Міністерствоосвіти України
Контрольнаработа
зісторії України
студентаІ-го курсу
ФПК
МіщенкоІгора
Володимировича
ТЕМА: Голод в Україні32-33 років.
ХАРКІВ2000
Ваграрній програміпартії більшовиківсоціалістичнаперспективапов’язуваласьз утвореннямна базі експропрійованоїпоміщицькоївласностівеликих державнихгосподарствпід керівництвомРад депутатіввід сільськихробітників.Економічнізв’язкиміж сільськимирадянськимигосподарствамита промисловістю, а також міждрібними селянськимигосподарствамиі усуспільненимсекторм мализдійснюватисьу нетоварнійформі, шляхомпродуктообміну.
Тавеличезнабільшість селянбажала зрівняльногоподілу земель.Інтерес досамостійногогосподарюванняна своїй землінавіть ті дрібнівласники, якіопинилися вжена грані розорення.І тому наприкінцісерпня 1917р. В.Ленінвисловивсяза те, щоб партіяпішла на поступкидрібнобуржуазномуселу і задовольнилайого вимогупро соціалізацію, тобто оголошеннядержавнихпоміщицькихселянськихта інших земельвсенароднимнадбанням, їхбезвідплатневідчуженняі перехід укористуваннявсіх трудящихна зрівняльнійоснові. По суті, партія більшовиківбрала на озброєнняесерівськуаграрну програму.Соціалізаціяземлі булаузаконенаДекретом проземлю.
Аграрніперетворенняперших роківРадянськоївлади знялиосновну частинукласовихсуперечностей, які нагромаджувалисьвсерединіселянства. Якщораніше на селігостро відчувалосяпротистояннядвох більш-меншсформованихкласових спільностей– пролетарівта напівпролетарів, з одного боку,і куркулів –з другого, тоза нових умовкласів позиціївсього селянствапочав уособлюватисередняк.Середняцькимистали майжеполовина бідняцькихгосподарстві три четвертікуркульських.Куркульськийклас, який почавформуватисяще в дореволюційномуселі, перетворивсяна прошароквсерединіселянства.
Соціалістичнебудівництвоу перші рокиРадянськоївлади здійснювалосяна воєнно-комуністичнихзасадах. Системавоєнного комунізмупередбачалапродуктообмінміж містом іселом при забороніторгівлі, націоналізаювсієї промисловості, включаючидрібну, встановленняпрактикизамовлень-нарядівна державнихпідрпиємствахпри максимальнійцентралізаціїуправлінняпромисловістю(главкізм), поступовезгортаннягрошовогообігу. Винекненнявоєнно-комуністичноїпрактики таідеологіїпов’зувалосяне лише з прогалинамив марксистськійтеорії на початковійстадії її розвитку, коли соціалізмпо суті бувлише доктриною, непідтвердженоюжиттям, а й знеобхідністювистояти ускладних умовахзгортаннягромадянськоївійни та воєнноїінтервенції.Однак вже вумовах переходудо мирногобудівництвабуло прийняторяд воєнно-комуністичнихдерктів, спрямованихна дальше згортаннясфери грошовогообігу. Зокрема, у грудні 1920р.з’явилисядекрети пробезплатністьрозподілюванихпо карткахпродуктів, атакож поштово-телеграфнихі телефоннихпослуг. З початку1921р. безплатнимстало користуванняжитлом, водопроводом, каналізацією, газом та електрикою.Припинилосястягненнягрошових податків.
Радянськийуряд прагнувналагодити“державнуорганізаціюрозподілупродуктівзамість приватноїторгівлі, промисловихпродуктів насело”. Положенняпро витісненняторгівлі планомірноорганізованимрозподілому рамкахспоживчо-виробничихкомун увійшлодо підготовленогоЛеніним начеркупроекту новоїпартійноїпрграми. В умовахрозруху упромисловостіобмін між містомі селом набувформи продовольчоїрозкладки, коливсі товарнілишки забиралиу селян майжебезкоштовно.Селянські масиреагували напродрозкладкускороченнямобсягу вироблюваноїпродукції, ітоді, щоб запопігтицьому VІIІ з’їздРад у грудні1920р. висловивсяза встановленнякожному селянськомугосподарствуобов’зковихзавдань позасіву. Цейкрок (ніколине реалізований)був таким желогічним продовженнямпродрозкладки, як і заборонаторгівлі.
Післявиходу з війнипартія не збираласьвідмовлятисявід воєнно-комуністичнихметодів. СхваленийVIII з’їздомРад план ГОЕРЛОмав виконуватисьперш за все зарахунок розкладкиз селянськихгосподарств.
Життяпоказало, однак, що селяни немирилися зпродрозкладкою, забороноюторгівлі, директивнимплануваннямпосівних площ.Все це йшловрозріз з їхжиттєвимиінтересами.Як тільки війназакінчилась, селянськеневдоволеннянабуло гострихформ. Стягненняпродрозкладкипроходило звеличезнимитруднощами.У хлібовиробничихрайонах виникі поширивсяполітичнийбандитизм.Зростанняпродовольчихтруднощівпоглибилогосподарськурозруху. У березні1921р. відбувсяХ з’їзд РКП(б), який проголосивзаміну продовольчоїрозкладкипродовольчимподатком. Церішення булопринциповимкроком на шляхувпровадженняекономічноїполітики. Упромові Ленінана Всеросійськійпродовольчійнараді 16 червня1921р. вперше з’являєтьсятермін “новаекономічнаполітика”.Уперше тутприпусккаєтьсяможливістьторгівлі нетільки в місцевомуобороті. Упершеперед більшовикамиставитьсязавдання вчитисяконтролюватиринок.
Еволюціятрадиційнихдля марксистівпоглядів наторгівлю іринок, яка відбуласяза перший рікнепу, створиланову ситуаціюу питанні просоціалістичніперспективисела. Замістьколгоспу, дляякого властивимбуло відчуженнябезпосередньоговиробниа одземлі та іншихзасобів виробництва, у центрі по-соціалістичномуорганізованогосільськогогосподарстваставав кооперативдрібних товаровиробників.Коопераціяцілком відповідаласелянськійприроді, а томуробила перехіддо соціалізмупростим, легкимі доступнимдля селянина.
ВпровадженаВ. І. Ленінимнова економічнаполітика –явище складне.В її основі –заміна продрозкладкиподатком, дозвілвільного продажуселянами товарнихлишків, допущенняв економікуприватногокапіталу. Протеу непі була щеодна важливагрань: запровадженнявартісних, товарно-грошовихвідносинбезпосередньов економікусоціалістичногосектора, відмовавід воєннокомуністичноїмоделі соціалізму, яка склаласяв роки громадянськоївійни. У цьомурозуміннітривалістьнепу не можелімітуватисярамками перехідногоперіоду відкапіталізмудо соціалізму.Хоч Ленін невстиг теоретичнообгрунтуватиновий поглядна соціалізм, у практичнійдіяльностіРадянськогоуряду з 1921р. буловзято курс навідмову відвоєнно-комуністичнихметодів управлінняпідприємствамина заміну їхметодамиекономічними, госпрозрахунковими. Однак і в практичнійсфері Ленінне встиг реалізувативсі задуми.
Замістьплати за ресурсив бюджет почаливідраховуватипромисловийподаток, потімподаток з обороту, тобто платежі, які не малипрямого зв’зкуз результатамивнутріпромисловогогосподарювання.В них черезвідхиленняцін од вартостіакомулювалисянагромадженняінших галузей.Одже, з 1923р. оформиласьзалежністьмайбутньогорозгортанняпромисловості(індустріалізації)від бюджету.
Цейпринциповийвідступ відЛенінськоїекономічноїполітики відбувавсянепомітно якдля сучасників, так і для істориків.Адже відмовлялисявід задуму, щоне встиг увійтив життя. Протенова економічнаполітика одразувтратила динамізм.В обрисах соціалізму, що будувався, знову сталипомітні воєнно-комуністичніриси. Яскравимприкладомзростаючогов народномугосподарствівпливу адміністративногоначала служитьзовні непомітнатрансформаціяленінськогоплану кооперуваннянаселення. Хочмережа кооперативіврізного профілюрозвиваласяна селі посиленимитемпами, вищоюформою кооперативногоруху сталивважати колгоспив тих їх формах, які виниклив роки воєнногокомунізму.
Оскількипрмисловість“посадили”на бюджет, требабуло вишукуватинові джерелабюджетнихдоходів. Щевосени 1923р. відновилигорілчанумонополію.Проте ні горілчанамонополія, ніемісія не моглибути головнимджерелом доходівбюджету. Цяроль завждиналежала сільськомугосподарству.Випробувалий відповідниймеханізм вилученняселянськихкоштів. Керуючисьідеєю народногосподарськогооптимуму дерективиз’здувизначалидосить високітемпи індустріалізації, колективізаціїсільськогогосподарстваі піднесеннямматеріальногодобробутутрудящих.
Керуючисьв основномудерективами, Держплан розробивдва варіантип’ятирічки– відправийі оптимальний.У квітні 1929р. XVIконференціяВКП(б) схвалилаоптимальнийваріант, а черезмісяць, на Vз’здіРад він ставзаконом. Протецей закон залишивсяна папері. Першап’ятирічка, яка почаласяз жовтня 1928р., виконуваласьза сумою щорічнихпланів, які немали майженічого спільногоіз затвердженимп’ятирічнимпланом.
Справау тому, що п’ятирічкаще у формі дерективХVз’їздуВКП(б) малафундаментальнийнедолік: “ножиціцін”(розриву цінах). Селянине давали наце згоди і взимку1927-1928 років практичноприпинилипідвезенняхліба на ринки.У країні спалахнулахлібозаготівельнакриза. Виїхавшиу січні 1928р. нахлібозаготівлідо Сибіру, Сталіну серії виступівперед партійнимипрацівникамирозгорнувпрграму з трьохпунктів:
зажадати від куркулів негайної здачі всіх надлишків хліба за державними цінами, а на випадок відмови – застосувати надзвичайні заходи і конфіскувати надлишки;
у найближчі 3-4 роки провести часткову колективізацію сільського господарства;
услід за частковою провести суцільну колективізацію сільського господарства.
Колгоспибули потрібніСталіну, щобподолатихлібозаготівельнукризу і одержативід села додатковікошти на індустріалізацію.Надзвичайнізаходи булипридатні длявилученняготової продукції.З їх допомогоюнеможливо булозмусити селян-одноосібниківпостійно вироблятитоварний хліб.Одже, одразупісля ХVз’їздуВКП(б) Сталінвідійшов відкурсу соціалістичногобудівництва, накресленогов дерективахпо п’ятирічномуплану. Замислившив лютому 1928р.скасуваннянепу, примусовеоб’єднанняселян у колективнігосподарстваі накладанняпродрозкладкина колгоспи, Сталін на словахусе це заперечував.
“Ріквеликого перелому”характеризуєтьсяне тільки переходомдо суцільноїколективізаціїселянськихгосподарствпри розкуркуленніїх заможногопрошарку, а й швидким згортаннямринку, наростаннямв економіцірозподільчих, воєнно-комуністичнихрис. У містахвідбувавсяперехід донормової торгівлі.Призначенідля села промтоваритеж були вилученіз вільногопродажу й увійшлидо фонду отоварюваннязаготівельна контракційнійоснові.
Ліквідаціянепу, перехіддо суцільноїколективізаціїзустріли опірз боку найстарішихчленів Політбюро– М. І. Бухаріна, О. І. Рикова іМ. П. Томського.У групи Бухарінане виявилосьальтернативноїпрограми унайважливішомудля долі соціалізмупитанні протемпи індустріалізації.Відкинувшиу 1923р. разом зіншими членамипартійно-державногокерівництвакурс Ленінана самофінансуванняі повний госпрзрахуноку соціалістичнійпромисловості, вони потім –хоч-не-хоч –згоджувалисьі на “нажоціцін”, і на обмеженезастосуваннянадзвичайнихзаходів проте на ліквідаціюнепу вони згодитисьне могли.
Сталінпереміг підпрапором боротьбиза прискоренуіндустріалізаціюкраїни. Здобувшиабсолютнийконтроль надпартією і державою, він негайноперейшов доавантюристичноїлівацькоїполітики “стрибка”в індустріалізації.Утруднень уфінансуваннікапітальноговиробництвабільше не існувало, хоч через відсутністьсправжньогогоспрозрахункупромисловістьсамостійнозароблялапорівнянонебагато.
1928р.Сталін ще неміг відкинутирішення XVз’їздупартії
прочастковуколективізаціюна добровільнійоснові. Післятого, якопір групиБухаріна булозламано, переглядуцього рішенняніщо не перешкоджало.Механізм “стрибка”, складовийелемент якогостановиласуцільнаколективізація, було запущено.
Ріквеликого переломухарактеризувавсяостаточнимвідступом дополітики воєнногокомунізму.Початок форсованоїколективізаціїзбігся з практичноюзабороноюторгівлі івведеннямпрактики плановихзавдань щодоздавання державіхліба та іншихсільськогосподарськихпродуктів зрозкладкоюплану по кожномуселу, колективномуабо індивідуальномугосподарству.Проте розкладкавиявиласяефективноютільки наступногороку, коли кількістьколгоспівзросла, а невиконанняплану сталокаратисярозкуркуленням.З літа 1930р. пошириласьпрактика твердихзавдань щодоздачі всіх“лишків”. Поверненнядо непопулярноговоєнного комунізмутермінологічномаскувалося.Методи воєнно-комуністичногоштурму булоназвано “новиметапом непу”.Поняття “продрозкладка”замінювалосяпоширенимтерміном “план”.
Першаколгоспна весна1930р. була обіцяючою.Україна одержаланепоганийурожай. Булоздано по 4,7 центнераз гектара –рекорднийпоказник товарностіза всі рокиРадянськоївлади. Створювалисяуявлення, щоколгоспне селоздатне забезпечити“стрибок” віндустріалізації.Селян результатипершого рокусуцільноїколективізаціїпривели в шоковийстан. Хоч грізнеслово “прдрозкладка”не вживалося, в колглспнесело повертавсянапівзабутийпобут десятирічноїдавнини. Ринокзникав. Грошівтрачали своюкупівельнуспроможність.Фонд отовареннязаготівельбув мізерний, а заробтки вгромадськомугосподарстві– злиденними.Щоб прогодуватися, треба булорозраховуватив основномуна присадибнуділянку. Протекількістьколгоспівзростала. Післяберезня 1930р.адміністративнийтиск на одноосібниківстав вважатисяперегином. Цене означає, щоколективізаціявтратила примусовийхарактер.Господарюватиіндивідуальноставало дедаліважче: одноосібниківрозкуркулювали, обкладали“твердим завданням” та високимиподатками, тодіяк колгоспникиодетжувалиподатковіпідьги. До кінця1932р. на Україніколективізувалимайже 70% селянськихгосподарствз охопленнямпонад 80% посівнихплощ. Не меншвисокого рівняколективізаціїдосягнули вінших зерновихрайонах. Колективізаціясупроводжуваласяекспропріацієюзаможногопрошарку селянстваі руйнуваннярозвинутоїсистемисільськогосподарськоїкооперації.Продрозкладкавела до швидкогозростаннякризових явищ.Найістотнішимпроявом кризи, яка охопиламолодий колгоспнийлад, була цілковитанезацікавленістьселян у розвиткугромадськогогосподарства,їхнє пряменебажанняпрацювати.
Допочатку суцільноїколективізаціїв колгоспахпанувала “поденщина”.Іноді доходирозподілялисяпо їдцям абокількостіробітниківв сім’ї.КолгоспцентрСРСР у директивівід 6 червня1930р. “Про оцінкуі облік праціу колглспах”висловивсяза впровадженнянової економічноїкатегорії –трудодня, якийдавав змогувраховуватине тільки кількісні, а й якісні результатироботи. У 1932р.переважнабільшістьколгоспниківдо організаціїпраці за трудоднями.Проте в самомупорядку нарахуванняїх існувалобагато недоліків.Один з найсерйозніших– дискримінаціяпраці польовихпрацівниківвикликананасампередбюрократизацієюуправлінськоїсфери черезвідсутністьсправді демократичнихнорм у примірномуСтатутісільськогосподарськоїартілі. У 1930-1931рр.У колгоспахстворювалисятимчасовібригади – наперіод сільськогосподарськоїкампанії. Непостійнийсклад пригаді незакріпленністьробочої худоби, реманенту, земельнихділянок тяглиза собою знеосібленняі зрівнялівку.Під час збиральноїкампанії іобмолоту запанувавцілковитийрозгардіяжі безладдя.Бригади розпалися, на ровоту виходивхто хотів, працяорганізованане була. Планівне мали. Роботузволікали. Хлібосипався, просапнихне збирализовсім. Розкрадвнняпішло навалою, вдень і вночіз поля возилина очах у всіх, розтягаликолгоспнийхліб. Облікуне було.
Партійнийвплив на стансправ у колгоспахвідчувавсяслабо. З кількісногота якісногобоку, а такожза своєю організаційноюструктуроюпартійні організаціїне стали наналежній висоті.Нечисленністьсільськоїпарторганізаціїі специфікаскладу(переважаличлени партії, які займаликерівні посади, а також агрономи, лікарі, вчителіта інші спеціалісти)перешкоджалипереходу відтериторіальногодо виробничогопринципу в їїпобутові. Ажиття вимагалорозв’язатипитання проорганізаціюпартійногоосередкубезпосередньов колгоспі. Улютому 1931р. ЦКпартії прийняв“положенняпро осередокВКП(б) у колгоспах”.Відповіднодо нього сільськіосередки врайонах суцільноїколективізаціїобов’язковомали бути перетвореніна колгоспні. Найпоширенішимибули міжколгоспніорганізації, які об’днувалипо 5-6, а інодібільше 10 колгоспіву кількох населенихпунктах. З жовтня1930р. до кінцяп’ятирічкина Українічерез кожнихдва дні з’являласянова машинно-тракторнастанція. Наприкінці1932р. в республіцідіяло їх 592 –обслуговувалиполовину колгоспів, переважновеликих. Тарозгортаннямережі – лишечастина справи.Активно впливатина організаційно-господарськезміщення колгоспівМТС ще не могли.
Прианалізі причинидезорганізаціїколгоспноговиробництване можна відкидатинеготовностіосновної масиколгоспниківдо колективноїпраці. Дрібнобуржуазнапсихологіясередньогоселянина, якийраптово длясебе опинивсяв колгоспі, нерідко виявляласяв низькомурівні дисйипліни, безвідповідальномуставленні доусуспільненогомайна й худоби, байдужостідо всього, щобуло за межамивласної присадибноїділянки. І всежбезуспішністьспроб реалізуватив масовомумасштабі заходищодо організаційно-господарськогозміщення колгоспів, які добре себезарекомендувалив передовихартілях, пояснювалася, насамперед, не особливостямиселянськоїпсихології, а руйнівнимвпливом продрозкладки.З одного бокуселяни не моглипочути себегосподарямиу власномуколгоспі, томущо виробленаколективноюпрацею продукціяне стала власністюколектива. Зіншого боку, вони знали, щоколгоспи утвореннішляхом об’єднанняїхніх власнихзасобів виробництва.Колізія розв’язуваласьпросто: колгоспникипочинали забиратипродукцію, вироблену вгромадськомугосподарстві, до її оприбуткуванняі вивозу. Такідії кваліфікувалисяяк крадіжка.У 1932р. крадіжкамизаймалися від85 до 90% колгоспників.Крали, щобзабезпечитисебе продуктамихарчуванняабо щось заробитипрдажею. Наринку, якийіснував практичнонелегально, ціни на продукціюсільськогогосподарствадо кінця першоїп’ятирічкизросли в 30 разів.Колгоспникизастосувалисвоєріднутактику соботажухлібозаготівель: намагалисяприховвти приобліку справжнірозміри врожаю, залишали зернов соломі приобмолоті, щобзгодом потайкиперемолотитиїї другий раз– для себе.
Замістьтого, щоб покінчитиз виробничимивідносинами, які змушуваликолгоспниківкрасти власнупродукцію, Сталін та йогонайближчеоточення обралишляхи репресії.Хоч давно вжебуло оголошенопро ліквідаціюкуркульстваяк класу, Молотовзнову заговоривпро загрозузбоку куркуля, який нібитоорганізувавна селі розкраданняхліба та іншогоколгоспногодобра, аби шкодитигромадськомугосподарствуколгоспників, виконанню нимидержавнихзавдань. ВЦВКі РНК СРСР 7 серпня1932р. прийнялипостанову “Проохорону майнадержавнихпідприємств, колгоспів ікоопераціїта про зміцненнягромадської(соціалістичної)власності”.Відповіднодо цього законодавчогоакту розкраданнямайна колгоспіві кооперативівкаралося розстрілом, а за пом’якшуючихобставин –бозбавленняволі на строкне менше 10 років.22 серпня 1932р. ВЦВКі РНК СРСР прийнялипостанову ”Проборотьбу ізспекуляцією”.Спекуляціякаралась ув’язненнямв концтаборіна строк від5 до 10 років безправа застосуванняамністії.
Руйнівнийвплив продрозкладкина продуктивнісили сільськогогосподарстваповною міроювиявився 1931р., коли в колгоспіоб’єдналасябільшістьсільськогонаселенняУкраїни. Однакдезорганізаціяі деградаціягромадськоговиробництваголгоспів непозначиласяна поставкахдержаві: їхстягувализалізною рукою.Зате рівеньжиття колгоспників, який залежаввід ”залишкового”принципу платипраці. Уже вперші місяці1932р. в багатьохсільськихрайонах вичерпалисязапаси продовольстванасамперелхліба. Надколгоспникамизависла загрозаголоду.
ВсільськомугосподарствіУкраїни спостерігавсякатастрофічнийстан. Посівнакампанія затягласядо кінця червняі все ж недосіялипонад 2млн гектарів, відведені підчорний парплощі перетворилисяна розсадникбур’янів. Черезте, що просапнихкультур необробляли, частина посівівзагинула. Наплощах, щозалишилися, урожай бувневисокий, незважаючина задовільніпогодні умови.
15квітня 1932р. завідуючийприймальноюінформувавЛозовськийрайком партіїпро стан артілі”ЧервонийЖовтень”: у колгоспі 70дворів, 260 їдців, хліба вистачилотільки до 1 лютого, колгоспникивживають якїжу винятковобуряк, через що хворіють, було чотиривипадки голодноїсмерті, хворих– 50 чоловік. 25квітня в Решетилівськийрайком партіїнадійшла інформаціяза скаргоюгрупи громадянхутора СтеповогоПіщанськоїсільради: планхлібозаготівельвиконано, протевони залишилисязовсім безхліба, нема йкартоплі, людипухнуть з голоду.25 квітня в приймальнунадійшов листз артілі “12 Жовтень”Дворічанськогорайону: в громадськомугосподарствібуло 300 коней, а залишилося5, селяни кидаютьартіль і розбігаються.Ті, хто залишився, пухнуть з голоду.Тоді ж групаколгоспниківартілі “Трактор”Сумськогорайону написала: в хлібозаготівлівзяли все зерно, колгоспникине мають хлібай картоплі, безфуражу залишиласяхудоба. Балтійськийморяк, якийпобував у відпустців селі Петрушкибіля Києва, писав: непрацездатнимхліб не видають, запаси його, в тому числістраховий фонд, передано вхлібозаготівлі,є випадки голодноїсмерті. 14 травняприймальняодержала листавід жителяОстерськогорайону такогозмісту: “Я хочужити, але неможу, вмираюз голоду. Як унас в селі Крихаєві, так і по ціломурайону Остерськомунастояща голодовка: пуд муки ржаної100 крб, пуд картоплі– 20 крб, і то нідене купиш і многовипадків: дяькокупив пуд, дав100 крб, а від ньогоміліція отобрала.У Крахаєвіодкрився тифголодний, приїхалабригада з районуврачей, закрилишколу і нуліквідіроватьтиф. Навезлиз району продуктів, підкормилибольних і нестали умиратьз голоду. В селіумерло з голодутри душі здорових, много дітейі старих. ВОстерськомурайоні зареєстрованозахворюваннятифом по 15 селах, в Крихаєві було90 випадків, зних четверопомерло”.
Єдинимдля 1932р. нововведенняму взаємостосункахміж містом іселом був дозвілторгівлі дляколгоспів, колгоспниківта одноосібниківза цінами вільногоринку. Зробленаз воєнно-комуністичнихпозицій спробаналагодитиплановийпродуктообмінміж містом іселом булаофіційно визнананеспроможною.Проте на поточнуситуацію постановане вплинула.Адже торгівляхлібом дозволяласятільки післявиконаннязаготівельногоплану, з 15січня1933 року.
Сталінсліпо віриву дієвістьобов’язковихпостанов, незалежновід того, чивідповідаютьвони реальнимінтересам івідносинам.Він думав, щопроблему жнив1932р. можна розв’язатиприйняттямзакону, в якомубули б передбаченізаходи противиявленихраніше хиб. Упостанові РНКСРСР і ЦК ВКП(б)від 5 липня 1932р.“Про збиральнукампанію 1932 року”висуваласявимога запроваджуватискиртування: своєчасноскошений ізаскиртованийхліб не мігтривалий часзберігатисяв полі. З метоюзаохоченняколгоспниківдозволялосявже при обмолотівидавати авансив рахунок натуральноїчастини доходівв обсязі 10-15% фактичнообмолоченогохліба. Це бувпевний крокуперед від”залишкового”принципу оплатитрудоднів: раніше хлібна трудоднівидавали тількивзимку, післявиконаннязаготівельногоплану. 1932р. булозаскиртованобільше скошеногохліба, ніж упопередні роки.Втрати відобсипаннязменшилися.Зате тривалезберіганняхліба в полівикликаломасове розмноженнягризунів. НазасіданніРаднаркомуУРСР 11 листопада1932р. вказувалося, що поширенняпольових мишейнабуває розмірівстихійноголиха. Щоб невмерти з голодуколгоспникиціною надлюдськоїпраці розкрилимишачі норина площі 120 гектарів.У результатівдалося одержати17 центнерівдоброякісногозерна. В кожнійнорі було від2 до 6кг пшениці.
1932р.втрати врожаюпозначилисявже не тількина життєвомурвні колгоспників, а й на хлібозаготівлях.До першоголистопада відселянськогосектора Українинадійшло лише136млн пудів хліба.Мляво відбувалисязаготівлі ів інших регіонахкраїни. Централізованіресурси хлібата інших видівпродовольствашвидко танули.Це викликалоскороченняі без того низькихнорм видачіпродуктів закартками дляробітниківта службовців.Різко зменшивсяхлібний експорт, що призвелодо майже десятикратногозбільшеннядифіцитузовнішньоторговельногобалансу порівняноз 1929 роком. Зростаннякороткостроковоїзаборгованостіобумовило появуна західнихвалютних ринкахчорної біржірадянськихвекселів.Простроченняплатежів загрожуваланепередбачениминаслідками,і з поточнихрахунків інодідоводилосярозплачуватисявалютою, одержаноювід продажунаціональниххудожніх цінностей.Саме тоді зголовних музеївкраїни назавждипішли за кордонсотні творіввеликих художників.
Єбезліч фактів, які незаперечнодоводять злочиннийхарактер діяльностінадзвичайнихкомісій надісланихСталіним улистопаді1932р. до Харкова, Ростова-на-Донуі Саратова іззавданням взятихліб за будь-якуціну. Надзвичайнукомісію наУкраїні очоливМолотов.
КомісіяМолотова неприймала власнихпостанов, адіяла від іменіпартійно-державногокерівництвареспубліки.Діяльністьїї розпочаласяз прийняттямпостанов ЦККП(б)У від 18 листопадаі РНК УРСР від20 листопада1932р., майже ідентичнихза змістом іпід однаковоюназвою – “Прозаходи по посиленнюхлібозаготівель”.Постановамипередбачалося, що в артілях, де під час жнивдопускалиавансуванняколгоспниківпонад встановленунорму (15% відфактичногообмолоту), маютьорганізуватиповерненнянезаконнорозданогохліба. Вводиласяпрактика натуральнихштрафів (м’ясом, картоплею таіншими продовольчимипродуктами– на випадоквідсутностізапасів зерна)колгоспниківта одноосібників-боржниківпо хлібозаготівлях.Ключовим середрепресивнихзаходів бувдозвіл райвиконкомамперераховуватив хлібозаготівлювсі створенів колгоспахнатуральніфонди – насіннєвий, продовольчийі фуражний.
Села, які мали особливовелику заборгованістьпо хлібозаготівляхзаносилисьна “чорну дошку”.Статут “чорноїдошки” означавфактичну блокаду: селяни позбавлялисяправа на виїзд,і якщо в селіне було продовольчихзапасів, людигинули голодноюсмертю. Великесело Гаврилівказагинуло майжеповністю. Лишез 15 грудня 1932р.було дозволенопродавати гас, сірники та іншіпромтовариу селах, за винятком82 районів 5 областей, які найбільшезаборгувалипо хлібозаготівлях.
Вилученнямаксимальноїкількостіколгоспногохліба методамипродрозкладкина перших порахдокоріннополіпшилонепросту ситуаціюв зовнішнійторгівлі. Справді, у 1926\27р., коли хлібозаготівлівідбувалисяшляхом закупокна ринку, буловивезеноприблизно130млнпудів. У 1928р., коливибухнулахлібозаготівельнакриза, вивезтивдалося лише27 млн пудів, ав 1929р. – 11 млн пудів.Якраз у цей часпочалася світовакриза, що з особливоюсилою вдарилопо радянськійзовнішеійторгівлі. Цінина сировину, що вивозилася, впали значнонижче, ніж цінина устаткування, що ввозилося.Отже, требабуло експортуватизночно більшесировини, щободержати тусаму валютнувирочку.Продрозкладкаспочатку даламожливістьзбільшитиекспорт зернових.У 1930р. він зрісу 27 разів – до298 млн пудів, у1931р. – досяг максимальноївеличини завесь післяреволюційнийперіод – 316млнпудів. Водноразпродрозкладкавикликаючипрогресуючийпараліч, сільськогосподарськоговиробництва, різко зменшила, в кінцевомупідсумку, експортніресурси.
Хлібозаготівліподовжувалисянавіть у першійдекаді лютого1933 року, колиселяни почалигинути відголоду. Практичнона всій територіїУкраїни в сільськіймісцевостітоді вже неіснувалоскільки-небудьвеликих запасівпродовольства.
Повнабезвихідьситуації змусилана Дніпропетровщинізвернутисядо апсолютнонеморальногозасобу – нагородиза донос. Кожний, хто вказував, де сусід ховаезерно, одержуваввід 10 до 15% виявленогояк премю. 17 лютогоцей ”досвід”поширився навсю республікуу формі спеціальноїурядової постанови.
Насіннєвапроблема відійшлана другий планпісля того, яксекретар ЦКВКП (б) Постишевдобився прийняття25 лютого постановиРНК СРСР і ЦКВКП (б) про виділенняУкраїні позичкив розмірі 20 млнпудів зерна.Фактично, телеграфнийдозвіл навикорестаннярозміщениху республіцідержавнихзапасів хлібадля харчуванняголодуючиху розмірі 3млнпудів надійшов19 лютого. Всьогодо кінця квітняреспублікаодержала 22,9 млнпудів насіннєвоїпозички, 6,3 млнпудів фуражноїпозички, 4,7 млнпуді продовольчоїпозички і 400 тисячпудів продовольчоїдопомоги.
Проте, що на селівідбуваєтьсящось страхітливе, знали всі. Біженцізаповнювалиміста і вмиралисотнями простона вулицях.Інформаціяпро голод проникалай за кордон.Намагаючисьврятувати відголодної смертідітей, селянивезли їх доміст і залишалив установах, лікарнях, простона вулицях.Лавина голоднихсмертей наросталаз місяця в місяцьаж до початкуліта. Така інформаціяретельноприховуваласявід народу.Сталін говоривпро успіхиміжз’їздівськогоперіоду, зпідкресленимнатиском відзначав, у контекстіз цифрами прозростаннянаціональногодоходу і промисловоїпродукції.Включення дотрадиційногопереліку успіхівнового елемента– даних прозростаннянаселення –мало на метіпокласти крайрізного родучутки у країніі за кордономпро величезнівтрати людейвід голоду.
Аналізданих демографічноїстатистики30-х рр. свідчить, що прямі втратинаселенняУкраїни відголоду 1932р. становилиблизько 150 тисяччоловік. 1933р.голодною смертюзагинуло від3 до 3,5 млн чоловік.Повні демографічнівтрати, включаючизниженнянароджуваності, сягали в 1932-1934 рр.5млн чоловік.Не менше мільоназагинуло наКубані. Голоду 1933р. був наслідкомспроби здійснюватисоціалістичнебудівництвовоєнно-комуністичнимиметодами. Протепримусоваколективізаціяі накладенана колгоспипродрозкладкапризвели доглибокої деградаціїсільськоговиробництва, яка так дорого, так боляче іневідшкодовнообійшласякраїні й народові.
Cписок використаноїлітератури:
1.С. В. Кульчицький“Трагедіяголоду 1933”; т-во“Знання”; К. 1989;
2.С. В. Кульчицький, М. Котляр;“Довідникз історії України”; видавництво“Україна”; К. 1996