Допущений до захисту

Виконавець студент

____________________________

_________О.В. ОЛЕФІРЕНКО

Завідувач кафедрою

«Фінансів і банківської справи »

Група 5 ФК 3

професор В.П. КУДРЯШОВ

Здав«____» _________ 2003 р.

Протокол № ____

Керівник проф.

від «__» ______________2003 р.

___________Г.А. СТАСЮК

Консультант ст. Викладач

________О.В. КАШИРСЬКИХ

Нормоконтроль проф.

___________ Г.А. СТАСЮК

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувачу кафедрою

Завідувач кафедрою

“Фінансів і банківської справи”,

“Фінансів і банківської справи”, професор

професору В.П. КУДРЯШОВУ

_____________________В.П. КУДРЯШОВ

студентки 5 курсу групи 5 ФК 3

«____» ________________________2002 р.

спеціальності 7.050104 «Фінанси»

Олефіренко Олега Вячеславовича

ВСТУП ... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ...... ......

3

1.

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА …………………………………………………………

6

1.1.

Види і методи фінансового аналізу…. ...... ...... ...... ...... ...... ....... .....

6

1.2.

Інформаційна база фінансового аналізу та його користувачі………….

12

1.3.

Показники інвестиційної привабливості підприємства . ……………

15

2.

ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА З ПОЗИЦІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ……………………… ....... ......... ....... ...... ..... .....

45

2.1.

Аналіз валюти та структури балансу тості капіталу або його частини :

(12)

- тривалістю одного обороту в днях (Тоб), який обчислюється як відношення добутку середньої вартості капіталу і кількості календарних днів у періоді до виручки від реалізації продукції, тобто:

(13)

де Тоб - тривалість одного обороту в днях;

Д - кількість днів у періоді;

або (14)

- коефіцієнт закріплення оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання:

(15)

Він показує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

Ефективність використання капіталу підприємства проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз його полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого субєкта .

Загальна оберненість усіх засобів складається з часткових показників оберненості окремих елементів цих засобів [7, c. 24]:

- коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації (ВР) до середньої вартості загального капіталу за певний період (ЗК):

(16)

Коефіцієнт відображає швидкість обороту (кількість оборотів за період) загального капіталу підприємства. Його зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства або зростання цін (у випадках пониження рентабельності фірми).

- коефіцієнт оберненості мобільних засобів (Ком) являє собою відношення виручки від реалізації до середньої за період величини мобільних засобів (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи) по балансу (МК) :

(17)

Коефіцієнт показує швидкість обороту усіх мобільних (як матеріальних так і нематеріальних) засобів підприємства. Зростання цього показника характеризується позитивно.

- коефіцієнт оберненості матеріальних оборотних коштів (Комз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості запасів і затрат по балансу (МЗ) :

(18)

Коефіцієнт відображає число оборотів запасів і затрат фірми. Зниження цього коефіцієнта свідчить про відносне збільшення виробничих запасів, незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію (у випадку зменшення оберненості готової продукції).

- коефіцієнт оберненості готової продукції (Когп) визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період величини готової продукції (ГП):

(19)

Коефіцієнт відображає швидкість обороту готової продукції. Його зростання свідчить про підвищення попиту на продукцію, а зменшення - про збільшення залишків готової продукції у звязку із зниженням попиту на продукцію.

- Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):

(20)

Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству , зменшення продажу в кредит. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту , що надає підприємство, тобто зростання купівлі продукції в кредит покупцям [24, c. 35].

- середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях ) (Тобд) як відношення календарного фонду часу за певний період (наприклад, за рік - 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості (Кодз):

(21)

Цей показник характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Позитивно оцінюється зниження цього коефіцієнта.

- коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):

(22)

Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання показника свідчить про підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, а зниження - про зростання купівлі продукції в кредит.

- середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей же період (Кокз):

(23)

Показник відображає середній термін повернення боргів підприємства.

- фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів (ФПВ) як відношення виручки від реалізації до середньої за період величини необоротних активів (НОА):

(24)

Показник характеризує ефективність використання необоротних активів. Позитивно оцінюється зростання цього показника, тобто збільшення величини продажу що припадає на одиницю вартості засобів .

- коефіцієнт оберненості власного капіталу (Ковк) як відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу (ВК):

(25)

Коефіцієнт відображає швидкість обороту власного капіталу, тобто його активність. Різке зростання цього показника говорить про підвищення рівня продажу. Суттєве його зниження свідчить про тенденцію до бездії частини власних коштів.

Показники ефективності використання капіталу аналізуються в такій послідовності:

* розраховуються самі показники;

* показники порівнюються в динаміці;

* робляться аналітичні висновки.

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб`єкта існує [6, c. 63]:

- внутрішня стійкість;

- фінансова стійкість;

- загальна стійкість.

Внутрішня стійкість - це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над витрачанням. Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища.

Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і в загалі діяльності господарюючого суб`єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображається в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять такі групи показників [6, c. 63]:

- для характеристики джерел формування запасів і затрат що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Розраховується як різниця між джерелами власних і прирівняних до них коштів (І розділ пасиву балансу) і позаоборотними активами (розділ І активу балансу). Він характеризує чистий оборотний капітал:

НВОК=Ір.ПБ-Ір.АБ (26)

де Ір.ПБ - підсумок розділу І пасиву балансу;

Ір.АБ - підсумок розділу І активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (ІІ розділ пасиву балансу):

ВДПД=НВОК+2р.ПБ (27)

де 2р.ПБ - підсумок розділу ІІ пасиву балансу;

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів:

ЗВОД= ВДПД+КК (28)

де КК - короткострокові кредити і позикових кошти;

- показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

1. Лишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (НВОК):

НВОК= НВОК-ЗЗ (29)

де ЗЗ - запасів і затрати (розділ 2 активу балансу);

2. Лишки (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД):

ВДПД= ВДПД-ЗЗ (30)

3. Лишки (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ЗВОД):

ЗВОД=ЗВОД-ЗЗ (31)

У наукових роботах останнього часу вчені-економісти виділяють один абсолютний показник фінансової стійкості - наявність власних оборотних коштів [8, c. 57]. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною позаоборотних активів:

НВОК=(Ір.ПБ + І Ір.ПБ)-Ір.АБ (32)

де Ір.ПБ + І Ір.ПБ - постійний (перманентний) капітал, тобто сума підсумків розділів І і І І пасиву балансу;

Ір.АБ - величина позаоборотних активів підприємства, тобто підсумок розділу І активу балансу.

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується також ряд її відносних показників.

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів:

(33)

де Кмз - коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами;

?ВОК - сума власних оборотних коштів;

ЗЗ - матеріальні запаси (розділ І І активу балансу).

Кмз показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.

Даний коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв`язку із станом виробничі запасів. Якщо на підприємстві значні надлишкові запаси то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60-80%.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу [21, c. 60]:

(34)

де Кмвк - коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК - власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

З фінансової точки зору , чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечуються більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб`єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

(35)

де Кдзк - коефіцієнт довгострокового залучення коштів;

?ДЗК - сума довгострокових залучених коштів.

Характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Стабільність структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

(36)

де ССОК - стабільність структури оборотних коштів;

Використовується для оцінки власних оборотних коштів. Зростання цього показника є позитивною тенденцією.

Індекс постійного активу розраховується як відношення основного капіталу до власного:

(37)

де Іпа - індекс постійного активу;

ОСК - основний капітал.

ВК - власний капітал.

Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів що амортизується:

(38)

де Кнам - коефіцієнт накопичення амортизації;

?АМ(З) - сума амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів;

ПВОЗНА - первісна вартість основних фондів.

Цей коефіцієнт показує інтенсивність накопичення коштів для оновлення основних засобів.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до сукупності усіх активів підприємства [21, c. 60]:

(39)

де Крвоз - коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

ЗВОФ - залишкова вартість основних фондів;

?АП - сума активів підприємства.

Коефіцієнт відображає питому вагу основних фондів у загальному капіталі підприємства.

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості, під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища.

Для цього використовують такі показники [17, c. 210]:

- виручка від реалізації (без ПДВ і АЗ);

- повна собівартість продукції;

- прибуток;

- постійні витрати;

- змінні витрати;

- маржинальний дохід;

- поріг рентабельності;

- запас фінансової стійкості.

Для того щоб отримати прибуток від реалізації (П), необхідно від виручки (ВР) відняти повну собівартість продукції (ПС):

(40)

У короткостроковому періоді всі витрати відносно обсягу виробництва поділяють на умовно змінні та умовно постійні.

Умовно-змінні витрати змінюються із зміною обсягів виробництва. Це насіння, корми, посадковий матеріал, паливо, заробітна плата робітників, які виконують основні технологічні роботи, тощо.

Умовно-постійні витрати не змінюються із зміною обсягу виробництва це, наприклад, амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на управління та організацію виробництва, заробітна плата службовців, керівного складу і т. ін.

Постійні витрати і прибуток складають маржинальний дохід підприємства.

Поріг рентабельності являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці [17, c. 210]:

(41)

де Прен - поріг рентабельності;

ПЗ- постійні витрати у собівартості продукції;

ПВМД - питома вага маржинального доходу у виручці.

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх постійних витрат підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність тут дорівнює нулю. Показник використовується для розрахунку запасу фінансової стійкості (ЗФС):

або (42)

Показник показує на скільки повинна зменшитися виручка щоб досягти нульової рентабельності, а надалі і збитковості виробництва.

У теорії фінансового менеджменту виділяють два поняття: фінансова структура та капіталізована структура підприємства. Під терміном фінансова структура розуміють спосіб фінансування господарської діяльності підприємства у цілому, тобто структуру усіх фінансових джерел коштів. Другий термін відноситься до більш вузької частини джерел коштів - довгостроковим пасивам (власні джерела коштів та довгострокові позикові кошти) [10, c. 85]. Структура капіталу чинить вплив на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, співвідношення власними та позиковими джерелами коштів слугує одним з ключових аналітичних показників що характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів в дане підприємство. Одним з таких показників що характеризує ступінь ризику, є показник покриття витрат з обслуговування позикового довгострокового капіталу РПВ (рівень покриття видатків):

(43)

Коефіцієнт РПВ вимірюється у частках одиниці і показує у скільки разів валовий доход підприємства перевищує суму річних відсотків по довгостроковим позикам.

Питання можливості та доцільності управління структурою капіталу давно дебатуються у західних країнах, серед вчених та практиків існує два основних підходу до цієї проблеми: традиційний і теорія Модильяна - Міллера [10, c. 85].

Послідовники традиційного методу вважають, що ціна капіталу залежить від його структури і існує „оптимальна структура капіталу”.

Ціна підприємства в цілому може бути знайдена за формулою:

(44)

де ОК - сума коштів за рік витрачених на обслуговування капіталу;

СЦ- середньозважена ціна авансованого капіталу, яка розраховується за формулою:

(45)

де К - ціна джерела коштів у загальній сумі.

На практиці любе підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі і інвестиційну, з різних джерел.

За користування авансованих у діяльність підприємства фінансових ресурсів воно сплачує відсотки , дивіденди і так далі тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримання свого економічного потенціалу. Як було показано вище кожне джерело коштів має свою ціну як суму витрат на його забезпечення.

Економічний зміст цього показника полягає у наступному: підприємство може приймати любі рішення інвестиційного характеру , рівень рентабельності котрих не нижче поточного значення показника СЦ.

Саме з ним порівнюється показник IRR (норма рентабельності інвестицій), розрахований для конкретного проекту, при цьому звязок між ними такий [10, c. 85]:

якщо I R R > CЦ , то проект належить прийняти;

I R R < CЦ, то проект належить відкинути;

I R R = CЦ, то проект ні прибутковий ні збитковий.

В залежності від структури капіталу ціна кожного джерела фінансування змінюється, причому темпи зміни різні. Численні дослідження показали що зі зростанням частки позикових коштів у загальній сумі джерел коштів ціна власного капіталу Цв постійно збільшується зростаючими темпами, а ціна позикового капіталу, залишаючись спочатку практично незмінною, потім теж починає збільшуватись. Оскільки ціна позикового капіталу Цп, існує структура капіталу, називана оптимальною, при котрій показник СЦ має мінімальне значення, а отже ціна підприємства буде максимальною.

Ціна існуючої структури капіталу - це оцінка за даними минулих періодів. Очевидно, що ціна окремих джерел коштів, рівно як і структура капіталу постійно змінюється [11, c. 159].

Тому і зважена ціна капіталу не є постійною величиною - вона міняється з часом, знаходячись під впливом багатьох факторів. Одним з них є розширення обсягу нових інвестицій. Нарощування економічного потенціалу підприємства може здійснюватися як за рахунок власних коштів (реінвестування частини прибутку) так і за рахунок залучених засобів.

Вартість

Цв

СЦ

Цп

t

Рис. 4 Залежність ціни капіталу і структури капіталу

По ступені приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний (розділ І пасиву балансу) і позиковий (розділ ІІ і ІІІ пасиву балансу).

По тривалості використання розрізняють капітал довгостроковий (постійний) (І і ІІ розділи) та короткостроковий (ІІІ розділ) рис 5 [22, c. 194].

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності підприємств.

Однак потрібно враховувати , фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього , особливо в тих випадках , коли виробництво носить сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунку у банку , а в інші періоди їх буде бракувати.

Власний капітал Джерела власних Постійний капітал

коштів ( I розділ )

Довгострокові фінансові

зобовязання ( II розділ )

Позиковий капітал

Короткострокові фінансові Змінний

зобовязання ( III розділ) капітал

Рис.5 Структура пасиву балансу

Крім того варто мати на увазі , що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі , а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал , чим плата за кредитні ресурси , то , залучаючи позикові кошти , воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов`язань , то його фінансове положення буде хитливим, тому що з капіталами короткострокового використовування необхідна постійна оперативна робота , спрямована на контроль , за своєчасним поверненням їх і за залученням в оборот на нетривалий час інших капіталів [18, c. 84].

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу , багато в чому залежить фінансове положення підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

Структура капіталу - це складові фінансів підприємства. Структура підприємства зафіксована в правій частині балансу , де показуються основні джерела засобів , притягнутих для фінансування. Як відомо, між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозвязок , кожна стаття активу балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів , як правило є власний капітал і довгострокові позикові кошти. Не виключаються випадки формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку. Поточні активи створюють як за рахунок власного капіталу так і за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб вони наполовину були сформовані за рахунок власного а на половину за рахунок позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу.

Другий підхід у доцільності керування капіталом ґрунтується на теорії Модельні і Міллер (1958 рік) і стверджує як раз зворотне - ціна капіталу не залежить від його структури , а отже , її не можна оптимізувати. При обґрунтуванні цього підходу вони вводять ряд обмежень: наявність ефективного ринку, відсутність податків , однакова величина процентних ставок для фізичних і юридичних осіб, раціональне економічне поводження , можливість ідентифікації підприємств однаковим ступенем ризику. В цих умовах , затверджують вони ціна капіталу завжди вирівнюється шляхом перекачування капіталу за рахунок кредитів , наданих компаніям фізичними особами [39, c. 13].

У повному обсязі описані методики можуть бути реалізовані лише у разі існування розвиненого ринку цінних паперів та статистики про нього. Ні того , ні іншого в Україні і країнах СНД поки немає , крім того питома вага акціонерних підприємств , що котирують свої цінні папери на ринку , так само ще не велика. Проте вплив фінансового механізму функціонування капіталу становить значний інтерес для бізнесменів будь якого рівня.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА З ПОЗИЦІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

2.1. Аналіз валюти та структури балансу

Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс , в якому обєднують в окремі групи однорідні статті. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність і полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення „хворих” статей балансу [31, c. 95]:

- наявності в балансі суми по рядку 350 „Непокритий збиток” яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства;

- наявністю сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк ;

- наявністю сум за статтею „Інші оборотні активи” (ряд 250);

- наявності простроченої кредиторської заборгованості.

На основі діючого балансу АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” побудуємо спрощений баланс (табл.. 1)

Аналіз показав, що загальний капітал товариства „Херсонська кондитерська фабрика” дещо поменшав - на 2,1% , але це відбулося на фоні значного приросту нерозподіленого прибутку - на 11,7% що є позитивним моментом. Також можна зазначити що ліквідність підприємства також зросла, оскільки вартість необоротних активів зменшилася на 5,1%, а оборотних - збільшилася на 8,5%. Також позитивної оцінки заслуговує зменшення статті „Інші оборотні активи” на 44,5%, та зменшення статті „Кредиторська заборгованість” на 19,8%

Разом з тим на підприємстві існує зростаюча дебіторська заборгованість зростання на 235,8%.

Таблиця 1

Порівняльний аналітичний баланс АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” на 2002 рік , тис.грн.

Для отримання загальної оцінки, динаміки фінансового стану зіставимо зміни підсумку валюти балансу із змінами фінансових результатів діяльності підприємства „Херсонська кондитерська фабрика”.

Для цього розрахуємо коефіцієнт зміни валюти балансу за формулою:

(47)

де: Квб - коефіцієнт зміни валюти балансу;

ВБ1 та ВБ0 -валюта балансу на кінець та початок періоду.

Коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції:

(48)

де Квр - коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції;

ВР1 та ВР0-виручка від реалізації на кінець та початок періоду.

Коефіцієнт зміни балансового прибутку:

(49)

де Кбп - коефіцієнт зміни балансового прибутку;

БП1 та БП0 - балансовий прибуток на кінець та початок періоду.

Як видно темпи приросту зазначених показників випереджають приріст валюти балансу, що свідчить про покращення використання засобів на підприємстві в динаміці.

Для того щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей . така оцінка надається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів.

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам [40, c. 165].

Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс (Таблиця 1)

Позитивним є збільшення власного капіталу на 512 тис. грн. (5,5 %) та зменшення поточних зобовязань на 794,8 тис. грн. (-27,9%). Також позитивно можна оцінити зменшення статті „Готова продукція” на 32% що поряд із збільшенням прибутку може свідчити про збільшення спросу на продукцію.

Негативним моментом є збільшення дебіторської заборгованості на 1 186,4 тис. грн., що складає 235,8% від її величини на початок року.

Як видно з таблиці 1 , відбулися зміни в структурі активів товариства. Якщо на початок року необоротні активи складали 38,3 % від загальної суми балансу , то на кінець року вони склали 37,1 % тобто їх питома вага зменшилася на 1,2%. Відповідно на таку величину збільшилися в структурі активів оборотні активи.

Негативно слід оцінити значне зростання дебіторської заборгованості на 235,8%, а також збільшення її частки у загальній структурі валюти балансу з 4% до 14%.

Проаналізуємо структуру дебіторської заборгованості (Таблиця 2).

Таблиця 2

Аналіз дебіторської заборгованості АТЗТ "Херсонська

кондитерська фабрика" за 2002 рік

За аналізований період загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 737,8 тис.грн., що складає 32,6 % до початку року. Це відбулося за рахунок збільшення суми за товари, роботи, послуги на 1186,4 тис.грн.

Рис. 6 Структура дебіторської заборгованості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на початок 2002 року

Рис.7 Структура дебіторської заборгованості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на кінець 2002 року

У структурі дебіторської заборгованості відбулися значні зміни. На початок 2002 року найбільшу питому вагу мали розрахунки з бюджетом 75 %, на кінець року їх частка зменшилась на 32,7 %, при цьому заборгованість за товари на кінець року збільшилася на 1186,4 тис.грн., а в загальній структурі дебіторської заборгованості їх частка збільшилася на 34,1 % і склала 56,3 %.

Таке становище свідчить про ускладнення розрахункової дисципліни і про значне відволікання коштів з обороту. Це досить негативно впливає на фінансовий стан товариства.

Аналізуючи структуру пасиву балансу , слід відзначити як позитивний момент фінансової стійкості товариства високу частку власного капіталу - 76,3% на початок року та 82,2% на кінець року. Підприємство „Херсонська кондитерська фабрика ” не має довгострокових зобовязань, а питома вага поточних зобовязань незначна - на початок року 23,2% та 17,1% відповідно на кінець року. Як в абсолютному вираженні , так і за питомою вагою спостерігається значне зменшення поточних зобовязань що оцінюється позитивно.

АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика” має гарну структуру свого капіталу.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

У звязку з цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів - пасивів балансу (Таблиця 3).

Таблиця 3

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика” на 2002 рік

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками :

- коефіцієнтом фінансової незалежності (його ще називають коефіцієнтом автономності , коефіцієнтом власності), який розраховується як відношення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

(50)

де Кфн - коефіцієнт фінансової незалежності;

ВК - власний капітал ;

ВБ - загальний капітал (валюта балансу).

- коефіцієнтом фінансової залежності , який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального (валюти балансу):

(51)

де Кфз - коефіцієнт фінансової залежності ;

ПК - позиковий1 капітал ;

ВБ - загальний капітал (валюта балансу).

- коефіцієнтом фінансового ризику (плече фінансового важеля) , який розраховується відношенням позикового капіталу до власного :

(52)

де Кфр - коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) .

Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього , тим стійкіший фінансовий стан підприємства.