АНАТОЛІЙСАРЖАН,
кандидатісторичнихнаук, завідувачкафедри історіїі права Донецькогонаціональноготехнічногоуніверситету
ВІДБУДОВАМЕТАЛУРГІЙНОГОКОМПЛЕКСУ
ДОНБАСУУ ПЕРШІ ПОВОЄННІРОКИ
(1945-1950 рр.)
У статтірозглядається малодослідженасучаснимивченими проблемарозвитку промисловогокомплексуДонбасу у першіповоєнні роки.На основіопублікованоїлітературиі архівнихджерел проаналізованіпроцеси, яківідбувалисяу металургійнійгалузі. Особливаувага зосередженана питанняхвідновленнявиробничоїінфраструктури, формуваннятрудових колективів, технічноїмодернізаціїгалузі.
Металургійнапромисловість- одна із найважливішихскладовихчастин промисловогокомплексуДонбасу. Вонавключає в себепотужні підприємствачорної металургіїз повним виробничимциклом (чавун- сталь — прокат), а також рядзаводів кольоровоїметалургії(ртутний комбінат, цинковий заводта ін.). Більшістьметалургійнихгігантів регіонутісно пов'язаніз коксохімічнимиі хімічнимивиробництвами.В структуріметалургійногокомплексуабсолютнопереважалипідприємствачорної металургії, які вироблялимайже половинувсього металуУкраїни.
Аналізуючизміни у металургійномукомплексірегіону, маємозазначити, щоосновні зусилляу перші повоєнніроки були спрямованіна відновленняінфраструктуриметалургійноговиробництва.За роки війнимайже всіпідприємствацієї галузібули зруйновані: значна частинаобладнаннябула вивезенав ході евакуаціїу східні районикраїни, а те, що залишилося- було знищене, розграбованеі вивезене доНімеччини [1].Виробництвоосновних видівпродукціїметалургійноїпромисловості, особливо уВорошиловградськійобласті, зароки війнизначно (по деякимвидам — у десяткиразів) скоротилося.Це викликалопотребу створеннянового металургійногокомплексу.
Питаннясоціально-економічногорозвитку Донбасуі, зокрема, відбудови його металургійногокомплексу, ів радянській,і в сучаснійукраїнськійісторіографіїдослідженідуже мало ідещо специфічно, з акцентом накерівній роліпартійнихорганів. Разоміз тим, навітьпоодинокі праціз цієї тематикизосереджувалиувагу на розвиткувугільної іметалургійноїпромисловостіу повоєннийперіод. Такоюспрямованістювідзначаються, наприклад, праці М.Ф. Хорошайлова[2], М.В. Коваля,[3], Т.В. Болбат [4], а також історіографіврадянськогоперіоду, наприклад, Б. Корольовата Н. Ляліна[5], В.О. Ришкова, Ю.П. Саганя, Г.П.Корж [6] та ін.
Окреміфакти відбудовнихпроцесів тогоперіоду можназнайти в мемуарнійлітературіта газетнихпублікаціях різних часів.Однак тема невтрачає актуальностідо сьогодніі потребуєузагальненнянових архівнихматеріалів, що уперше вводятьсяв науковійобіг. Саме вцьому полягаємета нашоїпублікації.
Яксвідчать архівнідані, окреміпромисловіоб'єкти галузібули відновленіще у роки війни[7]. Однак основніроботи розпочалисяу четвертійп'ятирічці, згідно з планомякої передбачалосяввести в експлуатаціюу Донбасі іПридніпров'ї 30 доменних печейзагальноюпотужністю9 млн т. чавунущорічно, сталеплавильні агрегати потужністю8,4 млн т. сталіі 58 прокатнихстанів потужністю6,5 млн т. готовогопрокату [8]. Навирішення цихзавдань державаінвестуваламайже 724 млн крб., що становило17,9% капіталовкладеньу промисловістьреспубліки[9].
Зметою організаціїі координаціївідбудовиметалургійнихпідприємствДонбасу у 1946 р.було сформованоспеціальнеГоловне управлінняз будівництвапідприємствчорної металургіїДонбасу (Головчорметбуд), до складу якогоувійшли п'ять будівельно-монтажнихтрестів: Азовстальбуд, Макбуд, Сталінметалургбуд, Ворошиловськбудта Єнакієвважбуд, які ранішепідпорядковувалисяГоловпівденьбуду[10]. Це були доситьпотужні будівельно-монтажніорганізації, у яких у 1950 р. працювалопонад 26 тис.робітників[11]. Таке ж управліннябуло сформованоі у Придніпров'ї.Саме ці організаціївиконувалиосновні роботи, пов'язані звідбудовоючорної металургіїУкраїни.
Створенняпотужноїцентралізованоїорганізації, яка займаласявідновленнямгалузі, дозволилозначно розширитимасштаби робіт, змінити їххарактер. Уперші повоєнніроки основнимибули не ремонтні, а будівельно-відновлювальніроботи. Насамперед, відновлювалосяенергетичнегосподарствопідприємств, водопостачання, внутрішньозаводськийтранспорт, алеголовна увагабула зосередженана цехах основногометалургійноговиробництва.Будівельникампотрібно булозаново відновлюватиповністю зруйнованіпотужні металургійніагрегати ізскладнимтехнологічнимобладнаннямі великим допоміжнимгосподарством.Втім, незважаючина труднощі, вже у першіповоєнні рокиокремі металургійніпідприємствастали оживати.Досить успішнопроходиловідновленняодного із гігантівметалургіїДонбасу заводу«Азовсталь».Вже у січні1946 р. тут булавведена вексплуатаціюмартенівськапіч №2, у вересніцього ж року- доменна піч№4. У наступніроки темпивідновлювальнихробіт прискорилися.Причому одночасноз відновленнямстарого металургійногофонду споруджувалисянові об'єкти.У 1948 р. було введеноу дію два найбільшиху Європі прокатнихстани (блюмінгі рейково-балковий), яких тут небуло до війни.Внаслідокцього, заводстав підприємствомз повним металургійнимциклом. Загаломдо кінця 1949 р.підприємствов основномубуло відбудовано.Доволі інтенсивновідбудовувалисяМакіївський,Єнакіївський, Сталінськийта інші великіметалургійніпідприємства[12].
Урадянськійісторіографіїзазвичайпідкреслювалисятрудовий героїзмта досягненняокремих робітниківі трудовихколективівна відбудовігосподарства.І це були реальніфакти. Дійсно, у ході відбудовибуло прийнятобагато неординарнихрішень, виявленіприклади творчоїроботи. Аледосить частоцей героїзмбув вимушений, обумовленийтруднощамивідбудови.
Характерноюдля цього періодубула проблеманедостатньоїкількостікваліфікованихспеціалістіві робітників.У 1947 р. в тресті«Макбуд» працювалолише 5 тис. чол., що становилополовину штатногорозкладу [13].Переважно цебули сільськіжителі, направленіна відбудовуДонбасу зарахунок оргнаборуабо через системуукладанняіндивідуальнихдоговорів. У1950 р. трестамиГоловчорметбудуДонбасу задопомогою цихформ поповненнябудівельнихколективівбуло прийнятомайже 85,6% робітників[14]. Серед нихпереважалинекваліфікованіробітники, якіне мали досвідубудівельнихробіт, багатоз них ставилисядо будівництва, як до тимчасовогомісця роботи.У трестахГоловчорметбудуДонбасу тількиу 1947р. вибуло зрізних причинбільше 17 тис.робітників, з них 7,4 тис. — самовільно[15]. Низька кваліфікаціяробітників, велика плинністьробочої силизвичайно негативно впливали навиробничіпоказники: досить частонесвоєчасноі неякісновиконувалисявиробничізавдання, допускалисявеликі втратиробочого часутощо [16].
Актуальноюбула проблеманестачі будівельнихматеріалів, техніки, устаткування.За цих умов припроведенівідновлювальнихробіт широковикористовувалисяуцілілі фундаменти, стіни заводськихбудівель, арматура,інші будівельніконструкції, максимальнозастосовувалисямісцеві, протечасто неякіснібудівельніматеріали.Причому, принцип- швидше відновититак, як було довійни — застосовувавсяне тільки припроведеннібудівельних, але і монтажнихробіт. Доситьчасто, задляприскореннятемпів відбудовнихробіт або ж уразі відсутностінеобхідногообладнання, вдавалися домаксимальногозбереженняушкодженихконструкцій:їх виправленняй ремонт відбувалисябез розбиранняі демонтажу, нерідко використовувалиматеріали, віднайденіна завалах.Звичайно, такийпідхід до відбудови, особливо зогляду на ступіньповоєнноїрозрухи, можназрозуміти.Сьогодні по-іншомуслід оцінювати підходи і методи, якими керувалисяуправлінськіоргани приздійсненнівідбудови, відмовившисьвід такої їххарактеристикияк «вдале рішення», або ж «новийі важливийметод відновлення»[17]. Тим більше, що автори цихвисловлюваньне могли даватиякусь іншуоцінку з оглядуна ідеологічніобставини тогочасу, коли вони були проголошені. Відродженняпідприємствза такою схемоюна довгі рокиконсервувалозастарілутехніку, устаткування, технології.У такий спосібможна буловирішити першочерговізавдання, алев цілому це бувбезперспективнийпідхід: вінзакладав підґрунтядля відставаннягалузі у майбутньому.
Надуже низькомурівні у повоєнніроки знаходиласямеханізаціявідбудовнихробіт. Паркбудівельноїтехніки майжене поновлювався, а те обладнання, що залишилосябуло розукомплектовано, фізично зношено, тому більшачастина робітвиконуваласявручну. Звичайно, все це призводилодо зниженняякості відновлювальнихробіт, низькоїпродуктивностіпраці, стримувалотемпи відбудови.У 1949 р. жоден ізтрестів ГоловчорметбудуДонбасу невиконав плановізавдання [18].
Одночасноз відновленнямзруйнованихпідприємствздійснювалася технічнамодернізаціяокремих виробництв.Протягом 1946 — 1952рр. у металургіїбуло проведеноп'ять так званихобов'язковихмінімумів ізмалої механізації( у 1946, 1947, 1948, 1950 та 1952 роках).Кожний із нихвключав перелікзаходів (з їхтехнічнимрішенням) щодомеханізаціїтрудомісткихробіт і обов'язковітерміни впровадженняна всіх металургійнихпідприємствах.При цьому укожний наступниймінімум включалосябільше заходів, ніж у попереднійі охоплювалосябільше структурнихпідрозділів(спочатку основніцехи, а потімі допоміжні).Самі заходипоступовоускладнювалися.Вже у 1948 р. значнаїх частинапередбачалавпровадженняавтоматизаціїі напівавтоматизаціївиробництва, а у 1950 р. було розробленоряд заходівщодо комплексноїавтоматизації.Звичайно, цеможна вважатизразком адміністративногопідходу довирішенняскладногопитання. Багатоіз запланованогоне виконувалося, тому що не вистачалоані відповіднихкоштів, аніматеріально-технічного, кадрового інауковогозабезпечення.При цьому мінімумине могли враховуватистан виробництвана окремихпідприємствах.
Аналізархівних матеріаліві деяких публікацій(зокрема [2]), свідчить, що у реальномужитті ці мінімумивикористовувалисяяк орієнтириу проведеннітехнічноїполітики, і цебуло позитивниммоментом. Разоміз тим сам процесмодернізаціїметалургійноговиробництвавключав переважнозаходи, спрямованіна частковумеханізаціюосновних цехів, удосконаленнятехнології, автоматизаціюокремих операцій.При цьому конкретнізаходи булизумовленіособливостямитехнологічнихпроцесів, умовамивиробництва, наявністювідповіднихресурсів наокремих заводах.Спільним булоте, що всі цізаходи передбачали, насамперед, удосконаленняосновних ланокметалургійноговиробництва- доменного, мартенівського, прокатного.
Удоменних цехах«Азовсталі», Макіївського, Сталінськогота інших заводівбула проведенамеханізаціязасипних агрегатівпечей, удосконаленірозливні машини, здійснені іншізаходи [19]. Вмартенівськихцехах механізовуваласязавалка і заправкамартенівськихпечей. Завалочнімашини діялина Єнакіївськомузаводі, «Азовсталі»та інших підприємствах[20]. Вже у першіповоєнні рокиусі мартенівськіпечі заводу«Азовсталь»почали оснащуватисяавтоматичнимикомплексами, за допомогоюяких відбувалосяавтоматичнерегулюванняокремих технологічнихпроцесів іоперацій [21].Загалом до 1951р. рівень механізаціїв мартенівськихцехах металургійнихпідприємствстановив нарізних ділянкахприблизно 60 — 99%. У прокатнихцехах проводилисязаходи щодомеханізаціїобжимних, великосортнихта інших станів.Докорінноїмодернізаціїзазнав блюмінгМакіївськогозаводу, новимимеханізмамита приладамибуло оснащеноблюмінг «Азовсталі», численні механічніпристрої змонтованіна рейкобалковихстанах Єнакіївського, Краматорськогота інших заводахрегіону [22].
Загалом, протягом 1946-1950рр. була проведеназначна роботапо відновленнювиробничихпотужностейчорної металургії.За ці роки уреспубліцівведено у дію22 доменні і 43мартенівськіпечі, 46 прокатнихстанів, великакількість іншихагрегатів. Узв'язку з цим, потужностіз виплавкичавуну зрослимайже на 8,3 млн.т, сталі — на 5,3млн. т., з виробництвапрокату — на4,4 млн. т. Покращилисятехніко-економічніпоказники. Напочаток 1951 р.середній кориснийоб'єм однієїдоменної печізбільшивсядо 823 м3 проти716 м3 у 1940 р. Підвищивсякоефіцієнтвикористаннякорисногооб'єму доменнихпечей, зрослосередньомісячнезняття сталіз квадратногометра мартенівськихпечей. Загальнапродуктивністьпраці у чорнійметалургіїУкраїни у 1950 р.зросла у порівнянніз 1940 р. на третину[23].
Доситьуспішно нарощувалисяпотужностіметалургіїрегіону. У 1950 р.металургійнапромисловістьДонбасу перевершиладовоєнні показникиз виплавкичавуну, сталі, виробництваіншої продукції.МеталургіяДонбасу загаломвже у 1950 р. вироблялачавуну більшеніж у 1940 р. на 8,3%, сталі — на 2,3%, прокату- на 13,9%, стальнихтруб — на 19,3%. Особливоуспішно розвиваласяметалургіяСталінськоїобласті. Заводиобласті досяглинайвищих показниківне тільки урегіоні, алеі в Україні.Завод «Азовсталь»перший в республіціперевищивдовоєннийрівень виробництвачавуну та сталі, тут уперше у1948 р. розпочалосявиробництвопрокату. У 1950 р.перевершилидовоєнні показникиСталінський,Єнакіївський, Комунарськийта інші металургійнізаводи.
Висновки
ПитанняпромисловоївідбудовиДонбасу у першіповоєнні рокимають непересічнийнауковий інтерес, оскільки відбиваютьті проблемиі труднощі, зякими господарськіі адміністративніслужби країнизіткнулисяв процесі відбудовивсіх окупованихтериторій.По-перше, цепорушеннятехнологіїпри проведеннібудівельно-відновлюванихробіт, по-друге, недостатнякількістькваліфікованихфахівців таробітників, по-третє, низькийрівень механізаціївідбудовнихробіт і великачастина ручноїпраці. Окремоюпроблемою бувадміністративно-примусовийхарактер працібагатьохпереселенців, направлених на відбудовуДонбасу і, зокрема, на поновленняпромисловихоб'єктів.
Разоміз тим, відповіднодо статистичнихданих, показникироботи металургійнихоб'єктів регіонувже на початок 1951 р. значноперевищувалидовоєнні. Очевидно, це стало можливимзавдяки двомфакторам: жорсткому(на рівні воєнного)адміністративномуконтролю ходувідбудовнихпроцесів наДонбасі з бокукерівництвареспублікита країни, атакож завдякиентузіазмуй прагненнюпростих громадянякнайшвидшепідняти зруйнованівійною території.Остання обставинапереважалатакі негативніфактори якінтенсивнийміграційнийпроцес, недостатнякількістькваліфікованихкадрів, що впливалона численнихприбульцівдо Донбасу ісприяло швидкому становленнюекономічноїі соціальноїстабільностікраю вже напочатку 50-х років20 століття.
ЛІТЕРАТУРА:
1.ДержархівДонецькоїобласті. — Ф. 326. — Оп. 2. — Спр. 1088. — Арк.3.
2.ХорошайловН.Ф. ВозрожденныйДонбасс. — Д.: Донбасс, 1968, ХорошайловН.Ф. ВозрождениеВсесоюзнойкочегарки. — Д.: Донбасс, 1974, ХорошайловН.Ф. ДеятельностьКоммунистическойпартии по возрождениюДонбасса. — К.: Вища школа,1973; ХорошайловМ.Ф. КП України- організаторвідбудови ірозвиткупромисловостіДонбасу. — Харків: ХДУ, 1969; ХорошайловМ.Ф. На відбудові.- Д.: Донбас, 1966 таін.
3.Коваль М.В.УкраїнськаРСР у періодвідбудови ірозвитку народногогосподарства(1945-1955) // УІЖ — 1990. — №4. — С.80-87;
4.Болбат Т. УчастьнаселенняЗахідної таЦентральноїУкраїни векономічномуі національно-культурномурозвитку Донбасу(1939-1970-ті рр.) // Схід.- 2004. — №1. — С. 35-38.
5.Королев Б., ЛялинН. Партия в периодзавершенияпостроениясоциализмав СССР (1945-1958) — М.: Политиздат,1974; История рабочихДонбасса. Т. 2.- К.: Наукова думка,1981 та ін.
6.Рышков В.А., СаганьЮ.П., Корж Г.П. Надкопрами — звездыкомсомольские.Эстафетакомсомольскогошефства. — К.: Молодь, 1985 та ін.
7.ЦДАГО України.Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 1896. — Арк. 3; Спр. 1934. — Арк.111; ДержархівДонецькоїобласті. — Ф. 326. — Оп. 2. — Спр. 1088. — Арк.3.
8.ДержархівДніпропетровськоїобласті. — Ф.19. — Оп.1. — Спр.12. — Арк.19- 20.
9.Підрахованоза: НароднегосподарствоУкраїнськоїРСР у 1982 році: Стат. щорічник.- К.: Техніка, 1983.- С. 209; ІсторіянародногогосподарстваУкраїнськоїРСР. У трьохтомах, чотирьохкнигах. — Т. 3. — Книгаперша. — К.: Науковадумка, 1985. — С. 195, 206.
10.Російськийдержавний архівекономіки(РДАЕ).- Ф. 8592. — Оп. 3. — Спр. 280. — Арк.3
11.РДАЕ. — Ф. 8934. — Оп. 3. — Спр. 563. — Арк 43.
12.Див.: ДержархівЛуганськоїобласті. — Ф.179. — Оп.1. — Спр.1778. — Арк.27.
13.РДАЕ. — Ф. 8875. — Оп. 38.- Спр. 795. — Арк. 203.
14.РДАЕ. — Ф. 8592. — Оп. 3. — Спр. 561. — Арк. 60; ЦДАГОУкраїни. Ф. 1. — Оп.30. — Спр. 2590. — Арк.13 — 15.
15.РДАЕ — Ф. 8592. — Оп. 3. — Спр. 365. — Арк. 60.
16.ЦДАГО України.- Ф. 1. — Оп. 24. — Спр. 230. — Арк. 19 — 20.
17.Развитие металлургиив УкраинскойССР. — К.: Науковадумка, 1980. — С. 281 — 282.
18.ЦДАГО України.- Ф. 1. — Оп. 24. — Спр. 230. — Арк. 15.
19.ДержархівДонецькоїобласті. — Ф. 1813. — Оп. 1. — Спр. 76. — Арк.2.
20.Правда. — 1948. — 17 мая; СоциалистическийДонбасс. — 1947. — 16апреля та ін.
21.ДержархівДонецькоїобласті. — Ф. 4714. — Оп. 3. — Спр. 194. — Арк.167.
22.СоциалистическийДонбасс. — 1946. — 2октября; 1947. — 1, 8января; 1948. — 23 октябрята ін.
23.Развитие металлургиив УкраинскойССР. — К.: Науковадумка, 1980. — С. 285; ДержархівЛуганськоїобласті. — Ф. 179. — Оп. 1. — Спр. 1778. — Арк.27.