Діюча практика обліку операцій з векселями

вступ

Одним із шляхів збільшення прибутковості та зменшення ризиковості банківської системи України є активізація діяльності кредитних установ на фондовому ринку. Розширення присутності комерційних банків на ринку цінних паперів сприяє прискоренню трансформації економічних відносин в Україні, адаптації вітчизняної фінансової системи до європейських стандартів та інтеграції з міжнародними ринками капіталу. Намагання банків розширити операції з цінними паперами стимулюється, з одного боку, високою дохідністю цих операцій, з іншого – відносним скороченням сфери використання прямих банківських кредитів.

Таким чином, через те, що ринок цінних паперів є найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин і при гармонійному розвитку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх його учасників він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни, тема обраної дипломної роботи є актуальною.

Вексель, як один з видів цінних паперів, нажаль, у сучасних умовах через низку причин, про які йтиметься у дипломній роботі, не має широкого розповсюдження у комерційній діяльності суб’єктів господарської діяльності в цілому і комерційних банків зокрема. І це не дивлячись на те, що саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

Мета дипломної роботи полягає в дослідженні, та вдосконаленні обліку та аналізу операцій комерційних банків з векселями.

Для досягнення наміченої цілі в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

1) розкрито економічну сутність векселів та їх класифікація;

2) розкрито операції банків з векселями;

3) розглянуто організацію роботи з векселями у банку;

4) проведено аналіз структури і динаміки операцій з векселями;

5) запропановано ряд заходів, щодо покращення організації роботи з векселями у комерційних банках.

Предметом дослідження є операції банку з векселями, а також методика й організація їх обліку і аналізу. У якості об’єкта дослідження обраний АБ "Факторіал-Банк".

Теоретичною і методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, постанови уряду і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку з питань удосконалення господарського механізму в умовах сучасної облікової політики, міжнародних стандартів обліку. У процесі дослідження вивчені і використані праці вітчизняних і закордонних вчених економістів: Рудненко Т.П., Куща О.П., Міщенка В.І., Зінченко Л.П., Прокопенко І.Ф., Романченко О.В., Нидлз Х., Зубилевич С., інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані банку.

1. діюча практика обліку операцій з векселями

1.1 Характеристика АБ "Факторіал-Банк"

Акціонерний банк "Факторіал-Банк" є правонаступником заснованого у Харкові 01 грудня 1992 року банку "Приват-Ексел". Юридична адреса: 61057, Україна, Харків, вул. Римарська 32. Перейменування виникло у зв’язку з приходом нових власників.

На даний момент банк являється універсальним кредитно-фінансовою установою, що представляє практично весь спектр банківських послуг, як для фізичних, так і для юридичних осіб, який ліцензується Національним банком України. Банк здійснює свою діяльність на основі законодавчих и нормативних актів, які регулюють банківську діяльність в Україні, у тому числі отриманої від Національного банку України ліцензії № 37 від 01.12. 1992 на проведення банківських операцій.

Станом на 01.01.08 р. чисті активи Банку складають 1 403,719 млн. грн., у т. ч. кредити фізичним особам – 357,836 млн. грн., кредити юридичним особам – 354,317 млн. грн. Зобов'язання Банку – 1 180, 205 млн. грн., у т. ч. кошти юридичних осіб – 519,429 млн. грн., кошти фізичних осіб – 496,413 млн. грн. Статутний капітал – 102,112 млн. грн. Динамику розвитку АБ "Факторіал-Банк" можно легко побачити порівнявши ці дані з показниками за 2005р. (Додатки Б – Д). 2007 рік Банк закінчив з прибутком 1 838 тис. грн. Відповідно до розміру чистих активів за класифікацією НБУ Банк віднесений до групи "середніх" банків. Кількість клієнтів – майже 7 тис. юридичних та понад 61,5 тис. фізичних осіб.

За роки свого існування Банк довів свою стабільність і надійність, заробив популярність та добре ім’я, а фінансові показники свідчать про динамічний ріст і високий професіоналізм спеціалістів АБ "Факторіал-Банк".

Банк входить у третю групу банків за класифікацією Національного Банку України. Він має ліцензією Державної Комісії з цінних паперів і фондовому ринку серії АА № 241973 від 02.11. 2001г. на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів з випуску та оберненню цінних паперів, а також ліцензією Харківського територіального управління Державної Комісії з цінних паперів і фондового ринку серії АА №240410 від 24.10. 2001 г. на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів з ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів.

Банк з 2002 року являється асоційованим членом міжнародно-платіжної системи VISA International. У травні 2003 року "Факторіал-Банк" отримав статус афілірованого члена системи Master Card Europe.

Нині в Банку працюють 41 відділення у Харкові, Харківській області та інших областях. Відкриті філіали та відділення в Дніпропетровську, Херсоні, Хмельницькому, Запоріжжі, Києві, Донецьку, Миколаєві, Полтаві, Львові, Одесі, Житомирі.

Вищим органом управління Банком є Загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше одного разу на рік. У період між проведенням Загальних зборів акціонерів керівництво здійснює Спостережна Рада Банку. Вищим виконавчим органом є Правління Банку. Функції Правління з поточного керівництва діяльності Банку виходять з повноважень, визначених Статутом Банку та рішень, затверджених на Загальних зборах акціонерів.

З грудня 2001 г. АБ "Факторіал-Банк" є уповноваженим банком Пенсійного фонду України для сплати пенсій та матеріальної допомоги пенсіонерам та одержувачам допомоги в м. Харкові, передбачених Порядком сплати пенсій і грошової допомоги, затверджений Кабінетом Міністрів України від 30.08.99р. № 1596.

Нині Банк має кореспондентські відношення з 4 банками в країнах Європи (в яких відкрито 6 кореспондентських рахунків), більшість з котрих мають найвищі світові рейтинги. Також кореспондентські відношення встановлені з двома банками країн СНГ, в яких відкрито 2 кореспондентські рахунка.

Як член в Асоціації українських банків АБ "Факторіал-Банк" уклав близько 30 генеральних угод на проведенні міжбанківських операцій.

Банк активно та успішно працює практично по всім напрямам банківського бізнесу, надає широкий спектр традиційних послуг і проводить послідовну політику впровадження нових банківських технологій та послуг з ціллю збільшення споживчої привабливості.

Згідно обраної стратегії розвитку сучасної універсальної фінансової установи, що займається обслуговуванням як корпоративного, так і роздрібного бізнесу, зважаючи на значне зростання клієнтської бази, банком продовжено розбудову регіональної мережі: відкрито філії та відділення у Дніпропетровську, Запоріжжі, Херсоні, Хмельницькому, Донецьку, Миколаєві, Полтаві, Львові, Одесі, Житомирі.

Клієнтами Банку є всі групи населення країни, підприємства будь-яких форм власності всіх галузей економіки, фінансово-кредитні установи, державні і муніципальні установи. Банк є універсальним і працює на всіх ринках (сегментах) продажу банківських продуктів і послуг без винятку. Одночасно з цим, деяким з напрямів своєї діяльності на зазначеному періоді свого розвитку Банк приділяє більше уваги, з метою повної реалізації цілей, що стоять перед ним, а також зі сформованих реалій в економіці країни в цілому і банківському секторі економіки зокрема і прогнозованих банком тенденцій у їхньому розвитку.

Висока якість, ефективність, надійність та гнучкість здійснення всіх банківських операцій є базовими принципами, які складають основу операційної системи банку. Приділяється пильна увага операційним технологіям. Банк проводить послідовну політику розвитку існуючих і впровадження нових інформаційних технологій.

Першочерговим завданням банку є удосконалення існуючих послуг, пошук нових форм співробітництва на міжбанківському ринку, проведення роботи по зміцненню ділових взаємовідносин, подальша інтеграція до міжнародного ринку банківських послуг.

Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво учасника Фонду №105). Серед клієнтів Банка такі підприємства як: ОАО "Харківський станкобудівельний завод ім. С.В. Косіора", ОАО "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш", Лозівський кузнечно-механічний завод, Лозівський комбайновий завод, Харківський підшипниковий завод, Харківський авіазавод.

В своїй праці Банк традиційно орієнтується на широкі маси населення, а також малий та середній бізнес. Відділення надає повний спектр банківських послуг. Тут можна не тільки відкрити депозит, оформити рахункову карту, але і отримати кредит на побутові цілі, а також на розвиток Вашого бізнесу. Юридичні особи, відкривши поточний рахунок, зможуть скористатися послугами ГІС та системою "Клієнт-Банк", що дозволить оперативно відбирати рух по Вашому рахунку та значно зекономити Ваш час на оформлення рахунків. Бажаючим здійснити грошові перекази тут будуть надані на вибір системи грошових переказів СОФТ та Western Union. Для тих, хто виїздить за кордон також надаються послуги по переказу грошових коштів за кордон, а також видача дозволу на вивіз валюти.

Спеціально для студентів розроблена програма кредитування на отримання освіти. Банк гарантує індивідуальний підхід до кожного клієнта і завжди знаходить компроміс в рішенні навіть самих нестандартних задач.

Управління роботи з фізичними особами АБ "Факторіал-Банк" рекомендує своїм клієнтам-власникам пластикових карток нову високотехнологічну послугу – GSM-Banking. Нова послуга дозволяє отримати інформацію про стан рахунку на мобільний телефон стандарта GSM або e-mail. Безпека передачі да них забезпечується паролем, який висилається клієнту при підключені до послуги.

Завдяки мобільному телефону/e-mail можно отримати цілодобову інформацію про доступну суму на картковому рахунку (при здійсненні запросу); про отримання та списання коштів з карткового рахунку (при умові, якщо сума операції перевищує 10 грн) в автоматичному режимі.

Дана система дозволяє оперативно контролювати стан карткового рахунку та не допустить неправомірне використання пластикової картки.

Для отримання інформації про рештки коштів на картковому рахунку, необхідно направити на даний телефонний номер або e-mail запит - коротке текстове повідомлення (SMS), шифр вашого рахунку в АБ "Факторіал-Банк", назад прийде повідомлення про решту коштів на рахунку.

"Факторіал-Банк" постійно удосконалює рекомендації для своїх клієнтів. Прогресивні технології, широкий спектр послуг та висока якість обслуговування є основними відмінними рисами данного банку.

"Факторіал-Банк" зберіг прогрессивную динаміку росту, яка стартувала в 2005 році. В першу чергу, це стосується стратегічного напрямку розвитку Банка – роздрібного банкингу: залучення коштів населення зросло та складає 303,355 млн. грн.

З 2001р. Банк підключився до міжнародної інформаційно-торговельної системи REUTERS, з 2002 р. став асоційованим членом міжнародної платіжної системи Visa International, з 2003 р. отримав статус афілійованого члена системи MasterCard International. АБ "Факторіал-Банк" виступає членом міжнародної платіжної системи S. W.I. F. T.

З 2001 р. став агентом системи грошових переказів Western Union, з 2004 р. надає послуги в рамках системи грошових переказів SOFT, а з 2006 р. – в рамках системи переказів CONTACT.

Банк має Лiцензiю Державної комiсiї з цінних паперів та фондового ринку серії АБ № 113475 від 03.11. 2004 р. на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: дiяльностi з випуску та обігу цінних паперів; діяльності щодо ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів.

В 2002 году банк став членом міжнародної платіжної системи Visa та системи межнародних рахунків S. W.I. F. T. Установлена нова високотехнологічна система автоматизацїї банківської діяльності. Банк отримав від Пенсійного фонду України право по наданню послуг населенню по виплаті пенсій.

Основним акціонером банку була Українська промислово-енергетична компания (Харків).

У листопаді 2007 року АБ "Факторіал-Банк" увійшов до складу міжнародної фінансової Групи "SEB" за результатами підписання угоди щодо придбання Групою "SEB" 97,25% акцій "Факторіал-Банку". Станом на 01.01.08 р. Група "SEB" володіє 98,44% акцій Банку. Група "SEB" – фінансова організація Північної Європи, що обслуговує 400 тис. корпоративних клієнтів й організацій, а також 5 млн. приватних клієнтів. "SEB" має представництва в Скандинавії, країнах Балтії, Німеччині, Польщі, Україні та Росії. Станом на 30.09.07 р. загальні активи Групи склали 341 млрд. дол. США, активи під керуванням – 220 млрд. дол. США. Станом на 30.09.07 р. загальні активи обох банків в Україні ("SEB-Bank" і "Факторіал-Банк") склали 6452 млн. дол. США.

1.2 Облік операцій з використанням векселів

З 1992 року в Україні впроваджено вексельний обіг з використанням простого та переказного векселів. Згідно з цим комерційні банки можуть проводити операції з обліку векселів, видавати кредити під заставу векселів за Договором застави (Додаток Е), надавати послуги клієнтам при отриманні платежів і виплаті заборгованості по векселях.

Положення Національного банку України "Про операції банків з векселями" визначає коло операцій банків з векселями [49, c.61]:

І. Балансові:

1. Кредитні:

а) активні:

врахування векселів;

надання кредитів під заставу векселів;

б) пасивні:

переврахування придбаних векселів;

одержання кредитів під заставу векселів;

2. Торговельні:

а) активні – купівля векселів;

б) пасивні – продаж придбаних векселів.

ІІ. Позабалансові

1. Гарантійні:

а) активні:

авалювання векселів;

видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

б) пасивні - отримання гарантій за векселями, за якими банк виступає емітентом, індосантом або платником

2. Розрахункові:

2.1. Операції з оформлення заборгованості векселями:

а) акцептування переказних векселів банком, виданих кредитором банку;

б) видача простих векселів банком кредиторові банку;

в) видача банком переказних векселів на боржника банку;

г) видача банку простих векселів боржником банку.

2.2. Операції з розрахунків з використанням векселів:

а) вексельний платіж банку кредитору;

б) вексельний платіж боржника банку.

3. Комісійні та довірчі:

інкасування векселів;

оплата векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом);

зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників);

купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

У АБ "Факторіал-Банк" найпоширенішими операціями з векселями є авалювання, операції з врахування та купівлі-продажу векселів. Роздивимось як відображаються вони у бухгалтерському обліку.

Операція врахування (дисконту) векселів полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу.

Власником векселя стає банк, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки (дисконту), а також накладних витрат на здійснення операцій. По суті відбувається трансформація комерційного кредиту у банківський – обліковий кредит – кредитування вексел є держателя на строк, що залишився до погашення векселя [15, c.164]. Його повернення здійснює не позичальник, а зобов'язана за векселем особа.

Облік векселів може здійснюватися у два способи [22, c.319]:

1) безоборотне врахування векселів – пред'явник векселя вибуває з числа зобов’язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом учинення пред’явником у тексті індосаменту безоборотного застереження або через передавання банку векселя пред’явником без учинення індосаменту;

2) урахування з реверсом – пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов’язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні чи ненастанні певних обставин.

Векселі подаються до банку з реєстром встановленої форми. Записи у реєстрі звіряються з реквізитами доданих векселів.

Перед укладанням договору на врахування векселів всі векселі повинні пройти перевірку юридичної та економічної надійності. Юридична надійність векселя полягає у правильності заповнення реквізитів векселя. Економічна надійність полягає у впевненості в оплаті векселя на основі аналізу кредитоспроможності не лише клієнтів, а й боржника за векселем та індосантів [49, c.61].

Метою перевірки економічної надійності векселя є необхідність повної впевненості їхньої оплати. Крім перевірки загальної кредитоспроможності клієнта підлягає аналізу економічне становище індосантів. У АБ "Факторіал-Банк" за це відповідає Департамент служби безпеки банку.

До обліку приймаються векселі, засновані тільки на товарних і комерційних операціях. Векселі, що подаються до врахування, повинні мати не менше двох підписів: векселедавця та першого векселедержателя.

Відносно терміну векселів перевага віддається короткостроковим, які менше залежать від зміни економічного стану клієнтів і загальної господарської кон’юнктури. Не приймаються до дисконту опротестовані раніше векселі [42, c.3].

Векселі приймаються до обліку тільки в розмірі вільного залишку кредиту. Для визначення цього залишку ведеться спеціальний позасистемний облік у книзі обліго (від латинського слова obligo – повинен, зобов'язаний).

Книга облікy вексельних позичальників дає змогу стежити за станом заборгованості кожного позичальника в результаті обороту векселів і не допускати перевищення клієнтом ліміту заборгованості.

Банки ведуть облік за кожним позичальником у розрізі двох рахунків: як пред'явника і як платника.

Реєстри і прийняті векселі направляються для подальшої обробки в кредитно-вексельний відділ чи у відділ, який відповідає за цю функцію. На лицьовій стороні векселя і в реєстрі проти запису кожного векселя проставляється порядковий номер векселя, зазначений в спеціальній книзі обліку.

Книга обліку врахованих векселів призначена для обліку хронології операцій із врахування векселів. В дебет вносяться записи про враховані векселі, в кредит - про оплачені, перевраховані, опротестовані, подані на інкасо. Різниця показує залишок векселів у портфелі банку на певний момент [22, c.349]. Також ведеться Відомість про враховані векселі (Додаток Є).

Враховуючи вексель, банк стає кредитором-векселедержателем, терміново оплачує вексель пред’явникові, стягуючи на свою користь певну винагороду, тобто вексель оплачується зі знижкою [15, c.243].

Сума дисконту і процентів (щодо векселів, в тексті яких передбачено нарахування відсотків на номінальну суму векселя) утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя і суми відсотків, нарахованих на номінальну суму векселя, виходячи з числа днів, що залишаються до строку платежу за кожним векселем, при цьому і день врахування, і день платежу беруться до розрахунку.

Процентна ставка за обліком векселів установлюється самим банком [2, c.32]. По векселях із платежем не за місцем обліку стягуються також порто (поштові витрати) і дамно (комісія іногороднім банкам за инкасування іногородніх векселів).

Реєстр врахованих векселів – документ, в якому відображено облік строків настання платежів і своєчасного отримання платежу за врахованими векселями (Додаток Ж).

Якщо платіж за векселем банк одержує достроково, то платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до строку векселя (як правило, не менше 7-10 днів), але виходячи із процентної ставки, яку сплачує банк за кошти на поточних рахунках [82, c.70]. Всі ці умови викладаються у Договорі на врахування векселів (Додаток З).

Облік операцій з врахування векселів наведено у табл.2.1.

Таблиця 2.1. Відображення у бухгалтерському обліку операцій врахування векселів

Аваль - вексельна порука, в силу якої особа (аваліст), яка здійснила її, бере на себе відповідальність за виконання зобов’язання будь-якою зобов’язаною за векселем особою – акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому наступному етапі його обігу. Банк може здійснювати авалювання векселя на підставі відповідного договору, строк дії договору визначається залежно від строку платежу за векселем.

Користь для банку від цієї операції полягає у отриманні доходу від у вигляді комісії за надання послуги.

Для ухвалення рішення про надання авалю банком здійснюється така сама юридична та економічна експертиза, як і при врахуванні векселя. Рішення банку щодо авалювання векселів (відмови в авалюванні) приймається уповноваженим органом банку або уповноваженою особою [11]. При цьому клієнт має подати до банку певні документи, які підтверджують його стабільне фінансове становище (Додаток І).

Аваль виражається за допомогою напису на лицьовому боці векселя або на аллонжі: "Вважати за аваль", "Як аваліст за(назва юридичної особи, за яку надано аваль), "Авальований" тощо [80, c.116]. Напис підписує аваліст. Якщо в авалі не вказано, за кого він наданий, то він вважається виданим за векселедавця.

Аваль векселя здійснюється лише після грунтовної перевірки юридичної та економічної надійності платника за векселем. За аваль банк може встановлювати комісійну винагороду, яку визначає на засіданні відповідного керівного органу [11]. Після цього з клієнтом підписуються Генеральна угода та Договір про надання авалю (Додатки К – Л).

У разі несплати платником пред’явленого йому векселя векселедержатель звертається із пропозицією про оплату до банку-аваліста. Після оплати авальованого векселя банк-аваліст набуває права регресивної (зворотної) вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти усіх зобов'язаних за векселем осіб.

Відповідальність банку як аваліста припиняється:

у разі сплати векселя платником;

сплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника;

закінчення строку позової давності проти банку-аваліста.

Бухгалтерський облік операцій з видачі авалю, забезпеченого заставою клієнта, наведено у табл.2.2.

Таблиця 2.2. Oблік операції з видачі авалю, забезпеченого заставою клієнта

Банк самостійно розробляє і затверджує пошагову операційну модель та модель документообігу з авалювання векселів (Додатку Н).

Купівля та продаж векселів банківськими підрозділами здійснюються на підставі укладеного з продавцем чи покупцем договору про купівлю чи продаж векселів. Цим договором визначаються ціна купівлі чи продажу векселів, строк та порядок здійснення розрахунку, умови переходу права власності на векселі та строк і порядок передавання векселів, та інше [69, c.164].

Ціна купівлі (продажу) векселя встановлюється за домовленістю сторін у процентах до номінальної суми векселя.

З метою уникнення непорозумінь при пред’явленні банку векселів, за якими він не є зобов’язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид передавального індосаменту на векселі (іменний, бланковий або на пред’явника) та особу, яка його вчинила [66, c.65].

Однією з законодавчих ініціатив у сфері обігу векселів в 2002 році було рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про заборону укладання угоди з векселями на організаційно оформлених ринках. На сьогодні векселями не можна торгувати ні на фондових біржах, ні на організаційно оформленому позабіржовому ринку. Тож фактично нині українські банки – поза межами конкуренції в питанні торгівлі векселями.

Купівля-продаж векселів у бухгалтерському обліку відображаються проведеннями, які наведені в табл.2.3.

Таблиця 2.3

Відображення у обліку операцій з купівлі-продажу векселів

1.3 Податковий облік операцій з векселями

В різних законодавчих та нормативних документах, що діють на цей час, наведені різні тлумачення терміну "вексель". Вексель виступає з якості: розрахункового документа, валютної цінності, платіжного документа, цінного паперу, боргового зобов'язання, товару.

Вексель як вид цінного паперу визначено статтею 3 Закону про цінні папери. Однак, статтею 1 цього ж Закону визначено, що цінні папери – це грошові документи, що посвідчують право володіння або відношення позики, визначають відношення між особами: підприємством, що їх випустило, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, що виникають з цих документів, іншим особам. Отже, з такого визначення робиться висновок, що вексель є грошовим документом, згідно якого передбачається передача грошових прав [76, c.64].

Пунктом 1.4. статті 1 Закону про податок на прибуток визначено, що цінний папір – це документ, який посвідчує право володіння або відносини позики і відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Згідно пп.4.2.10. статті 4 Закону про прибуток та статті 129 Цивільного Кодексу вексель віднесено до платіжних документів.

Відповідно до п.7.9 статті 7 Закону про прибуток, який визначає порядок оподаткування операцій з борговими зобов'язаннями, вексель виступає у вигляді боргового зобов'язання. Так само характеризується вексель і пунктом 4.8. статті 4 Закону про ПДВ.

В Інструкції № 7 серед переліку форм розрахункових документів перелічено також і вексель.

На підставі дії статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного контролю і валютного регулювання" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 p. № 959-Х1І вексель є валютною цінністю.

Пунктом 1.6. статті 1 Закону про податок на прибуток усі цінні папери віднесено до товарів, за винятком тих цінних паперів, які використовуються в операціях з їх випуску (емісії) та погашення.

Отже, для більш чіткого визначення поняття "вексель" необхідно розглядати конкретну господарську операцію.

Пунктом 7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 p. № 283/97-ВР визначено порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами.

З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами.

Підпунктом 7.6.2 статті 7 Закону про податок на прибуток визначено, що під терміном "торгівля цінними паперами" розуміється:

1) будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів торговцями цінними паперами, чий статус установлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;

2) будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.

Під доходами розуміється сума коштів або вартість майна, отримана платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, що передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, погашена у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (пп.7.6.4 статті 7 Закону про податок на прибуток) [76, c.65].

Склад витрат наведено в пп.7.6.3 статті 7 Закону про податок на прибуток, згідно з яким під витратами розуміється сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, що виникає у зв'язку з таким придбанням. Отже, під витратами слід розуміти вартість майна, у забезпечення якого вексель було індосовано на користь наступного векселедержателя (тобто вартість отриманого векселя незалежно від його вексельної суми), або суму будь-якої заборгованості, в забезпечення якої вексель було отримано [29, c.24].

Дата виникнення доходів, а також витрат від проведення діяльності з цінними паперами цим Законом не встановлена, однак виходячи з загального принципу, викладеного в ст.11, слід керуватися правилом "першої події".

У випадку, якщо протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв’язку з придбанням цінних паперів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до їх повного погашення.

У разі якщо від’ємне значення об'єкта оподаткування не погашається платником податку за рахунок отриманих ним таких доходів, об'єкт оподаткування наступних звітних (податкових) кварталів не зменшується на непогашену суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.

У випадку якщо протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку у зв’язку з продажем (відчуженням) цінних паперів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв’язку з придбанням цінних паперів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду, тобто включається до складу валових доходів відразу [29, c.24].

Відповідно до пп.4.1.1. статті 4 Закону про податок на прибуток до валового доходу не включається вартість векселів при здійсненні операції з їх первинного випуску (розміщення) і oперацій з їх звичайного погашення [93, c.36].

Таким чином, видача (одержання) векселя не спричинює будь-яких податкових наслідків ні у векселедавця, ні у першого держателя.

Відповідно до пп.4.2.10. статті 4 Закону про податок на прибуток не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених (не погашених) цінних паперів, що посвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім’я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів (Додаток О), чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Якщо вексель потрапив на підприємство як забезпечення заборгованості за відвантажений раніше товар, надані послуги, виконані роботи, то мова не йде про торгівлю цінними паперами (купівлю) [23, c.74].

Це випливає з того, що право власності на вексель як цінний папір до першого векселедержателя не переходить, а належить йому з моменту видачі векселя (в даному випадку вексель як цінний папір об’єктом угоди не є, а він виконує функцію безумовного грошового зобов’язання).

Таким чином, одержання векселя як забезпечення або підтвердження заборгованості векселедавця з метою оподаткування не відображається у складі валових доходів векселедержателя.

Слід відмітити, що в декларації про прибуток підприємства немає рядка, в якому відображалися б витрати, які накопичуються по цінних паперах. В декларації показується безпосередньо фінансовий результат від здійснення операцій.

Якщо вексель у подальшому, наприклад, буде продано векселедержателем, то фактично відбудеться грошова оплата за відвантажений раніше товар, надані послуги, виконані роботи у погашення заборгованості. І навіть у даному випадку, тобто при продажу векселя (не кажучи вже про його погашення векселедавцем), не йдеться про торгівлю цінними паперами, оскільки немає першої операції (купівлі), яка кваліфікує операцію як "торгівля цінними паперами" [78, c.10].

З метою оподаткування реалізація векселя буде вважатися другою операцією (в термінах пп.11.3.1. статті 11 Закону про податок на прибуток), тобто операцією із зарахування грошових коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок такого векселедержателя в оплату товарів (робіт, послуг). Першою операцією було відвантаження товарів, на дату здійснення якої і було відображено валові доходи і податкові зобов’язання щодо ПДВ по товарах (роботах, послугах).

Якщо вексель отримано за передатним написом (індосаментом): обмін на товари (роботи, послуги) або просто придбання за грошові кошти, то така операція може класифікуватись як торгівля цінними паперами [98, c.168].

Така операція з одержання векселя цілком відповідає терміну "купівля" (наприклад, за грошові кошти або будь-яку іншу компенсацію). Але застосування п.7.6. ст.7 Закону буде можливим лише тоді, як вексель буде в подальшому продано.

Для визначення поняття "продаж" слід користуватись пунктом 1.31 статті 1 Закону про податок на прибуток, відповідно до якого під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Застосування цього визначення щодо операцій з відчуження векселя правомірне на тій підставі, що вексель у цьому випадку для цілей обкладення податком на прибуток є товаром згідно п.1.6. статті 1 Закону про податок на прибуток.

Вексель продається на підставі цивільно-правового договору, угоди між індосантом та індосатом, тобто передається у власність індосата, а отже, вданому випадку слід використовувати п.7.6 статті 7 Закону про податок на прибуток [97, c.124].

Що ж стосується можливого погашення векселя векселедавцем (платником), то тут ситуація не настільки однозначна: купівля векселя (одержання за індосаментом) дійсно має місце, але продажу немає, оскільки пред’явлення векселя до платежу і його погашення відбувається не за цивільно-правовим договором, у результаті чого погашається вексельне зобов’язання, що виникло раніше [59, c.64].

Але у випадку, якщо погашення не відбувається, а вексель передається векселедавцю шляхом складання передатного, то в цьому випадку також можна говорити про його купівлю і продаж, а отже, про ведення окремого обліку з торгівлі цінними паперами.

Вексельні операції в загальній своїй масі здійснюються із дисконтом - різницею між повною (номінальною) вартістю векселя і сумою, отриманою (нарахованою) у зв’язку з його реалізацією (продажем), видачею або сплаченою при його придбанні [33, c.40].

Така різниця виникає, як правило, у випадку, коли вексель реалізується за ціною нижче вартості товарів, робіт, послуг, в оплату за які цей вексель було отримано. Враховуючи, що в такому випадку не здійснено "операції з цінними паперами", зазначену різницю не може бути взято до уваги при окремому обліку фінансових результатів від торгівлі цінними паперами відповідно до п.7.6 статті 7 Закону про податок на прибуток.

У зв’язку з цим з метою оподаткування сума дисконту не включається до складу валових витрат векселедержателя при реалізації векселя.

Oперації з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів не є об’єктом оподаткування ПДВ [76, c.64].

Тобто в частині продажу цінних паперів за грошові кошти та обміну цінних паперів на інші цінні папери існує пільга. Звільнення від обкладання ПДВ обміну цінних паперів на товари, роботи, послуги законодавством не передбачено, і у такому випадку вексель необхідно передавати з податком на додану вартість.

У випадку якщо платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), котрі є об’єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без урахування дисконту або інших знижок з номіналу такого векселя, а щодо відсоткових векселів – договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, котрі мають бути нараховані на суму номіналу векселя [32, c.8].

Виходячи з цього, якщо продавець одержує від покупця вексель, то базою оподаткування є договірна вартість товарів (робіт, послуг). Крім того, для продавця (векселедержателя) вона підлягає збільшенню на суму відсотків за векселем (нарахованих або належних до нарахування). Як відомо, у векселі можуть бути зазначені відсотки. У випадку, якщо він виписаний векселедавцем і підлягає оплаті в термін після пред’явлення або в стільки-то часу від пред’явлення, тобто в момент видачі, неможливо достовірно знати, яка сума відсотків підлягає нарахуванню. Тому в момент погашення векселя (саме цю дату може бути визначено моментом нарахування відсотків) векселедавець буде змушений визначити суму ПДВ, що припадає на розмір нарахованих відсотків.

У разі якщо платник податку за згодою векселедержателя здійснює зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без урахування дисконту або інших знижок з номіналу такого векселя, а щодо відсоткових векселів – договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму відсотків, нарахованих або таких, котрі повинні бути нараховані на суму номіналу такого [53, c.15].

У випадку "погашення" векселя не грошовими коштами (і навіть не обов’язково першому векселедержателю), а поставкою товарів, база оподаткування аналогічна базі оподаткування при реалізації товарів під забезпечення виданого векселя.

Таким чином, при поставці товарів (і не обов’язково зустрічній) у погашення векселя сума ПДВ обчислюється виходячи з договірної вартості (незалежно від номіналу векселя і заборгованості векселедавця за ним).

Абзацом третім п.4.8. статті 4 Закону про ПДВ передбачено, що векселі, отримані, але не сплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються.

Слід мати на увазі, що існує ряд підприємств, які використовують касовий метод нарахування податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.11.11. статті 11 Закону про ПДВ "до 1 січня 2001 року платники податку, що продають вугілля і вугільні брикети, електричну і теплову енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів і систем протипожежної безпеки в житловому фонді, застосовують метод податкового обліку, при якому датою виникнення податкових зобов’язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або до каси такого платника податку або одержання інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації. У споживачів зазначених товарів (послуг), зареєстрованих як платники цього податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів (послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості" [39, c.42].

Виходячи з цього пункту Закону, для визначення дати виникнення цих подій необхідно з’ясувати або дату зарахування (списання) грошових коштів, або одержання (надання) інших видів компенсації вартості таких товарів (послуг).

При здійсненні бартерних операцій з використанням векселів слід звертати увагу на наступне.

По-перше, для визначення моментів виникнення валових витрат або валових доходів при здійсненні бартерних операцій необхідно використовувати положення пп.11.3.4. і 11.2.3. статті 11 Закону про податок на прибуток. А саме: датою збільшення валового доходу при здійсненні товарообмінних операцій вважається будь-яка з подій, що сталися раніше:

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником;

або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податку.

Ця ж дата вважається моментом виникнення податкових зобов’язань щодо ПДВ.

Датою збільшення валових витрат (і відповідно датою виникнення права на податковий кредит щодо ПДВ – пп.7.5.3 статті 7 Закону про ПДВ) при здійсненні бартерних операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції;

По-друге, відповідно до статті 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98 р. № 857/98 під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок на додану вартість справляється за повною ставкою (тобто 20%), у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою;

По-третє, для суб’єктів господарювання здійснення бартерних операцій тягне за собою необхідність визначення розміру валових доходів продавця на підставі договірної ціни операції, але не нижче звичайної (пп.7.1.1. статті 7 Закону про податок на прибуток).

До недавнього часу учасникам вексельних правовідносин необхідно було сплачувати державне мито при здійсненні деяких операцій з векселями (операцій, пов’язаних з переходом права власності на вексель).

Після набуття чинності Законом України "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України" від 23.03.99 p. № 539-XIV, яким були змінені деякі положення Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93, регулюючі, зокрема, сплату державного мита по операціям, пов’язаним з обігом цінних паперів, держмито за такими операціями сплачується лише в двох випадках, а саме:

1. За реєстрацію інформації про емісію цінних паперів;

2. За видачу приватизаційних цінних паперів.

Законодавець передбачає можливість відстрочки сплати податкових зобов’язань при здійсненні імпортних операцій шляхом використання податкового векселя, що видається на суму нарахованого податку на додану вартість при здійсненні ввозу товарів на митну територію України [39, c.46].

Відповідно до пункту 11.5. наведеної статті з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов’язання (далі - податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку [74, c.216].

Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов’язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено [76, c.64]. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів.

У наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до окладу його податкових зобов’язань.

Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту [78, c.8].

Проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

Податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п’яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 цього Закону, та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованоїзгідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видасться органом державної податкової служби за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України [97, c.108].

Податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.

Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Податковий вексель не видається у випадках здійснення операцій з ввозу:

- підакцизних товарів (крім тютюнової сировини);

- товару, що відноситься до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів;

Кабінетом Міністрів України в рамках своєї компетенції був розроблений Порядок випуску і обігу векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при ввозі товару па митну територію України, затверджений постановою № 1104 від 01.10.97 р.

У відповідності з зазначеним порядком податковий вексель може бути виданий особою, що відповідає певним вимогам, а саме:

- є платником податку на додану вартість у відповідності зі статтею 2 Закону про ПДВ;

- зареєстроване як платник податку на додану вартість у відповідності зі статтею 9 цього закону і внесене в реєстр платників податку на додану вартість;

- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість.

Термін, на який видається податковий вексель, складає 30 днів, включаючи дату його видачі. Виняток складають лише товари, перелік яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.99 р. № 1123. Так, при ввозі товару за цим переліком податковий вексель може видаватися на термін до 90 днів.

Податковий вексель повинен бути оплачений векселедавцем не пізніше дати, що у відповідності з векселем є терміном платежу (30 або 90 днів з моменту видачі), без пред’явлення його векселедержателем.

У випадку якщо вексель не було погашено в зазначений термін, протест з неплатежу не здійснюється, а вексельна сума підлягає стягненню з векселедавця податковими органами і вважається податковою недоїмкою [51, c.278].

Така недоїмка підлягає стягненню в порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів" від 21.01 93р. № 8-93. Тому при оплаті векселя з порушенням термінів (незалежно від форми розрахунку - шляхом перерахування грошових коштів або шляхом зарахування суми в рахунок оплати векселя суми бюджетного відшкодування, або шляхом безспірного стягнення) на вексельну суму нараховується пеня [17, c.37].

Обмеження в застосуванні вексельної форми розрахунків з ПДВ при імпорті товарів на митну територію України є спробою збільшити надходження в державний бюджет за рахунок підприємств [87, c.22].

Відтепер при оформленні імпортних вантажів замість векселів необхідно перераховувати на рахунок Державної митної служби України грошові кошти. Щоб не допустити зупинки виробництва и виконати зобов’язання перед замовниками вони змушені перераховувати грошові кошти на рахунок митниці.

Податкова служба у своїх поясненях посилається на норми Закону про Державний бюджет України на 2008 рік. Наприкінці минулого року Державна митна служба повідомляла, що оскільки у проекті Закону про Держбюджет не обмежується обіг векселів, то порядок сплати ПДВ векселями на початку року залишиться незмінним. Редакція відповідних статей не змінювалась, але сьогодні виникла ця проблема.

Скоріш за все влада таким чином намагається змусити бізнес сплачувати додаткові кошти до державного бюджету для реалізації масштабних соціальних ініціатив, які не відповідають можливостям економіки та створюють загрозу макроекономічній стабільності. Податковій та Державній митній службам було дано розпорядження у найкоротший строк збільшити надходження до бюджету за рахунок податкових зборів, що вони і роблять усіма можливими доступними способами [87, c.23].

Неможливо заперечувати, що деякі компанії використовують схеми ухилення від сплати ПДВ за допомогою векселів. Однак відміна обігу векселів у цілому не вирішує цю проблему, а тільки оскладнює ситуацію на митниці. Питання векселів підіймається щороку, виникала пропозиція взагалі їх відмінити. Але зараз у нашій державі це зробити неможливо. Якби у держави не було простроченої заборгованності за неповерненим ПДВ та повернення проходило оперативно, можна б було вести дискусію про відміну податкових векселів [59, c.41].

Сьогодні заборгованність держави з повернення ПДВ складає близько 4 млрд. грн. Це гроші, що були взяті з обігу підприємств. Вони могли б працювати та приносити прибуток, доходи до бюджету. На підприємствах, де заборгованність за ПДВ перевищує сотні мільйонів гривень, додаткові витрати створюють серйозні проблеми.

Ситуація з обігом податкових векселів свідчить про недосконалість системи та відсутності політичної волі до покращення умов підприємницької діяльності. Треба якнайшвидше прийняти Податковий кодекс, внести зміни до Закону про Держбюджет. Разом з тим влада приймає напівміри, які лише призводять до остаточної втрати довіри бізнеса до влади.

У першу чергу своє невдоволення відміною податкових векселів виказали виробники феросплавів. Так, керівництво ВАТ "Запорізький завод феросплавів" призвало керівників металургійних підприємств об’єднати зусилля у підготовці звернень до Президента та Прем’єр-Міністру України про дотримання державними органами норм чинного законодавства. Причиною такого звернення став лист від 16 січня 2008 року №11/1-15/352-ЕП, згідно з яким було зупинено прийняття податкових векселів у сплату ПДВ.

За даними Асоціації виробників феросплавів (УкрФА), такі дії податкової служби можуть призвести до зупинки українських металургійних підприємств, які мають безперервний цикл виробництва. Наслідком цього стане припинення поставок імпортної сировини через відсутність фінансових можливостей за сплатою ПДВ (маючи заборгованність держави перед підприємствами за відшкодування ПДВ).

8 лютого, Перший віце-прем’єр міністр України Олександр Турчинов зробив заяву, у якій йдеться, що Кабінет Міністрів має намір відмовитись від податкових векселів. За його думкою може бути податковий кредит, але сплата податків має бути живими грошима, а не векселями.

У свою чергу, керівник Державної податкової адміністрації України Сергій Буряк відмітив, що у даній ситуації бізнесу треба дати чіткий сигнал, що якщо підприємець сплатить на митниці живі гроші, то держава не має мати перед ним боргів з повернення ПДВ. За його словами "Якщо буде збалансована відповідь на це питання, тоді це буде морально й правильно".

1.4 Облік доходів і витрат за операціями з цінними паперами

Усі доходи й витрати банку за операціями з цінними паперами класифікують на чотири групи:

1) процентні;

2) комісійні;

3) торговельні;

4) інші.

До процентних доходів (витрат) належать доходи (витрати) за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, а також доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінні папери.

Комісійні доходи (витрати) банк отримує (сплачує) у випадках зберігання та розміщення пінних паперів [81, c.413].

Торговельні прибутки (збитки) виникають від операцій з торгівлі цінними паперами.

До інших доходів (витрат) належать доходи (витрати) від цінних паперів із невизначеним доходом. Наприклад, дивіденди від акцій, що зберігаються як об’єкт торгівлі й капіталовкладень [36, с.542].

Для обліку процентних доходів і витрат за операціями з цінними паперами використовуються балансові рахунки груп 605 "Процентні доходи за цінними паперами" та 705 "Процентні витрати за цінними паперами власного боргу".

Згідно з принципом нарахування банки здійснюють нарахування доходів (витрат) за операціями з цінними паперами. Нарахування доходів чи витрат проводиться щомісяця, незалежно від дати їх отримання чи сплати. Щомісячно також здійснюються амортизація премії та дисконту за цінними паперами. Комісійні, торгівельні та інші доходи або витрати за операціями цінними паперами банку обліковуються за такими балансовими рахунками:

№ 6103 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків";

№ 6113 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для

клієнтів";

№ 6203 "Результат від торгівлі цінними паперами на продаж";

№ 6300 "Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями";

№ 6394 "Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії"‘;

№ 7103 "Комісійні витрати за операціями з цінними паперами";

№ 7394 "Негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії".

Методику обліку вказаних статей доходів і витрат визначено правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06. 2003 р. № 255 [9].

1.5 Організація роботи з векселями в банку

Відповідно до п.1 глави 3 розділу 2 положення НБУ "Про операції банків з векселями" банк самостійно приймає рішення про організаційне забезпечення проведення операцій з векселями [97, c.96].

У Положенні та в низці інших нормативних документів НБУ офіційно закріплено також можливість філій банків здійснювати операції з векселями за умови отримання від головного банку – юридичної особи повноважень на здійснення всіх або окремих операцій у порядку, встановленому законодавством. Проведення філіями банків операцій з векселями передбачає не тільки підписання договорів їх керівниками, а й, в основному, учинення певних написів на самих векселях (зокрема, при авалюванні векселів, акцепті тратт тощо).

З метою усунення персональної вексельної відповідальності керівника або головного бухгалтера філії банку, що підписав вексель без особливих повноважень, у Положенні передбачено необхідність вказівки на те, що вексель має бути підписаний саме на підставі довіреності (з обов’язковим зазначенням дати складання та її номера) [37, c.167].

Переважна більшість банків (66%) [71, c.43] не має у своїй структурі спеціалізованого відділу по роботі з векселями.

Діяльність усіх опитаних банків у сфері операцій з векселями визначається в основному вимогами клієнтів. Розробляють вексельні схеми та програми для клієнтів і активно просувають вексельні послуги на ринок 63% банків.

Надають філіям право здійснювати операції з векселями 53% банків, які мають філійну мережу, 47% – проводять вексельні операції через головні контори.

Понад 1000 вексельних операцій протягом року здійснюють 13% банків; від 100 до 1000 операцій – 29%; до 100 операцій – 58%.

Найбільшою перешкодою на шляху розвитку вексельною обігу 63% банків вважають недосконалість законодавства, 58% – діючу систему оподаткування, 29% – брак досвіду з проведення вексельних операцій.

77% банків оцінюють професійний рівень власних спеціалістів у сфері вексельного обігу як хороший, 23% – як задовільний. Потребу у додатковому навчанні і тестуванні відчувають 70% опитаних установ, 75% учасників моніторингу вважають доцільним певний курс навчання і тестування для клієнтів.

Знання працівників судів у сфері вексельного обігу, на думку представників 88% банків, є задовільними, на думку 12% – незадовільними. У 20% опитаних банківських установ вважають професійну підготовку працівників податкових служб незадовільною, у 80% – задовільною [57, c.9].

42% банків – з’ясовували вексельні суперечки в суді. Конфліктні ситуації з працівниками Державної податкової адміністрації щодо відображення та оподаткування вексельних операцій виникали у 12.5% банків.

Як правило, вексельна робота в комерційному банку сконцентрована в одному підрозділі. Йдеться не тільки про суто банківські операції (врахування векселів, видачу кредитів під заставу векселів, інкасування тощо), а й про торгівлю векселями [36, c.519].

Слід звернути увагу, що торгівля цінними паперами згідно зі статтею 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96 є одним з видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, здійснення якої потребує спеціального дозволу Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Торгівля векселями тут не є виключенням. Тому у випадку, коли сума операцій з торгівлі векселями перевищує 500 тис. грн на квартал, банк повинен організувати діяльність вже у складі спеціалізованих організаційно відокремлених внутрішніх підрозділів.

З метою ефективного проведення вексельних операцій банк розробляє та затверджує організаційну структуру підрозділів та функціональну взаємодію між ними. Ця структура доповнюється розробкою положень, інструкцій, типових документів, технологічних карт тощо. Кожен співробітник має бути обізнаний зі своїми функціональними обов’язками та межами повноважень. Як правило, прийняття рішень за активними операціями банку здійснюється колегіальним кредитним комітетом [11]. Цей орган також приймає усі рішення з питаннь оформлення кредиторської заборгованості векселями позичальника тощо.

Як приклад наведемо функціональні обов’язки щодо роботи з векселями структурних підрозділів комерційного банку.

Відділ боргових зобов’язань відповідає:

1) за загальну координацію операцій банку з векселями;

2) оформлення первинних документів щодо операцій з векселями;

3) ведення єдиної бази даних з операцій банку з векселями;

4) ведення карток за довірчими операціями з векселями;

5) підготовку звітності за операціями банку з векселями до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України і Національного банку України;

5) ведення управлінського обліку операцій з векселями.

Функціями операційно-касового відділу є:

1) зберігання бланків векселів та оформлених векселів’ у сховищі банку;

2) видача векселів працівникам відділу боргових зобов’язань;

3) продаж вексельних бланків клієнтам банку;

4) видача вексельних бланків.

Управління бухгалтерського обліку та звітності (стосовно бухгалтерського обліку операцій з векселями):

1) здійснення за розпорядженням працівників відділу боргових зобов’язань бухгалтерських проводок за операціями з векселями;

2) ведення податкового обліку операцій банку з векселями;

3) складання та надання внутрішнім та зовнішнім користувачам бухгалтерських звітів, форм, іншої документації щодо операцій банку з векселями.

Управління активно-пасивних операцій (стосовно кредитних операцій з векселями) відповідає:

1) за прийняття заявок клієнтів (Додатки П – С) на проведення кредитних операцій, в яких передбачається використання векселів (надання та одержання кредитів під заставу векселів, інші кредитні операції, що входять до безпосередньої компетенції управління активно-пасивних операцій);

2) підготовку та оформлення первинних документів за кредитними операціями з векселями;

3) підготовку звітності для Національного банку України щодо кредитних операцій з векселями.

Функціями казначейства стосовно оперативного планування операцій з векселями в банку, є:

1) підготовка висновків щодо відповідності операцій з векселями нормативам діяльності банку;

2) підготовка звітів та іншої документації щодо виконання банком нормативів діяльності з урахуванням операцій з векселями.

Плановоекономічне управління (стосовно стратегічного планування операцій з векселями) відповідає:

1) за розробку та контроль впровадження цільових програм розвитку банку щодо операцій з векселями;

2) за координацію роботи підрозділів банку при проведенні вексельних операцій з метою досягнення запланованих економічних показників діяльності;

3) за пошук перспективних ринків для проведення операцій з векселями за регіонами, галузями, підприємствами.

Функціями юридичного управління щодо претензійної роботи з векселями є:

1) розгляд та затвердження договорів щодо операцій з векселями;

2) подання нотаріусам векселів для здійснення нотаріальних дій;

3) підготовка юридичної документації з претензійно-позовної роботи, пов’язаної з векселями;

4) представництво інтересів банку в цивільному та господарському суді при розгляданні спорів, що виникли при проведенні операцій з векселями.

висновки

Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до законодавства України, цінні папери являють собою грошові документи, які:

1) засвідчують право володіння або відносини позики;

2) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

3) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків;

4) передбачають можливість передачі грошових та інших прав, пов'язаних з володінням цими документами, іншим особам.

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Найголовнішим нормативно-правовим актом, який регулює обіг векселів в Україні, є Закон "Про обіг векселів в Україні" від 25.12. 2002р., у якому найбільш повно розкрито поняття векселя.

В Україні діяльність банків на фондовому ринку регламентується низкою законів, дозволів, положень, зокрема: Закону "Про банки і банківську діяльність", статуту банку, дозволів Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ліцензії Фонду державного майна.

Інформаційною базою дослідження було положення класиків економічної теорії, наукові праці закордонних та вітчизняних вчених з питань бухгалтерського обліку та економічного аналізу, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, закони України, постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Національного банку України, матеріали науково-практичних конференцій за досліджуваною темою.

У роботі представлено сутність векселю, класифікацію та функції цих цінних паперів.

У даний час банки виконують наступні операції з векселями:

1) врахування векселів;

2) надання кредитів під заставу векселів;

3) купівля та продаж векселів;

4) авалювання векселів;

5) отримання гарантій за векселями, за якими банк виступає емітентом, індосантом або платником;

6) операції з оформлення заборгованості векселями;

7) комісійні та довірчі операції.

Предметом дослідження були операції банку з векселями, а також методика й організація їх обліку і аналізу на базі переддипломної практики – АБ "Факторіал-Банк".

АБ "Факторіал-Банк" (перша назва АБ "Приват-Ексел"), зареєстрований Національним Банком України 1 грудня 1992 під № 131, діє на підставі ліцензії НБУ № 37 від 04.12.01 р. . За 16 років свого існування АБ "Факторіал-Банк" став одним із найбільших банків у нашій країні. Він займає провідні позиції на ринку фінансових послуг.

Сьогодні АБ "Факторіал-Банк" – це потужна фінансова установа, яка працює над впровадженням нових банківських продуктів та максимальним задоволенням потреб своїх клієнтів. Повний спектр якісних банківських послуг для юридичних та фізичних осіб, інститут персональних менеджерів, постійне розвинення філійної мережі, впровадження новітніх інформаційних технологій та сучасний банківський сервіс на рівні європейських стандартів – все це сприяє розширенню клієнтської бази та постійному укріпленню співробітництва з клієнтами.

АБ "Факторіал-Банк" не має широкого спектру послуг на ринку цінних паперів, як би того бажалось. Окрім низького рівня розвитку фінансового ринку України вцілому, цьому заважає недосконалість відчизнянної законодавчої бази з питань регулювання вексельного обігу. Також слід сказати, що через низку історичних подій, ставлення до векселів у більшості населення не можна назвати добрим.

Для банків векселі є надзвичайно цікавим фінансовим інструментом через можливість запровадження нових банківських продуктів таких як авальне та акцептне кредитування. Зараз найпоширенішими операціями комерційних банків з векселями є врахування, авалювання та купівля-продаж векселів.

Загальновідомий факт, що банківські установи одними з перших намагаються використовувати новітні комп’ютерні технології у своїй діяльності. Це вкрай необхідно через велику відповідальність банків за коштами своїх клієнтів, якісне та швидке їх обслуговування. Якщо облік операцій банку вже давно ведеться у програмних середовищах"операційний банківський день", то цього не можно сказати стосовно аналізу стану рахунків цінних паперів. З метою прийняття виважених управлінських рішень потрібно приділяти належну увагу аналізу цінних паперів, тому слід відійти від позицій, що об’єктами внутрішньобанківського аналізу можуть бути виключно банківські операції, активи, зобов’язання та капітал. Отже для більш зручного і швидкого процесу аналізу векселів банку пропонується автоматизувати його за допомогою використання персональних комп’ютерів та щоденного аналізу отриманих результатів діяльності за рахунками цінних паперів.

Бухгалтерський облік у системі економічних наук традиційно розглядається як інформаційна база економічного аналізу. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ставить більш суворі вимоги до якості бухгалтерської інформації, що потребує пошуку нової методологічної бази для оцінки фінансових інструментів. Науково обґрунтовані та апробовані методи аналізу доцільно використовувати для розробки методики оцінки цінних паперів з метою їх адекватного відображення в бухгалтерському обліку. Це обумовлює перехід на якісно новий рівень розуміння взаємозв’язків обліку та аналізу як наук.

Також треба зазначити, що активні операції банків з розміщення власних та залучених коштів у цінні папери пов'язані з ризиком виникнення збитків у разі погіршення фінансового стану емітентів цінних паперів, зниження ринкової ціни цінних паперів внаслідок зміни норм ринкових процентних ставок, зміни інвестиційної політики банків. З метою мінімізації зазначеного ризику банки зобов'язані створювати спеціальний резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.

Експертиза векселів також має велике значення з точки зору безпеки на фінансовому ринку. Робота з перевірки векселів умовно поділяється на три напрямки: юридична й економічна експертиза та експертиза бланків векселів.

Розвиток економічних відносин у нашій країні у будь-якому разі призведе до виникнення необхідності користування векселями черех велику кількість їх переваг. Тому вже сьогодні треба підгодовувати тиеоритичну та практичну базу для цього варіанту розвитку подій. Банківська система, як одна з найпотужніших фінансових систем, просто зобов’язана не пройти осторонь такого важливого у загальнодержавному масштабі питання, бо саме від її розвитку у більшій мірі залежить розвиток економіки усієї країни. А отже розвиток операцій комерційних банків з векселями має цілком світле майбутнє.

перелік використаної літератури

1. Конституція України, www. laws. ua

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Офіційний вісник України, 2000. - № 43. – с.31 – 58.

3. Закон України "Про обіг векселів в Україні" // Урядовий кур єр, 2001. – № 18. – с.21-23.

4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" // Офіційний вісник України, 2000. – № 41. – с.21 – 27.

5. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2003. – № 05. – с.95.

6. Закон України "Про охорону праці" // Охорона праці. – 2003р. № 1(103). – с.3-11

7. Закон України "Про бухгалтерський облік", www. laws. ua

8. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України від 1404. 2000 № 121 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2003. – № 11. – с.119.

9. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України (в редакції постанови Правління НБУ від 18.06. 2003 р. №255) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2003. – №10.

10. Правила ведення аналітичного обліку в банках України, затверджені постановою правління НБУ від 16 червня 2005 р. № 221 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2005 р. – № 8. – с.24–32.

11. Положення про облікову політику АБ "Факторіал – Банк" 2008 р., затв. Наказом № 234 від 19.12. 2007 р.;

12. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 21.11.97 за №388 (в редакції Постанови Правління НБУ від 17.06. 2004 р. за №280) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2004.

13. Аналіз діяльності комерційного банку. / За ред.Ф. Ф. Бутинця та ін. – Житомир: ПП "Рута", 2001. – 235 с.

14. Андрушків Т. Банки як суб’єкти фінансових ринків України: роль і перспективи // Банківська справа. – 1998 – № 2. – с.301.

15. Банківські операції: Підручник/ За ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2004. – 383 с.

16. Безклубний І.В. Цінні папери: поняття та юридичні характеристики // Право України. – 2001. – № 9. – с.33.

17. Белова Н. О сроках предъявления векселей к оплате и их погашения // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. – №54. – с.34-37

18. Боев О.В. Вексель - строго формальный документ // Деньги и кредит, 2005. – №11. – с.70-72

19. Бюлетень Національного банку України // Щомісячне аналітично-статистичне видання НБУ. – 2006. – № 4. – 148 с.

20. Вексель як фінансовий інструмент: будьте уважні та обережні // Фінансовий ринок Украіни, 2005. – №3. – с.21–23

21. Векселя в Украине // Все о бухгалтерском учете., 2006. – №16. – с.3 – 11.

22. Герасимович А.М. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, Т.В. Кривов'яз - К.: КНЕУ, 2004. - 536 с.

23. Голодницкий Э. Правильный вексель без оборотов // Бизнес, 2004. -№44. – с.74-75

24. Гордиенко Л. Вексель как форма расчета: первое знакомство // Главбух., 2006. – №15. – с.28-32

25. Григорьев И. Как взыскать долг по векселю // Все о бухгалтерском учете., 2005. – №33. – с. 19-22

26. Давидов Д.Д. Електронний посібник. Microsoft Excel. Процедура. Пошук рішення. Харків: Фонди ХНЕУ. – 2007. – 352 с.

27. ДБН 2.5. – 2006 Природнє та штучне освітлення

28. ДБН В.1.1. -7. –2002. – Пожежна безпека

29. Добровский В. Учет и налогообложение операций с ценными бумагами у различных участников фондового рынка Украины // Бухгалтерский учет и аудит. – 2001. - № 2. – с.21-25

30. Євтух О. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник НБУ. – 2003. – № 7. – с.64-68

31. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції "Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку". Тернопіль "Економічна думка", 1998. – 86 с.

32. Зінченко Л.П., Павленко О.М. Векселі та вексельний обіг. Х.: Інформаційно-правовий центр "Ксилон", 2001. – 35 с.

33. Зиньковський М. Вексель з дисконтом: от выпуска до погашения // Баланс, 2006. -№47. – с.40-43

34. Інструкція з охорони праці № 1ПЕОМ для користувачів ПЕОМ, затв. Наказом № 818 від 16.12. 2004р

35. Кириллов С. Выдача векселя. На что стоит обратить внимание? // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. – №54. – с.3–7

36. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. 2004. – 636 с.

37. КіндроваТ.О. Бухгалтерський облік у банках. К.: КНЕУ, 2001. – 611 с.

38. Кобевник В.Ф. Охорона праці. - Вища школа, 1990. – 286 с.

39. Корнєва Т.В. Проблеми митного контролю, що виникають при застосуванні вексельної форми розрахунків // Митна справа,2006. –№5. – с.42-46

40. Коршунов В.І. "Облік та аналіз в комерційних банках". - X.: Основа, 1999. – 252c.

41. Косик С. Становлення ринку цінних паперів в Україні // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 3. – с.32.

42. Костюк А. Документальное оформление операций с векселями: аваль, домициляция, оплата // Баланс, 2005. -№21. – Тем. вып. – с.2–6

43. Коцовська Р.Р. Банківські операції. / Підручник. Львівський банківський коледж, 1998. – 85с.

44. Кравцова Л.А. Деньги, кредит, банки. К.: Либідь, 1994. - 198с.

45. Кравченко Ю. Фундаментальний аналіз цінних паперів // Ринок цінних паперів України. – 2002. – №9-10. – с.91-96

46. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в України: правові основи формування та функціонування. – К.: Юрінком, 1998. – 528 с.

47. Левицька Н. Як правильно оформити вексель // Податкове планування, 2005. – №9. – с.84-86.

48. Ломакин Я. Многоликий вексель. Пренебрежение целым рядом юридических требований, предъявляемых к векселю, обходится предприятию очень дорого // Финансовая консультация, 2004. – №13-14. – с. 19-22

49. Лопар М.М. Операції банків з векселями // Облік, податки, аудит, 2004. -№20. – с.61-63

50. Луціва Б.Л. Гроші, банки та кредит у схемах і коментарях. Л.: Львівська політехніка, 1999. - 186с.

51. Мальгіна А. Податкові векселі: процес становлення і перспективи розвитку // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України, 2004. -№1. – с.276-284

52. Мельник І. Аналіз умов видачі векселів у нотаріальному проваджені про протест векселя // Право України., 2006. -№5. – с.103-106

53. Мерзликин А. Расчеты векселями: как работать правильно // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов, 2004. -№17. – с.12-20

54. Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г. Банківські операції К.: Знання, 2006. – 727с.

55. Мирославський С. Проблеми застосування інституту недісності до векселя та їх подолання // Підприємництво, господарство і право, 2007. – №9. – с.150-153

56. Мороз А.М., Савлу М.І., Пухофкіна М.Ф. "Банківські операції" К.: КНЕУ, 2000. – 383с.

57. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України за 2006 рік. Держкомстат укра, 2007. – 551с.

58. Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку // Фінанси України. – 2000. – № 8 – с.114-115

59.П. Куценко Ю.Ю., Шепель Д.О. Проблеми використання векселів на ринку України. - К.: Либідь, 1998. – 97с.

60. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: навч. Метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 348 с.

61. Перелік питань вступного інструктажу з охорони праці для працівників установ АБ "Факторіал-Банк", затв. Наказом № 818 від 16.12. 2004р.

62. Пістун І.П., Кіт Ю.В., Березовський А.П. Практикум з охорони праці. – Суми: Університетська книга, 2000. – 207 с.

63. Положення про організацію системи управління охороною праці, навчанню робітників в галузі охорони праці, порядку обліку і розслідування випадків травматизму в установах АБ "Факторіал-Банк", затв. Наказом № 793 від03.12. 2004р.

64. Практикум з охорони праці / За ред. .В.Ц. Жидецького. – Львів: Афіша, 2000. – 384 с.

65. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та модели. – К.: КНЕУ, 2002. – 316 с.

66. Птащенко Л. Проблемні питання фінансового моніторингу та операцій з векселями // Ринок цінних паперів в Україні, 2005. -№9-10. -С.63-66

67. Рассадина О.Л. "Вексельное обращение в России" Деньги и кредит, 1994, № 2, с.37-44

68. Роганова О.Я. Операції комерційних банків на ринку цінних паперів України // Матеріали міжнар. наук. -практ. конференції "Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні". – К.: КНЕУ, 2000. – с.173 – 174

69. Роганова О.Я. Українські банки на фондовому ринку: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць II Міжнар. наук. -практ. конференції 22-23 квітня 2004 р. у Хмельницькому інституті бізнесу. – Хмельницький: ТОВ НВП "Еврика", 2004. – с.163 – 166

70. Романченко О.В. Розвиток векселя як фінансового інструмента в історичному ракурсі // Фінансовий ринок Украіни, 2005. – №9. – с.13-21

71. Руденко Т.П. Аналіз операцій банків з векселями. // Вісник Національного банку України, 2003. – №5. – с.42-47

72. Рудненко Т.П. Обязательность исполнения вексельного обязательства // Бухгалтерия, 2005. – №36. – с.66-67

73. Рудненко Т.П. Проблеми і перспективи розвитку вексельного обігу в Україні // Фінансовий ринок Украіни, 2005. – №8. – с.16-19

74. Савлук М.І. Банківські операції / М.І. Савлук, А. М, Мороз – К.: КНЕУ, 2000 – 384 с.

75. Святодух В. "Урахування векселів у банках" Баланс №35 –с.43.

76. Скаченко С. Налогообложение хозяйственных операций с применением векселей // Облік, податки, аудит, 2004. -№20. – с.64-65

77. СНіП 11-2-80. Протипожарні норми проектування будівель і споруд. – М.: Будіздат, 1981. -16 с.

78. Соловей О. Передача векселя // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. -№54. – с.8–12

79. Солтис Я. Банки Украіни сьогодні // Вісник НБУ. – 2004. – № 7. – с.4

80. Соляр В.В. Основи банківської справи К.: Либідь – 2005. – 409с.

81. Спяк Т.І., Фаріон Т.І. "Облік і аудит у банках" К.: Атіка. – 2004. –413с.

82. Тарасенко И. О "бедном" векселе замолвим слово, или О вексельных возражениях // Бухгалтерия, 2005. -№36. – с.68-74

83. Тиркало Р.І. "Банківська справа" Тернопіль: Картбланш, 2001. - 314с.

84. Тихонов С. Погашение векселя // Налоги и бухгалтерский учет., 2005. –№54. – с.12-15

85. Фельдман "Вексельний обіг". Учбовий і довідковий посібник. - М: ЮНИТИ, 2000 – 352с.

86. Фещенко Н. Зловживання у сфері вексельного обігу та заходи щодо їх попередження // Підприємництво, господарство і право, 2007. – №9. – с.162-165

87. Фещенко Н.М. Вексельний обіг в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка фінанси і право, 2007. – №3. – с.22-25

88. Фінансові результати діяльності банків України за станом на 01.01. 2008 р. // Вісник НБУ. – 2008. – № 2. – с.60-63

89. Харитонов А. Документальное оформление вексельных операций // Всё о бухгалтерском учете, 2003. – №55. – с.5-14

90. Чернова І. Головне про векселі // Дебет-кредит, 2004. -№29. -С.24-31

91. Чефранов О. Векселя: выкупаем собственный вексель // Бухгалтерская неделя, 2007. – №51. – с.40-43

92. Чефранов О. Операции с векселями: акцепт, аваль // Бухгалтерская неделя, 2007. – №35. -– с.11-14

93. Чефранов О. Операции с векселями: выдача // Бухгалтерская неделя, 2007. – №31. – с.31-37

94. Чефранов О. Операции с векселями: передача векселя // Бухгалтерская неделя, 2007. – №33. – с.17-22

95. Чмутова І.М. Облік і аудит в банках. Конспект лекцій. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. - 120 с.

96. Шафран В. Інформаційна концепція розвитку фондового ринку: чи підтримують в Україні // Цінні папери України. – 2006. – № 11. – с.8-9

97. Шулік В.И. Облік й аналіз у КБ. – Харків: Основа, 1999. – 176 с.

98. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – 312 с.