Зміст
Вступ
1. Загальне поняття проелектронний документ
2. Історія і сучасністьелектронного документу
3. Сучасний електроннийдокумент
3.1 Формати електронногодокументу
3.2 Сучасні носіїінформації
4. Фонд електроннихдокументів як сучасний етап історії: загальні поняття
Висновки
Список використанихджерел
Вступ
Актуальністьтеми. Безперервне збільшення потоку електронної інформації, кількостіелектронних документів і виникнення електронних бібліотек — характерні ознакисучасного стану розвитку бібліотечно-інформаційної сфери суспільної діяльності.Необхідність задоволення нових інформаційних потреб сучасних користувачів зарахунок використання переваг, які надає застосування електронних документів танового електронного інформаційно-комунікаційного середовища, ставлять передкнигозбірнями завдання комплектування фондів електронних документів (ЕД) та забезпеченнятехніко-технологічних умов введення їх в суспільний обіг.
Специфічнівластивості електронного середовища, яке будується на комп'ютерному обладнанні,програмному забезпеченні та інформаційних мережах і в якому електроннідокументи існують, зберігаються та використовуються, вимагають вирішеннязавдань формування в бібліотеках нового виду фондів — фондів ЕД, принциповоювідмінністю яких від традиційних бібліотечних фондів є комп'ютерно-програмнатехніко-технологічна база.
Найвизначнішимиавторами, які розглядали проблеми функціонування електронних документів можнаназвати Шеннона К, Колмогорова А.Н, Кузнецова Н.А., Романець Ю. В., ТимофееваП. А., Шаньгина В.Ф. Завдяки вкладу цих вчених поняття електронний документввійшло в наше життя. Шевцова-Водка розглядала питання компьютеризаціїдокументів, їх зберігання в бібліотечних фондах, Антопольский А. Б., ВигурскийК. В розглядали проблеми створення бібліотек електронних документів. МатвієнкоО.В., Бородкіна І.Л. будо розглянуто поняття електронного документу в мережіИнтеренет, їх класифікація і використання.
Соціальніі економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, знаходять своє відображенняі в діяльності бібліотек, як установ, що стоять на перехресті інформаційнихпотоків. Реалії сьогодення свідчать про відсутність єдиного інформаційногопростору, втрату стійкого і достатнього фінансування, необхідного длякомплектування бібліотечних фондів.
Осьвже більше 500 років паперові документи зберігають знання людства. Один з такихдокументів Ви зараз тримаєте в руках, якщо лише не читаєте цю книгу зкомпакт-диска або по мережі (як майбутнє оперативне видання). І хоча з паперомми навряд чи коли-небудь розлучимося, значущість її як засоби пошуку,зберігання і поширення інформації слабшає вже в наші дні.
Слово«документ», мабуть, відразу ж викликає у Вас уявлення про текст,надрукований на листах паперу, але це визначення дуже вузьке. Документом можебути будь-яка сума інформації. Стаття в газеті — документ; тут все ясно. А вширшому тлумаченні «документ» — це і телешоу, і пісня, і інтерактивнавідеогра. Оскільки всі дані можна відобразити в цифровому вигляді, інформаційнамагістраль дозволить легко знаходити, зберігати і пересилати будь-якідокументи. Друкарські документи пересилати набагато важче, та і можливості їхвельми ограніченни, коли йдеться не лише про текст, але і про схеми, малюнки ііншу графіку. У майбутні документи, представлені в цифровій формі, ми зможемовключати, окрім окремих картинок, ще і звукозаписи, мультиплікацію, програмніінструкції, що забезпечують інтерактивність, або комбінацію цих і іншихелементів.
Мета– розглянути основні пошукові системи.
Завдання:визначити проблеми пошуку інформації, її задання, види пошукових сайтів,закордонні та наші пошукові системи, їх порівняння і реалізація.
1. Загальне поняття про електронний документ
Електроннийдокумент — документ, інформація, в якому представлена у формі електроннихданих, включаючи обов'язкові реквізити документа, у тому числі й електроннийцифровий підпис.
Електроннийдокумент може бути створений, переданий, збережений і перетворений електроннимизасобами у візуальну форму[6].
Візуальноюформою подання електронного документа є відображення даних, які він містить,електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання йогозмісту людиною.
Формаі структура даних електронного документа, його обов'язкові реквізити, а такожвізуальна форма його відображення визначаються законодавством.
Електроннийцифровий підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, якийформується автором під час створення електронного документа і перевіряється зметою підтвердження цілісності документа та ідентифікації автора іншимисуб'єктами електронного документообігу.
Відносини,пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.
Оригіналомелектронного документа вважається електронний примірник документа зобов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.
Уразі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання накількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірниківвважається оригіналом електронного документа.
Якщоавтором створюються ідентичні за вмістом та реквізитами електронний документ тадокумент на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичнусилу.
Оригіналелектронного документа: повинен давати змогу довести його цілісність тасправжність згідно з процедурою, визначеною законодавством; у визначенихзаконодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення,у тому числі у паперовій копії[14].
Паперовоюкопією електронного документа є візуальне подання електронного документа напапері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Електроннийдокумент і документ на папері, які є ідентичними за вмістом та реквізитами,мають однакову юридичну силу.
Оригіналелектронного документа та його паперова копія, засвідчена у встановленомупорядку, мають однакову юридичну силу.
Допустимістьелектронного документа як доказу (незалежно від вмісту і призначенняелектронного документа) не може заперечуватися виключно на підставі того, щовін має електронну форму.
Електроннийдокумент може бути застосовано для передачі повідомлень та іншої інформації,здійснення листування, укладання договорів (угод) та здійснення розрахунків, упорядку, встановленому законодавством.
Електроннийдокумент не може бути застосовано як оригінал:
1)свідоцтва про право на спадщину;
2)документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одномуоригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховищаоригіналів електронних документів;
3) вінших випадках, передбачених законом.
Уразі коли законом передбачається вимога нотаріального посвідчення цивільно-правовоїугоди, така угода, оформлена шляхом створення електронного документа(електронних документів), повинна бути посвідчена нотаріусом, у порядкувстановленому законом[8].
ЗаконУкраїни “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003р. № 851–IV (набирає чинності через 6 місяців з дня його опублікування).
ЗаконУкраїни “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 р. № 852–IV
Швидкаінформатизація суспільства, поширення комп’ютерних технологій та необхідністьправового врегулювання зазначених процесів зумовили розроблення і прийняттязакону, який має регулювати основні організаційно-правові засади електронногодокументообігу та порядок використання електронних документів. Зазначимо, щоаналогічні за змістом і спрямованістю нормативно-правові акти дотепер прийнятій діють практично в усіх розвинених країнах, стають елементами “електронноїсистеми врядування”, сприяють зменшенню документообігу. Тож Україна в цьомувипадку є аж ніяк не винятком.
2. Історія і сучасність електронного документу
Намагістралі з електронними документами, що містять різноманітні види інформації,будуть відбуватися такі речі, які попросту немислимі з жодним клаптиком паперу.Потужна технологія баз даних послужить гарантією для всебічної індексаціїелектронних документів і режиму інтерактивного пошуку потрібних відомостей.Поширення таких документів стане надзвичайно простим і недорогим. Коротшекажучи, новий тип документів — цифровий — замінить більшість друкованих хоча бтому, що відкриє перед нами нові перспективи.
Алеце відбудеться не завтра. І справа не тільки в технологіях. Книга, журнал абогазета, видані на папері, як і раніше мають масу переваг перед своїмиелектронними варіантами. По-перше, цифровий документ не прочитаєш безінформаційного пристрою — того ж персонального комп'ютера. По-друге, книга,компактна, легка, видрукувана на гарному папері чітким шрифтом, у порівнянні зкомп'ютером коштують гроші. Принаймні, у найближче десятиліття читати«важкий» документ на екрані комп'ютера навряд чи буде зручніше, ніжна папері. Я впевнений, що першими одержать широке поширення ті цифровідокументи, які будуть не просто дублювати паперові, а відкриють зовсім новіможливості. Телевізор — якщо його зіставити з тією же книгою — річ велика(навіть громіздка), дорога, а дозвіл у нього ще гірше, ніж у моніторів, алеадже це не відбивається на його популярності. Телебачення принесло в нашібудинки відеорозваги й виявилося настільки привабливим, що зайняло своє місце внашім житті поряд із книгами й журналами.
Поступовийрозвиток комп'ютерів і технології виробництва моніторів приведе до створеннямайже невагомої, універсальної електронної книги (або «e-book»).Представте: у коробочці розміром і вагою приблизно з нинішню книгу (у твердійабо гнучкій обкладинці) буде перебувати дисплей, здатний показувати текст,картинки й відстежувати у високому дозволі. Ви зможете «перегортати»сторінки… пальцем або віддавати команди голосом і так знаходити потрібніуривки. З такого пристрою Вам буде доступний будь-який документ у мережі.
Однакщирий зміст електронних документів зовсім не в тім, що ми зможемо читати їх наякихось апаратах. Перехід від паперових книг д електронних — усього лишекінцевий етап того процесу, що уже зараз розвивається досить бурхливо. Самехвилююче в цифрових документах інше — зміна самого поняття«документ».
Нам доведетьсявкласти інший зміст не тільки в термін «документ», але й у такіпоняття, як «автор», «видавець», «офіс»,«шкільний клас» і «підручник». Це спричинить радикальнінаслідки.
Сьогодні,якщо дві фірми беруть контракт, перший, чорновий його проект становлятьзвичайно на комп'ютері, потім друкують на папері. Далі його передають — найчастіше по факсу — іншій стороні; там його редагують: вносять зауваження відруки або набирають змінений документ на іншому комп'ютері з наступноюроздруківкою. Потім він відсилається по факсу назад; виправлення приймаютьсяабо відкидаються; з'являється новий паперовий документ, його відправляють пофаксу, і процес редагування відновляється. При такій роботі над документомнайчастіше важко розібратися, хто автор конкретних змін. Координувати всівиправлення й передачу паперів стає досить проблематично. Електронні документиспрощують цей процес, допускаючи обмін проектом контракту з усімавиправленнями, зауваженнями й позначками: хто й коли їх вніс.
Унайближчі кілька років електронний документ із завіреними цифровими підписамивийде на перший план, а паперовий відійде на другий. Уже зараз багатоорганізацій, відмовившись від паперу й факс-апаратів, перейшли на обмінредагуються документами, що, з комп'ютера на комп'ютер по електронній пошті.Помічу, до речі, що без електронної пошти написати цю книгу було б кудисутужніше. Читачі, чия думка для мене небайдуже, переглядали чорновий варіанткниги в електронному виді, вносили свої зауваження й повертали мені поелектронній пошті; при цьому я завжди бачив не тільки пропоноване виправлення,але й хто й коли працював з текстом.
Докінця поточного десятиліття більшу частину документів, навіть офіційних, будевже неможливо адекватно відтворити на папері. У них з'явиться певна подібністьіз нинішніми фільмами або піснями. При бажанні, звичайно, Ви зможетевіддрукувати двовимірне подання їхнього вмісту, але отут Ви вподібнитеся людині,що читає ноти, замість того щоб слухати музику.
Деякідокументи в цифровій формі мають такі достоїнства, які в паперових версіяхзовсім нереальні. Компанія Boeing, наприклад, створювала свій новий авіалайнер«Боїнг 777», зберігаючи всю технічну інформацію в одному електронномудокументі гігантських розмірів. При розробці попередніх авіалайнерів длякоординації конструкторських і виробничих груп, а також зовнішніх підрядників укомпанії Boeing надходили традиційно: вичерчували на синьках креслення й зводилидорогі макети літаків у натуральну величину. Подібні макети служили дляприпасування й контролю деталей, спроектованих різними підрозділами.Приступаючи до створення «Боїнга 777», компанія вирішила покінчити ізсиньками, відмовитися від макетів і із самого початку для тривимірногомоделювання всіх деталей використовувати електронний документ, за допомогоюякого й перевіряти їхнє припасування друг до друга прямо на комп'ютері.Інженери за комп'ютерними терміналами могли переглядати креслення й вивчати деталів різних видах. Вони одержали можливість спостерігати за просуванням робіт уякій завгодно області, відшукувати результати всіх випробувань, змінюватибудь-які частини проекту й робити багато чого іншого, що на папері простовиключений. Кожний — у рамках своєї компетенції — міг знайти потрібні дані. Всізміни негайно відбивалися на терміналах інших співробітників, і вони бачили:ким, коли й чому внесені ці зміни. Таким чином, компанія Boeing заощадила нацифрових документах сотні тисяч аркушів паперу й багато людино-роківпроектно-конструкторських робіт.
Крімусього іншого, робота із цифровими документами йде швидше, ніж з паперовими. Виможете моментально передавати інформацію й майже з тією же швидкістювідшукувати її. Ті, хто користується цифровими документами, уже давноусвідомили, наскільки простіше в них пошук і орієнтація, адже структуру їхньоговмісту так легко перешикувати!
Книгареєстрації замовлень у ресторані ведеться з урахуванням дати й часу. Замовленняна 21:00 записується нижче, ніж замовлення на 20:00. Замовлення на вечірвипливають за тими, що зроблено на полудень. Завдяки цьому метрдотель можешвидко довідатися, чи зроблений кимсь замовлення на конкретні день і час. Алеякщо по тій або іншій причині комусь вздумается вибрати із книги інформацію зінших критеріїв, простої хронології вже недостатньо.
Ресторанще може використовувати дідівську книгу реєстрації, тому що загальне числозамовлень невелике. А от система бронювання авіаквитків — уже не книга, а базаданих з величезними масивами реєстраційних відомостей, інформації про рейси,ціни, наявність вільних місць, розташуванні крісел у салонах авіалайнерів, івсе це по сотнях щодня виконуваних рейсів в усьому світі. Система бронюванняSABRE компанії American Airlines зберігає на жорстких дисках комп'ютерівінформацію обсягом в 4,4 трильйони байт, тобто більше 4 трильйонів букв. Якщоці дані скопіювати на папір, знадобиться не менш 2 мільярдів сторінок.
Маючисправу з паперовими документами і їхніми добірками, ми відшукували інформацію лінійно;альтернативні способи її пошуку забезпечували покажчики, змісти й різний рідперехресні посилання. Професійно складені покажчики надавали книзі більшуцінність, тому що збагачували її різними способами пошуку інформації. Унезліченних офісах папки підбирали по клієнтах, постачальникам або по якимсь щеознаках і розставляли за абеткою, а щоб прискорити пошук потрібних відомостей,копії всіх документів підшивали в хронологічному порядку. До комп'ютеризаціїбібліотечних каталогів нові книги реєстрували на декількох картках, розносячисьїх по декількох каталогах, щоб читач міг знайти книгу за назвою, прізвищуавтора, співавтора або по тематиці. Подібна надмірність полегшувала пошукнеобхідної книги.
ЕндиклопедіяWorld Book Encyclopedia випуску 1960 року містила тільки текст і картинки.Фотознімки енциклопедії запам'ятали ворсисту гусеницю й метелика, у яку вонаперетворюється, але не було відеофрагментів, які б пожвавили цю метаморфозу. Аяк було б здорово, якби сама енциклопедія влаштувала мені контрольне опитуванняпо тому, або якби застарілі відомості можна було постійно обновляти. СьогодніEncyclopedia Britannica (Британська енциклопедія) — набагато більше докладну йрозраховану на спокушеного читача, — але зрозумів, що мені не вистачитьтерпіння подужати всі томи.
Видаванісьогодні енциклопедії — це звичайно дві дюжини томів з мільйонами слів ітисячами ілюстрацій; вони коштують сотні, а те й тисячі доларів. Чималівитрати, особливо якщо врахувати, як швидко застаріває інформація. MicrosoftEncarta, що продається краще інших нацистських і друкованих енциклопедій,виходить на тридцятиграмовому CD-ROM-Диску (Compact Disk — Read Only Memory,компакт-диск — пам'ять тільки для читання). У ній 26000 статей з 9 мільйонамислів, 8 годинниками звукового супроводу, 7000 фотографіями й ілюстраціями, 800картами, 250 схемами й таблицями, 100 відеокліпами й мультиплікаційнимироликами. А коштує вона менше 100 доларів. Хочете довідатися, як звучитьєгипетський «уд» (музичний струнно-щипковий інструмент), послухати мова,що вимовив в 1936 році король Великобританії Едуард VIII при зреченні відпрестолу, або побачити мультфільм, що пояснює пристрій якої-небудь машини? Всеце є в Microsoft Encarta, і ніколи не буде в жодній із друкованих енциклопедій.
Узвичайній енциклопедії наприкінці статті часто приводяться посилання на іншістатті, близькі по темі. Однак спочатку їх треба зібрати, адже вони можуть бутирозкидані по різних томах. В енциклопедії на компакт-диску для цього доситьклацнути відповідне посилання. А на інформаційній магістралі в енциклопедичністатті можна буде включати зв'язку з матеріалами не тільки з даноїенциклопедії, але й з інших джерел. Немає межі додатковим відомостям, які Визможете «відкопати» по тематиці, що цікавить Вас. По суті,енциклопедія на інформаційній магістралі перетвориться в щось більше, ніжпростий довідник — вона стане чимсь начебто бібліотечного каталогу, коридору довсіх знань, придбаним людством за багато століть.
Сьогоднів друкованій інформації орієнтуватися дуже важко. Майже неможливо знайтивичерпні відомості по конкретній тематиці (включаючи книги, газетні статті йвідстовбурчити). Занадто багато часу віднімає добірка уривчастих відомостей,які можна розшукати в окремих джерелах. Наприклад, якщо Ви захочете щосьдовідатися про останніх лауреатів Нобелівської премії, на збір їхніх біографійу Вас піде весь день. А електронні документи будуть інтерактивними (тобтодозволять вести «діалог»): Ви запитуєте якусь інформацію, і документнадає її. Вам прийде в голову інша ідея, і документ знову відповідно відреагує.Як тільки Ви звикнете до такої системи, Ви відразу зрозумієте, що можливістьперегляду інформації різними способами робить її цінніше. Гнучкість викликаєінтерес до вивчення, а воно завжди винагороджується відкриттям.
Аналогічнимобразом Ви зможете одержувати й свої щоденні новини, самостійно визначаючитривалість їхньої передачі. Це стане можливим завдяки індивідуальному підходудо трансляциям ТВ. Випуски новин, що доставляються тільки вам, будутьскомпоновані зі зйомок і репортажів NBС, ВВС, CNN або Los Angeles Times, сюди жможе ввійти прогноз погоди від місцевої метеорологічної служби або відприватного метеоролога, якому Ви довіряєте більше. Одні репортажі (самізахоплюючі) Ви зможете запитувати в розгорнутому виді, а інші — буквально удвох-трьох словах, тільки про самому головний. Якщо при перегляді новин Васзацікавлять якісь подробиці, Ви запросите їх в іншої служби новин або з архіву.
Літературнітвори, мабуть, один з деяких видів друкованих документів, які нічого невиграють від перекладу в електронну форму. Майже у всіх довідниках є предметніпокажчики, але в художній прозі иx ні, адже романи читають послідовно, відпочатку й до кінця. І справа отут не в якихось технологічних особливостях — будь-яке оповідання невід'ємне пов'язане з послідовним розвитком сюжету. Втім,зараз з'явилися нові форми літератури — інтерактивні, що використовують всіпереваги електронного миру, однак і традиційні її форми як і раніше будутьпопулярні.
Магістральдозволить поширювати будь-які форми цифрових документів — легко й дешево.Мільйони приватних осіб і компаній зможуть створювати такі документи йпублікувати їх у мережі. Якісь документи будуть платні, а якісь — безкоштовні,адресовані всім бажаючої. Згадаємо також, як фантастично подешевіли засобузберігання цифрової інформації. Жорсткі диски в персональних комп'ютерах дуженезабаром будуть продаватися всього центів по 15 за мегабайта (мільйон байт).Оскільки 1 мегабайт — це близько 700 сторінок тексту, виходить, що зберігання однієїсторінки обійдеться приблизно в 0,00021 долара, тобто одну двохсоту того, щокоштує ксерокопія сторінки (по середньому тарифі в 5 центів за сторінку). Аоскільки дисковий простір можна використовувати повторно, для запису іншихданих, то вартість зберігання інформації — це насправді вартість орендидискового простору. Якщо середній термін служби жорсткого диска прийняти рівнимтрьом рокам, амортизаційна вартість зберігання однієї сторінки складе 0,00007долара в рік. Але засобу зберігання інформації постійно дешевшають. Зокрема,ціни на жорсткі диски в останні кілька років щорічно падали на 50%.
Зберіганнятексту не викличе труднощів, тому що в цифровому виді він дуже компактний. А щостосується зображень, згадаєте старе прислів'я: «Краще один раз побачити,чим сто разів почути». Отож, якщо неї перефразувати, то можна сказати, щов цифровому світі будь-яка картинка коштує тисячі слів. І адже це в буквальномузначенні! Високоякісні фотозображення вимагають для зберігання значно більшемісця, а відео (по суті, це послідовність зображень, змінюваних із частотою до30 кадрів у секунду) — ще більше. Проте вартість поширення навіть цих видівданих досить низка. Художній фільм у стислому цифровому форматі займає близько4 гігабайт (4000 мегабайт).
А яктільки диск (з фільмом) і керуючий їм комп'ютер підключаються до магістралі,виявляється, що для перегляду цього фільму всіма бажаючими досить однієї копії.Зрозуміло, найбільш популярні документи будуть копіювати на кілька серверів,щоб уникнути затримок при звертанні до них незвичайно великої кількостікористувачів. Вимагаючи лише разового вкладення капіталу, по грубих прикидкахрівного тій сумі, що сьогодні окремий магазин викладає за популярнийвідеозапис, сервер зможе обслуговувати тисячі клієнтів одночасно. При цьомукожний користувач понесе додаткові витрати, що складаються з вартостікороткочасної «оренди» дискового простору сервера й тарифів назв'язок. А ці ціни постійно падають, так що сума додаткових витрат для окремогокористувача незабаром наблизиться до нуля.
Це,звичайно, не означає, що інформація стане безкоштовної, але витрати на їїпоширення будуть дуже низки. При виданні книг головні витрати пов'язані з їївипуском і поширенням, а не з виплатою гонорару авторові. Дерева треба зрубати,деревину подрібнити до однорідної маси й з її виготовити папір. Книгу требанадрукувати, зброшурувати й одягти в плетіння. Більшість видавців основнийкапітал вкладають у перший тираж, обумовлений максимальною кількістюекземплярів, що, на їхню думку, може відразу розійтися. Адже видання книгитільки тоді приносить прибуток, коли вона випускається відразу значним тиражем.Але тут видавці йдуть на фінансовий ризик: не виключено, що їм не вдастьсярозпродати всі екземпляри або що на їхню реалізацію піде якийсь час. Попутновидавець повинен тримати книги на складі, відвантажувати їхнім оптовикам ікнигарням, що торгують у роздріб. Торговці теж вкладають у цей бізнес свійкапітал і, природно, хочуть дістати певний прибуток.
Друкованийпрес Гутенберга викликав перше реальне зрушення в цій проблемі — він дозволившвидко й порівняно дешево поширювати інформацію на будь-яку тему. Знизивши«коефіцієнт тертя», друкований прес породив сучасні мас-медіа.Кількісний ріст книг сприяв розвитку в суспільстві інтересу до читання й листа;як тільки людина ставала грамотним, він виявляв, що письмове слово дає цілийряд переваг. Купці стали вести облік своїх товарів і становити договори,закохані — обмінюватися амурними записками, ну а інші — просто записувати щосьна пам'ять, вести щоденники. Але самі по собі ці «додатки» не булинастільки привабливими, щоб позбавити людей від ліні й змусити їх навчатисяграмоті. Поки не з'явився достатній прошарок утворених людей, письмове слово якспосіб зберігання інформації не приносило особливої користі. І оскільки самекниги сприяли виникненню «критичної маси» утворених людей, цілкомсправедливо сказати, що друкований прес навчив нас читати.
Друкованийпрес спростив виготовлення безлічі копій того або іншого документа. Ну а якщодо тих праць, які були призначені лише вузькому колу вибраних? Новатехнологія була потрібна й у малотиражному видавництві. Копірка — річ,звичайно, прекрасна, якщо Вас улаштовують 2 — 3 копії. Мімеографи (застаріланазва ротапринтів) і інші громіздкі машини дозволяли розмножувати документи вжев десятках екземплярів, але використання цих агрегатів Ви повинні булипередбачити ще при роботі над оригіналом.
В1930-х роках Честер Карлсон (Chester Carlson), роздратований надмірноюскладністю підготовки патентних заявок (доводилося вручну копіювати текст ікреслення), став шукати більше зроблений спосіб малотиражного розмноженнядокументів. І от в 1940 році він запатентував винайдений їм процес — ксерографію. В 1959 році компанія (згодом відома як Xerox), що він зумівзацікавити своїм винаходом, випустила його перший копіювальний апарат. Модель914, що дозволила легко й недорого розмножувати документи помірним числомкопій, привела до справжнього вибуху в обсягах і видах інформації, призначеноїнечисленним групам споживачів. Маркетингові дослідження пророкували, що Xeroxзуміє продати максимум 3000 своїх копіювальних апаратів першої моделі. Анасправді вони розійшлися в кількості 200000 штук. Рік по тому послу випускукопіювального апарата з його допомогою щомісяця робили вже по 50 мільйонівкопій різних документів. ДО 1986 року це число перевищило 200 мільярдів і ростедотепер. Більша частина копій ніколи б не з'явилася на світло, не будь цієїтехнології — такий простій і дешевої.
Фотокопіювальнийапарат і його далекий родич, настільний лазерний принтер, укупі із програмнимзабезпеченням персональних комп'ютерів для настільного видавництва сприялипояві численних інформаційних бюлетенів, меморандумів, програмок, рекламнихлистівок і інших документів, орієнтованих на порівняно вузьку аудиторію.
Карлсонтеж вніс вклад у зменшення «коефіцієнта тертя» поширення інформації.І скажений успіх його копіювального апарата — наочний приклад тому, які дивніречі трапляються, варто лише знизити цей коефіцієнт.
Звичайно,виготовити копії набагато легше, ніж написати оригінал так, щоб його схотілосячитати. У наш час можна видавати необмежена кількість книг. У звичайнійкнигарні Ви знайдете порядку 10000 найменувань, а в деяких — до 100000. І лишемала частка цих фоліантів, менш 10%, принесла прибуток їхнім видавцям, хочадеякі книги користувалися таким успіхом, що нікому й не снився.
Хочавартість видання книг набагато нижче вартості підготовки й трансляціїтелепередач, вона однаково перевищує витрати на публікацію в електронному виді.Щоб підготувати книгу до печатки, видавцеві доводиться йти на передоплату всіхвитрат, пов'язаних з виробництвом, поширенням і маркетингом. А інформаційнамагістраль створить середовище з більше низьким вхідним бар'єром, чим ми бачилидотепер. Саме тому Internet являє собою грандіозну систему«самвидаву». Його електронні дошки повідомлень демонструють деякі зізмін, що очікують нас,, коли всі одержать доступ до системи дистрибуції знизьким «коефіцієнтом тертя» і кожний зможе поширювати свою творчість- послання, малюнки, програми й т.д.
Електроннідошки в Internet охоплюють широке коло тем. Частина кореспонденції простожартівна. Якщо одне з таких повідомлень здається комусь забавним, він передаєйого далі по електронній пошті. Наприкінці 1994 року таке трапилося з фальшивимпрес-релізом про покупку фірмою Microsoft Всесвітньої церкви (Catholic Church).Тисячі його копій по нашій системі електронної пошти поширювалися й вMicrosoft. Я сам одержав більше двадцяти екземплярів від своїх знайомих іколег.
Але єй багато інших, набагато більше серйозних прикладів використання мережі длямобілізації людей, стурбованих загальною проблемою або зв'язаних спільниминтерес. Під час недавнього політичного конфлікту в Росії обидві сторони моглиапелювати до світової громадськості, відправляючи свої повідомлення наелектронні дошки. Так що мережі дозволяють контактувати зовсім незнайомимлюдям, стривоженим однаковими проблемами.
Інформація,яка публікується в електронному вигляді, групується по тематиці. Кожнаелектронна дошка повідомлень або група новин (news-group) має своє ім'я, ібудь-який бажаючий може приєднатися до них. Цікаву для Вас групу новин легковибрати зі списку або орієнтуючись на найбільш пояснюючі імена.
ВинахідГутенберга заклало основи масового книговидання, але грамотність, що воно востаточному підсумку породило, привела до небувалого доти розмаху переписки міжокремими особами. Електронний зв'язок розвивався з точністю до навпаки. Усепочалося з електронної пошти, що дозволила зв'язуватися з невеликими групамиосіб. А тепер мільйони людей користуються перевагами мереж для широкомасштабноїдистрибуції (з низьким «коефіцієнтом тертя») своїх матеріалів.
3. Сучасний електронний документ
3.1Формати електронного документу
Форматистворюваного електронного документу характеризуються тим, що мають відкриту абозакриту специфіка цію, рівень стандарту, або просто характеризую ться обсягомрозповсюдження та використання/>.
Поширенітакі формати електронних документів/>[3]:
формативідкритого тексту: в діловодстві для створення електронного документу широковикористовуються формати програм Microsoft (Word, Excel), які характеризуютьсятим, що мають закриту специфікацію. Взв'язку з тим, що це не прийнятно васпекті архівного зберігання електронного документу, для архівів рекомендуєтьсявикористовувати формат відкритої специфікації — PDF фірми Adobe Systems Inc.,який визначений ISO (The International Organization for Standardization) якстандарт (ISO/DS 19005-1) довготривалого зберігання електронних документів (до50 років). Для більшості прикладних програм для створення ЕД можливаконвертація до формату PDF, який відтворює ЕД (текст і графіку).
Форматиграфічних зображень:
TIFF(Tag Image File Format): графічний формат, який рекомендується як стандартвисокої якості зображень для широкого застосування і довготривалого зберіганняграфічних зображень;
GIF(Graphics Interchange Format): графічний формат рекомендований для передаваннязображення каналами зв'язку, не рекомендується як формат довготривалогозберігання зображень;
JPEG(Joint Photographic Experts Group): графічний формат з ущільненням інформації змінімальними її втратами, широко використовується в Інтернет, в діловодстві, ЕДв цьому форматі надходять і до архіву;
іншіформати (pict, bmp тощо) використовують в специфічних додатках інерекомендовані для довготривалого зберігання зображень;
форматструктурованого тексту (текстові документи, які мають графічні та аудіовключення, Інтернет-посилання тощо): поширено використання формату SGML(Standard Markup Generalized Language). Цей формат структурованих документівмає можливості подетального відкриття документа в зв'язку з чим зручний длядовготривалого зберігання документів в архівах.
Архівістита дослідники покладають великі надії на донедавна представлений формат XML(Extensible Markup Language), прийнятий для створення та зберіганняструктурованих ієрархічних даних незалежно від характеристикпрограмно-технічних засобів. Формат створено W3C (World Wide Web Consortium)/>[14].
Вибірформату електронного документу здійснюється з урахуванням забезпеченнянаступних вимог:
доступність(пошук та візуалізація), неможлива конвертація у формат з ущільненнямінформації, який вирішує питання розміщення і не забезпечує надійного доступу;
довговічність(впевненість тому, що формат в який конвертується електронний документ будепідтримуватись розробником достатній час без ризику втрати доступу);
точність(впевненість в тому, що формат, в який конвертується ЕД, забезпечує точневідтворення даних);
гнучкість(забезпечення достатньо зручного рівня у використанні ЕД: можливістькопіювання, передавання комунікаційними каналами).
3.2Сучасні носії інформації
Носіїінформації для запису електронного документу класифіковано таким чином/>:
СD-WORM,CD-ROM, CD-R носії: найбільш придатні для архівного зберігання електроннихдокументів. мають відносно значну ємність інформації для запису, захищені відвипадкового стирання, досить широко використовуються і виготовляються(виробники обіцяють для своєї продукції термін безпечного зберігання інформації100 і більше років). На практиці рекомендовано перезапис інформації на CD кожні10 років при забезпеченні належних умов зберігання (інколи спостерігаєтьсяруйнація алюмінієвої основи). Орієнтовна вартість зберігання інформації від 5до 10 $/GB[18];
HardDisk Drive (HDD): основний засіб зберігання інформації в комп'ютері, високашвидкодія, ємність понад 100 GB. Записана на HDD інформація може бути випадковомодифікована або стерта. Рекомендований для доступу до ЕД в режимі«on-line»та зберігання ЕД з резервним копіюванням на інших носіях.Орієнтовна вартість зберігання інформації від 15 до 35 $/GB;
LTO,DLT, SuperDLT — cassettes: порівняно з CD, записана інформація може бутивипадково модифікована або стерта, але зручні при опрацюванні великої заоб'ємом інформації в декілька десятків GB (виробники, які мають відому торговумарку, визначають для магнітних носіїв діапазон життєвого циклу від 10 до 20років в залежності від типу). Орієнтовна вартість зберігання інформації близько3 $/GB при використанні автоматичної бібліотеки носіїв;
DVD(Digital Versatile Disk): оптичний диск, має такі ж переваги як і CD і більше,оскільки може зберігати до 17 GB інформації і набувають широкого вжитку.Орієнтовна вартість зберігання інформації близько 15 $/GB;
ZIP-drive:носії за об'ємом в 100-250 MB інформації, не мають промислового стандарту іможливі у використані за відсутності інших засобів;
1.44МВ floppy disk: найменш придатний для архівного зберігання: мала ємність,висока вразливість, приймаються тільки за погодженням з архівом.
Вибірносія інформації здійснюється з урахуванням наступних характеристик[20]:
довговічність(залежить від технологічного рівня виробника, часу та умов зберігання довикористання). Реальний діапазон життєвого циклу є прогнозованою величиною;
швидкодіядоступу (важливий фактор у створенні інформаційного ресурсу, вирішенні проблемирезервного та страхового копіювання);
ємністьносія (визначається в залежності від призначення та перспективного використанняйого ємності);
універсальність(визначається можливістю зберігати ЕД різних форматів, наприклад, floppy disk єнепридатним для зберігання графічних файлів, CD або DVD можуть зберігатитекстові, графічні, аудіо, відео файли);
мобільність(зручність перенесення інформації у просторі);
компактність(співвідношення розмірів до об'єму інформації);
ціна (визначаєтьсяпризначенням: створення електронного документу, приймання та розповсюдженняелектронного документу, зберігання електронного документу).
4. Фонд електронних документів як сучасний етап історії:загальні поняття
Зафункціональним призначенням фонд електронних документів повністю відповідає традиційномувизначенню бібліотечного фонду та є найважливішим системоутворюючим елементомелектронної бібліотеки, що є новою системою організації, розвитку тавикористання електронних інформаційних ресурсів (ЕІР) [13, 15].
Завизначенням Ю.Н. Столярова, бібліотечний фонд — це систематизована сукупністьдокументів, яка відповідає завданням, типу, профілю бібліотеки, такожінформаційним потребам її абонентів та призначена для використання тазбереження документів. За якісними характеристиками бібліотечний фонд —цілісна, відкрита, стохастична, керована, надійна система [11, 12].
Фонделектронних документів повинен мати ті самі ознаки, які притаманнібібліотечному фонду взагалі: наявність документів, множину зосереджених у фондідокументів (обсяг фонду), профіль фонду, упорядкованість масиву документів,готовність до використання, бути призначеним для абонентів бібліотеки тавикористовуватися ними [11].
Основнимфондоутворюючим елементом бібліотечного фонду є документ. Документом вважаєтьсябудь-яка нооінформація (інформація, яка створена розумом людини, на відміну відінформації, котра зафіксована в явищах неживої природи або біології), щозафіксована на фізичному носії з метою її використання, передачі та зберігання.Форма та засіб фіксації припускаються будь-які, тобто на папері, плівці,стрічці, диску тощо [11].
Одиницеюзбереження фонду електронних документів є електронний документ: електронневидання, Інтернет-публікація, електронний аналог або електронна копіядрукованого видання або публікації. ЕД надається у вигляді одного або декількохфайлів у відповідних вмісту документа форматах (текстових, графічних,векторних, мультимедійних) [3, 14]. Для фіксації та відображення інформації,яку містить ЕД, застосовуються комп'ютерне обладнання та програмні засоби [1,7, 8]. Таким чином, специфічною ознакою одиниць збереження фонду електроннихдокументів є специфіка матеріальних носіїв документів — це електронні носіїінформації.
Зусього потоку ЕД, які вже надходять до книгозбірень як на окремих фізичнихносіях (компакт-диски, магнітні стрічки, гнучкі диски), так і через комп'ютернімережі, слід виокремити ті документи, використання котрих має бути забезпеченеорганізацією онлайнового доступу (онлайнові документи). Особливістю фондуонлайнових документів є те, що він може бути побудований лише на базікомп'ютерного обладнання, автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем тамережевих інформаційних технологій.
Такимчином, до основної матеріально-технічної бази традиційних фондів книгозбіреньдодається обов'язкове для орга-нізації фондосховищ ЕД програмно-апаратнекомп'ютерне та мережеве обладнання, спеціалізоване обладнання для захистуелектронної інформації й збереження ЕД на різних носіях, автоматизованіпрограмно-апаратні комплекси та мережеві системи для обслуговуваннякористувачів електронними документами.
Формуванняфонду електронних документів — це нова бібліотечна технологія. Основнавідмінність від традиційної технології формування фондів пов'язана зіспецифікою онлайнових документів — відсутністю окремого для кожного документафізичного носія, новими джерелами комплектування [3, 5] (зокрема, з глобальноїмережі Інтернет) та шляхами надходжень (комп'ютерні мережі та засобителекомунікаційного зв'язку), файловою структурою електронних документів тощо.Тому етапи та операції окремих процесів технологічного циклу формування фондуелектронних документів відрізняються від традиційних бібліотечних процедуропрацювання вхідного документального потоку, зокрема друкованих видань. Аленабір процесів залишається постій-ним [12].
Отже,загальний цикл формування фонду електронних документів повинен включатинаступні процеси:
моделюванняфонду;
комплектування(виокремлюються технології збору електронних документів та технологіїоцифровування фондів);
облік;
технічнаабо формальна обробка файлів документів та ана-літико-синтетичне науковеопрацювання вмісту документів;
розташуваннядокументів у файловому сховищі;
зберіганнята захист інформації та носіїв;
забезпеченняумов використання (онлайновий доступ та локальне використання);
аналізуванняінформації та моніторинг використання фондів електронних документів (укомплексі з іншими інформаційними ресурсами електронної бібліотеки).
Практичноусі ці процеси технологічного циклу формування фондів електронних документівзнаходяться в стадії досліджень, розробок та перших апробацій [9]. Різнібібліотеки світу мають певні досягнення та напрацювання в реалізації того чиіншого процесу, про що свідчать матеріали міжнародних конференцій з питаньрозвитку бібліотечно-інформаційних технологій, електронних інформаційнихресурсів та електронних бібліотек.
Зокрема,на сьогодні у процесі формування наукової електронної бібліотеки НБУВ маємопевні результати стосовно розробки та впровадження таких технологічнихпроцесів, як комплектування, зокрема, мережевого збирання електронноїінформації, технологічного опрацювання електронних онлайнових документів,систематизованого розташування їх у файловому сховищі та забезпеченняонлайнового доступу до них.
Висновки
Формуванняфонду електронних, зокрема онлайнових, документів стає невід'ємною складовоюпроцесу формування загального фонду книгозбірні. Однак, якщо формування фондівбібліотек забезпечується відповідною законодавчою базою держави(www.nbuv.gov.ua/eb/law/), то комплектування бібліотек електронними документамипотребує законодавчої підтримки та відповідної нормативно-методичної бази.
Нинілюдство вступає в інформаційну сферу складних комунікаційних процесів, які назасадах високої культури та моральності політичної і технічної еліт танаселення обумовлюють вигляд і місце держав у світі, на світовому ринку товаріві послуг. Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій у другійполовині ХХ сторіччя кардинально змінив світ, надав нові, нечувані можливостірозвитку людської цивілізації. Серед основних тенденцій розвитку інформатизаціїсуспільства, що стосується практично всіх сфер життєдіяльності, включаючиекономіку, державне управління, науку, мистецтво, слід відзначити стрімкийрозвиток інформаційної мережі Інтернет. Галузі економіки, безпосередньопов’язані з інформаційними і телекомунікаційними технологіями, порівняно зтрадиційною промисловістю, зростають більш швидкими темпами, набуваютьдомінуючого значення. До сфери Інтернет поступово й органічно вливаються такігалузі економіки, як зв’язок, засоби масової інформації, консультаційні послугиі т. ін.
Насьогодні все більшого значення набуває електронна комерція. Її розвитоквідбувається настільки стрімко, що більшість найбільших світових компаній,поряд із традиційним Off-line бізнесом, починають використовувати й електроннукомерцію. Причому, ця форма торгівлі може набувати не звичних для даної сферидіяльності відтінків, наприклад, здійснення покупки, перебуваючи у космосі, якце зробили російські космонавти Володимир Дєжуров і Михайло Тюрин, які у грудні2001 року перебували на борту Міжнародної космічної станції і придбали вІнтернет-магазинах квіти та подарунки своїм рідним і близьким, здійснившиплатежі з космосу за допомогою мережі Інтернет.
Зогляду на ці тенденції, уряди багатьох країн світу проголосили основнимнапрямом своєї діяльності побудову так званого інформаційного суспільства. Прицьому в ході дискусії іноді висловлюються дві діаметрально протилежні точкизору. Одна зі сторін стверджує, що Інтернет є ідеальним інформаційнимсередовищем, що він не має політичних границь і розвивається за своїми власнимизаконами, тому будь-які спроби держави встановити правове регулюванняІнтернету, а, відтак, і комп’ютерної комерції, – безглузді. Інша сторона,навпаки, виходить з того, що Інтернет через свою специфічність є сприятливимсередовищем для здійснення різних правопорушень, безконтрольного поширеннянезаконної інформації, і тому необхідно застосувати правові заходи длязапобігання подібним явищам.
Актуальністьпроблем, пов’язаних із формуванням інформаційного суспільства, викликаєзацікавленість вчених і практиків. В останнє десятиліття значно зрослакількість міжнародних та вітчизняних конференцій, симпозіумів і круглих столів,а також монографій, статей та інших публікацій, присвячених дослідженнюзазначеної теми. Проте, праці більшості вчених присвячені переважноінформаційному праву. Наша увага буде більш акцентована на проблемах правовогорегулювання електронної комерції.
Останняпорушує питання про те, наскільки дана сфера вимагає особливого правовогорегулювання, що здійснюється на основі загальних правових норм, і тільки вдеяких випадках потребується спеціальне правове регулювання.
Дляформування фонду електронних документів та довідково-пошукового апаратуелектронної бібліотеки оптимальним є технологічний процес, що ґрунтується наконвеєрній обробці документального потоку з використанням автоматизованоїбібліотечної інформаційної технології, на технологічних етапах якого здійснюєтьсядоповнення бібліографічних записів рефератами наукових публікацій,систематичними індексами та електронними адресами документів.
Застосуванняінформаційної технології конвеєрного формування інформаційних ресурсівелектронної бібліотеки дозволяє здійснювати технологічну обробку мережевихнадходжень електронних документів. Технологічні рішення, які запропоновано дляформування електронної бібліотеки НБУВ, дозволяють заощадити усі виробничіресурси та уникнути дублювання робіт й забезпечують ефективне науковеопрацювання документів для введення їх у суспільний обіг табібліотечно-інформаційне обслуговування споживачів.
Список використаних джерел
1. UNIMARC Manual: Bibliographic Format 1994 [Electronic resource] /International Federation of Library Associations and Institutions. — LatestRevision: 6 April 2000. — Way of access: URL:www.ifla.org/VI/3/p1996-1/sec-uni.htm.
2. Watstein S.B., Calarco P.V., Ghaphery F.S. Digital library:keywords // Reference Services Review. — 1999. — V. 27. — № 4. — С. 344-352.
3. Антопольский А.Б., Вигурский К.В. Концепция электронных библиотек[Электрон. ресурс] // Электронные библиотеки. — 1999. — Т. 2. — Вып. 2. — Способ доступа: URL: www.iis.ru/el-ib/1999/199902/antopol/antopol.ru.html.
- Загол. с экрана.
4. Баркова О.В. Досвід створення наукової електронної бібліотеки вНаціональній бібліотеці України імені В.І. Вернадського // Реєстрація,зберігання і оброб. даних. — 2001. — № 4 — С. 51-62.
5. Баркова О.В. Информационная технология формирования электроннойбиблиотеки НБУВ // Науково-технічні бібліотеки в єдиному інформаційномупросторі України: Міжнар. наук.-практ. конф. — К., 2000. — С. 123-129.
6. Баркова О.В. Напрями розвитку технологій формування інформаційнихресурсів електронних бібліотек в Україні // Електронні зображення та візуальнімистецтва: EVA 2002 Київ: Міжнар. конф., 22-24 травня 2002 р. — К., 2002. — С.118-124.
7. Баркова О.В. Фонд електронних документів [Електрон. ресурс]. — Спосіб доступу: URL: www.nbuv.gov.ua /eb/ep_inf.html. — Загол. з екрану.
8. Валькова С., Добрынина И. Чем удобнее электронная копия //Библиотека (рус.).- 2000.- № 8.- C.33-35
9. Вершинин А.П. Электронный документ: правовая форма идоказательства в суде: Учебно-практическое пособие: Навчальне видання.- М.:Городец, 2000.- 248 c.- ISBN 5-9258-0014-1
10. Глушков В.М. Основы безбумажной информатики. — 2-е изд., испр. — М.: Наука, 1987. — 552 с.
11. Гутгарц Р.Д. Документирование управленческой деятельности: Курслекций: Навчальне видання.- М.: Инфра-М, 2001.- 185 c
12. Загорская Е.И. Библиотечные каталоги и каталогизация в меняющемсямире // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новыеформы сотрудничества (8-я Международная Конференция «Крым 2001»/ГПНТБРоссии.-М.,2001.-Т.1.- С.522-524.
13. Закон України «Про електронні документи та електроннийдокументообіг»: Проект 01.02.00 [Електрон. ресурс]. — Спосіб доступу: URL:e-commerce.naiau.kiev.ua/zakones/e-doc/htm.
14. Закон України про бібліотеки і бібліотечну справу // ВідомостіВерховної Ради України.-1995.-14 лютого.-С.121-131.
15. Информатика для юристов и экономистов / Симоно вич С.В. и др. –СПб.: Питер, 2001.
16. Каспарова Н.Н. Правила каталогизации: Настоящее и будущее //Научные и технические библиотеки.-2000.-№6.-С.71-77.
17. Костенко Л., Сорока М. Бібліотека інформаційного суспільства //Бібліотечний вісник (укр.).- 2002.- № 3.- C.33-38
18. Красильникова И. Электронные средства доставки // Библиотека(рус.).- 2000.- № 9.- C.41-43
19. Лавренова О.А. Электронные каталоги: тенденции и практика //Научные и технические библиотеки.-2000.- №2.-С.29-35.
20. Майстрович Т. Что делать с электронными публикациями? //Библиотека (рус.).- 2000.- № 7.- C.27-29
21. Матвієнко О.В., Бородкіна І.Л. Internet-технології: проектуванняWeb-сторінки: Навчальний посібник: Навчальне видання.- 2-е вид., дороблене ідоп..- К.: ЦНЛ, 2004.- 154 c.
22. Меррей Р. Компоненты цифровой библиотеки и их взаимодействие //Научные и технические библиотеки. — 2000. — № 6. — С. 56-78.
23. Моторина А.Н. Традиционные и автоматизированные способы обработкидокументов: использование в библиотеке // Инновационная и маркетинговаядеятельность библиотек высших учебных заведений: Зональная научно-практическаяконференция, 11-14 сентября 2000.-НБ Южно-Уральского университета,2000.-С.96-104.
24. Національна електронна бібліотека України. Основні проектнірішення [Електрон. ресурс] / Уклад.: Л. Й. Костенко. — Спосіб доступу: URL:www.nbuv.gov.ua /library/webstat.html. — Загол. з екрану.
25. Охтень О., Кисельов М. Електронні документи і стандартизація //Право України. – 1998. – № 3. – С. 45–48, 61.
26. Про національну програму інформатизації: Закон України від 4лютого 1998 року № 74.98-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1998.- № 27-28, ст. 181.
27. Сошинська Я. Правові аспекти бібліотечно-інформаційної діяльностів електронному середовищі // Бібліотечна планета (укр.).- 2003.- № 2.- C.7-10
28. Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд. — М.: «Книжная палата»,1991. — 271с.
29. Столяров Ю.Н. Документный ресурс: Учеб. пос. для студ. выс. учеб.зав. — М.: Изд-во «Либерия», 2001. — 152 с.
30. Сукиасян Э.Р. Дискуссионный клуб «Термин» // Научные итехнические библиотеки. — 2000. — № 6. — С. 113-119.
31. Сукиасян Э.Р. Электронный каталог и читатель //Научные итехнические библиотеки.- 2000.- №9.-С.79-85. нформаційна технологія формуванняфонду електронних документів
32. Шевцова-Водка Г. Комп`ютерні бібліографічні ресурси: питаннякласифікації // Бібліотечний вісник (укр.).- 2001.- № 5.- C.13-19