Контрольнаробота
з дисципліни:«Історія України»
Тема контрольноїроботи:
Визвольнавійна українськогонароду 1648-1654 рр.
Зміст контрольноїроботи
1.Створеннянової Українськоїдержави
2.Дипломатичніпереговоривзимку 1649 р.
3.Війна на двафронти. Битвапід Зборовом
3.Дипломатичніта воєнні успіхиу 1650 р.
4. Поразка підБерестечкомта її наслідки
5. Воєнні діїу 1652—1653 pp.
6. Переяславськарада 1654 р.
Список літератури
1.Створеннянової Українськоїдержави
Результативністьповстанськогоруху 1648 р. змушуєвисловитисумнів щодотрактуваннярадянськоюісторіографієюцієї події якпочатку визвольноївійни. Окремівчені (МиколаКостомарові МихайлоПокровський)називали боротьбуукраїнськогонароду в серединіXVII ст. «козацькоюреволюцією».Погляньмо наподії 1648 р. з точкизору революційностітих змін, щотоді відбулися.Революція —це докорінназміна в життісуспільствамирними чивійськовимизасобами. Залежновід спрямованостівона могла матиабо соціальний, або національно-визвольнийчи змішанийхарактер.
У ході всенародногоповстання 1648р. в Українівідбулисядокорінні змінив державномуустрої українськогосуспільства.Було поваленопольсько-шляхетськепанування йрозпочатостворенняУкраїнськоїнаціональноїдержави республіканськоготипу. Верховниморганом молодоїдержави сталазагальнокозацькарада. Хоча в їїроботі моглибрати участьлише козаки, але в умовахвільного доступув ряди козацтваінших верствнаселення радамала загальнонароднийхарактер. Вонавирішуваланайважливішіпитання життяУкраїни. Начолі державистояв гетьман, який обиравсякозаками. Дойого рук поступовопереходилавійськова, адміністративна, фінансова йсудова влади.Дорадчі правапри гетьманімала рада генеральноїстаршини, доякої входилиобозний (керувавпостачаннямармії), суддя(очолював генеральнийсуд, вищу судовуінстанцію), писар (займавсяділоводствомі зарубіжнимизв'язками), підскарбій(відав фінансами, скарбом і податковоюполітикою), осавул (відповідавза організаціюі боєздатністьвійськовихчастин), хорунжий(частково відаввійськовимисправами івідповідавза збереженістьголовноговійськовогопрапора), бунчужний(оберігавгетьманськийбунчук). Вищіурядові посадиз'явилися вході вирішенняназрілих проблемй інколи моглизаміщатисяодночасно двомаособами.
ГоловноюзапорукоюуспішногобудівництваУкраїнськоїдержави сталоствореннянаціональноїармії на організаційнихпринципахзапорізькогокозацтва. Арміяформуваласьіз добровольців, відзначаласявисоким бойовимдухом, мужністюта сувороюдисципліною.її основнуударну силустановилизапорожці йреєстровікозаки Білоцерківського, Чигиринського, Черкаського, Корсунськогоі Переяславськогополків. У ходіборотьби невеликіповстанськізагони об'єднувалисяв нові полки, які приймалиназву найбільшогоміста. З'явилисяПолтавський, Прилуцький, Миргородський, Ніжинський, Борзнянський,Ічнянський, Кропивнянський, Київський, Уманський таінші полки.Бойове ядрополку становили1—2 тис. записаниху реєстр козаків, але при необхідностідо них приєднувалисяще десять, а той більше тисячдобровольців.Чисельністьукраїнськоїармії доходиладо 100—150 тис. чол.Це набагатобільше, ніж вбудь-якій іншійєвропейськійдержаві. Якправило, полчанисамі обиралиполковниказ-поміж иайталановитішихорганізаторів, мужніх і хоробрихватажків. Теж саме відбувалосяй при формуванніполкової старшини— писаря, судді, обозного, осавула, хорунжого.Разом з тимгетьман призначавполковниківІ на власнийрозсуд з числанепримиреннихворогів польськоїшляхти. Прискіпливийвідбір кращихз кращих забезпечивперевагу військовоїмайстерностікомандирськихкадрів українськоїармії над професійноювправністюпольськихвоєначальників.У відносинахміж полковникамий вищою старшиноюорганічнопоєднувалисявоєнна ініціативаз суворогодисципліною.Наказ гетьманавикопувавсянезаперечно, негайно й точно.В цьому арміячітко дотримуваласьправил, виробленихзапорожцямиу їхній безперервнійборні то з татарами, то з турками, то з ляхами, ато а з усімаразом. Полкискладалисяз сотень, чисельністьяких буланеоднакового.Часто вониналічувалидо 500—700 козаківкожна на чоліз сотником, писарем, осавуломІ хорунжим. Убільшостівипадків сотеннастаршина обираласьна відкритихкозацькихрадах.
Поступовоформуваласятериторіядержави. На неїпереносивсятрадиційнийвійськовийустрій козацтва, що найповнішевідповідалоголовній меті— визволеннюУкраїни відпоневолювачів.Звільненатериторіяпочала ділитисяна полки й сотніна чолі з полковникамита сотниками.На кінець 1648 р.вона простягаласявід Слобожанщинина сході доГаличини назаході. УкраїнавідроджуваласяБ старокиївськихмежах на новійнаціонально-соціальнійоснові. Радикальнізміни відбулисяі в становищіукраїнськихміст. Вонивизволилисяз-під залежностікороля, магнатів, шляхти, католицькогодуховенствай стали юридичносамостійними.Вся повнотавлади перейшладо магістратіві ратуш. Більшусвободу дісталисільські старости.
Революційнізміни сталисяв національно-соціальномускладі військовихі адміністративнихорганів. Повстанціпоклали крайпануваннюпольськихмагнатів, шляхтий католицькогодуховенствау владних структурахсуспільства.Більшість зних загинулав перші місяцівійни або втекладо Польщі. Довлади прийшланаціональназа складомкозацька старшина.Досить впливовуїї частинустановилаправославнаукраїнськашляхта. З шляхтичівпоходили гетьманБогдан Хмельницький, полковникиДанило Нечай,Іван Богун, Михайло Кричевський, СтаніславМрозовецькийта ін. Хвилявсенародногоповстаннявинесла накомандні посадипредставниківіз народнихнизів ПолковникиМаксим Кривоніс,Іван Тиша, МартинНебаба та іншівийшли з ремісників, Степан Пободайло— з драгунів, Матвій Гладкий—зкозацтва. СотникамиЯсногородської, Вузівськоїта Гурівськоїсотень на Київщиністали війтГапон, ковальАндрій, мельникФока, бондарГерасим і кравецьСидір. Приблизноте ж саме відбувалосяпо всій визволенійтериторії.Козацьку старшинузгуртовувалаідея визволенняУкраїни й створеннянезалежноїдержави. Алестосовно внутрішньоїполітики їїроздиралисерйознісуперечності.Однак у ціломувона проводилапрогресивнішуполітику, ніжпольська шляхта.У такому ж напрямідіяли сільськай міська адміністрації, позбавленіжорсткої опікипольськихвластей.
Розпочалосяформуваннянаціональноїсудової системи.Вона відповідалаособливостямдержавногоустрою й будуваласяна становійоснові, колидля кожногостану призначалисьокремі суди.Щоправда, цятенденція щене була чітковиражена. З'явивсяГенеральнийсуд на чолі згенеральнимсуддею. До йогокомпетенціївходило судочинствонад вищою козацькоюстаршиною тарозгляд спірнихсправ державноїваги. Одночасновін виступавапеляційноюінстанцієюдля інших судовихорганів. У полкахпочали створюватисяполкові судина чолі з полковимисуддями. Продовжувалидіяти окремісуди для міщані селян. Але наїхню роботудедалі посилювавсявплив козацькоїстаршини. Козацькимисудами порядз суддями керувалий полковникита сотники.Судочинствобазувалосьна старих юридичнихкодексах законів, зокрема наТретьому литовськомустатуті 1588 p., івелося «задавніми правамиі за давнімивольностями».
Докоріннізміни сталисьу соціально-економічнихвідносинах.Повсталі масиліквідуваливелику земельнувласністьпольськихмагнатів ішляхти, а такожполонізованихукраїнськихфеодалів. Залишеніними рухомемайно і скотперейшли дорук повстанців.Селяни, козакий міщани почализасівати панськілани різнимзбіжжям. Звільненіземлі хліборобивважали своїми, відвойованими, як вони говорили, козацькоюшаблею. Економічніпідвалинитрадиційногофеодалізмубули істотнопідірвані.
Свої володіннязберегли тількиправославнімонастирі йга українськай польськашляхта, що сталана бік повсталих.Однак владунад підданимивони втратили.Частина православнихмонастиріводразу визналазаконністьнової владий почала шукатив неї захистувід селян. Вжез червня Хмельницькийстав видаватиохоронні йжалувальніуніверсалиГустинському, Печерськомужіночому, Флорівськомута іншим монастирям.Майже одночасноохоронні універсалидістають СебастіанСнітинськийз Коростеншинита, напевне, йінші шляхтичіз числа учасниківборотьби протиРечі Посполитої.Ці універсализахищали віднаїздів військовихкоманд, але незакріплюваливладу поміщиканад селянином.
Одним знайголовнішихзавоюваньнароду бурхливого1648 р. стала ліквідаціякріпосногоправа, найненависнішоїй найтяжчоїформи експлуатаціїселянства.Хліборобизавоювалиособисту свободуй широкі можливостідля занятьсільськимгосподарством, різними промислами.Основнимигосподарськимиодиницями навизволенійтериторії сталидрібні господарства, які базувалисяна сімейнійта вільнонайманійпраці.
Для налагодженнязв'язків з іноземнимидержавами йстворення антипольськогосоюзу Хмельницькийпочав формуватидипломатичнуслужбу. У квітні1648 р. у Бахчисараїгетьман уклавугоду з ханомІслам-ГіреємШ, умови якоїбули виробленіпопереднімипосольствамиКіндрата Бурляяі Яцька Клиші.За цією угодоюхан мав подаватиХмельницькомудопомогу кіннотою, а гетьман —віддаватитатарам військовуздобич і нечинити опорупри набиранніними ясиру вмаєтках польськоїшляхти. Як гарантіювірності угодігетьман залишиву Бахчисараїзаложникомсвого 16-річпогосина Тимоша.
Після Корсунськоїперемоги Хмельницький8 червня 1648 р. направивросійськомуцареві листаз повідомленнямпро успіхикозацької зброїі проханнямпідтриматиУкраїну в їїборотьбі зПольщею. Однакросійськийуряд тількиприглядавсядо подій в Україні,і це змусилоХмельницькоговикористатиєрусалимськогопатріархаПаїсія, що перебуваву Києві проїздомдо Москви, абитой схиливросійськогоцаря до воєннихдій проти Польщі.Значно кращіуспіхи малакозацька дипломатіяу відносинахз Трансільванією(Семигороддям).Князь ЮрійРакоцій І усерпні прохавХмельницькогочерез кальвініста-магнатаЮрія Немиричапідтриматийого кандидатуруна польськийпрестол. МіжЧигирином іФеерваром вівсяжвавий обмінпосольствамиі грамотами.Однак союзпроти Польщіміж Україноюі Трансільванієютак і не бувукладений. Теж саме сталосяй у відносинахз Молдавією.Перебуваючиу васальнійзалежностівід Туреччини, воєвода ВасильЛупул разомз тим мав тісні, навіть родиннізв'язки з магнатомЯнушем Радзивілломі тяжів до Польщі.У жовтні вінприймав посольствоХмельницькогой погодивсяне пропускатина свою територіювтікаючу зУкраїни польськушляхту. Аледалі цього увідносинахз молодою козацькоюреспублікоюне пішов. ДоУкраїни придивлялисяБранденбургія, Венеція та іншікраїни, виношуючипри цьому кожнасвої плани.Визнаючи перемогикозацтва увійні з РіччюПосполитою, уряди зарубіжнихкраїн почализондувати грунтдля встановленнязв'язків з Україною.
Національно-визвольнареволюція 1648р. мала виразніелементи революціїбуржуазної.Вони полягалиу ліквідаціївеликої земельноївласностіпольських іополяченихукраїнськихфеодалів, атакож становогоустрою суспільства, поваленнікріпосницькоголаду, завоюванніселянами особистоїсвободи, встановленнідрібної земельноївласностіселян, козаківі міщан, масовомувикористаннівільнонайманоїробочої силитощо. З'явиласяреальна можливістьдля переходудо буржуазногосуспільства.Тим більше, щоподібне вжесталося в Нідерландахі відбувалосяв Англії. Всезалежало відсили народнихмас і політикиправлячих кіл.
Проте завоюванняукраїнськогонароду не булизакріпленізаконодавчо.Уряд молодоїреспублікивідстав відреального ходуподій І в своїйбільшостіперебував уполоні традиційнихсередньовічнихуявлень продержавну формуорганізаціїсуспільства.На одне з центральнихмісць у державотворчомупроцесі вінставив затвердженняособливих пільгдля козацтваяк своєріднуплатню за поваленняпольсько-шляхетськогопанування вУкраїні, Фактичнокозацтву відводилосяте соціальнемісце в суспільстві, яке ранішеналежало шляхті.Тобто започатковуваласяреставраціяколишньогостанового ладу, але вже нанаціональнійоснові.
2.Дипломатичніпереговоривзимку 1649 р.
СтворенняУкраїнськоїдержави у 1648 р.докоріннозмінило тактичній стратегічніплани Хмельницького.Найрельєфнішевони проявилисяпід час переговорівз польськимипослами у лютому1649 р. у Переяславі.Польську депутаціюочолював київськийвоєвода АдамКисіль. Вінпредставлявту частинупатріотичнонастроєноїукраїнськоїаристократії, доля якої склаласьтрагічно. Кисільщиро бажавдобра своїйВітчизні, алевсі конфліктиміж Україноюі Річчю Посполитоюхотів розв'язатимирним шляхом, відстоюючиєдність РечіПосполитої, яку вважаввзірцем демократичноїдержави. ПольськідипломатипривезлиХмельницькомузгоду короляна збільшенняреєстру до 12тис. козаківі скасуванняунії. Цим самимуряд Речі Посполитоїсподівавсяублажити козацтвой знову поставитийого в своюзалежність.Однак ситуаціявже докоріннозмінилася.Хмельницькийперетворивсяз проводирякозацтва навождя всієїукраїнськоїнародності, що завоюваласвободу й власнудержавність.
Хмельницькийвизначив кордониУкраїнськоїдержави поВіслу, де моглажити лише тапольська шляхта, що визнавалавладу ВійськаЗапорізького.Ні козацькастаршина, ніпольський урядне бажали йтина компромісиі тому не моглобути й мови простабільниймир між державами, одна з якихщойно вирваласяз колоніальнихлабет, а іншанамагаласяїї знову тудиповернути.Єдине, про щозмогли домовитисяобидві сторони, так це про перемир'ядо весни йвстановленнякордону по р.Горяні.
ОдночасноХмельницькийрозгорнув жвавудипломатичнудіяльність.Він вів переговориз молдавськимгосподарем, трансільванськимкнязем і кримськимханом. Ранньоювесною до Чигиринаприбуло російське, а до Москвивід'їхало українськепосольствоВешняка. Українськийгетьман забудь-яку цінунамагавсястворити антипольськукоаліцію державі спільнимисилами завдатипоразки РечіПосполитій.Однак урядизарубіжнихкраїн ще з недовіроюставилися домолодої державий ухилялисявід конкретнихзобов'язань.Єдиним виняткомстав кримськийхан Іслам-Гірей.Дбаючи насампередпро власніІнтереси, вінзголосивсяподати ХмельницькомуІстотну військовудопомогу.
3. Війна надва фронти.Битва під Зборовом
Польськашляхта не збираласявиконуватиумови переяславськогоперемир'я івиводити своївійська за р.Горинь. Навпаки, князь Корецькийі кам'янецькийкаштелян СтаніславЛянцкоронськийзахопили наВолині Межирічі на БрацлавщиніБар. Подібніакції вчинилий інші польськімагнати. Повсій Речі Посполитійзбиралосявійсько. Наліто 1649 р. воноскладалосяз трьох армій.Одна під командуваннямАдама Філрея, Лянцкоронськогоі Вишнєвецькогозосереджуваласяна межі Галичиний Волині у верхів'яхПівденногоБугу, друга —короля Яна IIКазимира складаласяз посполитогорушення шляхтиі йшла їй надопомогу, третя— литовськогогетьмана ЯнушаРадзивілламала наступатина Україну зпівночі. У травніпередові загонипольської арміїперейшли внаступ і завдалипоразки загонамІвана Донцяі Таборенкапід Любаромі Сульжином, Кривоносенка— під Красиловом, Старокостянтиновомі Острополем.Основні силицієї арміїзосередилисяпід Старокостянтиновомдля дальшогонаступу.
Влітку 1649 р.Україні довелосявести воєннідії і в Білорусії.Війна на двафронти послабилаударну міцькозацькоїармії, але одночасной прикрила їїпівнічний флангвід загрозиз боку литовськоїармії. У квітніХмельницькийнаправив наПрип'ятщинуй ГомельщинуЧернігівськийполк МартинаНебаби і полкІллі Голоти.Козаки не обмежилисяпасивною обороною, а допомоглимісцевомунаселенню уборотьбі протилитовськоїта польськоїшляхти. Українськіполки зайнялипівнічну Прип'ятщину, Гомельщинуі прийняли насебе удар литовськоїармії. Війнавелася з переміннимуспіхом.
Тим часомХмельницькийзібрав майже360 тис. добровольців, закликав надопомогу татарі на початкутравня зосередиввійська підБердичевом.Щоб розпорошитиворожі сили, він наказавбрацлавськомуполковникуДанилу Нечаювдарити наМеджибіж. Планцілком вдався.Лянцкоронськийзі своїми драгунамипоспішив надопомогумеджибозькомугарнізону, агетьман з головнимисилами рушивна Старокостянтинів.Несподіванапоява козаківі татар внесласум'яття й панікув дії польськогокомандування.Та й рядовашляхта розгубилася, почала звинувачуватисвоїх регіментаріву бездарностій вимагатиобрання новихполководців.Нарешті, магнатамвдалося навестита-кий-сякийпорядок у військуй наказативідступатидо Збаража.Відступ скорішенагадуваввтечу. Відступаючихпереслідувалакіннота Вінницькогой Київськогополків. їїпідтримувалиголовні силипід командуваннямсамого Хмельницькогой татарськічамбули. В ар'єргардірухався Миргородськийполк МатвіяГладкого. Нарешті, польське військодісталосяЗбаража. У невеликомумістечку всірозміститисяне могли, іВишневенькийнаказав будуватипід самим замкомукріпленийтабір.
30 червня наспілипередові загоникозаків і татарий з маршу атакувалитабір. Знищившидо двох тисячнімецькихнайманців ізахопившичимало військовогоспорядження, вони відійшлиназад і отаборилисяза чверть милівід поляків.Незабаром доних приєдналисяй головні силиукраїнськоїармії. Повстанцізайняли всінавколишнісела й хутори, так ізолювалиЗбараж відсвіту, що, якговорили учасникитих подій, іпташка не моглавільно пролетіти.Тим часом литовськийгетьман Радзивіллпісля тривалихвагань за наказомкороля вирішивударити з півночів тил українськійармії, на Київі Задніпров'я.Розпорошенісили повстанцівна півдні Білорусіїбули неспроможністримати литовськуармію. 17 липня7-тисячпий полкІллі Голотипотрапив уоточення підмістечкомЗагалля і майжеувесь був винищений.Загинув і Голота.
Загрозапрориву литовськихвійськ гетьманаЯнуша Радзивіллана Київ і Лівобережжябула настількинебезпечною, що для її відверненняХмельницькийнаправив зтабору одногоз найкращихсвоїх полководців— Кричевського.У Чорнобилідо київськихкозаків присталикілька сотеньЧорнобильськогополку, Овруцькийполк, полк ГригораГолоти, кількатисяч шляхтичів, чимало добровольців.Військо Кричевськогозбільшилосядо 30 тис. кіннотників.Переправившисьчерез Прип'ятьпід Бабичами, козаки рушилина Річицю, апотім за ворожимвійськом підЛоєв, де Чернігівськийполк СтепанаПободайлаприкривавпереправи черезДніпро. О дев'ятійранку 31 липнякозаки у кінномустрою атакуваливорожий табірз боку Брагина, але зазналивеликих втрат, не витрималинатиску тяжкоїгусарії тарейтар і мусилиперейти дооборони в таборах.Під прикриттямночі козакизалишили укріплення, забрали пораненихі непомітнодля противникавідійшли. ТяжкопораненийКричевськийвчинив за давнімкозацькимзвичаєм—«нехайтвоя, гетьмане, голова будеза всі нашіголови» — йпопросив залишитийого вмиратина ношах у чистімполі. Привезенийу ворожий табір, він відмовивсявід поверненняв католицькувіру й засмученийзагибеллю30-тисячногокозацькоговійська померв оточеннішанобливосхилених донього недавніхпротивників—тих противниківі самого Радзивілла, котрі за декількароків перейдутьна бік шведськогокороля й разомз козакамибудуть воюватипроти РечіПосполитої.Ціною власногожиття козакиКричевськоговиконали завданнягетьмана. Зазнавшивеликих втраті вистрілявшиувесь порох, Радзнвілл ненаваживсянаступати даліі відійшов напівніч. Це дозволилоХмельницькомузаспокоїтикозаків підЗбаражем ідовести справудо кінця.
Козацькапіхота посилилаштурм укріпленоготабору, в якомукозаки не шкодувалині сил, ні життя.Не одна козацькамати заплакалаза своїм сином, що поклав головупід Збаражем.Серед них буві славний лицарСтаніславМрозовицький(Морозенко), смерть якоговідізваласяглибокою тугоюсеред людей.
Сильне пораненнядістав вінницькийполковник ІванБогун. Але козацькілави дедаліщільніше оточувалипольськийтабір. 27 липняпочався генеральнийштурм. Козакиштовхали попередсебе «гуляйгороди»(рухомі вежі), дорвалися майжедо польськихукріплень, насипали вализаввишки у двасписи, поставилина них «гуляйгороди»й почали з гарматта мушкетіввпритул розстрілюватипольськихвояків. Облоганаближаласядо завершення.
Дізнавшисьпро підхідармії короляЯна Казимира, Хмельницькийзалишив підЗбаражем генеральногообозного зчастиною військ, а сам з основнимисилами рушивназустрічполякам. Козакипотайки зайняливигідні позиціїна р. Стрипі, іколи 5 серпняпольські військарозтягнулисядовгою колоноювздовж річкий грузли в розкислійвід ряснихдощів низині, напали на нихз тилу і флангів.Не битва цебула, а справжнярізанина, згадувалипізніше II учасники.В сутичках булознищено 4 тис, жовнірів ідрагунів, утому числі й«цвіт польськоїшляхти». Нашвидкуручзбудованийполяками табірмало зарадивсправі.
Вранці 6 серпнякозаки перейшлив рішучий наступ.Одні з них кинулисяна штурм Зборова, а інші — на греблюй мости надСтрипою, абивідрізатиоборонців міставід польськоготабору. Післякількох атакпереправи вжебули в рукахкозаків, аМиргородськийполк оволодівЗборовом. Військовийтабір короляЯна Казимираопинився вщільному оточенні.З міських валівпо ньому велавогонь козацькаартилерія, апіхота відновилаштурм. Польськашляхта булаповністюдеморалізована.Сам корольмусив уходитиобозом і виганятивояків з-підвозів на бій.Шляхта забуласвою колишнюславу й готуваласядо найгіршого.
Порятунокприйшов несподівано, звідки йогоне чекали. Кримськийхан Іслам-Гірей, не бажаючиостаточногорозгрому Польщій зміцненняна її руїнахУкраїни, вивівтатар з бою іпоставив передХмельницькимвимогу замиритисяз польськимкоролем. Переговориміж воюючимисторонамизавершилися8 серпня підписаннямЗборівськогодоговору. Зайого умовамикількістьреєстровоговійська доводиласядо 40 тис, визнаваласявлада гетьмансько-старшинськоїадміністраціїв Брацлавському, Київськомута Чернігівськомувоєводствах.Польськимвійськам булозабороненоперебуватина їхній території.Не вписані вреєстр селянимали повернутисяв підданстводо панів. Київськомумитрополитовібуло обіцяномісце в сенаті, а питання проунію переносилосяна загальнопольськийсейм. Підтверджувалисяправа козаківна власний суд, але за умови, що вони невтручатимутьсяв економічніпривілеї польськоїшляхти. Цимшляхта не збираласьдобровільнопоступатисяза будь-якихсоціальнихкатаклізмів.Зборівськаугода виявилабачення козацькоюстаршиноюмайбутньогоустрою України, яке полягалоу висуненніна чільне місцев суспільствіпривілейованогостану козацтва.Саме воно діставалонайбільші правай привілеї зарахунок ущемленнясоціально-економічнихі політичнихздобутківселянства. Тимсамим українськесуспільствоподілялосяна два соціальнітабори, далеконеоднозначніза своїм становищем.
БільшістьукраїнськогосуспільстварозцінилаЗборівськуугоду як невиправданупоступку РечіПосполитій.Найбільшепідстав длянезадоволеннямали мільйоннімаси селянства, над якими навислареальна загрозаповерненняв кріпацтво.300 тис. озброєнихселян-учасниківпоходу, які незазнали поразки, не збиралисявідмовлятисявід здобутоїволі. Обстановказагостриласяпід час складаннякозацькогореєстру й поверненняпольськоїшляхти в своїукраїнськімаєтності.Селяни не пускалишляхту в села, а на її спробипробитисявідповідализбройним опором.Десятки стихійностворенихповстанськихзагонів діялина Волині, Брацлавшині, Київщині, Полтавщині.В багатьохвипадках їхпідтримувалияк козаки, такі старшина, зокрема брацлавськийполковник Нечайі миргородськийполковникГладкий. НаСічі запорожціповстали протиХмельницького, оголосилискинення йогоз гетьманствай обрання гетьманомякогось Худолія.Якщо із заворушенням«на волості»Хмельницькийякось мирився, то для придушенняповстаннязапорожцівнаправив збройнийзагін, який улютому 1650 р. захопивХудолія і стративйого.
У Польщішляхта, в своючергу, виявлялаобурення поступкамиУкраїні. Підїї тискомзагальнопольськийсейм, хоч і затвердивугоду, але відмовивсянадати їй силузакону і внестидо конституції.Особливоактивізуваласьантиукраїнськадіяльністьпольськоїшляхти післятого, як, повернувшисьз татарськогополону на початку1650 р., Микола Потоцькийочолив те вельможнепанство, котревиступало запродовженнявійни з Україною.Коронний гетьманзосередив налінії Ямпіль—Вінниця—Коростишівзначні військовісили й використовувавїх для тискуна Хмельницького.Мир між Україноюі Польщею бувнетривким ікожної митіміг перерватисявійною.
--PAGE_BREAK--
3.Дипломатичніта воєнні успіхиу 1650 р.
ЗавдякирізноманітнійдипломатичнійдіяльностіХмельницькогоПольща в 1650 р.опиняєтьсяв політичнійізоляції. Наполегливіпропозиціїгетьмана царевіпро спільнівоєнні діїпроти Польщідали свої результати.У березні 1650 р.російськийуряд ультимативнозажадав відпольськогокороля поверненняРосії Смоленська,інших міст івиплати компенсаціїв розмірі 500 тис.золотих. БурхливідипломатичніпереговориХмельницькогоз Іслам-Гіреємзавершилисьобіцянкою хананадалі надійнодопомагатикозакам у війніз польськоюшляхтою. Дипломатичнізв'язки з Молдавієювиявили групумолдавськогобоярства, якане підтримувалаорієнтаціюгосподаряВасиля Лупулана Польщу йпрагнула дотісніших зв'язківз Україною.Оскільки Лупулпроводив відвертопропольськуполітику, козацькастаршина вирішиладіяти силою.
У серпні 1650р. Хмельницькийз військомкількістю 70тис. козаківі татарамизробив похіду Молдавію. Двакозацьких полкизалишилисяна лівому березіДністра дляприкриття тилувід можливогонападу польськихвійськ, а основнісили під командуваннямДанила Нечаяфактично безбою увійшлидо столиціМолдавії —Ясси. Господарюнічого не залишилосьяк запропонуватиукраїнськомугетьмановімир. Згіднопідписаноїу вересні угодиміж Україноюі Молдавієювстановлювалисясоюзницьківідносини.Лупул зобов'язавсяне підтримуватиПольщу, виплатитиконтрибуціюв сумі 500 тис.талярів, скріпитицей союз династичнимшлюбом синаХмельницькогоТимоша зі своєюдонькою Розандою.Скориставшисьіз цієї перемогий спираючисьна військо, Хмельницькийпримусив Потоць-коговідвести польськікорогви піддемаркаційноїлінії і Тимсамим послабивантиукраїнськудіяльністьпольськоїшляхти в Україні.Турецькийсултан Мухамедспеціальнимлистом запевнивХмельницькогоу тому, що татарибільше не перейдутьна бік РечіПосполитої, а будуть вірнимисоюзові з козаками.
4. Поразкапід Берестечкомта її наслідки
Успіхи козацькоїзброї в Молдавіїстимулювалианти шляхетськівиступи українськогоселянства. НаБрацлавщиній Київщині увересні 1650 р. діялодо 15 тис. повстанціві щомісяця їхнякількістьзбільшувалася.Радикальнонастроєнастаршина щодаліголоснішегомоніла пронеобхідністьвідновленнявійни з Польщею.Під тиском цихобставин Хмельницькийу листопадінаправив листапольськомусейму з вимогамивиконуватиумови Зборівськоїугоди, повернутиправославнимзахоплені вних церкви, скасувати унію, припинитипідготовкудо війни й покаратипорушниківмиру. Окремопорушувалосяпитання проприсягу чотирьохсвітських ідуховних польськихсенаторів надотриманнярішень Зборівськоїугоди, встановленнядемаркаційноїлінії та заборонушляхті мститисяукраїнцям заїхню участьу козацькомувійську. Обидвісторони активноготувалисядо війни. Польськийкороль оголосивпосполитерушення, зібравЬ0-тисячну арміюй поставив начолі її магнатаКалиновського, котрий такожповернувсяз татарськогополону і горівбажанням змитисвого ганьбукозацькоюкров'ю. ПорушившиЗборівськуугоду, Калиновськийз драгунамивночі 9 лютого1651 p. несподіванонапав на сотнюШпаченка уВорошилівцій усю її винищив.Пізно ввечері10 січня полякитихцем знищиликозацьку стежупід Краснимй увірвалисядо міста, деперебувавполковникДанило Не-чай.Жителі містай козаки вчинилинападникамвідчайдушнийопір. Нечайдістав смертельнурану і 12 лютогопомер. Третьогодня Калиновськийоволодів замком.Розвиваючинаступ, шляхетськівійська захопилиМурафу, Шаргородй оточили Вінницю.З 28 лютого по11 березня вінницькікозаки полковникаІвана Богунамужньо боронилимісто, робиливилазки і громилинападників.Під час однієїз них Богунзаманив польськукінноту напритрушенісоломою ополонкий знищив багатьохвцілілих вершників.Послані Хмельницькимна допомогуоточеним Уманськийі Полтавськийполки на чоліз генеральнимосавулом Дем'яномМногогрішнимнаголову розгромилипередовийпольський полкпід Липівцемі змусилиКалиновськоговідвести своїзагони спочаткупід Кам'янець-По-дільський, а потім підСокаль.
У травні 1651р. головні силиукраїнськоїармії зосередилисяв Білій Церкві.29 травня загальнакозацька радаухвалила рішенняпро генеральнийнаступ на Польщу.Причому козакибули сповненірішучості абоперемогти, абовсім загинути.Хмельницькийрозіслав універсалидо галицькогоселянства іззакликом доповстання протипольськоїшляхти. В Підгалліповстанцівочолив КосткаНаперський, а у ВеликійПольщі — П.Гижицький.Посланий Хмельницьким4-тисячний полкІвана Шоховаз дозволу російськогоуряду перейшовчерез російськийкордон у Білорусіюй розгорнувтам активнідії проти литовськоїшляхти. За короткийчас козакивзяли Рославль, Кричів, Дорогобужі зв'язали силиармії Радзивілла, не давши їмзмоги наступатина Україну.Північні українськіземлі захищалиКиївський полкАнтона Ждановичаі Чернігівський— Небаби.
На початкучервня 1651 р. 150-тисячнапольська й100-тисячна українськаармії зустрілисяпід Берестечком.Хмельницькийрозташувавсвої військана західномуберезі р. Пляшівкисеред боліт.Табір мав формуквадрата довжиноюі шириною на7 верст. За триверсти віднього стали50 тис. татарІслам-Гірея.Битва почалась18 червня з традиційнихрицарськихпоєдинків іневеликихсутичок. 19 червнякозацьке військой татари пішлив рішучий наступ.Поляки втратилимайже 7 тис. вояків.Значних втратзазнали й козаки.Бої відновилисяо 8 годині ранку20 червня наступомполяків і шквальнимгарматнимобстріломбойових порядківкозацькихполків і татарськоготабору на невеликомуузвишші. Чималотатар буловбито, в томучислі й з найближчогооточення хана.Іслам-Гірейзалишив полебою і почаввідступати.Хмельницького, котрий разомзі своїми охоронцямикинувся їхзатримати,Іс-лам-Гірейсилою забравз собою.
Зоставшисьбез Хмельницького, козаки обралигетьманомкропивнянськогополковникаФілона Джеджалія, а згодом Гладкогой продовжувалиборотьбу. Спробикороля ЯнаКазимирадипломатичнимшляхом змуситикозаків капітулюватибули марними.Гладкий, знаючибойовий настрійкозацтва, погоджувавсяна мир лише наумовах Зборівськоїугоди. Він такорганізувавоборону табору, що всі спробиполяків взятийого штурмомзакінчилисябезрезультатно.10 діб оточенімужньо оборонялися.За цей час полякивпритул наблизилисядо козацькоготабору, артилеріяобстрілювалайого з бокуПляшівки майжебезупинно. Радастаршини вирішилавивести військоз оточення йвідступатиразом із усімтабором. Вихідз ворожогокільця очоливБогун. Під йогокомандуваннямкозаки вночі30 червня збудувализ возів, повстин, наметів, різногопосуду й шматтятри переправичерез р. Пляшівкута ближні болота.Вранці кіннотапочала виходитиз оточення.Однак в обозіпішла чутка, що козаки залишаютьсе-ляк напризволяще.Почалась паніка, люди кинулисядо переправі розтопталиїх. До того щей вдарила польськаартилерія, пішли в атакудрагуни. Частинакозацькихполків організовановідійшла насхід. Але багатокозаків і селянпотрапили sоточення окремимизагонами ймужньо оборонялисядо останньогоподиху. На полібою і в околицяхБерестечказагинуло 50 тис.козаків.
Тоді як козакибилися підБерестечком, перейшли врішучий наступлитовськівійська гетьманаРадзивілла.Вони розігналиповстанцівна Гомельщині, відтіснилизагін Шоховаі 26 червня завдалипоразки Чернігівськомуполку під Ріпками.ПолковникНебаба мужньобився в першихлавах, втративруку, але продовжувавоборонятись, аж доки не впавпід шаблямидвох литвинів.Не захотівшивтягуватисяв тривалу облогудобре укріпленогоЧернігова, Радзивілл повіввійська наКиїв. Київськийполковник АнтонЖданович безуспішнонамагавсязупинити наступаючихміж Вишгородомі Києвом, алепід тискомкиївськоїаристократіїне наваживсяобороняти містой відвів полкуниз по Дніпру.25 липня литовськевійсько вступилодо Києва й понадмісяць утримувалойого, аж докиобстановкав Україні непочала змінюватися.
Поразка підБерестечкомі втрата Києвазавдали серйозногоудару Україні.Але ні середстаршини, нісеред рядовихвоїнів та мирногонаселення невідчувалосязневіри чирозгубленості.Гладкий, Джеджалійі Богун не тількивідводиликозацькі полкина схід, а й громилиавангарднічастини польськоїармії. На початкусерпня 2 тис.козаків і 500 татарзавдали поразкипередовимчастинам поляківпід Таборівкою, відкинули їхі оволоділиПаволоччю.Такий планомірнийвідступ арміїдозволив старшиніорганізуватиоборону придніпровськихміст і містечок, яка вимотуваласили противникай завдала йомувідчутнихвтрат. Жителіневеличкогомістечка Трилісипід Фастовомвчинили опірусій польськійармії. 600 козаківтри доби відбивалиштурм за штурмом.Увірвавшисьдо міста, ворогине залишилиживими ні жінки, ні дитини, азахопленогов полон непритомноговід ран сотникаБогдана посадилина палю. Вночіжителі викралитруп сотникай поховали йогоза християнськимобрядом.
Однак Хмельницькомуй старшині непощастилоперешкодитиз'єднанню польськогота литовськоговійськ підВасильковомі зупинити їхнєпросування.Козацькі полкизосередилисяпід Білою Церквою, яка була добреукріплена йзабезпеченавсім необхіднимдля тривалоїоборони. Першінапади польсько-литовськоговійська напочатку вереснякозаки відбили.Тим часом доБілої Церквиприбували новій нові загонидобровольців.Штурмуючи БілуЦеркву, 70-тисячнапольсько-литовськаармія не зчулась, як сама опиниласяв оточенні100-тисячноїукраїнськоїармії і татар.Припиниласядоставка харчіві фуражу, почалисяхвороби й епідемії, від яких померлочимало вояків, у тому числій Вишневецький.Одночасноактивізувалисяповстанці наВолині та Поділлі.Вони визволиличастину Брацлавщини, здобули сильнуфортецю Бар, штурмувалиКам'янець-Подільський, увійшли у Фастівта інші населеніпункти. Польсько-литовськевійсько опинилосяв катастрофічномустановищі.
Однак Хмельницькийі його найближчеоточення несподіванодля всіх 5 вересняпочали переговориз польськимкомандуваннямпро мир. Дізнавшисьпро це, селяниобурилися. Вони6 вересня оточилибілоцерківськийзамок, де велисяпереговори, й почали йогоштурмувати.Козацька старшиназ великимитруднощамивідбила напад, але не змоглазахиститипольськихкомісарів, коливони виїхализ Білої Церкви.Повстанціперебили челядьі захопилидипломатів, Хмельницькийсилою придушивповстання, визволив бранціві нещадно розправивсяз призвідцямизаворушення.Після тоговідновив переговориз короннимгетьманомМиколою Потоцьким, котрий вжезбирався відводитивійська. 18 вереснябув підписанийБілоцерківськийдоговір. Зайого умовамикозацькийреєстр скорочувавсядо 20 тис, чол.Козаки моглижити лише вКиївськомувоєводстві.Польсько-шляхетськимвійськам заборонялосьдислокуватисяна його території.Не вписані дореєстру козакимали повертатисьу підданствошляхти, якаперший часобмежила своїпанські апетитизбираннямподатків лишез млинів і корчмів.Гетьман підпорядкувавсяпольськомукоролю та позбавлявсяправа зносинз урядами зарубіжнихкраїн. Виборністьгетьмана буласкасована.Оголошуваласяамністія українськійшляхті, поновлювалисяправа православноїцеркви. Однакдоговір невлаштовувавжодну із сторін: кожна з нихрозуміла хиткістьмиру й плекаланадію надалірозв'язуватиконфлікти задопомогоюзброї.
5. Воєнні діїу 1652—1653 pp.
Протягомжовтня—листопада1651 р. Хмельницькийвивів військаз Чернігівщиниї Брацлавщини, склав реєстрі направив йогона затвердженнядо Варшави.Проте польськийсейм підмовивсяйого схвалити.З часом Хмельницькийпереконавсяу власнійнеспроможностізмусити народприйняти тяжкіумови миру.Поверненняшляхти до своїхмаєтків супроводжувалосямасовими виступамиселян, міщані козаків протисвоїх недавніхворогів. Нагетьманськіуніверсалипро припиненнясвавільнихдій мало хтозвертав увагу.Полковникизамість того, щоб їх виконувати, почали збиратипід свої знаменавсіх незадоволених.Страта Хмельницькимнайбільш радикальнонастроєногополковникаЛук'яна Мозирімало зарадиласправі. Почавсямасовий відхідукраїнськоїлюдності наСлобожанщину.Лише полковникІван Дзиковськийвідвів наСлобожанщинупонад 2 тис. козаківЧернігівськогополку, їхнійприклад наслідувалитакож сотнісімей з Ніжинського, Миргородського, Полтавськогота інших лівобережнихполків, одержуючина нових місцяхвсілякі пільгий привілеї. Це, в свою чергу, стимулювалонові хвиліпереселенняукраїнців умежі Російськоїдержави, щозначно послаблюваловоєнну могутністьУкраїни.
На березень1652 р. обстановкав Україні настількизагострилася, що могла переростив загальнеповстання якпроти польськоїшляхти, так іукраїнськогогетьмана. Необхіднібули терміновізаходи, і Хмельницькийвжив їх. 24 березнявін розіславпо Україніуніверсалиіз закликомдо полковників, осавулів ісотників готуватисядо війни. Ініціаторівнегайноговиступу протиРечі ПосполитоїполковниківМ. Гладкого, С.Герасимовата кількохсотників старшинськарада присудиладо смертноїкари, і в березнівони були страчені.На чолі Переяславського, Черкаського, Чигиринськогоі Корсунськогополків Хмельницькийфорсованиммаршем непомітнонаблизивсядо польськоготабору підгорою Батігміж ПівденнимБугом і Собом,22 травня козакиоточили, а вночінаступногодня наголовурозгромили20-тисячне польськевійсько. Самгетьман Калиновськийі його штабполягли у битві.Це одна з найвидатнішихперемог Хмельницького, яку сучасникипорівнювализ перемогоюкарфагенськогополководцяГаннібала надримською армієюпід Каннами.Одна частинакозацькоговійська рушилана Кам'янець-Подільський, а інша на чоліз ТимошемХмельницьким— на Молдавію.Наляканий такимрозвиткомподій, Лупулпогодивсявиконати умовидоговору 1650 р.про виданняРозанди заміжза ТимошаХмельницькогой розірвавзв'язки з Польщею.Щоб уберегтисявід неминучоїпольськоїагресії, господаріМолдавії таВалахії направилиу Москву посольстваз проханнямприєднати своїкраїни до Російськоїдержави. ГетьманХмельницькийготував силидо повноговизволенняУкраїни.
Лише на кінець1652 р. Польща оговталасявід поразки.Проведенепосполитерушення далоармії кількадесятків тисячвояків, і в березні1653 р. вона перейшлав наступ. ЗагониСтефана Чарнецькогонапали на Погребище, Немирів, Кальник, Коростишівта інші містай захопили їх.Зустрівшиорганізованийспротив, Чарнецькийвідвів своїзагоїти зконтрольованоїгетьманськоюадміністрацієютериторії.
Одночаснов Молдавіїпідвело головипропольськинастроєнемолдавськебоярство. Воноорганізувалозмову, закликалона допомогусвоїх однодумцівз Валахії іТрансільваніїй скинуло зпрестолу Лупула.На допомогутестеві Хмельницькийнаправив синаТимоша з Вінницьким, Брацлавськимі Уманськимполками. 21—22 квітня1653 р. козаки завдалипоразки противниковіі увійшли доЯсс.
Але намірТимоша Хмельницькоговторгнутисяу Валзхію закінчивсяневдачею. 17—20травня козацькіполки зазналипоразки підТарговицеюй мусили відступитив Україну. Наприкінціліта Хмельницькийзнову направивТимоша з кількоматисячами козаківна допомогуЛупулу, якийзнемагав уборотьбі зопозиційнимбоярством.Козаки з запеклимибоями пробилисядо Лупула вСучаву і взялиучасть в оборогиміста. 2 вересняТиміш Хмельницькийдістав пораненняядром у ногуй за декількаднів помер.Потерпаючивід нестаткупродовольстваі боєприпасів, козацьке військо30 вересня капітулювало.При цьому воновийшло з оточеннязі зброєю татілом синагетьмана, якепізніше булозахороненов Ільїнськійцеркві в Суботові.
На осінь 1653р. польськийуряд мобілізував80 тис. шляхтичіві селян. У вереснікороль Ян Казимирзосередив своєвійсько підЖванцем наПоділлі. Звідсиокремі загонирозходилисяпо найближчихселах, змушуючинаселеннякоритися польськійвладі. Козацькевійсько Хмельницькоготакож вирушилона Поділля йотаборилосяпід Гуся-тином.Почалисяшвидкоплинні, але жорстокісутички міжокремими підрозділамиобох сторін.Козацькі частинарейдували поВолині й Галичині, виганяючипольську шляхтуз насиджєнихмісць. Польськаармія зновуопинилася воточенні. Противникиготувалисядо вирішальноїбитви. Однактут знову відігравсвою не кращуроль кримськийхан Іслам-Гірей.Діставши «упоминки»від Яна Казимира, він втретєвідступивсявід союзу зукраїнськимгетьманом іуклав з польськимкоролем мирнийдоговір наумовах Зборівськоїугоди 1649 р. Хмельницькийне брав ніякоїучасті в ційакції й активноготувався доприйому російськихпослів.
6. Переяславськарада 1654 р.
Під кінецьвизвольноївійни відносиниміж Україноюта Росією зміцнилися.Вони охопилирізні сторониміждержавнихзв'язків. Ідеяоб'єднання двохдержав дляподоланняспільноговорога ставалареальною й булапідтриманаширокими масаминаселення. 1жовтня 1653 р. уМоскві відбулосянове засіданняЗемськогособору, в роботіякого взялаучасть патріархНикон, митрополити, архієпископи, старшини монастирівта представникиінших соціальнихкіл населення.Собор постановиврозпочати війнупроти Польщі, а Олексій Михайлович, писалося впостанові,«Ізволив тогогетьмачі БогданаХмельницькогоі все військоЗапорізькез містами іземлями прийнятипід свою государевувисоку руку».Через кількаднів для підписаннядоговору зМоскви в Українувиїхало посольствобоярина ВасиляБутурлна. Посольствоповсюди радозустрічалоукраїнськенаселення.
8(18) січня 1654 р.у Переяславівідбуласявсенароднарада. На нійбули присутніБогдан Хмельницький, генеральнийобозний ФедірКоробка, суддіСамійло Заруднийта багато інших.
Учасникиради стали вколо, на серединувийшов Хмельницькийі заговорив.Він нагадавприсутнім проті злигодніта нещастя, щоїх зазнав українськийнарод від поляків, турок і татар.З усіх правителівгетьман вважавнайближчимдо українцівза їхньоюправославноювірою і зовнішньо-політичнимиінтересамиросійськогоцаря. Наприкінціпромови гетьмансказав: «Крімйого царськоївисокої руки, спокійнішогопристановищане знайдемо.А хто з нами непогоджується, тепер куди хоче— вільна дорога».На що учасникиради відповіли:«Волимо підцаря східного, православного».Три рази осавулзвертався доучасників радиз таким запитаннямі тричі булавідповідь: «Щобвовік всі єдинібули». Бутурлінпередав Хмельницькомуцарську грамотупро взяттяУкраїни під«монаршу» рукуз обіцянкоюзахищати їївід ворогіві в «ласці тримати».Після обідукозацька старшинай деякі іншіделегати попрямувалидо церкви Успенняскладати присягу.Гетьман зажадаввід Бутурліна, щоб той відімені царязаприсягавсяне порушуватиправ і привілеївукраїнськогонаселення. Нащо Бутурлінзаявив, що вРосії присягаютьне царі, а йогопіддані, й відмовивсязадовольнитипрохання гетьмана.Проте сам такуобіцянку дав.Це одразу жспричинилонапруженняміж учасникамиради й московськимпосольством.Однак післякороткої нарадиХмельницькийі генеральнастаршина, полковники, близько 100 сотниківі представникивід козацтвата міщанствасклали присягуна вірністьсоюзу з царем.Всього присягали, за деякимиданими, близько200 чоловік. Післяцього Бутурлінвручив Хмельницькомуатрибути гетьманськоївлади — булаву, бунчук, хоругву, а також дорогіферезію і шапку.Переяславськіміщани, не діставшигарантій збереженнясвоїх прав, присягли лишепід загрозоюпобиття киями.
Протягомсічня—березнямосковськіпосланці приймалиприсягу віджителів 177 населенихпунктів. Нескрізь вонапроходилагладко й безперешкодно.Київськиймитрополитспочатку взагалівідмовивсяїї складати.З різних причинне присягаликозаки Уманськогой Брацлавськогополків. У кількохселах Полтавськогой Кропивненськогополків царськістольники булипобиті місцевимижителями.Чорнобильськіміщани «Москвунеохоче прийняли».Подібні випадкитраплялисяі в інших місцях.Але більшістьіз 127 тис. приведенихдо присягиміщан і козаківзробила цедобровільно, з щирою віроюв те, що придотриманніобома сторонамиумов договоруУкраїна збережезавоюваннякозацькоїреволюції 1648р. і здобуденезалежністьвід найненависнішогона той часпротивника, яким була РічПосполита.
Одночаснокозацька старшинавиробляла умовидержавногостатусу України.17 лютого І654 р.генеральнийсуддя Заруднийі переяславськийполковникТетеря повезлидо Москви назатвердженняцаря «Просительністатті» з 23 пунктів.У них містилисяпрохання" прозбереженняправ, привілеїві маєтностейВійська Запорізькогота українськоїшляхти, про60-тисячний козацькийреєстр, платустаршині такозакам, збереженнямісцевоїадміністраціїit збирання неюподатків дляцарської казни, право обраннягетьмана інадання йомуна утриманняЧигиринськогостароства, атакож правазносин з урядамизарубіжнихкраїн, невтручанняцарських воєводта Інших урядовціву внутрішнісправи України, козацькі йшляхетськівольності тазалишення селяну феодальнійзалежності, збереженняправ київськогомитрополита, направленняцарськоговійська протипольської арміїпід Смоленськ, утриманняросійськихзалог на кордонахУкраїни з Польщею, оборону Українивід нападівтатар і матеріальнезабезпеченнякозацькогогарнізону вКодаку. В скороченійредакції більшістьстатей булазатвердженацарем і боярами.Однак гетьманузаборонялисяпрямі зносиниз урядами Туреччиний Польщі, щозначно обмежувалоавтономні праваУкраїни. Великунастороженістьу козацькоїстаршини викликалоявне небажанняцаря та йогооточення визнатиповне самоврядуванняУкраїни, змиритисяз відстороненнямцарських урядовціввід збору податківі забороноюросійськимвоєводам втручатисяу внутрішнісправи українськогосуспільства.«Просительністатті», царськіукази до нихта інші аналогічнідокументипізніше дісталиназву «Березневихстатей 1654 p.». Оригіналицих документівне знайдені, відомі тількичернетки такопії з них.
Вчені по-різномуоцінювалиПереяславськийдоговір міжУкраїною таРосією 1654 р. Однівбачали у ньомуунію двох держав, другі — угодухарактерувасальноїзалежності, треті — військовийсоюз, четверті— акт возз'єднання.Існували точкизору й про об'єднаннядвох держав, входженняУкраїни доскладу Російськоїдержави. Алесправа не уназві цьогодержавногоакту. Головне— не невизначеністьдержавногостатусу Українив нових умовах.Підписуючидоговір, кожназ сторін вкладалав нього свійзміст: російськавважала йогоузаконеноюформою залежностіУкраїни, українська, визнаючи зверхністьРосії, сподіваласязберегти внових умовахдержавну автономію.Багатовіковавідсутністьнаціональноїдержави, досвідудержавотворенняй тяжкі обставиништовхнулиУкраїну наоб'єднання здержавою, вскладі якоївона не малаперспективдля самостійногорозвитку. Надторізними буливнутрішнісуспільніустрої та економічнестановище обохкраїн.
Списоквикористаноїлітератури
Субтельний Орест Україна: Історія / Пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. Ст. С.В. Кульчицького. – 3-те видан., перероб. І доп. – К.: Либідь, 1993., 720 с.:іл.
Шморгун О.О. Україна: Шлях відродження: Економіка, політика, культура. Київ., 1994.
Історія України / Керівник авт. Кол. Ю. Зайцев. – Львів: Світ, 1996. – 488с.
Король В.Ю. Історія України. / Худ. оформл. В.М. Штогрина. – Київ.:”Феміна”, 1995. – 264 с.