Львівськаакадемічна гімназія придержавному університеті
«Львівська політехніка»
Формуванняорганів державної влади ЗУНР
Виконав: Копильчак Богдан
гімназист 6–А(10)класу
Науковий керівник
і вчитель історії
Мацуська Ольга Миколаївна
Львів-2009
Вступ
В рік 90-річчяЗУНР та 90-річчя злуки УНР та ЗУНР дана тема є актуальною, оскільки досвіднабутий при будівництві держави у період світових перипетій, котрі вирувалипісля Першої світової війни, можна використати в непростих умовах економічноїкризи для розбудови держави на світовому рівні.
Використавшипотенціал та самобутній український дух ми мусимо продовжувати справу своїхпредків, для того, щоб наша держава вважалась незалежною не тільки на папері,але й в душах українців. Щоб наші загарбники знали, що мають справу не з рабами,а з нацією, яка не дозволить собі жорстоке поводження з нею.
Світовими телеграфнимиагентствами, знаними політиками і бізнесменами, честолюбними військовими ідипломатами ЗУНР була помічена одразу після створення, бо це була республіка вцентрі Європи, багата на нафту, газ, сіль, озокерит, цілющі води, ліс, мармур,а про такі багатства мріє кожна держава.
За площею (70тис. км2) ЗУНР не відрізнялась від інших середніх держав континенту,зокрема Австрії, Угорщини чи Греції. Такою вона залишалась недовго, оскільки впродовжмісяця майже половину її територій була насильно розшматована сусідами.Буковину захопила Румунія, Закарпаття – а Угорщина, західну частину Галичини –Польща, невелика територія – до Чехословаччини. Тому свідками політичногодемократичного життя стало лише сорок повітів Галичини.
Щодо населення(6,2 млн. чоловік за Литвин "Історія України", 4 млн. за Жуковськимта Субтельним «Нарис історії України»), то нова республіка залишилапозаду Швецію, Фінляндію, Нідерланди, Данію. Щодо національного складунаселення, то більшість становили українці.
71% — українці;
14% — поляки;
13% — євреї;
2% — іншінаціональності.
Рівеньурбанізації був досить не високим, більшість населення проживало в селах. А кількість великих міст можнабуло порахувати на пальцях двох рук.
Взявши владу всвої руки, Українська Національна Рада понад тиждень не робила реальних кроків,спрямованих на збереження щоденного керівництва державним життям, а тількипроголошувала лозунги. Лише 9 листопада 1918р. УНРада утворила уряд –Тимчасовий Державний Секретаріат. Одночасно було вирішене принципове питанняпро державний лад Української держави – республіканський(згодом ДС перейменованоу Раду Державних Секретарів). ДС очолив адвокат Кость Левицький, його списокміністерського кабінету затверджено без змін. До ДС увійшло 14 державнихсекретарів:
8 – відНаціонально-демократичної партії;
2 – радикальна;
1 –соціал-демократична;
1 –християнсько-соціальна;
2 – безпартійні.
Голова президії ідержавний секретар фінансових справ — Кость Левицький.
Державнісекретарі:
— внутрішніхсправ (НДП) – Лонгин Цегельський;
— закордоннихсправ (НДП) – Василь Панійко;
— судівництва(НДП) – Сидір Голубович;
— освіта івіросповідання (ХСП) – Олександр Барвінський;
— військові справи (РП) – ДмитроВітовський;
— земельні справи(НДП) – Степан Баран;
— торгівля іпромисловість (НДП) – Ярослав Литвинович;
— публічні роботи(РП) – Іван Макух;
— праця тасуспільна опіка (СДП) – Антін Чернецький;
— охорона здоров’я – Іван Мирон;
— пошта ітелеграф (НДП) – Олександр Пісецький;
— харчовий уряд(НДП) – Степан Федак.
10 листопадаДержавний Секретаріат прийняв присягу на вірність.
Після окупаціїЛьвова до Тернополя виїхала лише частина секретарів, тому фактично довелосяформувати новий кабінет. Костя Левицького замінив Сидір Голубович (причиноюцього вважають між партійну боротьбу Петрушевича і Левицького, але точно невідомо і досі). 1-2 січня 1919р. секретарі переїхали до Станіслава. 4 січня обраноуряд на чолі з Голубовича.
Перший ДержавнийСекретаріат вирішував долю таких основних питань:
— ТимчасовогоОсновного Закону ЗУНР;
— військовоїорганізації (УГА);
— фінансовоїдіяльності;
— дорожніхшляхів;
— військових дійв Галичині і повітах;
— тактикиборотьби з Польщею.
13 листопада 1918року затверджено «Тимчасовий Основний Закон продержавну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії»
Перший артикулвстановлював назву ЗУНР. Після злуки назву змінено на ЗОУНР. Територієюзатверджувався весь простір колишньої імперії, він накладається на українськуетнографічну зону. Затверджувалася державна суверенність та державнийзаступницько-демократичний характер влади, рівне право на голосування.Найближчим часом планувалося обрання установчих зборів ЗУНР. Гербом обранозображення Золотого Лева на синьому полі, який обернений у свою праву сторону.
З одного боку «ТОЗ»завершував етап революційного встановлення ЗУНР, з іншого – творивконституційну основу державотворення у майже вільному правовому просторі.
16 листопадазатверджено «Розпорядок про державну адміністрацію», який визначавправову основу, принципи формування органів державного управління на рівніповітів, міст і сіл, їхні функції та обов’язки. Він залишав чинними всі закониколишньої Австро-Угорської монархії, якщо вони не суперечили українськійдержавності. Всі адміністративні органи підпорядковувалися ДержавномуСекретаріатові. На рівні повітів стояли «повітові комісари», для охорони порядку призначалися військові комісари.
4 січня 1919р.зібралася Сесія УНРади, у її складі налічувалося 150 осіб. Оскільки єврейська,польська та німецька національності з різних причин не скористалисяукраїнськими пропозиціями, то в УНРаді були лише українці. Сесія створила ВиділУНРади, що виконував функції колективного президента ЗУНР.
До йогокомпетенції відносилося:
— призначення членівуряду;
— прийняття(демісія) членів уряду;
— право амністіїта помилування;
— іменуванняначальників верховних, державних, цивільних і військових урядів;
— затвердження таоповіщення законів.
Виділ складався з10 осіб і 3 секретарів з президентом Є. Петрушевичем:
Заступники президента: ЛевБачинський (радикал);
Семен Вітик (соціал-демократ);
Омелян Попович(націонал-демократ);
АндрійШмигельський (радикал).
Інші члениради: Андрій Горбачевський (націонал-демократ);
Гриць Дувіряк(радикал);
МихайлоНоваківський (безпартійний);
ТеофілОкуновський (націонал-демократ);
Семен Юрик(націонал-демократ).
Секретарі Виділу:Семен Витвицький;
Степан Сілецький;
Осип Устиянович.
Проводиласявелика державотворча робота у певних галузях суспільства, культури й економіки,що мала великий загальнореспубліканський характер. Формувалися івідшліфовувалися органи місцевої адміністрації.
13 лютого 1919р. УНРадаприйняла «Закон про основи шкільництва», що закладав правові нормидіяльності державних і приватних шкіл. Усі публічні школи оголошувалисядержавними, а вчителі – «державними урядниками». За законом право на створення малиприватні школи та школи для нацменшин.
24 лютогоприйнято «Розпорядок про викладанняукраїнської мови у державних середніх школах». Створено умови для розвитку інших мов. 15 травня українськамова затверджена державною. Усі урядники ЗУНР повинні були володіти крім того,що українською мовою, то ще й мовою однією з національних меншин.
Запроваджувавсявосьмигодинний робочий день і навіть святкування Першого травня.
Був прийнятийзакон про земельну реформу 14 квітня. Передбачалося наділення землею тих селян,які не мали необхідного прожиткового мінімуму, привілеї надавалися сім’ям «жовнірів», якібрали участь у боротьбі за Україну. Умови війни змушували уряд оперативно вносити зміни до системи управліннягосподарством, зокрема галузями, що мали важливе оборонне значення. У березні1919р. створено військову «команду нафтового округу» (Борислав, Тустановичі, Опоки,Східниця, Уричі). Завданням було «удержання значного ладу і порядку»,належне забезпечення харчовими продуктами всіх занятих у нафтовому промислівсіх робітників.
В «Уставі іінструкції для повітових органів УНРади» визначалися принципи співпрацікомісарів з комітетами. Повітовийкомісар оголошувався верховним органом громадянської національної і державноївиконавчої влади у повіті. До його обов’язків входило впровадження в життярозпоряджень УНРади і Державного Секретаріату, затвердження міських і сільськихкомісарів, керування організацією охорони публічного спокою і попередженнясамочинних виступів проти нацменшин, спрямовувати національно-політичний рух ізаходи.
Перед комісарамивисувались головні завдання:
— створенняоборони шляхом залученням до цього військового вишколу молоді;
— продовольчезабезпечення повітів;
— налагодженнязбору податків та добровільних внесків на користь держави;
— координація дійз сусідніми повітами.
4 квітня 1919р.впроваджено нову валюту – гривні і карбованці, але вона, на жаль, не змогластримати інфляційні процеси. В ході грошової реформи уряд прагнув підвищитизаробітну плату, в основному кваліфікованим працівникам. Поступово відновлювалижиттєдіяльність залізничні шляхи, пошта і телеграф. Розширено з допомогоюнаддніпрянських фахівців два залізничні шляхи, відкрито тримісячнийзалізнично-технічний курс у Станіславі. Отже, прийнято такі постанови-закони:
— організаціявійська – 13 листопада 1918р.;
— тимчасоваадміністрація – 15 листопада 1918р.;
— судівництво –16 листопада 1918р.;
— державна мова –1 лютого 1919р;
— шкільництво –13 лютого 1919р.;
— громадянство –8 квітня 1919р.;
— земельнареформа – 14 березня 1919р.
ЗУНР утворилапосольства у: представництва у:
— Відні;- США;
— Берліні;-Канаді;
— Будапешті;-Бразилії;
— Празі.
— Ватикані.
9 червня 1919р.уряд Сидора Голубовича склав уповноваження, а УНРада призначила ЄвгенаПетрушевича повновладним диктатором ЗУНР. Створено виконавчий орган – РадуУповноважених.
Висновок
Наведеніматеріали переконливо засвідчують, що формування правових засад державної владив ЗУНР і практична організація структур усіх рівнів, незважаючи на воєнні часи,в основі ґрунтувалися на демократичних засадах, повазі до прав людини інаціональностей, врахуванні соціальних потреб народу.
Процес українськогодержавотворення обірвався у зв’язку з воєнною поразкою Республіки і залишився уформі історичного досвіду. Таке на диво швидке й ефективне створенняадміністративного апарату було досягненням, яке змогли повторити лише деякідержави Східної Європи, не кажучи вже про східноукраїнські уряди. Великою міроюце стало результатом прихильності галичан до соціальної організованості, до якоївони прагнули десятиліття.
національнийрада секретаріат уряд
Списоквикористаної літератури
1. Литвин, Науменко, Історія ЗУНР.
2. Макарчук С.А. Українська республіка Галичан,Львів-97, в-во «Світ».
3. Жуковський А, Субтельний О, Нарис Історії України,Львів-91, в-во «НТШ».
4. Енциклопедія українознавства, Париж-Нью-Йорк-95, в-во «Молоде життя»