хвороби, аліментарну дистрофію й інші хвороби).
За1990-2008 роки відбулося виразне зменшення споживання населенням усіх харчових продуктів, завинятком олії та інших рослинних жирів, овочів і баштанних культур. Так, в 1,3 разузменшилося споживання населенням таких харчових продуктів як м'ясо ім’ясопродукти, цукор, хліб і хлібні продукти, в 1,8 разу – молока і молочних продуктів. Водночас у 2008р. практично не змінилося проти даних 1990 р. споживання картоплі, риби ірибопродуктів, уживання фруктів, ягід, горіхів, винограду скоротилося на 8,5%, проте вживання оліїта інших рослинних жирів зросло на 29,3%, овочів і баштанних культур – на 27,5%[7,30-32].
Успоживанні продуктів харчування продовжує зберігатися диференціація між домогосподарствами,розташованими у сільських та міських поселеннях, з дітьми та без дітей, найменш танайбільш забезпеченими домогосподарствами. Так, за даними обстеженнядомогосподарств у 2008 р. встановлено, що як і в попередні роки сільські жителі споживають менше порівняно зміськими:
м'ясата м'ясопродуктів – в 1,4 разу, риби та рибопродуктів – в 1,2 разу, яєць – в 1,1 разу, майже вдвічі менше –фруктів, ягід, горіхів та винограду. Водночас у сільських домогосподарствах споживаютьбільше таких харчових продуктів: картоплі – в 1,5 разу, хліба та хлібних продуктів – в 1,4разу, цукру – на 12,1%.
Пронесприятливий стан харчування дитячого населення свідчить істотна різниця по всіх показниках споживанняпродуктів харчування в домогосподарствах з дітьми та без дітей (у середньому замісяць у розрахунку на одну особу, кг).
Найбільшвагому різницю у харчуванні домогосподарств з дітьми та без дітей встановленощодо таких харчових продуктів як риба та рибопродукти (1,6 разу), цукор, олія(1,5 разу), хліб і хлібопродукти, м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочніпродукти, овочі і баштанні (1,4 разу).
Оцінкахарчового статусу дорослого населення України в сучасних соціальноекономічних умовах показала,що енергетично адекватним є харчування у 52,3 % обстежених, недостатнюенергетичну цінність раціонів виявлено у 9,3 % осіб, надлишкову – у 38,4 % осіб.Привертає увагу більша розповсюдженість надлишкового енергетичного харчування середміського населення, у 42,4 % яких зареєстровано підвищений індекс маси тіла, для сільськихмешканців цей показник становить 34,5 %. Серед осіб з надлишковою масою тілавиявлено 14,8% з ожирінням ІІ та ІІІ ступеню. Надлишкова маса тіла та ожиріння більшпритаманна жіночій популяції ніж чоловічій.
Встановленорозбіжності в енергетичній цінності раціонів обстежених у різні періоди року. Енергетична цінністьзимово-весняних раціонів дещо вища (у чоловіків на 10,3 %, у жінок – на 14,4%), ніж енергетична цінність літньо-осінніх раціонів. Проте харчування чоловіківнайбільш активної вікової групи
18-29років характеризується енергетичною недостатністю, дефіцит якої досягав 17,3%. Цейдефіцит більший серед сільського населення цієї ж вікової групи. Середняенергетична цінність зимово-весняних раціонів харчування жінок усіх віковихгруп відповідала фізіологічним потребам та була зниженою в літньо-осіннійперіод.
Встановленовідповідність макронутрієнтного складу харчових раціонів усіх вікових груп, якчоловічої, так і жіночої популяції за середніми значеннями фізіологічнимпотребам за вмістом білка, проте він був надлишковим за вмістом жирів танедостатнім за вмістом вуглеводів у чоловіків та недостатнім за вмістомвуглеводів у жінок. Протягом 1990-2008 рр. вдвічі зросла захворюваністьнаселення на ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин – від 590,7до 1146,8 на 100 тис. населення та в 2,7 разу їх поширеність – від 2948,3 до 8049,6 на 100 тис.населення.
Востаннє десятиліття серед населення України, як і багатьох економічнорозвинених країн світу спостерігається виразна тенденція до набирання зайвоїмаси тіла та поширення ожиріння. Протягом останніх десятиліть поширеністьожиріння в багатьох країнах Європи зросла в 3 рази і за прогнозними розрахунками кількість осіб,що страждають на ожиріння, на період до 2010 року може збільшитисяна 20 млн. За статистичними даними в Україні ожиріння спостерігається у20,4% жінок та 11% чоловіків. поширеність прогресує з віком як у чоловічій, так і вжіночій популяції, сягаючи при цьому найбільших значень у старших віковихгрупах, понад 50 років. Так, 30% населення України у віці від 25-30 років страждає на вказанупатологію і майже 50% у віці 45-50 років. Це пов'язано не тільки з тим, що у більшостінаселення харчовий раціон складається з дешевої, некорисної їжі, а й зпатологічними порушеннями центральної нервової системи, з гормональнимизрушеннями, кількість яких після Чорнобильської катастрофи значно зросла. Прицьому, необхідно брати до уваги і генетичну схильність до повноти. Щорічно з приводу ожирінняздійснюється 1,0 тис. первинних звернень в лікувально-профілактичні заклади [10,17,21,25]. Особливу тривогу викликаєзростання поширеності ожиріння серед дитячого населення. Якщо у 1995 р.показник ожиріння становив 7,1 на 1000 дітей у віці до 14 років, то у 2008 р. – 11,9відповідно. У 2008 р. в країні нараховувалося 98,8 тис. дітей з ожирінням.Найбільш оптимальним віком для профілактики ожиріння вважається період від 5 до12 років, проте виявлена у віці до 12 років надмірна маса тіла дає підставипрогнозувати надмірну масу тіла та ожиріння в наступні роки [27,33].
Поширеністьхвороб ендокринної системи і розладів харчування в дітей 0–17 років в Україні коливалася впродовж2002-2006 рр. у середньому в межах 102–105 на 1 тис. дитячого населення. Аналізчастоти поширеності і захворюваності на ожиріння в дітей, які мешкають у різнихрегіонах України показав, що найвищі значення цього показника спостерігаються вцентральних областях, а найнижчі — у північних.
Проблемаожиріння призводить до серйозних економічних наслідків у зв’язку зі зниженням продуктивностіпраці і рівня доходів населення.
Продовжуєзростати захворюваність та поширеність серед населення й інших хвороб,виникнення яких також певною мірою зумовлено харчовими чинниками і розладами харчування,зокрема хвороб органів травлення, системи кровообігу, онкологічних захворювань.Так, у 2008 р. по медичну допомогу з приводу хвороб органів травлення звернулосявдвічі більше осіб, ніж у 1990 р. (відповідно (17636,3 та 8979,1 на 100 тис. населення).Рівень захворюваності населення країни на хвороби органів травлення становив у 2008 р. 5363,6 на 100 тис.населення. Негативні тенденції спостерігаються щодо захворюваності тапоширеності серед населення хвороб системи кровообігу. Про це свідчать зростаннязахворюваності населення на хвороби системи кровообігу у 2008 р. в 2,4 разу. проти даних 1990 р. до5363,6 на 100 тис. населення (1990 р. – 2214,2 на 100 тис. населення) та поширеностіцих хвороб у 2,1 разу – від 17489,3 до 8049,6 на 100 тис. населення [27-33].
ГМ ПРОДУКТИ
Генетичномодифіковані організми (трансгени, ГМО) — цеорганізми (бактерії, рослини, тварини), в які були штучно, неможливим у природіспособом, впроваджені гени інших організмів.
ГМОоб'єднують три групи організмів — генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ),тварини (ГМЖ) та рослини (ГМР).
Короткаісторія виникнення генетично модифікованих організмів.
Витокирозвитку генної інженерії рослин лежать в 1977 році, коли і відбулосявідкриття, яке дало змогу використовувати грунтовий мікроорганізм Agrobacterium tumefaciens як знаряддя введення чужихгенів в інші рослини.
У 1987 роцібули проведені перші польові випробування генетично модифікованих сільськогосподарськихрослин. Як підсумок — помідор, стійкий до вірусних інфекцій.
У 1992 р. уКитаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкідливих комах.
Але початокмасового виробництва модифікованих продуктів поклали в 1994 р., коли в СШАз'явилися помідори сорту FlavrSavr, які не псувалися під час перевезення. Це помідори з відкладенимдозріванням, які зберігаються близько півроку при температурі 14-16 градусів.Дозрівання відбувається при приміщенні його в кімнатну температуру.
1994-йвважається офіційним роком народження ГМ-продуктів.
У 1995 роціамериканська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини булозапроваджено чужорідний ген для підвищення здатності культури протистоятибур'янам.
Врезультаті зараз існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиваєколорадського жука, стійка до посух пшениця, до якої вживили ген скорпіона,помідори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами бактерій.
Списокрослин, які вирощують із застосуванням методів генної інженерії дуже великий.До нього входять: яблуня, слива, виноград, капуста, баклажани, огірок, пшениця,соя, рис, жито і безліч інших сільськогосподарських рослин.
Для чоговони потрібні?
Метаодержання генетично змінених організмів — поліпшення корисних характеристиквихідного організму-донора і зниження собівартості продуктів.
Генетичномодифіковані організми використовуються в прикладній медицині з 1982 р., колибув зареєстрований як ліки людський інсулін, що одержаний за допомогоюгенетично модифікованих бактерій. В даний час генетично модифіковані організмишироко використовуються у фундаментальних і прикладних наукових дослідженнях.За допомогою ГМО досліджуються закономірності розвитку деяких захворювань(хвороба Альцгеймера, рак), процеси старіння і регенерації, вивчаєтьсяфункціонування нервової системи, вирішується ряд інших актуальних проблембіології та медицини. Але найбільшого поширення набули генетично модифікованірослини. Саме вони на сьогодні викликають найбільше суперечок, які пов'язані зГМО.
Трансгеннірослини дають більш високу врожайність, можуть мати нові властивості, підвищенудекоративну і харчову цінність. ГМ-сорти стійкі до гербіцидів, несприятливогоклімату, псування при зберіганні, стресів, хвороб і шкідників. Крім того,звичні продукти можна наділити якимись новими властивостями. Наприклад,створені кава без кофеїну, полуниця з меншим вмістом цукру, рис з підвищенимвмістом заліза.
У 2006 роціГМ-культури вирощували в 22 країнах світу, серед яких Аргентина, Австралія,Канада, Китай, Німеччина, Колумбія, Індія, Індонезія, Мексика, Південна Африка,Іспанія, США.
Основнісвітові виробники продукції, що містить ГМО, — США (68%), Аргентина (11,8%),Канада (6%), Китай (3%).
В Україні,згідно з даними Державного комітету з питань технічного регулювання таспоживчої політики, 1 млн. га полів засіяно генетично модифікованою соєю,картоплею, кукурудзою, ріпаком, незважаючи на те, що вирощувати генетичномодифіковані рослини в нашій країні заборонено.
Прихильникизастосування генетично модифікованих організмів стверджують, що ГМО — єдинийпорятунок людства від голоду. За прогнозами вчених, населення Землі до 2050 р.може досягти 9-11 млрд. чоловік, природно, виникає необхідність подвоєння, а той потроєння світового виробництва сільськогосподарської продукції. Для цієїмети генетично модифіковані сорти рослин відмінно підходять — вони стійкі дохвороб і погоди, дозрівають швидше і довше зберігаються, вміють самостійновиробляти інсектициди проти шкідників. ГМ-рослини здатні рости і приноситидобрий врожай там, де «старі» сорти просто не могли вижити через певні погодніумови.
Протевченими доведено, що споживання в їжу продуктів, що містять ГМО, викликає:
Харчовіризики
• У першучергу вживання ГМ-продуктів загрожує ослабленням імунітету. У результатібезпосередньої дії трансгенних білків з'являється можливість виникненняалергічних реакцій. Вплив нових білків, які продукують вбудовані гени,невідомо. Людина їх раніше ніколи не вживала і тому невідомо, чи є вониалергенами.
• Також у людиниз'являється стійкість до антибіотиків, що зробить процес лікування багатьохзахворювань дуже складним. Дуже часто в ГМ-рослина впроваджується ген, щовідповідає за стійкість до антибіотиків в якості гена-маркера. Багато ГМ-видимістять гени антибіотичною резистентності. Якщо такий ген резистентностіпередасться хвороботворних бактерій, то вони отримають імунітет проти діїантибіотиків. Таким чином, лікування звичайними антибіотичними засобами стаєменш ефективним. Уже, на жаль, відомі випадки загибелі людей з цієї причини.
• У людинипорушується здоров'я у зв'язку з накопиченням в організмі гербіцидів, тому щоГМ-продукти мають властивість їх акумулювати.
• Існуєможливість віддалених канцерогенних ефектів (небезпеку ракових захворювань).
Перш за все,варто забезпечити безпеку дітей. Тому що в зростаючому організмі ГМО можутьвести себе найбільш непередбачувано. По-друге, без трансгенних продуктів кращеобійтися жінкам, які планують вагітність і годують груддю. Крім того, дужеуважними до вмісту ГМО варто бути людям, схильним до алергії і до повноти.
Екологічніризики
• Існуєреальна небезпека зникнення багатьох видів рослин, тому що для геннихмодифікацій вибирають буквально пару сортів і працюють тільки з ними.
•Технологія створення генномодифікованих продуктів вкрай недосконала, томуочевидно, що такі продукти несуть в собі непередбачувану небезпеку.
У 1998 роціу Великобританії проводились дослідження впливу геномодифікованого картоплі наздоров'я людини. У 2003-2004 роках італійські вчені досліджувалигеномодифіковану сою, а в 2005-2006 роках тим же займалися вчені в Росії. ВАвстралії перевірки був підданий геномодифіковану горох. Результати всіхдосліджень показали, що ГМ-продукти негативно впливають на живий організм.
• Такожвчені проводять пряму залежність між вживанням у їжу трансгенів і погіршеннямздоров'я людства в останні десять років (ожиріння, зростання онкологічнихзахворювань, різного виду алергії).
Російськийвчений Єрмакова І.В. проводила дослідження про вплив геномодифікованої сої нащурів. В експерименті щурам включали сою в денний раціон за два тижні доспаровування. У результаті була виявлена висока смертність крисят (понадп'ятдесят відсотків), а що залишилися в живих пацюки вже не відтворили на світпотомство. Також були помічені негативні зміни у внутрішніх органах тварин.Відзначалися також величезні зміни негативного характеру у внутрішніх органахщурів. Все це дає підставу припустити глобальне руйнування бісофери врезультаті безпліддя в майбутньому.
Чи можнавідрізнити модифіковані фрукти й овочі від натуральних?
Чистенькі,що мало відрізняються один від одного бульби картоплі чи помідори ідеальноправильної форми — привід задуматися. Адже вірна ознака натуральної природноїпродукції — наявність у загальній масі «проїдені» комахами і гнилихпримірників.
ГМ-продуктикомахи не їдять ніколи! Якщо розрізати натуральний помідор чи полуницю — вонивідразу дадуть сік, ненатуральні зберігають форму.
На жаль, насмак і на запах присутність ГМ-інгредієнтів визначити неможливо — виявити ГМО впродуктах харчування дозволяють тільки сучасні методи лабораторної діагностики.
НайпоширенішіГМ сільськогосподарські рослини:
Соя,кукурудза, рапс (канола), помідори, картопля, цукровий буряк, полуниця,кабачки, папайя, цикорій, пшениця.
Відповідно існуєвелика вірогідність зустріти ГМО в продуктах, які виробляють із застосуваннямцих рослин.
Чорнийсписок продуктів, у яких використовують ГМО частіше всього:
ГМ соя можевходити до складу хліба, печива, дитячого харчування, маргарину, супів, піцци,їжі швидкого приготування, м'ясних продуктів (наприклад, вареної ковбаси,сосисок, паштетів), борошна, цукерок, морозива, чіпсів, шоколаду, соусів,соєвого молока і т.д.
ГМкукурудза (маїс) може бути в таких продуктах як їжа швидкого приготування,супи, соуси, приправи, чіпси, жуйка, суміші для тістечок.
ГМ крохмальможе міститися в більшому спектрі продуктів, у тому числі і в тих, які люблятьдіти, наприклад, в йогуртах.
70%популярних марок дитячого харчування містять ГМО.
Близько 30%кави на українському ринку — генетично модифіковане. Та ж ситуація з чаєм.
Генетичномодифіковані харчові добавки та ароматизатори:
Е101 і Е101(В2, рибофлавін) — додається в каші, безалкогольні напої, дитяче харчування,продукти для схуднення.
Е150(карамель);
Е153(карбонат);
Е160а(бета-каротин, провітамін А, ретинол);
Е160b (аннатто);
Е160d (лікопін);
Е234(низин);
Е235(натаміцин);
Е270(молочна кислота);
Е300(вітамін С — аскорбінова кислота);
з Е301 поЕ304 (аскорбати);
з Е306 поЕ309 (токоферол / вітамін Е);
Е320 (ВНА);
Е321 (ВНТ);
Е322(лецитин);
з Е325 поЕ327 (лактати);
Е330(лимонна кислота);
Е415(ксантин);
Е459(бета-циклодекстрин);
з Е460 поЕ469 (целюлоза);
Е470 і Е570(солі та жирні кислоти);
ефірижирних кислот (Е471, Е472a & b, Е473, Е475, Е476, Е479b);
Е481 (стеароіл-2-лактилатнатрію);
з Е620 поЕ633 (глютамінова кислота і глютомати);
з Е626 поЕ629 (гуанілова кислота і гуанілати);
з Е630 поЕ633 (інозинова кислота та інозинати);
Е951(аспартам);
Е953(ізомальт);
Е957(тауматін);
Е965(малтінол).
НайбільшеГМО виявлена в ковбасних виробах (до 85%), а знайти сосиски або ковбаску безтрансгенів — це практично диво. На другому місці щодо вмісту ГМО розташувалосядитяче харчування. 70% всього дитячого харчування в Україні містить ГМкомпоненти. Третя позиція у кондитерської та хлібобулочної продукції. ГМ соющедро додають у печиво і шоколад, борошно, цукерки та морозиво, газовану воду.Ідентифікувати такі добавки для звичайної людини неможливо. Хліб, який довго нечерствіє — стовідсотково містить трансгени. Серед компаній, викритих Грінпісому використанні ГМО, знамениті Марс, Кедбері, Кока-Кола, Пепсі.
30% ринкучаю та кави містить ГМО. Трансгенної сої успішно використовують при виробництвіфаст-фуду (МакДоналдс), згущеного молока, кетчупів і соусів (Heinz Foods).
Закон і ГМО
У Європівже давно діє норма вмісту ГМО в продуктах — не більше 0,9%, в Японії — 5%, уСША — 10%. Причому в багатьох країнах маркування товарів з ГМО суворообов'язкове.
В Європівже існує так звані продукти «organic», які є екологічно чистими і підлягаютьнайсуворішому контролю на всіх етапах виробництва.[36]
ФРЕШ
Багато хтовважає, що свіжі соки корисні в будь-яких кількостях і однозначно нешкідливі.Однак це не так. Один і той самий сік може як допомогти, так і нашкодити.
Цілющу силусоків не варто переоцінювати. Адже це, в першу чергу, харчові продукти. Їхлікувальний вплив не так сильно виражено, як у ліків. За допомогою соковоїтерапії не можна вилікуватися, але можна підтримати організм.
При деякихзахворюваннях свіжовичавлені соки протипоказані. Так, при виразковій хворобі,загостренні гастриту та панкреатиту не варто пити кислі соки: лимонний,апельсиновий, яблучний, смородиновий, журавлинний. У них багато органічнихсполук, які підвищують кислотність шлункового соку, можуть викликати печію інапад болю.
Винограднийсік бажано обмежити повним людям і хворим на цукровий діабет. У ньому занадтобагато глюкози і калорій. Небажано захоплюватися напоями з винограду і присиндромі подразненого кишечнику.
Свіжовичавленісоки роблять послаблювальну дію. Тому при схильності до проносів їхрекомендується попередньо розводити водою та пити потроху.
Щоботримати з свіжого соку корисні речовини та вітаміни, зовсім не потрібно питийого літрами.Такі експерименти над організмом можуть завдати шкоди. Розумнанорма — від кількох столових ложок до трьох склянок на день залежно від видусоку.
Соковижималкаабо терка
Існуєдумка, що сік не можна готувати за допомогою електричних соковижималок, тому щопри контакті з металом руйнуються вітаміни. Частково цей процес дійсновідбувається. Але в останні роки в соковижималках використовують метали,мінімально взаємодіють з компонентами соків. Якщо ж готувати сік методомбабусі, за допомогою терки і марлі, втрата вітамінів все одно неминуча. Адже вцьому випадку сік досить довго контактує з повітрям.
Длянайкращого засвоєння свіжі фруктові та овочеві соки чудово доповнюють одинодного. Фруктові соки багатші цукрами і вітамінами, а овочеві — мінеральнимисолями.
Соки кращевживати за 30-40 хвилин до їжі або в проміжках між прийомами їжі. Особливоретельно цю рекомендацію потрібно дотримуватися для соків з солодких фруктів.Якщо випити солодкий сік після обіду, він може посилити бродіння в кишечнику іспровокувати здуття живота.
Свіжоприготованісоки треба пити відразу (крім бурякового). Навіть короткочасне зберігання вхолодильнику знижує лікувальну цінність соку, хоча смак при цьому може незмінюватися.[37]
ВІТАМІНИ
Напочатку наукових досліджень проблем харчування прийшли до висновку, що важливийтільки «енергетичний зміст» і гарно засвоювані «живильні»речовини, з харчових продуктів, тому, наприклад, із хлібу чи зерна рису, сталівидаляти компоненти, що важко перетравлюються і пишатися білосніжним борошном ібілосніжним рисом. Але з'явилися специфічні розлади: паралічі, парези й іншіпорушення неврологічного характеру.
Пізнішестало ясно, що людям чогось не вистачає, і те, чого не вистачало, саме імістилося в очищеннях, що викидалися чи віддавалися тваринам. Тоді стализавзято шукати ці відсутні речовини і дійсьно знайшли. Хімічно вони виявилисяамінами і, як виявилося, були носіями життя [vіta (лат.)]. Так виникло слововітамін — символ життєвої субстанції, які люди неодмінно повинні одержуватиразом з їжею.
Уході подальших досліджень були відкриті також численні підгрупи першоговітаміну, а також нові вітаміни. По визначенню, вітаміни — це речовини, щоорганізм сам виробляти не може, але надходження яких ззовні йому життєвонеобхідно. Оскільки походження вітамінів зв'язане з життєвим процесом, їхнійдовгий час вважали символом і гарантією здоров'я. На жаль, занадто пізнопомітили, що передозування вітамінів знов-таки може мати дуже шкідливінаслідки.
Вітаміни — високоактивні біологічні речовини, носії певних життєвих процесів. Надходячи ворганізм у підвищеній концентрації, вони можуть активізувати відповідніпроцеси. Вітаміни групи B допомагають стимулювати діяльність імунної системипід час стресу, після чи операції травми. Прийом полівітамінів, що містятьвітаміни A, C, D, E, B6 допомагає зміцнити імунну систему і попередитипростудні вірусні захворювання. Вітамін B6 стимулює синтез нуклеїнових кислот,що необхідні для росту клітин і вироблення антитіл для боротьби з інфекцією.Вітамін C чи аскорбінова кислота підвищує активність макрофагів у боротьбі зінфекційними агентами. Прийом вітаміну E підвищує стійкість до захворювань увсіх вікових групах, а особливо він корисний пацієнтам в літах. Доведено, щодіти, яким батьки регулярно дають вітаміни, рідше хворіють розповсюдженимиінфекційними хворобами, ОРЗ, отитами, синуситами.
Особливості впливу основних вітамінів
ВітамінА — міститься в рибі, морепродуктах, абрикосах, печінці. Він забезпечуєнормальний стан шкіри і слизистих оболонок, поліпшує зір, поліпшує опірорганізму в цілому.
ВітамінB1 — знаходиться в рисі, овочах, птахах. Він зміцнює нервову систему, пам'ять,поліпшує травлення.
ВітамінB2 — знаходиться в молоці, яйцях, капусті брокколі. Він зміцнює волосся, нігті,позитивно впливає на стан нервів.
ВітамінРР — у хлібі з грубого помолу, рибі, горіхах, овочах, м'ясі, сушених грибах,регулює кровообіг і рівень холестерину.
ВітамінВ6 — у цільному зерні, яєчному жовтку, пивних дріжджах, квасолі. Благотворновпливає на функції нервової системи, печінки, кровоутворення.
ВітамінВ5 (пантотенова кислота) — у квасолі, кольоровій капусті, яєчних жовтках,м'ясі, регулює функції нервової системи і рухову функцію кишечнику.
ВітамінB12 – у м'ясі, сирі, продуктах моря, сприяє кровоутворенню, стимулює ріст,сприятливо впливає на стан центральної і периферійної нервової системи.
Фолієвакислота – у савійській капусті, шпинаті, зеленому горошку, необхідна для ростуі нормального кровоутворення.
ВітамінН (біотин) – у яєчному жовтку, помідорах, неочищеному рисі, соєвих бобах,впливає на стан шкіри, волосся, нігтів і регулює рівень цукру в крові.
ВітамінС – у шипшині, солодкому перці, чорній смородині, обліписі, корисний дляімунної системи, сполучної тканини, кісток, сприяє загоєнню ран.
ВітамінD – у печінці риб, ікрі, яйцях, зміцнює кістки і зуби.
ВітамінЕ — у горіхах і рослинних оліях, захищає клітки від вільних радикалів, впливаєна функції статевих і ендокринних залоз, сповільнює старіння.
ВітамінК — у шпинаті, салаті, кабачках і білій капусті, регулює згортуваність крові.
Підвищенапотреба у вітамінах спостерігається в людей, що знаходяться в стресовійситуації, спортсменів, курців, жінок, що приймають оральні контрацептиви, тих,хто часто споживає алкоголь, вагітних, підлітків і літніх. Усім цим людям вартоприймати вітаміни додатково. Але головне не окремі, ізольовані вітаміни, а,скоріше, їхні сполуки. [38]
Доситьпоширеною є думка, що вітамін С добре переноситься навіть у високих дозах.
Але:
При дужевеликих дозах прийому може розвинутися діарея.
Великі дозиможуть викликати гемоліз (руйнування червоних кров'яних клітин) у людей, якістраждають відсутністю специфічного ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Тому людям з таким порушенням можна приймати підвищені дози вітаміну С лише підсуворим наглядом лікаря.
Якщоаскорбінову кислоту брати у великих дозах одночасно з аспірином, може виникнутиподразнення шлунка, внаслідок чого, розвинеться виразка (аскорбінова кислота увигляді аскорбату кальцію має нейтральну реакцію і менш агресивна по відношеннюдо слизової шлунково-кишкового тракту).
Призастосуванні вітаміну С з аспірином слід також пам'ятати, що великі дозиаспірину можуть привести до посиленого виділення вітаміну С через нирки івтрати його з сечею і, отже, через деякий час до дефіциту вітаміну.
Вітамін Ссприяє всмоктуванню алюмінію в кишечнику, і оскільки алюміній в надлишку можебути токсичний, не слід приймати додаткові кількості аскорбінової кислоти іодночасно препарати, які містять алюміній (наприклад, Алматель).
Великі дозивітаміну С (1 г або більше) можуть змінити здатність засвоювати вітамін В12 зїжі або з харчових добавок. Це може призвести до дефіциту вітаміну В12, щонебезпечно. Якщо ви приймаєте високі дози вітаміну С, вам слід періодичнопросити лікаря контролювати рівень вітаміну В12 у крові. Якщо він знижений, товам, можливо, необхідно час від часу отримувати додаткову кількість вітамінуВ12 у вигляді ін'єкцій.
Жувальніцукерки і жувальні гумки з вітаміном С можуть пошкодити емаль зубів, слідполоскати рот або чистити зуби після їх прийому.
Привагітності не рекомендується приймати занадто високі дози вітаміну С, оскількиу плода може виникнути залежність.
Не слідпризначати великі дози хворим з підвищеною згортуваністю крові, тромбофлебіту ісхильністю до тромбозів, а також при цукровому діабеті. При триваломузастосуванні великих доз аскорбінової кислоти можливе пригнічення функціїінсулярного апарату підшлункової залози. У процесі лікування необхіднорегулярно контролювати її функціональну здатність. У зв'язку зі стимулюючимвпливом аскорбінової кислоти на освіту кортикостероїдних гормонів при лікуваннівеликими дозами необхідно стежити за функцією нирок та артеріальним тиском.Комітет експертів ВООЗ ввів поняття про безумовно допустимої добової дозивітаміну С, яка не перевищує 2,5 мг / кг ваги тіла, і умовно допустимої добовоїдози вітаміну С, яка становить 7,5 мг / кг (Шилов П.І., Яковлєв Т. М., 1974).
Придослідженні впливу вітаміну С на пасивних курців було виявлено, що люди, якіперебувають в прокурених приміщеннях, відчувають оксидативний стрес, щоприскорює прогресування атеросклерозу. Отже пасивні курці потребують дотаціївітаміну.[39]
ВИСНОВКИ
Особливості харчування населення в Україні і негативні наслідки
Зогляду на значущість здоров'я населення у контексті суспільно-економічногорозвитку і безпеки країни, важливим завданням у сфері збереження і зміцненнягромадського здоров'я та забезпечення майбутнього України, є вдосконаленнядержавної політики у сфері харчування населення та забезпечення раціональногозбалансованого харчування, особливо підростаючого покоління. Вирішити проблему харчування населення вУкраїні можливо за умов вдосконалення державної політики у цій сфері та забезпечення раціональногозбалансованого харчування усіх верств населення, особливо підростаючого покоління, шляхом досягненнямаксимального продовольчого самозабезпечення за основними видами харчовихпродуктів; забезпечення виробництва продовольства, в обсязі та асортиментідостатньому для харчування за науково обгрунтованими нормами; забезпеченнявідповідності харчових продуктів вимогам безпечності для здоров'я людини;забезпечення повноцінності харчування. Враховуючи важливу роль аліментарнихчинників у формуванні здоров'я, політика в сфері харчування має грунтуватися наміжсекторальних засадах, охоплювати освіту, законодавство та державнерегулювання та передбачити координацію між охороною здоров'я та сільськимгосподарством, співробітництво з харчовою промисловістю при виробництві таобробці харчових продуктів, селективний контроль за цінами та правила перевіркиякості. Потребує нагального вирішення питання забезпечення державногорегулювання та контролю якості і безпеки продуктів харчування на рівні нормміжнародного законодавства в галузі харчування. Освіта та інформування громадськості про здоровехарчування в школах, на робочих місцях, в магазинах, об'єктах громадськогохарчування впливає на звички харчування. Вивчення здорового харчування слідвключати до навчальних програм в школах. Магазини та заклади громадськогохарчування повинні мати в асортименті продукти, які відповідають здоровомухарчуванню. Потрібно впроваджувати високоякісну рекламу, щоб зробити такіпродукти помітними та привабливими, демонструвати здорові продукти, наклеюватиетикетки з інформацією про склад і поживні якості харчових продуктів. Вирішеннюпроблем сприятиме координація дій між засобами масової інформації,добровільними товариствами, медичними працівниками і працівниками харчовоїпромисловості.
Роботумедичного персоналу закладів первинної ланки охорони здоров'я необхідноспрямовувати на проведення ефективних освітніх заходів з метою підтриманняздорових навичок харчування. Лікарі та медичні сестри повинні володіти сучасноюдоказовою базою знань та навичок для надання правильних порад і допомогтипацієнтам у подоланні можливих перешкод при зміні дієти. Необхідним єпропагування серед населення сучасних науково обгрунтованих дієтологічнихрекомендацій, що відповідають поняттям раціонального харчування, сприяютьналагодженню здорового харчування і знижують ризик виникнення аліментарнозумовлених захворювань.
Такийкомплексний міжсекторальний підхід сприятиме ефективній діяльності ззабезпечення раціонального збалансованого харчування, особливо підростаючогопокоління, попередженню негативних зрушень у стані здоров'я, пов’язаних знездоровим харчуванням, підвищенню рівня гігієнічних знань та розширеннюможливостей для здорового вибору, скороченню поширеності аліментарно залежноїпатології серед населення, збереженню і зміцненню громадського здоров'я.
ГМ продукти
Уданний момент населення поділилося на дві частини – ті, що «за» генно-модифікованіпродукти, та ті, що «проти». Люди, що підтримують віробництво ГМО, аргументуютьце тим, що це дозволить нам уникнути проблеми голоду, у країнах третього світу,полегшить вирощування, транспортування, зберігання продуктів. Але існує великийризик, адже ніхто невзмозі передбачити наслідки вживання ГМО. Зниженняімунітету, підвищення стійкості до антибіотиків, накопичення в організмігерміцидів, можливий канцерогенний ефект — цей список подовжується з кожнимднем. Я проти ГМО. Слідкуйте за тим, що ви їсте, наслідки можуть бутифатальними!
Фреши
Отжене слід довіряти широко розповсюдженій думці: «щойно приготовані натуральнісоки корисні у будь-яких кількостях». Надмірне вживання лише шкодить здоров’ю. Добова норма — від кількох столових ложок до трьох склянок на день залежно відвиду соку. Соки краще вживати за 30-40 хвилин до їжі або в проміжках міжприйомами їжі. Свіжеприготовлені соки треба пити відразу (крім бурякового).
Вітаміни
Дляздорового і тривалого життя людині необхідні вітаміни. Вони забезпечуютнормальне функціонуваня організму. Як гіпо- так і гіпопервітамінози єшкідливими, навіть гіпервітаміноз вітаміну С. Досить поширеною є думка, щовітамін С добре переноситься навіть у високих дозах, але це не так. При великихдозах може виникнути діарея, гемоліз, виразки шлунку (при вживанні разом заспірином), зміни здатності засвоювати вітамін В12, жувальні цукерки і жувальнігумки з вітаміном С можуть пошкодити емаль зубів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аналіз сучасних тенденцій розвитку охорони здоров’я країн Європейськогорегіону: заключний звіт про НДР /Національний медичний університет іменіО.О.Богомольця. –2008 р. – 160 с.
2. Атлас здоровья в Европе. Пер. с англ. – ЕРБ ВОЗ.– 2004. –120 с.
3. База данных “Здоровье для всех” (БД ЗДВ), Копенгаген,Европейское региональное бюро ВОЗ, (http://www.euro.who.int/hfadb)
4. Банковська Н.В. Гігієнічна оцінка стану фактичного харчуваннядорослого населення України та наукове обґрунтування шляхів його оптимізації.:Дис… канд. наук: 14.02.01 – 2008.
5. Басюркіна Н.Й. Дослідження проблем забезпечення продовольчоїбезпеки держави //Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції„Розвиток наукових досліджень 2008”. Економіка. – Полтава: ПДПУ. – 2008. – С. 34 – 39.
6. Витрати і ресурси домогосподарств України за 9 міс. 2008 р. (заданими вибіркового обстеження умов життя домогосподарств): Держкомстат України: http: //www/ukrsat.gov.ua.
7. Второй план действий в области пищевых продуктов и питания дляЕвропейского региона ВОЗ на 2007-2012 гг. – Европейское региональное бюро ВОЗ.Копенгаген. 2007 г. – 24 стр.
8. Глобальная стратегия по питанию, физической активности издоровью. – Женева: ВОЗ, 2004. – 18 с.
9. Грузєва Т.С. Нерівність в здоров’ї: методологія визначення,прояви, стратегії боротьби //Науковий вісник Національного медичногоуніверситету імені О.О.Богомольця. – 2005.–№1-2.– С.33-42.
10. Грузєва О.В., Іншакова Г.В., Яковенко В.Г. Вплив харчовихчинників на здоров’я населення /Матеріали ІV з‘їзду фахівців з соціальноїмедицини та організації охорони здоров’я. – 2008.–Т №1-2.– С.60-62
11. Декларація тисячоліття ООН у сфері розвитку. – Нью-Йорк, 2000.-23 с.
12. Десять фактов о питании (по материалам официального сайта ВОЗ)
13. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2002 г. /Региональные публикации ВОЗ, Европейская серия, №97. Доклад о состоянии здравоохраненияв Европе 2002 г. / Региональные публикации ВОЗ, Европейская серия, №97. – ЕРБВОЗ, 2003. –156 с.
14. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2002 г. Уменьшениериска, содействие здоровому образу жизни. – ВОЗ, Женева, 2002. – 16 с.
15. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2005 г. Действияобщественного здравоохранения в целях улучшения здоровья детей и всегонаселения. – ЄРБ, Копенгаген. – 2006. – 154 с.www.euro.who.int/Document/E87325R.pdf
16. Зелінська Н.Б., Руденко Н.Г. Стан надання спеціалізованоїдопомоги дітям з ендокринною патологією в Україні у 2006 р. // Международный эндокринологическийжурнал.–2007.– № 3(9).
17. Значення раціонального харчування для підтримки здоров’ямолоді / О.В. Кузьмінська, М.С. Червона – К.: Державний інститут проблем сім’їта молоді, Український ін-т соціальних досліджень, 2004. – Кн. 4. – 128 с.
18. Концепція розвитку охорони здоров'я населення України. –Одеса, 2001. – 29 с.
19. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми«Здорова нація» на 2009-2013 роки. Розпорядження Кабінету Міністрів України від21 травня 2008 р. №731-р.
20. Корецький В.Л., Орлова Н.М. До проблеми безпеки харчування тамоніторингу якості життя населення України // Проблеми харчування. – 2006. – №1. – С.42-44.
21. Матасар І.Т. Гігієнічна оцінка стану харчування працездатногонаселення в сучасних екологічних умовах 2001 года: Автореф. дис… д-ра мед.наук: 14.02.01 / І.Т. Матасар; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. – К., 2001. –40 с. – укp.
22. Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації» на 2002-2011роки. –К.: ОВ, 2002. –88 с.
23. Москаленко В.Ф. Принципи побудови оптимальної системи охорониздоров’я: український контекст.–К.: Книга плюс, 2008.–320 с.
24. Москаленко В.Ф. Сучасні ризики для здоров’я у XXI ст.//Охорона здоров’я України.–2008. – №4. –С.5-8.
25. Москаленко В.Ф. Фактичний стан харчування населення України тазаходи щодо його поліпшення // Журнал АМН України. – 2002. – №4, Т.8. – С.28-35.
26. Москаленко В.Ф., Галієнко Л.І.Сучасні підходи до вирішенняпроблеми чинників ризику виникнення хронічних неінфекційних захворювань//Охорона здоров’я України.–2007.–№2.– С.27-33.
27. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорониздоров’я в Україні за 1990 — 2008 рр.
28. Принципи здорового харчування: Посібник для поліпшення якостіроботи /CINDI УКРАЇНА.– Київ, 2001 www.rql.kiev.ua/cardio_j/PREVENTIVE/preventive1.htm
29. Проблемы ожирения в Европейском регионе ВОЗ и стратегии еерешения. – Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 2007. – 2 с.
30. Смоляр В.І. Основні тенденції в харчуванні населення України//Проблеми харчування. –2007. – №4. – С. 3.
31. Структура сукупних витрат домогосподарств (1999-2008).Споживання продуктів харчування в домогосподарствах (1999-2008) /Офіційний сайтДержавного Комітету статистики України: www.ukrstat.gov.ua
32. Факты и цифры ЕРБ ВОЗ/13/05 Копенгаген, Бухарест, 12 сентября2005 г.
33. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення України тасанітарно-епідемічну ситуацію. 2008 рік. – К., 2009.– 360 с.
34. EUR/06/5062700/BD/2 25 августа 2006 г. 61301. – Сравнительныйанализ политики в области питания в Європейском регионе.
35. Pobertson A., Tirado C., Lobstein T. et al. Food and health inEurope: a new basis for action // WHO, 2002. –385 p.
36. argo.shop-ua.biz/article_info.php?articles_id=39
37. shkolazhizni.ru/archive/0/n-2424/
38. stranichka.pp.net.ua/publ/9-1-0-6
39. www.vitamini.ru/encyclopedia/info.aspx?id=13