Відлига Хрущова

М.С. ХРУШОВ: ДВАКОЛЬОРИ ЧАСУ
(Урок-суд)

Тема: М.С.Хрущов: два ко­льоричасу. «Відлига».
 
Мета: розкрити позитивні і не­гативнінаслідки діяльності лідера КПРС і Радянської держави М.С.Хрущова, вчити даватихарак­теристику історичного діяча, розви­вати навички дискутування. Вихо­вуватипрагнення приносити людям користь і протистояти злу, вчити аналізувати іузагальнювати мате­ріал, давати свою оцінку явищам і процесам.
 
Форма уроку: урок-суд.
 
Обладнання: політична картасвіту, порт­рет М.С. Хрущова, плакати з історії космонав­тики.
 
Література:
1.   Алексей Аджубей. Крушение иллюзий. — М.: «Интербук»,  1991.
2.   Рой Медведєв. Н.С.Хрущев. Политическая био-графия. — М.:«Книга»,1990.
3.   XX сьезд КПСС и егоисторические реальности. Под общей ред. В.В. Журавяна. — М.:  1991.
4.   Турченко Ф.Г.,Панченко П.П., Тимченко С.П. Но­вітня історія України. —    ч. II. — К.: «Генеза»,2001.
5.   Давлетов О.Р., Комина В.Г., МорокоВ.М. Все­світня історія,  1945-1997. — Запоріжжя: видавництво «Просвіта», 1997.
Хід заняття.
І. Вступне слововикладача. Швидко пробігають дні за днями, і кожен прожитий день стаєісторією. Хто ж творить історію? Чому одні люди скромно проживають життя інепомітно відходять у вічність, а інші залишаються у пам'яті нащадків (вдячнійчи невдячній — це вже по заслугах) не лише на роки, а й на цілі століття.
Сьогодні ми поведемо мовупро одного з таких історичних діячів СРСР, чия особиста діяльність вплинула нелише на долю радянсь­кого народу, а й на перебіг подій в Європі і навіть усвіті — Микиту Сергійовича Хрущова. Влаштуємо своєрідний суд над його справа­ми,постараємось зрозуміти суть і наслідки його реформ, успіхи і невдачі уполітиці. Спочатку пригадаємо:
а)   Коли Хрущовзаймав найвищі партійні і урядові пости на Україні?
— З 1938 погрудень 1949 — Перший секретар  ЦК  КП(б)У і  Голова  Ради Міністрів СРСР.
б)  Коли вінзаймав найвищі пости у СРСР?
—  З  1953 пожовтень 1964 — Пер­ший секретар ЦК КПРС і з 1958 — Голо­ва Ради Міністрів СРСР.
в) Який період вісторії називають хрущовською «відлигою»?
—  1956—1961  рр.
г)  Чому? Що цезначить?
—  «Потепління»серед зими. Це час демократизації, лібералізації існуючої командно-адміністративноїсистеми. А на­ступні всі кроки у зовнішній і внутрішній політиці розглянемо увигляді судового засідання.
Завданнястудентам (на дошці).
1. На основівиступів обвинувальної і захи­щаючої сторін зробити висновки і відповісти напитання.

«Основні напрями політики Хрущова»Зміни в суспільно-політичній сфері Основні заходи в реформу­ванні про­мисловості
Основні заходи у реформу-
ванні
сільського господар­ства Суть соціальної політики
Результати Пози­тивні Нега­тивні Пози­тивні Нега­тивні Пози­тивні Нега­тивні Пози­тивні Нега­тивні
2.  У чому проявлявсяволюнтаризм та суб'є­ктивізм М.С. Хрущова?
3.  Чому ми кажемо просуперечливий ха­рактер у розвитку культури в той час?
 
Сценарій суду.
Дійові особи:
—  суддя (ведесудове засідання);
—  секретар суду(складає протокол);
—  народнізасідателі;
—  державнийобвинувач;
—  адвокат;
—  підсудний(М.С. Хрущов);
—  свідки;
—  експерти;
Всі інші студенти можуть з дозволу судді виступати як обвинувачіабо захисники.
— Прошуучасників судового засідання зай­няти свої місця і розпочати судове засідання.
— Встати! Суд іде. Прошу сісти.

Суддя: (інформує про обвинувачення М.С. Хрущова).
—  Сьогодні слухається справа про одного з найвидатнішихкерівників Радянської дер­жави середини 50-х — середини 60-х років XX ст. — М.С.Хрущова.
М.С. Хрущов народився 17 квітня 1894 року у с. КалинівкаДмитрієвського повіту Курської губернії у селянській сім'ї. До 15 років найми­туваву поміщиків, а далі почалось робітниче життя на Україні — Донбасі, де утрудовій Юзовці працював слюсарем. У 1919 р. всту­пив до лав більшовицькоїпартії. Під час гро­мадянської війни він — червоноармієць, голо­вапартосередку, політрук, комісар батальйону, інспектор політвідділу 9-їКубанської армії.
Після війни — знову на Рутченській копальні. Із серпня 1922 р. він— учень робітфаку при Юзівському гірничому технікумі, з 1923 р. — членЮзівського окружкому партії. З липня 1925 р. — на партійній роботі. У квітні1928 р. за рекомендацією Л. Кагановича його заби­рають у Київ на посадузавідуючого орг­відділом Київського окружного партійного ко­мітету. У1929—1931рр. — на навчанні у Мос­ковській Промисловій академії ім. Сталіна (теждопоміг Каганович).
У 1935 р. — він очолює уже Московську парторганізацію. У 1938—1949рр. — І секре­тар ЦК КП(б)У. З 1953 по 1964 — 1 секретар КПРС і з 1958 по 1964р. — Голова Раді Міністрів СРСР.
 
Прокурор: М.С.Хрущов обвинувачується у наступному:
1.  У провалі спроб підняти сільське госпо­дарство (зокрема, унамаганні штучно впрова­дити кукурудзу на непідготовлених для цього ґрунтах ібез урахування відповідних природ­но-кліматичних умов).
2.  Різкому скороченні підсобного господар­ства колгоспників.
3.  Падінні життєвого рівня населення з 1959 р.
4.  Пограбуванні населення внаслідок гро­шової реформи 1961 р.
5.  Урядових репресіях на Україні у 1930— 40-х рр.
6.  Розриві з українською інтелігенцією, реп­ресіях щодо неї у1960-х рр.
7.  Карибській кризі 1961—1962 рр.
8.  Берлінській кризі 1961 р.
9.  Придушенні революції в Угорщині у 1956 р.
10. Погіршенні відносин з Китаєм.
11.  Присвоєнні звання Героя Радянського Союзу керівникові ЄгиптуГ.А. Насеру, а також у Суецькій кризі.
12.  Порушенні принципів колегіального ке­рівництва, проявівласного культу особи.
Секретар: Слово учню-експерту.
Студент-експерт: Удень свого 70-річчя (1964 р.) Хрущовпорівняв власне життя з драбиною, підкреслюючи, що подолав її, не перестрибую­чичерез «щаблі», виконуючи будь-яку справу.
Загалом, як свідчать факти, так воно й було. Разом з тим не слідзабувати, що деякі «щаблі» йому допомагали долати впливові тогочасні керівники.Серед них варто назвати, насампе­ред, Л. Кагановича, який очолив ЦК КП(б)У уквітні 1925 р. Саме він, викликавши Хрущова у 1928 р. в Харків, запропонувавйому посаду заступника завідуючого оргвідділом ЦК, моти­вуючи це тим, що вапараті ЦК дуже мало робіт­ників.
Так Хрущов вперше опинився у Києві.
Вступити у Московську промислову акаде­мію ім. Сталіна не міг, бомало було стажу ке­рівної господарської роботи, але теж допоміг Каганович. Незакінчивши академії, Хрущова забирають на партійну роботу в Москву.
Вже у ті роки Сталін шанобливо ставився до Хрущова. Чому? БоМ.С.Хрущов беззасте­режно підтримував ту політичну лінію, яку по­ступовонав'язували партії і суспільству Сталін і його найближче оточення. Уполітичному до­робку М.С.Хрущова — енергійна боротьба з усякого родуопозиціонерами, багато з яких виступали не проти лінії партії, а проти Ста­лінськогодиктату. У 1920-і роки Хрущов підтри­мував Кагановича, а Сталін, який зміцнювавсвої позиції, спираючись головним чином на молоді сили партії, гнівнозасуджував «нову опозицію», потім «правий ухил» в партії. Тоді М.С.Хрущов був«вірним учнем і соратником Сталіна».
У 1938 р. Хрущов — на Україні, на посаді І секретаря ЦК КП(б)У. Уцей час політика «коренізації» остаточно зійшла нанівець. У шко­лах ведетьсяборотьба проти «буржуазно-на­ціоналістичного впливу на дітей» у національ­нихшколах. Поступово ліквідуються націо­нальні школи, здійснюється русифікаціяшкіл, чистка партії від «шкідників» і «ворогів наро­ду». Серед жертв репресійможна назвати таких партійних і державних діячів, як Попов, Любченко,Затонський, Сухомлинь, Хатаєвич, Квірінг, Демченко, Савицький, Якір, Вегер, Ку­лик,Саркісов, Клименко, Строганов, Чернявський та ін., майже весь керівний складКПЗУ. Згадуючи пізніше про свої враження після при­їзду в Україну, Хрущовзазначив: «Партійне ке­рівництво було майже повністю розгромлено. Намдовелося починати з нуля». У лютому 1938 у Київ приїжджав тодішній наркомвнутрішніх справ М.І.Єжов. Наркомом внутрішніх справ України був призначенийО.І.Успенський, після чого «розпочався на Україні справжній розг­ром ворожихміст». Єжов на оперативній на­раді дав вказівку: на Україні потрібнорозстрі­ляти ще ЗО тисяч «ворогів народу». Хрущов зак­ликав на XVIII з'їзді ВКП(б) донещадності зни­щення ворогів, усіх «підлих шпигунів любченків, хвильових,затонських та інших нечистей». Май­же всі репресовані засуджувались донайви­щої міри покарання.
В той час, коли голова НКВС на Україні (Ус­пенський) керувавборотьбою з «ворогами народу», було викрито «замах» на самого Хру­щова. Отже,він, як і інші представники ста­лінського оточення, повинен нести відпові­дальністьза всі викривлення і злочини, які вчинив Сталін. Ряд справ діячів, приречених уроки терору на смерть, вже у період «відлиги» були вилучені з архівівО.І.Серовим, — роби­лося це за прямою вказівкою Хрущова: адже на них стояв ійого підпис.
 
Секретар: Слова просить адвокат.
 
Адвокат: Микита Сергійович Хрущов є лю­диною цікавою. Якговорив академік А.Д.Сахаров, він є фігурою світового значення. У який часприйшов він до влади? Все більш убожіюче і, по суті, напівзруйноване село,технічно відстала промисловість, найгостріший дефіцит житла, низький рівеньжиття населення, мільйо­ни ув'язнених у тюрмах і таборах, ізольованість країнивід зовнішнього світу — все це вима­гало нової політики, радикальних змін. Неварто забувати того, що органи держбезпеки сто­яли фактично поза реальнимпартійним конт­ролем. Вони, загалом по країні, замикалися безпосередньо наСталіна, та багато регіональ­них керівників часто-густо змушені були бра­ти навіру ті версії про «шкідників» та «шпи­гунів», що їх пропонували «драматурги» зНКВС. З приїздом Хрущова на Україну поча­лося «виправлення помилок», які малимісце при виключенні комуністів з партії, багато з них були поновлені у їїлавах.
Непросто, неоднозначно розвивалися тоді суспільно-політичніпроцеси. І ті політичні діячі, які стали жертвами репресій, і ті, хто, як М.С.Хрущов, вижив і потім розгорнув гостру критику сталінських методів керівництва,— всі вони були дітьми свого часу. І, скажімо, те, що Хру­щов був певною міроювідповідальним за без­законня, зовсім не принижує його ролі як діяча, щознайшов у собі сили і мужність засудити ці беззаконня, розвінчати культ особиСталіна.
Хрущов — виходець з народу. Людина, яка визволила мільйонивисланих, а народ не може вибачити йому масових посівів кукурудзи.
Як багато енергії віддав Хрущов справі роз­витку економікиУкраїни, зокрема вугільної про­мисловості! Хрущов був одним із перших, комуСталін розповів про підсумки переговорів із Ріббентропом у серпні 1939 р. і просекрет­ний протокол до нього. Він знав, що «пакт Ріббентропа—Молотова» —історична неми­нучість, але сама по собі домовленість з фа­шистською Німеччиноювикликала неприєм­не почуття, тривогу.
У роки Великої Вітчизняної війни всі зусил­ля Хрущова, членаВійськової Ради Сталінградського фронту, підпорядковувались одній меті —захисту твердині на Волзі. Тут, під Сталінградом, він пережив особистутрагедію: у березні 1943-го в бою загинув його старший син Леонід.
Як велику драму пережив Хрущов і катаст­рофу радянських військ підХарковом навесні 1942. Він декілька разів телефонував Сталіну з проханнямзупинити контрнаступ ЧА під Хар­ковом. Сталін відмовив: на його думку Тимошенко(головнокомандуючий Південно-Захід-ним фронтом), Хрущов (член Військової ради)і начальник штабу Баграмян «перебільшують небезпеку».
8 вересня 1943 р. Хрущов звертається до Сталіна із клопотанням пронагородження учас­ників підпільної комсомольської організації «Молода гвардія».
З лютого 1944 р. Хрущов, займаючи посаду Першого секретаря ЦККП(б)У, однозначно очо­лював уряд республіки. Це був перший досвід суміщеннявисокої партійної і радянської ро­боти. Іде відродження партійних організаційУкраїни, возз'єднання Закарпатської України з УРСР, відбудова зруйнованихпідприємств. Було піднято з руїн Дніпрогес ім. Леніна, ста­ли до ладу гігантичорної металургії — заво­ди «Запоріжсталь», «Азовсталь», Макіївський ім.Кірова, Харківський тракторний. У рес­публіці виникла нова галузь — газоваіндуст­рія (газопровід Дашава-Київ).
Хрущов—у вирі всіх справ. Предметом його особливої уваги стало сільське господарство.
В результаті самовідданої праці та значної до­помоги уряду СРСРтрудівники села добилися неабияких успіхів.
У голодний 1946/47 рік Хрущов поїхав до Москви. Він був готовий довсього, навіть до того, що його оголосять «ворогом народу» і тут же відправлятьна Луб'янку. І все ж наполягав на своєму: республіці потрібна допомога. І це щедужче розгнівило Сталіна, але він дав вка­зівку виділити Україні продовольчу інасіннєву позику, а також 140 млн. крб. для організації безплатного харчуваннянаселення.
 
Прокурор: 21 лютого 1948 Президія ВР СРСР прийняла указ «провиселення з УРСР осіб, які злісно відхиляються від трудової діяль­ності усільському господарстві і ведуть анти­громадський, паразитичний спосіб життя». Колгоспнізбори виносили «громадські виро­ки» «дармоїдам», яких виселяли; тих, хто не ви­робивмінімуму трудоднів — попереджали. До липня 1950 р. було винесено 11991«громадсь­кий вирок» про виселення «дармоїдів» за межі УРСР.
— Чим ви можете це пояснити?
 
М.С.Хрущов: Я писав у квітні 1948 р. лис­та Сталіну,засуджуючи перегини і помилки, розповідав про хід виконання указу на Україні івисловлював пропозицію прийняти такий указ у РРФСР та інших радянських республі­ках.Це потрібно було, щоб піднести усе гос­подарство колгоспів.
Не дивно, що 1949 р., останній рік мого пе­ребування на Україні,був кращим роком для республіки. У міжреспубліканському змаганні ми випередилиБілорусію та всі інші райони Союзу, які були спустошені і теж відбудову­вались.Питома вага України значно піднялась, зріс і мій авторитет. Сталін неодноразоводо­ручав мені виступи з доповідями на сільсько­господарські теми, мої доповідіпередрукову­вались у «Правді», а досвід подавався як при­клад для наслідування.Я сам росіянин і не хотів би виявити неповагу до російського на­роду, але яповинен сказати, що нашими успі­хами по відбудові республіки ми зобов'язанісаме українському народу.
1949 рік — рік 70-річчя Сталіна. Він запро­понував мені очолитиМосковську партійну організацію, на що я відповів: «Я зроблю все, що у моїхсилах». Менше, ніж через 4 роки, у вересні 1953, мене буде обрано Першимсек­ретарем ЦК КПРС.
 
Секретар: Слово студенту-експерту.
 
Студент-експерт: Слід погодитися з думкою англійськоговидавця мемуарів Хрущова, що прихід у 1938 р. на Україну став для Хрущовасвоєрідним порятунком: «12 років він був да­леко від Москви, від щоденноїборотьби за по­сти, від інтриг, лестощів, брехні, що процвітали при Сталіні ізнесилювали навіть знатних лю­дей на зразок Маленкова». Саме на УкраїніХрущов був — настільки, наскільки це можливо за Сталіна, — сам собі господарем,тут він одер­жав можливість розвинути свої здібності й за­датки, котрі в іншомувипадку були неминуче і безнадійно перекручені. Нарешті, Хрущов свої­ми ж очимапобачив жахливі страждання, котрі змушений був переживати народ, а також по­бачив,як цей народ, попри усі свої страждання, встав проти німців… Хрущов на собівипробу­вав і ясно уявляв на своєму досвіді справжнє життя у Радянському Союзіпри Сталіні. Я ду­маю, це змінило Хрущова.
Переїхавшидо Москви у 1949, Хрущов зберіг тісні взаємовигідні зв'язки з українсь­коюкомпартією. Вона стала першою респуб­ліканською парторганізацією, якапідтримала його в боротьбі за владу й залишалась для нього надійною опорою.Через кілька місяців після смерті Сталіна за звинуваченнями у «ру­сифікаціївищої школи Західної України» та «дискримінації місцевих кадрів» було усунуто зпосади першого секретаря ЦК КПУ росіянина Леоніда Мельникова. Натомістьпризначено Олексія Кириченка, першого на цій посаді ук­раїнця. (Відтоді 1-мисекретарями КПУ при­значатимуться тільки українці.) Високі пости отримали такожукраїнці: Дем'ян Коротченко очолив Президію Верховної Ради УРСР, НикифорКальченко — Раду Міністрів. Правління «трьох К» підсилювалося й іншимипризначен­нями із українців, деякі з них швидко дісталися союзного рівня.Військові Радіон Малиновський, Андрій Гречко, Кирило Москаленко досягливисокого рангу Маршала Радянського Со­юзу, Володимир Семичасний обійняв пост го­ловисоюзного КДБ, а 4 українці — Кириченко, Підгорний, Полянський і Шелест —увійшли в одинадцятку Політбюро ЦК КПРС. Головною причиною їхнього піднесеннябули тісні зв'яз­ки з Хрущовим, а не те, що вони були україн­цями. Це свідчилопро зростаючу вагу українців та України — «другої серед рівних» республі­ки.Для Кремля отримати підтримку українців мало основоположне значення, оскількивони були єдиною нацією в СРСР, яка могла висту­пити серйозним суперникомросійської геге­монії.
 
Адвокат: У 1954 р., глибоко поважаючи ро­сійсько-українськудружбу і партнерство, М.С. Хрущов на честь 300-річчя возз'єднання Укра­їни зРосією «подарував» Україні Кримський півострів.
 
Студент-експерт: Кримський «подару­нок» не був таким доб­рочиннимактом, як здавалося.
Адже з моменту утворення Кримської АРСР у складі РРФСР у 1921 р.через близькість до України і економічну залежність від неї Крим утримував зУРСР тісніші зв'язки, ніж з Росією. (Цікава деталь: навіть на сьо­годнішнійдень не існує прямих шляхів сполучення між півостровом і РосійськоюФедерацією.) Після Другої світової війни гос­тро постало питання модернізаціїекономіки Криму, зокрема іригації кримських земель, що без участі Українинеможливо було зробити. Тим більше, що на це потребувалися значні кошти,людські ресурси і… дніпровська вода (якраз у 1954 р. була збудована КаховськаГЕС, між іншим, з метою водопостачання Північного Криму, при цьому після зведеннягреблі води затопили пам'ятні для українців місця, зокре­ма Запорізьку Січ;отже, потребувалася хоч якась компенсація). Натомість 1954 р. всі зу­силляросіян були спрямовані на освоєння цілинних казахстанських земель. Тобто, самеекономічний чинник зважив на рішенні М.С.Хру­щова «віддати» Крим Україні, хочанасправді цей крок означав відновлення історичної спра­ведливості — руські(українські) поселення в Криму відомі ще з IX ст., а Тмутараканськекня­зівство (територія сучасної Керчі і прилеглих земель) було інтегральноючастиною давньої Руської держави з центром у Києві.
 
Суддя: У 1953—1954 рр. були переглянуті всі основніполітичні справи післявоєнного часу, зв'язані з незаконними репресіями ста­лінськогорежиму. Але Хрущов не наважився піти на перегляд політичних процесів 1930-хрр., адже він сам мав відношення безпосеред­ньо до політичних репресій, в томучислі до трагічної долі Бухаріна і Рикова. Але в окремих персональних випадкахреабілітація заче­пила і в правовому, і в партійному відношенні діячів:Постишева, Чубаря, Косарева, Гамарника, Тухачевського. У 1955 р. булипереглянуті
справи Косіора, Рудзутака, Ейхе. їх імена назвав Хру­щов у своїйдо­повіді на XX з'їзді КПРС.
З початку 1954 р. і до XX з'їзду КПРС (1956 р.)Військовою ко­легією Верховно­го Суду СРСР були реабіліто­вані 7679 чоловік,багато з яких по­смертно. Із тю­рем і таборів вий­шли десятки ти­сяч людей.Комі­тет партійного контролю при ЦК КПРС реабілітував 5456 ко­муністів,необґрунтовано виключених із партії. Важливим кроком на шляху утвердження пра­вовоїзаконності було притягнення до кримі­нальної відповідальності і працівниківНКВС, що були продовжувачами «справи Берії». Серед них — колишній міністрАбакумов, начальник слідчої частини з особливо важливих справ Ле­онов, йогозамісники Лихачов і Комаров. їх за­судили до вищої міри покарання — розстрілу.Процес оздоровлення, оновлення охопив всю країну.
 
Прокурор: Але розвиток подій пішов таким шляхом, щовимагало розкриття культу особи Сталіна. Сталінське оточення не могло на це піти— міф про «великого вождя» народів, ве­ликого продовжувача справи Леніна все щебув живий.
У грудні 1954 широко відмічалось його 75-річчя. У «Правді»відкрилась спеціальна рубри­ка, в якій з'явились статті «Й.В. Сталін — видат­нийтеоретик марксизму», «Сталін — великий продовжувач справи Леніна» та інші.
Складалася вкрай суперечлива ситуація, що вела до серйознихполітичних ускладнень, вона повинна була бути розв'язана.
 
Секретар: Слово надається студенту-експерту.
 
Студент-експерт: Потрібно віддати належне Хрущову в справіарешту Берії на липневому Пленумі ЦК КПРС в 1953 р., а розстріляний 23 грудня1953 р. як «ворог народу». З цього часу розпочинається демократизація суспіль­ства.
Але повна демократизація суспільства була неможлива без розкриттякульту Сталіна. На багатьох делегатів доповідь Хрущова на XX з'їзді КПРС улютому 1956 р. «Про культ осо­би і його наслідки» зробила такий вплив, якбомба, що розірвалась. Делегатам було роз­дано і ленінський «Лист до з'їзду».Особливе значення мало розкриття сталінської форму­ли «ворог народу». Вдоповіді дана, в основ­ному, стара оцінка ідейно-політичної бороть­би в партіїі ролі в ній Сталіна. Заслуга Хру­щова в тому, що він поставив перед партієюпитання про неправомірність і недопустимість репресивної розправи з ідейнимипротивни­ками. Роль Сталіна в створенні режиму полі­тичного терору в доповідірозкрита в дос­татній мірі. Але пряма участь в політичному терорі соратниківСталіна і справжні масшта­би репресій залишились «за кадром». Це мож­назрозуміти, адже М.С.Хрущов не був готовий до опору з боку більшості членівПрезидії ЦК, тим більше, що і сам належав до цієї більшості. Пізніше доповідькритикували за недостат­ню глибину і широту, відсутність теоретично­го аналізу.Але в умовах, в яких готувалась до­повідь, не можна було зробити більше. Адженіхто, крім Хрущова, не пішов би на такий крок. Він виявився єдиною людиною ускладі пар­тійного керівництва, здатною сміливо поста­вити на з'їзді питанняпро засудження поми­лок і злочинів Сталіна.
Здивовані делегати і небагаточисленні гості мовчки слухали цюдоповідь. Дехто відчув себе погано, і їх винесли на носилках.
Хрущов говорив про масові незаконні ре­пресії, санкціонованіСталіним, про жорстокі до­пити, яким піддавались заарештовані, в тому числі інедавні члени Політбюро, про їх перед­смертні листи і заяви. Хрущов говорив проконфлікт між Леніним і Сталіним в останні роки життя Леніна і про пропозиціїостаннього змінити Сталіна з поста Генерального секре­таря. Хрущов говорив прозагадкове вбивство С.М.Кірова і про можливість причетності Ста­ліна до цьоговбивства. Хрущов говорив про грубі прорахунки Сталіна у передвоєнний пе­ріод,про його розгубленість в перші дні війни і фактичне дезертирство зі своїхпостів в ці дні. На Сталіна він переклав відповідальність за поразки ЧервоноїАрмії 1941—1942 і окупа­цію величезних територій Радянського Союзу. Сталінзнищив перед війною більш як 2/3 скла­ду ЦК і більш як половину делегатів XVII з'їзду ВКП (б).В останні роки життя Сталін готував­ся до нових репресій і фактично усунув відучасті в керівництві партєю Молотова, Мікояна, Ворошилова і Кагановича. НаСталіна Хрущов покладав відповідальність і за глибоку кризу в сільськомугосподарстві, за грубі прорахунки у зовнішній політиці СРСР. Розповів, щоСталін сам сприяв культу своєї особи, фальсифікував історію партії і вписував уавтобіографію цілі сторінки, що возвеличувало вождя.
 
Прокурор: Як же ви, Микито Сергійовичу, ризикнули виступитиз подібною доповіддю про культ особи? Так сміливо, емоційно і так необдумано?Звідки така мужність і така впев­неність в кінцевому успіху? Адже Ви постави­лина карту свою особисту владу і навіть жит­тя в ім'я вищих суспільних цілей?
 
Хрущов: Мене про це часто питали. Скільки років ми вірилицій людині. Піднімали його. Створювали культ. І ось такий ризик. Але коли меневибрали Першим, я повинен сказати прав­ду. Сказати правду, чого б це некоштувало і як би не ризикував. Ще Ленін нас вчив, що партія, яка не боїтьсяговорити правду, ніколи не загине. Ми винесли уроки із минулого і хотіли, щобтакі уроки винесли і інші братні партії, коли наша загальна перемога буде за­безпечена.
 
Секретар: Слова просить адвокат.
 
Адвокат: Але справа не тільки в почутті обов'язку. Менідоводилось не раз слухати спогади Хрущова про Сталіна. Це були роз-думи-монологи,ніби розмова із самим собою, зі своєю совістю. Він був глибоко травмова­нийсталінізмом. Тут змішалось все: і містич­ний страх перед Сталіним, здатним заодин неправильний крок, жест, погляд знищити лю­дину, і жах за невинно пролитукров. Тут були і почуття особистої вини, і нагромаджений де­сятиліттямипротест, який рвався назовні, як пар із котла.
 
Прокурор: Розкриття культу особи Сталі­на не зміцнилоавторитет КПРС, не сприяло розвитку світового комуністичного руху. XX з'їзд завдавсерйозний удар не тільки по ав­торитету Сталіна. У західних партіях багато ко­муністіввиходило з їхніх рядів. Противники комуністичного руху тріумфували. Все те, прощо вони раніше писали, знаходить сьогодні підтвердження. Це викликало серйознукризу в світовому комуністичному русі. І вже у квітні-травні 1956 спробампоглибити критику куль­ту Сталіна було покладено край. Почались пе­реслідуванняі виключення з партії тих, хто це робив. ЗО червня 1956 року ЦК КПРС прийнявпостанову «Про переборення культу особи і його наслідків», яку надрукували всігазети. Ця постанова була кроком назад у порівнянні з доповіддю Хрущова на XX з'їзді. І сам Хру­щовв низці своїх виступів тепер говорив, що «Сталін — це великийреволюціонер і вели­кий марксист-ленінець, і партія не дозволить віддати ім'яСталіна ворогам комунізму».
Попередній порядок реабілітації відміняв­ся. Процес відновленнядоброго імені репре­сованих, зняття з них надуманих обвинувачень уповільнився.Реабілітація розстріляних і по­мерлих проводилась тільки за заявою родичів чидрузів. Не були реабілітовані Бухарін, Риков, Зінов'єв, Радек, Каменєв,П'ятаков, Шляпни-ков, Рязанов і десятки інших видатних діячів, ак­тивнихучасників революції і громадянської війни. Багато заяв проти слідчих НКВС зали­шилисьбез наслідків. Сам Хрущов відповідав, що партія не може влаштовувати «Варфо­ломіївськіночі»: якщо притягати до відповідаль­ності всіх, хто прямо чи безпосередньобрав участь в злочинах Сталіна, то прийдеться відпра­вити в тюрму більше людей,ніж при реабілі­тації.
Точно і коротко про це написав анонімний поет:
«Без траурных флагов на башнях казённых,
Без поминальных свечей и речей,
Россия простила невинно казнённых,
Казнённых простила и их палачей».
Студент-експерт: Рік XX з'їзду був надзви­чайноскладним в галузі зовнішньої політики СРСР. Стались перші тріщини у відносинахСРСР з Китаєм. Підтримка Єгипту у війні з Ізраїлем, викликану націоналізацієюарабською країною Суецького каналу, посилила напру­женість на Близькому Сході, погіршились відносини з Англією та Францією.
Розкриття злочинів Сталіна викликало кризу в деяких країнахнародної демократії: Польщі (розстріл робітничої демонстрації у Познані) іособливо в Угорщині. Попереднє партійне керівництво тут просто розпалось,втративши довіру народу. Командування армії втратило контроль над збройнимисилами, а органи безпеки перестали функціонувати. Політичне бродіння в країніпереросло в національно-де­мократичну революцію, яка швидко перерос­тала вантисоціалістичну. В Угорщину повер­тались десятки тисяч недавніх політичнихемі­грантів, кордони країни були фактично відкриті. Радянські війська покинулиБуда­пешт, хоч в Угорщині залишились. В місті по­чались вбивства колишніхпрацівників органів безпеки і розправи над окремими партійни­ми функціонерами.Були розгромлені устано­ви комуністичної партії; комуністи, що захища­либудинок міському партії, загинули.
Ні Хрущов, ні інші радянські діячі не мали чіткої думки, щоробити. На території Угорщи­ни знаходились Суслов, Мікоян, Жуков. В Бу­дапештіпосольство СРСР очолював Ю. Андропов. Через кордон в Угорщину перекида­лисьнові радянські дивізії. Врешті решт, Хру­щов прийняв рішення про необхідністьзброй­ного втручання. Натомість угорський лідер Імре Надь заявив про вихідУгорщини з Варшавсь­кого Договору, про нейтралітет країни. З 23 по ЗО вересня1956 в Угорщину було перекинуто 5 радянських дивізій, та в операції «Вихор» (ко­дованазва вторгнення в Угорщину) брали участь вже 2 армії в складі 9 дивізій таособ­ливий корпус у складі 3 дивізій. Були залу­чені повітрянодесантні частини.На світанку 4 листопада 1956 радянські війська за наказом маршала Конєварозпочали виконання постав­леного завдання: «допомогти зламати опір за­колотників,відновити законну владу та уряд країни».
Всього було задіяно близько 60 тис. ра­дянських солдатів таофіцерів. Війська пере­кидались в спішному порядку з Одеського таПрикарпатського округів, частина із складу угруповання генерала А.П. Гетьмана,що дис­локувалося в Румунії.
Угорські підрозділи майже не виявляли організованого опору. Бої зповстанцями (15 тис. чол.) відрізнялись запеклістю. Загинуло до 4 тис. угорців.За 7—9 днів опір був злама­ний. Ціна перемоги для радянських військ не малазначення — в боях загинуло 669 радянсь­ких солдатів і офіцерів, 1450 булопоранено. Почались арешти. На 15 листопада радянсь­кими органами держбезпекибуло заарешто­вано 1372 чол., велика кількість повстанців роз­зброєна.Комуністичний режим було віднов­лено.
 
Секретар суду: Слово студенту-експерту.
 
Студент-експерт: Після кількох років розряд­ки міжнародної напруженості(у II половині 1950-хроків — на початку 60-х років) відноси­ни між СРСР і США знову по­чали погіршу­ватись,голов­ним чином в зв'язку з ситу­ації в Карибсь­кому басейні. США ще у 1960році розірвали дипломатичні і торговельні відносини з Кубою, готували тає­мноінтервенцію на Кубу. Вона розпочалась в день народження Хрущова — 17 квітня1961 р. Але інтервенція не вдалася. До 20 квітня сили вторгнення зазнали пораз­ки.Це привело до зближен­ня СРСР і Куби. СРСР по­дав допомогу кубинській армії.
В липні 1962 р. СРСР на прохання Фіделя Кастро розмістив на Кубіракети середнього радіусу дії з ядерними боєзарядами і бомбардувальники, здатнінести ці боєзаряди.
Американська розвідка про це дізналась, США про­вели біля берегівКуби ма­неври (45 кораблів і 10 тис. морських піхотинців), збільшили числорозві­дувальних польотів. Ра­кети були сфотографо­вані. СРСР при цьому непорушував норми міжнародного права, ос­кільки Куба була суве­ренною державою.США створили військові бази поблизу  радянських кордонів на території Ту­реччини,Японії, Норвегії, Ірану, Італії, ФРН, де теж була розміщена ядерна зброя. СШАоголосили повну блокаду Куби. В Карибському регіоні згромадилась армада із 180воєнних кораблів, які були в стані підвищеної готовності. На Фло­риді знаходилось6 дивізій, додаткові війська перекидались на воєнну базу Гуантанамо на Кубі. 22жовтня 1962 р. президент США Кеннеді виступив по радіо, оголосивши про бло­кадуКуби і її причини. Радянська розвідка до­повіла про військові приготування США.
24 жовтня був оголошений протест проти блокади Куби з боку СРСР.На Кубі проводи­лась загальна мобілізація. Два радянські ко­раблі наблизилисьдо лінії блокади за 500 миль від Куби. їх прикривав підводний човен. Хру­щов нехотів ризикувати, запропонувавши Кеннеді зустріч. Один із американських літаківбув збитий. 26 жовтня Кеннеді віддав наказ про підготовку вторгнення на Кубу.Хрущов напи­сав ще одного листа, в якому просив проявити витримку, «щоб непочалась війна». Тепер уже
Микита Сергійович не відкидав факт присут­ності на Кубі радянсь­кихракет. Американська блокада не мала сен­су, бо зброя уже була доставлена наКубу.
Хрущов запропонував зняти блокаду і не втор­гатися на Кубу,натомість СРСР тоді забере і зни­щить зброю на Кубі. Ця пропозиція виявиласькомпромісом, що влаштовував обидві сторони.
 Хрущов дозволив аме­риканським експертам оглянути радянські ко­раблі,перерахувати в трюмах на них ракети. За цю кризу в однаковій мірі відповідаютьі американські, і радянські керівники. Водно­час і Хрущов, і Кеннеді проявили увирішаль­ний час розумну стриманість, зберегли конт­роль над плином подій і недозволили спалаху конфронтації перерости у війну. Піднявся авторитет Кеннеді, ав СРСР — Хрущова, який зумів своєчасно зупинитись і по­ступитись. Разом з тим,світу після­воєнний період ще ніколи не був так близько до пропасті світовоївійни.
 
Секретар суду: Слово свідку подій.  
 
Студент-експерт: Найважливіше значення мали реформи Хрущовау промисловості. В липні 1955 відбувся Пленум ЦК КПРС, присвя­чений НТП. Булиприйняті рішення про при­скорення впровадження досягнень науки і тех­ніки ввиробництво. Відбулись певні зрушення. Якщо в 1951-55 р. щорічно створювалося все­редньому 869 зразків нової техніки, то в цілому в 1950-і рр. — 2580. Але НТРзнайшла в СРСР своє місце. Хоча пе­реважно — у військовому вироб­ництві тавпрова­дження ядерної зброї і ракетної тех­ніки, в освоєнні кос­мосу. СРСР 4жовт­ня 1957 р. вивів на
навколоземну орбіту перший у світі штучний супутник Землі. 12квітня 1961 р. відбувся пер­ший в історії людства пілотований політ. Пер­шоюлюдиною-космонавтом став Ю. О. Гагарін. Вражаючим було і введення вексплуатацію льодоколу «Ленін» з ядерною силовою уста­новкою.
У 1957 р. була здійснена спроба реформи управління економікою,спрямована на обме­ження абсолютної влади величезного центра­лізованогобюрократичного апарату. Скасову­вались міністерства, і функції управління пере­давалисьдо створюваних в регіонах радянсь­ких народних господарств (раднаргоспів). Ро­ботапромисловості пожвавлювалась. Однак до заводів і фабрик, а тим більше доконкретних робітників реформа не дійшла, втім, це і не пе­редбачалось.Натомість М.С.Хрущов виношу­вав ще більш грандіозні плани переоблаштуваннякраїни і на XXII з'їзді КПРС у жовтні 1961 р. партія взяла курс на перехід до без­посередньоїпобудови комунізму. Створення матеріально-технічної бази комунізму плану­валосьзробити за 20 років. Проголошувався «найважливіший» принцип КПРС: «Все вім'я людини, все для блага людини».
Саме на шляхах нарощування традиційних галузей промисловостікерівництво СРСР спо­дівалося «наздогнати і перегнати» капіталізм. Алеце був хибний курс. НТР потребувала но­вих технологій, які не передбачаливеликої кількості металу. Але такі технології в Союзі не розроблялися. Втім, усередині 1960-х рр. в УРСР з'явилася нова галузь в промисловості —автомобілебудування (Запоріжжя). Розпочав­ся випуск найбільших у світісуховантажних суден і риболо­вецьких траулерів у Миколаєві. Було налагоджено ви­пускнових типів пасажирських і транспортних літаків  високого класу,реактивних повітряних лайнерів ТУ-104. Почався випуск серійного виробництва 5,2тис. нових зразків машин, приладів і обладнання. За се­мирічку 1959—65 рр. виробництво
нових засобів автоматизації збільшилося у 4,2 р. Але всього цьогобуло замало. Як і раніше, в Україні найрозвинутішими галузями промис­ловостізалишались чорна металургія, вугледобування та електроенергетика. Дніпро ставперетворюватися у справжню енергетичну ар­терію України. Металург, шахтар,будівельник посіли місце героїв кінофільмів, газетних на­рисів, навіть пісень.
 
Студент-експерт: Певний час після XX з'їзду КПРС врезультаті вжитих заходів сільське гос­подарство республіки розвивалося доситьус­пішно. Це сталося внаслідок зміцнення мате­ріально-технічної бази колгоспів,радгоспів, де­якого розширення сфери товарно-грошових відносин. Заготівлісільськогосподарської про­дукції змінились закупівлями. Зросли закупі­вельніціни на зернові у 7 р. У 1957 р. Хрущов висунув утопічне завдання: «Найближчимиро­ками наздогнати США по виробництву м'яса, молока й масла на душу населення».Семи­річка планувала приріст обсягу валової сільськогосподарської продукціїна 70%. Але на село коштів не вистачало, все йшло на роз­виток промисловості,на оборону. Основна надія покладалась на адміністративно-командні ме­тоди, щодавали максимальні результати за мінімальні затрати. У роки семирічки тривалоукрупнення колгоспів, безліч дрібних сіл і ху­торів були оголошені«неперспективними». В 1965 р. в Україні існувало 9,5 тис. колгоспів проти 13тис. у 1950 р.
За вказівками зверху «вдосконалювалась» і вся системаземлеробства, що підтримувала мінімальну родючість землі в умовах дефіцитуміндобрив і вологи в ґрунті, селяни навіть відмовились від парів. В 1959 р.після офіційного візиту М. Хрущова до США на полях у широких масштабах сталавпроваджуватись ку­курудза, котра швидко витіснила традиційнісільськогосподарські культури. Це були при­мусові заходи.
З 1958 по 1963 посівні площі, зайняті куку­рудзою, зросли більш якудвічі, а валовий збір — у 1,3 р. Врожайність, втім, залишалась не­змінною —25-28 ц/га. Впровадження кукуру­дзи призвело до порушення сівозмін, структу­риґрунтів, знизилась врожайність зернових. Становище у сільському господарствіусклад­нив неврожай 1963 р., хоч голоду вдалось уник­нути. Отже, ні цілина, нікукурудза не розв'язали проблем у сільському господарстві. З 1958 по 1964 рр.обсяг валової продукції колгоспів і радгоспів збільшився тільки на 3%. Державау 1963 р. змушена була купувати хліб за кордо­ном — в Австралії, Канаді.
 
Секретар суду: Слово надається свідкові...
 
Свідок: Починаючи з 1959 р., рівень життя народупогіршується. Почастішали збої в сис­темі постачання продуктами харчування, гос­тровідчувається дефіцит промислових товарів, особливо негативний вплив мала грошоваре­форма 1961 р., внаслідок якої зросли ціни. Впав добробут населення. Усе це —результат «хрущовських» реформ.
 
Секретар суду: Суттєві зміни в житті на­селеннявідбулися, зокрема, істотне підвищен­ня зарплат: з 642 у 1950 році до 806 крб.Замість оплати праці колгоспникам у 1960 році один раз на рік було введенощомісячне, по­декуди поквартальне грошове і натуральне авансування. Грошоваоплата колгоспників зросла в чотири рази. У 1956 р. на 80% було збільшенорозміри пенсії — максимальна ста­новила 1200 крб, мінімальна — 300 крб. У 1964році почали виплачувати пенсії колгоспникам — мінімальна складала 12 крб. У1956 р. було ліквідовано кримінальну відповідальність ро­бітників і службовцівза самовільне залишення підприємств, ліквідовано «радянське кріпосне право»,селяни отримали паспорти, вільно пе­ресувались у межах держави, виїжджали нанавчання чи на роботу до міст.
Високими темпами розвивалось житлове будівництво. Впроваджувавсязалізобетон. У 1951—58 рр. в УРСР було збудовано майже два мільйона квартирзагальною площею 85,7 мільйона кв. м., а в 1958—1965 рр. — ще близь­ко 60 млн.кв.м. житла (так звані «хрущовки»). Таких темпів Україна ще не знала.
Однак після 1961 р. вартість карбованця підвищилась в 10 разів, вобіг були випущені нові гроші. Але ціни на колгоспних ринках знач­но зросли. їхпідняла і державна торгівля. Гро­шова реформа 1961 р. негативно позначила­ся нажиттєвому рівні населення.
Після прийняття програми комуністичного будівництва розгорнуласяборотьба за «нові виробничі відносини» на селі. Відновилася ата­ка наприсадибні ділянки, а селяни змушені були здавати в колгоспи особисту худобу. З1958 по 1962 рр. кількість корів на селянських подвір'ях скоротилась з 22 млн.до 10 млн. голів. Селяни втомилися від безупинних ек­спериментів. Почавсямасовий від'їзд в міста молоді. Різко впав приріст валової продукціїгосподарств — в три рази в грошовому вира­женні. Помітно скоротилися поголів'яхудоби та надої молока. Вперше після 1947 року з'я­вились картки — талони нахліб. Вперше в історії довелося купувати хліб за кордоном. З того часу церобилось щорічно у всезростаючих розмірах.
Суддя: Незважаючи на успіхи науки, Хру­щова звинувачуютьу розриві із значною час­тиною інтелігенції, репресіях проти шістдесят­ників,дисидентів.
Студент-експерт: Необережність і непослі­довність Хрущова ійого оточення в здійсненні економічних реформ несприятливо позначилось на станінародної освіти. Згубно вплинула на національну культуру русифікація України,яка проводилася під гаслами «інтернаціоналізму», «зближення і злиття націй».Хрущов був пере­конаний, що без впровадження в усі сфери життя союзнихреспублік російської мови і культури комунізм не можливий.
«Залишковий принцип» забезпечення соці­ально-культурної сфериособливо гостро відчу­вався в Україні.
У грудні 1958 р. було прийнято закон «Про зміцнення зв'язку школиз життям і про по­дальший розвиток системи народної освіти в СРСР». У квітні1959 року відповідний закон прийнято в Україні. Це була структурна пере­будовазагальноосвітньої школи, введення восьмирічного всеобучу, перетворення деся­тирічнихшкіл на одинадцятирічні, створення матеріальної бази для оволодіння учнями од­нієюз масових професій, зміна мовного режи­му.
Але у школах існували серйозні труднощі, не вистачалокваліфікованих кадрів, розшару­валась мережа заочної освіти. На перший планвисунулась політехнізація школи, зміцнення її зв'язку з виробництвом. З цієюметою у шко­лах створювались виробничі бригади.
Однак хронічна нестача коштів, матеріаль­но-технічних засобів недозволила реалізува­ти норми закону.
У літературу і мистецтво приходить блис­куче, талановите поколінняшістдесятників як прояв опору політично різних соціальних верств населенняіснуючому режимові. Багато з них зазнали переслідувань: Е.Сверстюк, І.Світличний, Л. Костенко, М.Вінграновський, І. Драч, О. Довженко тощо.
Влада намагалась втримати будь-що на­род під контролем і проводитидестабілізацію тільки у визначених межах. Це викликало опір і проявидисидентства (рух незгодних з режи­мом). Проти останніх були застосовані полі­тичнірепресії — за ст. 62 — «антирадянська агітація і пропаганда». Серед них —активісти Української робітничої селянської спілки (1959—1961), керованої Л.Лук'яненком, який був засуджений до страти, що замінили п'ятнадця­тирічнимув'язненням та десятирічним заслан­ням. В такий спосіб М.С.Хрущов порвав зв'яз­киз інтелігенцією і налаштував проти себе її частину. Це готувало його падіння.
 
Секретар: Слово надається свідку.
 
Студент-експерт: В квітні 1964 р. відміча­лось 70-річчя здня народження М.С. Хрущова. Йому було присвоєно звання Героя Радянсь­когоСоюзу, вручена четверта Золота Зірка. Вручаючи нагороду, Голова Президії Верхов­ноїРади СРСР Л.І. Брежнєв, звертаючись до Хрущова, сказав: «Радянські людизавжди вдячні вам за те, що ставши біля керма партії, Ви про­явили мужнюініціативу в розкритті культу осо­би Сталіна і очолили велику роботу по усунен­нюшкідливих наслідків в різних галузях життя. Ви відродили ленінські нормипартійного і гро­мадського життя, відродили безсмертний дух Леніна у всій йогочистоті і правдивості». Сла­вослів'я вилилось із вуст членів президії, сек­ретаріатуЦК КПРС. Так поступово складався культ самого Хрущова. До 70-річного ювілеюХрущова Політвидав випустив останній, вось­мий том зібрання промов і документівХрущо­ва.
І ось жовтневий Пленум 1964 року. За де­в'ять місяців 1964 рокувін 135 днів провів у поїздках. Намічена ним перебудова вела до дальшоїдезорганізації народного господар­ства. Наростала напруженість відносин Хру­щоваз керівними кадрами. Він був винен в тому сам, відкрито відкладаючиколективність, вважаючи, що у нього немає гідних соратників, до думки якихтреба прислухатись. Нетерпи­мою була і його зовнішня поведінка. Нарос­тавволюнтаризм в політиці і суб'єктивізм в керівництві. Ввечері 12 жовтня 1964 р.Л.І.Брежнєв подзвонив на дачу в Піцунду, де Хрущов був на відпочинку, і відімені Президії ЦК наполегливо його попрохав перервати відпустку і приїхати вМоскву: розглядається питання, пов'язане з восьмою п'ятирічкою і листопадовимПленумом ЦК по сільському гос­подарству.
У другій половині дня 13 жовтня Хрущов разом із Мікояном прилетілив Москву, прямо пішли в Кремль. На за­сіданні   Пре­зидії ЦК висту­пили всічлени і    кандидати, секретарі  ЦК КПРС. Дії, стиль і методи керів­ництваХрущо­ва   піддались гострій і сер­йозній критиці. Спочатку Хрущов почаввиправдовуватись, не визнавав помилок. Але далі зрозумів, що йому не встояти.Йому надали останнє слово.
Секретар: Останнє слово Хрущову.
Хрущов: «Ви тутбагато говорили про мої нега­тивні якості і дії, і про позитивні теж, за це вамспа­сибі. Я з вами боротись не збираюсь, і не можу. Я ра­зом з вами боровся зантипартійною групою у 1957 році. Вашу чесність я оцінюю. Я по-різному відносив­сядо вас і вибачаюсь за грубість, яку допускав. Вибач­те мені за це.
Я багато не пам'ятаю, про щотут говорили, але головна моя помилка в тому, що я проявив слабість і не бачивпомилок. Я намагався не мати два пости, але ви ж їх самі мені дали. Моя помилкав тому, що я не поста­вив це питання на ХХІІ з'їзді КПРС. Але щодо Академіїнаук СРСР, то я визнаю, що допустив щодо неї по­милку, в чому вибачаюсь.
Тут багато говорили прокукуру­дзу, але майте на увазі, що кукуру­дзою і надалі прийдеться вам займа­тися.
Про Суецьку кризу. Так, ябув ініціатором. Гордився і горджусь цим. Карибська криза. Це питання мирозглядали не раз і все відкладали.
Берлінська криза. Визнаю, щоя допустив помилку, але разом з тим горджусь тим, що все так добре булозроблено і так добре закінчилось.
Щодо поділу обкомів партіїна промислові і сільські. Я вважав і вва­жаю, що рішення про це було прий­нятоправильно.
Я розумію, що мене, моєї пер­сониуже нема, але я на вашому місці зразу мою персону не відкидав би… Я не прошуу вас милостині. Виходячи зі сцени, повторюю: боротися з вами не збираюся ічернити не буду, бо ми з вами однодумці. Я тепер пе­реживаю і радію, що наставперіод, коли члени Пре­зидії ЦК почали контролювати діяльність Першогосекретаря ЦК і говорити повним голосом.
Хіба я культ? Ви мене облили брудом, а я кажу: «Правильно». Хібаце культ? Сьогоднішнє засідання Президії ЦК — це перемога партії. Я думав, щомені треба піти. Я сам бачу, що не справлюсь із справою, ні з ким із вас незустрічаюсь. Я відірвався від вас. Ви мене сьогодні чудово за це критикували, ая і сам переживав за це.
Я в кістки і більярд ніколине грав. Я завжди був на роботі. Я дякую за надану можливість мені піти увідставку. Життя мені більше не потрібне. Прошу вас, напишіть за мене заяву, ая її підпишу. Я готувався зробити це в ім'я інтересів партії. Я 46 років був упартії. Може, ви надасте якусь почесну посаду, але я вас про це не прошу. Демені жити — вирішуйте самі. Я готовий виїхати куди завгодно. Ще раз спасибі вамза спільну роботу на протязі ряду років і за вашу го­товність дати меніможливість піти у відставку».
 
Суддя: Суд засуджує стиль і методи керів­ництва М.С.Хрущова, прояви культу особи, виз­нає неможливим залишення його на посадахПершого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР.
На ці посади Пленум ЦК КПРС рекомендує Л.І.Брежнєва (І секретар ЦККПРС) і О.М.Косигіна (Голова Ради Міністрів СРСР).
Виділити М.С. Хрущову персональну пен­сію — 400 крб. на місяць,машину ЗІЛ з приват­ним номером. Він має право користуватись ме­дичноюдопомогою Кремлівської лікарні і спе­ціальним квитком. Крім дачі, зберегти заним квартиру на Арбаті.
Викладач: Відставка М.С.Хру­щова знаменувала завершен­няцілого періоду в житті краї­ни. Хрущов увійшов в історію як діяч, що в складнийчас відва­жився сказати правду про сталінські злочини і взяв курс на оновлення,олюднення соці­алізму. Але підвела його тра­диційна, вихована в сталінські рокивождистська психологія, неготовність серйозно сприй­мати колективнекерівництво. Борець з культом особи, сам ви­явився його жертвою, не витри­мавіспиту владою, покладався на все ті ж вольові методи ке­рівництва.
11.09.1971 р. про смерть пенсіонера М. Хрущова деяким центральнимгазетам дозволи­ли надрукувати дрібним шриф­том коротенькі повідомлення наостанніх сторінках. На його мо­гилі стоїть виконаний скульп­тором Е. Нєізвєстнимпам'ят­ник: бронзова голова М. Хрущова на тлі чор­но-білого муру. Контрасткольорів символізує протиріччя і парадокс як хрущовської ери, так і самогоколишнього Першого секретаря ЦК КПРС.                            
Підсумок заняття.
Оголошенняоцінок, тим, хто були «дійовими особами». У решти студентів — перевірка виконан­няпроблемних завдань уроку.