Харківщина заповітна. Краснокутський дендропарк

Харківщина заповітна. Краснокутський дендропарк

У результаті багатовікової господарської діяльності людини ландшафт лісостепової зони Харківської області дуже змінився. Раніше її покривала різнотравно-типчаково-ковилова рослинність. До нинішнього часу у своєму первинному вигляді степ практично ніде не берігся. Зникають рідкісні види рослин, у тому числі: степові -- ковила Лессінга, гіацинтик блідий, календула сітчаста; реліктові -- чина венеціанська, вовчі ягоди Софії, вязіль стрункий, хвощ великий, півонія тонколиста. Істотні зміни відбулися і в тваринному світі. Стан тваринного світу області визначається, з одного боку, різноманіттям природних умов та мисливських угідь, з другого боку -- антропогенним впливом. З 436 видів хребетних тварин, що мешкають на Харківщині, 122 види занесено до Червоної книги України, 39 видів внесено до європейського Червоного списку тварин, 194 види занесені до Червоного списку області та з 90 видів мігруючих тварин, які потребують охорони на території області, 81 вид віднесено до категорій зникаючих, цінних та рідких, що підлягають особливій охороні.

Проблема збереження і оновлення цінних природних ресурсів, підтримання загального екологічного балансу охорони рідких та зникаючих видів диктує необхідність створення заповідних територій. У Харківській області ще пять років тому налічувався 161 обєкт різних категорій охорони загальною площею 28,2 тис. га (0,9% території області). У 1960 році на Харківщині отримали охоронний статус найбільш видатні і цінні зразки паркового будівництва: Шарівський, Наталіївський, Краснокутський, Старомерчикський парки-памятники. Краснокутський дендропарк (колишній Основянський акліматизаційний сад) -- найстаріший дендропарк України, памятник садово-паркового мистецтва XVIII століття, один із не багатьох старовинних парків, що збереглися до наших днів. Його започаткував Іван Назарович Каразін, що зібрав великі колекції лісових, декоративних, плодових та ягідних культур. Унікальність парку полягає в тому, що він -- один із найвідоміших і найстаріших центрів інтродукції та акліматизації цінних у декоративному та господарському відношенні рослин. Серед них такі цікаві, як гінкго дволопатевий, айлант найвищий, бундук канадський, клени червоний та канадський цукровий (сріблястий), гледичія, каштани, шовковиця, платан західний, тополі канадська та бальзамічна, сосна веймутова та жорстка, ялини чорна та червона, гльоди, кизил, обліпиха та інші. Оригінальна архітектурна і композиційна побудова парку. Природною композиційною віссю його є старі ставки, споруджені ще ченцями Петропавлівського монастиря, звязані з ними канали та мулозбірники, що розташовані по дну балки. При створенні були споруджені тераси, доріжки, майданчики, альтанка і місточки, а джерельця дбайливо захищені дубовим зрубом. За верхнім ставом споруджено чотирикутну ділянку, яка зволожується з усіх боків невеликими каналами і до цього часу використовується як місце розмноження та вирощення вологолюбивих рослин. Довкола парк оточений високими деревами, що залишились від природного лісу або висаджені при створенні парку. Дерева та схили балки захищають парк від суховіїв у літній період, а в зимову пору -- від холодного вітру, затримують сніг. У найжарчу і найсухішу пору літа повітря в парку свіже і вологе. Сьогодні в парку ростуть 350 видів і форм дерев і чагарникових порід. Серед них такі рідкісні дерева, як могутня 140-річна ялиця Лоуа з Північної Америки і її родички -- ялиця Фразера та піхта біла; декілька видів ялин - сербська, колюча, Енгельмана, канадська, східна і багато других. Привабливість цього парку не тільки у великій кількості рідких, добре сполучених друг із другом рослин. Його красу доповнюють мальовничі доріжки, ставки, альтанки обплетені диким виноградом. Парк прекрасний в будь-яку пору року. Тисячі гостей щороку відвідують парк, і з кожним він ділиться своєю красою, заспокоює, робить добрішим, мало кого залишає байдужим.

Для збереження цінних природних ресурсів в області створено 156 заказників, які за призначенням поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні, ентомологічні і орнітологічні. В області було організовано два загальнозоологічних заказники -- Бурлуцький і Катеринівський для збереження бабака. У зоологічному заказнику Руський Орчик охороняються занесені до Червоної книги журавель сірий, кулик-ходулоч-Івик та інші (всього 25 видів). У старих заплавних лісах знаходяться колонії сірих чапель -- рідкого птаха, що заслуговує охорони. Гнізда, розташовані на високих дубах та важко доступних старих осиках, знаходились і відносній безпеці. Однак за останні роки, у колись безлюдних місцях, зявились аматорські табори, бази відпочинку, і колонії загрожує небезпека зникнення. Непроста ситуація Харківської області у полі зору держуправління екологічної безпеки, органів управління області, координаційної ради з екологічних проблем при облдержадміністрації. Уже кілька років проводиться широка природоохоронна акція «Зелена весна», мета якої озеленення, впорядкування території, ліквідація самоутворюючих звалищ, побутового сміття. Своєчасно проводяться акції: «До чистих джерел», «Первоцвіт», «Нерест», «Чисте повітря», «Новорічна ялинка». Обласною радою затверджено перспективи розвитку заповідної справи до 2005 року при реалізації якої площу природоохоронних територій буде доведено до 3,6% від загальної площі Харківської області.

Велику допомогу в охороні довкілля надають юні друзі природи. У багатьох школах створено екологічні стежки -- спеціально вибрані маршрути систематичних спостережень за природними обєктами рідного краю.