2

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра менеджменту

Курсова робота

з дисципліни "Основи менеджменту"

на тему:

"Розробка системи менеджменту в організації

ЗАТ "Мясокомбінат "Смак" "

Виконав:

Студент ІІІ курсу, ФМ

Керівник:

Рівне - 2008

ЗМІСТ

Вступ

1. Вибір організаційної форми підприємств з обґрунтуванням

2. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища

2.1. Структура організації

2.2. Ресурси і сфера діяльності

2.3. Зовнішнє середовище: вплив та можливості

3. Життєвий цикл товару та визначення точки беззбитковості9

4. Формування функцій менеджменту в ЗАТ "Смак"

4.1. Обґрунтування стратегії підприємства і підрозділів

4.2. Визначення виробничої програми і кількості персоналу

4.3. Аналіз організаційної структури підприємства

4.4. Матеріальне і моральне стимулювання працівників

5. Основи операційного менеджменту

6. Організація комунікаційного процесу

7. Організація управлінської праці

7.1. Організація робочого місця працівників апарату управління

7.2. Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці

7.3. Механізація і автоматизація управлінської праці

7.4. Витрати на управління підприємством та ефективність управління

Висновки

Список літератури

ВСТУП

У сучасних умовах здійснюється перехід до ринкових форм господарювання, формується відповідна інфраструктура економіки з новими формами відносин між підприємствами і державою, зміцнюються звязки між виробничою і соціальною сферами суспільства, до управління залучаються фахівці нової формації і змінюється сама концепція управління підприємствами.

Давно минули ті часи, коли вважалось що ефективність виробництва залежить від інтенсивності праці робітників, віджили своє первісні теорії мотивації…На сучасному етапі головним вектором успішного економічного розвитку підприємств стає ефективне управління.

Поняття менеджмент застосовується до усіх галузей діяльності підприємства, адже управляти потрібно всім: ресурсами, витратами, відносинами. Ефективний менеджмент надзвичайно високо цінується на ринку, адже саме він стає тим критичним фактором, через яку одні фірми виходять в лідери, а інші зникають.

Вищесказане, а також численний набір книг з менеджменту, які зявились на полицях магазинів останнім часом, ясно визначає актуальність теми курсової роботи. У ній, на прикладі мясокомбінату, розглянуто особливості менеджменту у всіх сферах діяльності підприємства, з врахуванням сучасних економічних умов.

Метою роботи є дослідження функціонування менеджменту в діяльності конкретної організації, розробка основних його завдань, визначення переваг і недоліків у діяльності менеджерів. Обєктом дослідження є функціонування менеджменту в конкретній організації і в конкретних умовах. Предметом роботи є безпосередньо підприємство, а точніше - управлінський процес на ньому, його забезпечення і передумови ефективності.

При дослідженні використовувались здебільшого теоретичні методи: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація і систематизація. Крім того, в окремих випадках, використовувався метод екстраполяції трендів, арифметичний метод.

Кожний розділ курсової роботи був обраний відповідно до сфери менеджменту в діяльності організації.

1. Вибір організаційно-правової форми підприємства «Смак»

ЗАТ - це господарське товариство, яке має статутний фонд поділений на визначену кількість акцій, однакової номінальної вартості, які реалізуються лише серед членів товариства[1].

Засновниками закритого акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Форма власності - приватна. Цей вибір зумовлений бажанням діяти відносно незалежно від державного фінансування і самостійно розпоряджатись отриманим прибутком.

Вищим органом управління ЗАТ є загальні збори акціонерів. Безпосереднє управління товариством здійснює виконавчий директор. Оскільки ЗАТ «Смак» є закритим товариством то створення спостережної ради не є обовязковим. Контроль за діяльністю виконавчого директора здійснює ревізійна комісія. Метою діяльності ЗАТ «Смак» є виробництво мяса і ковбаси; кінцевою метою є отримання прибутку.

Установчим документом є статут. Від продажу серед працівників підприємства можна буде отримати додатковий капітал потрібний для запуску виробництва. Розмір статутного фонду становить 1 млн. грн..

Якщо ЗАТ створюється кількома особами, першим кроком для засновників, насамперед, є заснування простого товариства для створення акціонерного товариства. Товариство виникає і діє у формі договору про спільну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Якщо товариство створюється фізичними особами, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Змістом договору є розподіл функцій сторін, визначення порядок здійснення ними, засновниками, дій, направлених на створення товариства: організація проведення зборів засновників, формування статутного капіталу та інше[1].

Така організаційно-правова форма обумовлена великою кількістю працівників: розпродавши серед них частину акцій можна буде створити додаткову мотивацію для підвищення їх зацікавленості в результатах своєї праці, адже дивіденди які вони отримуватимуть від акцій залежатимуть від ефективності їхньої роботи.

На підприємства працюватиме приблизно 300 чол., тобто воно буде відноситись згідно української класифікації до категорії середніх підприємств. Вестиметься бухгалтерська звітність згідно ПСБО та іншого законодавства України.

Нормативними документами які регулюють діяльність товариства є: Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, ЗУ «Про підприємництво», ЗУ «Про господарські товариства», технологічні умови виробництва, стандарти.

Таблиця 1.1

Загальна характеристика мясокомбінату

Розділ 2. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації

2.1 Структура організації

Процес прийняття рішень є більш децентралізованим ніж централізованим. Тобто менеджери середнього рівня приймають більшість рішень, але ці рішення регулюються і уточнюються з менеджерами верхнього рівня.

Організація структурована за географічними принципом.

Структура організації цілком задовольняє працівників, адже через децентралізацію управлінських рішень у кожної виробничої дільниці є один керівник. Він знає своїх підлеглих, а працівники знають що вони підпорядковані лише одному керівнику.

На даний момент існуюча структура задовольняє цілі організації на достатньому рівні, хоча завжди є можливості для покращення. В близькому майбутньому можлива подальша децентралізації керівних повноважень на підприємстві.

Корпоративна культура знаходиться на середньому рівні. Це зумовлено менталітетом місцевого населення, який передбачає в першу чергу власні інтереси і хоча постійно ведеться розяснювальна робота з приводу залежності власної вигоди працівників від прибутковості компанії, поки що зацікавленість працівників у роботі тримається лише на матеріальному стимулюванні.

2.2 Ресурси і сфера діяльності

Працівники

Найпершою ціллю підвищення задоволеності працівників своєю роботою, створення корпоративного духу на комбінаті. Другорядною ціллю є проведення перепідготовки працівників відповідно до застосування на підприємстві сучасного обладнання, автоматизації процесу виробництва. Планується ввести премії по цехах залежно від результатів роботи.

Плинність кадрів на підприємстві достатньо низька, кадрова політика спрямована на її скорочення, як суттєвого недоліку у управлінській політиці. За всю історію існування комбінату не відбулося жодного страйку, на нашу думку це передусім спричинено децентралізацією управління, коли кожен менеджер управляє в середньому 20 підлеглими. Щорічно перепідготовку проходять до 50 працівників комбінату.

Лінійні менеджери збирають інформацію по підприємстві і подають її на вищі рівні для інформування про стан справ на підприємстві. Також, кожен місяць лінійні менеджери оформлюють умовний «відгук» про роботу підприємства, в якому вказують власні думки стосовно вдосконалення роботи, описують «вузькі місця» у організації і виробництві. При розробці прогнозів ці дані використовуються для коригування прогнозних значень.

Фінанси

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни[2].

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, повязаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Розрізняють численні показники, які характеризують ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а використання кожного з них залежить від характеру оцінки та інтересів користувачів цієї інформації. Від цього, в першу чергу, залежить вибір оцінюваного показника (прибутку), використаного в розрахунку; найбільш поширені є такі показники: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток[2].

Рентабельність сукупного капіталу (ROA) :

Показник рентабельності власного капіталу цікавить здебільшого інвесторів. Рентабельність власного капіталу (ROE) :

Введення нової методології списання витрат на собівартість продукції, робіт та послуг без відповідних коригувань визначення ціни виробленої продукції зумовлює необхідність визначати рентабельність виробництва продукції :

Рв = [П / (ВСП + АВ + ПВ)] Ч 100%,

де П - прибуток (кредитове сальдо на рахунку 79 "Фінансові результати" з виробництва відповідної продукції (робіт, послуг); ВСП - виробнича собівартість продукції; АВ - адміністративні витрати; ПВ - витрати на збут.

В свою чергу, виробнича собівартість продукції визначається за формулою :

ВСП = МВ_п + ВОП + ІВ_п + ЗВ,

де МВ_П - прямі матеріальні витрати, тис. грн; ВОЛ - прямі витрати на оплату праці, тис. грн.; ІВ_п - інші прямі витрати, тис. грн.; ЗВ - загальновиробничі витрати, тис. грн.[3].

Достатніми показниками для уявлення про ефективність роботи підприємства є наступні:

· Ліквідність запасів:

· Оборотність запасів

· Термін обороту дебіторської заборгованості

· Термін обороту кредиторської заборгованості

Ліквідність у широкому сенсі означає спроможність створення необхідної суми грошових коштів у розмірах, необхідних для покриття інвестиційних та операційних витрат. При цьому використовуються всі можливі джерела: банківський кредит, продаж зайвих активів і власна виробничо-комерційна діяльність. Коефіцієнт ліквідності запасів визначається як відношення вартості запасів до сукупної вартості поточних зобовязань:

К_л відображає залежність підприємства від наявності матеріально-виробничих запасів, що забезпечують можливість мобілізації коштів для погашення короткострокових зобовязань. Позитивним є збільшення цього показника. Чим вищий він - тим більше коштів зможе мобілізувати підприємство. Якщо він менше 1, то запасів підприємства не вистачить на погашення навіть існуючої заборгованості[3].

Коефіцієнт оборотності запасів К_о.з. визначається відношенням виручки від реалізації без врахування ПДВ і акцизів до середньої суми негрошових поточних активів:

Середній залишок НПА - середнє арифметичне величини НПА на початок і кінець звітного періоду.

Для всіх підприємств одразу не можна назвати оптимальне значення цього показника. Багато залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу і т.ін. У одних підприємств запаси обертаються 20 разів на рік, і це не здається їм багато, для інших - і 2 рази за цей же період буде добре. Чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів потрібно відволікати на створення запасів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти і тем стійкіше фінансове становище підприємства.

Іноді для внутрішнього контролю цей показник варто визначити дещо іншим способом. А саме: замість величини виручки від реалізації використати величину собівартості реалізованої продукції.

Середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях ) (Т_обд) як відношення календарного фонду часу за певний період (наприклад, за рік - 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості (К_одз):

Цей показник характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Позитивно оцінюється зниження цього коефіцієнта[3].

Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):

Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству , зменшення продажу в кредит. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту , що надає підприємство, тобто зростання купівлі продукції в кредит покупцям.

Середній термін обороту кредиторської заборгованості (Т_обк) як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей же період (К_окз):

Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (К_окз) як відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):

Маркетинг

Враховуючи той фактор, що продукти харчування завжди користуватимуться попитом, а також сучасне ринкове середовище можна зробити висновок що маркетинг, для галузі харчових продуктів, відіграє надзвичайно важливу роль. Саме вдала маркетингова стратегія дозволить витримати конкуренцію і вийти переможцем. Для докладнішого аналізу системи маркетингу на мясокомбінаті ми пропонуємо використати наступну таблицю.

Таблиця 2.1

Аналіз системи маркетингу

Відділ постачання працює в складних умовах, оскільки в державі має місце криза сільського господарства: селяни не вирощують худобу на продаж, бо це не вигідно, прибутки від продажу не покривають витрат. Проте поки що вдається забезпечувати виробництво сировиною у достатньому обсязі. Із закупівлею добавок до ковбаси, спецій чи обладнання не виникає жодних проблем.

Відділ збуту забезпечує стабільно високий обсяг продажу продукції в західному регіоні. Оскільки правлінням комбінату ще не затверджений план на розширення ринку збуту по всій Україні, то відділ успішно справляється з своєю роботою: наша продукція відома і користується попитом. Підприємство має високий імідж.

Технологія

Якщо розглядати безпосередню технологію виробництва мяса і ковбаси, то в цьому напрямі значних вдосконалень технології досягти важко. В основному вдосконалювалось технологічне обладнання підприємства. Зараз спеціалісти комбінату якраз працюються над винайденням принципово нової технології сукупної організації виробничого процесу, яка б дала нам відчутну перевагу над конкурентами. З метою цього постійно досліджуються передові досягнення у галузі, науково-дослідні роботи і інші розробки. Наші фахівці присутні на захисті усіх дипломних робіт у даній сфері. Ведеться співпраця з навчальними закладами стосовно розробки нової технології.

Існуюча технологія не має принципових відмінностей від аналогічних підприємств і представлена на малюнку 2.1.

1. Подрібнене сало

2. Спеції і нітрит натрію

3. Сухе молоко, меланж

4. Фосфати, вода, кров

5. Вершкове масло, маргарин

6. Соєве борошно, препарат гемоглобіну

7. Штучні оболонки

Цілі

Основною ціллю організації є отримання прибутку. Якщо розділити загальну ціль на тактичні цілі то можна виділити наступні:

1. Збільшення сегменту у західному ринку мясопродуктів за рахунок освоєння ширшого асортименту виробів

2. Підвищення продуктивності праці через створення «корпоративного духу» на комбінаті

3. Пошук інвестора для розширення виробничих потужностей і спрямованості на експорт продукції

Фонди підприємства -- це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг)

Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомогою саме цих фондів виробляється продукція (послуги). Фонди обігу -- це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кошти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до продуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це повязано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення. Вони використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо). Фонди обігу в кінцевому підсумку мають виробниче призначення, навіть продукція, яка знаходиться на складі, після реалізації дає кошти, що спрямовуються на виробничі цілі. Через це фонди обігу не можна включати до фондів невиробничого призначення[3].

Виробничі фонди підприємства мають наступну суть:

1. Виробництво здійснюється тільки при наявності фондів, передусім виробничих. Фонди є важливим чинником виробництва. При цьому мова йде не про якесь абстрактне поняття, а про конкретні засоби виробництва.

2. Якість фондів демонструє рівень використання досягнень науково-технічного прогресу.

3. Фонди підприємств -- це основна частина національного багатства країни.

4. Ефективне використання фондів -- це нагальна проблема економічного розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного використання засобів виробництва ґрунтуються на понятті «фонди». Досить сказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача, фондомісткість, фондооснащеність.

5. З поняттям «фонди» повязано багато важливих економічних категорій -- фізична і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів, кругооборот і оборот фондів тощо[4].

На комбінаті частка активної частини основних фондів складає 70%. До пасивної частини відноситься сама будівля комбінату, у якій розміщені виробничі цехи і всі адміністративні приміщення. До активної частини належить устаткування призначене для виробництва продукції.

Зношеність основних фондів складає 50 %, капітальний ремонт будівлі комбінату проводився 1 раз, 30% виробничого обладнання пройшло капітальний ремонт.

Підвищення рівня механізації виробництва здійснюється шляхом механізації ручних робіт, упровадження засобів малої механізації, комплексної механізації робіт на дільницях та в цехах. Автоматизація виробництва забезпечується впровадженням верстатів-автоматів, автоматизованого устаткування, автоматичних систем виробництва.

На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах - транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо.

Про низький рівень механізації та автоматизації цих процесів свідчить той факт, що частка робітників, зайнятих на цих процесах у загальній кількості робітників, становить приблизно 46%. Як наслідок, виникла диспропорція в механізації праці на різних виробничих дільницях.

Важливим засобом здійснення механізації виробництва є модернізація устаткування, тобто оновлення й удосконалення функціонуючого устаткування, незначні зміни його конструкцій. Це можна досягти шляхом збільшення потужності і робочих швидкостей устаткування, механізацією і автоматизацією допоміжних робіт(подача, зняття, транспортування і контроль виробів) і автоматизацією управління устаткуванням.

Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

1. Енергоозброєність праці - споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

2. Фондоозброєність - це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності ворітників або працівників.

3. Фондовіддача - загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної(без урахування зносу) балансової вартості основних виробничих фондів[4].

Окремої будівлі складу немає. Для забезпечення безперебійного виробництва у приміщенні комбінату обладнані морозильні камери, які дозволяють зберігати необхідний виробничий запас сировини. Готова продукції зберігається також у морозильній камері, значних запасів готової продукції підприємство не створює і працює в основному безпосередньо на замовлення. Тобто виготовлену продукцію відразу вантажать і відвозять до місць продажу. Поставки сировини здійснюються відповідно до вичерпання основного запасу. Резервного запасу сировини підприємство не створює.

Інформаційні технології

Інформаційні системи застосовуються лише для автоматизації обліку і створення звязку між адміністративними підрозділами підприємства. В офісній частині будівлі створена компютерна мережа і підключено інтернет. Це підвищує швидкість отримання і обробки замовлень а також повідомлення постачальників про потребу у сировині. Специфіка виробництва не потребує широкого впровадження інформаційних технологій.

2.3 Зовнішнє середовище: вплив та можливості

Підприємство -- це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів).

Так, Дж. Белл доводить, що «зовнішнє середовище організації містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації та джерела трудових ресурсів, релевантні (тобто значущі) відносно до операцій організації» Однак такий підхід не розрізняє різних шарів зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення.

Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища .

Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами :

· Економічні -- фактори, що повязані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії.

· Політичні -- фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

· Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

· Технологічні -- фактори, що повязані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how.

· Конкуренція -- фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів.

· Географічні -- фактори, повязані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами)[5].

Таку класифікацію можна використовувати для забезпечення орієнтації в питанні, що розглядається. Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємоповязані та містять багато суперечностей, внаслідок цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати.

Для аналізу менеджменту на підприємстві потрібно дослідити існуючі недоліки і переваги комбінату. Для цього використаємо таблицю.

Таблиця 2.2

Аналіз системи менеджменту мясокомбінату

Під управлінським рішенням розуміється:

· Пошук найефективнішого і найраціональнішого або оптимального варіанту дій керівника

· Кінцевий результат постановки і прийняття управлінських рішень

Управлінське рішення - це сукупний результат творчого процесу субєкта управління та дій колективу (обєкту управління) для вирішення конкретної ситуації.

Для зменшення надмірної децентралізації потрібно посилити вертикальне підпорядкування у структурі організації. Відсутність резервного запасу сировини обумовлена відсутністю необхідних будівель для утримання худоби; даний недолік буде усунено при створенні власної ферми по відгодівлі і вирощуванню худоби. Потреба у скороченні персоналу буде усунута за рахунок переведенню певної кількості працівників на новостворену ферму. Офісне приміщення у будівлі комбінату можна буде перенести у окрему будівлю лише після розширення виробництва, тобто коли на площах офісного приміщення розміститься виробництво; а на даний час передовим завдання є створення ферми, оскільки це вирішить більше проблем. Високі виробничі витрати повязані з відсутністю власного автопарку, що змушує користуватися послугами посередників, і сировинними проблемами. Створення власного автопарку є також одним з основних завдань комбінату у середньостроковому періоді.

3. Життєвий цикл товару

Життєвий цикл товару -- час, упродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця. Від життєвого циклу товару залежить рівень прибутку на кожній із його стадій:

· Впровадження товару на ринок;

· Зростання обсягу продажу внаслідок визнання товару покупцями;

· Стадія зрілості, яка характеризується максимальною прибутковістю;

· Насичення ринку товаром;

· Спад обсягу продажу і прибутку[6].

Життєвий цикл товару визначає послідовність періодів існування товару фірми на ринку та характеризує зміну обсягів продажу та прибутку від його реалізації і визначає маркетингові стратегії від моменту виведення товару на ринок до його зняття з ринку відповідно до поведінки споживачів і конкурентів.

Розширену модель життєвого циклу товару можна побудувати у вигляді графіка, який ілюструє динаміку обсягів продажу і прибуток від реалізації за весь час перебування товару на ринку (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Концепція життєвого циклу товару[6]

І -- дослідження та розроблення товару;

ІІ -- запровадження товару на ринок;

ІІІ -- розширення ринку збуту;

IV -- використання переваг;

V -- зрілість товару;

VI -- насичення ринку;

VII -- витискування товару з ринку.

Даний графік являє собою більш розширену модель життєвого циклу товару. Різні автори виділяють різні частини життєвого циклу, але в загальному їх класифікацію можна звести до чотирьох елементів: впровадження, зростання, зрілість і спад.

Етап впровадження - період появи нового товару на ринку і поступового збільшення обсягу продажу.

Основна ціль маркетингу на цьому етапі:

§ Спонукати споживачів спробувати зробити пробні купівлі товару;

§ Налагодити розподіл нового товару.

Досягненню цих цілей сприяє реалізація маркетингової стратегії, суть якої може бути визнана як “інновація”.

Фірмі варто розглядати етап впровадження нового товару на ринок як продовження процесу розробки товару. Пропонуючи першим споживачам новий товар і забезпечивши з ними зворотній звязок, фірма-виробник має можливість залучити до процесу розробки суперноваторів, детально вивчаючи їхні зауваження щодо нового товару, і зясувати, якими саме характеристиками має бути наділений товар. На етапі виведення нового товару на ринок може бути використана одна з двох стратегій ціноутворення: стратегія “проникнення” , або пропонування товару за низькою ціною, і стратегія “зняття вершків”, яка передбачає встановлення високої ціни[6].

Вибір тієї чи іншої стратегії з метою досягнення маркетингових цілей (проникнення на новий ринок, збільшення частки ринку) залежить від обраної позиції нової марки. При цьому залежно від обраної стратегії просування розглядають чотири стратегії: стратегія повільного зняття вершків (високі ціни і обмежена реклама), стратегія швидкого зняття вершків (висока ціна і значні витрати на просування товару - реклама в засобах масової інформації, заходи щодо стимулювання збуту), стратегія швидкого проникнення на ринок (низькі ціни і активна реклама нового товару) і стратегія повільного проникнення на ринок (низькі ціни і обмежені витрати на просування товару).

Основні цілі щодо просування товару - проінформованість перших споживачів і дистрибюторів про новий товар і стимулювання пробних купівель, для чого вдаються до таких заходів:

· Використання безплатних зразків товару;

· Публічна демонстрація продукції, участь у виставках-ярмарках, використання спеціалізованих засобів масової інформації, каталогів;

· Паблісіті з метою отримання позитивних відгуків про новий товар.

Етап зростання відбувається з моменту, коли фірма починає отримувати прибуток, що супроводжується швидким зростанням обсягу продажу і свідчить про те, що товар схвалено споживачами. Базова стратегія цього періоду називається “Переваги”, оскільки вона побудована на урахуванні дій конкурентів, чисельність яких збільшується. Основна мета маркетингу на цьому етапі - “максимізація частки ринку”.

Зростаюча активність конкурентів вимагає модифікації окремих характеристик товару, вдосконалення упаковки, сервісу. Ціни продовжують залишатися високими, хоча і трохи нижчими від цін на етапі впровадження. Розподіл набирає інтенсивного характеру і здійснюється через канали масового збуту. Витрати на рекламу значні, хоча їх відсоток від загального обсягу порівняно з попереднім етапом зменшується. Змінюється характер реклами: з інформативної вона набирає переконувального, а подекуди порівняльного характеру, оскільки основна ціль просування на цьому етапі - переконати споживачів, акцентуючи увагу на конкретних перевагах саме своєї марки.

Криза життєвого циклу дає можливість визначити момент виведення на ринок нового товару: як тільки один товар входить у стадію зростання, потрібно розробляти новий. Виводиться товар з ринку через припинення маркетингової підтримки тоді, коли новий товар входить у стадію зрілості.

Етап зрілості. Маркетингова ціль на цьому етапі: максимізація прибутку і стабілізація частки ринку, а стратегія, яка відповідає етапу зрілості, має назву “Захист”.

Основне завдання маркетингу на цьому етапі - продовження життєвого циклу товару. Цього можна досягти трьома засобами:

· Розширення ринку шляхом залучення нових споживачів, виходу на нові територіальні ринки або нових застосувань товару;

· Модифікація товару;

· Репозиціювання марки з метою привернути увагу нових сегментів споживачів;

· Пошук нових сфер використання товару[7].

Це завдання реалізується через систему маркетингових заходів:

§ Зниження цін, диференціацію товару, основним засобом якої на цьому етапі паралельно з підвищенням якості товару стає сервісна диференціація;

§ Просування з метою збільшення прихильності інтенсивних споживачів;

§ Реклама при цьому наголошує на перевагах особливості марок.

Етап спаду. У цей період споживачі переходять на використання нового товару. Кількість конкурентів зменшується, обсяги реалізації і прибуток знижуються. Стратегія, що має назву “Відхід”, передбачає зняття товару з виробництва. Ціни знижуються, хоча наприкінці періоду на деякі товари можуть збільшитися; використовується лише частина каналів товароруху; витрати на маркетингові заходи незначні. На цьому етапі компанія має прийняти одне з двох можливих рішень: або зняти марку з продажу (стратегія “жнив” - скорочення маркетингових витрат практично до нуля в розрахунку на те, що продаж забезпечуватиметься завдяки лояльним до торгової марки споживачам), або відродити марку, тобто відновити популярність марки, виробництво якої раніше було припинено (безалкогольні напої “Лимонад”, “Дюшес”).

Таблиця 3.1

ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГУ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ТОВАРУ

Для аналізу життєвого циклу товарів мясокомбінату було розроблено графіки реалізації основних товарів за останні три роки (рис 3.2).

З вигляду графіку можна сказати що обидва товари знаходяться на стадії зрілості. В загальному ж, при аналізі життєвого циклу продуктів харчування, потрібно враховувати той факт що людина завжди потребуватиме певний набір необхідних продуктів і, зокрема, мясо і ковбаса до цих продуктів безумовно належать. Як приклад можна привести ситуацію на ринку ковбаси, на якому з радянських часів значних змін не відбулося, види ковбаси майже ті самі, змінюються лише виробники, але зміна виробників не свідчить про стан життєвого циклу товару. Що ж стосується мяса то тут ситуація дещо інакша: окрім безпосереднього використання домогосподарствами, мясо використовується багато чисельними підприємствами громадського харчування (ресторанами, кафе, їдальнями), виробниками кулінарних продуктів(пельмені, пиріжки, булочки). Тому мясо і ковбаса належать до товарів - «довгожителів», на які попит є стабільним і з часом не зменшується.

На основі цього маркетинговою політикою буде підтримка не конкретного продукту, а торгової марки виробника, тобто мясокомбінату. Рекламуватись будуть не конкретні види продукції а уся продукція яку виготовляє комбінат, відзначатиметься висока якість, високий вміст мяса у ковбасній продукції, якість порід худоби із якої виготовляється мясо.

Використовуючи трендові функції було визначено прогнозну реалізацію продукції комбінату на 3 роки вперед.

За прогнозними даними можна сказати що обсяги реалізації стабільно зростатимуть, і залежатимуть лише від репутації виробника і наявності сировини. Враховуючи тенденції до скорочення в Україні загального поголівя мясних порід тварин потрібно вирішити сировинну проблему для підприємствами. Можливим рішенням може стати відкриття в майбутньому власного сільськогосподарського підприємства, яке працюватиме лише на потреби комбінату.

Розрахунок точки беззбитковості

Важливо визначити, коли і за яких умов починається віддача від вкладених коштів, що досягається за розрахунку точки беззбитковості. Точки беззбитковості - елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування.

Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти[8].

Точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.

Для визначення точки беззбитковості по мясокомбінату задамо постійні і змінні витрати виходячи з специфіки галузі і обсягів реалізації продукції.