Характеристика узагальнюючих праць зісторії Польщі 1980–2000 рр.
Після повалення комуністичної влади в 1989 р. в польськомусуспільстві відбувається корінна переоцінка цінностей, складається новийморальний та інтелектуальний клімат. В політичному житті Польщі звертання доісторії стало однією з форм ідейного заперечення періоду панування тоталітарнихрежимів. Дослідники отримали змогу працювати із раніше секретними архівнимиматеріалами. В Історичній науці запанував плюралізм методологій та думок. Слідзазначити, що до марксистської методології радянського зразка ставленнянегативне. Найбільшу критику викликають принципи класового підходу,партійності, формаційна теорія. Відбулися зміни в організації науковихдосліджень. Замість інституту соціалістичних країн Польської академії наукстворено інститут політичних наук.
В проблематиці досліджень важливе значення надається питанням,пов'язаним з приходом комуністів до влади, а також історії комуністичноїпартії, ролі Комінтерну в її історичній долі. Про це йдеться в праці Кімека «Комуністи,Польща, Сталін. 1918–1939 рр.» Стверджується, що прихід комуністів до владипісля другої світової війни відбувся завдяки вирішальній ролі зовнішньогофактору – позиції СРСР. Вивчається репресивна політика комуністичної владинаприкінці 40-х -50-х рр.
Велика увага приділяється проблемам відновлення незалежності в1918 р., режиму «санації», особі Ю.Пілсудського.
В працях Е. Дурачінського, К. Леопольда, П.М.Лізевіца лише зпозитивного боку висвітлюється діяльність Армії Крайової в роки другої світовоївійни, особливо її сутички з радянськими військами, з нових позицій поданоматеріали про суд над командуванням АК в червні 1945 р. Радикальногопереосмислювання зазнає тема відносин з Росіею — СРСР, зокрема проблеми поділівПольщі наприкінці ХVШ ст., повстань в XIX ст., російської революції 1917 р., тавідновлення незалежності, польсько-радянської війни 1920 р., відносин вміжвоєнний період, долі польських офіцерів після 1939 р. (Катинь) тощо. Впрацях Кепінського, М. Тарчіньського, С. Камінського, П. Заремби, С. Станевича,Ч. Мадярчика та інших роль Росії в цих подіях оцінюється лише негативно.Сучасні польські дослідники прагнуть висвітлювати національну історію наєвропейському тлі.
Однією із перших узагальнюючих праць з історії Польщі після отриманнянею незалежності стала робота Н. Давіса. Згодом в 1995 р. у Варшаві виданопопулярний нарис «Історії Польщі» автори Дибковська А., Жарин М., Жарин Я.,російською мовою. Робота Аліції Дибковської, Мавгожати і Яна Жаріна знайомить зісторією Польщі протягом багатьох століть – від часів давно минулих,легендарних до наших днів. Історична панорама, накреслена на сторінках цієїкниги, відтворює лише контури подій. Адже в одному невеликому томі простонеможливо дати вичерпний опис багатої історії поляків, а вже тим більшепоказати її на широкому тлі світової історії. Автори за потребою обмежилисялише згадкою найважливіших проблем з минулого Європи і побіжно торкнулисяісторії її сусідів, що тісно переплітається з долею Польщі. Книга розбита нарозділи, відповідно з датами, що мали переломне значення для польського народуі держави.
На з'їзді в Римі навесні 1990-го року виникла ініціативапаралельного опрацювання історії чотирьох країн – Польщі, України, Литви іБілорусії. Було вирішено, що автори та редакційний комітет тісноспівпрацюватимуть, щоб якомога більшою мірою врахувати різні точки зору, щоразув широкій порівняльній перспективі. При цьому автори не мали на меті уніфікаціюпоглядів. Кожен автор і редактор мав свою точку зору. Окремі підходи випливализ традицій історіографії чотирьох країн, викликаючи щоразу полеміку з ними іпороджуючи нові пропозиції, рішення, гіпотези.
Історію Польщі в трьох послідовних томах в опрацюванні ЄжиКлочовського (Середньовіччя), Анджея Сулими Камінського (Нова доба), а такожГанни Дильонгової (ХІХ-ХХ ст.), автори хотіли розглядати насамперед якпропозицію для наукових дебатів і роздумів та дискусій в найширших колах осіб,що цікавляться історією нашої країни й суспільства. Ця пропозиціявикристалізувалась як результат багаторічної співпраці з білоруськими,литовськими, українськими колегами і відтак значною мірою стосується взаєминцих народів.
Українською мовою видана праця Г. Дильонгової. Книжка маєпредметом історію країни і суспільства впродовж двох важких і складних сторіч,від втрати незалежності наприкінці XVIII ст. до її здобуття знову 1989 р. Від попередньоїісторіографії книжка відрізняється тим, що охоплює разом XIX і XX ст. Якщо не рахувати праць,присвячених цілій історії Польщі, історики зосереджувалися зазвичай на окремихепохах: XIX сторіччя, міжвоєнна доба, Друга світова війна, Народна Польща.
Відмінність становить також широке, як на попередню практику,охоплення церковної й релігійної проблематики, виділене для кожного періоду вокремих розділах. Це стосується не лише Католицької церкви, а й інших Церков івіросповідань, попри те, що вони охоплювали лише кілька відсотків поляків. Аджейдеться про національні меншини, що становлять уже значний відсоток населення,а на східних теренах Речі Посполитої навіть більшість. З цими завданнямипов'язано також становище євреїв, що є окремою групою, яка налічує близько 10відсотків усього населення, але не інтегрована з рештою суспільства, хочакількасот років живе серед поляків. З цієї причини польсько-єврейські взаєминивідігравали важливу роль у житті обох спільнот.
Важливим питанням для розглядуваної доби було визнання полякамиРечі Посполитої перед поділами своєю територією. Наслідком цього стала втрата зполя зору пробудження національної свідомості та окремішності литовців,білорусів, українців, а відтак ігнорування їхніх прагнень незалежності.Виразний полоноцентризм у суспільстві зміцнили не
Досліджувану епоху поділено на п'ять періодів за хронологічнимикритеріями. В кожному спочатку подано інформацію про загальне становище країниі важливі політичні проблеми, потім розглядаються економіка, культура ісуспільство, а насамкінець – справи Церков і релігійного життя. В основній,п'ятій частині є параграф «До Третьої республіки» і що відпроваджує до початкуісторії незалежної держави, здобутої вдруге у XX ст. Узагальнення закінчують висновки з цілого розглянутогоперіоду. Через предметний поділ в окремих частинах не завжди вдавалося уникнутиповторів.
У наш час, уже в ХХІ ст. Було видано 10 томну історію Польщі. Коженз томів написаний одним автором, видатним вченим, який спеціалізується наісторії даного періоду. Редакція видання складається з найавторитетнішихісториків Краковського університету. Кожен том завершується багатьма таблицями,картами, діаграмами, а також містить сотні фотографій та ілюстрацій.
Щодо нових видань, то одним із найбільших є Polska na przestrzeniwiekуw видано 2007 року. Нове видання являє поточну точку зору польськоїісторії, від розквіту польської держави до утворення коаліційного уряду в складікабінету Казімежа Марцинкевича у 2006 році. Автори подають події політичногожиття, зміни в економіці, суспільстві і звичаї, зобразили барвисту картинуповсякденного життя поляків протягом століть. Книга являється багатосторонньою,яскравою і захоплюючою картиною історії польської держави і народу, написана зточки зору найвідоміших польських істориків. Видання включає карти, таблиці,портрети польських князів королів і президентів, обширну бібліографію.