Зміст
1. Загальні відомості та перші історичні згадки
2. Місто Коростень в роки Київської Русі
3. Коростень в роки чужоземного правління
4. Історія міста в ХХ столітті
Висновок
Список літератури
1. Загальні відомості та першіісторичні згадки
Сьогодні Коростеньіндустріальне місто обласного підпорядкування, з площею 3385,1 га., населенням66,7 тис. чол. та розвинутою економічною, соціальною інфраструктурою. Великавузлова залізнична станція.
Місто розташованеза 87 км на північ від Житомира, 60 км від кордону з республікою Бєларусь та в150 км від столиці України Києва.
Історія Коростенясягає в глибину тисячоліть. Ще в часи палеоліту одне з найбільших у Європіродовищ кременя притягувало увагу людей. Тут знайдені кам'яні знаряддя,виготовлені більш, ніж 10 тисяч років тому.
При археологічнихдослідженнях території міста, початок яким покладено в 1887р. відомим історикомВ.Б. Антоновичем, знайдено залишки поселень неоліту, прадавніх майстерень, девироблялися знаряддя праці в епоху бронзи.
Перші ознакиперебування слов'янських племен у нашому краї відносяться до V-VІІ столітьнашої ери. Тоді в долині ріки Уж виникло декілька невеликих слов'янськихпоселень. На основі одного з них, розташованого на високих гранітних скелях,виникло місто Коростень, яке стало центром древлян — могутнього ібагаточисельного східнослов'янського племені.
2. Місто Коростень в роки Київської Русі
Місто сталоцентром древлян — могутнього і численного східнослов'янського племені. Яксвідчить літопис, вже на початку Х сторіччя Іскоростень був могутньою фортецею.Обнесена міцним частоколом з неотесаних багатовікових дубових стовбурів,фортеця була постійною резиденцією князя Мала. Звідси і виникла перша назвапоселення Іскоростень — з кори стіни.
Із створеннямфеодальної держави Київська Русь древлянська земля одна з перших увійшла до їїскладу. Київський князь Олег підпорядкував і обклав даниною древлян 883 року, ав 907 році вони вже брали участь в переможному поході на Візантію. Підуправлінням своїх князів древляни наполегливо боролися за незалежність відкиївських князів. У 913 році, після смерті князя Олега, вони відмовилисяплатити дань його спадкоємцю Ігорю. У 914 році Ігор знову підкорив їх. Протедревляни продовжували боротьбу проти Ігоря і його ставлеників і пізніше. У 945році, коли київський князь Ігор вирішив двічі узяти дань з древлян, вониповстали, розбили княже військо, а його самого стратили.
Дружина Ігоря,княгиня Ольга, прославлялася мудрістю і жіночими чарами, прийшла з військом,щоб помститися за чоловіка, ціле літо простояла під стінами Іськоростеня, алетак і не змогла його узяти. І лише хитрість допомогла їй здолати непокірнихдревлян. Попросила вона з них «легку» дань: по три голуби і по тригоробці від кожного двору. Коли вимога Ольги була виконана, воїни княгиніприв'язали до пташиних хвостів тліюче вугілля і відпустили їх вночі. Птахиповернулися в місто до своїх кубел — і згорів Іскоростень. Історики до цих пірсперечаються що послужило причиною пожежі, є декілька версій але мабутьдостовірно ми цього ніколи вже не дізнаємося, відоме тільки що тоді Іскоростеньзгорів і на деякий час згадки про нього пропали.
Видатним явищем воригінальній історичній і художній літературі Київської Русі є літописи, в якихвідображені історичні події на території сучасного Коростеня. Так, вІпатєєвськой літописі яскраво зображене повстання древлян в 945 році.
3. Коростень в роки чужоземногоправління
Після розділу Русів результаті створення в 1157 році Володимиро-Суздальського і Великогокнязівства Московского (1260-70), Іскоростень залишався під юрисдикцією київськихкнязів. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог надТевтонським Орденом у 1348 і 1370 рр. і потіснивши татар, великий князь литовськийАльгірдас Ольгед приєднує ці землі до Великого князівства Литовського.
Вигіднерозташування краю впродовж тривалого часу зумовлювало його перехід в різнівоєводства, намісництво, повіти, губернії. Литовський князь Олегард за вірнуслужбу подарував ці землі своєму воїну Тереху. У 1586 р. багатий магнат ПрокопМержевіцкий, узявши в дружини одну із спадкоємиць Тереха, став власником маєткуІскоростень і добився від польського короля привласнення поселенню статусаміста. 22 травня 1589г. Сигизмунд ІІІ подарував Іськоростеню Магдебурзькеправо, хоча містечко було лише невеликою фортецею для захисту від набігів татар.
Україна з їїбагатими ресурсами — спокуса для багатьох держав: Польща — з заходу, Турція — співдня, Литва і Швеція — з півночі. У відповідь в Україні зароджуєтьсявійськово-політична одиниця — козацтво. В самому серці феодальної Європивиникає невидана досі демократична структура — Запорізька Січ, яка бере на себеклопоти по захисту нації, території і православної християнської віри. Напротязі віків козаки ведуть жорстокі війни за незалежність проти поляків,турків і кримських татар. В 1649 році загін козаків під проводом Гераськи післякровопролитного бою визволяє Іскоростень від польської шляхти. Міськіукріплення були повністю зруйновані. В 1654 гетьман Богдан Хмельницький наПереяславській Радй підписує згоду з російським царем Олексієм Михайловичем проперехід України під юрисдикцію Росії. Однак з 1667 по 1795 землі Іскоростеняпродовжують знаходитися в складі полько-литовської Речи Посполитої.
Відповідно доугоди з Річчю Посполитою у 1795 Іскоростень переходить до Російської імперії якцентр Іскоростенської волості Овручського повіту Волинської губернії. Довгийчас це було тихе непримітне провінційне містечко. Збереглась замітка з газети«Волинські єпархіальні відомості» від 1888, де про нього пишуть:«Нині Іскоростень — бідне незначне містечко, населене євреями іселянами-хліборобами».
4. Історія міста в ХХ столітті
Новий могутнійпоштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ-Ковель у 1902. Зцього часу перейменоване в Коростень воно відоме як важлива залізнична станція.Згодом, з розширенням залізниці Коростень перетворюється у великий залізничнийвузол.
На початку ХХстоліття в Іскоростені жили вже понад три тисячі чоловік. У ньому було декільканевеликих підприємств: меблева, механічна і шкіряна майстерні, фарфоровий завод.Місто стало місцем багатьох подій в роки революції і громадянської війни. Підчас першої російської революції робітники Іськоростеня підтримали страйк. А влистопаді 1917 року вони разом з революційними солдатами встановили Радянськувладу (На цей час місто перейменували в Коростень).18 листопада 1917г. черговийпо станції Л.М. Табукашвілі на мітингу, який відбувся на Барачній площіоголосив про встановлення радянської влади.12 лютого 1918 р. на засіданніМаленької Ради в Коростені затверджений закон про введення в УкраїнськійНародній Республіці нового григоріанського (нині чинного) календаря, проперехід на середньоєвропейський час, затверджений як герб УНР знак КиївськоїДержави — тризубець. В кінці лютого до міста увійшли кайзерські війська. З 15липня 1918г. Коростень — один з центрів Всеукраїнського страйку залізничників. Післявідступу німців з України в наступний 1918г. місто звільнили війська УНР.18лютого в Коростень увійшла дивізія Червоної Армії.15 березня 1919 року до містазнов увійшли війська УНР.7 квітня 1919 року до міста увійшли Богунський іТаращанський полки Червоної Армії.26 квітня 1920 року місто було захопленеПольськими військами.20 червня Коростень звільнили частині 1-ій Кінної Армії,але у вересні поляки знову захопили місто.12 жовтня після багатоденного боюЧервона Армія остаточно звільнила місто. У 1921 році захоплення Коростеня булоосновною метою походу Української Повстанської Армії під керівництвом генералхорунжого Ю. Тютюнника. У ніч на 7 листопада на околицях міста зав'язавсявідчайдушний чотиригодинний бій — остання битва громадянської війни на Україні.У березні 1923 року Коростень став селищем міського типа, а з 1 січня 1926 рокуйому привласнений статус міста. У 1926 році було побудоване приміщеннядраматичного театру ім. І. Франко, в 1927 — 1929 роках на базі колишніхмайстерень Остермана побудований завод «Жовтнева кузня», в 1928 роціпісля реконструкції почав працювати фарфоровий завод. У 1930 році відкрилисядві середні спеціальні учбові установи — медичний технікум і технікумрадянського будівництва, два вечірніх робочих факультети — Київськогомашинобудівного інституту і Харківського інституту інженерів залізничноготранспорту.
У грізному 1941році коростенці піднялися на боротьбу з фашизмом. У перші дні війни місто, аособливо станція піддавалися безперервним нальотам німецьких бомбардувальників,але залізничний вузол не зупиняв своєї роботи. Після кровопролитних боївчастини 5-ої армії генерала М.І. Потапова відступили східніше, і з 7 серпня1941 року для Коростеня настали чорні дні окупації. На території міста і районудіяли групи підпільників і партизан. Гітлерівці жорстоко розправлялися зпатріотами. За час окупації в Коростені було розстріляно 16733 чоловік, 15 повішене,1803 людини вивезено до Німеччини. Населення міста за роки війни зменшилося в14 разів.17 листопада 1943 року Коростень був звільнений. Але німецькекомандування не могло змиритися з втратою такого важливого опорного пункту і вході контрнаступу ворог знову оволодів містом.28 грудня частини 13-ої арміїгенерал-лейтенанта М.П. Пухова повторно і остаточно звільнили Коростінь відзагарбників. Жителі міста поважають і пам'ятають своїх визволителів. Про цесвідчать пам'ятки: величні Кургани Слави на честь визволителів міста, братськімогили воїнів Радянської Армії, які полягли в боях за Коростень, бюст двічіГероя Радянського Союзу, Народного Героя Югославії, генерал-лейтенанта СеменаАнтоновича Козака. Безсмертним пам'ятником героїзму наших бійців стало і підземеллястарої фортеці під річкою Уж. Тут в листопаді 1943 року в оточенні гітлерівцівтримав смертельну оборону радянський гарнізон.
За роки ВеликоїВітчизняної війни Коростень кілька разів переходив з рук в руки. Багато раззгадувався в оперативних зведеннях Совінформбюро, згідно наказу ВерховногоГоловнокомандуючого №44 18 листопада 1943 року, в 23 години 30 хвилин Москвавід імені Батьківщини салютувала нашим доблесним військам, що звільнили містоКоростень, дванадцятьма артилерійськими залпами із ста двадцяти чотирьохзнарядь. Шести з'єднанням і частинам, що відзначилися в боях за звільненняміста, було привласнене найменування “Коростенських".
Жителі містаніколи не забудуть і подвигів казаха Обдули Усенова, який під час звільненняКоростеня ціною свого життя перегородив шлях ворожим танкам, і російськогольотчика Івана Полякова, який таранив фашистський літак в повітряних боях заКоростень. Обом посмертно привласнені звання Героїв Радянського Союзу. У післявійськові роки почалося відновлення майже зовсім зруйнованого міста. До травня1945 року повністю приступив до роботи залізничний вузол, фарфоровий завод.
У 1947 році зновупочав випуск продукції завод «Жовтнева кузня». У 1949 роціпобудований завод «Торфмаш» (з 1961 року «Коростеньхиммаш»).У 1960 році був зданий в експлуатацію завод залізобетонних шпал, а в 1964 році- бавовнопрядильна фабрика. У 1966 році відкрили дитячу спортивну школу, а в1970 році Будинок культури залізничників на 850 місць. Події нашого складногочасу не обійшли Коростеня.
У квітні — травні1986 року місто Коростень з населенням 72 тисячі чоловік потрапив в зонурадіоактивного забруднення у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС,законодавчо визначену як зона добровільного гарантованого відселення. Коростеньнайбільший населений пункт на території зон потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Висновок
Сучасний Коростень- чудовий куточок українського Полісся на Житомирщині — великий транспортнийвузол Південно-Західної залізниці, індустріальне місто обласногопідпорядкування з населенням 66 тис. чол., розвинутою економічною, соціальноюінфраструктурою. Славиться своїми цінними породами природного граніту,каніфольними смолами і чудовою неповторною порцеляною.
Сьогоднікоростенці має не тільки свою символіку: герб, гімн, прапор, а й своєріднумісцеву конституцію — «Статут територіальної громади міста Коростеня»,документ, який гарантує всім членам територіальної громади міста право участі умісцевому самоврядуванні. Нині Коростень веде політику розширення власнихможливостей економічного соціального розвитку.
Місто будує житлоі дороги, створює нові підприємства, навчальні й соціальні заклади. Коростенцівпевнені, що інтелектуальний і виробничий потенціал міста ще не вичерпано, що уКоростеня перспективне майбутнє. А найголовніше те, що незмінною залишиласялюбов коростенців до свого міста, їх великий оптимізм і впевненість у добромумайбутньому Коростеня. Саме завдяки цим прекрасним якостям коростенців місторосте й розвивається. І сьогодні, громада має якісно змінений підхід доуправління соціальним та економічним розвитком міста, високий рівень послуг. В2006 році Коростень став одним із 6-ти міст України, яке отримало сертифікатякості за міжнародними стандартами ISO 9001: 2000. Такі зміни в управлінській діяльностідають підстави з упевненістю сказати: Коростень — найкраще місто у світі. І хочсказано це з позицій «місцевого патріотизму», але саме з любові йповаги до свого міста, до своєї «малої батьківщини» починається любовдо Батьківщини України. Тож хай живе і розвивається Коростень!
Список літератури
1. “Книга про Коростень" В. Москаленка та В. Нечипоренка. К., 2000
2. www.korosten. biz
3. www.korosten. osp-ua. info
4. www.istorypedia.com