28

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Основи ЗЕД»

на тему:

Зовнішньоекономічна діяльність

ВАТ „NADIYA”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

Затверджено

Зав. каф. менеджменту

___________________

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни

Основи ЗЕД

студентці групи М-31

Іванчик А.І.

1. Виконати курсову роботу на тему: Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ “Nadiya”

2. Основні вихідні дані:

2.1. Варіант: прямий експорт

2.2. Обєкт угоди: парфуми

2.3. Базисна умова поставки (згідно Incoterms 2000): DES

2.4. Валюта ціни: долар

2.5. Валюта платежу: долар

2.6. Умови платежу.

2.6.1. Вид: готівка

2.6.2. Форма: акредитив

2.7. Спосіб встановлення контакту з іноземним контрагентом: тверда оферта, запит

2.8. Конкурентні матеріали: зовнішньо-торгівельний контракт

3. Додаткові вихідні дані

3.1. Стиль проведення переговорів - в залежності від ділової культури країни контрагента

3.2. Форма проведення переговорів - особиста зустріч

Строк виконання курсової роботи _______

Дата отримання завдання ______________

Підпис студента: _______________________

Завдання видав: старший викладач Ковальчук А.П.

^{(посада та ПІБ керівника курсової роботи)}

ЗМІСТ

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), надання підприємствам і організаціям, що випускають конкурентноздатну продукцію, права виходу на світовий ринок вимагають нових підходів до управління ЗЕД. Тому вивчення різних аспектів управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.

На думку ряду спеціалістів, поняття “зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД) зявилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських субєктів.

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап розвитку світогосподарських звязків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття; "зовнішньоекономічні звязки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи" зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, обєднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, повязаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1. Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залученню інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозвязку з господарськими субєктами інших країн.

Матеріальна основа ЗЕД -- зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, обєднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється обєднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності /в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

Ш зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

Ш активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;

Ш підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

Ш розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

ЗЕД як обєкт управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства-Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, зясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

Будучи складовою частиною загальнофірмового управління, менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства -- основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського субєкта.

ЗЕД -- поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт. Формами виробничої кооперації -- спільне виробництво на основі спеціалізації - спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Мета курсової роботи:

Оцінити ЗЕД ВАТ “Nadiya”.

Завдання курсової роботи:

Оцінити ефективність ЗЕД ВАТ “Nadiya” встановити контакти з новим партнером, підготувати проект контракту, провести переговори та укласти його.

РОЗДІЛ 1. СУТЬ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - діяльність субєкта господарської діяльності України й іноземного субєкта господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності. Міжнародний обмін товарами економічно до цільний для країн. якщо на виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної праці, ніж повинна була б витраті іти на виробництво товарів замість імпортованих на суму. яка виручена від експорту.

Експорт - продаж товарів іноземним субєктам і господарської діяльності і вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли субєкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному субєкту як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності.

Реекспорт -- продаж іноземним субєктам ЗЕД і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не піддавалися переробці.

Імпорт -- закупівля в іноземних субєктів ЗЕД товарів і їхній увіз на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.

Реімпорт - увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території продукції, яка не піддавалася там переробці.

Транзит - переміщення товарів, вироблених за межами України через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.

Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення.

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає здійснення певних видів комерційної діяльності Таблиця 1, що складається з окремих етапів і стадій, на кожному з яких вирішуються конкретні задачі і виконуються формальності, що повязані з оформленням, пересиланням і обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.

Таблиця 1.

Класифікація зовнішньоекономічних операцій.

Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розбивається на кілька етапів і стадій:

1. Підготовчий етап:

Ш аналіз конюнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації великими компаніями, можливості проникнення на цей ринок;

Ш вибір форми і методів роботи на ринку;

Ш вибір контрагентів;

Ш аналіз і розрахунок цін;

Ш рекламна кампанія.

Вивчення ринку проводиться за програмою маркетингу.

Сучасна міжнародна торгівля повязана з великою кількістю товарів, тому й обєкти дослідження залежать від роду діяльності фірми. Відповідно й методи, що застосовуються в ході дослідження, можуть істотно розрізнятися. Поряд з тим існує ряд найважливіших факторів, що завжди вивчаються під час підготовки будь-якої зовнішньоекономічної операції:

1. Політичні відносини з країною-контрагентом. Напружені політичні відносини з країною-контрагентом, природно, не будуть сприяти можливості укладання контракту. Введення ембарго проти тієї чи іншої держави також спрямоване на досягнення визначених політичних цілей за допомогою економічних інструментів (уданому випадку зовнішньої торгівлі). Крім цього в рамках політичних і військових обєднань (таких, як, наприклад, НАТО) діють комітети і комісії, що встановлюють обмеження на торгівлю визначеними товарами з зазначеними країнами (наприклад. Східною Європою).

2. Ємкість і конюнктура товарних ринків. Вивчення ємкості ринку дозволяє визначити загальні умови, у яких можлива торгівля. Конюнктурні спостереження дозволяють перевірити правильність прийнятого рішення щодо ємкості ринку, виявити коливання і найвигідніші умови продажу і покупок, методи здійснення зовнішньоторговельних операцій, час і місце виходу на ринок.

3. Торгово-політичні умови. Серед торгово-політичних умов велика увага приділяється розмірам мита і зборів, методам розрахунку мита, умовам зберігання на митних складах. Крім цього вивчається ліцензійна система і порядок одержання ліцензій, можливість встановлення квот, валютних обмежень; умови торгових договорів даної країни з іншою країною-контрагентом, система санітарно-гігієнічних правил та ін.

4. Транспортні умови. Вони відіграють важливу роль, тому що впливають на ціну товару. Тому варто вивчити наявність прямих рейсів, тарифи лінійного судноплавства, фрахтові ставки; залізничні тарифи, ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт, вартість збереження вантажу, ставки портових зборів, правила й особливі умови перевезень.

5. Умови платежу і кредиту. Необхідно вивчити можливість надання кредиту, його форми, що найчастіше використовуються в торгівлі тими чи іншими товарами, вартість кредиту.

6. Правові умови. Велике значення має вивчення законодавства про здійснення торгових операцій: страхування і торгове судочинство, закони про правове положення і діяльність іноземних фірм, охорону промислової власності, патентування винаходів, реєстрацію торгових знаків, арбітраж.

7. Специфічні вимоги ринку. У різних країнах склалися певні вимоги до номенклатури, асортименту товарів і їхньої якості. Вони обумовлені географічними, кліматичними умовами, традиціями, смаками і повинні обовязково враховуватися під час підписання контракту.

8. Канали і методи збуту. Вивчається товарозбутова мережа в країні збуту, роль посередників. Особлива увага приділяється аналізу збутової мережі конкурентів, методам і техніці збуту, нормам обслуговування, рекламі.

Вибір контрагента.

На підготовчому етапі до укладання угоди необхідно вибрати контрагента.

У країнах з ринковою економікою відпрацьована чітка система класифікації фірм за рядом критеріїв.

За видом господарської діяльності і характером операцій фірми поділяються на: промислові, сільськогосподарські, агропромислові, торговельні, будівельні, транспортні, страхові, інжинірингові, лізингові й інші.

Промислові кампанії складають одну із самих численних груп До їхнього числа відносяться фірми, у яких 50% обороту і більше складає продукція їхніх власних підприємств.

За характером власності фірми поділяються на: державні державно-приватні, приватні.

За приналежністю капіталу фірми поділяються на: національні, змішані, міжнародні.

2. Організаційний етап:

Ш встановлення контакту з потенційними контрагентами;

Ш підготовка і проведення переговорів;

Ш укладання контракту.

Після вибору іноземного контрагента, необхідно установити з чим контакт, тобто провести роботу з підготовки до укладання угоди.

Процедура підготовки експортної угоди.

У процесі підготовки експортної угоди продавець може використовувати різні способи встановлення контактів з потенційними покупцями:

Ш направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному чи декільком можливим іноземним покупцям;

Ш прийняти і підтвердити замовлення покупця;

Ш направити покупцю пропозицію у відповідь на його запитання із указівкою конкретних умов майбутнього контракту чи проформою контракту;

Ш прийняти участь в торгах;

Ш прийняти участь у виставках і ярмарках;

Ш зробити рекламне оголошення в засобах масової інформації, каталогах, проспектах.

3. Виконавчий етап:

Ш підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до прийому товару (імпортером);

Ш укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортних, і т.п.);

Ш врегулювання суперечок:

Ш здійснення розрахунків.

Світова практика свідчить, що виробничі фірми або підприємства, маючи на меті реалізацію своєї продукції на міжнародному ринку, можуть обирати різні методи організації зовнішньоторговельної діяльності. Такий вибір залежить від багатьох чинників, зокрема: масштабів виробництва фірми та характеру продукції, що випускається; особливих рис регіональних ринків, на яких реалізується продукція; глибини участі підприємства у міжнародному поділі праці; специфічного методу реалізації товарів або послуг на зовнішньому ринку, що е традиційним для цієї товарної групи або був обраний керівництвом даного підприємства, тощо. Тому під методом міжнародної торгівлі слід розуміти організаційну форму та порядок здійснення зовнішньоторговельної операції.

Усі численні методи організації зовнішньоторговельної діяльності обєднуються у дві великі групи.

Першу з цих груп (прямий метод) утворюють ті форми, що реалізуються самими компаніями та підприємствами, які зазвичай мають достатній рівень фінансових активів для створення й утримання власного зовнішньоторговельного апарату, що складається зі спеціалізованих служб та органів, виконуючих організаційні, кредитно-розрахункові, транспортні, рекламні, аналітичні та Інші зовнішньоторговельні функції. Такі компанії реалізують свою продукцію на зарубіжних ринках через створені там філії і дочірні фірми, які на світовому ринку мають статус оптових або роздрібних підприємств, а їх функціональні завдання, права та обовязки визначаються за домовленістю Із засновниками. Серед переваг організації зовнішньої торгівлі навпрямки слід виокремити такі:

* можливість економії фінансових ресурсів за рахунок скорочення витрат на суму комісійної винагороди посереднику;

* зниження ризику та залежності результатів комерційної діяльності від можливої недобросовісності чи недостатньої компетентності посередницької організації;

* використання переваг безпосереднього контакту зі споживачами та можливість отримання інформації про стан і тенденції розвитку ринку шляхом організації маркетингової діяльності на зарубіжному ринку.

У той же час застосування цього методу торгівлі передбачає наявність високої комерційної кваліфікації персоналу та торговельного досвіду кампанії в цілому. У противному разі фінансові витрати підприємства не тільки не скоротяться, але й можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля порівняно з внутрішньою є ризикованішою, що зумовлено відмінностями економічних, правових та соціальних умов у різних країнах, їх традиціями та звичаями, а також великими відстанями між торговельними партнерами. У результаті для проведення міжнародних торговельних операцій буває доцільно залучати посередників.

До другої групи методів (непряма торгівля, або непрямий метод) входить:

* торгівля через посередників (торговельні компанії та інші посередницькі фірми);

* торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжнародні товарні біржі, тендери (торги), аукціони та виставки/ярмарки.

Торгівля через посередників використовується, як правило, середніми та малими підприємствами, до яких також належать різного типу товариства, які для здійснення зовнішньоекономічної діяльності в своїй управлінській структурі створюють так званий вмонтований експортний .відділ. Такий відділ складається з двох-трьох співробітників, які займаються підготовкою зовнішньоторговельних контрактів, митною, кредитною та іншою необхідною документацією, а самі угоди купівлі-продажу товарів здійснюють через торговельних посередників.

Як при експорті, так і при імпорті товарів і послуг розподіл може здійснюватися безпосередньо між виробником і споживачем (пряма торгівля), або через одне чи кілька зовнішньоторговельних підприємств, що виступають торговельним посередником (непряма торгівля, торгівля через посередників). При торгівлі через посередників прийнято говорити про прямий експорт та прямий імпорт. Загальноприйнятим вирішальним критерієм при цьому є той факт, що при прямому експорті/імпорті внутрішній (національний) торговельний посередник не бере участі в операції купівлі-продажу.

Торгівля через організовані товарні ринки також належить до непрямої торгівлі, але посередниками між експортерами (виробниками, посередницькими фірмами) та імпортерами (споживачами, іншими посередницькими фірмами) є організовані товарні ринки -- міжнародні товарні біржі, міжнародні тендери (торги), міжнародні аукціони та міжнародні виставки/ярмарки. Це спеціально створені (організовані) ринки певних товарів, де у заздалегідь визначений час реалізують свої торговельні Інтереси продавці, формуючи пропозицію товару, та покупці, представляючи попит на неї.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ “NADIYA”

Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як субєкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні . По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий субєкт і субєкт права.

Закон також встановлює, що підприємство -- це господарюючий субєкт. Суть визначення "господарюючий субєкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий субєкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність.

Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших субєктів права (нетовариств), є обєднання на підставі угоди майна та зусиль учасників для спільної господарської діяльності. Товариство становить собою обєднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності фізичних та/або юридичних осіб у формі підприємства (установи, організації) для спільної діяльності з метою отримання прибутку. Всі товариства згідно із законом є юридичними особами, діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства (акціонерне тощо).

Акціонерного товариство -- це товариство капіталів.

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобовязаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобовязується своєчасно виконувати обовязки, що випливають з умов їх випуску [1] (Стаття 2 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 p.). Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", іншими актами про фондовий ринок. По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів. Права та обовязки акціонерів визначені статтями 10 і 11 Закону України "Про господарські товариства", статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше -- несуть ризик відповідальності) за зобовязаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

Види акціонерних товариств. За способом функціонуванні акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства-Акції відкритих товариств можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і шляхом купівлі-продажу на біржі (статті 6-8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст.30 Закону України "Про господарські товариства"). В закритому акціонерному товаристві акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які згідно зі ст. 2 Закону України "Про підприємництво" та іншими законодавчими актами можуть бути субєктами підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств, то їх коло визначено статтями 3 і 26 Закону України

Державні підприємства відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності субєктів підприємницької діяльності, створених з участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 p. безпосередньо не можуть бути засновниками акціонерних товариств (крім банків).

Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками товариств нарівні з українськими юридичними особами (відповідно до законодавства про іноземні інвестиції).

Акціонерне товариство як субєкт і обєкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майнова і фінансова структура акціонерного товариства становить врегульовані правом відносини щодо обєднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та виплати дивідендів на акції.

Правові основи майнових відносин в акціонерному товаристві загалом врегульовані Законом України "Про власність", який визначає товариство субєктом права колективної власності, а також встановлює підстави виникнення права зазначеної колективної власності. Поняття майна акціонерного товариства використовується, зокрема, в ст. 24 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої товариство "несе відповідальність за зобовязаннями тільки майном товариства".

Майно товариства юридичне відокремлено від майна власників товариства, тобто акціонерів. Це майно є власністю саме товариства як юридичної особи. Товариство у статусі субєкта права володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відокремлення якого здійснюється на праві колективної власності.

Загальний розмір статутного фонду, також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно у прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші матеріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті. Фонди акціонерного товариства -- це передбачені нормами права види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим.

Збільшення статутного фонду -- це зміна статуту, тому це питання вирішують спеціальні загальні збори "з питання зміни статутного фонду товариства" (ст. 40 Закону України "Про господарські товариства").

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного фонду приймається у такому самому порядку, як і про збільшення.

Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До нього входять як майнові права та обовязки акціонера, так і членські (управлінські) права та обовязки. До майнових прав акціонера належать такі права:

* брати участь у розподілі прибутків товариства;

* отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;

* отримувати частку вартості майна товариства у разі його ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать акціонерові;

* розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом товариства;

* заповідати акції у спадщину;

* купувати додатково випущені акції товариства.

Акціонер несе майнові обовязки стосовно товариства. Він зобовязаний оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами товариства. Акціонер зобовязаний сплатити повну вартість акцій у строки, визначені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати у встановлений строк акціонер сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу, якщо статут товариства не передбачає іншої санкції. При несплаті платежів за акціями протягом трьох місяців після встановленого строку платежу товариство має право реалізувати ці акції в порядку, передбаченому статутом.

Акціонери несуть ризик відповідальності за зобовязаннями товариства в межах належних їм акцій.

Акціонери зобовязані: додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, нести інші обовязки, передбачені законодавством та установчими документами.

Зовнішньоекономічна діяльність України регулюється законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України. Серед них у першу чергу необхідно назвати такі: "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного Інвестування", "Про єдиний митний тариф", "Про захист іноземних інвестицій", "Про власність", "Про господарські товариства".

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ухвалений 16 квітня 1991 р., закріплює принципи зовнішньоекономічної діяльності, визначає її субєктів і види, встановлює основи правового і економічного регулювання зовнішньоекономічних звязків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність. У ньому наведено перелік фізичних і юридичних осіб, що мають право на таку діяльність, а також усіх можливих видів і форм зовнішньоекономічної діяльності. Закон вводить правові основи її державного регулювання, включаючи питання ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. В ньому сформульовані принципи оподатковування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, її митного регулювання і страхування зовнішньоекономічних операцій. У законі визначені спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності, заходи щодо захисту прав і законних інтересів держави та інших субєктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України.

Закон України "Про єдиний митний тариф" базується на прийнятих міжнародних нормах, у першу чергу на рекомендаціях і рішеннях ГАТТ. Він спрямований на забезпечення максимальної відповідності нашого законодавства загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи та являє собою систематизований перелік тарифних ставок, які встановлюються на товари й інші предмети, якщо вони ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Зовнішньоекономічна діяльність завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній конюнктурі та правовому середовищі країни.

Зовнішньоекономічна діяльність повязана з проведенням різними господарськими субєктами ділових операцій на закордонних ринках. Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 р., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами". Зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських субєктів господарювання за межами України та закордонних господарських субєктів із різних країн в Україні.

Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу.

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “Донна”

Оцінку ефективності ВАТ “Донна” здійснюється на основі бухгалтреськогої звітності за 2003-2004 рр. Основні показнки експортно-імпортних операцій Ват “Днонна” пнавдеено в таблиці №2

Таблиця 2.

Показники експортно-імпортної діяльності ВАТ “Nadiya” протягом 2003 - 2004 рр.

Оцінку ефективності ВАТ “Донна” здійснюємо в такій послідовності:

1) визначимо накладні витрати в аналізованому і базовому році

Сн = Ст + Сзр + Сскл + Секспед + Ситр + Сін (1)

Де Ст - транспорті витрати за базисом постачання, тис. грн.

Сскл. - складські витрати тис.грн.

Секспед. - експедиторські витрати тис. грн.

Ситр. - страхові витрати тис.грн.

Сін - інші витрати на ЗЕД тис.грн.

Сн 2004 = 1507,508+685,2305+137,0467+219,2744+54,819+137,0467=2740,9253

Сн=1286,617+677,1675+338+5829+325,0407+81,25977+67,71594=2776,3837

2) Витрати на імпорт в аналізованому та базовому році.

Сзтімп=Ск+Сн+Са+См (2),

Де Ск - контрактна вартість імпортної сировини і матер. Тис. грн.

Сн - накладні витрати тис.грн.

Са - акцизні збори тис.грн.

См - мито і митні збори, тис.грн.

Сзтімп 2004 = 16445,53+2740,9253+41,11386+95,93286=19323,5

Сзтімп 2003 = 18960,69+2776,3837+40,62989+88,0325=21865,734

3) Визначити виручку вді експорту за готівку в аналізованому та базовому році.

Врексг = (3),

де ВРексК - виручка від експорту з аумов надання комерційного кредиту тис.грн.

Ккв - коефіцієнт кредитного впливу. част.од.

Врексг 2004 =

Врексг 2003 =

4) Визначити виручку імпорту в аналізованому та базисному році.

Врімп = Уінм *Nымп (4),

Де Уімп - середня ціна імпорту тис.грн.

Nімп - кількість імпорту т.

Врімп 2004 =14,38946*2740,922=39440,3875

Врімп 2003 =13,54384*2979,537=40354,3724

5) Визначити витрати на експорт в аналізованому т абазовому році.

Сзтекс = Свир + Спв (5),

де Свир - виробнича собіварітсь тис.грн.

Спв - поз виробничі витрати тис.грн.

Сзтекс 2004 = 39159+6852,306=46011,306

Сзтекс 2003 =44765,6+6771,675 = 51537,275

6) Визначити прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році.

Пімп = Врімп - Сзтімп (6),

де Врімп - виручка від імпорту тис.грн.

Сзтімп - витрати на імпорт тис.грн.

Пімп 2004 = 39440,3875-19323,5=20116,8875

Пімп 2003 = 40354,3724-21865,734=18488,6384

7) Визначити прибуток вді експорт у ваналізованому та базовому році.

Пекс = Врескг - Сзтекс (7),

де Врекспг - виручка від експорт уз аготівку тис.грн.

Сзтекс - витрати на експорт тис.грн.

Пекс 2004 = 63147,7824-46011,306=17136,4764

Пекс 2003 = 61660,2898-51537,275=10123,0148

8) Визначити експортно-імпортні витрати аналізованому та базовому році.

Векс-імп = Сзтекс + Сзтімп (8),

де Сзтекс - витрати на експорт, тис.грн.

Сзтімп - витрати на імпорт, тис.грн.

Векс-імп 2004 =46011,306+19323,5=65334,806 тис.грн.

Векс-імп 2003 = 51537,275+21865,734=73403,009 тис.грн.

9) Визначити прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому та базовому році.

Пекс-імп = Пекс+ Пімп (9),

Пімп- прибуток від експорту, тис. грн.

Пекс-імп 2004 = 17136,4764+20116,8875=37253,3639

Пекс-імп 2003 = 10123,0148+18488,6384=28611,6532

10.Визначити ефективність ЗНД в аналізовому та базовому році

Е зед = (10),

Де Пекс-імп - прибуток від експотно-імпортних операцій - тис.грн.

В екс-імп. - експорно-імпортні витрати тис.грн.

Езед 2004 =

Езед 2003 =

Отримані результати зводимо в табл. 3

Таблиця 3.

Показники для аналізу ефективності ЗЕД ВАТ “Nadiya”.

Отримані результати показали зростання ефективності ЗЕД повязано Згідно проведених розрахунків з Табличкою 3 можна побачити, що ефективність ЗЕД ВАТ “Nadiya” в аналізованому періоді склала 21%, що на 14% більше ніж в базовому році. Це зумовлено тим, що збільшився прибуток від експортно-імпортних операцій на 8223,545 грн. і зниження витрат на експортно-імпортні операції на 7230,483 грн., що становить 11%.

В аналізованому році прибуток від експорту зріс на 7122,281 грн., що становить 131%. На ріст прибутку вплинуло зниження витрат на експорт в порівнянні з базовим періодом, а саме на 5125,72 грн., що складає 10%. В аналізованому періоді зросла виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту на 2234,27 грн., тобто на 4%. Виручка від експорту зросла за рахунок зниження виробничої собівартості продукції на 5135,41 грн., що становить 11 %. Незначне збільшення поза виробничих витрат, а саме на 9,69 грн. не вплинуло на величину отриманого прибутку від експорту.

Прибуток від імпорту зріс на 1101,264 грн., що становить 15%. Незначне зростання прибутку від імпорту в порівнянні з експортом, повязане з зменшенням виручки від імпорту на 1003,499 грн. і підвищення середньої ціни на 0,541 грн. Кількість імпорту також зменшилась в аналізованому періоді на 204,641 грн. при невеликому збільшенні середньої ціни.

Витрати на імпорт зменшились на 2104,763 грн., що становить у порівнянні з базовим роком 13 %.

Витрати зменшились за рахунок зниження:

Ш накладання витрат - 3%,

Ш контрактної вартості сировини - 15%.

Накладні витрати зменшились на 3% за рахунок складських, експедиторських, страхових витрат.

В аналізованому періоді транспортні витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи зросли по відношенню до базового періоду, що також вплинули на зниження величини прибутку від імпорту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. За заг.ред. А.І. Кредісова. - К.,1997 - 448с.

2 Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної

діяльності .К. Фінансист, 2000 - 634с.

3.Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

підприємства:" Навч.посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 172с.

4. Герчикова И.Н. Международное комерческое дело. - Учеб. для узов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2001. - 671 с.

5. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності .

Підручник. - Житомир: ПП «Рута», 2001. - 544с.

6. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 448с.

7.Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній

діяльності підприємства: Підручник. - К.: Лібра, 2002. - 304с.

8.Н.Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч.посіб. - К.: КНЕУ, 2002. - 392с.

9.Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 Вісник Верховної Ради України. - 1991. - №29.

10.Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р., №201.

1. Закон України “Про власність”.

2. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

3. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”.

4. Закон України “Про господарські товариства”.