Заостанні роки українські історики по новому
осмислилиряд подій вітчизняної історії.
Чи ненайбільшою мірою це стосується історії ХХ ст.,
яка унедавні часи перекручувалася або замовчувалася
надогоду існуючому режиму.
ЮрійЩур, 2006 р.Вступ
Тема даноїнаукової роботи – «Криворіжжя в роки Великої Вітчизняної Війни. ВідбудоваКривого Рогу в повоєнні роки».
Обираючи данутему для наукової роботи я звернув увагу на те, що дотепер не існує жодногоцілісного і комплексного дослідження Криворіжжя в роки Великої ВітчизняноїВійни та в повоєнні роки. На мою думку, дослідження даної теми є дійсноактуальним, оскільки крім наукового має ще і практичне значення.
Об’єктом науковоїроботи є Криворіжжя під час німецько–радянської війни і у перші повоєнні роки.
Предметомдослідження є діяльність частин Червоної Армії, партизанських груп, радянськогопідпілля та українського націоналістичного підпілля на Криворіжжі в рокиВеликої Вітчизняної Війни та процес відбудови Кривого Рогу в післявоєнні роки.
Виходячи зактуальності обраної теми і враховуючи недостатню вивченість проблеми, булипоставлені такі завдання:
— розглянутизначення Кривого Рогу для СРСР та Німеччини;
— проаналізуватидіяльність партизанських груп та радянського підпілля на Криворіжжі в рокиокупації;
— висвітлитистворення і діяльність підпільних націоналістичних осередків у вказаномурегіоні;
— встановити якісаме радянські частини і з’єднання брали участь у боях за Кривий Ріг;
— розглянутипроцес відбудови Кривого Рогу, його темпи і методи.
Хронологічнірамки дослідження охоплюють період з 22 червня 1941 р. (початокнімецько-радянської війни) до 1950 р. (місто досягло довоєнних обсягіввидобутку руди).
Географічні межідослідження – територія сучасного Кривого Рогу та прилеглих земель – загальнаплоща приблизно 43,0 тис. га
Результатидослідження можуть бути використані при підготовці лекційних курсів тафакультативних занять у вищих та середніх навчальних закладах.
Частина І. Криворіжжя на початковому етапі війни.Окупаційний період 1.1 Оборона Кривого Рогу. Евакуація
22 червня 1941року відкинуло в минуле всі проблеми і тривоги мирного часу. 22 – 23 червня напідприємствах, будівництвах, в закладах відбулися сотні мітингів, в яких бралиучасть 52 тисячі чоловік – майже все трудове населення довоєнного Кривбасу. Такіж багатолюдні мітинги відбулися і на всіх змінах шахтоуправління «Інгулець», дебільш ніж 3000 робітників виразили готовність вступити до лав Червоної Армії.Гірники з шахтоуправління ім. Орджонікідзе пообіцяли збільшити видобуток руди,а дружини рудокопів з шахтоуправління «Першого травня» заявили про готовністьзамінити на робочих місцях своїх чоловіків, коли вони підуть на фронт.
Газета «Червонийгірник» друкувала десятки листів комсомольців та комсомолок, що добровольцямипішли на фронт. Зперших днів війни тисячі гірників, металургів, будівельників пішли до лавЧервоної Армії. З криворіжців було сформовано три стрілецькі дивізії, полкпротиповітряної оборони, автотранспортний батальйон, медико-санітарнийбатальйон, та інші частини й підрозділи. На кожному руднику був створенийбатальйон народного ополчення.1 Загалом, 20 тисяч криворіжцівувійшло до народного ополчення.
Партійні такомсомольські організації міста займались формуванням винищувальнихбатальйонів, організовували ремонт та виробництво військової техніки, евакуаціюматеріальних та культурних цінностей, будівництвом оборонних рубежів.
Коли фронтнаблизився, жителі міста вийшли на будівництво оборонних споруд. Тільки врайоні села Широкого з їх участю було створено 20 командних пунктів тавстановлено близько 500 вогневих точок. Часто зводити оборонні споруди потрібнобуло під артилерійським та авіаційним обстрілом ворога. Підрозділи радянськихльотчиків запекло билися з переважаючими силами ворога, прикриваючи місто зповітря. В одній з ескадрилій почав свою фронтову службу молодший лейтенантОлексій Маресьєв, майбутній Герой Радянського Союзу.
До останніх днівметалурги «Криворіжсталі» виконували замовлення фронту – вночі домнипереводились на тиху ходу. До того ж вони з метою світломаскування були накритіметалевими кожухами, а місця викиду шлаків демаскувалися. І не раз саме сюдискидали бомби німецькі бомбардувальники.
В липні на«Криворіжсталі» демонтували прокатне обладнання, яке відправлялось наНовотагільський металургійний завод. Вночі 8 серпня 1941 року нарком чорноїметалургії І.Ф. Тевосян наказав зупинити завод. Три домни були «закозлені»,внаслідок чого гітлерівці не змогли використати печі. Для прискорення евакуаціїдо Кривого Рогу були направлені секретарі обкому Компартії України Г.Г. Дементьеві К.К. Тарасов та майбутній секретар підпільного обкому партії М.І. Сташков. Зістанцій Довгинцеве, Червона та Терни йшли ешелони з шахтним обладнанням. 13серпня прийшов наказ: все, що не встигли вивезти негайно підірвати. Як згадуєгенерал-полковник К.С.Грушевий в критичний момент, коли в місті вже чуласястрілянина, до Кривого Рогу прибув перший заступник начальника політуправлінняПівденного фронту полковий комісар Л.І. Брєжнєв. Саме він і допоміг відправилина схід останні ешелони та автоколони.
Вранці 14 серпнядо Кривого Рогу увірвалися німецько-фашистські війська, які одразу ж приступилидо організації місцевої влади – управи, жандармерії та поліції.
1.2 Діяльність радянського підпілля в Кривому Розі.Партизанські загони на теренах Криворіжжя
Не скорилосяворогові населення, що лишилось на території, окупованій 14 серпня 1941 рокунімецько-фашистськими загарбниками. Для роботи в тилу Криворізький міськкомКП(б)У залишив підпільний міський комітет у складі Н.Л.Омельченка, А.Е.Губенка,В.С.Сингирцова, С.Г.Помельникова2.
В період окупаціїв місті було створено 13 (за іншими даними 14) підпільних груп.
Вже 1 листопада1941 року на одному з рудників, підготовлених фашистами до пуску, було вчиненодиверсію – кількома вибухами було знищено компресорну установку, підйомник тадеякі інші механізми, вбито й поранено багато гітлерівців. На початку 1942 рокубуло зруйновано інший рудник, де фашисти намагались налагодити видобуток руди.
На всі акти опоругітлерівці відповідали жорстоким терором – за неповними даними вони замучили,розстріляли, кинули в шурфи понад 7 тисяч криворіжців. Серед загиблих булопонад 800 військовополонених. Кілька тисяч було насильно вивезено до Німеччинина примусові роботи3.
В місті створювалосяантифашистське підпілля. На вулиці Ольминського, 33 була створена явкапідпільного міськкому партії. Хазяїнами квартири були співробітник тресту«Кривбасруда» В.А.Потапенко та його донька Ніна.
Зв'язок міськкомуз командуванням Південного фронту був втрачений. Член міськкому С.Г. Помельников буввідправлений через лінію фронту для відновлення зв’язку. Н.Л. Омельченко і А.Е.Губенко в листопаді 1941 року пішли в сільські райони і їх доля невідома. В цихумовах член міськкому В.С. Сингирцов, не маючи зв’язку з центром, почав діятисамостійно. З числа робітників рудника ім. Дзержинського він створив підпільнугрупу, до якої ввійшли В.А. Потапенко, І.Г. Кравченко, І.Н. Левоненко, С.С. Плях,Ф.І. Квітка, А.Л. Циганков, П.А. Єльченко, П. Лаптєва. Підпільники висадили вповітря залізничний міст та військовий ешелон та вивели з ладу 12 автомашинворога.
Члени групи В.С. Сингирцовадіяли і за межами Кривого Рогу. П.А.Лаптєва в районі села ВерблюдкиКіровоградської області вивела з оточення цілу військову частину і врятувалажиття 4800 бійцям і офіцерам. Подвиг цієї жінки був відзначений орденомВітчизняної війни ІІ ступеня.
Також виниклапідпільна група у радгоспі №38 і селищі Мудрьона, створена комуністом П.А. Тарандушком,направленим на Криворіжжя наприкінці 1941 року політуправлінням Південногофронту. Групи Сингирцова і Тарандушка встановили між собою зв'язок і спільнопровели кілька диверсій.
В листопаді 1941року учитель Ю.М.Козаченко організував у Соцмісті підпільний партійний комітет,до складу якого ввійшли І.Т. Москаленко, М.Є. Стадник, В.П. Шевченко. Комітетстворив на станції Довгинцеве підпільну антифашистську групу під керівництвомЮ.П. Щербака і налагодив зв'язок з групою Ф.М.Тарана, що формувалась на той часу Соцмісті. Дуже швидко група зросла до 20 чоловік. Ці дві підпільніорганізації випускали і поширювали листівки та зведення Радянського інформбюро,які приймали по радіо. Також вони здобували зброю, переховували червоноармійціві допомагали їм перетнути лінію фронту, діставали шрифт для підпільноїдрукарні. Група існувала майже два роки. В 1943 році 15 членів Довгинцевськоїгрупи (серед яких Ю.Козаченко, Ю. Щербак, В. Носенко, М. Караванський, І. Москаленко,С. Поляков, С. Микитенко, Г.Шевченко та інші) були схоплені й закатовані.
Група Ф.М.Таранапродовжувала боротьбу. Вона провела кілька диверсій на залізниці, зокрема, влютому і липні І.М. Гальченко та Ф.М. Таран в районі станцій Коломійцево іРадушна пустили під укіс вантажний і пасажирський поїзди ворога. Дещо пізнішечлени цієї групи визволили з концтабору (спорудженого німцями в районісучасного Соцміста) понад 200 юнаків і дівчат, яких фашисти збиралисявідправити до Німеччини4. Важливим доказом існування антифашистськоїгрупи Ф.Тарана є лист капітана Петрова (див. додаток 2), радянського льотчика.Його було збито німецькими льотчиками 15 серпня 1941 року під час бойовоговильоту в районі рудника Леніна.
Активно діяламолодіжна група, створена у вересні 1941 року учнями школи №15 М. Решетняком,А. Жовтухою, О. Щербаком, М. Ходичем і Г.Романовою. За два роки група випустила46 листівок тиражем 3000 примірників (за іншими джерелами 45 листівок тиражем2500 примірників). Восени 1942 року, влаштувавшись на роботу до німецькогоармійського парку зв’язку, підпільники з травня по серпень 1943 року пошкодили24 танкових рації (за іншими даними 23), а всього вивели з ладу 45 (30) рацій. Намагаючисьзіпсувати цілу партію радіоприймачів (60 штук) для авіації, члени групи булипомічені. Учасників групи було схоплено і 17 вересня 1943 року розстріляно(нині поховано в Комсомольському парку міста).
В лютому 1942року розпочала свою діяльність комсомольська група «Червоногвардієць» (на шахті«Червоногвардійська» рудника ім. Рози Люксембург). Спочатку група складалась з8 чоловік, потім зросла до 32. Серед її членів були М.П. риньов, І.І. Косигін,М.В. Бабенко, М.Д. Мазикін, І. Гудзь, Т.І. Буряченко, В.І. Бабич. (Працюючи надроботою, мені вдалося відшукати характеристику, видану В.І.Бабичу секретарем ОктябрьськогоРКЛКСМУ. Додаток 3). В 1943 році комсомольці перейшли до диверсійної роботи –М.В.Бабенко пошкодив лінію зв’язку військового призначення між станціямиРоковата та Калачевська. Разом з Наташею Гриньовою та Миколою Недошковським вінвивів з ладу підйомник на руднику ім. Леніна. В районі радгоспу Веселі Тернивони зіпсували 20км. ліній зв’язку. Восени 1943 року М.П.Гриньов сформувавзагін, до якого ввійшли всі члени підпільної групи. Цей загін налічував майже100 чоловік. 19 жовтня партизанський загін, перерізавши лінію зв’язку, вдаривпо руднику ім. Леніна. За 5 годин бій завершився повною перемогою партизанів.Було знищено 16 гітлерівців, захоплено у полон 11 солдатів та 2 офіцери. Такожбули захоплені 32 автомашини з боєприпасами і 1 штабна машина з секретнимидокументами. Документи разом із захопленим генерал-майором були передані групірозвідників Червоної Армії. Партизанський загін визволив Коломіївку, ТерноватийКут та Новоіванівку. 8 членів партизанського загону разом з групою Шурупова 48годин утримували заміновану фашистами греблю водосховища КРЕС.
В листопаді 1942року була створена ще одна підпільна комсомольсько-молодіжна група –«Дзержинець» (на руднику ім. Дзержинського). До її складу ввійшли І.Демиденко,П.Демиденко, П.Татаринцев, М.Кожакін, Г.Кожакін та інші. Підпільники малирадіоприймач, розповсюджували листівки, проводили диверсії на залізниці та наруднику ім. Кірова.
Один із загонівнародних месників знаходився спочатку в дніпровських плавнях, пізніше – врайоні Карачунів. Керували ним журналіст Г.М.Рибалко, партійний працівник Б.Г.Шангінта один з комсомольських працівників Криворіжжя О.Г.Федоров. Після виснажливихбоїв з окупантами поріділий загін відійшов на північ республіки. ПізнішеБ.Г.Шангін командував партизанським з’єднанням, що допомагало Червоній Арміїзвільняти польську землю від німецько-фашистських загарбників.
У грудні 1942року на базі створених ще в 1941 році груп виник великий партизанський загінпід командуванням колишнього вчителя ФНЗ рудника «Інгулець» Г.М. Сєднєва. Зачас своєї бойової діяльності загін Г.М. Сєднєва знищив 429 гітлерівців іполіцаїв (у тому числі гебітскомісара м. Бердянська), висадив у повітря 2залізничні мости, пустив під укіс 4 ешелони, знищив 40 автомашин ворога. Спочаткуштаб партизанського загону знаходився в селі Троїцько-Сафоновське. В кінціжовтня перед загоном було поставлене завдання – вдарити по ворожим військам вс. Рахманівка. Там була розміщена батарея протитанкових гармат. Вдаритидовелося несподівано, внаслідок чого було знищено 75 німецьких солдат іофіцерів, захоплено автомашини, мотоцикли, зброю. Потім партизани відступили докаменоломень, звідки вночі вийшли до Новосергіївських бліндажів. Штаб базувавсяв районі с. Григорівка, партизан переслідували шпигуни. Восени 1943 року з-підЛьвова німецьке командування перекинуло каральний корпус, який і напав на слідпартизан. Багато з них загинуло, пораненого Г.М.Сєднєва було схоплено. Післянелюдських катувань (йому викололи очі, відрізали кисті рук) 18 грудня 1943року його кинули до річки Висунь. Інгульчани назвали його іменем сучаснийпроспект. В 1967 році на будівлі СШ №96 (колишнє ФНЗ, де працював Сєднєв у 1935– 1939 роках) встановлено меморіальну дошку з написом «Этот проспект носитимя Георгия Максимовича Седнева — командира партизанского отряда,расстрелянного фашистами в декабре 1943 года».1.3 Діяльність українськогонаціоналістичного підпілля в Кривому Розі
Криворіжжя тайого сільські околиці входили в сферу діяльності групи „Південь”. В першімісяці війни тисячі українських патріотів, ризикуючи життям, вирушили наУкраїну. Використовуючи період міжвладдя, коли радянська влада відступила, афашистська ще не утвердилась, Українські національні сили розгорнули державнебудівництво. Спираючись на місцеві організації ОУН, опереджаючи німців,закладала основи української державності, оволодівала всіма галузямикультурного і громадського життя, забезпечували національне відродженняукраїнського народу на основі всебічного розвитку української мови. Криворізькагрупа ОУН під керівництвом активного діяча оунівського руху Сергія Шерстюказробила багато в справі пропаганди самостійницької ідеології, втілення їїпринципів у життя.
Народивсякерівник Криворізького підпілля у Харкові. Там він і здобув вищу освіту, набувінженерного фаху. Перед війною працював у Львові, зацікавився українськоювизвольною ідеєю і став членом ОУН. Незадовго до початку воєних дій прибув наКриворіжжя і працював на коксохімічному заводі. Членами групи були колишніпрацівники педагогічного інституту — Яровий В., Зеленський О., журналісти-Потапенко І., Олійник Б., учителі та інші працівники — Семенко Ю., ДуманськийО., Размус П., Шарба А., Мамаєнко М. та інші.
Роботашерстюківської групи ще більше активізувалася, коли в Кривий Ріг прибулапохідна група, яку очолював Ріжко П. Дуже старанними у виконанні завдань булиЯрослав Потічний, Мирослав Мричко, Іван Саляк, Іван Тарновський, ГаннаМаксимець. Ганна показала себе добрим організатором і пропагандистом. Вонапоширювала листівки та інші агітаційні матеріали. Шерстюка С. обрали головоюрудоуправи. Такий орган на руднику Суха Балка очолив член ОУН Розмус П. На чолівідділу народної освіти став Зеленський О., інспектором був Яровий З. Газету„Дзвін”, яка стала рупором національно-визвольних ідей, заснував і очоливПронченко М… В Софіївці член районного проводу Шегеда І. був зав. райвно, ВовкВ. займав посаду директора неповносередньої школи. Терещенко К. працювавзавідуючим біржі праці.
Будучи чудовиморганізатором, С. Шерстюк зміг мобілізувати своїх соратників для здійснення„ідей та цілей”, проголошених Степаном Бандерою. Установи управління (управи)діяли як органи української держави, які складалися із місцевих людей, малиділоводство, офіційну мову, печатки, вивіски для оформлення міста українськоюмовою. Було запроваджено офіційне вживання національного гімну „Ще не вмерлаУкраїна”. Робилося багато для налагодження постачання міста продовольством,розвитку торгівлі. Відкривалися їдальні, перукарні, харчові та промисловікрамниці. Проводився курс, щоб духовне життя будувалося з врахуванням історичногоминулого, традицій і культури укра- їнського народу. Почався театральний сезону театрі ім. Котляревсьького. Першого жовтня 1941 року він показав свою першупрем’єру „Тарас Бульба”. За рік поставив 12 прем’єр. На його виставах побувало70000 глядачів. У місті почала діяти капела бандуристів, музичнаконсерваторія.(школа). Відкрили двері українські народні, фахові, середнішколи. Навчальний та виховний процес у них грунтувався на ідеях українськогопатріотизму з їх основним постулатом любові до матері-України і жертовностізаради її визволення. В селі Грушівці почала працювати сільскогосподарськашкола, а у Веселих Тернах – агротехнікум. Викладання в них впливало нанаціональну свідомість учнів та студентів. Багато з них включилися в підпільнуроботу. Це питання дослідив відомий письменник Гусейнов Г. у доповіді „Історіястворення та діяльності агрошкол на Криворіжжі”. Використовуючи спогадивихованців Віталія Шумакова, Гавриша М., він детально розповів про героїчнуборотьбу вчителів та учнів, трагічну загибель юних патріотів. Загально відомуісторію криворізького молодогвардійця Решетняка М. ЇЇ переконливо описалиМиколаєнко М. в повісті „ На лінії вогню” та знаменита журналістка Т.Воронова.Вона знайшла своє продовження. Тепер вже ніхто не сумнівається, що вони буликомсомольцями. Але правда і те, що оунівська атмосфера на них мала вплив. Вонивсе більш стали схилятися до націонал-комунізму, що для радянських комсомольцівбуло невластиво. Вони і загинули як українські патріоти. Були і такі, які несприймали оунівських впливів. Вони гуртувалися навколо Людмили Бодунової. В тойчас, як основна маса юнаків і дівчат розмовляли українською мовою, ця група міжсобою вживала тільки російську, співала радянські пісні. Але жоднихдискримінацій вони не зазнавали. Не зважаючи на різко протилежні політичніпогляди, всі студенти ставилися один до одного більш-менш по-дружньому івідкритих сутичок між ними не траплялося.
Відновилася істала невід’ємною частиною життя криворізька „Просвіта”, яку очолював Юрій Семенко.Його діяльність і тоді і пізніше мала велике значення для всього українства.Пройшовши через страхітливе пекло окупації, у своїй книзі „Голод 1933 р. вУкраїні” він розповів світові про злочини сталінізму. Письменник Микола Чабанназвав її голосом вцілілих після голодомору. Заслугою письменника Г.Гусейнова єте, що своєю доповіддю він поставив багато загадок і побудив інших дослідниківдо пошуків документів, виразив надію, що згодом будуть розшукані нові джерела.Через деякий час Кіровоградський письменник Федір Шепель в архіві службибезпеки Кіровоградської області знайшов справу Бориса Назаренка. З одного бокудокументи дозволили спростувати деякі факти, які кидали тінь на родинупатріота, а з другого – проливала світло на його навчання в агрошколі, участь упідпіллі, а головне дозволили більш ширше побачити значення сім’ї Назаренків нелише в культурному розвитку гірників Кривбасу, але і трудящих всієї України.Наявні матеріали показали, що в Кривбасі було широко розгалужененаціоналістичне підпілля, яке вело боротьбу на два фронти – проти гітлерівськихокупантів і сталінського деспотизму, щоб здобути самостійну Україну. Воно малотісні зв’язки із Львовом, Дніпропетровськом, Кримом. Під його керівництвомЛеонід Костюк, Володимир Шестаков, Іван Шутко, Іван Берко та інші поширювалипропагандистські матеріали – журнал „Інформаційний вісник”, брошуру „Україна,яка була, є і буде”, газету „За самостійну Україну” і листівки. Так в горниліантифашистської боротьби Борис Назаренко сформувався у досвідченого керівника ізагартованого бійця – національно свідомого і самовідданого. Обравши псевдонім„Гнат-недоля” пройшов шлях від рядового члена ОУН до керівника сільськогопроводу. Під його керівництвом діяло чотири кущових (волосних) проводи, щооб’єднували 25 членів. Їх впливовими проводирями були Володимир Рудь, ЛеонідГаркуша та інші. Будучи районним керівником, Борис Назаренко залучив до ОУНГалину Діденко. Її будинок по вулиці Княгині Ольги, де проживали мати імолодший брат, став явочною квартирою підпільників. Організація мала дваобрізи, гвинтівку, пістолет, а також дві гранати й 200 набоїв. На жаль, вінтакож потрапив у кроваві лапи катів і був замучений. Підводячи підсумкиборотьби за національне відродження, один з діячів самостійницького рухуЕ.Стахів зазаначав, що Кривий Ріг мав вигляд українського міста в самостійнійУкраїні. Недивно, що він мав величезний вплив на всю Південну Україну.
Все це невписувалося в стратегію окупантів, викликало в них звірячу лють і штовхало дожорстокої розправи. Голова міської управи С. Шерстюк, редактор газети „Дзвін”М. Пронченко, активні діячі підпілля Г. Максимець, І. Потапенко та інші –всього 105 чоловік у квітні 1942 р. були розстріляні біля шахти Валявка. Зтакою ж жорстокістю нищилися й здобутки їх діяльності. На чолі театру бувпоставлений німець, закривалися організації „Просвіти”, українські школи таінші заклади. Все це тривожною луною рознеслося по всій Україні, булосвідченням жорстоких намірів гітлерівців щодо Українського народу. Окремо требасказати про редактора газети „Дзвін”, поета М. Пронченка. Про нього поширилистрахітливий наклеп, ніби він видавав газету за завданням КДБ і мав на метіскомпроментувати оунівський рух. Така брехня більш усього була провокацією зметою применшення впливу його патріотичної поезії і газети, яку він видавав.Його однодумці, як тоді, так і тепер, не вірили і не вірять, щоб поет, якийпережив сталінські репресії, проявив на засланні мужність, міг піти на таке. Інині багато людей ламають голову над цією загадкою. Українські патріотивідмітають провокацію. Його поезія належить народу і вічно буде служити людям.
„Не треба намнічого від життя,
Ні почесті, нігрошей, ні слави,
Лише державитреба вороття –
Святоїукраїнської держави”.
Хто б не був запартійною належністю поет, але ящо він написав такі слова, заслуговує набезсмертя. Він народний поет. Після трагедії, яка приголомшила всю Україну,оунівські організації перейшли в глибоке підпілля. Ще не раз проти нихспрямовувалися жорстокі репресії і переслідування. Так, у вересні 1943 рокубули знову проведені масові розстріли оунівців Нікополя і Кривого Рога. Але ніжорстокий терор, ні провокації сталінської агентури не змогли знищитисамостійницьке підпілля. Воно продовжувало активно діяти в самому місті, нарудниках, а також в сільських районах Криворіжжя.
Наявні архівніматеріали свідчать, що вони з великою прихильністю ставилися до УкраїнськоїПовстанської Армії. Кожен з них вважав за честь пробратися на територію їїдислокації і стати її воїном. Такі приклади траплялися часто. Були випадки,коли кожен район періодично направляв по явочним паролям і базам формуваннязагонів УПА – збройні групи на поповнення. Окремі дослідники критикувалиоунівських підпільників за недооцінку подібних форм боротьби і пояснюють цимзниження його розмаху. Важко сказати, чи могли б прижитися загони УПА наКриворіжжі. Але ми переконані, що і інші види роботи теж були ефективні. Біля10 років продовжувалася боротьба. Одночасно з цим каральні органи викривали ігромили оунівські організації Придніпровя в тому числі і на Криворіжжі.Протягом 1944 і 1945 років більшість її членів були заарештовані і віддані досуду, кинуті до тюрми і заслані в концтабори. Судили не лише членіворганізації, але і тих, хто їх підтримував і навіть співчував. Лише небагатьомвдалося вижити і повернутися на волю. 1.4 Криворіжців тилу
Нарівні зпідпільниками та партизанами мить перемоги наближали і криворізькі гірники,металурги, будівельники евакуйовані на Схід.
По-фронтовомутрудилися на Уралі передові шахтарі Кривбасу Олексій Семиволос, ІванЗавертайло, Іван Митрофанов та багато інших. В соціалістичних змаганнях за 1942рік Високогірському руднику, де працювали криворізькі гірники, було присвоєнезвання «Кращий рудник СРСР», а криворізькому бурильщику Івану Завертайло –звання лауреата Державної премії.
Ось що розповідавпро ті дні в газеті «Радянська Україна» відомий гірник, також нагородженийДержавною премією, О. Семиволос: «Я работал в тылу на рудниках, кудаэвакуировались после начала войны тысячи горняков Кривбасса с машинами иоборудованием. Каждый рабочий в тылу работал так же самоотверженно, как икрасноармейцы на фронте. Я за два года добился одиннадцати рекордов, выполнялнорму от 500 до 700 процентов».
Прапор ДержавногоКомітету Оборони завоював колектив доменщиків Новотагільського металургійногозаводу, де працювало багато криворіжців. Відзначались криворізькі комуністи –мастери І.Ткаченко, Г.Горобець колишній головний інженер «Криворіжсталі»,начальник доменного цеху Новотагільського заводу Л.Левін та інші. На доменнихпечах почали виробляти нове для заводу та необхідне для фронту виробництвоферромарганцю и феррохрому. На мартенах навчились виплавляти специальні маркиброньової сталі. Прокатчики в рекордно короткі строки почали випускати броньовілисти. Колишній директор «Криворіжсталі» Ф.Ф.Рязанов став на чолі новогоУзбекського металургійного заводу в Бегавате. День 5 березня 1944-го рокуветерани «Криворіжсталі» і Бегавата пам’ятають до сих пір. Цього дня завод давпершу сталь.
Багато чогодосягли під час війни і машинобудівники заводу «Комуніст», евакуйовані доМагнітогорську. Окрім звичайної номенклатури виробів, яких потребували гірникиУралу і Сибіру, колектив «Комуністу» випускав немало військової продукції. КолиКривий Ріг був звільнений, машинобудівники їхали на Україну, залишивши нове,дочірне підриємство, з яким не розривали потім зв’язків довгі роки.
Багатометалургів, гірників, машинобудівників Криворіжжя стали бійцями сформованого на Уралі танкового корпусу. Прапор цього прославленого з’єднання увінчанийбагатьма нагородами країни. Корпус закінчив війну в Празі. Тут на постаменті«тридцятьчетвірки» висічено ім’я криворізького металлурга ОлексіяХмельницького, який загинув на вулицях Праги, в одному з останніх танкових боївВеликої Вітчизняної війни.
Добре працювалибудівельники, евакуйовані на Урал, які потім відбудовували народне господарствоЦентрально-Чорноземного району СРСР, криворізькі енергетики, що працювали наелектростанціях Поволжжя.
Відважні сини йдоньки Криворіжжя прославили рідну землю і на полях битв. Багато ратных справбуло на рахунку воїнів 41-ї Червонопрапорної ордена Суворова стрілецькоїдивизии, особовий склад якої складався в основному з криворіжців. Підкомандуванням генерал-майора Г.М. Мікушева це з’єднання особливо відзначилось вбоях на Рава-Руському напрямку та при обороні Києва.
За роки ВеликоїВітчизняної війни двадцять вісім криворіжців були удостоєні знання ГерояРадянського Союзу. Вітчизна відмітила найвищою нагородою комсомольців Юрія Должанського,Андрія Труда, Івана Кобилянського, Григорія Байбаренко, Олександрв Олексієнко,Володимира Шкапинко, Дмитра Шкоду та багатьох інших. Честі охороняти з повітряКремль, Червону площу, Мавзолей В.І. Леніна під час битви під Москвою бувудостоєний винищувальний полк майора Василя Найденко. «За Ленінград!» булонаписано на борту іншого Криворіжжя – аса Василя Михлика. Льотчик-штурмовик, онздійснив 188 бойових вильотів, знищив більш ніж 50 танків, 200 автомашин, 100артилерійських гармат ворога. В небі над Дрезденом закінчив війну винищувачДмитро Глінка, знищивщий особисо 50 фашистських літаків.
Посмертно булоприсвоєне звання Героя криворізькому Матросову Павлові Костенко, одному звизволителів Криму.
Грамоту Героявручили близьким льотчика-винищувача Івана Лавроненко. Його ім’я носить теперодна з міських вулиць. В Кривому Розі встановлені бюсти двічі ГероївРадянського Союзу Василя Михлика і Дмитра Глінки.
Робітники,колгоспники, радянська інтелігенція не тільки працею, а й особистими коштамидопомагали Червоній Армії. Вони передавали в фонд оборони облігації державнихпозик, заощадження, коштовності. Найбільшим подарунком, який колектив«Криворіжсталі» направив фронтовикам, були бойові машини з танкової колони«Радянський металург».1.5 ЗвільненняКривого Рогу
23 жовтня 1943 року війська 37-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта М.Н.Шарохіна і 5-їгвардійскої танкової армії, очолюваної генерал-лейтенантом танкових військП.А.Ротмістровим, вийшли на підступи до Кривого Рогу. Окремі підрозділи 18-готанкового корпусу с десантом піхоти, а потім 29-го танкового корпусу ввірвалисядо міста.
Танковий рейд дозайнятого гітлерівцями Кривого Рогу був безпрецендентний по відвазі його учасників,по драматизму подій. Вісім годин в оточенні вела бій рота Герояю РадянськогоСоюзу Георгія Олександровича Романенко. Вогнем, таранними ударами громив ворожутехніку, подавляв дзоти танк молодшого лейтенанту Миколи Михайловича Козлова. Вті дні особливо відзначились підрозділи Олексія Григоровича Махрова і экіпаж ВолодимираОлександровича Белоросова. Всі три офицери-танкісти були удостоенф Золотих ЗірокГероїв.
Однак ворогу вдалосявідсікти від танків нашу піхоту, і підроздфли 29-го і 18-го танкових корпусів, витратившибоєприпаси відійшли.
Про запеклість жовтневихбоїв може свідчити те, що в масованих налітах проти атакуючих частин бралоучасть до 100 фашистських бомбардувальників і що гітлерівці здійснювали тут до750-850 літаковильотів за день. Хоча під час даної наступальної операції КривийРіг і не був звільнений, вихід великих армійських з’єднань до кордонів залізорудногобасейну, захоплення широкого плацдарму на правому березі Дніпра самі по собі буливеликою перемогою. На криворізькому напрямку, згадував колишній командуючий 37-юармією, генерал-полковник у відставці, Герой Радянського Союзу М.Н.Шарохін, булозвільнено більше ста населених пунктів, взяті великі трофеї і багато полонених.
Шість ворожих дивізійбули розгромлені. На підступах до Кривого Рогу знайшли собі могилу або потрапилив полон 112,5 тисячі солдатів і офіцерів притивника. Було захоплено 750 танків ісамохідних гармат, більш ніж 800 гармат і мінометів, тисячі кулеметів таавтоматів, велика кількість зерна, залізничних ешелонів.
Німецько-фашистськекомандування, занепокоєне цими успіхами, вдалося до контрударів, намагаючись відкинутирадянські війська і відновити оборону. Однак відчайдушні намагання ворога скинутирадянські війська в Дніпро закінчилися невдачею.
В січні 1944 рокурозпочалась Криворізько-Нікопольськая операція. Головного удару цього разу завдавав3-й Український фронт (командуючий – генерал армії Р.Я.Малиновский). В центрібула розміщена 46-а армія генерал-лейтенанта В.В.Глаголева. Фронт бул посилений37-ю армією – ветераном боїв за Криворіжжя, механізованими і стрілецькимикорпусами, переданими з інших фронтів та з резерву Ставки. 17 лютого почався рішучийнаступ на місто. Війська 46-ї армії вибивали гітлерівців з південного сходу, з’єднання37-ї армії завдавали удару з північно-східного напрямку.
Наступ проходив втяжких умовах. Всі висоти і населені пункти на останніх перед Кривим Рогомрубежах ворог перетворив в потужні опорні пункти. Однак наступальний порив радянськихвійськ вже неможливо було зупинити. Ані вага снарядів і мін, які несли в речовихмішках, викинувши нехитрий солдатський скарб, ні ночі без сну не могли зупинитимужніх воїнів.
46-а армія на вістріатаки мала 48-у гвардійську стрілецьку дивізію під командуванням генерала Г.Н. Корчикова.Згодом прапор Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова 48-ї Криворізької стрілецькоїдивізії був пронесений на параді Перемоги перед Мавзолеєм В.І.Леніна. В лютому 44-годивізія вела багатоденний бій за Зелене місто, територію металургійного заводу іСоцмісто. В самому Соцмісті бій тривав близько п’яти годин.
Противник упорноцеплялся за каждую выгодную высоту, за каждый дом перед фронтом всех четырехнаступавших стрелковых корпусов (34-го и 6-го гвардейского 46-й армии, 82-го и57-го 37-й армии). Под сильным огнем, отражая контратаки, рвалась к центру КривогоРога 394 стрелковая дивизия генерала Лисицына. Успешно взламывала вражескуюоборону 236-я гвардейская стрелковая дивизия под командованием генерал-майораИ. И. Фесина, дважды героя Советского Союза. Соединения 6-го гвардейскогокорпуса генерала Г.П.Котова в кровопролитных боях освободили станции Радушная,Мудреная, очистили от врага коксохимический завод и перерезали железнодорожнуюлинию Долгинцево — Червоное. Здесь особо отличилась 20-я гвардейская дивизиягенерала П.Я.Тихонова, которого сменил генерал Н. М. Дрейер. Большим успехомвоинов 82-го стрелкового корпуса генерала П.Г.Кузнецова было быстроепреодоление внешнего обвода вражеской обороны по линии Александровка –Златополье – Кубердеевка. Кроме разветвленной линии обороны, противникрасполагал здесь большим количеством танков, превращенных в долговременныеогневые точки. Соединениям корпуса – 15-й и 28-й гвардейским дивизиямполковника П. М. Чиркова и генерала Г. И. Чурмаева принадлежит и честьосвобожения крупного железнодорожного узла Долгинцево. 10-я гвардейскаявоздушнодесантная дивизия генерала М. Г. Микеладзе за освобождение рудниковимени Фрунзе, «Октябрьский», горняцкого поселка «Большевик» и Божедаровкиудостоилась наименования Криворожской. 188-я Нижнеднепровская стрелковая(командир полковник В.Я.Даниленко) в кровопролитных боях очистила от врагарудники имени Карла Либкнехта и имени Кирова. Ее заслуги были отмечены орденомСуворова.
57-й стрелковыйкорпус генерала В. А. Остапенко освобождал северную группу рудников. Боевыедонесения тех дней свидетельствуют об умелых наступательных действиях солдат иофицеров 92-й гвардейской дивизии, действовавших в районе Сухой Балки. Насеверо-восточной окраине рота офицера Абалмасова была встречена плотнымпулеметно-минометным огнем. Сильным опорным пунктом, мешавшим подразделениюпродвигаться дальше, был трехэтажный дом. Штурмовые группы в конце концовворвались сюда. Но гитлеровцы блокировали храбрецов. Рота несколько часов велабой в окружении. Было уничтожено несколько десятков фашистских солдат иофицеров, захвачено много винтовок и автоматов. Путь другим наступающимподразделениям был открыт.
Большую отвагу ибоевой натиск проявили в февральских боях соединения 8-й гвардейской армии,которой командовал герой Сталинграда генерал В.И.Чуйков. Эта армия освободилаот врага город Ингулец, входящий по нынешнему административному делению всостав Кривого Рог.
Те, кто принескриворожцам счастье быть свободными людьми, одевали походную форму в Алдане, вСаратове, Кисловодске, Ташкенте, Воронеже, Перми. Кировограде, Свердловске,Горьком.
В числехрабрейших освободителей Криворожья было много уроженцев Ивановской области,воспитанников фабрично-заводских коллективов. Один из них – гвардии лейтенантВладимир Горелов, тогда двадцатилетний коммунист из Тейково, командир взводапротивотанковых ружей. Добровольцем не раз ходил он разведывать вражескуюоборону, проводил через линию фронта целые подразделения. А возвращался«домой», в 28-ю гвардейскую дивизию, то с фашистской зениткой, то спротивотанковой пушкой. Горелова называли в дивизии героем задолго до того, какЗолотая Звезда засияла на его гимнастерке. В Кривом Роге он захватил у врагадва пулемета и с берега Саксагани в упор бил гитлеровцев из трофейного оружия.Молодому офицеру приходилось в февральских боях становиться к орудию вместораненого расчета, поднимать людей в атаку.
Стремительные,изобретательные в наступлении такие воины, как лейтенант Горелов, становилисьнепоколебимыми в обороне. За три дня до решающего криворожского штурма впромерзшей, открытой всем ветрам степи остановился дивизиондвадцативосьмилетнего офицера из Шуи капитана Василия Васильевича Шитова.Артиллеристы получили приказ не допустить удара во фланг войскам, спешившим кСаксагани и Ингульцу.
Едва успелиокопаться – команда: «К бою!». С востока, юга и запада ползли на огневуюпозицию фашистские танки, бронетранспортеры, самоходные орудия. Укрываясь заними, двигались автоматчики. Пушкари словно вросли в землю, в черный от копотиснег. Кончились снаряды. Теперь лишь острыми язычками пламени противотанковыхружей, трассами автоматных очередей отвечали бойцы на вражеский натиск.Дивизион погибал, заслоняя собой пехоту. В последние минуты обороны батарейцыШитова подорвали. Все до единого поднялись они из окопов, чтобы в смертельных объятияхрукопашной схватки уничтожить еще хотя бы нескольких гитлеровцев.
Никто изартиллеристов так и не увидел города, куда вскоре вошли спасенные имиподразделение. Они не узнали, что их героизм принес 115-й артиллерийскойбригаде наименование «Криворожской».
Наряду спехотинцами и артиллеристами образцы беспримерной отваги и мужества показывалилетчики 17-й воздушной армии генерала В. А. Судец. Поддерживая наступлениеназемных войск, летчики сделали около 11 тысяч боевых вылетов. Были уничтоженывсе вражеские переправы на Днепре и мосты на дорогах, ведущих к Никополю,Апостолово, Широкому. Наступающая армия была полностью обеспечена боеприпасами.Их перевозили ночные бомбардировщики, армейские авиаполки связи. санитарныйавиаполк фронта. С самолетов было снято все стрелковое вооружение, полеты небрали штурманов. Таким образом, за один рейс летчики вывозили до 112 тоннбоеприпасов. Это во многом решило успех криворожской операции и проведение ее всроки, определенные Верховным Командованием.
Огнем и гусеницамипрокладывали путь пехоте воины 23-го гвардейского танкового корпуса, которымкомандовал генерал Е. Г. Пушкин. Массовый героизм проявили экипажи 28-гоотдельного гвардейского танкового полка и 6-го отдельного тяжелого танковогополка. За образцовые действия в боях при освобождении Кривого Рога 28-йгвардейский танковый полк получил наименование «Криворожского».
Всего почетныхнаименований удостоились 22 дивизии, бригады, полка и отдельных батальона,личный состав которых особо отличился в боях. Столица нашей Отчизны зореноснаяМосква от имени Родины 22 февраля 1944 года салютовала доблестным освободителямКривбасса двадцатью артиллерийскими залпами из 224 орудий. Жителигорняцкого края свято чтут память погибших героев. На криворожской землесделали свой последний шаг в бессмертье младший сержант из ПодмосковьяАлександр Киров, повторивший подвиг Александра Матросова, начальник политотдела37-й армии, ветеран гражданской войны полковник Николай Емельянов, сержантДмитрий Ананченко, который, чтобы остановить танки противника, бросился сфугасным снарядом под головную машину, летчики Павел Холод и Виктор Травников,направившие горящий самолет на скопление вражеской техники. и тысячи других. Вгороде вырос величественный монумент «Победа», открыты мемориалы «Вечногоогня», десятки комнат Боевой славы, народные музеи. Имена героев поистинебессмертны. В освобожденный город в феврале 1944года вместе с войсками вошлиспециалисты горного дела и металлурги К.В. Кудряшов, А.А. Миняйло, Г.С.Кирносов, А.И. Семиволос. В.М. Бесов, Д.И. Боровик, Д.З. Скирко, К, С, Щербина,И.И. Корж, П.Н. Таран, Е.Ф. Москальков, Д.П. Товстановский, С.М. Мелешкин, С.П.Журавлев, М.П. Губский, В.К. Кулаков, Ф.И. Измайлов, В.П. Бычков, Д.К.Бондаренко. В числе первых партийных, советских и комсомольских работников ЦККП (б)У направил в Кривой Рог И.А. Кудрявцева, С.П. Юдина, И.М. Ульянова, И.А.Мельникова, И.М. Сиренко, О.А. Киреева, М.И. Агафонову, О. М. Ковальскую, М. Г.Грибенко, Е.Ф. Спинякову, В.С. Юркевича, М.П. Кокуркина, И.М. Косынкова, А.З.Животовского, В.И. Юсупова, Г.П. Сатановского, П. Д. Логвинова.
Страшная картинаразрушения встретила прибывших. «Кривой Рог встает перед нами в клубах черногодыма,- писал специальный корреспондент «Красной звезды» 24 февраля 1944 года. –Догорают подорванные немцами дома… Мы сворачиваем на улицу Маркса. Тут наиболееявственны следы немецких разрушений. Многие дома еще продолжают дымиться.Пушкинская улица. Немцы взорвали тут горный институт, славившийся по всейУкраине. Военный городок. В нем находился лагерь военнопленных. Высокая насыпь,под которой немцы почти ежедневно расстреливали пленных…»
Частина ІІ. Відбудова Кривого Рогу ДодаткиДодаток 1. Хронологічна таблиця
1734 р.
Створена Інгульська паланка, упереліку приналежних їй сіл і зимівників згаданий Кривий Ріг.
1761 р.
Згаданий зимівник Кривий Ріг.
Церква св. Миколи згадана як існуючав 1761 р. у статті архієпископа Розанова в «Хронологіко-історичному описі церковєпархій Херсонської і Тавричеської»
1769 р.
У Кривому Розі при полковнику Скіданстоять військові команди.
1770 р.
У Кривому Розі розташовується СтавкаКоша Запорізької Січі. Залишки фортифікаційних споруд знаходилися при курганіЦарьова Могила. В даний час не збереглися.
1774 р.
Академік Гюльденштедт відвідав районКривого Рогу і зробив його перший науковий опис.
1775 р.
Заснування поштової станції, першігеологічні досліди
25 квітня ( 8 травня — за новимстилем) 1775 року в урочищі Кривий Ріг заснована одна з поштових станцій цьоготракту, де для обслуговування пошти в тимчасових землянках оселилися п'ятькозаків. Від селища, що утворилось біля цієї поштової станції, і веде свійпочаток сучасне місто.
1779 р.
Прапорщик Беєр зробив першутопографічну зйомку околиць, де слободі Кривий Ріг приділялося 21 тис. десятинземлі (23 тис. га).
1781 р.
Кривий Ріг відвідав академік ВасильЗуєв.
Слобода Кривий Ріг стала волостнимцентром.
Професор Лєванов знайшов у КривомуРозі сліди срібних руд, мармуру, порфіру і залізних руд.
1791 р.
Вийшла друком книга академікаГюльденштедта «Подорож через Росію й у Кавказьких горах» — перший науковийтвір, де було описано Криворіжжя.
1799 р.
У селі Кривий Ріг мешкає 762 чоловік,із них 407 чоловіків і 345 жінок.
1802 р.
Вийшла книга професора В. Ізмайлова«Подорож у полуденну Росію в 1799 р. у листах, виданих Володимиром Ізмайловим»,де описані промисли жителів Криворіжжя.
1803 р.
В околицях Кривого Рогу проводивдослідження берггемворен Василь Пиленко, який «в достатку знаходив залізні рудибіля Кривого Рога і біля села Шестерня».
1804 р.
У Кривому Розі мешкає 1623 жителя, є226 будинків.
1816 р.
Граф К. Г. Разумовський, щоподорожував по південній Росії, у своїх нотатках згадує криворізькі вапняки.
1817 р.
Кривий Ріг згадується у «Переліку(Списку) казенних селищ Херсонського й Олександрійського повітів, які у 1816 — 1817 р.р. були звернені у військові поселення». (У Кривому Розі в 1817 р. булирозквартировані 6-й та 7-й ескадрони Бугського Уланського полку, що згодом булипереведені в с. Казанка.)
1833 р.
У Кривому Розі подвір'їв – 539
1836 р.
У Кривому Розі за дорученнямНоворосійського генерал-губернатора почав дослідницькі роботи гірський чиновникпан Кульшин. Роботи велися протягом 2 років і дали різноманітні відомості прокорисні копалини краю.
1837 р.
У Кривому Розі нараховується 586подвір'їв.
1838 р.
Подвір'їв — 596.
1857 р.
Військове поселення Кривий Рігпереведено до розряду сіл.
1860 р.
Село Кривий Ріг переведено до розрядумістечка.
1865 р.
У Кривий Ріг уперше прибули колишнійпрофесор Гірничого інституту пан Барбот-де-Марпі, який протягом 1866 — 1867р.р. займався вивченням корисних копалин басейну.
1866 р.
Пан О. М. Поль, оглядаючи балкуДубова чисто з археологічною метою, виявив виходи покладів багатої залізної руди.
1869 р
З'явився геологічний нарисХерсонської губернії пана Барбота-де-Марпі.
1870 р.
О.Поль уперше звернувся з клопотаннямдо уряду Росії про будівництво залізниці, що могла б з'єднати «кам'яновугільнірудники Донецького басейну з Криворізькими залізними рудами».
1871 р.
О.Поль розпочав систематичні розвідкиКриворізьких руд. Усього на ці цілі в цілому було витрачено понад 20 тис. руб
1872 р.
У Кривому Розі розпочав працюватигірський інженер пан Штрипельман, що встановив наявність у районі потужних покладівзалізних руд з вмістом заліза до 70 %.
1873 р.
У південній частині залізорудногобасейну між Кривим Рогом і Ластовкой проводив розвідку пан Феодос’єв.
1874 р.
Перший з'їзд гірничих промисловцівпівдня Росії висловився за проведення залізничної лінії «від Катеринослава і доКривого Рогу і далі до Знаменсько-Миколаївської лінії 220 верст»
13.04.1874 р.
Імператорським Російським технічнимтовариством призначена комісія під головуванням О.О.Іосса задля «дослідженняблагонадійності родовища залізних руд і інших мінеральних багатств, відкритих воколицях села Кривий Ріг
22.04.1874 р.
Російським царем затверджений проектзалізниці від м. Катеринослава (м. Дніпропетровськ) через м. Кривий Ріг дост.Казанка. Проект не здійснений
1878 р.
Рудні багатства краю вивчали гірськіінженери п.п. Конткевич С., Шимаковський М., Домчер В.
1879 р.
Продовжуються роботи п. Конткевича С.у Криворізькому басейні.
1880 р.
Видана робота п. Конткевича С.«Геологічний опис околиць Кривого Рогу, Херсонської губернії
13.05.1880 р.
На виконання затвердженого російськимцарем Закону про виконання гірничими промисловцями підземних робітМіністерством державного майна Росії затверджені й оприлюднені через УрядовийСенат «Інструкції з нагляду за виконанням приватного гірського промислу вгірських округах Європейської Росії» та «Правила про безпечне виконанняпідземних робіт». Ці інструкції стали головними документами, що регламентувалирозробку рудника у Кривому Розі до кінця 19 сторіччя.
1881 р.
Західна частина долини р.Саксаганьдосліджувана п. Г.Прекделем.
15.05.1881 р.
Криворізьким анонімним французькимтовариством почато видобуток залізних руд на незручних землях товариства селянКривого Рогу (Саксаганський рудник).
20.02.1881 р.
Російським царем затверджене«Положення про Тимчасове Управління по будівництву Криворізької іБаскунчакської залізниць»
1882 р.
У гірничозаводському відділіВсеросійської виставки в Москві Акціонерне товариство Криворізьких залізних рудпредставило зразки руд і проекти розробок родовищ «у широких масштабах».
Почалося спорудження моста черезр.Інгулець за проектом архітектора М.А. Белелюбського довжиною 151 м.
1884 р.
Правлінням Товариства Брянськогозаводу прийняте рішення про будівництво власного металургійного заводу(майбутній Олександрівський, пізніше ЮМЗ) для переробки криворізьких руд.
18.05.1884 р.
Відкрита Катеринінська залізницядовжиною 477 верст (505,6 км) від ст. Ясиновата через Кривий Ріг і до ст.Долинська.
1885 р.
Відкрито рудник у маєткуземлевласників Голковської (Артемовський) і Ростковської (Жовтневий).
1886 р.
Відкрито рудник Новоросійськоготовариства — Юзовський (згодом рудник ім. Фрунзе)
1886 р.
Пан Піроцький Ф.А. уперше створив«Електричний моторний вагон», який почав широко застосовуватися згодом нагірських роботах.
1888 р.
На Бєлокрисовському рудникуНоворосійська Товариства (зараз ім. Фрунзе) встановлені дві парові машини.
16.06.1890 р.
Заснована допоміжна каса дляробітників «Товариства Криворізьких залізних руд».
17.06.1890 р
Закладена перша доменна піч наГданцівському заводі.
26.06. 1890 р
У м. Катеринославі (Дніпропетровськ)на 60-м році життя помер один із найвідоміших суспільних діячів Півдня Росії,промисловець, археолог, дворянин, статський радник Олександр Миколайович Поль.Нагороджений орденами св. Володимира і Ганни.
01.03.1891 р
Отримано дозвіл на продовженняСаксаганської гілки на 17 верст (18 км).
1891 р.
На Гданцівському чавуноливарномузаводі закладено 3 домни обсягом 200 м3, висотою 18 м, добова продуктивність400 пудів (6,5 тонни).
1895 р.
У Кривому Розі нараховується 1 162подвір'я
Відкрита 1-а земська лікарня.
Вартість землі в Кривому Розі заостанні 25-30 років збільшилася в 30 і більше разів.
На Гданцівському чавуноливарномузаводі обладнано електричне освітлення і водопостачання заводського водопроводувід електронасосів.
30 травня за підписом Міністра шляхівсполучення Росії дозволене будівництво під'їзних шляхів до залізниці, зокрема,продовження Саксаганської гілки Катеринінської залізниці на схід по долинірічки Саксагань до рудника Калачевського.
1896 р.
Професору П.П.П’ятницькому виданагрошова допомога (100 рублів) на геологічну екскурсію з метою огляду новихрозвідницьких робіт у районах Криворіжжя і Корсах-Могили (у м. Бердянську).
Надруковано статтю П.П.П’ятницького«Про деякі особливості в будівлі і стратиграфії кристалічних сланців на південьвід м. Кривого Рогу».
Устаткування ЮРДМО складалося з 5рудопідіймальних парових машин загальною потужністю 240 кінських сил, однієїпаровозної машини, 4 парових насосів 24 к. с., 8 парових котлів.
Вийшло Високе повеління російськогоцаря про спорудження продовження Саксаганської гілки від ст. Колачевська доз'єднання її з головною лінією біля ст.Любомирівка протягом 85,4 версти (90,5км). Приступили до робіт 01.08.
1897 р.
Пан М.Шимановський обчислив запасизалізних руд у Кривому Розі в 2 млрд. пудів (32 млн. 760 тис. тонн).
Пан С.Колачевський купив паровозсистеми Вілдвіна.
1898 р.
На 23-му з'їзді гірничих промисловцівпівдня Росії вперше розглядалося питання про експорт залізної руди.
На Інгулецькому руднику (біля Гданцівки)влаштована парова лебідка потужністю 50 к. сил, за допомогою котрої вагонетки зрудою по похилій площадці піднімаються з нижніх горизонтів.
На Карнаватському руднику початийвидобуток руди, крім розносу, за допомогою шахт.
На 24-м з'їзді гірничих промисловціврозглядалося питання про розміщення військового гарнізону в Кривому Розі. З'їздпостановив підтримати клопотання. Гірничі промисловці висловили згоду взятиучасть у витратах.
1899 р.
Гірський департамент відрядивгірського інженера пана А.О. Михальського для обстеження Інгулецького рудногорайону.
Ціни на залізну руду в Кривому Розіпіднялися до 9-10 коп. за пуд із вмістом заліза 60%. За кожний 1% понад це — добавляється по 1/5 коп. на 1%.
Пан Колачевський купив у Німеччинідругий паровоз фірми Кроуса.
На руднику Колачевського робітникистрайкували 3 дні, вимагаючи збільшення зарплатні. Страйковий комітет випускавспеціальні листівки.
1900 р.
11 квітня затверджено умовидіяльності в Росії бельгійського акціонерного товариства під назвою «Анонімнегірничопромислове товариство „Жовта Ріка“» (м. Кривий Ріг).
Вийшла книга П.Рубіна«Криворізький басейн і його залізні руди».
На Олександрівському заводіБрянського товариства дрібну криворізьку руду рудника Колачевського почалибрикетувати. Брикетування обходиться близько 5 коп. з пуда.
У маєтку Харіна «ВеселіТерни» відкрито поклади бурого вугілля на глибині 9 сажнів. Покладизаймають простір у кілька десятин.
1901
Почався вивіз руди за кордон
На рудниках Криворіжжя працювало 10власних паровозів.
З 1 липня відкрито регулярний рух поІнгулецький гілці Катеринославської залізниці.
Засновано «Жовторіченськетовариство залізних руд» для розробки Жовторіченського родовища.
З ініціативи поміщика Харінапроводилися розвідницькі роботи з пошуку бурого вугілля, що закінчилисявідкриттям родовища. Останнє не експлуатувалося до 1919 р.
Відкрито повітряну канатну дорогу доГданцівського металургійного заводу.
15.05 Височайше затверджено умову поустрою і експлуатації залізничної гілки до рудників на річці Жовтій.
1902 р.
На руднику С.Колачевського функціонуєцентральна електростанція, енергія якої використовується і для освітленняжитлових будинків.
Рудник «Суха Балка»приступив до будівництва центральної електростанції. Планується повнепереведення видобутку на електроенергію.
На Олександрівському руднику рудничнібудівлі і житлові будинки освітлюються електрикою.
24.09 відкрито рух по Жовторіцькійзалізничній гілці.
05.07 затверджено Статут АкціонерногоКам'яновугільного Товариства «Грушівка».
Криворізької руди було вивезено закордон 2402 тис. пудів.
1903 р.
Експорт криворізької руди за кордонсклав 17 852 пудів.
На руднику «Дубова Балка»проектується електростанція для промислових і побутових потреб.
На руднику Новоросійського Тов-ва наст. Вечірній Кут алмазним буром досягнуто рекордної глибини буріння в 50 сажень(1 саж.=2,13 м).
Виявлені великі запаси руди на земляхкнязя Кочубея в с. Аннівка Верхньодніпровського повіту. Почалися розробки.
Освячена церква св. Миколи на ст.Вечірній.
1904 р.
Було вивезено за кордон більше 15тисяч пудів руди.
У другій половині року пройшлистихійні страйки на рудниках: Шмаковський, Дубова Балка, Ростковський і СухаБалка. Висувалися економічні вимоги.
1905 р.
Брянське Товариство відновило роботуна Лихманівському руднику, що стояв закритим більше 4-х років.
30.05 на руднику «ДубоваБалка» (Більшовик) близько 12 години дня робітники припинили роботу.
17.06 на станції Довгинцеворозпочався страйк робітників місцевих депо і майстерень.
1906 р.
На руднику Колачевському спорудженобудинки для електростанції і підйомної машини.
На руднику Дубова Балка 2.06застрайкували вантажники вагонів. Вантажники всі були звільнені.
12.06 — короткі зупинки робіт нарудниках Дубова Балка і на Шиманівському руднику. Мотив — вимога збільшеннязарплати.
1907 р.
Доктор С. Колачевський придбав другийпаровоз Харківського заводу.
У ніч на 15.05 на руднику ДубоваБалка стався винятковий по кількості потерпілих нещасливий випадок (18 чоловікзагинуло).
На руднику Колачевського спорудженоГофманівські печі для збагачення руди і будинок для електричного підйомника, наруднику Гринько — два будинки для промивання руди.
У квітні на Шиманівському рудникуПівденноросійського Дніпровського Товариства робітники відмовилися вийти нароботу, зажадавши збільшення зарплати.
30.04 застрайкували гірники рудникаДубова Балка. На руднику Колачевського 3.05 робітники припинили роботу,вимагаючи збільшення зарплати.
На Харинському руднику робітники невийшли на роботу 1 травня, вимоги не висувалися.
На руднику «Жовта Ріка»30.04 не вийшла на роботу нічна зміна. Вранці 1 травня були зняті з роботивантажники, поденні і майстрові, що вийшли на роботу в чистих костюмах.
На Краснокутському руднику М.Копилова1 травня робітники на роботу не вийшли, 2 травня працювали до обіду.
На Коломойцівському рудникуНоворосійського Товариства не працювали робітники підрядчика Васильєва. З 1 по3 травня 12 чоловік було звільнено.
1908 р.
За кордон із Кривбасу вивезено 35 277млн.пуд.
Опубліковано статтю А.Михальського«Про деякі основні питання в геології Кривого Рогу».
6.02. на руднику Лозоватка відбувсяобвал, що став причиною страйку робітників.
Закладено найглибшу в басейні шахту«Салокруп» (нині «Більшовик»), що у 1917 р. досягла глибини300 м.
4 листопада після обідньої перервизастрайкували робітники підрядчика Блюменфельда на руднику «Лозовата»Нового тов-ва криворізьких залізних руд.
Закінчено будівництво театру«Колізей» — першого на Криворіжжі.
1909 р.
На руднику «Суха Балка»побудовано центральну електростанцію потужністю 325 к.с. Енергія розподіляєтьсяна всі підйомники і насоси.
Вивезено за кордон 30,4 млн. пудів.
6.03 відбулося затоплення рудниківБранковського, Диканського і Пастухова.
1910 р.
Стовбур нинішньої шахти«Більшовик» і основні поверхневі споруди були обладнані в 1910 — 1911р.
За кордон вивезено більше 53млн.пудів.
На Шимановському руднику побудованоцентральну електростанцію.
Розпочалося застосування пневматичноїенергії при видобутку руди.
1911 р.
Вийшла книга К.Богдановича «Залізніруди Росії. Геологічний характер їхніх родовищ, поширення і запаси».
Вивезено за кордон 54 млн. пудів
На Ростковському (Жовтневому) рудникуспоруджено 2 машинні будинки для електричних лебідок.
На Шмаковському (К. Лібкнехта) — центральна електростанція.
На Дубовій Балці (Більшовик) — машинний будинок.
На Червоному руднику побудованийбудинок для компресора.
На Рахманівському руднику — машиннийбудинок.
На шахті № 5 Олександрівського (Р.Люксембург) рудника застосували систему підповерхового обвалення в їїнайпростішому варіанті з горизонтальними заходами при невеликій висоті поверху(5 — 6 м).
Через низький рівень техніки безпекина Шмаковському руднику відбувся завал шахти, де загинули 5 робітників, щопослужило приводом до страйку.
Відкрито«Новий Театр»Визенберга і Грушевського по вул. Миколаївській (кут вул. Леніна іКалиниченко).
1912 р.
Вивезено за кордон близько 22,4млн.пуд.
Найглибша свердловина 125 саженьпройдена на руднику Дубова Балка.
На Олександрівському рудникуспоруджено будинок електричної станції.
На Шмаковському — 2 копри і 2 машиннібудинки.
На Ростковському — 3 машинні будинкиі котельня.
На Галковському — будинок дляпідйомної машини. Почало будуватися депо для двох паровозів.
На руднику Пужмерки — приміщення длякомпресора і підйомної машини.
На Дубовій Балці — розширеніел.станція і котельня.
На руднику Червоний — надшахтнийкопер.
На Лихманівському — будинок ел.станції.
На руднику Коломойцево — будинок длякомпресора.
На шахті Салакруп (Більшовик)установлено ел.піднімальну машину системи Леонарда.
1913 р.
Вивезено за кордон більше 30 млн.пудів руди.
К. Фукс закінчив складаннягеологічної карти Кривбасу.
Сталося 3 401 нещасливих випадків, зних 51 — смертні.
Понад 94% залізної руди, вивезеної наекспорт, пішло на задоволення потреб металургійної промисловості Німеччини.Транзит здійснювався через Голландію.
1914 р.
Нещасливі випадки: всього 2 809, зних смертельних — 43.
Найбільша глибина вироблення 130сажень.
На фронт було мобілізовано до 60%робітників-гірників.
1915 р.
Російсько-Бельгійським Металургійнимтовариством закладено нову шахту, що була закінчена після революції і названаім'ям С. Орджонікідзе.
Вийшла книга П.Фоміна «Гірнича ігірничозаводська промисловість півдня Росії», де міститься багатовідомостей про Криворізький басейн.
1916 р.
Розпочато проходку головного стовбурамайбутньої шахти ім. Орджонікідзе.
Історична хроніка подій (м. КривийРіг)
1917 р.
Створено першу Раду солдатських таробітничих депутатів
09.01. 1918 р.
Встановлено радянську владу наКриворіжжі
18.03.1918-10.02.1919 рр.
Австро-німецька окупація
26.02.1919 р.
Створено Криворізький повіт у складі30 волостей.
09.08.1919-17.01.1920 рр.
Денікінська окупація
1920 р.
Створено районне управління рудниківКриворізького та Нікопольського басейнів
1921 р.
Відновлено роботи на трьох рудниках
1922 р.
На базі Гданцівського чавуноливарногозаводу відкрито майстерні по ремонту рудничного обладнання
1924 р.
Відновлено роботу ще трьох рудників
У місті нараховується 3260 житловихбудинків
07.12 — вийшов перший номер газети«Червоний гірник»
Листопад — закінчено будівництвопершої черги водопроводу
1925 р.
Діє 25 шкіл з ліквідаціїнеграмотності
У місті нараховується 22 571 житель
1928 р.
У школах Кривого Рога навчається 8100учнів
Видобуто 4430 тис.тонн залізної руди
1929 р.
Діє 10 робочих клубів
Почалися навчання в гірничомутехнікумі
Жовтень — почав роботу гірничоруднийінститут
1927 — 1929 Будівництво Криворізькоїелектростанції
1930 р.
Створено трест «Руда»
Збудовано приймальну радіостанцію
Збудовано кінотеатр ім. Леніна
Почалися заняття у медичному іпедагогічному інститутах
1931 р.
Створено геологічну базу
Створено трест«Криворіжбуд»
7.11. — закладено металургійний завод
1932 р.
Досягнуто стопроцентної механізаціїбурових робіт
Видобуто 7931 тис. тонн залізної руди
7.11. — пуск збагачувальної фабрикина руднику ім. К. Лібкнехта
1933 р.
Створено Гірничоруднийнауково-дослідний інститут
1934 р.
Пуск шахти ім. Орджонікідзе — кращоїмеханізованої шахти СРСР
Створено інститут«Кривбаспроект»
Перші спектаклі драматичного театру
Серпень — дала метал перша домнаметалургійного заводу
1935 р.
Відкрито першу чергу трамвайної лінії
9.01.1936 р.
Пуск першої батареї коксохімічногозаводу
1937 р.
Механічні майстерні оформлюються якзавод гірничого обладнання
1939 р.
КМЗ нагороджений орденом ТрудовогоЧервоного Прапора
Створено залізорудні трести«Дзержинськруда», «Жовтеньруда», «Ленінруда»
Створений геологорозвідувальний трест«Кривбасгеологія»
У місті нараховується 197 621 житель
Лютий — пуск ДП-3
20.08. — розпочав роботубесемерівський цех. За своїми масштабами та технічним обладнанням КМЗ ставнайбільшим у Європі
1940 р.
Діє 160 промислових підприємств, 947магазинів
У місті нараховується 24 100 житловихбудинків
1941 р.
У місті нараховується 212 878 жителів
14.08.1941 — 22.02.1944 рр.
Німецько-фашистська окупація
жовтень 1943 — березень 1944 рр.
Визвольні бої на Криворіжжі
1944 р.
Відкрито ремонтно-механічні майстернітресту «Ленінруда», реорганізовані в рудоремонтний завод
Листопад — працюють 20 шахт. Видобуто570 тис.тонн руди
1945 р.
Створюється Криворізьке міжобласневідділення науково-технічного товариства чорної металургії
1946 р.
Рудники «Комінтерн» та ім.Кірова стають найкращими рудниками СРСР
У місті проводиться IV злітстаханівців гірничорудної промисловості України
1948 р.
Відкрито товариство«Знання»
1950 р.
Місто досягло довоєнних обсягіввидобутку руди, що складало 50% загальносоюзного виробництва
1951 – 1952 рр.
Початок роботи методамибагатоперфораторного буріння
1951 — 1955 рр.
Збудовано 18 експлуатаційних тадопоміжних шахт, 16 кар'єрів, 15 заводів різного призначення
1952-1956 рр.
Будівництво першого в СРСРгірничо-збагачувального комбінату для використання запасів бідних залізних рудта залізистих кварцитів — Південного ГЗК
1951 р.
Створено трест«Кривбасрудбуд»
1952 р.
Створено авіаучилище
1954 р.
Створено Всесоюзний інститут«Гіпрорудмаш»
1955 р.
Створено Науково-дослідний інститутгігієни праці та профзахворювань
1956 р.
Створено НДІ«Механобрчормет»
1957 р.
Створено комбінат«Кривбасбуд», трест «Кривбасшахтопроходка», трест«Кривбасбуддеталь», спеціалізований виробничий автотрест
1958 р.
Створено трест«Криворіжпівнічбуд», трест «Криворіжіндустрбуд»
1959 р.
Пуск Ново-Криворізького ГЗК
Введено в дію шахту«Гігант-Глибока» потужністю 7,4 млн.тонн залізної руди, що на 1 млн.тбільше, ніж видобував весь Кривбас у 1913 р.
1961 р.
Збудовано першу чергу ЦентральногоГЗК
Створено трест«Криворіжстальконструкція»
1962 р.
Пуск ДП-7, оснащеноїелектронно-обчислювальною технікою, промисловим телебаченням
1964 р.
Пуск першої черги Північного ГЗК
1965 р.
Діють 140 середніх шкіл, 15технікумів, 310 бібліотек, 820 магазинів, 573 підприємства
1966 р.
Відкрито Криворізьку філію Донецькогоінституту радянської торгівлі
1968 р.
Пуск взуттєвої фабрики №3
1969 р.
Відкрито вагоноремонтне депо
Відкрито міський цирк
1970 р.
Пуск унікального комплексу шахти«Артем-2»
З пуском ДП-8 доменний цех КМЗ ставнайбільшим в Європі
1971 р.
Місто нагороджено Орденом Леніна
1974 р.
Грудень — пуск найбільшої у світіДП-9
1975 р.
Місто нагороджено Орденом ТрудовогоЧервоного Прапора
Створено завод «Ремгормаш»
Березень — Північний ГЗК нагородженийОрденом Праці Чехословацької Республіки
1976 р.
Пуск бавовнопрядильної фабрики
1985 р.
Перша тролейбусна лінія по маршруту«Площа миру (Визволення) — селище Піонер»
У місті діє 15 тролейбусних маршрутівдовжиною 426 км, 82 автобусні маршрути довжиною 1200 км
1986 р.
Криворізькому аеропорту присвоєностатус міжнародного
1990 р.
Видобуто 168 тис.т залізної руди,вироблено 307 тис.т концентрату, 45 тис.т прокату, 16 тис.т цементу
Кривбас видає 42% Всесоюзних і 80%республіканських обсягів видобутку руди
26.04.- розпочато експериментальнітрансляції Криворізького телебачення
1992 р.
Листопад — здано в експлуатаціюкомплекс «Всебратське-2»
Здано перший 17-поверховий будинок намікрорайоні №6
1993 р.
Створено перший в Україніінформаційно-обчислювальний центр органів соціального забезпечення нового типу
2001 р.
Місто визнано переможцемВсеукраїнського конкурсу «Місто найкращого благоустрою»
2002 р.
Травень — відкрито Будинок милосердя,Центр дозвілля в Жовтневому районі, Клуб «Пілігрим»
2006 р.
На Північному ГЗК збудовано ДФ-3Додаток 3. Характеристика, видана Бабичу В. І.
Зміст
Вступ… 1
Частина І. Криворіжжя на початковомуетапі війни. Окупаційний період… 2
1.1 Оборона Кривого Рогу.Евакуація… 2
1.2 Діяльність радянськогопідпілля в Кривому Розі. Партизанські загони на теренах Криворіжжя… 3
1.3 Діяльність українськогонаціоналістичного підпілля в Кривому Розі… 7
1.4 Криворіжці в тилу… 10
1.5 Звільнення Кривого Рогу… 12
Частина ІІ. Відбудова Кривого Рогу… 16
Додатки… 16
Додаток 1. Хронологічнатаблиця… 16
Висновки… 29
Список використаної літератури… 29
Зміст… 29