Теорія Маршала як внесок у розвиток світової економіки.

27

Теорія Маршала як внесок у розвиток світової економіки.

ПЛАН

• Вступ 3
• 1. Альфред Маршалл - основоположник неокласичний теорії 4
• 2. Суть нового підходу та нових ідей А.Маршалла 9
• 3. Погляди Маршалла на проблеми вартості 12
• 4. Теорія ціни А. Маршалла 18
• 5. Короткостроковий і довгостроковий періоди в теорії А. Маршалла 21
• Висновок 23
• Список використаної літератури 25

Вступ

Англійський економіст Альфред Маршалл займає важливе місце в буржуазній політекономії кінця XІ - початку XX століття. Значення цього економіста виходить далеко за часові рамки його життя і діяльності. Ряд запропонованих ним ідей ліг в основу одного з ключових розділів сучасної політекономії - мікроекономіки.

А. Маршалл опублікував цілий ряд робіт із проблем капіталістичної економіки: „Економіка промисловості”, „Промисловість і торгівля”, „Гроші, кредит і торгівля”, „Принципи політичної економії”.

Про величезний вплив А. Маршалла в економічній науці в перші десятиліття XX століття говорить наступна оцінка: „Імовірно, можна без помилки сказати, що авторитет Маршалла протягом декількох десятиліть був, і усе ще залишається найвищим серед економістів світу, що говорять англійською мовою... Протягом багатьох років він розглядалася як глава англійських економістів” [6].

Робота Альфреда Маршалла „Принципи політичної економії” докорінно змінила подальший розвиток політекономії, направивши його по новому руслу. Не випадково ідеї Альфреда Маршалла по їхній значимості і впливу на політекономію розглядаються багатьма істориками економічної думки як деяка „маршалліанська революція”.

В даній курсовій роботі нами було зроблено спробу дослідити внесок у розвиток світової економіки теорії Маршалла. Робота складається із пяти розділів в яких послідовно розглядається поставлена проблема.

1. Альфред Маршалл - основоположник неокласичний теорії

А. Маршалл (1842-1924) - глава кембріджської школи, розробив неокласичну концепцію, що одержала широке поширення і стало однієї з найбільш впливових в економічній теорії. У його концепції органічно поєднані досягнення різних шкіл, насамперед класичної і теорії граничної корисності. Прекрасно написана робота "Принципи економічної науки" (1890) стала найбільш популярним підручником і з інтересом читається і понині.

Предмет і метод дослідження. Маршалл вважав, що економічна наука повинна уникати розгляду гострих партійних проблем, складностей внутрішньої і зовнішньої політики. Економічна наука, на його думку, допомагає визначити, у чому складається суспільна мета і рекомендує найкращі методи досягнення зазначеної мети. Після Маршалла в науці міцно закріпився термін "экономікс", це більш широке поняття, думав Маршалл, чим політична економія. А. Маршалл використовує метод часткової рівноваги, що будується на тім, що в кожній даній ситуації усі фактори, крім одного, розглядаються як незмінні. У цьому випадку досліджуються наслідки зміни тільки одного перемінного фактора. Типовим прикладом, є закони попиту та пропозиції, у яких міняється тільки ціна "за інших рівних умов". Маршалл дуже широко використовує графічний і математичний методи, але, прагнучи зробити книгу доступною для читачів, усі графіки і формули виніс у примітки [4].

Основний предмет дослідження в роботі "Принципи економічної теорії" - формування ціни на основі попиту та пропозиції. Маршалл виводить криву попиту з закону убутної граничної корисності, при цьому виражає граничну корисність за допомогою грошей і цін. Крива корисності і попиту тим самим зливаються (рис.1)

27

Закон попиту Маршалл формулює в такий спосіб: "кількість товару, на який предявляється попит, зростає при зниженні ціни і скорочується при підвищенні ціни" . Отже, крива попиту має негативний нахил, тому що з ростом ціни попит звичайно зменшується. Але криві попиту на різні товари різні. Це залежить від того, як змінюється величина попиту при зміні ціни. Маршалл ввів в економічний аналіз поняття еластичність попиту за ціною, що виражає відношення зміни величини попиту до зміни ціни. Найменшою еластичністю володіють товари першої необхідності; наявність же великої кількості замінників будь-якого товару робить попит на нього еластичним. Маршалл також розглянув поняття "споживчий надлишок", що широко використовується в теорії споживчого поводження. Субєктивна і суспільна оцінка корисності блага можуть розходитися. У тому випадку, якщо споживач оцінює який-небудь товар високо, готовий заплатити за нього більш високу ціну, чим платить у дійсності відповідно до ринкової ціни, він одержує споживчий надлишок.

Крива пропозиції відбиває закон зростання граничних витрат. Вона має позитивний нахил, тому що обсяг пропозиції росте при збільшенні ціни (рис.2.)

27

Розглянувши попит і витрати А. Маршалл дійде висновку, що попит і виробничі витрати окремо узяті не визначають ціну, але визначають їх спільно. Він порівнює їх з лезами ножиці, що ріжуть папір тільки взаємодіючи.

Якщо криві попиту та пропозиції зобразити на одному графіку, то ми одержимо знаменитий "хрест" Маршалла (рис.3)

27

Перетинання цих кривих визначає рівноважну ціну, тобто ціну, при якій кількість товару, що покупці хочуть купити, а продавці - продати, збігається [4].

Однієї з заслуг Маршалла є введення їм в економічну теорію фактора часу. Процес взаємодії попиту та пропозиції вимагає визначеного часу. У короткому періоді виробництво не може пристосуватися до попиту, тому обсягом пропозиції є ті запаси, що є на ринку. У довгостроковому періоді виробничі потужності можуть змінитися відповідно до потреб. Маршалл, незважаючи на визнання і попиту, і пропозиції як ціноутворюючих факторів, усе-таки слідом за Д. Рікардо і Дж. Міллем основну роль приписує витратам. Він указує, що рівноважна ціна установлюється відповідно до виробничих витрат. Маршалл робить висновок, що "чим коротше розглянутий період, тим більше слід враховувати в нашому аналізі вплив попиту на вартість, а чим цей період триваліше, тим більшого значення набуває вплив витрат виробництва на вартість" . Тим самим він вирішив протиріччя в тлумаченні ролі попиту і витрат у визначенні вартості.

Маршалл особливо виділяв роль підприємництва в економіці, відзначаючи, що здібності людини так само важливі як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу. Такий підхід дозволив відмовитися від рикардіанської теорії убутної продуктивності. Маршалл думав, що убутна продуктивність характерна для сільського господарства; якщо ж у виробництві більше значення мають знання, то прибутковість росте.

Як ми уже вказували, Маршалл став родоначальником нового неокласичного напрямку. У літературі кінець XІ в. позначений як "друга класична ситуація". З "старими" класиками "нових" ріднить віра в саморегульованість і стабільність ринкової економіки, що не вимагає спеціального державного втручання. У той же час на відміну від класичної школи, неокласики виходять із заданості ресурсів, їхньої обмеженості. Тому основна увага переключається на дослідження умов ефективного використання обмежених ресурсів. У своєму аналізі неокласики використовують головним чином граничні величини, а не середні. Неокласична теорія аналізує функціональні звязки, тобто розглядає економічні явища в їхній взаємозалежності і взаємозумовленості і не намагається знайти одну єдину фундаментальну причину всіх реальних явищ. З цим повязаний і перехід від дослідження вартості до вивчення конкретної ринкової ціни і факторів, що впливають на неї. Зсув акцентів в економічній науці, поява нових методів дослідження відбилися в зміні назви. Некласична теорія стала іменуватися "экономікс", з нею повязаний розвиток нового розділу економічної теорії - мікроекономіки [7].

Неокласична школа з її вірою в саморегульованість ринкової економіки, що автоматично приводить до повної зайнятості, була провідним напрямком економічної теорії аж до 20-30-х років XХ сторіччя. Але "Велика Депресія", що вразила розвиті держави й особливо, що боляче вдарила по США (національний доход упав удвічі, рівень безробіття в 1932 р. досяг 24,9%) похитнули позиції неокласичних доктрин. І не випадково саме в цей період виникають і підсилюються позитивні теорії, альтернативні пануючому напрямку: інституціоналізм і кейнсіанство.

Далі в курсовій роботі розглянемо більш детально саму теорію А. Маршалла.

2. Суть нового підходу та нових ідей А.Маршалла

Розглянемо у чому ж складалася суть нового підходу і нових ідей Альфреда Маршалла в порівнянні з його попередниками.

А. Маршалл зачіпає якоюсь мірою традиційну для його часу полеміку навколо проблем вартості, віддавши при цьому перевага такому варіанту теорії „факторів виробництва”, як теорія жертв цих факторів. Але одночасно він указав чіткий вихід із тривалої марної дискусії шляхом своєрідного компромісу між ідеями різних теорій вартості.

Ключова думка А. Маршалла складалася в необхідності перенести центр ваги в роботах буржуазних економістів з дискусій із проблем вартості до вивчення закономірностей складання і взаємодії попиту та пропозиції і на цій основі до формування, паралельно з теорією вартості, розгорнутої теорії ціни. У рамках розробки цієї теорії А. Маршалл запропонував компромісне обєднання в єдину систему найважливіших понять і категорій з різних буржуазних теорій вартості. Так ідеї з теорії „факторів виробництва” були включені їм у систему пояснень закономірностей формування пропозиції товарів, ідеї з теорії граничної корисності і сама ця категорія ввійшли в структуру пояснень закономірностей формування споживчого попиту. Розглядаючи закономірності складання попиту, пропозицій, ціни, Альфред Маршалл висунув ряд нових підходів, понять і категорій, що міцно ввійшли в арсенал політекономії. Укажемо найважливіші з них.

Насамперед Альфред Маршалл підкреслив необхідність включення фактора часу в аналіз ціни. Саме Альфред Маршалл перший відзначив різний взаємозвязок між витратами виробництва і ціною в залежності від того, який підхід короткостроковий чи довгостроковий - кладеться в основу аналізу.

Так, у короткостроковому плані у випадку значного перевищення попиту над пропозиціями і неможливості задовольнити зазначене перевищення за допомогою наявних потужностей (нові ж потужності для свого уведення вимагають значного часу) починає діяти, по Маршаллу, механізм так називаної к в а з і р е н т и. Підприємці, що виробляють дефіцитну продукцію, мають до введення в дію нових потужностей можливість для помітного підвищення своїх цін і одержання на цій основі додаткового, так називаного квазірентного доходу. За допомогою формування цього доходу Альфред Маршалл дав опис реакції ринкових сил на короткочасні коливання попиту та пропозиції.

З інших нововведень А.Маршалла, що одержали широке визнання, поширення і подальший розвиток у буржуазній економічній науці, можна відзначити ідею про еластичність пропозиції та попиту за ціною, ідею про представницьку фірму, що створює основу для аналізу закономірностей пропозиції, і т.д..

Компроміс між різними теоріями вартості, запропонований А. Маршаллом і націлений їм на виведення буржуазної політекономії з того тупика, у який вона потрапила наприкінці XІ століття, знайшов широку підтримку серед економістів. Теорія ціни, запропонована Альфредом Маршаллом, у своєму подальшому розвитку і склала ту частину буржуазної політекономії, що зветься мікроекономічним розділом.

А. Маршалл представляє буржуазне суспільство як досить гармонічний лад, позбавлений яких-небудь серйозних економічних і соціальних протиріч і антагонізмів [1].

3. Погляди Маршалла на проблеми вартості

Розглянемо погляди Альфреда Маршалл на проблеми вартості, тобто на проблеми кінцевої підстави ціни і кінцевих джерел доходів. У розробці цих проблем А. Маршалл виступає як продовжувач традицій попередньої англійської політекономії. Найбільший вплив на його теорію вартості зробили вульгарні теорії Н. У. Сеніора і деяких його послідовників (особливо Дж. Кернса). На думку Маршалла, за грошовими витратами виробництва ховаються реальні витрати виробництва, що і визначають у кінцевому рахунку ті мінові пропорції, у яких товари обмінюються один на одного (правда, при наявності визначених умов). У капіталістичній економіці реальні витрати, по Маршаллу, складаються з жертв праці і капіталу (постійні витрати відповідно до догми А. Сміта, а також ренту Маршалл з аналізу виключив). У поясненні жертв праці і капіталу Маршалл майже цілком наслідував Сеніора. Жертвою праці він оголосив субєктивні негативні емоції, повязані з трудовими зусиллями, жертвою капіталу - стримування від негайного особистого споживання капіталу.

Єдине нововведення, що допустив Маршалл, складалося у відмовленні від терміна „помірність” і заміні його більш придатним, на його думку, терміном „чекання”.

„Приношення в жертву задоволення в сьогоденні в імя одержання його в майбутньому економісти називали „помірністю” [5].

Однак цей термін був неправильно витлумачений, тому що найбільші нагромадження багатства робили дуже багаті люди, частина яких живе в розкоші й аж ніяк не дотримує помірності в тім змісті, у якому це поняття тотожне ощадливості.

Під зазначеним терміном економісти мали на увазі наступне: коли людина утримується від споживання чого-небудь, що вона вправі спожити, заради збільшення своїх ресурсів у майбутньому, її стримування від даного конкретного акта споживання збільшує нагромадження багатства. Оскільки, однак, цей термін може бути неправильно витлумачений, ми вправі з користю для справи відмовитися від його застосування і стверджувати, що нагромадження багатства звичайно є результатом відстрочки задоволення чи результатом його чекання.

Однак запропонована зміна терміна і деяке уточнення його змісту, зроблена Маршаллом, не змінили суті теорії помірності.

Теорія вартості Маршалла у своїх основних положеннях не носить нового чи оригінального характеру. Високої популярності Альфред Маршалл домігся створенням теорії ціни.

Насамперед необхідно відзначити новий взаємозвязок, що установив Маршалл між вартістю (реальними витратами) і цінами товарів. У попередніх буржуазних теоретиків, будь то прихильники теорії факторів виробництва чи граничної корисності, вартість без яких-небудь застережень розглядалася як кінцева причина цін. Тому основна задача зазначених теорій складалася в показі того більшого чи меншого ланцюга взаємозалежностей через який вартість (у виді граничної корисності, жертв чи продуктивного внеску факторів виробництва) визначає ціни. Альфред Маршалл поставив проблему інакше. Основну увага він звернув на ті обмеження, що перешкоджають пропорційності цін реальним витратам.

„Ми поступово виявимо безліч різних обмежень тієї доктрини, що ціна, по якій предмет може бути виготовлений, представляє реальні витрати виробництва, тобто зусилля і жертви, прямо чи побічно повязані з його виробництвом” [5] .

У підсумку аналізу зазначених обмежень, серед яких найважливіше місце займали фактори динамічного розвитку, Маршалл прийшов до висновку, що вартість (реальні витрати) визначає ціни тільки в так називаний нормальний період.

Чим же характерний зазначений період? У теорії Маршалла на це питання немає однозначної відповіді. Усе-таки найбільш часто Альфред Маршалл під нормальним розумів період, що характеризується досягненням рівноваги у всіх частинах ринкової економіки. Але і тут залишається неясним, як А. Маршалл співвідносив нормальний період з реальними економічними процесами. В одних розділах його роботи нормальний період розглядався як кінцевий логічний ланцюг, до якого економіка прагне, ніколи її не досягаючи. В інші - як чисто гіпотетичний стан економіки, віддалений від реальної дійсності. У третіх - як такий стан, до якого економіка прагне у виді тенденції і досягає цього стану в довгостроковому аспекті. Тільки в третім понятті, що не є основним в А. Маршалла, вартість (реальні витрати виробництва) має якийсь звязок з цінами. В інших поняттях А. Маршалл, власне кажучи, відкидає звязок реальних витрат з цінами. Тим самим Маршалл, формально виступаючи як прихильник і продовжувач теорії вартості, що передує англійської політекономії, власне кажучи, різко обмежив значення категорії вартості, звівши її до чисто логічного поняття, що має силу тільки для умов, дуже далеких від реальної економіки. У звязку з останнім і ціна нормального періоду здобуває в Маршалла в основному логічне значення. „... Нормальна, чи „природна”, вартість товару це та його вартість ... яку економічні сили утворили б, якби загальні умови життя залишалися незмінними протягом періоду часу, досить тривалого, щоб дозволити всім зазначеним умовам цілком реалізуватися” [5].

Фактичний відрив вартості від ціноутворення, пророблений Маршаллом, зявився передумовою його розробок із проблем складання ціни на окремих ринках. Раз вартість не повязана з ціною, то виникає проблема перебування інших факторів, що безпосередньо визначають ціну. Маршалл указав, що в конкретній дійсності складання ринкових цін визначається взаємодією попиту та пропозиції.

Тому пізнання механізму ціноутворення вимагає пізнання того комплексу факторів, що визначають зміну як попиту, так і пропозиції і їхня взаємодія на тім чи іншому окремому ринку. З погляду встановлення ціни значення сил попиту та пропозиції, на думку Маршалла, рівнозначно. Спроби додання вирішального значення або пропозиції (як це робили і класична англійська політекономія, і представники теорій факторів виробництва), або попиту (як це робили ранні теоретики граничної корисності) однаковою мірою неправильно. Маршалл у звязку з останнім відзначав: „Ми могли б з рівною підставою сперечатися про те, чи регулюється вартість (мінова) корисністю чи витратами виробництва, як про те, чи розрізає шматок папера верхнє чи нижнє лезо ножиців” [5].

Альфред Маршалл установив наступний простий механізм впливу співвідношення попиту та пропозиції на складання цін товарів в умовах необмеженої конкуренції. Попит та пропозиція мають наступний звязок з ціною: попит, як правило, при падінні ціни росте і при її росту знижується; пропозиція в більшості випадків з ростом ціни росте і при зниженні ціни падає. Тому стійка ціна, ціна рівноваги, встановлюється в тій крапці, де попит зрівнюється з пропозицією (тобто при графічному зображенні в крапці перетинання кривих попиту та пропозиції). Ціна, що перевищує ціну рівноваги, веде до перевищення пропозиції над попитом, що неминуче діє убік зниження ціни. Ціна, що виявилася нижче ціни рівноваги, веде до перевищення попиту над пропозиціями, що діє убік підвищення ціни. Тільки при ціні рівноваги попит зрівнюється з пропозицією (зрівнюється в тім змісті, що не виникає стимулів для зміни трьох функціонально звязаних величин - попиту, пропозиції, ціни). У цих умовах, по Маршаллу, ціна тяжіє до грошових витрат виробництва, але зазначені витрати в звичайних умовах не повязані з вартістю (реальними витратами виробництва), а самі визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на ті фактори виробництва, що утворять ці витрати.

Тим самим Альфред Маршалл зумів побудувати теорію ціни, власне кажучи, цілком без звертання до вартості (реальним витратам) обмеживши аналіз тільки питаннями співвідношення попиту та пропозиції. Ціна товарів складається під впливом попиту та пропозиції, витрати виробництва, до яких тяжіє зазначена ціна при рівності попиту та пропозиції на ринках товарів, складаються під впливом попиту та пропозиції на фактори виробництва, що формують відповідні витрати. Більш глибокий аналіз Маршалл вважав зайвим.

„Аналіз витрат виробництва товару, - пише він, - може бути доведений до будь-якої глибини, він рідко має сенс заходити в ньому занадто далеко. Наприклад, часто досить визнати в якості остаточної ціну пропозиції різних видів сировини, застосовуваного в даному виробництві, не вдаючись в аналіз окремих елементів, з яких ця ціна складається; у противному випадку аналіз, власне кажучи, стане нескінченним. Можна, отже, підрозділити елементи, що необхідні для виготовлення товару на будь-які придатні для нашої мети групи, і назвати їх факторами виробництва. У такому випадку витрати виробництва визначеної кількості даного товару будуть дорівнювати цінам пропозиції відповідних кількостей факторів його виробництва” [5].

4. Теорія ціни А. Маршалла

Розглянемо реальний зміст теорії ціни Маршалла. Насамперед ця теорія пояснює ціни цінами. У такій постановці питання зникають причинно-наслідкові звязки, і на перше місце висуваються звязки функціонального характеру, тобто звязки, стосовно яких вирішальним стає визначення усебічної взаємодії різних елементів ціноутворення й умов їхньої рівноваги. Ця сторона теорії ціни Маршалла викликала серйозні зауваження у свою адресу, у тому числі і з боку ряду економістів, що розглядали подібний підхід як обертання в тому самому зачарованому колі цін без кінцевого пояснення останніх.

Усі ці зауваження мають серйозні підстави. Очевидно, що подібний підхід Альфреда Маршалла сприяв остаточному відходу буржуазної політекономії від дослідження глибинних закономірностей капіталістичного виробництва, виражених у проблемах теорії вартості. Маршалл, власне кажучи, обмежився дослідженням проблем ціноутворення з позиції окремого капіталістичного підприємства. Недарма і весь відповідний аналіз він будував стосовно до так називаної представницької фірми, під якою мав на увазі фірму із середніми галузевими характеристиками. Тим самим Маршалл створив основу для розвитку мікроекономічного розділу політекономії, що займається насамперед вивченням проблем ціноутворення стосовно до окремих товарів, підприємствам і ринкам.

Зміну попиту Альфред Маршалл цілком звязав з категорією граничної корисності. По Маршаллу, граничні корисності вимірюються в грошових одиницях, виступають на ринку як максимальні ціни (так називані ціни попиту), що споживач готовий сплатити за те чи інше благо. З ростом пропозиції того чи іншого блага ціни попиту знижуються, з падінням пропозиції - збільшуються.

Необхідно відзначити висунуте А. Маршаллом конкретне поняття еластичності попиту, що потім міцно ввійшло в теорію споживання.

„... Ступінь еластичності попиту на ринку залежить від того, якою мірою його обсяг зростає при даному зниженні ціни чи скороченні при даному підвищенні ціни” [8].

Попит на товар вважається еластичним, якщо при зниженні (чи росту) ціни на 1% попит на зазначений товар підвищиться (чи упаде) більш ніж на 1%. Попит на товар вважається нееластичним, якщо при зниженні (чи росту) ціни на 1% попит підвищиться (чи упаде) менш чим на 1%.

Маршалл у дослідженні еластичності попиту відзначив два важливих моменти:

„ по-перше, нееластичний характер попиту на товари, що задовольняють найбільш насущні потреби населення, і попиту на окремі предмети розкоші, що купуються найбагатшими прошарками населення на незначну частину свого доходу;

„ по-друге, історичний характер категорії еластичності попиту (оскільки включення споживання якого-небудь товару в коло найбільш насущних потреб населення може перетворити попит на нього з еластичного в нееластичний)” [5].

У рамках визначення ціни тільки співвідношенням попиту та пропозиції Альфред Маршалл досить оригінально включив у цю систему витрат виробництва (насамперед граничні витрати, тобто витрати на виробництво останньої одиниці того чи іншого товару, що визначають мінімальну ціну, яка задовольняє виробника, тобто так називану ціну пропозиції).

Маршалл відзначив, що ціна пропозиції визначеної фірми безпосередньо залежить від грошових витрат тільки при тій умові, якщо витрати виробництва одиниці продукції залишаються незмінними при різних обсягах виробництва (тобто по його термінології, якщо для даного випадку здійснюється так називаний закон постійної віддачі). „Якщо взяти деякі товари, що практично цілком піддані чинності закону постійної віддачі, - указав Маршалл, - тобто середні витрати на їхнє виробництво знаходяться приблизно на однаковому рівні незалежно від того, чи виробляються вона в малих чи великих кількостях. У цьому випадку нормальний рівень, навколо якого коливається ринкова ціна, і складе зазначені визначені і фіксовані (грошові) витрати виробництва” [5].

Однак для більшості виробництв існують інші закономірності. В одних випадках витрати виробництва одиниці продукції з ростом обсягу виробництва знижуються (діє так називаний закон зростаючої віддачі), в інші витрати виробництва одиниці продукції з ростом обсягу виробництва зростають (діє так називаний закон падаючої віддачі).

В обох випадках ціна пропозиції відповідних фірм визначається вже не середніми витратами виробництва, а кількістю виробленої продукції (точніше, витратами виробництва, скоректованими на зміну обсягу виробництва, тобто граничними витратами виробництва). У виробництвах, де панує закон зростаючої віддачі, зі збільшенням обсягу зробленої продукції в звязку зі зниженням граничних витрат знижується і ціна пропозиції; у виробництвах, де діє закон падаючої віддачі, з ростом обсягу продукції ростуть і граничні витрати виробництва, що веде відповідно до росту ціни пропозиції. Співвідношення попиту та пропозиції, впливаючи на обсяг продукції, що надходить на ринок, тим самим впливає на граничні і відповідно на середні витрати, що у свою чергу впливають на пропозицію даної фірми.

Залежність витрат виробництва від обсягу продукції обумовлюється, насамперед, технічними можливостями виробництв.

5. Короткостроковий і довгостроковий періоди в теорії А. Маршалла

Маршалл розрізняв підхід до проблем ціноутворення в залежності від тривалості аналізованого періоду. На його думку, одні закономірності виявляються при аналізі за короткочасний (shot run) період, інші - при аналіз за довгостроковий (long run) період. Так, тільки при аналізі за короткочасний період виявляється визначальна роль попиту.

Це повязано з тим, що при зростанні попиту на той чи інший вільно відтворений товар пропозиція не завжди може швидко відреагувати на зазначену зміну. Якщо ріст попиту такий, що його не можуть задовольнити наявні виробничі потужності, то підтягування пропозиції до рівня збільшеного попиту зажадає визначеного часу, необхідного для створення нових виробничих потужностей. У цей відрізок часу виникає ситуація, при якій пропозиція носить відносно фіксований характер і визначальний вплив на зміну цін робить попит. Зокрема, у результаті його росту відбувається і підвищення ціни.

Однак через визначений відрізок часу з уведенням необхідних виробничих потужностей пропозиція зростає, штовхаючи ціни до зниження. Подібна ситуація розглядалася Маршаллом при аналізі за короткочасний період. Для довгострокового періоду вплив пропозиції і повязаних з ним витрат виробництва на ціноутворення різко зростає.

У довгостроковому аспекті вплив пропозиції і витрат виробництва на ціну підсилюється. По суті справи, за досить тривалий період воно приймає визначальний характер у порівнянні з впливом попиту (хоча б тому, що саме виробництво в кінцевому рахунки відіграє основну роль у складанні потреб, що виявляються через попит) [7].

Висновок

Вплив А.Маршалла на економічну теорію доволі значний: мало хто з теоретиків завдав настільки ж сильного впливу на спосіб мислення економістів. Незважаючи на критику, якій часто піддавалися такі поняття, як корисність, рівновага, реальні сили, нормальність і економічний час, сучасна теорія в значній своїй частині виходить з розроблених їм ідей. І навіть тепер, більш ніж через сімдесят років, розвиток економічної теорії часто йде по шляхах, перший натяк на які міститься в "Принципах". Характерним прикладом служить теорія монополістичної конкуренції. Її часто повязують з імям Пєро Сраффа, який у знаменитій статті "Закони прибутковості в конкурентних умовах", опублікованої в 1926 р., показав, що довгостроковий аналіз Маршалла недостатній для пояснення явищ зовнішньої і внутрішньої економії. Проте ця теорія іде коренями в трактування Маршаллом проблеми прибутковості при різних типах виробництва і у висловлене їм зауваження, що більшість фірм здатні створити особливі ринки для своїх продуктів.

Маршаллу удалося зробити те, що вдавалося далеко не всім економістам: своїм навчанням і через свій особистий вплив він створив справді національну школу економічної науки, що одержала повну перевагу, у всякому разі в англосаксонських країнах. Через його спадкоємця А. С. Пігу можна простежити вплив Маршалла на Денніса Робертсона і навіть на Кейнса, що був повязаний з кембріджською доктриною більш тісно, ніж він схильний був визнавати.

Тепер, однак, Маршаллова система здається досить архаїчною. Проблему монополії вона ігнорувала, можна сказати, безцеремонним чином; впадає в око відсутність у ній трактування корінних питань сучасного індустріалізму. Очевидно, Маршалл усвідомлював, що при монополії ціна стане невизначеною, а це похитнуло б його почуття порядку і досконалості. Далі, для сучасної людини гроші є щось більше, ніж тільки numeraіre, бухгалтерський прийом; вони - фокус економічного існування. Усупереч його запевненням у зворотному він усе-таки, мабуть, розумів гроші з бухгалтерських позицій. Якщо все це могло бути задовільним для періоду до першої світової війни, то тепер економічна теорія Маршалла, по загальній думці, недостатня для трактування таких корінних проблем, як виробництво, інвестиції і зайнятість.

Список використаної літератури

1. Березин И.С. Краткая история экономического развития. Москва: Русская Деловая Литература, 1999, 288 с.

2. Історія економічних учень. За ред. В.Д. Базилевича. Київ: Знання, 2004, 1300 с.

3. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.

4. Костюк В.Н. История экономических учений. Москва: Центр, 1998, 224 с.

5. Маршалл А. Принципы политэкономии. М.: Инфра-М, 1999, 415с.

6. Сурин А.И. История экономики и экономических учений. Москва: Финансы и статистика, 2003, 200 с.

7. Юхименко П.І. Економічна історія. Київ: Вікар, 2004, 341 с.

8. Ястремский О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. Київ: Товариство "Знання", КОО, 1998, 714 с.